Рішення

від 13.09.2024 по справі 943/1477/24

БУСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер №943/1477/24

Провадження №2-о/943/290/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2024 року м. Буськ, Львівська область

Буський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Коса І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Пирки В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Буську заяву ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи - Буського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Золочівському районі Львівської області про встановлення юридичного факту, -

в с т а н о в и в :

заявниця ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Скочка І.Я. звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просить встановити факи народження її дочки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також зобов`язати Буський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Золочівському районі, поновивши запис про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Сургут, Ханти-Мансійського автономного округу - Югра в російській федерації. Крім того, просить визначити в судовому рішенні про походження дитини відповідно до ст. 133 Сімейного Кодексу України, шлюб батьків укладався 07.09.2013 року, актовий запис №91 у Відділу ДРАЦС РС Голопристанського РУЮ у Херсонській області, а батьками дитини просить визнати: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянку України. В обґрунтування заявлених вимог представник заявниці покладається на те, що в даний час у зв`язку з війною, яку розв`язала по відношенню до України російська федерація , місце за яким заявниця проживала та була зареєстрована на даний час перебуває під тимчасовою окупацією та була вимушена з дитиною покинути постійне місце проживання і як внутрішньо переміщені особи з дочкою проживає в АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою №1311-7002043287 від 27.05.2024 року та довідкою про склад сімі №387 від 28.06.2024 року, виданими Олеським старостинським округом Буської міської ради, а тому в заявниці виникла необхідність приведення документів про народження дочки ОСОБА_2 у відповідність до чинного українського законодавства. Просить подану заяву задовольнити.

Заявниця ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, подавши до суду заяву, в якій просить суд заяву розглянути без її участі та просить її задовольнити в повному обсязі.

Представник заінтересованої особи: Буського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Золочівському районі Львівської області явку свого повноважного представника до суду повторно не забезпечив, а про причини неявки суд не повідомив.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оглянувши матеріали справи, перевіривши інші докази, зібрані в справі, суд приходить до висновку, що заява підлягає до часткового задоволення, виходячи із таких мотивів.

Відповідно до ст. 3, ст. 7 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Дитина має бути зареєстрована відразу після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов`язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.

Відповідно до статті 6 Закону України Про громадянство України» громадянство України набувається, зокрема, за народженням.

Згідно статті 7 цього Закону особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.

Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 3, ч. 4 ст. 49 ЦПК України).

Згідно ст. 144 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану України. Невиконання цього обов`язку є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Реєстрація народження дитини провадиться органом державної реєстрації актів цивільного стану з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові. Реєстрація народження дитини засвідчується Свідоцтвом про народження, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до СК України.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у ст. 315 ЦПК України, що не є вичерпним.

Згідно роз`яснень, які викладені у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» за №5 від 31.03.1995, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Відповідно до ч. 2, ч. 3, ч. 4 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків або за заявою, поданою в електронній формі. Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження. За відсутності документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Судом встановлено, що 07 вересня 2013 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 уклали шлюб, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Голопристанського району управління юстиції у Херсонськкій області видане повторно свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 27 серпня 2014 року.

Відповідно до копії паспорта серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який видав 27 вересня 2013 року Голопристанський РСУДМС України в Херсонській області, заявниця є громадянкою України.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 27.04.2016, виданого управлінням запису актів цивільного стану Адміністрації в м. Сургут м. Сургут, Ханти-Мансійського автономного округу - Югра, актовий запис №2251, ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьком якої є - ОСОБА_3 , громадянин України, мати - ОСОБА_1 , громадянка України.

Довідкою про реєстрацію особи громадянином України від 19.07.2017 року № 6118/091д-536-1936, виданою в.о. керівником Консульства України в Єкатеринбурзі, підтверджується, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована громадянкою України.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про міжнародне приватне право» до особистих немайнових прав застосовується право держави, у якій мала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ч. 1 ст. 13 цього Закону документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Аналогічно регламентовано зазначене питання у пункті 7 глави 1 розділу II Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за №719/4940, відповідно до якого документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2023 року № 107 «Про деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Однак, вищезазначені норми законодавства є незастосовними у правовідносинах за участю російської федерації.

