Рішення

від 16.09.2024 по справі 924/662/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" вересня 2024 р. Справа №924/662/24

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Вибодовського О.Д., при секретарі судового засідання Мельницькій Н.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного Підприємства "Колірмет-06", м. Кам`янець-Подільський, Хмельницька обл.

до Акціонерного товариства "СЕНС БАНК", Київ

про припинення зобов`язання

Представники сторін:

Від позивача: Худняк В.А. на підставі ордеру серії ВХ №1072903 від 11.07.2024р.;

Від відповідача: Панченко Д.В. на підставі довіреності №020447/23 від 27.11.2023р.

У судовому засіданні 16.09.2024р. відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Приватного Підприємства "Колірмет-06", м. Кам`янець-Подільський, Хмельницька обл. до Акціонерного товариства "СЕНС БАНК", Київ про припинення зобов`язання.

Ухвалою суду від 16.07.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

На адресу суду 30.07.2024р. від представника відповідача надійшло заперечення на вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якому просив відмовити в задоволенні заяви Приватного підприємства «Колірмет 06» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25 000 грн. або зменшити такий розмір на 90% та відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову.

Також на адресу суд 31.07.2024р. від представника позивача надійшло клопотання щодо долучення доказів, а саме завіреної копії рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області у справі №676/4632/18 від 20.02.2019р.

Ухвалою суду, із занесенням до протоколу судового засідання, від 31.07.2024р. оголошено перерву в судовому засіданні.

На адресу суду 06.08.2024р. надійшла відповідь на відзив, в якій просив долучити відповідь на відзив до матеріалів справи та визнати припиненим кредитне зобов`язання Приватного Підприємства "Колірмет-06" перед Акціонерним товариством "СЕНС БАНК" за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії №890/17-НКЛМ 1 від 03.03.2007 року у зв`язку з його повним фактичним виконанням.

Ухвалою суду, із занесенням до протоколу судового засідання, від 21.08.2024р. оголошено перерву в судовому засіданні.

Ухвалою суду, із занесенням до протоколу судового засідання, від 03.09.2024р. закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті.

Присутній в засіданні суду представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити в задоволенні заяви Приватного підприємства «Колірмет 06» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25 000 грн. або зменшити такий розмір на 90%.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, 03 березня 2007р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» (офіційним правонаступником якого є АТ «СЕНС БАНК») в особі заступника начальника відділення Хмельницької обласної філії АКБ «УКРСОЦБАНК» - начальника відділу корпоративних клієнтів Барановського О.С. та Приватним підприємством «Колірмет-06» (далі - позичальником) в особі директора Романішина О.О. був укладений договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №890/17-НКЛМ 1 від 03.03.2007р. (далі - кредитний договір).

Предметом кредитного договору була сума в розмірі 398 800,00 грн. (триста дев`яносто вісім тисяч вісімсот грн. 00 коп.), яку кредитор згідно пункту 1.1. кредитного договору зобов`язувався надавати позичальнику ПП «Колірмет-6».

В пункті 1.1.1 кредитного договору передбачалось, що позичальник буде отримувати суму кредитного договору частинам, тобто - траншами.

Пунктом 1.1.1.1 кредитного договору встановлювалось, що перший транш в сумі 208 000,00 грн. (двісті вісім тисяч) надавався позичальнику ПП «Колірмет-6» після оформлення в іпотеку об`єктів нерухомості та забезпечення обладнання за договором купівлі-продажу. Другий транш в розмірі 190 800,00 грн. (сто дев`яносто тисяч вісімсот) надавався позичальнику після оформлення забезпечення обладнання.

Вказане закріплюється в п. 1.1.3 договору, в якому зазначено, що кредит надавався позичальнику для наступних цілей: на придбання обладнання згідно договору купівлі-продажу №1 від 19.01.2007р. між позичальником та ТОВ «Круїз продукт».

З метою забезпечення зобов`язання додатково між сторонами буд укладений договір поруки №890/18 - ПФО 1 від 3 березня 2007р. (далі - договір поруки). Відповідно до вказаного договору поруки обов`язки поручителя виконував директор ПП «Колірмет-06» Романішин Олег Олександрович.

Відповідач виконав свої зобов`язання за кредитним договором та надав ПП «Колірмет-06» згідно умов договору двома траншами 03.03.2007р. суму в розмірі 208 000,00 грн. та 04.06.2007р. суму в розмірі 190 800,00 грн.

В той же час ПП «Колірмет-06» свої зобов`язання за вказаним договором в повній мірі не виконав, в строк обумовлений договором, а саме на дату - 02.03.2012р. не повернув позивачу всю суму отриманого кредиту та не сплатив відсотки за користування кредитом.

ПП «Колірмет-06» в рахунок погашення заборгованості по договору про надання невідновлювальної кредитної лінії №890/17-НКЛМ 1 від 03.03.2007 р. було сплачено 26 платежів в розмірі 481 937,60 грн., з них: 262 175,90 грн. в рахунок погашення кредиту (з 05.06.2007 р. по 06.08.2010 р., останній платіж 7 190,74 грн. сплачено 06.08.2010р.), 219 761,70 грн. в рахунок погашення відсотків за кредитом з 10.04.2007р. по 03.09.2010р.

