Рішення

від 05.09.2024 по справі 529/312/24

ДИКАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 529/312/24

Провадження № 2/529/218/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2024 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Кириченко О.С.,

за участі секретаря судового засідання - Бурлиги Н.Л.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Диканька Полтавської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба" до Приватної агрофірми "Відродження", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі недійсним та укладення договору оренди землі на новий строк,

ВСТАНОВИВ:

Короткий змістпозовних вимог,а такожпозиції учасниківсправи щодопозову.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба" звернулося до суду із позовом до Приватної агрофірми "Відродження" , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі недійсним та укладення договору оренди землі на новий строк. В обґрунтування позову вказано, що 17.05.2016 між ТОВ "Дружба" та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі б/н щодо земельної ділянки площею 6,6051 га, з кадастровим номером 5321084500:00:003:0179, розташованої на території Диканської селищної ради Полтавського району Полтавської області (раніше - Петро-Давидівської сільської ради Полтавського району Полтавської області), який зареєстровано державним реєстратором Великобудищанської сільської ради Диканського району Полтавської області Олійником О.О., номер запису про інше речове право 15464332 від 15.07.2016. Цей договір оренди землі було укладено на строк 7 років, земельна ділянка була передана в оренду на підставі акта приймання-передачі від 17.05.2016. Також, 17.05.2016 між ТОВ "Дружба" та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі б/н щодо земельної ділянки площею 6,6425 га, з кадастровим номером 5321084500:00:003:0180, розташованої на території Диканської селищної ради Полтавського району Полтавської області (раніше - Петро-Давидівської сільської ради Полтавського району Полтавської області), який зареєстровано державним реєстратором Великобудищанської сільської ради Диканського району Полтавської області Олійником О.О., номер запису про інше речове право 15465146 від 15.07.2016. Цей договір оренди землі було укладено на строк 7 років, земельна ділянка була передана в оренду на підставі акта приймання-передачі від 17.05.2016. Позивач ТОВ "Дружба" належним чином виконував умови вказаних вище договорів оренди землі, вчасно сплачував орендну плату, будь-які претензії з боку орендодавців ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були відсутні. 15.05.2017 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом власником на 1/2 частину вказаних вище земельних ділянок стала ОСОБА_1 після померлого ОСОБА_3 . ОСОБА_1 повідомила позивача про зміну власника земельних ділянок. В подальшому на адресу позивача надійшли листи орендодавців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 26.08.2022, в якому останні повідомляли про відсутність у них наміру поновлювати строк дії договорів оренди землі та укладати договори на новий строк, так як після закінчення строку дії цих договорів вони будуть самостійно обробляти землю. 28.09.2022 позивач завчасно направив орендодавцям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 листи-повідомлення, в яких вказав, що строк дії договорів закінчується 17.05.2023, позивач має переважне право користуватися земельними ділянками і надалі та запропонував укласти додаткові угоди до договорів оренди землі від 17.05.2016 на взаємовигідних умовах у редакції орендаря. Вказані листи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали 03.10.2022, однак не надали позивачу на них відповіді ні в письмовому вигляді, ні в телефонному режимі. В подальшому 26.12.2022 на адресу позивача надійшли заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про бажання припинити договори оренди землі у зв`язку із закінченням їхнього терміну та наміром самостійного обробітку землі. У березні 2023 року та 11.08.2023 на адресу позивача від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшли повідомлення, в яких ці відповідачі прохали повернути їм земельні ділянки, так як вони не мають наміру переукладати існуючі договори оренди землі та не бажають укладати договір оренди землі на новий строк, так як будуть самостійно здійснювати обробіток землі. Позивач вказує, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зверталися із вказаними вище заявами до ОСОБА_4 , натомість директором цього товариства є ОСОБА_5 , що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач вказує, що він завчасно вчинив дії щодо письмового повідомлення орендодавців про намір продовжити дію договорів оренди землі від 17.05.2016 шляхом укладення додаткових угод на більш вигідних умовах для орендодавців, зокрема щодо збільшення розміру орендної плати в сумі 29 100,00 грн. Однак, в березні 2024 року позивач дізнався про порушення його прав, а саме про те, що 24.11.2023 та 29.11.2023 між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ПАФ "Відродження" було укладено договори оренди спірних земельних ділянок, номери запису про інше речове право 53820009, 53809179 від 20.02.2024. Позивач зазначає, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили недобросовісно та порушили переважне право ТОВ "Дружба" на поновлення договорів оренди землі від 17.05.2016, уклавши нові договори оренди з іншим орендарем - відповідачем по справі ПАФ "Відродження", хоча у своїх заявах стверджували про намір самостійно обробляти землю.

