Ухвала

від 06.09.2024 по справі 757/39011/24-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/39011/24-к

пр. 1-кс-33846/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2024 року

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва: ОСОБА_1 ,

при секретарі: ОСОБА_2 ,

за участю:

представника власника майна - адвоката: не з`явився,

прокурора: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 , що діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.07.2023 року № 757/32332/23-к у кримінальному провадженні № 12022000000000532 від 16.06.2022 року, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_3 , що діє в інтересах ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.07.2023 року № 757/32332/23-к у кримінальному провадженні № 12022000000000532 від 16.06.2022 року.

В обґрунтування клопотання зазначає, що вказаний арешт накладено необгрунтовано та безпідставно, оскільки майно належить фізичній особі, а слідчим та прокурором не доведено, що арештоване майно може бути використане як доказ у кримінальному провадженні, що, в свою чергу, порушує конституційні права власника та володільця такого майна. Зазначає, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3221281600:08:003:0052 площею 46 га, 3221281600:08:003:0051 площею 14 га, цільове призначення: «01.03 Для ведення особистого селянського господарства», які розташовані на території АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належать ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , якими на підставі договорів оренди користується ТОВ «СП ТРЕЙДАГРОПОСТАЧ-2015» ЄДРПОУ НОМЕР_2 , кінцевим бенефіціарним власником, засновник та керівником якого є ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , а саме: договір оренди землі № 3/ГО від 30 грудня 2022 року і договір оренди землі № 2/ГО від 14.10.2022 року. Так, частина арештованого майна є майном ОСОБА_4 , не є предметом злочину, не має відношення до обставин, які підлягають доказуванню в межах кримінального провадження № 12022000000000532 від 16.06.2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, у зв`язку з чим вважає за необхідне просити суд скасувати арешт в цій частині як такий, шо накладений не обгрунтовано та порушує права власності заявника.

В судове засідання учасники судового розгляду не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, представник власника майна - адвокат ОСОБА_3 подав заяву про розгляд клопотання без його участі, вимоги клопотання підтримує в повному обсязі та просить задовольнити з викладених в ньому підстав.

Прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 подав заяву про розгляд клопотання без його участі, проти задоволення клопотання заперечує, вважаючи наявними підстави для подальшого арешту земельних ділянок. На підтвредження своєї позиції надав письмові заперечення, що долучені до матеріалів клопотання.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, під час розгляду клопотання здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів.

Заслухавши думку учасників судового розгляду клопотання, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Слідчим суддею встановлено, що Головним слідчим управлінням НП України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022000000000532 внесеного до ЄРДР 16.06.2022 за ч. 3 ст. 190 КК України з приводу того, що група осіб, до складу, якої входять посадові особи Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області, приватні нотаріуси, державні реєстратори та фізичні особи, які вступили в злочинну змову та здійснили незаконне привласнення державної власності, а саме особливо цінних земель - земель лісового фонду на території Київської області, а також земель комунальної та державної власності на території Бучанського, Обухівського, Васильківського, Броварського, Бориспільського та інших районів Київської області.

В рамках вказаного провадження ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва № 757/32332/23-к від 28 липня 2023 року накладено арешт зокрема на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221281600:08:003:0052 площею 46 га, 3221281600:08:003:0051 площею 14 га, цільове призначення: «01.03 Для ведення особистого селянського господарства», які розташовані на території АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належать ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , якими на підставі договорів оренди користується ТОВ «СП ТРЕЙДАГРОПОСТАЧ-2015» ЄДРПОУ НОМЕР_2 , кінцевим бенефіціарним власником, засновником та керівником якого є ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Згідно ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

При цьому, згідно ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна .

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Так, з ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва №757/32332/23-к від 28.07.2023 року вбачається, що арешт на зазначені земельні ділянку накладено з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що було вчинене кримінальне правопорушення, а майно, на яке прокурор просить накласти арешт, відповідає критеріям ст. 98 КПК України, являється предметом розслідуваних діянь, а у разі незастосування такого заходу забезпечення існують ризики подальшого використання, псування цього майна.

