Ухвала

від 16.09.2024 по справі 303/3905/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 303/3905/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.09.2024 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/554/24 за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_5 , в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 липня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 липня 2024 року задоволено клопотання ТОВ «МІРОМІР ГРУП», про скасування арешту майна.

Скасовано арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області 21 травня 2024 року на вбудовані нежитлові приміщення, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 268.2 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2403615721000, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

З матеріалів судового провадження вбачається, що ТОВ «МІРОМІР ГРУП», звернулося до суду про скасування арешту майна, яке мотивоване наступним.

21 травня 2024 року слідчим суддею Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області постановлено ухвалу про арешт майна ТОВ «МІРОМІР ГРУП» в кримінальному провадженні № 12024071040000536.

Зі змісту зазначеної ухвали, ТОВ «МІРОМІР ГРУП» дізналось про те, що слідчим відділом Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12024071040000536, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.04.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

Подія ймовірного кримінального правопорушення, на думку сторони обвинувачення, обґрунтовувалась тим, що невстановлені особи кредитної установи з використанням підроблених документів незаконно відчужили заставне майно ОСОБА_6 , яке було передане як забезпечення кредиту на підставі договору іпотеки 2006 року, в результаті чого ОСОБА_6 втратив право володіння майном за адресою: АДРЕСА_1 .

ТОВ «МІРОМІР ГРУП» зазначало, що всі обставини на які посилається заявник ОСОБА_6 носять виключно цивільно-правовий характер, належну правову оцінку яким було надано Верховним Судом у справі 303/5688/21, після рішення якого ОСОБА_6 подає завідомо неправдиву інформацію до органів досудового розслідування з метою порушення кримінального провадження.

ТОВ «МІРОМІР ГРУП» наголошувало, що відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 07 липня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_7 за реєстровим № 966, законність та чинність якого підтверджена Постановою Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 20.03.2024 у справі № 303/5688/21, товариство є єдиним повноправним власником зазначеного нерухомого майна.

Заявник зазначав, що арешт нерухомого майна, як захід забезпечення кримінального провадження, було застосовано необґрунтовано та незаконно, на теперішній час в арешті відпала потреба з огляду на наступне.

ОСОБА_6 було укладено: іпотечний договір № 0602/0906/88-023-Z-1 від 27.09.2006 за реєстровим № 3109; додаткову угоду № 1 від 11.01.2008 за реєстровим 69 до іпотечного договору № 0602/0906/88-023-Z-1 від 27.09.2006; договір № 2 від 04.02.2009 за реєстровим 303 про внесення змін і доповнень до іпотечного договору № 0602/0906/88-023-Z-1 від 27.09.2006; договір № 3 від 31.05.2011 за реєстровим 1967 про внесення змін і доповнень до іпотечного договору № 0602/0906/88-023-Z-1 від 27.09.2006.

Факт укладання зазначеного іпотечного договору та додаткових угод до нього ОСОБА_6 не оспорювався та не спростовувався у передбачений законодавством спосіб, починаючи з моменту їх укладання та підписання безпосередньо ОСОБА_8 .

Крім того, під час тривалого розгляду судових справ, безпосереднім учасником яких був ОСОБА_6 , зазначеною особою особисто визнавався факт укладання та підписання зазначених документів. Більш того, дані обставини встановлені рішеннями судів під час розгляду справи № 303/5688/21, які набрали законної сили.

В подальшому між ТОВ «Діджи Фінанс» (як законним кредитором ОСОБА_6 та іпотекодержателем) та ТОВ «МІРОМІР ГРУП» 07.07.2021 в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме, вбудованих приміщень, що розташовані на 2-му поверсі літ. «А», за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 268,2 кв.м. з метою задоволення кредиторських вимог ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_6 , оскільки останній мав борг за несвоєчасно погашений кредит.

З огляду на викладене, заявник вказував, що однією з підстав скасування арешту майна є факт офіційного придбання ТОВ «МІРОМІР ГРУП» нерухомого майна, на яке було накладено арешт, та підтвердження законності такого придбання рішенням Верховного Суду від 20.03.2024 у справі 303/5688/21, що спростовує доводи сторони обвинувачення про гіпотетичну причетність товариства до вчинена протиправних дій, що можуть охоплюватися складом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

Більш того, факт укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 07 липня 2021 року, на яке в подальшому було накладено арешт, не є предметом досудового розслідування, оскільки сторона обвинувачення перевіряє діяльність невстановленої групи осіб, яка начебто здійснила незаконне відчуження майна з використанням підроблених документів.