Посилаючись на вказані обставини, на те, що відповідачі порушили його переважне право на поновлення договору оренди землі від 17.05.2016, яке підлягає захисту, позивач ТОВ "Дружба" просить визнати недійсними договори оренди землі від 24.11.2023 та від 29.11.2023, укладені між відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ПАФ "Відродження", щодо спірних земельних ділянок, та припинити за ПАФ "Відродження" право оренди на ці земельні ділянки за номерами запису про інше речове право 53820009, 53809179 від 20.02.2024. Позивач також просить визнати укладеними додаткові угоди до договорів оренди землі від 17.05.2016 між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ "Дружба", предметом яких є спірні земельні ділянки, у редакції, зазначеній у позовній заяві, та стягнути з відповідачів судові витрати у справі у вигляді судового збору за подання позову до суду у розмірі 18 168,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 надали суду відзив на позов, в якому вказали, що не визнають позов та просили відмовити у його задоволенні у повному обсязі у зв`язку із безпідставністю та необґрунтованістю. Відповідачі вказують у відзиві на позов, що вони неодноразово до закінчення дії договорів оренди землі письмово повідомляли орендаря ТОВ "Дружба" про відсутність намірів продовжувати дію договорів оренди землі від 17.05.2016. Відсутність волевиявлення є підставою для відмови у задоволенні позову про поновлення договору оренди землі, що зокрема вказано в постанові Верховного Суду від 16.09.2019 у справі № 908/2314/18. Відповідачі вказують, що 03.10.2022 на їхні адреси надійшли листи орендаря ТОВ "Дружба", юридичний зміст яких позивач імовірно цілеспрямовано спотворює, заявляючи у позові, що це "Завчасно направлені листи-повідомлення про поновлення договорів оренди землі на новий строк ..." (в порядку ст. 33 Закону України "Про оренду землі"). Зазначені листи орендаря не є листами-повідомленнями про поновлення договорів оренди, а є відповідями на подані ними, відповідачами, заяви від 26.08.2022. Зазначеними листами орендар підтвердив факт закінчення договору 17.05.2023. При цьому, вказаними листами орендар повідомив їх про наміри використання земельних ділянок без вчинення дій щодо поновлення договорів оренди землі до часу припинення або скасування воєнного стану в Україні, при цьому посилаючись на підпункт 1 пункту 27 розділу Х "Перехідних положень" Земельного кодексу України. З цих листів також вбачаються наміри орендаря продовжити дію договорів оренди землі після припинення або скасування воєнного стану в Україні. До вказаних листів орендарем не було додано жодного документу, в тому числі і проектів договорів оренди чи додаткових угод, про які заявляє позивач, додаючи їх до матеріалів справи. Підпункт 1 пункту 27 розділу Х "Перехідних положень" Земельного кодексу України у даному випадку не підлягає застосуванню, оскільки строк дії договорів оренди землі від 17.05.2016 закінчився після 19.10.2022, тобто після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель". В подальшому, як до часу закінчення дії договорів оренди землі 17.05.2023, так і після закінчення строку їх дії, жодних повідомлень, договорів оренди землі чи додаткових угод від орендаря не надходило. 26.12.2022 та 03.03.2023 вони повторно повідомили орендаря про наміри припинення правовідносин за договорами оренди землі після закінчення строку їх дії. Вказане свідчить не лише про порушення вимог порядку укладення договору оренди землі на новий строк, визначеного ст. 33 Закону України "Про оренду землі", а також про недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору, що має наслідком припинення переважного права орендаря на укладення договору оренди землі. Відповідачі зазначають, що у них відсутнє було бажання поновлювати договори оренди з ТОВ "Дружба", зокрема і через те, що останнім виплачувалась низька орендна плата у порівнянні з іншими орендарями. Відповідачі вказують, що позивач неприпустимо нехтуючи правовими принципами інституту власності, без жодних на те правових підстав обґрунтовує порушення свого права користування фактом реалізації права розпорядження таким майном його власником здійснюваним поза межами строку дії договірних відносин. Фактично превалюючи право користування (оренди), що на час спору є припиненим, над правом приватної власності, позивач претендує на розпорядження таким майном або обмеження такого права у власника, зазначаючи про те, що він не мав жодних заперечень щодо припинення дії договору оренди та повернення земельної ділянки власникові за умови самостійного її використання. Відповідачі зазначають, що після закінчення дії договорів оренди землі та збору урожаю позивач повернув земельні ділянки відповідним чином звільнивши їх від користування. Після закінчення дії договорів оренди з позивачем, 24.11.2023 та 29.11.2023 вони розглянули пропозицію ПАФ "Відродження" та враховуючи заявлені пропозиції щодо розміру орендної плати у розмірі 66 000,00 грн, вони підписали із цією агрофірмою договори оренди землі на строк 7 років. Відсутність погодження сторонами всіх істотних умов договору оренди та намірів його укласти в цілому, зумовлює втрату орендарем свого переважного права на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк.

Відповідач ПАФ "Відродження" надало суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування відзиву вказано, що у листопаді 2023 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ПАФ "Відродження" було укладено договори оренди землі строком на 7 років з розміром річної орендної плати 66 000,00 грн за кожну земельну ділянку. Належні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельні ділянки не були обтяжені жодними правами третіх осіб, в тому числі і орендою. Попередні договори оренди цих земельних ділянок, що були укладені з ТОВ "Дружба", є припиненим у зв`язку із закінченням строку їх дії 17 травня 2023 року. Наміри орендодавців щодо самостійного використання земельних ділянок у 2023 році не були реалізовані у зв`язку із складною фінансовою ситуацією. Обґрунтування позовних вимог щодо позбавлення позивача першочергового права на поновлення договору лише фактом реєстрації права оренди за іншим орендарем є безпідставним. Позивач пропонував значно нижчу орендну плату за користування землею. Крім того попередні договори з позивачем є припиненими у зв`язку із закінченням строку їх дії, а земельні ділянки повернуті власникам.