У зв`язку з військовою агресією рф проти України та повномасштабним вторгненням 24 лютого 2022 року російських військ на територію України задля знищення Української держави, захоплення силою української території та встановлення окупаційного контролю Президентом України видано Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

У відповідь на акт збройної агресії рф проти України Президент України підтримав пропозицію Міністерства закордонних справ України про розрив дипломатичних відносин України з рф, про що 24 лютого 2022 року оголошено на офіційному веб-сайті Міністерства закордонних справ України.

На доручення Глави Української держави Міністерство закордонних справ України розпочало процедуру розриву дипломатичних відносин відповідно до норм міжнародного права.

01 грудня 2022 року прийнято Закон України «Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року».

Відповідно до статті 72 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, зупинення дії договору відповідно до його положень або відповідно до цієї Конвенції звільняє учасників, у взаємовідносинах яких зупиняється дія договору, від зобов`язання виконувати договір у своїх взаємовідносинах протягом періоду зупинення.

Стаття 25 Закону України «Про міжнародні договори України» містить аналогічну норму, відповідно до якої зупинення дії міжнародного договору України за умов, якщо договір не передбачає іншого, чи за відсутності іншої домовленості з іншими його сторонами, звільняє Україну від зобов`язання виконувати його протягом періоду зупинення дії договору з тими його сторонами, з якими зупинено дію договору, і не впливає стосовно іншого на встановлені договором правові відносини України з іншими його сторонами.

За повідомленням Міністерства закордонних справ України дію Мінської конвенції у відносинах з рф та Республікою Білорусь зупинено з 27 грудня 2022 року.

Із дати зупинення дії Мінської конвенції, зокрема, до документів, виданих на території рф і Білорусі, при їх пред`явленні на території України застосовується вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 05 жовтня 1961 року, яка є чинною у відносинах України з рф і Білоруссю.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що свідоцтво про народження від 27 квітня 2016 року серії НОМЕР_3 , видане у м. Сургут м. Сургут, Ханти-Мансійського автономного округу - Югра у рф на ім`я ОСОБА_2 , може підтверджувати особу цієї дитини лише у випадку засвідчення його оригіналу (дублікату) апостилем.

З огляду на збройний конфлікт між рф та Україною заявниця (мати дитини) позбавлена фізичної можливості як на звернення на апостилювання цього документа відповідними органами рф, яким надаються повноваження на проставлення апостиля.

Батьки дитини є громадянами України, а на даний час мати та динина проживають в АДРЕСА_1 як внутрішньо-переміщені особи (довідка від 27 травня 2024 року №1311-7002043371 та довідка від 27 травня 2024 року №1311-7002043287, довідкою про склад сім`ї від 28.06.2024 року №387), тому малолітня ОСОБА_2 має право на набуття громадянства України за народженням відповідно до ст. 7 Закону України «Про громадянство», проте внаслідок збройної агресії рф проти України та з урахуванням розриву дипломатичних відносин України з рф батьки позбавлені можливості зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану України.

Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану підставами для проведення державної реєстрації народження є один із документів:

а) медичний висновок про народження, сформований в Реєстрі медичних висновків електронної системи охорони здоров`я відповідно до Порядку формування та видачі медичних висновків про народження в Реєстрі-медичних висновків електронної системи охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 18 вересня 2020 року № 2136, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 вересня 2020 року за № 953/35236.

б) медичне свідоцтво про народження(форма № 103/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;

в) медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу (форма № 103-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;

г) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть (форма № 106-2/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;

ґ) медичний документ, виданий компетентним суб`єктом іншої держави, що підтверджує факт народження, належним чином легалізований, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження такою жінкою.

Згідно з пунктом 4 глави 1 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану, якщо державна реєстрація народження дитини проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження, дані про дату і місце народження дитини зазначають відповідно до рішення суду.

Подібна за змістом до спірної ситуація стосується встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України.

Статтею 317 ЦПК України врегульовано особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України.

Згідно ч. 3 ст. 317 ЦПК України у рішенні про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.

