Постанова

від 17.09.2024 по справі 904/1266/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/1266/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О.В. - головуючого, Білоуса В.В., Погребняка В.Я.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду (головуючий - Коваль Л.А., судді: Мороз В.Ф., Чередко А.Є.) від 21.03.2024 (про закриття апеляційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2023 щодо грошових вимог у сумі 1 859 438 грн 79 коп. та судового збору у сумі 5368 грн 00 коп.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рояр Люві Фінанс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтно-механічний завод "

про визнання банкрутом.

1. Короткий зміст вимог

1.1. 23.03.2023 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив відкрити за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рояр Люві Фінанс" провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтно-механічний завод" (далі - Боржник), ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів Боржника, процедуру розпорядження майном та призначити розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Штельманчука Михайла Сергійовича тощо.

1.2. 20.04.2023 фізична особа ОСОБА_1 (далі - Кредитор) подав заяву про визнання його грошових вимог до Боржника в сумі 1 864 806 грн 79 коп. що складають 256 183 грн 82 коп. заборгованості Боржника зі сплати Кредитору середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 920 405 грн 00 коп. - заборгованість за зворотно-фінансовою допомогою, 682 849 грн 97 коп. заборгованості Боржника за авансовими звітами та 5 368 грн 00 коп. судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до Боржника у цій справі.

1.3. Заява обґрунтована стягненням з Боржника на користь Кредитора середнього заробітку за час вимушеного прогулу за рішенням суду, що не виконано, а також наявною згідно з відомостями бухгалтерського обліку Боржника заборгованістю Боржника за надану йому Кредитором зворотно-фінансову допомогу, а також з витрат, здійснених Кредитором для забезпечення діяльності Боржника, відповідно до авансових звітів.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1. 19.10.2023 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив визнати грошові вимоги Кредитора до Боржника в сумі 5 368 грн 00 коп. сплаченого судового збору (1 черга задоволення), 158 602 грн 92 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнутого за рішенням Київського районного суду м. Полтави від 18.11.2022 у справі № 552/5011/22 (1 черга задоволення); та відмовити в інший частині грошових вимог.

2.2. Судове рішення мотивоване наявністю підстав для визнання грошових вимог Кредитора до Боржника в сумі 158 602 грн 92 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнутого з Боржника на користь Кредитора за рішенням Київського районного суду м. Полтави від 18.11.2022 у справі № 552/5011/22; а також відхиленням грошових вимог в іншій частині (за зворотно-фінансовою допомогою та за авансовими звітами), як таких, що не підтверджені належними доказами у справі через: відсутність доказів на підтвердження факту понесення Кредитором цих витрат на користь Боржника, а також наявності зв`язку цих витрат з господарською діяльністю Боржника, відсутність повноти відображення дійсного порядку руху коштів, суперечливість відомостей, які містять надані Кредитором докази, що спричинило неможливість суду встановити законне джерело отримання доказів Кредитором та з`ясувати об`єктивні обставини розрахунків між Кредитором та Боржником.

3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

3.1. 21.03.2024 Центральний апеляційний господарський суд ухвалив закрити апеляційне провадження за скаргою Кредитора на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (щодо грошових вимог у сумі 1 859 438 грн 79 коп. та судового збору у сумі 5368 грн 00 коп.).

3.2. Судове рішення мотивовано порушенням Кредитором встановленого процесуальним законом порядку оскарження ухвали за результатами розгляду грошових вимог Кредитора до Боржника, оскільки така ухвала не може бути оскаржена окремо від ухвали, постановленої за результатами ухвали попереднього засідання, тоді як Кредитор оскаржив в апеляційному порядку окремо лише ухвалу за результатами розгляду грошових вимог Кредитора до Боржника.

4. Встановлені судами обставини

4.1. Заява Кредитора на суму 1 864 806 грн 79 коп. складається з вимог, які випливають з

- рішення Київського районного суду м. Полтава від 18.11.2022 у справі № 552/5011/22 на суму 256183,82 гривень;

- заборгованості за зворотною фінансовою допомогою, яку Кредитор надав Боржнику в сумі 920 405 грн 00 коп.;

- заборгованості за авансовими звітами на суму 682 849 грн 97 коп.