У судовому засіданні, яке відбулося 03.07.2024, представник позивача ТОВ "Дружба" - адвокат Іванова О.І. вказала, що вона підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просила їх задовольнити. Представник позивача зазначила, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зверталися із заявами про відсутність намірів поновлювати строк дії договорів оренди землі до ОСОБА_4 , натомість директором цього товариства є ОСОБА_5 , що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. З ОСОБА_4 відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договорів оренди землі не укладали. Строк дії договорів оренди землі від 17.05.2016 повинен був закінчитися у 2023 році. Бабенки повідомили, що планують самостійно обробляти належні їм земельні ділянки, але натомість передали їх в оренду ПАФ "Відродження", тобто ввели орендаря ТОВ "Дружба" в оману. Це є недобросовісним відношенням з боку власників земельних ділянок. Позивач розглянув листи власників земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , але останні порушили переважне право позивача на оренду земельних ділянок, передавши їх в оренду ПАФ "Відродження", при цьому попередньо повідомивши позивачу, що мають намір самостійно обробляти землю. Позивачем було передано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельні ділянки для того, щоб вони самостійно обробляли землю, а не для передачі третій особі в оренду. Власники земельних ділянок могли у будь-який момент зв`язатися із ТОВ "Дружба" по телефону та з`ясувати всі нюанси, чого ними не було зроблено. Всі заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не містили посилань на те, що їх щось не влаштовувало, вони лише заявляли, що не мають бажання поновлювати договори оренди землі та будуть самостійно обробляти землю.

Представник відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ПАФ "Відродження" - адвокат Таран Р.Ф. в судовому засіданні, яке відбулося 03.07.2024, не зміг оголосити свої доводи по справі, так як представник позивача не змогла у подальшому брати участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів через відключення електроенергії.

В судове засідання, призначене на 05.09.2024, представник позивача ТОВ "Дружба" - адвокат Іванова О.І. не з`явилася, надала суду заяву про підтримання позовних вимог у повному обсязі та розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, будь-яких заяв чи клопотань суду не надали.

Представник відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ПАФ "Відродження" - адвокат Таран Р.Ф. в судове засідання не з`явився, надав суду клопотання, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, стягнути з позивача на користь відповідачів понесені ними судові витрати у справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу та провести розгляд справи за його та відповідачів відсутності. Представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також подав клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у якому просив стягнути з позивача на користь цих відповідачів вказані витрати у розмірі 3 000,00 грн. Відповідач ПАФ "Відродження" також подав клопотання про стягнення на свою користь з позивача понесені у справі судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

З наявної у матеріалах справи копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.11.2012 вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 належить на праві приватної власності по 1/2 частини кожному земельної ділянки площею 6,61 га, кадастровий номер 5321084500:00:003:0179, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Петро-Давидівської сільської ради Диканського району Полтавської області (нині - Диканської селищної ради Полтавського району Полтавської області). Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, площа вказаної земельної ділянки становить 6,6051 га /а.с. 49, 99-104/.

З наявної у матеріалах справи копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.11.2012 вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 належить на праві приватної власності по 1/2 частини кожному земельної ділянки площею 6,64 га, кадастровий номер 5321084500:00:003:0180, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Петро-Давидівської сільської ради Диканського району Полтавської області (нині - Диканської селищної ради Полтавського району Полтавської області). Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, площа вказаної земельної ділянки становить 6,6425 га /а.с. 67, 93-98/.

З матеріалів справи вбачається, що 17 травня 2016 року між орендодавцями ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та орендарем ТОВ "Дружба" було укладено договір оренди вказаної вище земельної ділянки площею 6,6051 га, кадастровий номер 5321084500:00:003:0179, строком на 7 років, з орендною платою у розмірі 6 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки щорічно, що становить 15 448,24 грн. Цей договір було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав 15 липня 2016 року за № 15464332 /а.с. 39-41, 99-104/.

На підставі Акта приймання-передачі від 17.05.2016 зазначена вище земельна ділянка площею 6,6051 га, кадастровий номер 5321084500:00:003:0179, була передана орендодавцями ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в оренду орендарю ТОВ "Дружба" /а.с. 42/.

З матеріалів справи вбачається, що 17 травня 2016 року між орендодавцями ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та орендарем ТОВ "Дружба" було укладено договір оренди земельної ділянки площею 6,6425 га, кадастровий номер 5321084500:00:003:0180, строком на 7 років, з орендною платою у розмірі 6 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки щорічно, що становить 15 448,24 грн. Цей договір було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав 15 липня 2016 року за № 15465146 /а.с. 70-72, 93-98/.

На підставі Акта приймання-передачі від 17.05.2016 зазначена вище земельна ділянка площею 6,6425 га, кадастровий номер 5321084500:00:003:0180, була передана орендодавцями ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в оренду орендарю ТОВ "Дружба" /а.с. 73/.

З наявних у матеріалах справи копій свідоцтв про право на спадщину за законом від 15.05.2017 вбачається, що після смерті ОСОБА_3 власником 1/2 частини вказаних вище земельних ділянок стала його дружина ОСОБА_1 /а.с. 43, 69/.

Судом встановлено, що протягом дії договорів оренди землі від 17.05.2016 ТОВ "Дружба" належним чином виконувало умови цих договорів, зокрема вчасно сплачувало у передбаченому договором розмірі орендну плату, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами про перерахування цим товариством орендної плати орендодавцям та не заперечувалося останніми /а.с. 156-213/.

З матеріалів справи вбачається, що 26серпня 2022року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до ТОВ "Дружба" із заявами, в яких вказали, що вони не мають наміру продовжувати строк дії договорів оренди землі від 17.05.2016 чи укладати їх на новий термін, так як мають намір самостійно здійснювати обробіток належних їм земельних ділянок. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили після закінчення строку дії договорів оренди землі не здійснювати обробіток їхніх земельних ділянок. Вказані заяви ТОВ "Дружба" отримало 26 серпня 2022 року за вх. № 24, 25, 26, 27, що підтверджується відмітками на цих заявах /а.с. 51, 53, 61, 85/.

28.09.2022 за вих. № 123 орендарем ТОВ "Дружба" було складено відповідь на вказані вище заяви орендодавців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якій вказано, що ТОВ "Дружба" на законних підставах користується спірними земельними ділянками, так як строк дії договорів оренди землі від 17.05.2016 закінчується 17.05.2023. Крім того, відповідно до підпункту 1 пункту 27 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України під час воєнного стану договір оренди землі вважається поновленим на 1 рік без волевиявлення сторін цього договору. ТОВ "Дружба" зазначило, що відповідно до п. 7 договору оренди землі від 17.07.2016 повідомляє про свій намір продовжити дію договору оренди землі у зв`язку із наявністю переважного права на поновлення його на новий строк та вчинити дії у відповідності до даного договору. Будь-якихдодатків доцього листа,в томучислі додатковоїугоди додоговору орендиземлі чинового договоруоренди землі,у цьомулисті невказано /а.с. 66/.

Відповідно до наявних у матеріалах справи копій поштових розписок, зазначений вище лист ТОВ "Дружба" від 28.09.2022 відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали 03 жовтня 2022 року /а.с. 36-38/.

26грудня 2022року відповідачі ОСОБА_1 знову звернулися до ТОВ "Дружба" із заявами, в яких заявили про намір припинення договірних відносин з цим товариством у зв`язку із закінченням строку дії договорів оренди землі від 17.05.2016, оскільки вони будуть самостійно використовувати та обробляти свої земельні ділянки. Вказані заяви ТОВ "Дружба" отримало 26 грудня 2022 року за вх. № 41, 42, 43, 44, що підтверджується відповідними відмітками на цих заявах /а.с. 52, 55, 62, 81/.

03березня 2023року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до ТОВ "Дружба" із повідомленнями, в яких просили припинити використання належних їм земельних ділянок у зв`язку із закінченням строку дії договорів оренди землі. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також просили повернути їм земельні ділянки шляхом підписання акту приймання-передачі земельної ділянки, так як вони не мають наміру продовжувати строк дії договорів оренди землі чи укладати їх на новий термін, оскільки хочуть самостійно використовувати належні їм земельні ділянки /а.с. 46-48, 57-59, 63-65, 82-84/.

11серпня 2023року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знову звернулися до ТОВ "Дружба" із заявами, в яких вказали, що після закінчення строку дії договорів оренди землі від 17.05.2016 вони не мають наміру продовжувати строк їх дії чи укладати їх на новий термін, так як мають намір самостійно використовувати належні їм земельні ділянки. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили після закінчення строку дії договорів оренди землі не приступати до обробітку їхніх земельних ділянок. Вказані заяви ТОВ "Дружба" отримало 11 серпня 2023 року за вх. № 18, 19, 21, 22, що підтверджується відповідними відмітками на цих заявах /а.с. 50, 54, 60, 86/.

Доводи представника позивача про те, що деякі із вказаних вище заяв орендодавців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були адресовані ОСОБА_4 , з яким договори оренди землі не укладалися, директором ТОВ "Дружба" є ОСОБА_5 , а тому вони не повинні братися до уваги, суд вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Дослідивши зміст вказаних вище заяв орендодавців, судом було встановлено, що дійсно деякі з них, а саме повідомлення про припинення користування та повернення земельної ділянки від 03.03.2023, були адресовані директору ТОВ "Дружба" ОСОБА_4 . Однак, при цьому зі змісту всіх заяв та повідомлень орендодавців вбачається, що всі вони адресовані перш за все директору ТОВ "Дружба", а не окремій фізичній особі - ОСОБА_4 чи ОСОБА_5 . Договори оренди землі від 17.05.2016 були укладені із відповідним товариством - ТОВ "Дружба", а не із окремою фізичною особою. Крім того, на всіх заявах орендодавців стоять відмітки про їх отримання юридичною особою - ТОВ "Дружба", а не окремою фізичною особою.

Вказане у сукупності свідчить про те, що хоча орендодавцями і було у деяких своїх заявах помилково вказано прізвище, ім`я та по батькові директора ТОВ "Дружба", а саме ОСОБА_4 , однак фактично вони були адресовані безпосередньо ТОВ "Дружба", з яким і було укладено договори оренди землі, суд бере до уваги ці заяви та оцінює їх у сукупності з іншими доказами у справі.

Із відзиву на позов, наданого відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вбачається, що після закінчення дії договорів оренди землі та збору врожаю орендар ТОВ "Дружба" добровільно повернув ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належні їм земельні ділянки, акти про повернення земельних ділянок не складалися, що не заперечувалося позивачем ТОВ "Дружба" /а.с. 115/.

24.11.2023 орендодавці ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та орендар Приватна агрофірма "Відродження" уклали договір оренди належної орендодавцям земельної ділянки площею 6,6425 га, з кадастровим номером 5321084500:00:003:0180, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території с. Петро-Давидівка Диканської селищної ради Полтавського району Полтавської області, строком на 7 років, з розміром річної орендної плати 66 000,00 грн /а.с. 131-135/.

Відомості про інше речове право - право оренди земельної ділянки за ПАФ "Відродження" за вказаним вище договором оренди від 24.11.2023 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 20.02.2024 за № 53809179 /а.с. 93-98/.

29.11.2023 орендодавці ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та орендар Приватна агрофірма "Відродження" уклали договір оренди належної орендодавцям земельної ділянки площею 6,6051 га, з кадастровим номером 5321084500:00:003:0179, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території с. Петро-Давидівка Диканської селищної ради Полтавського району Полтавської області, строком на 7 років, з розміром річної орендної плати 66 000,00 грн /а.с. 119-123/.

Відомості про інше речове право - право оренди земельної ділянки за ПАФ "Відродження" за вказаним вище договором оренди від 29.11.2023 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 20.02.2024 за № 53820009 /а.с. 99-104/.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом положень статтей 210, 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір підлягає державній реєстрації лишу у випадках, встановлених законом. Такий договір є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення договорів оренди землі від 17.05.2016) договір оренди землі укладається в письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення договорів оренди землі від 17.05.2016) об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

За загальним правилом, закріпленим у статті 631 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення договорів оренди землі від 17.05.2016) строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Відповідно до ст. 631 ЦК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом) строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.

Згідно з ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Разом з тим, частиною 5 статті 6 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній як на час укладення договорів оренди землі від 17.05.2016, так і на на момент розгляду справи судом) визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19, висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеними в постанові від 10.05.2024 у справі № 471/534/22, з 01 січня 2013 року державній реєстрації підлягає не сам договір оренди землі, а право оренди земельної ділянки. Такий договір є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та його підписання у встановленій простій письмовій формі, якщо інше не узгоджено між сторонами, тобто за умови дотримання сторонами вимог статей 638, 759 та 792 ЦК України та статті 15 Закону України "Про оренду землі". З моменту укладення договору оренди землі в орендодавця виникає обов`язок передати орендарю земельну ділянку в користування на визначений у договорі строк, а в орендаря отримати право користування земельною ділянкою.

У вказаній вище постанові Велика Палата Верховного Суду також виснувала, що право оренди земельної ділянки є речовим і без державної реєстрації такого права немає правових підстав для користування відповідною земельною ділянкою. Оскільки зареєстроване право оренди землі є речовим правом, то і способи захисту цього права можуть бути такими, що притаманні речовим правам. Так, орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці будь-якими особами.

Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду підтримала висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16, у частині того, що договір оренди землі є укладеним з моменту досягнення сторонами в належній формі згоди з усіх істотних умов, а право оренди виникає з моменту його державної реєстрації, проте відступила від висновків, викладених у вказаній постанові Верховного Суду України, у частині того, що, виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України, договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що вказані висновки стосуються чинності договору оренди землі, укладеного після 01 січня 2013 року, тобто після зміни законодавчого регулювання, а саме виключення із Закону України "Про оренду землі" вимог про необхідність державної реєстрації договору оренди із вказівкою на необхідність реєстрації права оренди, а також виключення з тексту цього Закону посилання на укладеність такого правочину з дня його державної реєстрації.

Законом від 05 грудня 2019 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (далі Закон № 340-IX), який у відповідній частині набрав чинності 16 січня 2020 року (див. пункт 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення"), частину першу статті 19 Закону України "Про оренду землі" доповнено двома реченнями такого змісту: "Дата закінченнядії договоруоренди обчислюєтьсявід датийого укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права".

Цим же Законом абзац третій частини першої статті 15 Закону України "Про оренду землі" викладено в такій редакції: "дата укладення та строк дії договору оренди" Тобто із 16 січня 2020 року, окрім строку дії договору оренди землі, до істотних умов цього правочину належить також дата його укладення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 березня 2024 року у справі № 902/1207/22 (провадження № 12-80гс23) зауважила, що абзац третій частини першої статті 15 та друге речення частини першої статті 19 Закону України "Про оренду землі" у наведеній вище редакції імперативно встановлюють, що дата укладення договору оренди землі є істотною умовою цього правочину і саме з цієї дати починається перебіг строку його дії.

Отже, враховуючи вимоги законодавства та вказані вище правові висновки Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку, що по даній справі строк дії договорів оренди землі від 17.05.2016, укладених між ТОВ "Дружба" та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , починає діяти з моменту їх укладення (підписання) та закінчився 17 травня 2023 року.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" від 24 березня 2022 року, який вступив в дію з 07 квітня 2022 року, до п. 27 Перехідних положень Земельного кодексу України були внесені зміни, згідно з якими договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, термін користування яких закінчився після введення воєнного стану, вважаються поновленими без волевиявлення сторін на один рік без внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про поновлення.

Норми щодо автоматичного на 1 рік поновлення договорів оренди землі діяли з 07 квітня 2022 року. Ця норма припинила свою дію 19 листопада 2022 року, після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель" від 19.10.2022.

Вказане взаємоузгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 29.03.2023 у справі № 563/376/22-ц.

Оскільки термін дії договорів оренди землі від 17.05.2016 закінчився 17.05.2023, тобто після 19.11.2022, то на ці договори оренди землі не розповсюджується дія п. 27 Перехідних положень Земельного кодексу України щодо автоматичного поновлення терміну договору без волевиявлення сторін на 1 рік.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Таким чином, орендар землі повинен усвідомлювати, що користується чужою земельною ділянкою, користується нею тимчасово, упродовж часу (строку), який визначається за згодою сторін договору. Після спливу такого строку за загальним правилом орендар має обов`язок повернути орендовану земельну ділянку власнику (орендодавцю).

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" № 340-IX від 05.12.2019 (далі - Закон № 340-IX) суттєво змінив підхід до продовження орендних відносин. Він чітко розмежував зміст понять "поновлення договору оренди землі" та "переважне право орендаря на укладення договору оренди на новий строк", доповнивши ЗК України статтею 126-1 "Поновлення договору оренди землі, договору про встановлення земельного сервітуту, договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови", Закон України "Про оренду землі" - статтею 32-2 "Поновлення договорів оренди землі", яка відсилає до статті 126-1 ЗК України, та виклавши статтю 33 Закону України "Про оренду землі" у новій редакції з назвою "Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк" (тобто приписи цієї статті незастосовні до поновлення договорів оренди землі). У частині зазначених змін і доповнень Закон № 340-ІХ набрав чинності 16 липня 2020 року. За змістом приписів статті 126-1 ЗК України можливість поновлення договору оренди землі має бути чітко передбачена у цьому договорі та підпорядкована низці умов. Зокрема, за наявності у договорі оренди землі умови щодо його поновлення після закінчення строку, на який його уклали сторони, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах без вчинення сторонами письмового правочину про його поновлення.

Відповідно до п. 7 договорів оренди землі від 17.05.2016, після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Договір припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено (пункт 32 договору оренди землі).

З оцінених в сукупності вказаних вище положень Закону України "Про оренду землі", Земельного кодексу України та правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, вбачається, що реалізувати вимоги позивача ТОВ "Дружба" у спосіб, що визначений п. 7 договорів оренди землі від 17.05.2016, тобто шляхом поновлення договору на новий строк, в розумінні чинного законодавства є неможливим без внесення відповідних змін до цих договорів оренди землі, що вже припинили свою дію. При цьому, обґрунтування позивача у позовній заяві стосуються не поновлення договорів оренди землі, а їхнього укладення на новий строк у розумінні ст. 33 Закону України "Про оренду землі". Таким чином, посилання позивача на порушення відповідачами передбаченого умовами договорів оренди землі від 17.05.2016 переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк є безпідставними, зокрема, у зв`язку із тим, що саме таке право не передбачено цими договорами оренди, а відповідні зміни до договорів позивачем, як орендарем, не ініціювалися.

Правові підстави переважного право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк визначені статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку. До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору. При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 25 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Вказаний вище правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.05.2019 у справі № 233/844/18, від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18.

Для продовження договірних відносин необхідно волевиявлення на це сторін договору, досягнення ними згоди щодо продовження договору із застосуванням переважного права орендаря на продовження договору оренди, у тому числі на змінених умовах (частина 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі") або мовчазна згода сторін договору стосовно поновлення договору на тих самих умовах на той самий строк (частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі") (постанова Верховного Суду від 16.09.2019 у справі № 908/2314/18).

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено, що у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Норми про переважне право орендаря на поновлення договору спрямовані лише на забезпечення пріоритету його інтересів перед інтересами інших осіб. Будь-якого іншого змісту переважне право не має. Воно не може трансформуватися у право на спонукання орендодавця до укладення договору на новий строк за відсутності його згоди зі зміненими умовами.

Водночас предмет регулювання статті 33 Закону "Про оренду землі" не може бути звужений винятково до реалізації орендарем свого переважного права, оскільки за змістом цього закону юридичним фактом, у силу якого договір укладається на новий строк (поновлюється), є досягнення згоди між сторонами щодо усіх істотних умов договору оренди землі.

При вирішенні спору між сторонами договору оренди землі щодо реалізації орендарем переважного права на поновлення договору, суд також має з`ясувати, чи досягнуто між сторонами згоди щодо нових істотних умов договору.

За наявності вираженого волевиявлення орендодавця на відмову від продовження оренди та заявленої вимоги власника про повернення земельної ділянки, направлення орендарем пропозиції про продовження відносин оренди не може бути підставою для поновлення орендних відносин між сторонами.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 18 січня 2021 року у справі № 733/513/18 та від 29 червня 2022 року в справі № 692/531/21.

У постанові № 272/440/18 від 28.09.2020 Верховний Суд зазначив, що "… у разі незгоди орендодавця у поновленні договору оренди, направленої орендарю у місячний строк до закінчення строку його дії, переважне право на укладення договору оренди землі припиняється, тому що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк, не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі".

