Рішення

від 17.09.2024 по справі 686/20943/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/20943/24

Провадження № 2/686/5731/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

17 вересня 2024 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

у складі: головуючого судді Дем`янова Ю.М.,

за участі секретаря судового засідання Ткаченко Л.Г.,

представника позивача ОСОБА_1 адвоката Адамчук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Росвен Інвест Україна», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., приватний виконавець виконавчого округу Хмельницької області Банадига В.В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

встановив:

Стислий виклад позицій учасників справи.

До суду 31.07.2024 надійшла позовна заява від ОСОБА_1 до ТОВ «Росвен Інвест Україна», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., приватний виконавець виконавчого округу Хмельницької області Банадига В.В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування поданого позову ОСОБА_1 зазначив про те, що 18.03.2021 приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. вчинив виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 29848, про звернення стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором №11212851000 від 11.09.2007, укладеним з АТ «УкрСиббанк».

Як зазначає позивач, на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 право вимоги за кредитним договором, де він є боржником, перейшло до ПАТ «Дельта Банк», а в подальшому указаний банк відступив право вимоги згідно договору № 992/К про відступлення права вимоги за кредитними договорами від 16.11.2018 до ТОВ «Росвен Інвест Україна».

Заборгованість згідно виконавчого напису становить 222257,10 грн, що складається із простроченої суми заборгованості за кредитним договором.

Як вказує позивач, у виконавчому написі, що є предметом оскарження, зазначено, що сума заборгованості стягується за період з 17.11.2018 по 01.03.2021.

На підставі виконавчого напису 21.05.2021 постановою приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Банадигою В.В. відкрито виконавче провадження № 65535814 щодо стягнення із позивача 222257,10 грн, а також постановою від 19.07.2024 накладено арешт на кошти боржника.

Позивач вважає, що вчинений виконавчий напис нотаріуса від 18.03.2021 (реєстраційний номер 29848) є незаконним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчинений із порушенням визначеного законом порядку.

Зокрема, на думку позивача, приватним нотаріусом під час вчинення виконавчого напису не дотримано вимог, визначених статтею 88 Закону України «Про нотаріат», оскільки стороною стягувача у встановленому законом порядку та належними доказами не доведено безспірність заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Росвен Інвест Україна», з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років, що є окремою підставою для відмови у вчиненні виконавчого напису, а також укладений позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу, не був посвідчений нотаріально, а укладався між сторонами у простій письмовій формі.

Представник позивача адвокат Адамчук Л.В. у судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним позивачем у позові, позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити. Позивач у судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання був належним чином повідомлений. Заяви та клопотання щодо відкладення судового засідання до суду не надходили.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», а також треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Житомирського нотаріального округу Горай О.С., приватний виконавець виконавчого округу Хмельницької області Банадига В.В., у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку, причини неявки суду невідомі. Заяви та клопотання щодо відкладення судового засідання до суду не надходили.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 02.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено порядок подання до суду документів по суті у справі.

Заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, інші процесуальні дії не вчинялись.

Ухвалою суду від 02.09.2024 закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті.

У визначену дату та час судового засідання відповідач у справі до суду не з`явився, про дату та час судового засідання був належним чином повідомлений.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Представник позивача у судовому засіданні не заперечував щодо ухвалення заочного рішення у справі на підставі наявних доказів.

За такихобставин судвважає заможливе справурозглядати посуті завідсутності відповідача,на підставінаявних усправі доказівіз ухваленнямзаочного рішення.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 11.09.2007 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 11212851000, відповідно до умов якого останній отримав споживчий кредит на суму 9210 доларів США, що еквівалентно 46510,50 грн за курсом Національного банку України на день укладання договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору надання кредиту здійснилося 11.09.2007. Позичальник зобов`язаний був повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно Додатку 1 до Договору, але в будь якому випадку не пізніше 10.09.2014.

У подальшому, а саме 18.03.2021, приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., на підставі статей 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженого постановою КМ України від 29.06.1999 № 1172, здійснено виконавчий напис та стягнуто з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором № 11212851000 від 11.09.2007, укладеним з АТ «УкрСиббанк», та право вимоги за яким перейшло до ТОВ «Росвен Інвест Україна» на підставі договору № 992/К про відступлення права вимоги за кредитними договорами від 16.11.2018, заборгованість за період з 17.11.2018 по 01.03.2021 на суму 222257,10 грн.

Як вбачається зі змісту виконавчого напису, строк платежу за кредитним договором № 11212851000 від 11.09.2007 настав. Боржником допущено прострочення платежів.

Виконавчий напис зареєстровано в реєстрі за № 29848 та посвідчено нотаріусом 18.03.2021.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Банадигою В.В. 21.05.2021 відкрито виконавче провадження №65535814 щодо примусового стягнення із ОСОБА_1 суми заборгованості в розмірі 222257,10 грн на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая О.С.