Разом з тим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також за умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна у відповідності до ст.ст. 94, 132, 173 КПК України слідчий суддя повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу арешту майна; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального судочинства.

Так, відповідно до ч.4 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Зі змісту клопотання представника заявника слідує, що арешт накладений вже тривалий час, що у свою чергу позбавляє законного володільця майна можливості користуватися та розпоряджатися вказаний майном.

В силуст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

У справі Раймондо проти Італії (Raimondo v. Italy, рішення 24.01.1994), в яких заявники скаржилася на контроль за використанням власності в зв`язку з провадженням кримінального розслідування, не знайшовши у цьому випадку порушення ст.1 протоколу № 1, Суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань (п.35).

Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження визначено захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтями 7, 16 КПК Українивстановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до ст. 29 Загальної декларації прав людини, "кожна людина, здійснюючи свої права і свободи, повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання й поваги прав і свобод інших та з метою задоволення справедливих вимог моралі, громадського порядку та загального добробуту в демократичному суспільстві". Мета, підстави і межі здійснення прав людини конкретизуються також у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, в Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права, а також в Європейській Конвенції про захист прав особи й основних свобод. Конституція України також передбачає межі здійснення громадянами своїх прав. Так, згідно зі ст. 64, конституційні права і свободи людини та громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень можуть встановлюватися в умовах воєнного або надзвичайного стану. Аналіз зазначеної статті дозволяє зробити висновок про те, що закріплені в ній критерії (підстави) правомірного обмеження прав і свобод людини та громадянина базуються на принципі співвідношення публічних і приватних інтересів.

Вимога щодо забезпечення балансу між приватним та публічним інтересом слідує власне зі структури статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, вживаючи будь-яких заходів, у тому числі заходів з позбавлення особи її майна, держава повинна подбати про забезпечення при цьому відповідного пропорційного співвідношення між засобами, які застосовуються для цього, і метою, що ставиться. Отже, у кожній справі, в якій зазначається про порушення цієї статті, Суд повинен з`ясувати, внаслідок чого саме відповідна особа була змушена нести непропорційний і надмірний тягар. Як при втручанні у право мирного володіння майном, так і при утриманні від застосування заходів, необхідно забезпечити справедливий баланс між вимогами загальних інтересів суспільства та необхідністю захисту основних прав відповідної особи.

Відповідно до пунктів 69,73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції"(Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються щодо обмеження права власності та метою, яку прагнуть досягти органи досудового розслідування.

На теперішній час слідчим та прокурором не доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу є необхідність, і що потреби досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, виправдовують на теперішній час такий ступінь втручання у права і свободи особи, як арешт зазначеного нерухомого майна. Власник майна - ОСОБА_4 не є підозрюваною у вказаному кримінальному провадженні.

На переконання слідчого судді, відсутні дані, які б виправдовували подальше втручання у володіння майном ОСОБА_4 , оскільки органом досудового розслідування не доведено необхідність та наявність підстав, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння власником належним йому майном.

На підставі вищевикладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що арешт майна при викладених у клопотанні обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна та завданнями кримінального провадження, а потребами досудового розслідування кримінального провадження не обґрунтуються продовження застосуванням такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, тому клопотання про скасування арешту майна підлягає задоволенню.

За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заявленого клопотання.

УХВАЛИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 , що діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.07.2023 року № 757/32332/23-к у кримінальному провадженні № 12022000000000532 від 16.06.2022 року, - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.07.2023 року у справі № 757/32332/23-к земельні ділянки з кадастровими номерами 3221281600:08:003:0052 площею 46 га, 3221281600:08:003:0051 площею 14 га, цільове призначення: «01.03 Для ведення особистого селянського господарства», які розташовані на території АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належать ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , якими на підставі договорів оренди користується ТОВ «СП ТРЕЙДАГРОПОСТАЧ-2015» ЄДРПОУ НОМЕР_2 , кінцевим бенефіціарним власником, засновником та керівником якого є ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1