Відповідно до відповіді начальника Буського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 18.06.2024 року № 745-Д/33.6.-06-147, відомо, що звернення для отримання свідоцтва про народження дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась в місті Сургут російської федерації, народження якої там же було зареєстроване, свідоцтво є збережене, але не проходить верифікацію в органах соціального захисту, повідомляємо наступне, що із документів наданих у відділ, актовий запис про народження № 2251 від 27 квітня 2016 Управління запису актів цивільного стану Адміністрації міста Сургут Ханти-Мансійського автономного округу - Юрга встановлює факт народження ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зберігається на території ворожої держави, тому фактично правова допомога для внесення змін в актовий запис не може здійснюватися. Якщо судом буде встановлено факт народження, з зобов`язанням відділу ДРАЦС України поновити запис про народження ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце АДРЕСА_2 , встановити в судовому рішенні, що походження дитини визначити відповідно до статті 133 Сімейного кодексу України. Шлюб батьків укладався 07 вересня 2013 актовий запис № 91 Відділу ДРАЦС РС Голопристанського РУЮ у Херсонській області. батьками дитини вказати - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 громадянина України та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 громадянку України. Після цього можливо складання актового запису про народження дитини і видача свідоцтва про народження українського зразка.

Державну реєстрацію народження на підставі рішення суду про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України проводить відділ державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення суду в день надходження такого рішення в паперовій формі або будь-який відділ державної реєстрації актів цивільного стану за зверненням заявника в день отримання рішення суду у спосіб, передбачений абзацами п`ятим, шостим пункту 3 глави 1 розділу II цих Правил (абзац сто двадцять шостий пункту 8 глави 1 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану).

Також Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 23 листопада 2022 року в справі №759/7001/22 виснував про можливість розгляду судами заяв про встановлення факту народження або смерті на тимчасово окупованій території України без попереднього звернення до органу реєстрації актів цивільного стану та отримання відмови цього органу, що узгоджується також із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 07 вересня 2022 року у справі №759/5313/21, у якій заявник просив встановити факт смерті на тимчасово окупованій території України, до органу реєстрації актів цивільного стану попередньо не звертався. Верховний Суд за наслідками розгляду касаційної скарги скасував постанову суду апеляційної інстанції про відмову у встановленні такого факту з тих підстав, що апеляційний суд не дослідив всі докази, надані заявником, не надав належної оцінки доводам заявника, не врахував вік матері заявника та можливість надання заявником інших доказів на підтвердження факту смерті його матері. Тобто зазначену справу суди розглядали по суті, й Верховний Суд не встановив порушень судами правил юрисдикції, що за правилами цивільного судочинства визначені безумовною підставою для закриття провадження у справі незалежно від наявності таких доводів у касаційній скарзі. Верховний Суд встановив, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, не врахував положення статті 317 ЦПК України та безпідставно відмовив у відкритті провадження у справі за заявою про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України з підстав необхідності попереднього звернення до органу реєстрації актів цивільного стану та оскарження відмови цього органу в адміністративному порядку, що призвело до порушення прав осіб на доступ до правосуддя, оскільки встановлення такого факту має істотне значення для реалізації прав людини та громадянина України.

Крім того, у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2024 року в справі №643/1873/23 викладена правова позиція у подібній справі, де Суд виснував, що безпідставними є посилання судів на те, що факт народження сина заявниці не потребує додаткового підтвердження, оскільки мав місце на території іншої держави, у зв`язку з чим неможливо встановити такий факт повторно рішенням суду в Україні. У справі склалася така правова ситуація, за якої батьки дитини - громадяни України позбавлені юридичної можливості засвідчити в Україні факт народження дитини в позасудовий спосіб внаслідок обставин, що не залежали від них - окупації міста їх проживання (м. Вовчанська) та вимушених пологів у м. Білгороді рф, де видано свідоцтво про народження дитини російського зразка, що не визнається дійсним в Україні з наведених вище підстав. Особисті немайнові та майнові права малолітнього перебувають у стані правової невизначеності, фактично дитина не має громадянства та позбавлена прав, які з цим пов`язані, а, отже, потребує гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами державного захисту. Подібна за змістом до спірної ситуація стосується встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, що врегульована статтею 317 ЦПК України.

