Постанова

від 04.09.2024 по справі 401/4018/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 401/4018/21

провадження № 61-7562св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 8 Світловодської міської ради, правонаступником якої є комунальний заклад «Ліцей № 3 «Лінгвіст» Світловодської міської ради», Управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Браташа Юрія Павловича на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 липня 2023 року у складі судді Іващенко В. М., додаткове рішення цього суду від 18 липня 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 березня 2024 року у складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Голованя А. М., Письменного О. А.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до судуз позовом, який уточнила у процесі розгляду справи, до загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 8 Світловодської міської ради, правонаступником якої є комунальний заклад «Ліцей № 3 «Лінгвіст» Світловодської міської ради», Управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона працює на посаді асистента вчителя загальноосвітньої школи I-III ступенів № 8 Світловодської міської ради Кіровоградської області і адміністрацією школи їй було вручено повідомлення Управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради від 02 листопада 2021 року № 411 про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, яким повідомлено про те, що з 08 листопада 2021 року на період дії карантину для працівників управління освіти є обов`язковим щеплення проти COVID-19, а також зазначено про необхідність надання до 05 листопада 2021 року документа про підтвердження щеплення або довідки про абсолютні протипоказання.

Вона відмовилася від обов`язкового зчеплення, крім того вважає, що не є працівником управління освіти.

Наказом директора загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 8 Світловодської міської ради від 05 листопада 2021 року № 39-к її було відсторонено від роботи на посаді асистента вчителя з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.

Позивач вважає, що відсторонення її від посади було протиправним та таким, що порушило її конституційні права.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ директора загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 8 Світловодської міської ради від 05 листопада 2021 року № 39-к про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ;

- стягнути з Управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2021 року по день фактичного допуску до роботи з розрахунку середньоденної заробітної плати у розмірі 424,37 грн на день;

- стягнути з Управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради на її користь компенсацію моральної шкоди у розмірі 150 000 грн.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 липня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ директора загальноосвітньої школи I-III ступенів № 8 Світловодської міської ради Кіровоградської області від 05 грудня 2021 року № 39-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, щонаказом директора загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 8 Світловодської міської ради від 05 листопада 2021 року № 39-к про відсторонення від роботи ОСОБА_1 порушено її право на працю, гарантоване нормами Конституції України та Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки заявлені ОСОБА_1 до Управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради, яке є неналежним відповідачем, так як перебуває на стадії ліквідації.

Управління закладами освіти та належним розпорядником коштів у Світловодській об`єднаній територіальній громаді, в тому числі і загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 8 Світловодської міської ради, є новоутворене Управління освіти, молоді і спорту Світловодської міської ради, однак позивач ОСОБА_1 та її представник наполягали та тому, що позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди заявлені саме до Управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради.

Додатковим рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 липня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у стягненні судових витрат.

Додаткове рішення місцевого суду мотивоване тим, що загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 8 Світловодської міської ради не є окремою юридичною особою, а управління вказаним закладом здійснює Управління освіти, молоді і спорту Світловодської міської ради, однак вказана особа не була залучена до участі в цій справі. Тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника позивача про стягнення судових витрат, понесених ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 13 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 липня 2023 року змінено й викладено її мотивувальну частину в редакції постанови. Додаткове рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 липня 2023 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 липня 2023 року оскаржується позивачем лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Місцевий суд правильно виходив з того, що наведені позовні вимоги заявлені до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, однак в мотивувальній частині оскаржуваного рішення помилково зазначив про те, що правонаступником неналежного відповідача є Управління освіти, молоді і спорту Світловодської міської ради, так як саме роботодавець з яким укладено трудовий договір несе зобов`язання щодо нарахування і виплати винагороди за виконану працівником роботу. Оскільки в цій справі позивач не заявляла таких вимог до роботодавця чи його правонаступника, то апеляційний суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову в цій частині саме з цих підстав.

Оскаржуване додаткове рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням норм процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

23 травня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Браташ Ю. П. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 липня 2023 року у незадоволеній частині позовних вимог ОСОБА_1 , а додаткове рішення цього суду від 18 липня 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 березня 2024 року - скасувати повністю і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 357/4897/20, від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 тощо, а також - не дослідили зібрані у справі докази.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою ВерховногоСуду у складіколегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2024 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області.

08 липня 2024 року матеріали справи № 401/4018/21 в електронному вигляді надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою ВерховногоСуду у складіколегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Браташа Ю. П. мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що Управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради є неналежним відповідачем в цій справі та з цих підстав відмовили у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Суди не звернули увагу на те, що Управління освіти, молоді і спорту Світловодської міської ради є новоутвореною юридичною особою, тобто не є правонаступником Управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області.

