Постанова

від 12.09.2024 по справі 910/16989/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/16989/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Мамалуй О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А.

та представників

Позивача: Єрмоленко О.О.

Відповідача : Кисіль Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2024

(головуючий - Яценко О.В., судді Палій В.В., Сибіга О.М.)

у справі №910/16989/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Екоенергоефективність»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»

про стягнення 12 833 656,25 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Екоенергоефективність» (далі - ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Екоенергоефективність», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», відповідач) про стягнення 12 833 656,25 грн, з яких: 12 821 976,00 грн основної заборгованості, 6 410,95 грн пені та 5 269,30 грн 3% річних.

2. Позов обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору № 4400006388 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 22.07.2022, щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 у задоволенні позову відмовлено.

4. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що товар позивачем поставлено невчасно, у зв?язку з чим, у відповідача були підстави не оплачувати повністю поставлений товар, частина неоплаченого товару є штрафними санкціями застосованими до позивача за несвоєчасну поставку товару, а тому у задоволенні позову про стягнення заборгованості необхідно відмовити.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача основну заборгованість в сумі 12.821.976,00 грн., пеню в сумі 6 .410,95 грн., 3% річних в сумі 5 269,30 грн., здійснено розподіл судових витрат.

6. Постанову мотивовано тим, що позивачем належними доказами доведено настання форс- мажорних обставин, що стало причиною несвоєчасної поставки товару, а тому позивач звільняється від відповідальності за несвоєчасну поставку товару. Оскільки відповідач за поставлений товар розрахувався частково, сума заборгованості по оплаті за поставлений позивачем та отриманий відповідачем товар складає 12 821 976,00 грн, та підлягає задоволенню. Крім того, судом апеляційної інстанції перевірено нараховані позивачем штрафні санкції та встановлено правильність розрахунку, а тому, апеляційний суд задовольнив позов повністю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

7. Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

8. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження, згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на те, що апеляційним судом не враховано правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17, від 16.11.2023 у справі № 908/1642/22, щодо застосування положень ст. 614 , 617 Цивільного кодексу України, від 18.08.2022 у справі № 910/15271/21, від 20.10.2020 у справі № 905/267/19, від 15.10.2019 у справі № 905/2319/17 щодо застосування ст.ст. 235-237 ГК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

9. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 22.07.2022 між ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» (покупець) та ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Екоенергоефективність» (постачальник) за результатами проведення процедури закупівлі UA-2021-12-08-015242-с укладено договір № 4600006388 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується у визначений цим Договором строк передати у власність покупця Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Муфти аварійні) код згідно ЄЗС ДК-021:2015 - 44160000-9 (надалі - товари), зазначені в специфікації, яка наведена в Додатку № 1 до Договору та є його невід`ємною частиною (надалі - Специфікація), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі товари.

10. У Специфікації сторони погодили перелік товару, його кількість, вартість, строки та місце поставки. Так, визначено строк поставки товару - 210 днів з дати укладення Договору. Загальну вартість товару з ПДВ визначено у 45 468 000,00 грн, що узгоджується із умовами п. 3.1. Договору.

11. Пунктом 4.2. Договору визначено обов`язок покупця оплатити ціну переданих товарів не раніше 20 (двадцяти) та не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки, визначеної за правилами п. 5.8. цього Договору.

12. Відповідно до п. 5.1. Договору постачальник зобов`язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до Специфікації. Дозволяється поставка товару окремими партіями в різні проміжки часу, але не пізніше термінів поставки, визначених цим Договором. Оплаті підлягає кожна окрема партія товару.

13. Право власності на товари переходить від постачальника до покупця в дату прийняття товарів покупцем з підписанням сторонами видаткової накладної або Акту приймання-передачі товару, складеного за формою Додатку № 3 до Договору. При наявності двох дат, датою підписання Акту приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем (п. 5.6. Договору).

14. Пунктом 5.7. Договору погоджено, що підписання покупцем видаткової накладної або Акту приймання-передачі товару не є підтвердженням належного виконання постачальником його обов`язку з поставки товарів за цим Договором та відсутність у покупця претензій до постачальника щодо якості та комплектності товарів. Такі претензії можуть бути заявлені покупцем постачальнику у порядку, визначеному цим Договором та чинним законодавством України.