Також у вищевказаній постанові в справі №643/1873/23 Верховний Суд констатував, що за повідомленням Міністерства закордонних справ України дію Мінської конвенції у відносинах з рф та Республікою Білорусь зупинено з 27 грудня 2022 року. Із дати зупинення дії Мінської конвенції, зокрема, до документів, виданих на території рф і Білорусі, при їх пред`явленні на території України застосовується вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 05 жовтня 1961 року, яка є чинною у відносинах України з рф і Білоруссю. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що свідоцтво про народження дитини, видане у м. Білгороді рф, може підтверджувати особу цієї дитини лише у випадку засвідчення його оригіналу (дублікату) апостилем. Разом з тим, із заяви вбачається, що вона не має ні оригіналу, ні дублікату свідоцтва про народження дитини. Із огляду на збройний конфлікт між рф та Україною заявниця (мати дитини) позбавлена фізичної можливості як на звернення за дублікатом втраченого свідоцтва про народження дитини на території держави-агресора, так і на апостилювання цього документа відповідними органами рф, яким надаються повноваження на проставлення апостиля. Батьки дитини є громадянами України та проживають у м. Харкові як внутрішньо-переміщені особи, тому малолітня дитина має право на набуття громадянства України за народженням відповідно до статті 7 Закону №2235-ІІІ, проте внаслідок збройної агресії рф проти України та з урахуванням розриву дипломатичних відносин України з рф батьки позбавлені можливості зареєструвати народження сина в органі державної реєстрації актів цивільного стану України.

Крім того, відповідно до ч. 9, ч. 10 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Враховуючи викладене та той факт, що батьки дитини - громадяни України позбавлені юридичної можливості засвідчити в Україні факт народження дитини в позасудовий спосіб внаслідок обставин, що не залежали від них - окупації міста їх проживання (м. Гола Пристань), а також народження дитини в рф, де видано свідоцтво про народження дитини російського зразка, що не визнається дійсним в Україні з наведених вище підстав, а також те, що особисті немайнові та майнові права малолітньої ОСОБА_5 перебувають у стані правової невизначеності, фактично дитина не має громадянства та позбавлена прав, які з цим пов`язані, а, отже, потребує гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами державного захисту, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість заяви, у зв`язку з чим подана заява підлягає задоволенню шляхом встановлення факту народження заявницею дитини жіночої статі: ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження дитини - росія, м. Сургут, Ханти-Мансійський автономний округ - Югра, зазначивши матір`ю дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянку України, а батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянина України.

Натомість, суд вважає, що у задоволенні решти вимог заяви, зокрема: щодо зобов`язання Буського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Золочівському районі, поновити запис про народження дочки заявниці та визначення в судовому рішенні про походження дитини відповідно до ст. 133 Сімейного Кодексу України, слід відмовити, оскільки дана справа розглядається в порядку окремого провадження, яке згідно частини першої статті 293 ЦПК України є видом непозовного цивільного судочинства, безспірним, а тому суд не вправі зобов`язувати заінтересовану особу вчиняти певні дії, що властиво виключно в порядку позовного провадження та щодо відповідача.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 12, 13, 18, 57-60, 81, 89, 263-265, 268, 273, 293, 315, 317, 319, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

п о с т а н о в и в :

заяву ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи - Буського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Золочівському районі Львівської області про встановлення юридичного факту, - задовольнити частково.

Встановити факт народження громадянкою України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дитини жіночої статі: ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження дитини - росія, м. Сургут, Ханти-Мансійський автономний округ - Югра, матір`ю дитини зазначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянку України, батьком дитини зазначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянина України.

Відмовити в задоволенні решти вимог заяви.

Апеляційну скарга на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи.

Заявниця: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Представник заявника: адвокат Скочко Іван Ярославович (с. Ясенівці, вул. Луг, 2б, Золочівського району Львівської області).

Заінтересована особа: Буський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Золочівському районі (80500, м. Буськ, вул. Петрушевича, 12, Золочівського району Львівської області).

Повний текст рішення складено 17.09.2024 року.

Суддя І. Б. Кос