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 8 Світловодської міської ради, яку 30 березня 2023 року було перейменовано на комунальний заклад «Власівський ліцей № 8 «Ерудит» Світловодської міської ради», правонаступником якого наразі є комунальний заклад «Ліцей сучасної освіти «Інтелект» Світловодської міської ради, хоча і була самостійною юридичною особою, однак заснована на комунальній власності, мала централізовану бухгалтерію та фінансувалася Управлінням освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради, яке було залучено до участі в справі як співвідповідач та не було припиненою на час ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Помилкові висновки судів попередніх інстанцій безпідставно викликають необхідність вчинення позивачем додаткових дій для поновлення своїх порушених прав шляхом пред`явлення нового (окремого) позову.

Додаткове рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 липня 2023 рокутакож необхідно скасувати, оскільки воно є невід`ємною частиною основного рішення у справі.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом директора загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 8 Світловодської міської ради від 05 листопада 2021 року № 39-к ОСОБА_1 було відсторонено від роботи на посаді асистента вчителя з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати (т.1 а.с.24).

Повідомленням Управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради від 02 листопада 2021 року № 411 ОСОБА_1 була повідомлена про обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 для працівників Управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради у відповідності до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 та постанови Кабінету Міністрів від 09 грудня 2020 року № 1236 (т.1 а.с.25).

Листом загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 8 Світловодської міської ради від 16 листопада 2021 року № 463 ОСОБА_1 повідомлено про неможливість переведення її на дистанційну роботу (т.1 а.с.22).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Браташа Ю. П. не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За змістом касаційної скарги судові рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, відмови ОСОБА_1 у стягненні судових витрат, а тому в силу положень частини першої статті 400 ЦПК України Верховним Судом переглядаються лише в означеній частині.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, а також додаткове рішення цього суду та судове рішення апеляційного суду ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП).

Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (частина перша статті 21 КЗпП України).

Згідно з частиною першою статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою позивача.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

У справі, яка переглядається, після уточнення позовних вимог ОСОБА_1 не заявляла позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди до роботодавця - загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 8 Світловодської міської ради, правонаступником якої є комунальний заклад «Ліцей № 3 «Лінгвіст» Світловодської міської ради», а наполягала та тому, що ці позовні вимоги заявлені саме до Управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 березня 2021 року у справі № 731/115/20 (провадження № 61-15526св20) зазначено, що «встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Озерянського ЗЗСО І-ІІІ ступенів, яка є юридичною особою. Відповідно, на Озерянський ЗЗСО І-ІІІ ступенів як роботодавця покладено передбачений статтею 21 КЗпП України обов`язок виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи. Згідно із приписами статті 80 Цивільного кодексу України юридична особа наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю та може бути позивачем та відповідачем у суді. У відповідності до положень статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом. ОСОБА_1, як позивач, просив суд, крім іншого, поновити його на посаді директора Озерянського ЗЗСО І-ІІІ ступенів з 14 лютого 2020 року, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за період затримки розрахунку. Із змісту вказаних вимог убачається, що вони стосуються прав та обов`язків Озерянського ЗЗСО І-ІІІ ступенів, як особи, за рахунок якої можливо задовольнити ці позовні вимоги. Разом із тим, Озерянський ЗЗСО І-ІІІ ступенів не був залучений до участі у справі в якості відповідача (співвідповідача)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 березня 2020 року у справі № 401/3088/17 (провадження № 61-44227св18) зазначено, що «згідно зі статтею 21 КЗпП України належним відповідачем у справі за позовом про оплату праці є та юридична особа (підприємство, установа, організація), з якою позивачем укладено трудовий договір. Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи судові рішення по суті спору не звернули увагу, що ОСОБА_1 заявила свої вимоги про поновлення на роботі, скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, грошової винагороди за сумлінну працю та відшкодування моральної шкоди завданої незаконним звільненням не до юридичної особи з якою перебувала у трудових відносинах - Великоандрусівської загально-освітньої школи І-ІІІ ступенів, правонаступником, якої після реорганізації є КЗ «Навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад», а до Великоандрусівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області та голови комісії з реорганізації ОСОБА_9. При цьому будь-які рішення сільської ради не були предметом оскарження в межах розглядуваної справи, а ОСОБА_9 у спірних правовідносинах, у тому числі при прийнятті оспорюваного наказу про звільнення ОСОБА_1 діяла не від власного імені, а як керівник навчального закладу - школи. Належним відповідачем за вимогами ОСОБА_1 про поновлення на роботі, скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, грошової винагороди за сумлінну працю та відшкодування моральної шкоди завданої незаконним звільненням мав бути роботодавець - Великоандрусівська загально-освітня школа І-ІІІ ступенів, яка на час пред`явлення позову мала статус юридичної особи, а в подальшому її правонаступник, яким після реорганізації став КЗ «Навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад».