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21, якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору та при цьому надав проект договору (незалежно від того чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін розглянув надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, проаналізував його умови, у тому числі перевірив його на відповідність вимогам закону, однак не погодився з запропонованими умовами та заперечив щодо поновлення договору, то в цьому випадку він діє в рамках своїх повноважень, а отже суди повинні також відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 чотири рази, в тому числі тричі після отримання повідомлення ТОВ "Дружба" про намір скористатися переважним правом на поновлення договору оренди землі на новий строк, направляли ТОВ "Дружба" заяви із вказівкою про своє небажання продовжувати договірні відносини з позивачем та прохали після закінчення дії договорів оренди повернути їм земельні ділянки, так як мали намір самостійно їх обробляти.

З відзиву на позов, наданого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вбачається, що останні не бажали продовжувати договори оренди землі з позивачем також через запропоновану ним низьку орендну плату у порівнянні з іншими орендарями.

Таким чином, у даному випадку між сторонами договорів існували розбіжності щодо орендної плати, що є істотною умовою договорів оренди землі. Орендодавці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 неодноразово повідомляли орендаря ТОВ "Дружба" про відсутність свого волевиявлення на поновлення договорів оренди землі на новий строк.

Доводи відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про те, що ТОВ "Дружба" не додало до листа про укладення договору оренди землі на новий строк від 28.09.2022 проект договору або проект додаткової угоди до договору, адже останні не були вказані в додатку до цього листа, суд оцінює критично, оскільки з наявної у матеріалах справи копії Опису вкладення у цінні листи, які надсилалися ТОВ "Дружба" вказаним відповідачам, вбачається, що їм разом з листом-повідомленням від 28.09.2022 надсилалися і додаткові угоди до договорів оренди землі від 17.05.2016 /а.с. 36/.

Про припинення договірних відносин між позивачем та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 також свідчить те, що після 17.05.2023 ТОВ "Дружба" добровільно передало ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належні їм земельні ділянки і сторони претензій одна до одної не мали, що не заперечувалося позивачем. Позивачем не було надано суду доказів того, що він і на теперішній час використовує належні цим відповідачам земельні ділянки чи доказів того, що він сплачував їм орендну плату за користування цими земельними ділянками після закінчення строку дії договорів оренди землі від 17.05.2016.

Доводи позивача ТОВ "Дружба" про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ввели його в оману, вказуючи у заявах про намір самостійно обробляти землю, натомість уклали договори оренди з іншим орендарем, тому порушили переважне право позивача на поновлення договорів оренди, суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" зобов`язує орендодавця повідомити орендаря про бажання чи небажання продовжувати договір, а не вказувати причини такого.

Вказаний висновок також викладено у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 693/42/18.

Крім того, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" не містить вимоги щодо обґрунтованості заперечення орендодавця стосовно переважного права орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк

Протилежний спосіб тлумачення призведе до ситуації, що суд перевірятиме саму наявність обґрунтування причин відмови або ж аналізуватиме зміст обґрунтування. В першому випадку роль суду буде формальною, адже обґрунтування може бути цілком надуманим чи недоречним. В другому випадку може виникнути ризик того, що суд переймає на себе функції орендодавця, що є неприпустимим.

Врешті, інше тлумачення закону призведе до ситуації, коли добросовісний орендар зможе продовжувати договір оренди необмежену кількість разів, а власник такої земельної ділянки позбудеться можливості розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Враховуючи те, що строк дії укладених між ТОВ "Дружба" та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 договорів оренди землі від 17.05.2016 закінчився 17.05.2023, орендодавці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до закінчення строку дії цих договорів неодноразово письмово повідомляли орендаря ТОВ "Дружба" про відсутність намірів про продовження договірних відносин та відповідно не підписали додаткових угод до цих договорів, тобто у встановлені законом строки категорично вказали про відсутність свого волевиявлення на поновлення договорів оренди землі на новий строк, беручи до уваги те, що орендар повернув орендодавцям земельні ділянки, нині їх не обробляє та не здійснював орендну плату після закінчення строку дії цих договорів, враховуючи те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали нові договори оренди землі із ПАФ "Відродження" після закінчення строку дії договорів оренди землі від 17.05.2016, укладених з ТОВ "Дружба", суд вважає безпідставними та необґрунтованими твердження позивача про порушення відповідачами його переважного права на укладення договорів оренди землі на новий строк, а тому вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання укладеними додаткових угод до договорів оренди землі від 17.05.2016.

Щодо позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди землі від 24.11.2023 та від 29.11.2023, укладених між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ПАФ "Відродження", та припинення права оренди за ПАФ "Відродження", суд дійшов такого висновку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ПАФ "Відродження" уклали договір оренди землі 24 листопада 2023 року, тобто вже після закінчення строку дії договору оренди землі від 17.05.2016, укладеного з ТОВ "Дружба", який припинив свою дію 17 травня 2023 року.

Також, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ПАФ "Відродження" уклали договір оренди землі 29 листопада 2023 року, тобто вже після закінчення строку дії договору оренди землі від 17.05.2016, укладеного з ТОВ "Дружба", який припинив свою дію 17 травня 2023 року.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Позовні вимоги про визнання недійсними договорів оренди землі від 24.11.2023 та 29.11.2023 та припинення права оренди за ПАФ "Відродження" позивач обґрунтовував тим, що укладенням цих договорів порушено його переважне право на укладення договорів оренди землі на новий строк.

