Ухвала

від 10.09.2024 по справі 369/5517/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 369/5517/23

провадження № 61-11555ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 16 липня 2024 року у справі за позовом Комунального підприємства Вишневої міської ради Бучанського району Київської області «Благоустрій Крюківщини» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року Комунальне підприємство Вишневої міської ради Бучанського району Київської області «Благоустрій Крюківщини»

(далі - КП «Благоустрій Крюківщини») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 16 квітня 2024 року позовну заяву КП «Благоустрій Крюківщини» повернуто.

Ухвала суду мотивована тим, що позивач не усунув всі недоліки, зазначені в ухвалі Ірпінського міського суду Київської області від 05 березня

2024 року про залишення позовної заяви без руху, а саме - не надав суду оригінал квитанції про сплату судового збору, не долучив до заяви про усунення недоліків копії документів, доданих до позову, із вказівкою на дату засвідчення.

Постановою Київського апеляційного суду від 16 липня 2024 року апеляційну скаргу КП «Благоустрій Крюківщини» задоволено.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 16 квітня 2024 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції вважав безпідставними вимоги суду першої інстанції щодо подання до суду оригіналу платіжного документа про сплату судового збору, оскільки відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 800/473/17 зазначено про відсутність обов`язку заявника надавати суду оригінал платіжного доручення про сплату судового збору.

13 серпня 2024 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний Суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 16 липня 2024 року.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову апеляційного суду та ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Вимоги вказаної ухвали заявником виконанні.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження судового рішення відповідно до вимог статті 389 ЦПК України заявник зазначає, що суд апеляційної інстанцій порушив норми процесуального права та не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11 липня 2018 року у справі

№ 904/8549/17.

Згідно із частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Встановлено, що КП «Благоустрій Крюківщини» звернулось до Ірпінського міського суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі

12 668,11 грн.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 16 квітня 2024 року позовну заяву КП «Благоустрій Крюківщини» залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме:

- зазначити відомості стосовно наявності або відсутності електронного кабінету сторін;

- надати копію постанови Верховного суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 жовтня 2022 року у справі

№ 369/8564/16;

- надати докази на підтвердження того, що відповідач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зазначити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору;

- долучити оригінал квитанції про сплату судового збору;

- долучити належним чином завірений витяг по особовому рахунку відповідача;

- вказати відомості, щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви;

- надати обґрунтований розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 16 квітня 2024 року позовну заяву КП «Благоустрій Крюківщини» визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що недоліки, викладені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, позивачем не були усунуті у повному обсязі.

У частині першій статті 174 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга стаття 174 ЦПК України).

Вимоги щодо змісту позовної заяви та документів, що додаються до позовної заяви, викладені в статтях175 і 177 ЦПК України.

У частинах першій та третій статті 175 ЦПК України зазначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Відповідно до частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях

175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви

без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

За змістом статей 13 та 175 ЦПК України позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Невідповідність зазначених у позовній заяві обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог, неточність формулювань позовних вимог, їх неузгодження із способами захисту порушеного права, недоведеність підстав позову за кожною вимогою не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною та її повернення.

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, постановив ухвалу про повернення позовної заяви, мотивуючи її тим, що недоліки, викладені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, позивачем не були усунуті, а саме не надано суду оригінал квитанції про сплату судового збору, не долучено до заяви про усунення недоліків копії документів, доданих до позову, із вказівкою на дату засвідчення.

Відповідно до частини четвертої статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

У частині першій статті 2 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи

(у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Як встановили суди, 08 квітня 2024 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали суду від 05 березня 2024 року. До заяви долучено, зокрема, роздруківки платіжних інструкції №2511 і №2484 на загальну суму 2 684 грн, які також були додані безпосередньо до позовної заяви.

У частинах першій, другій статті 9 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, то суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені процесуальним законодавством, зокрема в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.

Тобто, обов`язок перевірки факту зарахування судового збору та в якій справі це вчинено покладається на суд.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 9901/144/20,

у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі

№ 826/2429/18, від 20 лютого 2019 року у справі № 823/1940/18, від 25 січня 2021 року у справі № 914/1131/20.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про судовий збір» судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу.

За подання до суду процесуальних документів в електронній формі судовий збір може бути сплачено за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу.

Сплата судового збору за допомогою електронного платіжного засобу оформляється квитанцією платіжного термінала, чеком банкомата, сліпом або іншими документами за операціями з використанням електронних платіжних засобів у паперовій або електронній формі.

Сплата судового збору за допомогою платіжного пристрою оформляється за допомогою касового документа (квитанції, чека тощо), який містить усі обов`язкові реквізити касового документа.

01 вересня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору»

від 22 травня 2015 року № 484-УІП, яким з урахуванням змін, поміж іншого, вилучено норму щодо обов`язкової сплати судового збору виключно через установи банків або відділення зв`язку, що дозволяє платнику судового збору використовувати більш зручний для нього спосіб сплати судового збору, у тому числі - через онлайн-системи, банкомати для приймання платежів, Інтернет-банкінг тощо.

Відтак сплата судового збору онлайн в кабінеті клієнта банку відповідає вимогам Закону України «Про судовий збір», а квитанція, що надходить на електронну адресу як підтвердження сплати судового збору, є єдиним можливим документом на підтвердження оплати судового збору онлайн та має доказову силу на виконання його вимог.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 522/21326/16-ц.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 800/473/17 зазначила про відсутність обов`язку заявника надавати суду оригінал платіжного доручення про сплату судового збору.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що вимога суду щодо подання оригіналу платіжного документа про сплату судового збору є безпідставною.

Як визначено статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої та другої статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Разом з цим, згідно з частиною першою статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

У частині першій статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як встановив суд апеляційної інстанції, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач зазначив обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, а також до матеріалів справи він надав докази якими, на його думку, ці обставини підтверджуються.

У своїй заяві про усунення недоліків позивач також зазначив усі відомості, відсутність яких суд визначив як недоліки форми та змісту позовної заяви, додав усі необхідні, на думку позивача, докази.

Згідно з частиною п`ятою статті 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Аналіз наданих сторонами доказів, здійснюється судом при вирішенні справи - спору по суті, а не на стадії вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття провадження у справі, або залишення позову без руху.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, а недоліки, встановлені судом, могли бути усунуті під час підготовчого провадження та дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви позивачеві.

А тому, Верховний Суд відхиляє доводи заявника про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі не застосував правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 904/8549/17, оскільки висновки, викладені в постанові суду апеляційної інстанції, йому не суперечить.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Ураховуючи викладене, оскільки правильне застосовування судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга є необґрунтованою, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись пунктом 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 16 липня 2024 року у справі за позовом Комунального підприємства Вишневої міської ради Бучанського району Київської області «Благоустрій Крюківщини» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

А. С. Олійник

І. М. Фаловська