Враховуючи викладене, у справі, яка переглядається, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, оскільки вони заявлені до неналежного відповідача.

Оскільки в мотивувальній частині оскаржуваного рішення місцевий суд помилково зазначив про те, що належним відповідачем за вищевказаними вимогами є Управління освіти, молоді і спорту Світловодської міської ради, а не роботодавець позивача, тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зміну мотивувальної частини рішення суду першої інстанції та викладення її мотивувальної частини в редакції постанови.

В частині першій статті 6 Закону України «Про освіту» до засад державної політики у сфері освіти та принципів освітньої діяльності віднесено, зокрема фінансова, академічна, кадрова та організаційна автономія закладів освіти у межах, визначених законом.

Згідно з частиною третьою статті 25 Закону України «Про освіту» засновник або уповноважений ним орган (особа) не має права втручатися в діяльність закладу освіти, що здійснюється ним у межах його автономних прав, визначених законом та установчими документами.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про освіту» автономія - право суб`єкта освітньої діяльності на самоврядування, яке полягає в його самостійності, незалежності та відповідальності у прийнятті рішень щодо академічних (освітніх), організаційних, фінансових, кадрових та інших питань діяльності, що провадиться в порядку та межах, визначених законом.

Згідно з абзацом першим частини шостої статті 24 Закону України «Про повну загальну середню освіту» оплата праці педагогічних працівників здійснюється відповідно до Закону України «Про освіту», цього Закону та інших актів законодавства.

Абзацами другим, третім частини першої статті 31 Закону України «Про повну загальну середню освіту» передбачено, що заклад загальної середньої освіти має право набувати майнові та немайнові права, нести обов`язки, виступати стороною у судовому процесі, мати у власності кошти та інше майно відповідно до законодавства. Заклад загальної середньої освіти має самостійний баланс, розрахункові та інші рахунки у фінансових установах і банках державного сектору та може мати бланки, печатки та штампи із своїм найменуванням та символікою.

В частині четвертій статті 38 Закону України «Про повну загальну середню освіту» вказано, що керівник закладу загальної середньої освіти зобов`язаний, зокрема організовувати документообіг, бухгалтерський облік та звітність відповідно до законодавства.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про повну загальну середню освіту» заклади загальної середньої освіти провадять фінансово-господарську діяльність відповідно до Бюджетного кодексу України, цього Закону, Закону України «Про освіту» та інших нормативно-правових актів. Фінансова автономія закладів загальної середньої освіти в частині використання бюджетних коштів передбачає самостійне здійснення витрат у межах затверджених кошторисами обсягів, зокрема на оплату праці працівників, встановлення доплат, надбавок, винагороди, виплату матеріальної допомоги та допомоги на оздоровлення, преміювання, інших видів стимулювання та відзначення працівників;

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги про те, що загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 8 Світловодської міської ради, яку 30 березня 2023 року було перейменовано на комунальний заклад «Власівський ліцей № 8 «Ерудит» Світловодської міської ради», правонаступником якого наразі є комунальний заклад «Ліцей сучасної освіти «Інтелект» Світловодської міської ради, хоча і була самостійною юридичною особою, однак заснована на комунальній власності, мала централізовану бухгалтерію та фінансувалася Управлінням освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради, яке було залучено до участі в справі як співвідповідач та не було припиненою на час ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції, не заслуговують на увагу.

Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 24 липня 2024 року у справі № 486/1981/21 (провадження № 61-8737св24).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За загальним правилом в судовому рішенні повинні бути вирішені всі заявлені вимоги, а також всі інші, в тому числі процесуальні, питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема щодо розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти.

Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, оскільки рішенням місцевого суду було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, то суд першої інстанції, з яким в цій частині погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви сторони позивача про стягнення судових витрат, понесених ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу.

В оцінці спірних правовідносин Верховний Суд виходить з того, що Управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради, а також Управління освіти, молоді і спорту Світловодської міської радиє неналежними відповідачами за вказаними позовними вимогами, тому з них не можуть стягуватися судові витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, посилання заявника в касаційній скарзі на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 357/4897/20, від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 тощо, є безпідставним, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах, а відповідні аргументи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи та необхідності переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Оскільки Верховний Суд встановив необґрунтованість заявлених в касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, то доводи касаційної скарги про недослідження судами наявних в матеріалах справи доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України), не заслуговують на увагу та не підлягають перевірці.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, додаткове рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Браташа Юрія Павловича залишити без задоволення.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 липня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,додаткове рішення цього суду від 18 липня 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович