Постанова

від 04.09.2024 по справі 438/1128/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 438/1128/22

провадження № 61-8909св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Грушицького А. І.,

суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - державний реєстратор прав на нерухоме майно - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» на постанову Львівського апеляційного суду від 20 червня 2024 року у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - державний реєстратор прав на нерухоме майно - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна, про скасування рішень державного реєстратора на нерухоме майно, визнання відсутнім права іпотеки.

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом дотовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» (далі - ТОВ «ФК Інвест-Кредо»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - державний реєстратор прав на нерухоме майно - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Д. В., про скасування рішень державного реєстратора на нерухоме майно, визнання відсутнім права іпотеки.

Позов мотивували тим, що 28 жовтня 2016 року вони уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 4610345400:04:010:0010. На час укладання договору земельна ділянка не перебувала в іпотеці, однак у 2021 році рішеннями державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Д. В. здійснено реєстрацію іпотеки щодо вказаної земельної ділянки, іпотекодержателем зазначено ТОВ «ФК Інвест-Кредо».

Зазначали, що не погоджуються з рішенням про державну реєстрацію приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Д. В. щодо нерухомого майна, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 4610345400:04:010:0010, оскільки державна реєстрація відбулась з порушенням порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а саме з порушенням вимог статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статті 26 зазначеного Закону в редакції чинній до 16 січня 2020 року, статті 24 Закону України «Про іпотеку».

Під час проведення державної реєстрації нотаріус з порушенням закону визначив іпотекодержателем ТОВ «ФК Інвест-Кредо», оскільки позивачі вважають, що переходу права за іпотечним договором від 31 жовтня 2007 року № 788-Ф/908-Ф/ІП-1 на підставі договору про відступлення прав вимоги від 15 квітня 2020 року № 2227/К не відбулось, право вимоги за кредитним договором № 788-Ф передавалось як беззаставне. Рішення державного реєстратора порушує права позивача ОСОБА_2 та безпідставне виникнення обов`язків у ОСОБА_1 .

Позивачі, з урахуванням змін (доповнень) просили суд:

- визнати відсутнім право іпотеки за іпотечним договором від 31 жовтня 2007 року № 788-Ф/908/ІП-1, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С. М. за № 6937;

- скасувати рішення державного реєстратора Київського міського нотаріального округу Пономарьової Д. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень:

індексний номер: 56426283 від 02 лютого 2021 року 19:07:52, за яким державним реєстратором здійснено реєстрацію іпотеки земельної ділянки з кадастровим номером 4610345400:04:010:0010 (у розділі Актуальна інформація про державну реєстрацію іпотеки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), номер запису про іпотеку 40374735;

індексний номер 56427080 (у розділі Інформація про зміни іпотеки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), відповідно до якого 01 лютого 2021 року 21:40:26 зареєстровані зміни іпотеки: додано договір купівлі-продажу, прав вимоги, серія та номер: 1, виданий 18 червня 2013 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Д. Г., зареєстрований в реєстрі за № 1358, додано іпотекодержатель: ПАТ «Дельта Банк», код ЄДРПОУ 34047020, країна реєстрації Україна, видалено іпотекодержатель: ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК», код ЄДРПОУ 21658672, країна реєстрації: Україна, адреса: Україна, 01004, м. Київ, вул. Пушкінська, буд, 42, корп. 4;

індексний номер 56427307 (у розділі Інформація про зміни іпотеки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), відповідно до якого 02 лютого 2021 року 21:29:27 зареєстровані зміни іпотеки: додано договір про відступлення прав вимоги, серія та номер: 2227/К, виданий 15 квітня 2020 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черленюх Л. В., додано іпотекодержатель: ТОВ «ФК Інвест-Кредо», код ЄДРПОУ: 39761587, країна реєстрації: Україна, іпотекодержатель: ПАТ «Дельта Банк», код ЄДРПОУ 34047020, країна реєстрації Україна;

індексний номер: 56402930 від 01 лютого 2021 року 20:06:59 (у розділі Актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вид обтяження заборона на нерухоме майно) за яким державним реєстратором здійснено реєстрацію заборони на земельну ділянку з кадастровим номером 4610345400:04:010:0010, номер запису про обтяження 40352042.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Бориславський міський суд Львівської області рішенням від 19 липня 2023 року у складі судді Хемич О. Б. у задоволенні позову відмовив.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що позивачі не довели належними доказами те, що рішення державного реєстратора Київського міського нотаріального округу Пономарьової Д. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: індексний номер: 56426283 від 02 лютого 2021 року, від 01 лютого 2021 року № 56427080, від 02 лютого 2021 року № 56427307, від 01 лютого 2021 року № 56402930, вчинено з порушенням закону, а ТОВ «ФК Інвест-Кредо» є неналежним іпотекодержателем.

Львівський апеляційний суд постановою від 20 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнив частково.

Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 19 липня 2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ТОВ «ФК Інвест-Кредо» про скасування рішень державного реєстратора на нерухоме майно, визнання відсутнім права іпотеки скасував, ухвалив в цій частині нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ТОВ «ФК Інвест-Кредо» про скасування рішень державного реєстратора на нерухоме майно, визнання відсутнім права іпотеки задовольнив.

Скасував рішення державного реєстратора Київського міського нотаріального округу Пономарьової Д. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень:

- індексний номер: 56402930 від 01 лютого 2021 року (у розділі Актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вид обтяження заборона на нерухоме майно) за яким державним реєстратором здійснено реєстрацію заборони на земельну ділянку з кадастровим номером 4610345400:04:010:0010, номер запису про обтяження 40352042;

- індексний номер 56427080 (у розділі Інформація про зміни іпотеки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), відповідно до якого зареєстровані зміни іпотеки: додано договір купівлі-продажу, прав вимоги, серія та номер: 1, виданий 18 червня 2013 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Д. Г., зареєстрований в реєстрі за № 1358, додано іпотекодержатель: ПАТ «Дельта Банк», код ЄДРПОУ 34047020, країна реєстрації Україна, видалено іпотекодержатель: ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК», код ЄДРПОУ 21658672, країна реєстрації: Україна, адреса: Україна, 01004, м. Київ, вул. Пушкінська, буд, 42, корп. 4;

- індексний номер: 56426283 від 02 лютого 2021 року, за яким державним реєстратором здійснено реєстрацію іпотеки земельної ділянки з кадастровим номером 4610345400:04:010:0010 (у розділі Актуальна інформація про державну реєстрацію іпотеки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно). Номер запису про іпотеку 40374735;

- індексний номер 56427307 (у розділі Інформація про зміни іпотеки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), відповідно до якого зареєстровані зміни іпотеки: додано договір про відступлення прав вимоги, серія та номер: 2227/К, виданий 15 квітня 2020 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черленюх Л. В., додано іпотекодержатель: ТОВ «ФК Інвест-Кредо», код ЄДРПОУ: 39761587, країна реєстрації: Україна, іпотекодержатель: ПАТ «Дельта Банк», код ЄДРПОУ 34047020, країна реєстрації Україна;

Визнав відсутнім право іпотеки ТОВ «ФК Інвест-Кредо» за іпотечним договором від 31 жовтня 2007 року № 788-Ф/908/ІП-1, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С. М. за № 6937.

Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 19 липня 2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ФК Інвест-Кредо» про скасування рішень державного реєстратора на нерухоме майно, визнання відсутнім права іпотеки змінив, виклавши мотивувальну частину рішення в цій частині в редакції цієї постанови.

Стягнув з ТОВ «ФК Інвест-Кредо» на користь ОСОБА_2 992,40 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 1 488,60 грн за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірні реєстраційні дії, а також вимога про визнання відсутнім права іпотеки стосується об`єкта нерухомого майна, власником якого ОСОБА_1 , станом на момент звернення до суду з вказаним позовом, не була. Право власності на спірний об`єкт, власником якого є ОСОБА_2 , ніким не оспорюється, тому колегія суддів вважала, що жодні права позивача, як невласника такого майна, не порушуються, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові ОСОБА_1 . Отже, встановивши відсутність порушеного права ОСОБА_1 , суду першої інстанції не слід було здійснювати правову оцінку по суті спору за її позовними вимогами.

