Постанова

від 16.09.2024 по справі 907/308/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 907/308/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Національного банку України

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 05.03.2024 (суддя Пригара Л.І.)

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 (колегія суддів: Малех І.Б., Гриців В.М., Зварич О.В.)

за скаргою Національного банку України

про визнання неправомірними дій, бездіяльності та зобов`язання вжити заходів головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В.С. (далі - Державний виконавець)

у справі за позовом Національного банку України

до Приватного акціонерного товариства "Берегівський м`ясокомбінат"

з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива"

про звернення стягнення на предмет іпотеки

та зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Берегівський м`ясокомбінат" (далі - ПрАТ "Берегівський м`ясокомбінат")

до Національного банку України (далі - НБУ)

з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за зустрічним позовом - Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" (далі - ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива")

про визнання недійсним іпотечного договору.

СУТЬ СПОРУ

1. У 2019 році НБУ звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до ПрАТ "Берегівський м`ясокомбінат" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

2. Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, ПрАТ "Берегівський м`ясокомбінат" подало зустрічний позов до НБУ, у якому просило визнати іпотечний договір недійсним.

3. Господарський суд Закарпатської області рішенням від 05.03.2020, що набрало законної сили 07.08.2020, первісний позов задовольнив повністю, у задоволенні зустрічного позову відмовив.

4. 23.09.2020 на примусове виконання рішення (звернення стягнення на предмет іпотеки) суд видав відповідні накази.

5. Державний виконавець передав майно для реалізації шляхом проведення електронного аукціону.

6. Організатор сформував лот та призначив аукціон на 16.05.2023, однак він був визнаний таким, що не відбувся. На підставі цього організатор виставив предмет іпотеки на другий аукціон.

7. У червні 2023 року НБУ подав скаргу про визнання неправомірними дій та бездіяльності Державного виконавця, зобов`язання його вжити заходів щодо виставлення предмета іпотеки на другий електронний аукціон з відповідною стартовою ціною, зупинити реалізацію арештованого майна.

8. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні скарги НБУ.

9. НБУ звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.

10. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, виходячи з таких мотивів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Вимоги скарги

11. НБУ з використанням підсистеми "Електронний суд" подав до Господарського суду Закарпатської області скаргу б/н від 02.06.2023 (вх. №02.3.1-02/4083/23 від 02.06.2023), у якій просив:

- визнати неправомірними дії Державного виконавця у виконавчому провадженні №63625530 щодо невнесення всіх відомостей до заявки на реалізацію арештованого майна для ідентифікації майна як предмета іпотеки;

- визнати неправомірною бездіяльність Державного виконавця у виконавчому провадженні №63625530 щодо здійснення контролю із визначення початкової ціни продажу майна, перелік якого наведений у наказі Господарського суду Закарпатської області від 23.09.2020 у справі №907/308/19, на другому електронному аукціоні;

- зобов`язати Державного виконавця вжити заходів щодо виставлення предмета іпотеки, перелік якого наведено в наказі Господарського суду Закарпатської області від 23.09.2020 у справі №907/308/19, на другий електронний аукціон за стартовою ціною 246 676,80 грн, що становить 85% початкової вартості предмета іпотеки на першому електронному аукціоні;

- зупинити реалізацію арештованого майна у виконавчому провадженні №63625530 шляхом заборони Державному підприємству "Сетам" (далі - ДП "Сетам") вчиняти будь-які дії із проведення аукціону з продажу майна за лотом №528541 до прийняття судового рішення за скаргою НБУ на дії та бездіяльність державного виконавця.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

12. Господарський суд Закарпатської області ухвалою від 05.03.2024, що залишена без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.06.2024, у задоволенні скарги НБУ відмовив.

13. Судові рішення, зокрема, обґрунтовані таким:

- доводи НБУ, згідно з якими вказівка на приналежність рухомого майна до предмета іпотеки зумовлювала підстави для внесення Державним виконавцем відповідних відомостей до заявки на його реалізацію, оцінюються критично. У розумінні п.2 розд.ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2831/5 (далі - Порядок №2831/5), заявка повинна містити зазначення виду майна відповідно до категорій, які використовуються на вебсайті (рухоме чи нерухоме майно);

- НБУ не довів, що серед визначених категорій наявна категорія "предмет іпотеки", яка за своїм змістовим навантаженням відображає не вид майна (нерухоме чи рухоме), а те, що останнє забезпечує виконання боржником грошового зобов`язання;

- у цій справі предметом розгляду є скарга на неправомірні дії Державного виконавця. Порушення вимог Порядку №2831/5 та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів організатором не є предметом дослідження в межах розгляду судом скарги на дії Державного виконавця, до кола обов`язків якого належить передача майна на реалізацію, а не організація та проведення електронних торгів. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.11.2020 у справі №902/1159/15.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи

14. 05.07.2024 НБУ з використанням підсистеми "Електронний суд" звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 05.03.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.06.2024, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення скарги НБУ на неправомірні дії Державного виконавця.

15. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) НБУ посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- ч.1 ст.79 ГПК - щодо вірогідності доказів;

- ч.10 ст.81 ГПК - у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду;

- ч.1 ст.86 ГПК - щодо оцінки доказів;

- ч.1 ст.210 ГПК - щодо дослідження доказів;

- частини 4, 7 ст.51 Закону "Про виконавче провадження", абз.1 п.2 розд.VII Порядку №2831/5 - реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до вимог цього Порядку з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом та Законом "Про іпотеку";

- абз.8 п.2 розд.VII Порядку №2831/5 - зменшення ціни предмета іпотеки на електронному аукціоні проводиться відповідно до вимог ст.49 Закону "Про іпотеку";

- ч.2 ст.49 Закону "Про іпотеку" - якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим ч.1 цієї статті, за результатами першого електронного аукціону, призначається проведення другого електронного аукціону, що має відбутися протягом одного місяця з дня проведення першого електронного аукціону. початкова ціна продажу предмета іпотеки на другому електронному аукціоні становить 85% початкової вартості предмета іпотеки на першому електронному аукціоні.

16. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, НБУ, зокрема, звертає увагу, що:

- рішенням суду першої інстанції встановлений спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, що передбачена Законом "Про виконавче провадження", за ціною, встановленою за згодою сторін, або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Оскаржувані судові рішення порушують принципи судочинства, а також порушують права та інтереси НБУ, оскільки зумовлюють недоотримання ним грошових коштів;

- з моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить усі можливі заходи для виконання судового рішення, що набрало законної сили;

- ДП "Сетам", не надаючи права та можливості НБУ, як іпотекодержателю, залишити за собою предмет іпотеки протягом десяти днів з дня оголошення електронного аукціону таким, що не відбувся, через два дні (18.05.2023) виставило предмет іпотеки на другий електронний аукціон, який мав відбутися 07.06.2023, за стартовою ціною 217 656 грн (з урахуванням податку на додану вартість), що становить 75% початкової вартості предмета іпотеки на першому електронному аукціоні. Отже, організатор торгів занизив стартову ціну предмета іпотеки на других торгах на 10% від його початкової вартості. Метою продажу майна на торгах є його реалізація за найвищою ціною внаслідок конкуренції покупців (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (п.7.6)). Державний виконавець мав можливість здійснити контроль уцінки предмета іпотеки, але жодних дій після виставлення ДП "Сетам" майна на повторні торги за заниженою ціною не вчинив, що свідчить про його бездіяльність, оскільки реалізація майна, на яке звернено стягнення, визначена ст.61 Закону "Про виконавче провадження" та входить до повноважень державного виконавця (п.6 ч.3 ст.18 цього Закону);

- зважаючи на положення ч.10 ст.81 ГПК, умисне ненадання органом державної виконавчої служби копії заявки на реалізацію арештованого майна свідчить про неправомірні дії Державного виконавця, оскільки останній не зазначив у заявці, що відбувається реалізація саме предмета іпотеки. Як наслідок, це призвело до уцінки організатором предмета іпотеки на загальних підставах, визначених п.1 розд.IX Порядку №2831/5 та ч. 5 ст. 61 Закону "Про виконавче провадження".

17. 02.09.2024, у межах встановленого Верховним Судом строку, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент), подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

18. Відзив обґрунтований тим, що:

- чинний Порядок №2831/5 не передбачає підстав внесення змін органом державної виконавчої служби будь-якої інформації за сформованими лотами до центральної бази даних системи електронних аукціонів;

- державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, самі ж торги організовує й проводить ДП "Сетам". Законодавчо передбачено, що орган державної виконавчої служби та організатор електронних торгів - це два окремих самостійні суб`єкти, які взаємодіють з метою реалізації арештованого майна. Дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження та не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів незаконними. Очевидно, що організатор торгів здійснює перевірку лоту на його правильність заповнення державним виконавцем, а відтак несе повну відповідальність за його опублікування;

- відділ примусового виконання рішень Департаменту листом від 14.06.2023 №76772/84504-10-23/20.1 запропонував НБУ звернутися до ДП "Сетам", оскільки поставлене питання не належить до компетенції відділу. Скарга подана до неналежного органу, а скаржник обрав неправильний спосіб захисту;

- технічно є неможливим виставлення на електронні торги рухомого майна як предмета іпотеки, оскільки відповідно до ст.1 Закону "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості).

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

19. Верховний Суд ухвалою від 20.08.2024 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою НБУ, призначив її розгляд у порядку письмового провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Частиною 5 ст.124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п.9 ч.3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

21. Відповідно до ст.1 Закону "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

22. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п.1 ч.2 ст.18 Закону "Про виконавче провадження").

23. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

24. Згідно зі ст.339 ГПК сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

25. За обставинами цієї справи майно, що є предметом іпотеки, на яке суд звернув стягнення, Державний виконавець передав для реалізації шляхом проведення електронного аукціону. Організатор сформував лот, однак аукціон не відбувся, тому був призначений другий аукціон.

Щодо оскарження дій державного виконавця

26. У поданій скарзі НБУ стверджував, що Державний виконавець не вніс усіх відомостей до заявки на реалізацію арештованого майна для ідентифікації майна як предмета іпотеки; такі його дії є неправомірними.

27. Натомість Департамент посилався на те, що Державний виконавець описав майно, яке належить боржнику, та склав відповідну постанову про опис і арешт майна (коштів) боржника. Для визначення вартості майна на підставі ст.20 Закону "Про виконавче провадження" був залучений суб`єкт оціночної діяльності (Приватне підприємство "Габ`яно"), що здійснив оцінку майна, яке виконавець надалі передав на реалізацію. Зазначена постанова не оскаржувалася сторонами виконавчого провадження. На виконання пунктів 2, 3 Порядку №2831/5 26.04.2023 Державний виконавець підготував заявку на реалізацію арештованого майна, яка містила інформацію, передбачену абзацами 3-16 п.2 розд.ІІ. Організатор вніс до системи інформацію про арештоване майно та сформував лот.

28. За результатами розгляду скарги НБУ суди дійшли висновку, що відповідно до п.2 розд.ІІ Порядку №2831/5 заявка повинна містити зазначення виду майна відповідно до категорій, які використовуються на вебсайті: рухоме чи нерухоме майно.

29. Доводи касаційної скарги НБУ зводяться до того, що суд першої інстанції зобов`язав орган державної виконавчої служби надати матеріали виконавчого провадження. Такі матеріали були надані, однак не містили копії заявки на реалізацію арештованого майна.

30. На підставі цього НБУ вважає, що умисне ненадання копії заявки на реалізацію арештованого майна, зважаючи на приписи ч.10 ст.81 ГПК, підтверджує неправомірність дій Державного виконавця, оскільки він не зазначив у заявці, що відбувається реалізація саме предмета іпотеки. Як наслідок, призвело до уцінки організатором предмета іпотеки на загальних підставах визначених п.1 розд.IX Порядку №2831/5 та ч.5 ст.61 Закону "Про виконавче провадження".

31. У цьому контексті Верховний Суд зазначає, що відповідно до п.2 розд.ІІ Порядку №2831/5 організатор здійснює внесення до системи інформації про арештоване майно (формування лота) за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Заявка на реалізацію арештованого майна, зокрема, повинна містити дані про вид майна (зазначається відповідно до категорій, які використовуються на вебсайті).

32. Відповідно до ч.10 ст.81 ГПК у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

33. Наведена норма передбачає право суду (застосоване слово "може" необхідно розглядати в аспекті суддівського розсуду при вирішенні цього питання), а не обов`язок застосування наслідків, передбачених ч.10 ст.81 ГПК, у разі неподання учасником справи витребуваних доказів.

34. У цій справі суди обох інстанцій, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшли висновку, що заявка на реалізацію арештованого майна повинна містити зазначення виду майна відповідно до категорій, які використовуються на вебсайті: нерухоме чи рухоме майно; скаржник не довів, що серед вказаних категорій наявна категорія "предмет іпотеки", яка за своїм змістовим навантаженням відображає не вид майна (нерухоме чи рухоме), а те, що останнє забезпечує виконання боржником грошового зобов`язання перед кредитором.

35. Верховний Суд зазначає, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2022 у справі №904/4831/21).

36. Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій, оскільки згідно з імперативними приписами ст.300 ГПК суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.

37. З огляду на це Верховний Суд не має підстав ставити під сумнів висновок судів попередніх інстанцій щодо належного зазначення Державним виконавцем у заявці відомостей про вид (категорію) майна.

Щодо оскарження бездіяльності державного виконавця та зобов`язання його вчинити дії

38. НБУ стверджує, що організатор занизив стартову ціну предмета іпотеки під час другого аукціону на 10% від його початкової вартості. Державний виконавець мав можливість здійснити контроль уцінки предмета іпотеки, але жодних дій не вчинив, що свідчить про його бездіяльність.

39. Натомість суди виснували, що порушення вимог порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів організатором не є предметом дослідження за скаргою НБУ.

40. Департамент також звертає увагу, що чинний Порядок №2831/5 не передбачає підстави внесення змін органом державної виконавчої служби будь-якої інформації за сформованими лотами до центральної бази даних системи електронних аукціонів.

41. Верховний Суд погоджується з цим аргументом та зазначає, що відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (тобто діє принцип "дозволено лише те, що прямо передбачено").

42. Оскільки Державний виконавець не має повноважень вносити зміни до вже сформованих лотів, вимога НБУ про визнання неправомірною бездіяльності задоволенню не підлягає.

43. Законодавчо передбачено, що орган державної виконавчої служби та організатор електронних аукціонів є самостійними суб`єктами, які взаємодіють з метою реалізації арештованого майна, однак наділені різними повноваженнями.

44. Відповідно до п.4 розд.ІІ Порядку №2831/5 організатор перевіряє повноту заповнення заявки. У разі невідповідності заявки вимогам, передбаченим п.2 цього розділу, організатор через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) повідомляє начальника відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) про необхідність усунення недоліків протягом трьох робочих днів.

45. За обставинами цієї справи ДП "Сетам" прийняло заявку Державного виконавця та двічі виставляло майно на аукціон.

46. Суди попередніх інстанцій обґрунтовано послалися на позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №902/1159/15, згідно з якою порушення вимог порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів організатором не є предметом дослідження у межах розгляду судами скарги на дії державного виконавця, до кола обов`язків якого належить передача майна на реалізацію, а не організація та проведення електронних торгів. Крім того, ДП "СЕТАМ" не є учасником цього провадження. Порушення вимог порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів суди досліджували у межах скарги щодо дій державного виконавця (а не організатора торгів).

47. Згідно зі ст.36 Закону "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

48. Відповідно до ч.6 ст.13 Закону "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

49. Частиною 4 ст.236 ГПК передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.

50. Отже, призначенням Верховного Суду є насамперед формування правових позицій щодо застосування норм матеріального права та / або дотримання норм процесуального права, які були неправильно застосовані судами попередніх інстанцій. Єдність судової практики відіграє важливу роль у забезпеченні однакового правозастосування, що сприяє правовій визначеності та передбачуваності вирішення спірних ситуацій для учасників справи.

51. Висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №902/1159/15, є зрозумілим, послідовним, однозначним та передбачуваним (прогнозованим), і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від нього.

52. Попри те, що зазначений висновок зроблений щодо застосування норм Закону "Про державну виконавчу службу" (нормативно-правовий акт, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) та Порядку №2831/5 в іншій редакції (на момент виникнення спірних правовідносин), у частині розмежування повноважень державного виконавця та організатора аукціону зазначений висновок узгоджується з нормами Закону "Про виконавче провадження" та чинного Порядку №2831/5.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

53. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

54. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

55. Зважаючи на викладене вище, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Судові витрати

56. Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Національного банку України залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 05.03.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 у справі №907/308/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

В. Студенець