Також заявник зазначив, що підставою арешту нерухомого майна стало визнання його речовим доказом у справі а також можливість його знищення, пошкодження або відчуження.

Разом із тим, на даний час ОСОБА_6 фактично володіє та користується зазначеним майном, надаючи його в оренду суб`єктам підприємницької діяльності, а тому слідчий суддя в обґрунтування таких своїх доводів не поклав жодний доказ або будь-яку сукупність відомостей які так чи інакше можуть свідчити про незаконні дії ТОВ «МІРОМІР ГРУП» щодо даного майна.

Крім того, в ухвалі відсутні ті встановлені стороною обвинувачення особи, які незаконним шляхом здійснили відчуження зазначеного нерухомого майна з використання підроблених документів і яке місце у цьому всьому ланцюгу, на думку сторони обвинувачення, займає ТОВ «МІРОМІР ГРУП», що хоча б якось виправдовувало застосування до останнього заходу забезпечення кримінального провадження, що додатково свідчить про необґрунтованість накладеного арешту.

Скаржник наголосив, що невиправдне застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна призвело до безмірного та неконтрольованого втручання в права ТОВ «МІРОМІР ГРУП», але, в той же час, та мета, заради якої накладався арешт, досягнута не була, оскільки майно як належало заявнику, так і продовжує йому належати, що в чергове свідчить про те, що арешт накладено необґрунтовано виключно в інтересах заявника, оскільки це дозволяє ОСОБА_6 унеможливлювати зареєструвати ТОВ «МІРОМІР ГРУП» своє право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно після прийняття законного та обґрунтованого рішення Верховного Суду від 20.03.2024.

З огляду на викладене, ТОВ «МІРОМІР ГРУП» просило скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області 21 травня 2024 року на вбудовані нежитлові приміщення, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 268.2 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2403615721000, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя послався на те, що арештом нерухомого майна здійснюється невиправдне надмірне та неконтрольоване втручання в права ТОВ «МІРОМІР ГРУП», спірні правові відносини пов`язані з нерухомим майном носять характер цивільно-правових, після накладення арешту на майно ефективні заходи для забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального провадження не вживалися, органом досудового розслідування не надано доказів на необхідність подальшого арешту на майно в розрізі пов`язаності вказаного майна з правовою кваліфікацію, за якою здійснюється досудове розслідування кримінального правопорушення, тому суд дійшов висновку, що накладений арешт на майно підлягає скасуванню, як такий, в існуванні якого відпала потреба.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_9 , в інтересах ОСОБА_6 вказує на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, такою, що не відповідає вимогам КПК та істотно порушує його вимоги, внаслідок чого підлягає скасуванню. Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити ТОВ "МІРОМІР ГРУП" у задоволенні клопотанні про скасування арешту майна.

До Закарпатського апеляційного суду надійшов відзив від представника ОСОБА_10 , в інтересах ТзОВ «МІРОМІР ГРУП», в якому просить закрити апеляційне провадження.

Від прокурора та представника ОСОБА_10 , в інтересах ТзОВ «МІРОМІР ГРУП» надійшли клопотання про розгляд справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Загальні засади, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України, застосовуються у випадку, якщо положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження. Однак питання про оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування чітко врегульовано главою 26 вказаного Кодексу, викладені в ній норми є спеціальними по відношенню до загальних, і саме вони підлягають застосуванню при розгляді апеляційної скарги у цьому провадженні.

Водночас у ст. 309 КПК України міститься вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які може бути оскаржено під час досудового розслідування. Рішення слідчого судді про скасування арешту майна у згаданому переліку відсутнє, тобто його оскарження в апеляційному порядку під час досудового розслідування кримінальним процесуальним законом не передбачено. Апеляційна скарга може бути подана лише на ухвалу слідчого судді про арешт майна або відмову в ньому.

Про обмеження права на оскарження вказаного судового рішення обґрунтовано зазначено у резолютивній частині ухвали слідчого судді від 26.07.2024.

Як вбачається з матеріалів судового провадження адвокат ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу на судове рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, а відтак за змістом положень ч. 4 ст. 399 КПК України, у відкритті провадження слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути без розгляду.

Встановлення законодавцем такого обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має легітимну мету, не порушує принципу пропорційності між гарантованими правами особи у ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і суспільною необхідністю, а також відповідає принципу правової визначеності.