15. Згідно з умовами п. 5.8. Договору датою поставки товарів за цим Договором є дата прийняття покупцем товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.28. цього Договору та передачі покупцю в повному обсязі документів: видаткової накладної, рахунка-фактури, товарно-транспортної накладної, інших необхідних документів, які зазначені в Технічній специфікації товару у додатку № 2, який є невід`ємною частиною цього Договору та їх електронні копії.

16. Відповідно до п. 5.28. Договору приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється шляхом підписання акту приймання товарів за кількістю та якістю.

17. Пунктом 6.1.2. Договору визначено обов`язок покупця із повної та своєчасної оплати товарів, а п. 6.3.1. Договору передбачено обов`язок постачальника забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором.

18. У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором, сторони несуть відповідальність передбачену законодавством України та цим Договором (п. 7.1. Договору).

19. У п. 7.2. Договору визначено, що у разі порушення покупцем строків оплати за цим Договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,01% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Положення цього пункту не застосовуються у разі, якщо порушення покупцем строків оплати за цим Договором сталося внаслідок застосування підпунктів 5.29., 6.2.2., 6.2.4. цього Договору.

20. За порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% ціни товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товару понад 30 (тридцять) календарних днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% ціни товарів, поставка яких прострочена (п. 7.4. Договору).

21. Відповідно до умов п. 7.13. Договору зобов`язання постачальника, встановлені даним Договором, забезпечуються оперативно-господарськими санкціями, що передбачені ст. 236 Господарського кодексу України, зокрема, але не виключно: покупець має право отримати суму нарахованих штрафних санкцій та збитків, заподіяних невиконанням та/або неналежним виконанням Договору постачальником, з сум, які підлягають виплаті постачальнику. Оперативно-господарська санкція застосовується до постачальника після того, як він не сплатив у визначений строк штрафні санкції та/або збитки згідно з розрахунком штрафних санкцій та/або збитків, направленого на його адресу. Про застосування оперативно-господарської санкції покупець зобов`язаний письмово повідомити постачальника.

22. Цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами умов цього Договору (п. 12.1. Договору).

23. Судом встановлено, що позивач листом від 31.01.2023 № 07/01 звернувся до відповідача, у якому повідомив про отримання від свого іноземного контрагента (постачальника обумовлених Договором товарів) листа про неможливість виконати вчасно поставку товарів через низку форс-мажорних обставин, пов`язаних із епідемією COVID-19 та ускладненням логістичних маршрутів через військову агресію російської федерації на території України, у зв`язку з чим прогнозний термін поставки товарів визначено на 18.05.2023. Зважаючи на викладене, позивач просив відповідача продовжити строк постачання товару за Договором до 300 календарних днів, про що укласти відповідну додаткову угоду.

24. У відповідь на вказаний лист відповідач листом від 02.02.2023 № ТОВВИХ-23-1314 просив позивача надати відповідні передбачені Договором підтверджуючі документи про існування для нього обставин непереборної сили або здійснити поставку товару у строки, визначені Договором.

25. Надалі позивач звернувся до відповідача із пропозицією щодо покращення експлуатаційних характеристик товару без збільшення загальної його вартості, про що внести відповідні зміни в Додаток № 2 до Договору (лист від 17.02.2023 № 11/02). Крім того, позивач направив відповідачу Сертифікат Львівської торгово-промислової палати № 4600-23-0916 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 24.02.2023.

26. Листом від 03.04.2023 відповідач надав відповідь на лист позивача від 17.02.2023 № 11/02 щодо покращення умов поставки, у якому просив надати документальне підтвердження покращення якості товару.

27. Листом від 16.08.2023 № 04/08 позивач повідомив відповідача про орієнтовний термін поставки товару - в першій декаді вересня 2023 року.

28. Відповідач листом від 29.08.2023 просив позивача повідомити про закінчення або продовження дії обставин непереборної сили, які унеможливили виконання зобов`язань у визначений Договором строк (з наданням документального підтвердження).