Строк дії договору про надання невідновлювальної кредитної лінії №890/17-НКЛМ 1 між відповідачем та Приватним підприємством "Коліметр-06" не продовжувався, між сторонами не укладалося додаткових угод з метою реструктуризації заборгованості.

20.01.2015р. ПАТ «УКРСОЦБАНК» (офіційним правонаступник якого є АТ «СЕНС БАНК») було заявлено досудову вимогу до позичальника ПП «Колірмет-06» про дострокове стягнення заборгованості за договором невідновлювальної кредитної лінії №890/17-НКЛМ 1 від 03.03.2007р.

В подальшому, ПАТ «УКРСОЦБАНК» звернувся до Третейського суду при Асоціації українських банків після невиконання боржником ПП «Колірмет-06» досудової вимоги в передбачений термін.

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06.03.2015р. по справі №181/15 було стягнуто з ОСОБА_1 як поручителя згідно договору поруки №890/18-ПФОІ заборгованість по договору про надання невідновлювальної кредитної лінії №890/17-НКЛМ1 в сумі 301 782,19 грн. яка склалася станом на 19.01.2015р. та третейський збір в сумі 3 417,82 грн.

Згідно ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 05.06.2015р. по справі №755/10004/15-ц ПАТ «Укрсоцбанк» було видано виконавчий лист від 16.06.2015р. на виконання вказаного рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 06.03.2015р.

В Кам`янець-Подільському районному відділі ДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області від 18.02.2019р. №14.9-30/4205 у відділі перебувало на виконанні зведене виконавче провадження АСВП №48427557 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , до якого серед інших входив виконавчий лист №755/10004/15-ц, виданий Дніпровським районним судом у м. Києві про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» у розмірі 305 443,61 грн.

Викладені обставини встановлені рішенням Господарського суду Хмельницької області у справі №924/230/15 від 17.03.2015р. та рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області у справі №676/4632/18 від 20.02.2019р.

З метою здійснення реального погашення боргу та закриття виконавчого провадження (ВП №48427557) у вигляді його повного фактичного виконання, поручителем (який одночасно є директором) ПП «Колірмет-06» Романішиним Олегом Олександровичем 28.05.2024р. було здійснено повну оплату боргу, а саме: 305 443,61 грн. 78 коп. основної заборгованості та суми судового збору, що підтверджується копією платіжної інструкції №2195 від 28.05.2024р., яка міститься в матеріалах справи.

В зв`язку із повним погашенням боргу та виконанням судового рішення боржником державним виконавцем Кам`янець-Подільського виконавчого округу Хмельницької області Стоцькою А.С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №48427557 від 03 червня 2024 р., якою закінчено виконавче провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 (повне фактичне виконання) Закону України «Про виконавче провадження», припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового провадження.

На момент подання позову кредитне зобов`язання ПП «Колірмет-06» перед кредитором - АТ «СЕНС БАНК», як правонаступником первинного кредитора - Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» (Код: 00039019, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ковпака, 29), яке виникло на підставі договору про надання невідновлювальної кредитної лінії №890/17-НКЛМ 1 від 03.03.2007р. виконане в повному обсязі шляхом повного, належного та фактичного виконання, що підтверджується копією платіжної інструкції №2195 від 28.05.2024р.

Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що позивачем заявлені незаконні та необгрунтовані вимоги, виходячи з наступного.

Згідно рішення суду сума заборгованості в розмірі 301 782,19 гри. складає станом на 19.01.2015 рік. Згідно розрахунку заборгованості на погашення заборгованості по кредиту надійшло 305 443,61 грн., тобто через 9 років.

Станом на 23.07.2024 року залишок заборгованості по тілу кредиту складає 0,00 гри., а по відсотках 214 633,09 гри. з врахуванням того, що позивачем лише через деякий час було погашено заборгованість.

Виходячи із вказаного відповідач вважає, що сам факт виконання рішення третейського суду про стягнення заборгованості поручителем за спірним договором кредиту не припиняє правовідносин між сторонами, оскільки заборгованість за договором кредитом в повному обсязі не виконана, що є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки рішення господарського суду про стягнення заборгованості з основного боржника ПП «Колірмет-06» не виконувалось примусово, відповідно відсутні докази повного виконання рішення господарського суду на стадії виконавчого провадження основним боржником.

Також відповідач зазначає, що наявність постанови про закінчення виконавчого провадження лише по поручителю не свідчить про відсутність зобов`язання основного кредитора перед Банком.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Як закріплено в ч.1 ст. 2 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасники відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Як вбачається в ч. 1 ст. 47 ГК України держава гарантує усім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права та рівні можливості для залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів.

Відповідно ч. 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати:

- з закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність;

- з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. При цьому, відповідно до частини третьої тієї ж норми при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1, ч.2, ч.3 ст 198 ГК України платежі за грошовими зобов`язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Як вбачається в ст. 203 ГК України господарське зобов`язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною.

У разі якщо зобов`язана сторона належним чином виконала одне з двох або кількох зобов`язань, щодо яких вона мала право вибору (альтернативне зобов`язання), господарське зобов`язання припиняється виконанням.

Господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Господарське зобов`язання може бути припинено зарахуванням страхового зобов`язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов`язання.

Не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно статті 651 ЦК України визначені підстави для розірвання договору.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з п.1 розділу 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, що затверджені постановою Правління Національного банку України №267 від 14.07.2006р., банк розкриває інформацію, що становить банківську таємницю, на письмовий запит власника або з його письмового дозволу в обсязі, визначеному в такому письмовому запиті або дозволі.

Відповідно до ч. 9 ст. 81 ГПК України, 9. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, згідно з умовами договору. При неналежному виконанні зобов`язань, вони припиняються внаслідок розірвання договору, сплачується неустойка, відшкодовуються збитки.

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи зі змісту ст.ст. 526, 599 ЦК України, зобов`язання вважається виконаним належним чином, якщо таке виконання здійснене відповідно до умов договору та вимог законодавства, а якщо умови виконання не визначені у договорі або законі, то вони повинні бути виконані відповідно до звичаїв ділового обороту або до вимог, що зазвичай ставляться.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження 14-154цс18), наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, за яким боржник не виконав свої зобов`язання, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, а кредитор в цьому випадку має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та пені.

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 19 вересня 2018 року справа №643/16336/16-ц (провадження №61-12848св18), від 12 вересня 2018 року справа №473/825/16-ц (провадження №61-3240св18), 12 вересня 2018 року справа №186/1974/14-ц, (провадження №61-24172св18).

Як вбачається зі змісту Постанови Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №500/4127/16-ц (провадження №61-22142св18), правильним є висновок про те, що основне зобов`язання за кредитним договором є виконано у зв`язку з повним виконанням судового рішення про стягнення з боржників всієї суми заборгованості за договором, отже, таке зобов`язання припиняється.

ВС у своїй постанові від 17.01.2018 року у справі №3910/27064/15 зазначив, що рішення суду, яке набрало законної сили та виконане боржником, та яким з боржника стягнуто остаточну заборгованість, не може бути поставлене під сумнів та не підлягає тлумаченню в розумінні повноти розміру заборгованості.

При цьому, офіційний курс гривні до іноземних валют в різні періоди часу може змінюватись (зростати або падати), однак дана обставина не дає підстав стороні у зобов`язанні спір щодо якого вже вирішений судом та боржником належним чином виконано рішення суду, пред`являти після цього до іншої сторони додаткові вимоги.

Аналогічної позиції дотримується ВС у своїй постанові Великої палати ВС від 30 травня 2018 року у справі №750/8676/15 згідно якої «курсова різниця» жодним чином не може бути упущеною вигодою, оскільки кредитор міг і не отримати такі доходи. Коливання курсу валют, що призвело до курсової різниці, не можна розцінювати як неправомірні дії боржника, що призвели до позбавлення кредитора можливості отримати прибуток. Кредитор, який сам визначив заборгованість у валюті гривні України, погодився із судовим рішенням, яким таку заборгованість стягнуто із боржника, а боржником сплачено таку заборгованість у повному обсязі, не має права на стягнення курсової різниці, оскільки визначив зобов`язання у національній валюті, у якій і прийняв його виконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог, внаслідок чого суд вирішив позов задовольнити повністю.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У свою чергу, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі "Серявін проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши всі обставини справи, давши їм правову оцінку, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно ч.9, ст.129 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати припиненим кредитне зобов`язання Приватного Підприємства "Колірмет-06" (32300, Хмельницька обл., м. Кам`янець-Подільський, вул. Першотравнева, буд. 7 А/7, код ЄДРПОУ: 34639120) перед Акціонерним товариством "СЕНС БАНК" (03150, Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, код ЄДРПОУ: 23494714), за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії №890/17-НКЛМ 1 від 03.03.2007 року.

Стягнути з Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" (03150, Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, код ЄДРПОУ: 23494714) на користь Приватного Підприємства "Колірмет-06" (32300, Хмельницька обл., м. Кам`янець-Подільський, вул. Першотравнева, буд. 7 А/7, код ЄДРПОУ: 34639120) судовий збір в сумі 3 028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.).

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно - західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 17.09.2024р.

Суддя О.Д. Вибодовський

Віддрук. 2 прим. - до справи.

Позивачу - 32300, Хмельницька обл., м. Кам`янець-Подільський, вул. Першотравнева, буд. 7 А/7, код: 34639120 (рек. з повід.)

Відповідачу - надіслати до електронного кабінету.

Надіслати на електр. адресу:

Представнику позивача - juristical.standard@gmail.com