Крім того, відповідно до висновку про застосування норми права, який міститься в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 лютого 2019 року в справі № 569/17036/118 (провадження № 51-598 кмо 19), ухвала слідчого судді про повне або часткове скасування арешту майна, постановлена за правилами ст. 174 КПК, не підлягає апеляційному оскарженню.

Таким чином, ухвали слідчого судді про відмову в скасуванні арешту майна, а також про повне або часткове скасування арешту майна відповідно до положень п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК у взаємозв`язку зі статтями 170, 173, 174 КПК апеляційному оскарженню не підлягають.

Вказане узгоджується і з правовою позицією Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеною в постанові від 20 травня 2024 року у справі № 712/191/23.

Відхиляючи посилання адвоката ОСОБА_5 на судову практику, зокрема практику Касаційного кримінального суду, щодо можливості оскарження ухвал, постановлених в порядку ст. 174 КПК України, апеляційний суд виходить із наступного.

Виходячи із того, що правові висновки суду касаційної інстанції, викладені ухвалах колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №154/2859/18 та від 23.01.2024 у справі №569/19829/21, посилання на які містяться в апеляційній скарзі, є протилежними по відношенню до висновку щодо застосування норм права, викладеному в ухвалі Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №569/17036/18, апеляційний суд вважає, що застосуванню, в даному випадку, підлягає висновок, викладений у зазначеному рішенні Об`єднаної палати ККС ВС.

Крім того, враховуючи, що законодавцем в чинному кримінальному процесуальному законодавстві прямо не передбачена можливість окремого оскарження ухвал, постановлених слідчим суддею/судом в порядку ст. 174 КПК, слід також враховувати наступне.

Згідно зі ст. 6 Конституції України державна влада в Україні поділяється на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Виключними повноваженнями на прийняття законів в Україні наділена тільки Верховна Рада України, що передбачено п. 3 ч. 1 ст. 85 Конституції України. Натомість відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» завданням суду є здійснення правосуддя.

Таким чином, суд шляхом здійснення правосуддя лише застосовує норми закону, однак не може перебирати на себе функції законодавчого органу та своїми рішеннями відступати від правових норм чи змінювати їх.

Виходячи з наданих законом повноважень, суд апеляційної інстанції в даній справі повинен лише застосовувати норми закону, але не може підміняти законодавчий орган влади та своїм рішенням відступати від норм закону, змінювати їх зміст.

За вимогами ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, при цьому суд звертає увагу, що відмова у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з оскарженням рішення суду, оскарження якого не передбачено, не може сприйматись як обмеження доступу до правосуддя.

Норми ст. 129 Конституції України гарантують право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження. Кримінальний процесуальний кодекс України визначає в яких випадках і які рішення судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку. Саме тому апеляційна скарга на судове рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, не може бути розглянута по суті, а відмова у відкритті апеляційного провадження, у зв`язку з оскарженням рішення слідчого судді оскарження якого не передбачено, не може сприйматись як обмеження доступу до правосуддя.

Беручи до уваги вищенаведене, а також те, що КПК України не передбачає, яке саме рішення має постановити апеляційний суд у випадку відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення суду, слідчого судді, яке не підлягає оскарженню, колегія суддів апеляційного суду керується ч. 6 ст. 9 КПК України, а також висновками, викладеними у Постановах Верховного Суду, які згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року (із змінами та доповненнями) є обов`язковими та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до висновків, викладених у Постанові Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа № 755/10061/18, провадження № 51-1588км19 ) та в Ухвалі Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 лютого 2019 року (справа № 569/17036/118), рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження та про повернення скарги можуть бути ухвалені на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, а у випадку встановлення вже в ході розгляду провадження в апеляційному порядку того, що скаргу подано на рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, апеляційне провадження, підлягає закриттю.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 липня 2024 року, якою клопотання ТОВ «МІРОМІР ГРУП» про скасування арешту майна, задоволено, що не суперечить вимогам кримінального процесуального закону, в тому числі й таким загальним засадам кримінального провадження як верховенство права та законність і не призведе до порушення конституційних прав та свобод осіб у кримінальному провадженні.

Приймаючи рішення про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , апеляційний суд бере до уваги те, що в Рішенні Європейського суду з прав людини від 28 березня 2006 року в справі «Мельник проти України» (заява № 23436/03) зазначено, що спосіб, у який ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також повинні бути взяті до уваги норми внутрішнього законодавства.

Керуючись ст. ст. 309, ч. 4 ст. 399 КПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 липня 2024 року, якою задоволено клопотання ТОВ «МІРОМІР ГРУП» про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12024071040000536 від 16.04.2024, - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді