Ухвала

від 17.09.2024 по справі 916/4954/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/4954/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Кролевець О. А., Мамалуя О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТДОРСТРОЙ",

на ухвалу Господарського суду Одеської області

у складі судді Шаратова Ю. А.,

від 20 березня 2024 року

та на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Діброви Г. І., Колоколова С. І., Савицького Я. Ф.

від 03 червня 2024 року (повний текст складений та підписаний 04 червня 2024 року)

у справі за позовом Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси

в інтересах держави в особі: 1) Одеської міської ради та

2) Південного офісу Держаудитслужби,

до: 1) Управління капітального будівництва Одеської міської ради,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТДОРСТРОЙ",

про визнання недійсними договору про закупівлю підрядних робіт за державні кошти та додаткової угоди до нього

за заявою Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси

про вжиття заходів забезпечення позову

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У листопаді 2023 року заступник керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Південного офісу Держаудитслужби до Управління капітального будівництва Одеської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТДОРСТРОЙ» про:

- визнання недійсним договору про закупівлю підрядних робіт за державні кошти від 25 серпня 2023 року № 24-23/П по об`єкту: «Першочергові заходи з капітального ремонту та стабілізації стану аварійних ділянок дамби Хаджибейського лиману у м. Одесі. Коригування», укладеного між Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «РОСТДОРСТРОЙ» на суму 62 149 712,95 грн;

- визнання недійсною додаткової угоди від 06 вересня 2023 року № 1 до договору про закупівлю підрядних робіт за державні кошти від 25 серпня 2023 року № 24-23/П по об`єкту: «Першочергові заходи з капітального ремонту та стабілізації стану аварійних ділянок дамби Хаджибейського лиману у м. Одесі. Коригування», укладеного між Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «РОСТДОРСТРОЙ».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні правочини були укладені з особою переможцем закупівлі, який був визначений з порушенням законодавства про публічні закупівлі. За твердженням прокурора тендерна пропозиція переможця не відповідала кваліфікаційним критеріям, установленим статтею 16 Закону України «Про публічні закупівлі», та мала бути відхилена замовником на підставі абзаців 1 та 2 пункту 1 частини першої статті 31 Закону України «Про публічні закупівлі». Крім того, прокурор зазначив про те, що спірний договір суперечить статті 884 Цивільного кодексу України, частині п`ятій статті 318 Господарського кодексу України та пунктам 5, 103 постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2005 року № 668 «Про затвердження загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві», оскільки у договорі відсутні умови щодо гарантійних строків, страхування ризиків та фінансових гарантій, що є істотними умовами договору підряду.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 17 листопада 2023 року прийняв позовну заяву прокурора до розгляду, відкрив провадження у справі № 916/4954/23, постановив розглядати її за правилами загального позовного провадження.

2. Короткий зміст вимог заяви про забезпечення позову.

18 березня 2024 року до Господарського суду Одеської області від заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси, який діє в інтересах держави в особі: Одеської міської ради та Південного офісу Держаудитслужби, надійшла заява про забезпечення позову № 53-2512ВИХ-24 від 15 березня 2024 року, в якій заявник просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- заборони Управлінню державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області здійснювати будь-які розрахункові операції за рахунком (рахунками) Управління капітального будівництва Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 04056902), пов`язані з виконанням умов договору про закупівлю підрядних робіт за державні кошти № 24-23/П від 25 серпня 2023 року, укладеного між Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «РОСТДОРСТРОЙ»;

- заборони Управлінню капітального будівництва Одеської міської ради вчиняти певні дії, а саме: передавати відповідні документи до органів казначейської служби для подальшого здійснення платежів за договором про закупівлю підрядних робіт за державні кошти № 24-23/П від 25 серпня 2023 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТДОРСТРОЙ»;

- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «РОСТДОРСТРОЙ» здійснювати виконання робіт за договором про закупівлю підрядних робіт за державні кошти № 24-23/П від 25 серпня 2023 року з виконання робіт «Першочергові заходи з капітального ремонту та стабілізації стану аварійних ділянок дамби Хаджибейського лиману у м. Одесі. Коригування».

В обґрунтування вимог заяви прокуратура, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та на специфіку предмету закупівлі та правовідносини, що виникли між сторонами у цій справі, зазначила про те, що процедура повернення сплачених за договором коштів без вжиття заходу забезпечення позову буде неможлива та неефективна і тільки вжиття заходів забезпечення позову є реальною гарантією ефективного захисту порушених прав інтересів держави. За твердженням прокуратури подальше виконання відповідачем-1 спірного договору, здійснення повної або часткової сплати за договором та укладення відповідачем-1 нових договорів / додаткових угод призведе до необхідності збільшення позовних вимог про застосування наслідків недійсності правочину, що, в свою чергу, призведе до затягування процесу розгляду справи або подання у подальшому нового позову.

На переконання прокурора, заборона територіальному органу Держказначейства України здійснювати будь-які розрахункові операції за рахунком відповідача-1, пов`язані із виконанням спірного договору, не дозволить замовнику в подальшому вільно розпоряджатися бюджетними коштами, що є ефективним та справедливим способом захисту державних інтересів, цей захід є доцільним та попереджувальним.

Крім того, на думку прокурора, заборона Управлінню капітального будівництва Одеської міської ради передавати відповідні документи до органів казначейської служби для подальшого здійснення платежів за спірним договором належним чином захистить порушені права та інтереси держави в особі Одеської міської ради та Південного офісу Державної аудиторської служби.

Щодо заборони відповідачу-2 здійснювати виконання робіт за спірним договором, прокурор вказав, що вказаний захід не призведе до блокування господарської діяльності останнього, адже стосується лише конкретних робіт, а тому є достатнім і співмірним з огляду на захист інтересів держави.

При цьому, прокурор вказав, що заявлені ним до вжиття заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачам вчиняти дії щодо виконання зобов`язань згідно з договором про закупівлю послуг є адекватними та співмірними, спрямованими на запобігання можливим порушеннями прав чи охоронюваних законом інтересів держави, не будуть мати наслідком втручання у господарську діяльність відповідачів, оскільки мають тимчасовий характер та стосуються виключно заборони виконання відповідачами зобов`язань за спірним у цій справі договором до вирішення спору по суті. Обрані способи забезпечення позову співвідносяться із предметом позову, однак не є тотожними з позовними вимогами, відповідають обставинам справи та вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а лише спрямоване на збереження існуючого становища сторін до розгляду справи по суті. Невжиття таких заходів забезпечення позову у разі задоволення позову у цій справі зробить неможливим виконання рішення суду призведе до порушення вимоги щодо ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач-1 не зможе їх захистити в межах одного судового провадження, без нових звернень до суду.

3 Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та оскаржуваної постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 20 березня 2024 року у справі № 916/4954/23, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03 червня 2024 року, задовольнив заяву заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову від 15 листопада 2023 року № 53-9534ВИХ-23:

- заборонив Управлінню державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області здійснювати будь-які розрахункові операції за рахунком (рахунками) Управління капітального будівництва Одеської міської ради, пов`язані з виконанням умов договору про закупівлю підрядних робіт за державні кошти № 24-23/П від 25 серпня 2023 року, укладеного між Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «РОСТДОРСТРОЙ»,

- заборонив Управлінню капітального будівництва Одеської міської ради вчиняти певні дії, а саме: передавати відповідні документи до органів казначейської служби для подальшого здійснення платежів за договором про закупівлю підрядних робіт за державні кошти № 24-23/П від 25 серпня 2023 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТДОРСТРОЙ»;

- заборонив Товариству з обмеженою відповідальністю «РОСТДОРСТРОЙ» здійснювати виконання робіт за договором про закупівлю підрядних робіт за державні кошти № 24-23/П від 25 серпня 2023 року з виконання робіт «Першочергові заходи з капітального ремонту та стабілізації стану аварійних ділянок дамби Хаджибейського лиману у м. Одесі. Коригування». Суд також визначив стягувачем за цією ухвалою Одеську міську раду, боржниками - Управління капітального будівництва Одеської міської ради та Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСТДОРСТРОЙ».

Суди попередніх інстанцій врахували останню правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06 грудня 2023 року у справі № 916/3414/23 з подібними правовідносинами, та дійшли висновку те, що про обрані заявником способи забезпечення позову співвідносяться із предметом позову, а отже, існує зв`язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, однак не є тотожними з позовними вимогами. Застосовані судами заходи забезпечення позову відповідають обставинам справи та вжиття таких заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища сторін до розгляду справи по суті.

За висновком судів оскільки процедуру закупівлі вже проведено, вжиття заходів забезпечення позову, про які просить прокурор, не буде мати наслідком припинення, відкладення, зупинення чи інше втручання у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, та не буде суперечити вимогам частини дванадцятої статті 137 Господарського процесуального кодексу України, а їх невжиття призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки Одеська міська рада не зможе їх захистити в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі відповідач-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСТДОРСТРОЙ» просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 20 березня 2024 року та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03 червня 2024 року та відмовити заступнику керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси у задоволенні заяви про забезпечення позову.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник послався на абзац 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, а саме:

1) підпункт «в» частини третьої статті 282 Господарського процесуального кодексу України, що полягало у відсутності в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі;

2) частину четверту статті 236 Господарського процесуального кодексу України, що полягало у неврахуванні судами першої та апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

У зв`язку з цим скаржник зазначив про те, що:

- суд апеляційної інстанції не взяв до уваги доводи відповідача-2 про перевищення прокурором наданих йому повноважень щодо питання можливого представництва прокурора у господарських справах та дійшов помилкового висновку про те, що це питання розглядається судом під час розгляду справи по суті позовних вимог;

- суди попередніх інстанцій при розгляді заяви прокурора про забезпечення позову не навели жодного доводу стосовно того, які обставини змінилися з 20 листопада 2023 року - дати прийняття першої ухвали про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову та станом на 20 березня 2024 року - дату прийняття ухвали про задоволення заяви про забезпечення позову;

- суди попередніх інстанцій помилково врахували правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06 грудня 2023 року у справі № 916/3414/23, яка є нерелевантною для цієї справи, оскільки зроблена у неподібних до цієї справи правовідносинах, та не врахували посилання відповідача-2 на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12 грудня 2019 року у справі № 910/13985/19 та від 27 грудня 2022 року у справі № 916/1324/22;

3) частини першу та четверту статті 140 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу без виклику сторін.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Суворовська окружна прокуратура міста Одеси у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про наявність підстав для вжиття заявлених прокуратурою заходів забезпечення позову, а доводи скаржника не спростовують правильні висновки судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки доказів та незгоди скаржника з висновками судів попередніх інстанцій.

Інші учасники справи відзивів на касаційну скаргу не надали.

7. Висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зроблені за результатом розгляду касаційної скарги.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, дослідивши доводи, наведені відповідачем-2 у касаційній скарзі та прокуратурою у відзиві на касаційну скаргу, перевіривши дотримання та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, дійшов висновку про необхідність передачі справи № 916/4954/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, з підстав, передбачених частиною другою статті 302 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на таке.

Предметом касаційного перегляду у цій справі є ухвала Господарського суду Одеської області від 20 березня 2024 року у справі № 916/4954/23 та постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 03 червня 2024 року про забезпечення позову. Як вбачаєтеся з оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій, задовольнили заяву заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси про вжиття заходів забезпечення позову у цій справі повністю та заборонили:

- Управлінню державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області здійснювати будь-які розрахункові операції за рахунком (рахунками) Управління капітального будівництва Одеської міської ради, пов`язані з виконанням умов договору про закупівлю підрядних робіт за державні кошти № 24-23/П від 25 серпня 2023 року, укладеного між Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «РОСТДОРСТРОЙ»,

- Управлінню капітального будівництва Одеської міської ради вчиняти певні дії, а саме: передавати відповідні документи до органів казначейської служби для подальшого здійснення платежів за договором про закупівлю підрядних робіт за державні кошти № 24-23/П від 25 серпня 2023 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТДОРСТРОЙ»;

- Товариству з обмеженою відповідальністю «РОСТДОРСТРОЙ» здійснювати виконання робіт за договором про закупівлю підрядних робіт за державні кошти № 24-23/П від 25 серпня 2023 року з виконання робіт «Першочергові заходи з капітального ремонту та стабілізації стану аварійних ділянок дамби Хаджибейського лиману у м. Одесі. Коригування». Суд також визначив стягувачем за цією ухвалою Одеську міську раду, боржниками - Управління капітального будівництва Одеської міської ради та Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСТДОРСТРОЙ».