У державного реєстратора були відсутні передбачені законом підстави для вчинення оспорюваних реєстраційних дій та прийняття з цього питання відповідних рішень. При цьому, колегія суддів врахувала, що вказані дії вчинені під час того, як власником спірного майна був не його колишній іпотекодавець ( ОСОБА_1 ), а новий власник ( ОСОБА_2 ), який набув його згідно з даними реєстрів вільним від будь-яких обтяжень. Право власності ОСОБА_2 на спірне майно ні ТОВ «ФК Інвест-Кредо», ні іншими особами не оспорюється.

Незважаючи на те, що за обставинами цієї справи іпотека не припинилась, проте право іпотеки щодо її об`єкта у ТОВ «ФК Інвест-Кредо» не виникло, тобто є відсутнім.

Тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , проте помилився щодо мотивів такої, а щодо позовних вимог ОСОБА_2 ухвалив неправильне по суті рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2024 року до Верховного Суду, ТОВ «ФК Інвест-Кредо», посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її із Бориславського міського суду Львівської області та зупинено дію постанови Львівського апеляційного суду від 20 червня 2024 року до закінчення касаційного провадження у справі.

17 липня 2024 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

На підставі ухвали Верховного Суду від 26 серпня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно із протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 28 серпня 2024 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петров Є. В., Пророк В. В., Ситнік О. М.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі скаржник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 910/16579/20, від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, від 23 листопада 2022 року у справі № 345/1537/21, у постановах Верховного Суду від 08 лютого 2021 року у справі № 354/397/17, від 03 листопада 2021 року у справі № 715/2316/18 та інших.

В касаційній скарзі зазначається, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що іпотека є дійсною та не припинилась з підстав, які передбачені іпотечним договором, статтею 17 Закону України «Про іпотеку, статтями 593, 599 ЦК України.

ТОВ «ФК Інвест-Кредо» є новим кредитором ОСОБА_3 за кредитним договором на підставі договору відступлення прав вимоги від 15 квітня 2020 року № 2227/К.

Суд апеляційної інстанції здійснив переоцінку доказів та обставин, встановлених судовими рішеннями у справі № 438/592/17.

Скаржник вказує на відсутність порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які потребують судового захисту.

Доводи інших учасників справи

У липні 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надіслали відзиви на касаційну скаргу у яких просять постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Фактичні обставини справи

Суд встановив, що 05 лютого 2007 року між ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 788-Ф. За договором ОСОБА_3 отримав кредит у вигляді мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії у дол. США та гривнях з лімітом 2 600 000,00 дол. США на строк з 05 лютого 2007 року до 04 лютого 2010 року включно, зі сплатою процентів за користування коштами у доларах - 12 % річних, у гривнях - 18 % річних.

31 жовтня 2007 року ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК» та ОСОБА_1 на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором уклали іпотечний договір № 788-Ф/908-Ф/ІП-І, який посвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі за № 6937, відповідно до якого іпотекодавець ОСОБА_1 передала в іпотеку земельну ділянку з кадастровим номером 4610345400:04:010:0010, загальною площею 1,000 га, розташовану у АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва та обслуговування готельного комплексу.

18 червня 2013 року ПАТ «Омега Банк» (правонаступник всіх прав і обов`язків ПАТ «Сведбанк», ВАТ «Сведбанк», ПАТ «Сведбанк Інвест», ЗАТ «Сведбанк Інвест», ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК») та ПАТ «Дельта Банк» уклали договір купівлі-продажу прав вимоги № 1, у тому числі за кредитним договором від 05 лютого 2007 року № 788-Ф і договору іпотеки від 31 жовтня 2007 року № 788-Ф/908-Ф/ІП-І.

02 липня 2014 року ПАТ «Дельта Банк» та іпотекодавець ОСОБА_1 уклали договір про розірвання іпотечного договору № 788-Ф/908-Ф/ІП-І, посвідченого 31 жовтня 2007 року, за реєстровим № 6937.

02 липня 2014 року ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Актив-Гарант» уклали договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 05 лютого 2007 року № 788-Ф, який рішенням господарського суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року у справі №910/12760/16, залишеним без змін рішенням Вищого господарського суду України від 30 травня 2017 року, визнано недійсним.

Відповідно до витягу з протоколу від 28 вересня 2015 року № 78/1 засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом від 11 березня 2015 року № 67, договір від 02 липня 2014 року про розірвання іпотечного договору № 788-Ф/908-Ф/ІП-І віднесений до нікчемних згідно із пунктами 1, 2, 3 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Повідомлення про нікчемність скеровано банком 24 березня 2016 року на адресу ТОВ «ФК «Актив-Гарант», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 .

Постановою Львівського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року у справі № 438/592/17 скасовано рішення Бориславського міського суду Львівської області від 15 березня 2019 року, яким у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванова С. М., Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання недійсним договору про розірвання іпотечного договору № 788-Ф/908-Ф/ІП-1 та застосування наслідків недійсності відмовлено, ухвалено нову постанову, якою позов задоволено частково.

Застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину, визнано ПАТ «Дельта Банк» іпотекодержателем з 31 жовтня 2007 року за іпотечним договором № 788-Ф/908-Ф/ІП-1, укладеним між ЗАТ «ТАС-Інвестбанк» і ОСОБА_1 , посвідченим 31 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С. М. за реєстровим № 6937; скасовано записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: запис про припинення іпотеки від 02 липня 2014 року № 6193940, що внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 14157305 від 02 липня 2014 року; запис про припинення обтяження від 02 липня 2014 року № 6194211, що внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 14157865 від 02 липня 2014 року.

ТОВ «ФК Інвест-Кредо» набуло право вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором на підставі договору про відступлення прав вимоги від 15 квітня 2020 року № 2227/К, укладеного з AT «Дельта Банк», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л. В. за реєстровим № 491.

У пункті 101 Додатку № 1 до цього договору зазначено право вимоги до ОСОБА_3 за кредитними договором від 05 лютого 2007 року № 788-Ф.

ТОВ «ФК Інвест-Кредо» повідомило ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про те, що 15 квітня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК Інвест-Кредо» було укладено договір № 2227/К про відступлення, за яким ПАТ «Дельта Банк» відступив шляхом продажу новому кредитору право вимоги до фізичної особи ОСОБА_3 за кредитним договором від 05 лютого 2007 року № 788-Ф та до фізичної особи ОСОБА_1 за іпотечним договором від 31 жовтня 2007 року № 788-Ф/908-Ф/1П-1. З 15 квітня 2020 року кредитором за зазначеним договорами є ТОВ «ФК Інвест-Кредо».

У лютому 2021 року, на виконання судового рішення у справі № 438/592/17, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д. В., були внесені записи про іпотеку та обтяження за іпотекодержателем ТОВ «ФК Інвест-Кредо» як правонаступником АТ «Дельта Банк».

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 306066804 убачається таке: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 56426283 від 02 лютого 2021 року 19:07:52, приватний нотаріус Пономарьова Д. В., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, розділ Актуальна інформація про державну реєстрацію іпотеки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Підставою для державної реєстрації державним реєстратором зазначено: рішення суду, постанова, серія та номер: 438/592/17, виданий 01 грудня 2020 року, видавник: Львівський апеляційний суд, провадження № 22-ц/811/1349/19; договір іпотеки, серія та номер: 788-Ф/908-Ф/ІП-1, виданий 31 жовтня 2007 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванова С. М., зареєстрований в реєстрі за № 6937; договір купівлі-продажу прав вимоги, серія та номер: 1, виданий 18 червня 2013 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Д. Г., зареєстрований в реєстрі за № 1358. Договір про відступлення прав вимоги, серія та номер: 2227/К, виданий 15 квітня 2020 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черленюх Л. В. На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 56426283 від 02 лютого 2021 року державним реєстратором здійснено реєстрацію іпотеки щодо вищезазначеної земельної ділянки. Номер запису про іпотеку 40374735. Датою, часом державної реєстрації іпотеки зазначено 01 листопада 2007 року. Іпотекодержателем зазначено ТОВ «ФК Інвест-Кредо», іпотекодавець: ОСОБА_1 . Рішення індексний номер 5642730, у розділі Інформація про зміни іпотеки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого 02 лютого 2021 року зареєстровані зміни іпотеки: додано договір про відступлення прав вимоги серія та номер: 2227/К, виданий 15 квітня 2020 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черленюх Л. В., додано іпотекодержатель: ТОВ «ФК Інвест-Кредо», іпотекодержатель: ПАТ «Дельта Банк». Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 56402930 від 01 лютого 2021 року, приватний нотаріус Пономарьова Д. В., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, у розділі Актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вид обтяження заборона на нерухоме майно, підставою для державної реєстрації державним реєстратором зазначено: договір іпотеки, серія та номер: 788-Ф/908-Ф/ІП-1, виданий 31 жовтня 2007 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванова С. М., зареєстрований в реєстрі за № 6937; рішення суду, постанова, серія та номер: 438/592/17, виданий 01 грудня 2020 року, видавник: Львівський апеляційний суд, провадження № 22-ц/811/1349/19. Документи, що стали підставою для державної реєстрації є у реєстраційній справі державного реєстратора. На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 56402930 від 01 лютого 2021 року 20:06:59 державним реєстратором здійснено реєстрацію заборони на нерухоме майно. Номер запису про обтяження 40352042. Датою державної реєстрації обтяження зазначено 01 лютого 2021 року. Особою, майно/права якої обтяжуються зазначено: ОСОБА_1 . Обтяжувач - ЗАТ «ТАС Інвестбанк».

Судом також встановлено, що 28 жовтня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 4610345400:04:010:0010.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Суд апеляційної інстанції встановив, що станом на момент звернення до суду із цим позовом ОСОБА_1 не була власником спірного (іпотечного) майна, оскільки відповідно до матеріалів справи власником зазначеного майна була ОСОБА_2 (права якої ніхто не оспорює).

Тому, оспорювані реєстраційні дії та вимога про визнання відсутнім права іпотеки, що стосується об`єкта нерухомого майна, права ОСОБА_1 не порушують, а відповідно, суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов до висновку, що вказане є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У пункті 7 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зазначено підстави для відмови в державній реєстрації прав, а саме заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (частина перша статті 546 ЦК України).

За загальним правилом, акцесорність означає односторонню залежність забезпечувального зобов`язання від основного зобов`язання та характеризується відсутністю взаємозалежності, а також взаємної акцесорності. Тобто, саме забезпечувальне зобов`язання має похідний характер від основного та саме юридична доля забезпечувального зобов`язання наслідує юридичну долю основного, а не навпаки.

Відповідно до частини першої статті 575 ЦК України іпотека є видом застави.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої, п`ятої статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Аналіз параграфа 1 глави 49 ЦК України та приписів Закону України «Про іпотеку» дає підстави для висновку, що іпотечне зобов`язання має похідний характер від основного зобов`язання, існує в межах основного зобов`язання і саме недійсність основного зобов`язання як договору або вимоги призводить до недійсності правочину щодо його забезпечення, а не навпаки.

Отже, іпотека є акцесорним видом забезпечення виконання зобов`язання, а тому поділяє долю права вимоги, яку вона забезпечує.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 рокуу справі № 754/8750/19 зазначено, що відступлення прав за іпотечним договором доводить (підтверджує) відступлення права вимоги за основним зобов`язанням, а не навпаки. Тож факт відступлення права вимоги за іпотечним договором створює доказову презумпцію того, що відбулося й відступлення прав вимоги за основним зобов`язанням.

Згідно з частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно зі статтями 599-601, 604-609 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, поєднанням боржника і кредитора в одній особі, неможливістю його виконання, смертю фізичної особи, ліквідацією юридичної особи.

У постанові Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 204/5618/21 зазначено, що за загальним правилом, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним у належний спосіб. Так само забезпечувальне зобов`язання припиняється виконанням основного зобов`язання. Інші підстави припинення іпотечного зобов`язання мають бути врегульовані спеціальним законом або певним договором.

Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Оскільки іпотека є обтяженням, яке застосовується задля виконання зобов`язань, що виникли за умовами, зокрема, кредитного договору, то таке обтяження припиняється лише у випадках, установлених спеціальним законом. Припинення іпотеки відрізняється від припинення права іпотекодержателя, яке передбачає не припинення зобов`язань іпотекодавця, а припинення права іпотекодержателя на реалізацію своїх передбачених договором іпотеки прав, зокрема права звернення стягнення на предмет іпотеки, відчуження права вимоги тощо.

У разі відчуження кредитором прав за кредитним договором та договором іпотеки права іпотекодержателя переходять до набувача, лише якщо таке відчуження відбулося у порядку, визначеному законом.

Іпотекодержателем завжди є кредитор, тому «абстрактну іпотеку» (без зв`язку із належним кредиторові основним зобов`язанням) закон не передбачає.

Відступлення права вимоги за іпотечним договором, за загальним правилом, має відбуватися одночасно з відступленням права вимоги за кредитним договором. Права вимоги за основним зобов`язанням та права вимоги за іпотечним зобов`язанням як забезпечувальним до такого основного не можуть бути одночасно відступлені кредитором на користь різних осіб.

Аналогічні правові висновки зазначені у постанові Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 754/8750/19.

Суд апеляційної інстанції встановив, що:

- ТОВ «Інвест-Кредо» не набуло прав іпотекодержателя за іпотечним договором від 31 жовтня 2007 року № 788-Ф/908/ІП-1, оскільки не уклало з ПАТ «Дельта Банк» одночасно з договором про відступлення права вимоги за кредитним договором, нотаріально посвідчений договір про відступлення прав за іпотечним договором та не вносило відповідні відомості про це до державного реєстру;

- судовими рішеннями у справі № 438/592/17 саме ПАТ «Дельта Банк» визнано іпотекодержателем за іпотечним договором від 31 жовтня 2007 року № 788-Ф/908/ІП-1;

- станом на даний момент ПАТ «Дельта Банк» свою діяльність не припинив і не ініціював як належний заявник процедуру виконання судового рішення у справі № 438/592/17 та в подальшому не відступив свої права за іпотечним договором новому кредитору за основним (кредитним) зобов`язанням - ТОВ «Інвест-Кредо»;

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що у державного реєстратора не було законних підстав для проведення оспорюваних реєстраційних дій та прийняття відповідних рішень. Вказані реєстраційні дії були здійснені в період, коли власником спірного майна вже був не колишній іпотекодавець ( ОСОБА_1 ), а новий власник ( ОСОБА_2 ), яка набула це майно відповідно до даних державних реєстрів, і майно було вільним від будь-яких обтяжень. Це свідчить про те, що новий власник, ОСОБА_2 , має право володіти і розпоряджатися майном без будь-яких обтяжень, що виникли до моменту передачі права власності.

Наявність у ОСОБА_2 права власності на спірне майно підтверджується документально і не оспорюється з боку ТОВ «Інвест-Кредо» або будь-яких інших осіб.

Незважаючи на те, що іпотека, згідно з обставинами справи, не була формально припинена, це не створює для ТОВ «Інвест-Кредо» автоматичного права на іпотеку щодо цього об`єкта. Внаслідок відсутності належного документального підтвердження відступлення прав за іпотечним договором, право на іпотеку у ТОВ «Інвест-Кредо» юридично не виникло і не може бути визнане дійсним.

Посилання в касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 910/16579/20, від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, від 23 листопада 2022 року у справі № 345/1537/21, у постановах Верховного Суду від 08 лютого 2021 року у справі № 354/397/17, від 03 листопада 2021 року у справі № 715/2316/18 та іншихє безпідставними, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про неналежне підписання суддями оскаржуваної постанови, оскільки справа розглядалася за матеріалами в паперовій формі і оригінал оскаржуваної постанови в паперовій формі підписаний належним складом суду (т. 5 а. с. 234).

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції, підстав вийти за межі доводів касаційної скарги судом касаційної інстанції не встановлено.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд встановив, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають.

Враховуючи наведене, Верховний Суд робить висновок, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постановусуду апеляційної інстанції - без змін.

У частині третій статті 436 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 389, 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 20 червня 2024 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Львівського апеляційного суду від 20 червня 2024 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. І. Грушицький Судді: І. В. Литвиненко Є. В. Петров В. В. Пророк О. М. Ситнік