29. У відповідь позивач листом від 07.09.2023 повідомив відповідача, що обставини непереборної сили, які впливають на виконання договору, та які були засвідчені у сертифікаті Львівської торгово-промислової палати № 4600-23-0916 від 24.02.2023 все ще тривають та зазначив, що на підтвердження вказаного буде надано відповідний сертифікат про засвідчення форс-мажорних обставин із зазначенням терміну закінчення форс-мажорних обставин.

30. Листом від 08.09.2023 № 21/09 позивач повідомив відповідача про поставку товару о 09 год. 00 хв. 11.09.2023 за адресою, визначеною у договорі місцем поставки товару.

31. 11.09.2023 позивач поставив відповідачу товар, передбачений умовами договору, на загальну суму 45 468 000,00 грн, що підтверджується товарно-транспортною накладною № Р3 від 11.09.2023. Цією ж датою було виставлено відповідачу рахунок на оплату № 1 на суму 45 468 000,00 грн.

32. Сторонами також підписано Акт приймання-передачі товару до Договору, яким засвідчено передачу позивачем відповідачу товару на загальну суму 45 468 000,00 грн.

33. 26.09.2023 представником відповідача підписано видаткову накладну від 11.09.2023 № 4 про поставку товару на загальну суму 45 468 000,00 грн.

34. Як зазначає позивач, 26.09.2023 ним отримано від відповідача вимогу про сплату штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару, а саме, внаслідок прострочення здійснення поставки на 212 календарних дня, у зв`язку з чим на підставі пунктів 7.1., 7.4., 7.13. Договору відповідач просив сплатити 9 639 216,00 грн пені та 3 182 760,00 грн штрафу у строк до 05.10.2023. Також вказаною вимогою повідомлено позивача про наслідки несплати штрафних санкцій, а саме, застосування відповідно до п. 7.13. Договору оперативно-господарської санкції у вигляді утримання коштів у розмірі 12 821 976,00 грн з суми грошових коштів, які підлягають сплаті на користь позивача за поставку товару.

35. Позивач направив відповідачу відповідь від 05.10.2023 № 08/10 на вказану вище вимогу, у якій зазначив про залишення без задоволення вимоги про сплату штрафних санкцій, у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, на підтвердження яких до вказаної відповіді долучено сертифікат Львівської торгово-промислової палати № 4600-23-4148 про форс мажорні-обставини (обставини непереборної сили).

36. Листом від 10.10.2023 № ТОВВИХ-23-14281 відповідач повідомив позивача, що наданий ним сертифікат Львівської торгово-промислової палати № 4600-23-4148 не містить належних обґрунтувань існування для позивача обставин непереборної сили, крім воєнного стану в Україні, у зв`язку з чим відповідачем даний сертифікат не враховано в якості підстави для звільнення позивача від відповідальності за невиконання зобов`язань за Договором.

37. 10.10.2023 відповідачем надіслано позивачу також повідомлення про застосування оперативно-господарської санкції по договору, у вигляді утримання суми штрафних санкцій у розмірі 12 821 796,00 грн із суми грошових коштів 45 468 000,00 грн, які підлягають сплаті на користь позивача на підставі видаткової накладної від 11.09.2023 № 4.

38. У відповіді на повідомлення про застосування оперативно-господарської санкції по Договору від 13.10.2023 № 11/10 позивач заперечив проти застосування оперативно-господарської санкції та просив відповідача здійснити у найкоротший термін оплату за Договором.

39. У відповідь на вказаний лист відповідач листом від 20.10.2023 повідомив позивача, що із урахуванням прийняття товару за кількістю та якістю 25.09.2023, оплата за товар буде здійснена відповідно до встановлених договором строків за вирахуванням суми штрафних санкцій, визначеної у повідомленні про застосування оперативно-господарської санкції, наданому листом від 10.10.2023.

40. 24.10.2023 відповідач оплатив поставлений товар за видатковою накладною від 11.09.2023 № 4, всього на суму 32 646 024,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 191867.

41. Оскільки відповідач не у повному обсязі розрахувався за поставлений позивачем товар, а саме, несплаченою залишилась сума у розмірі 12 821 976,00 грн, позивач звернувся із даним позовом до суду, у якому, крім вказаної суми основного боргу, просить також стягнути з відповідача пеню у розмірі 6 410,95 грн та 3% річних у розмірі 5 269,30 грн у зв`язку з простроченням сплати відповідачем 12 821 976,00 грн.

42. Відповідач проти задоволення позову заперечував та зазначив про належне виконання ним умов Договору щодо оплати поставленого товару за вирахуванням оперативно-господарської санкції на суму штрафних санкцій за порушення позивачем строків поставки товару. Відповідач також заперечив проти доводів позивача про настання для нього форс-мажорних обставин, та вказував про ненадання позивачем належних та допустимих доказів настання форс-мажорних обставин, а надані сертифікати Львівської торгово-промислової палати не є такими доказами, оскільки умовами Договору передбачено, що настання обставин непереборної сили підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України, а не її регіональних відділень.

Позиція Верховного Суду

43. Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, виходячи з наступного.

44. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

45. Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині 3 ст. 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

46. Суд першої інстанції, відмовляючи у позові зазначив, що сторонами було погоджено право відповідача на нарахування штрафних санкцій із суми оплати поставленого товару, у випадку несвоєчасного поставлення товару, а тому суд першої інстанції зробив висновок, що відповідач правомірно неповністю оплатив товар, поставлений позивачем з порушенням строків, визначених у договорі, недоплачена відповідачем частина грошових коштів складається з нарахованих відповідачем штрафні санкції ( 3 182 760,00 грн штрафу та 9 639 216,00 грн пені), у зв`язку з несвоєчасною поставкою позивачем товару за договором. Судом відхилено доводи позивача про наявність форс - мажорних обставин, оскільки, позивачем такі доводи не було належним чином обгрунтовано.

47. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи рішення про задоволення позову зазначив, що позивачем доведено суду неможливість своєчасного виконання зобов`язань за договором щодо поставки товару за договором, у зв?язку з форс- мажорними обставинами а тому, наявні підстави для звільнення позивача від відповідальності за несвоєчасну поставку товару, враховуючи форс - мажорні обставини, на які посилався позивач. Отже, апеляційний суд зробив висновок про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості за поставлений позивачем товар.

48. Суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками апеляційного суду з огляду на таке.

49. Судами встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки товару, за умовами якого позивач зобов?язався поставити товар, обумовлений договором, протягом 210 календарних днів з дати укладення договору, тобто до 17.02.2023. Товар поставлено з порушенням строку, погодженого сторонами у договорі, оскільки товар поставлено позивачем та прийнято відповідачем 26.09.2023.

50. Відповідно до частин першої - другої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

51. Згідно з частиною першою статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

52. Згідно із п. 7.13. договору сторонами узгоджено, що зобов`язання постачальника за даним Договором забезпечуються оперативно-господарськими санкціями, зокрема, покупець має право отримати суму нарахованих штрафних санкцій та збитків, заподіяних невиконанням та/або неналежним виконанням Договору постачальником, з сум, які підлягають виплаті постачальнику. Оперативно-господарська санкція застосовується до постачальника після того, як він не сплатив у визначений строк штрафні санкції та/або збитки згідно з розрахунком штрафних санкцій та/або збитків, направленого на його адресу. Про застосування оперативно-господарської санкції покупець зобов`язаний письмово повідомити постачальника.

53. Отже, відповідач за отриманий товар розрахувався частково, посилаючись на те, що товар поставлено з порушенням строку, а тому, відповідач з належних до сплати позивачу грошових коштів на суму 45 468 0000,00 грн за поставку товару, вирахував частину коштів у розмірі 12 821 976,00 грн, які є штрафними санкціями, нарахованими відповідачем позивачу, за несвоєчасну поставку товару за договором, нарахованих на підставі п. 7.13 договору. У зв?язку з чим, відповідачем оплачено позивачу 32 646 024,00 грн грошових коштів за поставку товару за договором.

54. Так, звертаючись з позовом про стягнення з відповідача недоплаченої суми грошових коштів щодо оплати отриманого товару, позивач вказував на наявність форс - мажорних обставин, які завадили йому своєчасно виконати зобов?язання за договором.