Судом було встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 неодноразово повідомляли позивача ТОВ "Дружба" про відсутність намірів продовжувати договірні відносини, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не підписали запропонованих позивачем додаткових угод до договорів оренди землі. Судом також було встановлено, що між ними не було досягнуто домовленості щодо змінених істотних умов договору, зокрема щодо розміру орендної плати, яка була занизькою у порівнянні з іншими орендарями, а тому в силу ч. 4 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" переважне право орендаря ТОВ "Дружба" на укладення договорів оренди землі на новий строк є припиненим.

Оспорювані договори оренди землі від 24.11.2023 та від 29.11.2023 укладено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з новим орендарем ПАФ "Відродження" після закінчення дії попередніх договорів оренди землі від 17.05.2016, укладених з ТОВ "Дружба".

Враховуючи вказані вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсними договорів оренди землі від 24.11.2023 та від 29.11.2023, укладених між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ПАФ "Відродження", та припинення права оренди за ПАФ "Відродження".

Вирішення судом питання щодо розподілу судових витрат у справі.

Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, то відповідно до ст. 141 ЦПК України понесені позивачем ТОВ "Дружба" судові витрати у справі у вигляді сплаченого судового збору за подання позову до суду у розмірі 18 168,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн не підлягають стягненню з відповідачів та залишаються на рахунок позивача.

Розглянувши клопотання представника відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Тарана Р.Ф. та відповідача ПАФ "Відродження" про стягнення з позивача на користь відповідачів понесених у справі судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних із розглядом справи відносяться витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесення відповідачем ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3 000,00 грн представником відповідача надано суду: копію угоди на представництво інтересів у цивільній справі № 4 від 09.05.2024, в якому між ОСОБА_1 та адвокатом Тараном Р.Ф. узгоджено розмір гонорару адвоката у розмірі 3 000,00 грн та копію банківської квитанції від 05.09.2024, яка підтверджує сплату відповідачем ОСОБА_1 на користь адвокатського бюро "Тарана Руслана" коштів за надання правничої допомоги у розмірі 3 000,00 грн.

На підтвердження понесення відповідачем ПАФ "Відродження" витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 2 500,00 грн цим відповідачем надано суду: копію договору про надання правової допомоги № 15 від 09.05.2024, в якому між ПАФ "Відродження" та адвокатом Тараном Р.Ф. узгоджено розмір гонорару адвоката у розмірі 2 500,00 грн та копію банківської квитанції від 05.09.2024, яка підтверджує сплату відповідачем ПАФ "Відродження" на користь адвокатського бюро "Тарана Руслана" коштів за надання правничої допомоги у загальному розмірі 7 500,00 грн, до яких входить зокрема гонорар адвоката у розмірі 2 500,00 грн по даній справі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12876/19, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На час розгляду справи в суді чинним законодавством не визначено обмежень чи граничного розміру компенсації витрат на правничу допомогу, проте він повинен бути співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Проаналізувавши надані відповідачами ОСОБА_1 та ПАФ "Відродження" документи на підтвердження понесення ними витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи всі аспекти та складність справи, якість та складність складених документів, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, на компенсацію яких має право сторона, враховуючи обсяг та характер наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, те, що у задоволенні позову відмовлено на користь відповідачів, відсутність клопотання позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката (при тому, що представник позивача зареєстрований в Електронному суді та відповідно мав можливість ознайомитися з клопотаннями відповідачів про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та відповідно подати відповідне клопотання), суд дійшов висновку, що вимоги цих відповідачів про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню у повному обсязі та вважає за необхідне стягнути вказані судові витрати з позивача ТОВ "Дружба" на користь відповідача ПАФ "Відродження" у розмірі 2 500,00 грн, а на користь відповідача ОСОБА_1 у розмірі 3 000,00 грн.

Враховуючи те, що відповідачем ОСОБА_2 та його представником не було надано суду доказів сплати ОСОБА_2 гонорару адвоката у розмірі 3 000,00 грн, який було обумовлено угодою на представництво інтересів у цивільній справі № 3 від 09.05.2024, тобто відповідних банківських квитанцій, платіжних доручень, виписок тощо, суд вважає за необхідне відмовити у повному обсязі у задоволенні клопотання представника відповідачів - адвоката Тарана Р.Ф. у частині стягнення з позивача на користь відповідача ОСОБА_2 понесених у справі судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10,12,17,81,89, 141, 259, 263-265,273,354,355ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба" до Приватної агрофірми "Відродження", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі недійсним та укладення договору оренди землі на новий строк - відмовити.

Клопотання відповідача Приватної агрофірми "Відродження" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба" на користь Приватної агрофірми "Відродження" понесені судові витрати у справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн 00 коп.

Клопотання представника відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Тарана Руслана Федоровича про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба" на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.

У задоволенні клопотання представника відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Тарана Руслана Федоровича у частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба" на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня його ухвалення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба", юридична адреса: Полтавська область, Полтавський район, с. Петро-Давидівка, код ЄДРПОУ 03772039.

Відповідач: Приватна агрофірма "Відродження", юридична адреса: Полтавська область, Полтавський район, с. Балясне, вул. Бузкова, 25, код ЄДРПОУ 31316278.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: Полтавська область, Полтавський район, с. Петро-Давидівка, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: Полтавська область, Полтавський район, с. Петро-Давидівка, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Головуючий О.С. Кириченко