На підтвердження своїх вимог Кредитор надав суду докази, зокрема, контракт з директором ТОВ "Полтавський ремонтно-механічний завод" від 19.01.2011, довідку вих. №05 від. 04.04.2023 про заборгованість станом на 30.03.2023 на загальну суму 1 603 254,97 грн., документи фінансової звітності.

4.2. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 18.11.2022 у справі № 552/5011/22, яке набрало законної сили, позовні вимоги Кредитора до Бржника про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволені: стягнуто з Боржника на користь Кредитора середній заробіток в сумі 245 182 грн 00 коп., судові витрати в сумі 11 001 грн 82 коп., а всього 256 183 грн 82 коп.

На виконання зазначеного судового рішення, за заявою Кредитора приватним виконавцем Райдою О.С. відкрите виконавче провадження ВП 70883553. За інформацією, наданою Боржнику приватним виконавцем Райдою О.С. листом №б/н від 30.05.2023, станом на 30.05.2023 сума заборгованості Боржника в межах ВП 70883553 складає 173 379 грн 00 коп. (з яких 158 602 грн 92 коп. на користь стягувача, Кредитора, 14 776 грн 08 коп. - основна винагорода приватного виконавця). Боржник та розпорядник майна не заперечували факту існування наведеного судового рішення, факту стягнення частини заборгованості в рамках виконавчого провадження та не надали доказів які б спростовували наведені обставини.

4.3. Листом Полтавської окружної прокуратури від 01.09.2023 № 55-114-14923вих-23 до матеріалів цієї справи про банкрутство Боржника надано висновок судово-технічної експертизи, складений 11.08.2023, яким встановлено, що відтиск печатки Боржника у Контракті з директором Боржника від 19.01.201, нанесений не 19.01.2011, а у період з 13.04.2021 по 25.08.2021.

4.4. ОСОБА_1 виконував обов`язки директора Боржника протягом тривалого часу, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується Боржником.

Відомостей про визнання Контракту недійсним в судовому порядку учасники справи суду не надали.

4.5. З метою підтвердження своїх кредиторських вимог по поворотній фінансовій допомозі, на вимогу суду, кредитором надані копії наступних документів:

- договір №1 від 05.01.2020 про надання безвідсоткової поворотної позики;

- витяги з касової книги підприємства;

- прибуткові касові ордери;

- видаткові касові ордери;

- інформацію про рух отримання та видання безвідсоткової поворотної позики ОСОБА_1 .

З метою підтвердження своїх кредиторських вимог по авансовим звітам, на вимогу суду, кредитором надані копії наступних документів:

- звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт;

- договір найму (оренди) транспортного засобу;

- реєстр звітів про використання коштів.

5. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5.1. 15.04.2024 Кредитор подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2024 та прийняти нове рішення, яким справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду .

6. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6.1. Згідно з аргументами скаржника в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження ухвали апеляційного суду у цій справі є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки апеляційний суд:

- закриваючи апеляційне провадження за скаргою Кредитора на ухвалу місцевого суду від 19.10.2023 з посиланням на приписи частини другої статті 47 КУзПБ, не дослідив зібрані у справі матеріали та докази та не перевірив факту отримання Кредитором ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2023, винесеної за підсумками попереднього судового засідання у цій справі про банкрутство, а відтак не дослідив виконання Кредитором, серед інших, вимог частин другої, третьої статті 47 КУзПБ;

- застосував положення частини другої статті 47 КУзПБ без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 17.01.2024 у справі № 904/7260/21, а саме: щодо можливості оскарження Кредитором індивідуальної ухвали господарського суду щодо визнання кредиторських вимог окремо від ухвали, винесеної за підсумками попереднього судового засідання у справі про банкрутство.

7. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7.1. Згідно з аргументами Боржника та розпорядника майна Боржника - арбітражного керуючого Штельманчука М.С. у відзивах на касаційну скаргу, ці особи заперечують аргументи в касаційній скарзі, погоджуючись загалом з мотивами в оскаржуваній ухвалі апеляційного суду, наголошуючи на тому, що:

- аргументи про неотримання скаржником ухвали від 19.10.2023, винесеної за підсумками попереднього судового засідання у цій справі про банкрутство, як підстави для неможливості її оскарження разом з індивідуальною ухвалою щодо розгляду грошових вимог кредитора до Боржника, спростовуються матеріалами справи, зокрема фактом участі як Кредитора, так і його представника під час проведення попереднього засідання у цій справі 19.10.2023;

- наведена скаржником судова практика з посиланням на постанову Верховного Суду від 17.01.2024 у справі № 904/7260/21 не є релевантною до спірних правовідносин.

8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо правил оскарження судового рішення, ухваленого за результатами розгляду вимог кредитора у справі про банкрутство

8.1. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

8.2. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення закріплені Конституцією України серед основних засад судочинства (пункт 8 частини першої статті 129).

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи визначено також серед основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 8 частини третьої статті 2 ГПК України).

8.3. Отже, зазначені конституційні приписи, що закріплені також у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", реалізуються в порядку, передбаченому відповідними процесуальними нормами, зокрема в провадженні у справі про банкрутство - нормами КУзПБ та ГПК України.

Тож обсяг реалізації конституційного права на оскарження судового рішення у конкретних правовідносинах визначається положеннями процесуального закону.

8.4. Згідно з частиною першою статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

8.5. Водночас у процедурі оскарження судового рішення першої інстанції процесуальним законом встановлено виправдані обмеження, спрямовані на забезпечення оперативності господарського процесу, попередження виникнення правових колізій та дотримання принципу юридичної визначеності, що є одним із істотних елементів принципу верховенства права.

Так, частиною другої статті 254 ГПК України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Нормами частини першої статті 255 ГПК України визначено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

8.6. Загальні правила подання апеляційної скарги на судові рішення/ухвали господарського суду, що ухвалені, зокрема і у справі про банкрутство, визначені, зокрема статтею 255 ГПК України, пунктом 17 частини першої якої передбачено що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (КУзПБ з введенням його в дію з 21.10.2019).

8.7. Правила та порядок оскарження судових рішень у процедурі банкрутства визначені статтею 9 КУзПБ, частиною першої якої передбачено, що ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами частини другої цієї статті КУзПБ в апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури/процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Кодексом.

Отже ухвала, яку було прийнято за результатами розгляду кредиторських вимог, може бути оскаржена в апеляційному порядку.

8.8. Поряд з цим, відповідно до частини другої статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Частиною третьою цієї статті КУзПБ передбачено, що ухвала господарського суду, постановлена за результатами попереднього засідання, може бути оскаржена стороною у справі про банкрутство лише в частині конкретних вимог кредиторів.

Отже, ухвала за результатами розгляду вимог окремого кредитора (так звана "індивідуальна" ухвала) не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання, у відповідній частині (в частині конкретних вимог кредиторів) в силу прямої вимоги закону, а визначені про це в абзаці другому частини другої статті 47 КУзПБ положення є тим винятком із загального правила оскарження судових рішень/ухвал у справі про банкрутство, що передбачено частиною другої статті 9 цього Кодексу та пунктом 17 частини першої статті 255 ГПК України.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 15.02.2024 у справі № 914/791/23, від 15.04.2024 у справі № 903/780/22 а також до висновків в ухвалі Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 911/2794/21.

8.9. Наслідки недотримання зазначеного правила щодо оскарження ухвали у справі про банкрутство визначені ГПК України та передбачають, що апеляційний господарський суд не приймає до розгляду і повертає апеляційну скаргу на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України - якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, тобто якщо скаргу подано з порушенням відповідних приписів статей 254, 255 ГПК України, або без урахування окремих винятків за приписами КУзПБ, зокрема щодо неможливості оскарження ухвали за результатами розгляду вимог кредитора окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання (абзац 2 частини другої статті 47 КУзПБ).

Крім цього, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню (частина перша статті 261 ГПК України), і така неможливість оскарження констатована в силу відповідного припису закону.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.08.2023 у справі № 920/162/23.

8.10. Водночас, хоча стаття 264 ГПК України не містить такої підстави для закриття провадження, як помилково відкрите провадження на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, однак в цьому випадку процесуально правильними є дії суду апеляційної інстанції щодо закриття апеляційного провадження, оскільки апеляційне провадження у цій справі було відкрите з перегляду ухвали, що не підлягала апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, і в разі апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини.

У цих висновках суд звертається до правової позиції Верховного Суду щодо застосування положень статті 264 ГПК України, яка викладена у постановах від 08.01.2019 у справі № 922/1906/18; від 13.08.2019 у справі № 5002-17/2743-2009; від 20.08.2019 у справі №910/1702/15-г; від 29.04.2020 у справі № 917/1185/18, від 25.03.2021 у справі № 904/4837/15, від 08.04.2021 у справі № 5015/2286/12, від 08.04.2021 у справі № 57/173-10, від 06.07.2021 у справі № 15/318-08-27/218-08 та від 17.05.2022 у справі № 5011-33/6567-2012, від 19.09.2023 у справі № 4/5007/33-Б/11 (906/1518/20).

8.11. Враховуючи викладене, а також оскарження Кредитором "індивідуальної" ухвали за результатами розгляду вимог цього кредитора окремо від постановленої у цій справі в той же день, 19.10.2023, ухвали господарського суду за результатами попереднього засідання (надіслано до Єдиного державного реєстру судових рішень для оприлюднення: 25.10.2023, зареєстровано: 27.10.2023, забезпечено надання загального доступу: 30.10.2023), звернення Кредитора із відповідною апеляційною скаргою до апеляційного суду 06.11.2023, Суд погоджується з правильним висновком апеляційного суду в оскаржуваній ухвалі про закриття апеляційного провадження за скаргою Кредитора на "індивідуальну" ухвалу місцевого суду за результатами розгляду його грошових вимог до Боржника з підстав недотримання скаржником порядку та правил оскарження цієї ухвали.

8.12. Суд відхиляє аргументи скаржника (пункт 6.1, щодо недослідження апеляційним судом виконання Кредитором, серед інших, вимог частин другої, третьої статті 47 КУзПБ, а саме недослідження зібраних у справі матеріалів та доказів та нездійснення перевірки факту отримання Кредитором ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2023, винесеної за підсумками попереднього судового засідання у цій справі про банкрутство) з огляду на обставини участі як безпосередньо Кредитора, так і його представника, Лебідь Олексія Павловича (посвідчення № 2167 від 05.08.2019), в судовому засіданні 19.10.2023, коли була винесена ухвала за підсумками попереднього судового засідання у цій справі про банкрутство, що свідчить, з урахуванням положень статей 233, 240 ГПК України (щодо порядку ухвалення судових рішень та проголошення рішення), про обізнаність Кредитора і про факт винесення такої ухвали, і про її зміст.

При цьому Суд також зазначає, що завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

Законодавець, визначаючи попереднє засідання суду як етап процедури розпорядження майном (реструктуризації боргів), передбачає, що таке засідання має свою тривалість та може проводитися у декількох судових засідань, під час яких здійснюється аналіз заявлених вимог кредиторів.

Тобто, кількість кредиторів та різний обсяг їхніх вимог впливають на тривалість попереднього засідання, яке може бути більшим одного дня, та зумовлює доцільність розгляду заяв (вимог) кредиторів з винесенням відносно кожної такої вимоги індивідуальної (окремої, самостійної) ухвали щодо результатів її задоволення.

Мотиви, за якими господарський суд дійшов висновку про визнання вимог кредиторів у тому чи іншому розмірі, чи про відмову у їх визнанні, можуть бути відображені як в індивідуальній (самостійній, окремій) ухвалі, так і в ухвалі за результатами розгляду вимог усіх кредиторів (за підсумками попереднього судового засідання). При цьому, мотиви прийнятого рішення щодо розміру вимог кредиторів можуть бути наведені в індивідуальній (самостійній, окремій) ухвалі, а в ухвалі за результатами розгляду вимог усіх кредиторів мотиви можуть бути не відображеними, однак в такій ухвалі повинно міститися посилання на ухвалу щодо розгляду вимог кожного конкретного кредитора.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, постановах Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №904/5314/20, від 04.07.2023 у справі №922/2334/21.

8.13. Поряд з викладеним Суд зауважує, що положення частин другої, третьої статті 47 КУзПБ не передбачають будь-яких винятків із наведеного правила щодо порядку оскарження ухвали, винесеної за результатами розгляду вимог окремого кредитора ("індивідуальної" ухвали) (пункт 8.8), що виключає наявність будь-яких передумов та винятків для її оскарження окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання, зокрема і за стверджуваних скаржником обставин неотримання ним ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2023, винесеної за підсумками попереднього судового засідання у цій справі, тоді як відповідні стверджувані Кредитором обставини можуть бути враховані та взяті судом до уваги при вирішенні питання щодо відкриття апеляційного провадження на зазначену ухвалу (за підсумками попереднього судового засідання у цій справі).

8.14. Крім викладеного Суд відхиляє аргументи скаржника (пункт 6.1) щодо застосування апеляційним судом положення частини другої статті 47 КУзПБ без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 17.01.2024 у справі № 904/7260/21, зі ствердженням скаржником "про можливість оскарження "індивідуальної" ухвали господарського суду щодо визнання кредиторських вимог окремо від ухвали, винесеної за підсумками попереднього судового засідання у справі про банкрутство", у зв`язку з чим Суд зазначає про таке.

По-перше, постанова Верховного Суду від 17.01.2024 у справі № 904/7260/21 не містить зазначеного скаржником висновку.

По-друге, вказана постанова Верховного Суду ухвалена у правовідносинах, що не є подібними із правовідносинами у цій справі.

Так, згідно із Законом України № 2971-IX від 20.03.2023, що набрав чинності з 15.04.2023, частину другу статті 47 КУзПБ доповнено новим абзацом, відповідно до приписів якого законодавець встановив заборону на оскарження ухвали, винесеної за результатами розгляду вимог окремого кредитора, окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Між тим за змістом постанови Верховного Суду від 17.01.2024 у справі № 904/7260/21 апеляційне провадження з перегляду ухвали суду першої інстанції від 22.11.2021, винесеної за результатами розгляду вимог окремого кредитора (Комерційного банку "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терем") здійснювалось двічі: з ухваленням постанови від 18.01.2023 (яка була скасована постановою Верховного Суду від 17.05.2023 з направленням справи в скасованій частині на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду) та постанови від 19.09.2023, яка була залишена без змін постановою Верховного Суду від 17.01.2024.

Отже апеляційна скарга на ухвалу від 22.11.2021, винесену за результатами розгляду вимог окремого кредитора у справі № 904/7260/21, була подана до набрання чинності з 15.04.2023 відповідних положень КУзПБ, які встановили заборону на оскарження такої ухвали окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання, а тому відповідні положення частини другої статті 47 КУзПБ не підлягали застосуванню та не застосовувались при ухваленні Верховним Судом постанови від 17.01.2024 у справі № 904/7260/21.

8.15. З огляду на викладене доводи скаржника щодо неправомірності оскаржуваної ухвали апеляційного суду про закриття апеляційного провадження за скаргою Кредитора на оскаржувану ним "індивідуальну" ухвалу місцевого суду, винесену за результатами розгляду його грошових вимог до Боржника, не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.

8.16. А тому висновки апеляційного суду про недотримання Кредитором порядку оскарження ним індивідуальної ухвали місцевого суду за результатами розгляду його грошових вимог до Боржника зроблені відповідно до норм законодавства, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи.

8.17. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 308 та статті 309 ГПК України касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала апеляційного суду підлягає залишенню без змін як законна та обґрунтована.

8.18. Дійшовши висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваного судового рішення, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2024 (про закриття апеляційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2023 щодо грошових вимог у сумі 1 859 438 грн 79 коп. та судового збору у сумі 5368 грн 00 коп.) у справі № 904/1266/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді В. В. Білоус

В. Я. Погребняк