55. Судом першої інстанції встановлено, що позивач в листі від 31.01.2023 № 07/01 повідомляв відповідача про настання для нього форс-мажорних обставин, у зв`язку з отриманням позивачем 25.01.2023 листа від свого постачальника про неможливість вчасно виконати зобов`язання через низку обставин, спричинених епідемією коронавірусної хвороби та ускладненням логістичних маршрутів через військову агресію російської федерації. Як вказував позивач, ним своєчасно було повідомлено відповідача про настання форс-мажорних обставин.

56. Судами встановлено, що у сертифікаті Львівської торгово-промислової палати № 4600-23-0916 від 24.02.2023, надісланому відповідачу листом від 17.02.2023 № 11/02, засвідчено настання для ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Екоенергоефективність» форс-мажорних обставин щодо обов`язку передати у власність покупця товар за договором про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 4600006388 від 22.07.2022, а саме: введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації, військові дій, блокування морських портів України. Початком дії форс-мажорних обставин визначено 17.02.2023 та вказано, що ці обставини тривають на 24.02.2023.

57. Разом з цим, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем у вимозі від 26.09.2023 № ТОВВИХ-23-13495, про поставку товару у строк до 25.02.2023, фактично прийнято дату поставки товару 25.02.2023, оскільки, відповідач нараховує штрафні санкції саме з 25.02.2023 по 24.09.2023, із врахуванням наданого сертифікату Львівської торгово-промислової палати № 4600-23-0916, незважаючи на те, що визначений позивачем у листі від 31.01.2023 початок настання форс-мажорних обставин не узгоджується із даними вказаного сертифікату.

58. Водночас, суд встановив, що позивач разом із відповіддю на вимогу від 05.10.2023 № 08/10 надав відповідачу сертифікат Львівської торгово-промислової палати № 4600-23-4148 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчено для позивача форс-мажорні обставини щодо обов`язку (зобов`язання) передати у власність відповідачу товар за договором про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 4600006388 від 22.07.2022, а саме: введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, військові дії, блокування морських портів України, руйнування портової інфраструктури, епідемія COVID-19 та карантинні заходи в країні виробника, які унеможливили виконання вказаного обов`язку в термін до 17.02.2023. Період дії зазначених форс-мажорних обставин визначено: з 17.02.2023 по 26.09.2023.

59. Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не прийняв вказаний сертифікат як підставу звільнення позивача від відповідальності за неналежне виконання за договором у зв`язку з відсутністю належних обґрунтувань існування для позивача обставин непереборної сили.

60. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову у позові, посилався на вказаний сертифікат, та зазначав, що апеляційним судом досліджено інші докази, якими доведено, що існує причинно-наслідковий зв`язок між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю позивачем виконати свої зобов`язання за договором, укладеним сторонами.

61. Так, апеляційний суд вказав, що закриття заводу в Китаї, на якому вироблялись корпуси муфт, неможливість доставки вантажу в порти України, є обставинами, про які позивач не міг знати. Отже, апеляційним судом встановлено, що наявність причинно-наслідкового зв`язу між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю вчасно виконати позивачем свої зобов`язання за договором, свідчить про наявність форс -мажорних обставин для позивача, а тому відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності за порушення ним строків виконання своїх зобов`язань за договором, у вигляді оперативно-господарських санкцій, і навпаки відповідач, в силу взятих на себе обов`язків за договором зобов`язаний оплатити поставлений позивачем товар в повному обсязі.

62. Проаналізувавши такі висновки апеляційного суду, касаційний суд зазначає, що апеляційним судом не було належним чином проаналізовано правовідносин сторін, враховано умови укладеного сторонами договору, а також, не враховано всіх інших обставин, які у сукупності спростовують такі висновки апеляційного суду.

63. Так, відповідно до частини 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

64. За загальним правилом обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (частина 1 статті 614 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

65. Згідно зі статтею 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

66. Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

67. Згідно з частиною 4 статті 219 Господарського кодексу України сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

68. Відповідно до частин 1, 2 статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

69. Верховний Суд у постанові від 04.10.2022 у справі № 927/25/21 зазначив, що у пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків. Подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, від 21.12.2021 у справі № 905/1252/16, від 30.07.2024 у справі № 910/17079/23.

70. Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за конкретних умов господарської діяльності.

71. Тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16, від 16.07.2024 у справі № 910/10124/23).

72. Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

73. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21).

74. Форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

76. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

75. Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне виконання договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору ( постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 07.06.2023 у справі № 906/540/22).

76. Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 19.12.2023 у справі № 911/1625/22, та постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17).

77. Так, апеляційний вказуючи про наявність форс - мажорних обставин за яких позивач не зміг виконати зобов?язання за договором, не врахував, що договір між сторонами укладено 22.07.2022, і сторонам на момент укладення договору було відомо про обставини, на які посилається позивач у справі, щодо епідемії короновірусної хвороби, обставини збройної агресії російської федерації проти України.

78. Тоді як відповідно до статей 42, 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

79. Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.

80. Вказаного не було враховано апеляційним судом, беззаперечно визнавши, що надані позивачем докази свідчать про наявність підстав для звільнення позивача від відповідальності, за порушення строків поставки товару за договором, суд апеляційної інстанції послався тільки на наданий позивачем Сертифікат ТПП та вказав на наявність причинно - наслідкового зв?язку між введенням в України воєнного стану та неможливістю вчасного виконання позивачем зобов`язань за договором.

81. Водночас, апеляційним судом не було враховано, що укладаючи договір сторонам було відомо про існування всіх обставин, які визначено у сертифікаті ТПП та на які посилався позивач, як на підставу звільнення від відповідальності, отже, позивач, з урахуванням положень ст.ст. 42, 44 ГК України, повинен був урахувати вказані обставини, та вчинити дії щодо полегшення / усунення впливу наслідків таких обставин на правовідносини між сторонами. Чого не було зроблено позивачем, а тому всі ризики настання таких негативних наслідків несе саме позивач.

82. З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції оцінивши вказані обставини та доводи позивача, зробив правильний висновок, що невиконання зобов`язань контрагентом (в силу положень ст. 617 Цивільного кодексу України та ст. 218 Господарського кодексу України) не є форс -мажорними обставинами в даному випадку для позивача.

83. Отже, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами реальної неможливості виконання взятих на себе зобов`язань із поставки товару в обумовлені договором строки та, як наслідок, звільнення від відповідальності за несвоєчасну поставку товару за договором.

84. Зважаючи на вищезазначене знайшли своє підтвердження доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17, від 16.11.2023 у справі № 908/1642/22, щодо застосування положень ст. 614, 617 Цивільного кодексу України, оскільки апеляційний суд хоч і посилався на вказані висновки, але не врахував їх у повній мірі застосовуючи відповідні положення. А тому наявні підстави для скасування постанови апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити в силі.

85. Верховний Суд зазначає, що згідно з частинами 1,3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

86. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

87. Зважаючи на вищезазначене, Верховний Суд констатує, що судом першої інстанції в повній мірі було встановлено обставини справи, надано їм належну правову оцінку, з урахуванням всіх доводів, заперечень сторін та положень ст.ст. 73, 74, 86, 236 ГПК України, та відповідних правових висновків Верховного Суду щодо застосування судами норм матеріального права, якими врегульовано питання наявності/відсутності форс -мажорних обставин у правовідносинах, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення позову, тоді як апеляційний суд, в порушення зазначених положень матеріального законодавства та правових висновків щодо їх застосування, безпідставно та необґрунтовано скасував законне рішення суду першої інстанції.

88. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, таким чином, колегія суддів зазначає, що скарга, є обґрунтованою, а тому, постанову апеляційного суду необхідно скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

89. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

90. Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

91. Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення, а судом апеляційної інстанції помилково та безпідставно скасовано судове рішення, яке відповідає закону. За таких обставин, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції.

Розподіл судових витрат

92. Відповідно до статті 129 ГПК України у зв?язку з тим, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі, витрати зі сплати судового збору в сумі 308 007,75 грн за розгляд справи в суді касаційної інстанції підлягають стягненню з ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Екоенергоефективність» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України».

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 у справі №910/16989/23 скасувати.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 залишити в силі.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Екоенергоефективність» (01021,м. Київ, Кловський узвіз, 14-Б, ЄДРПОУ 36620064) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, пр. Л.Гузара,44, ЄДРПОУ 42795490) 308 007,75 грн (триста вісім тисяч сім гривень) 75 коп. судового збору за розгляд касаційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді Н.М. Губенко

О.О. Мамалуй