У вказаному виконавчому провадженні 19.07.2024 приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 .

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «Росвен Інвест Україна» є відносини, які пов`язані із примусовим стягнення безспірної заборгованості на підставі виконавчого напису нотаріуса та визнання його таким, що не підлягає виконанню боржником.

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.

За загальним правилом статей15, 16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першоюстатті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно достатті 18 ЦК Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюєтьсяЗаконом України «Про нотаріат»та іншими актами законодавства України, зокрема, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженимнаказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 № 296та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок),постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Згідно з частиною першоїстатті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат»нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвяченаГлава 14 Закону України «Про нотаріат»та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно зістаттею 87 Закону України «Про нотаріат»для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат»визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієїстатті Законунотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи, зокрема, підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункту 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені вЗаконі України «Про нотаріат»та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Стаття 50 Закону України «По нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.

Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем, при умові що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (статті 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений Порядком вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень прав заставодавця та про погашення заборгованості. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей15,16,18 ЦК України, статей50,87,88 Закону України «Про нотаріат»захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд перевірив доводи представника боржника у повному обсязі та установив, що на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник не мав безспірної заборгованості перед стягувачем,

Так, приписамист. 87 Закону України «Про нотаріат»передбачено, що для стягнення грошових коштів або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 4ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного суду України від 05.06.2017 року у справі № 6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Згідно з підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 N 296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

В даному випадку позивачем належними та допустимими доказами підтверджено ту обставину, що договір споживчого кредитування за яким було вчинено виконавчий напис нотаріуса не був нотаріально посвідчений, а укладався у простій письмовій формі. Крім цього, на момент вчинення виконавчого напису сплив термін набагато більший аніж три роки з дня виникнення права вимоги у стягувача.

Зокрема, право вимоги у кредитора виникло після закінчення строку дії кредитного договору, який чітко встановлений у договорі, а саме 10.09.2014. При цьому виконавчий напис вчинений практично через сім років після настання права вимоги за кредитним договором, що є окремою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи те, що за своєю суттю виконавчий напис є розпорядженням нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника, тобто в основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безспірності відповідальності боржника, тому вчинення виконавчого напису - це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження безспірності зобов`язань боржника.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі №6-887цс17.

З тексту оспорюваного виконавчого напису від 18.03.2021 вбачається, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат»та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженогопостановою КМ України від 29.06.1999року за № 1172.

Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 рокузатверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі «Перелік»).

Постановою Кабінету Міністрів №622 від 26.11.2014 року Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та до нього включені кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняттяПостанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинноюПостанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту стало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами, відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених устатті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбаченістаттею 88 Закону України «Про нотаріат»умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положеннямстатті 87 цього Закону.

При прийнятті постанови від 22.02.2017 року, колегією суддів застосовано вимоги положення п. 10.2 Постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб`єкта владних повноважень не чинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Суд, з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати не чинноюПостанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»в частині, з моменту її прийняття.

Згідно ч. 5ст. 254КАС Українив редакції, що діяла на момент ухвалення вказаного судового рішення,постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Отже, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 набрала законної сили цього ж дня - 22.02.2017 року, отже і п.2постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»також втратив чинність з цього дня.

Відповідно достатті 124 Конституції України,ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 року № 23.

В подальшому ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 залишено без змін.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 20.06.2018 у справі № 826/20084/14 відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу заява позичальника про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування №2001316084401 від 21.05.2019 року не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

До аналогічних по суті висновків дійшов Верховний Суд й у постановах від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 та від 15 квітня 2020 року у справі №158/2157/17.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом18.03.2021, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, та перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 рокуу редакції, станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитних договорів, які укладено у простій письмовій формі.

Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому суд приходить до висновку, що розмір заборгованості не був безспірним, а тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Отже, суд, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позов підлягає до задоволення, а саме виконавчий напис від 18.03.2021, зареєстрований в реєстрі за № 29848, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 11212851000 від 11.09.2007 є таким, що не підлягає виконанню.

Розподіл судових витрат у справі.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви до суду ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією № 0442-2413-1615-3243 від 31.07.2024.

Оскільки позов ОСОБА_1 до ТОВ «Росвен Інвест Україна» задоволено повністю, з останнього на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76, 81, 133, 137, 141, 246, 258, 259, 263-265, 280-281 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України,затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012року №296/5та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012року за № 282/20595, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Росвен Інвест Україна», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., приватний виконавець виконавчого округу Хмельницької області Банадига В.В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 18.03.2021 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, зареєстрований в реєстрі за номером 29848, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» заборгованості за кредитним договором № 11212851000 від 11.09.2007, у розмірі 222257,10 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» (код ЄДРПОУ 37616221) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1 211, 20 грн.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 », РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Вацвела Гавела, 6

Повний текст рішення складено 17.09.2024.

Суддя Юрій ДЕМ`ЯНОВ