Рішення

від 16.09.2024 по справі 369/12439/24

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/12439/24

Провадження № 2/369/6710/24

РІШЕННЯ

Іменем України

16.09.2024 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі судового засідання Осіпова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 треті особи Орган опіки та піклування Гостомельської селищної військової адміністрація, Київський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей "Сезенків" про визнання батьківства,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Орган опіки та піклування Гостомельської селищної військової адміністрація, Київський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей "Сезенків". На обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_1 , зазначає, що проживав зі ОСОБА_3 однією сім`єю та вважає себе батьком дітей, а саме: ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_3 . Однак, оскільки на момент народження дітей ОСОБА_3 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , у відповідності до положень ст. 122 СК України, батьком дітей записаний був саме ОСОБА_2 .

Позивач стверджує, що саме він є біологічним батьком дітей, оскільки, як на момент їх зачаття, так і задовго до цього, він перебував у фактичних шлюбних відносинах з їх матір`ю. Проте, через невирішення юридичних питань, а саме перебування ОСОБА_3 в зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком, позбавило позивача можливості бути записаним батьком свої дітей.

Просив суд: визнати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 батьком ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

внести зміни до актового запису № 47 від 01 вересня 2014 року, зазначивши ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 батьком ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

внести зміни до актового запису № 47 від 01 вересня 2014 року шляхом зміни прізвища дитини з « ОСОБА_4 » на « ІНФОРМАЦІЯ_10 », а по-батькові з « ОСОБА_4 » на « ІНФОРМАЦІЯ_11 » та зазначити прізвище, ім`я, по батькові дитини у наступному вигляді - ОСОБА_11 ;

внести зміни до актового запису № 13 від 16 червня 2016 року, зазначивши ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 батьком ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

внести зміни до актового запису № 13 від 16 червня 2016 року шляхом зміни прізвища дитини з « ОСОБА_4 » на « ІНФОРМАЦІЯ_10 », а по-батькові з « ОСОБА_4 » на « ІНФОРМАЦІЯ_11 » та зазначити прізвище, ім`я, по батькові дитини у наступному вигляді - ОСОБА_12 ;

внести зміни до актового запису № 192 від 17 серпня 2023 року, зазначивши ОСОБА_1 батьком ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

внести зміни до актового запису № 192 від 17 серпня 2023 року шляхом зміни прізвища дитини з « ОСОБА_4 » на « ІНФОРМАЦІЯ_10 », а по-батькові з « ОСОБА_4 » на « ІНФОРМАЦІЯ_11 » та зазначити прізвище, ім`я, по батькові дитини у наступному вигляді - ОСОБА_13 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 липня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Орган опіки та піклування Гостомельської селищної військової адміністрація, Київський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей "Сезенків" про визнання батьківства - залишено без руху.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 серпня 2024 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Орган опіки та піклування Гостомельської селищної військової адміністрація, Київський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей "Сезенків" про визнання батьківства.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 вересня 2024 року закрите підготовче провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Орган опіки та піклування Гостомельської селищної військової адміністрація, Київський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей "Сезенків" та призначено справу до розгляду по суті.

У судове засідання 16 вересня 2024 року учасники процесу не з`явились, про дату, час та місце його проведення повідомлялись належним чином.

Представник позивача адвокат Нікушина В.С., направила на адресу суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника. Позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник Третьої особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Орган опіки та піклування Гостомельської селищної військової адміністрація, в судове засідання не з`явився про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник Третьої особа Київський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей "Сезенків", в судове засідання не з`явився про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно ч. 1 ст.223ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику)учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. ч. 4, 5 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України).

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Приймаючи до уваги викладене, визнавши матеріали справи достатніми для вирішення справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов до висновку про розгляд справи у відсутність відповідача та його представника, можливість подання ними відзиву, доказів, та про задоволення позову з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

При розгляді справи судом встановлено, що 11 серпня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб у Виконавчому комітеті Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, актовий запис №32, про що було видано Свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 від 11.08.2007 року.

На момент перебування у офіційному шлюбі у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 народились діти, сини: ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено свідоцтвами про народження дітей.

Відповідно до пояснень сторін, що узгоджується з матеріалами справи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фактино не проживали разом та не вели спільного господарства, проте лише рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області 14 вересня 2023 року шлюб між ними розірвано (справа №369/11580/23).

Водночас, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , стверджує, щопроживав зі ОСОБА_3 однією сім`єю та вважає себе батьком дітей, а саме: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Оскільки на момент народження дітей ОСОБА_3 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , у відповідності до положень ст. 122 СК України, батьком дітей записаний був саме ОСОБА_2 .

Однак, саме позивач є біологічним батьком дітей, оскільки, як на момент їх зачаття так і задовго до цього, він перебував у фактичних шлюбних відносинах з їх матір`ю. Проте, через невирішення юридичних питань, а саме перебування ОСОБА_3 в зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком, позбавило позивача можливості бути записаним батьком свої дітей.

Також судом встановлено, що в провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває справа №369/11691/23 за позовом ОСОБА_2 про виключення з актового запису про народження дитини даних про батька дитини.

ІНФОРМАЦІЯ_6 , мати дітей ОСОБА_3 померла, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть №294 від 20.07.2024 року та Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 20.07.2024 року.

З метою підтвердження факту батьківства позивачем було проведено дослідження ДНК на батьківство.

Так, згідно Висновку молекулярно-генетичного експертного дослідження №44199 від 02.09.2024 року, виконаного медико-генетичним центром «Мама Папа» убачається, що

Ймовірність того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках проведеного проведеного дослідження, складає 99,999999%.

Ймовірність того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є біологічним батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в рамках проведеного дослідження, складає 99,999999%

Ймовірність того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є біологічним батьком дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в рамках проведеного дослідження, складає 99,999999%.

Дослідивши надані суду докази, вивчивши надані суду документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ст. 133 СК України, якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 121 СК України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 2) за рішенням суду (ч. 2 ст. 125 СК України).

Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 128 СК України, підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

За приписами ч. 1 ст. 129 СК України, особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що особа, котра вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала в шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до останнього, якщо того записано батьком, позов про визнання свого батьківства. Згідно зі ст. 129 СК України зазначена особа може звернутися з такими вимогами у межах строку позовної давності (один рік), перебіг якого починається з дня, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство. У тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про визнання батьківства мають розглядатись одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про народження дитини.

Так, законодавством визначено перелік осіб, які вправі звернутися з позовом про визнання батьківства. Зокрема, позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п. 9 вказаної вище постанови Верховного Суду України, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Відповідно до ст. 7 Конвенції про права дитини, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Отже саме в інтересах дитини знати свого батька, а також отримувати від нього піклування та мати можливість на спілкування з ним.

Європейський суд з прав людини у справі «Савіни проти України» (заява N 39948/06 від 18 грудня 2008 року) вказує, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції (рішення у справі «МакМайкл проти Сполученого Королівства» від 24 лютого 1995 року).

За правилами частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (рішення від 07 травня 2009 року у справі «Калачова проти російської федерації», заява № 3451/05, § 34).

На обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_1 посилається на висновки дослідження ДНК на батьківство, відповідно до яких останній з вірогідністю 99,9999999% є біологічним батьком малолітніх дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Визнання батьківства є констатацією факту біологічного батьківства особи, яка подала заяву до органів реєстрації актів цивільного стану, метою якого є підтвердження вже існуючого біологічного (кровного) споріднення між чоловіком, який визнає себе батьком, та дитиною.

Як вказувалося, в пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що у тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про визнання батьківства мають розглядатись одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про народження дитини.

Відповідно до п.п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

У відповідності до п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року № 96/5, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

Відповідно до п. 2.16.4. Правил на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

За положеннями ст. 134 СК України, на підставі заяви осіб, зазначених у статті 126 СК України або рішення суду, орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.

Таким чином, у зв`язку з відсутністю будь-яких протилежних відомостей щодо батьківства, а за результатами проведеної молекулярно-генетичної експертизи встановлено кровне споріднення дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , з ОСОБА_1 , суд приходить до переконання про наявність підстав для задоволення позову щодо визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження.

Керуючись статтями 126,128,134, 144 СК України, статтями 12-13, 81, 106, ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 треті особи Орган опіки та піклування Гостомельської селищної військової адміністрація, Київський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей "Сезенків" про визнання батьківства - задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 батьком:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Внести зміни до актового запису про народження № 47 (місце реєстрації: виконавчий комітет Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 01 вересня 2014 року):

де в графі відомості про батька виключити відомості про ОСОБА_2 , та вказати батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України;

змінити прізвище дитини з « ОСОБА_4 » на « ІНФОРМАЦІЯ_10 », а по-батькові з « ОСОБА_4 » на « ІНФОРМАЦІЯ_11 » та зазначити прізвище, ім`я, по батькові дитини у наступному вигляді - ОСОБА_11 .

Внести зміни до актового запису про народження № НОМЕР_3 (місце реєстрації: виконавчий комітет Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 16 червня 2016 року):

де в графі відомості про батька виключити відомості про ОСОБА_2 , та вказати батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України;

змінити прізвище дитини з « ОСОБА_4 » на « ІНФОРМАЦІЯ_10 », а по-батькові з « ОСОБА_4 » на « ІНФОРМАЦІЯ_11 » та зазначити прізвище, ім`я, по батькові дитини у наступному вигляді - ОСОБА_12 .

Внести зміни до актового запису про народження № 192 (місце реєстрації: Бучанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 17 серпня 2023 року):

де в графі відомості про батька виключити відомості про ОСОБА_2 , та вказати батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України;

змінити прізвище дитини з « ОСОБА_4 » на « ІНФОРМАЦІЯ_10 », а по-батькові з « ОСОБА_4 » на « ІНФОРМАЦІЯ_11 » та зазначити прізвище, ім`я, по батькові дитини у наступному вигляді - ОСОБА_13 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 16 вересня 2024 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