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи заяву заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси про вжиття заходів забезпечення позову, виходили з того, що обрані заявником заходи забезпечення позову співвідносяться із предметом позову, не є тотожними з позовними вимогами, відповідають обставинам справи та вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища сторін до розгляду справи по суті. При цьому, суди попередніх інстанцій, дійшли таких висновків за результатом врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 06 грудня 2023 року у справі № 916/3414/23, як останньої правової позиції Верховного Суду.

Верховний Суд у зазначеній постанові від 06 грудня 2023 року у справі № 916/3414/23 дійшов висновку про те, що забезпечення позову шляхом заборони відповідачам у справі вчиняти дії щодо виконання зобов`язань згідно з договором про закупівлю послуг є адекватними та співмірними заходами, спрямованими на запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів держави, не будуть мати наслідком втручання у господарську діяльність відповідачів, оскільки мають тимчасовий характер та стосуються виключно заборони виконання зобов`язання відповідачами за спірним у цій справі договором до вирішення спору по суті. Обрані заявником способи забезпечення позову співвідносяться із предметом позову (існує зв`язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги), не є тотожними з позовними вимогами, відповідають обставинам справи та, водночас, вжиття таких заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища сторін до розгляду справи по суті.

Однак, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду при розгляді цієї справи № 916/4954/23 дійшла висновку про наявність підстав для відступлення від зазначених висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 06 грудня 2023 року у справі № 916/3414/23, що були враховані судами попередніх інстанцій при вирішенні спору у цій справі з огляду на таке.

Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини четвертої та одинадцятої статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Отже, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги та їх співмірності;

- наявності реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (у разі заявлення позовних вимог немайнового характеру) або наявності істотного ускладнення чи неможливості виконання рішення суду (у разі заявлення позовних вимог майнового характеру) у разі невжиття судом обраного позивачем способу забезпечення позову;

- заборони забезпечення позову таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Співмірність заявлених заходів забезпечення позову із позовними вимогами передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Предметом спору у цій справі є вимоги про визнання недійсним договору про закупівлю підрядних робіт за державні кошти від 25 серпня 2023 року № 24-23/П та додаткової угоди від 06 вересня 2023 року № 1 до цього договору, укладених між Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «РОСТДОРСТРОЙ» (відповідачі у справі).

Заступник керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси у межах цієї справи звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову № 53-2512ВИХ-24 від 15 березня 2024 року, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення заборони вчиняти певні дії, а саме:

- заборони Управлінню державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області здійснювати будь-які розрахункові операції за рахунком (рахунками) Управління капітального будівництва Одеської міської ради, пов`язані з виконанням умов договору про закупівлю підрядних робіт за державні кошти № 24-23/П від 25 серпня 2023 року, укладеного між Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «РОСТДОРСТРОЙ»;

- заборони Управлінню капітального будівництва Одеської міської ради вчиняти певні дії, а саме: передавати відповідні документи до органів казначейської служби для подальшого здійснення платежів за договором про закупівлю підрядних робіт за державні кошти № 24-23/П від 25 серпня 2023 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТДОРСТРОЙ»;

- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «РОСТДОРСТРОЙ» здійснювати виконання робіт за договором про закупівлю підрядних робіт за державні кошти № 24-23/П від 25 серпня 2023 року з виконання робіт «Першочергові заходи з капітального ремонту та стабілізації стану аварійних ділянок дамби Хаджибейського лиману у м. Одесі. Коригування».

Відповідно до частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що вимоги заяви про забезпечення позову в частині, що стосується Управління державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області, зводяться до встановлення заборони здійснювати будь-які розрахункові операції за рахунком відповідача-1 з виконання спірного у цій справі договору. Ці вимоги охоплюються заходом забезпечення позову, передбаченим пунктом 4 частини першої статті 136 Господарського процесуального кодексу України: заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі.

Вимоги заяви про забезпечення позову в частині, що стосується відповідачів у цій справі, зводяться до встановлення відповідачам заборони вчиняти дії щодо виконання зобов`язань за спірним у цій справі договором про закупівлю, тобто заборони виконувати умови спірного договору. Ці вимоги охоплюються заходом забезпечення позову, передбаченим пунктом 2 частини першої статті 136 Господарського процесуального кодексу України: заборона відповідачам вчиняти певні дії.

За змістом частини другої статті 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами першою та другою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, в якій закріплений принцип обов`язковості договору, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 204 Цивільного кодексу України гарантується презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення, породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Як вбачається предметом спору у цій справі є недійсність укладеного між відповідачами у цій справі договору про закупівлю підрядних робіт за державні кошти від 25 серпня 2023 року № 24-23/П та додаткової угоди від 06 вересня 2023 року № 1 до цього договору. Вимоги заяви заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову стосуються встановлення відповідачам заборони виконувати свої зобов`язання за цим договором про закупівлю послуг (з виконання підрядником передбачених договором робіт та їх оплати замовником).

Однак, колегія суддів вважає, що такі заявлені прокуратурою у заяві про забезпечення позову вимоги суперечать встановленому законом принципу обов`язковості виконання договору та не відповідають презумпції дійсності правочину, оскільки станом на час їх заявлення договір є дійсним, недійсним не визнаний, суд у разі задоволення таких вимог встановлює заборону виконання зобов`язань за дійсним договором, що є обов`язковим до виконання.

Крім того, враховуючи те, що позов про визнання недійсним договору подається до суду з метою припинити виконання оспорюваного договору, то вжиття судом у справі, в якій заявлені такі вимоги, заходів забезпечення позову у вигляді встановлення сторонам спірного договору заборони виконання зобов`язань за договором, фактично вирішує заявлені позовні вимоги до розгляду справи по суті судом, оскільки внаслідок вжиття судом таких заходів виконання сторонами договору своїх договірних зобов`язань припиняється. Отже, такий спосіб забезпечення позову про визнання недійсним договору як заборона сторонам спірного договору виконувати передбачені договором зобов`язання у разі його задоволення судом фактично підміняє собою судове рішення у справі.

Колегія суддів також зазначає про те, що у разі вжиття судом у справі про визнання недійсним договору заходів забезпечення позову у вигляді встановлення сторонам спірного договору заборони виконувати передбачені договором зобов`язання суд фактично втручається у договірні правовідносини сторін, що є складовою господарської діяльності, блокує їх та порушує при цьому збалансованість інтересів сторін договору. При цьому, колегія суддів зазначає про те, що тривале невиконання договору протягом періоду дії встановленої судом заборони його виконання (у разі вжиття судом таких заходів забезпечення позову) може призвести до втрати сторонами договору (чи однією із сторін) інтересу до його виконання, до понесення сторонами договору (чи однією із сторін) витрат (збитків) (наприклад у вигляді втрат матеріалів, сировини, простою обладнання, додаткових витрат, пов`язаних з простоєм, сплати штрафних санкцій тощо) та до виникнення між сторонами договору нових додаткових позовів щодо стягнення таких збитків, штрафних санкцій тощо. Отже, негативні наслідки від вжиття судом заходів забезпечення позову у вигляді заборони відповідачам виконувати зобов`язання за договором, дійсність якого оспорюється, є неспівмірними з тими негативними наслідками, зокрема і майновими, що можуть настати в результаті невжиття судом цих заходів. Та обставина, що вжиті судом заходи забезпечення позову у вигляді встановлення заборони на виконання договірних зобов`язань мають тимчасовий характер та стосуються виключно спірного договору, не спростовують факт втручання суду при вжитті таких заходів в договірні правовідносини сторін та в їх господарську діяльність, а також не спростовують факт блокування судом у такому випадку господарської діяльності сторін спірного договору, пов`язаної з виконанням договору.

У даному випадку враховуючи те, що укладений між сторонами у цій справі договір про закупівлю підрядних робіт за державні кошти стосується капітального ремонту та стабілізації стану аварійних ділянок дамби Хаджибейського лиману у місті Одесі, то тривале невиконання сторонами цього договору може призвести до критичних наслідків технічного стану, зазначеної дамби, до її руйнування, до нанесення істотної шкоди навколишньому природньому середовищу та населенню, що, у свою чергу, може спричинити для державного та / або місцевого бюджетів додаткові витрати на усунення цих негативних наслідків. Отже, у спірних правовідносинах встановлена судом заборона на виконання сторонами своїх договірних зобов`язань є явно неспівмірною з наслідками, що можуть настати в результаті невжиття судом цих заходів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що у спорі про визнання недійсним договору про закупівлю такий спосіб забезпечення позову як заборона сторонам спірного договору вчиняти дії щодо виконання зобов`язань за договором не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості і адекватності заходу забезпечення позову, порушує збалансованість інтересів сторін спірного договору, є неспівмірним із заявленими позовними вимогами, направлений на втручання у господарську діяльність сторін спірного договору та фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.

Подібні висновки Верховного Суду викладені також і у постанові Верховного Суду від 27 грудня 2022 року у справі № 916/1324/22, правовідносини в якій є подібними до правовідносини у цій справі № 916/4954/23, що розглядається, оскільки також стосуються недійсності договору про закупівлю підрядних робіт за державні кошти, позовні вимоги були також заявлені прокуратурою в інтересах держави. Як і в цій справі № 916/4954/23, так і у справі № 916/1324/22 заступник керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу-1 (замовнику) проводити будь-які фінансові операції зі сплати коштів за спірним договором щодо проведення робіт на об`єкті та заборони відповідачу-2 (підряднику) проводити будь-які роботи по договору. Отже, вимоги прокуратури, викладені у заяві про забезпечення позову, поданій у справи № 916/1324/22, також стосуються встановлення судом заборони на виконання сторонами договору зобов`язань за спірним договором, що є подібним до правовідносин у цій справі № 916/4954/23.

Верховний Суд у зазначеній постанові від 27 грудня 2022 року у справі № 916/1324/22 дійшов висновку про те, що:

- забезпечення позову шляхом заборони відповідачам проводити (здійснювати) будь-які фінансові операції та будь-які роботи (дії) за договором фактично має ознаки вирішення спору по суті, що є недопустимим у розумінні положень статті 137 Господарського процесуального кодексу України;

- застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона відповідачу-1 проводити будь-які фінансові операції зі сплати коштів, а відповідачу-2 - проводити будь-які роботи за спірним укладеним між ними договором призводить до блокування господарської діяльності відповідачів, і за умови недоведеності наявності порушення прав позивачів у зв`язку з укладенням спірного правочину, свідчить про його (заходу забезпечення позову) неспівмірність та порушуватиме збалансованість інтересів сторін справи;

- забезпечуючи позов у цій справі, суди попередніх інстанцій не врахували того що, забороняючи відповідачам виконувати умови договору, вони фактично поставили під сумнів правомірність укладення оспорюваного правочину та спонукали сторони до невиконання умов укладеного ними договору, який на час прийняття оскаржуваних судових рішень недійсним не визнавався.

Аналіз практики Верховного Суду свідчить про те, що Верховний Суд не відступав від зазначених висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду від 27 грудня 2022 року у справі № 916/1324/22.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає про те, що на даний час існує різна суперечлива практика Верховного Суду при вирішенні питання щодо можливості забезпечення позову про визнання недійсним договору про закупівлю шляхом встановлення сторонам такого договору заборони виконувати договірні зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Згідно з вимогами частин першої - четвертої статті 303 Господарського процесуального кодексу України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується більшістю від складу суду, що розглядає справу. Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції. Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.

З огляду на існування різних правових позицій Верховного Суду у питанні можливості забезпечення позову про визнання недійсним договору про закупівлю шляхом встановлення сторонам такого договору заборони виконувати договірні зобов`язання, враховуючи те, що колегія суддів у цій справі вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 06 грудня 2023 року у справі № 916/3414/23, справа № 916/4954/23 підлягає передачі на розгляд об`єднаної палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 234, 235, 302 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Справу № 916/4954/23 передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Кролевець

О. Мамалуй