Рішення

від 19.08.2024 по справі 160/14516/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2024 рокуСправа №160/14516/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини № НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини № НОМЕР_1 , в якому з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за піднайом житла з травня 2023 року по травень 2024 року;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачеві грошову компенсацію за піднайом житла з травня 2023 року по травень 2024 року у розмірі 50 375 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправною бездіяльністю відповідача, який протягом спірного періоду не нарахував та не виплатив грошову компенсацію за піднайом житла.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Відповідач скористався наданим правом та надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому указав про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на їх необгрунтованість. Зазначає, що під час служби позивачеві пропонувалося право на користування службовим приміщенням та від цього права останній відмовився. Зазначає, що позивачем не подавався рапорт про виплату спірної компенсації.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.

Судом встановлено, що позивач протягом спірного періоду проходив військову службу в Військовій частині № НОМЕР_1 .

Матеріалами справи підтверджено, що під час проходження служби з вересня 2021 по травень 2023 року позивачеві виплачувалася грошова компенсація за піднайом житла за адресою: АДРЕСА_1 .

З травня 2023 року відповідач припинив її нарахування.

Позивач зазначає, що перед звільненням зі служби звертався до відповідача із рапортом про виплату компенсації за піднайом житла, однак такий рапорт розглянутий не був.

Відповідач факт звернення позивача із рапортом заперечує.

При вирішенні спору суд виходить із того, що відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон 2011-ІХ) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із статтею 1-2 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону № 2011-ХІІ).

Пунктом 1 статті 12 Закону № 2011-ХІІ визначено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Абзацом 3 п.1 ст.12 Закону № 2011-ХІІ, встановлено, що військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Згідно абзацу 5 п.1 ст.12 Закону № 2011-ХІІ у разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови в таких казармах повинні відповідати вимогам, які пред`являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян. У разі відсутності можливості розміщення зазначених військовослужбовців у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини та сімейних гуртожитках військова частина зобов`язана орендувати для військовослужбовців та членів їх сімей жиле приміщення або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Для військовослужбовців офіцерського складу у разі відсутності службового жилого приміщення військова частина зобов`язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовців та членів їх сімей або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно абзацу 11 п.1 ст.12 Закону № 2011-ХІІ у разі відсутності жилих приміщень для проживання військова частина зобов`язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу, та членів їх сімей або за бажанням військовослужбовця виплачувати йому грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення.

Згідно пункту 2 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 03.08.2006, у разі відсутності можливості розміщення військовослужбовців у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, гуртожитках (сімейних гуртожитках) для військовослужбовців офіцерського складу, в тому числі для тих, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, та членів їх сімей військова частина орендує житло або за бажанням військовослужбовця виплачує йому грошову компенсацію за піднайом (найом) житлового приміщення відповідно до Порядку виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, розвідувальних органів, Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації та Державної спеціальної служби транспорту за піднайом (найом) ними жилих приміщень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 р. № 450.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 р. № 450 цей Порядок визначає розмір та механізм виплати грошової компенсації за піднайом (найом) житлових приміщень (далі - грошова компенсація) військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, розвідувальних органів, Державної прикордонної служби, Держспецзв`язку, Держспецтрансслужби, Управління державної охорони, у тому числі особам офіцерського (у тому числі особам, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, курсантам вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, які мають сім`ї, та зазначеним у цьому пункті особам, які відряджені до МОН, ДКА.

Згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 р. № 450:

Особам, зазначеним у пункті 1 цього Порядку (далі - військовослужбовці), грошова компенсація виплачується щомісяця (у поточному місяці за попередній) у розмірі, який не перевищує:

у м. Києві - двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року;

у мм. Сімферополі, Севастополі та обласних центрах - півтора розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року;

в інших населених пунктах - одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року.

При цьому військовослужбовцям за наявності в них трьох і більше членів сім`ї зазначені розміри грошової компенсації збільшуються в 1,5 раза.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 р. № 450 встановлено, що грошова компенсація виплачується починаючи з дня реєстрації поданого в установленому порядку рапорту військовослужбовця: особам офіцерського (у тому числі особам, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, - за місцем проходження військової служби згідно з наказом командира (начальника) військової частини.

Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 р. № 450 встановлено, що для отримання грошової компенсації військовослужбовці разом з рапортом подають такі документи:

копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України військовослужбовця та членів його сім`ї;

копії документів, що засвідчують реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті) військовослужбовця та членів його сім`ї;

інформацію (витяг, інформаційну довідку) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та бюро технічної інвентаризації про нерухоме майно, яке належить військовослужбовцю та членам його сім`ї;

копії довідок про реєстрацію місця проживання (перебування), видані органом реєстрації, на військовослужбовця та кожного члена його сім`ї, який проживає разом з ним (військовослужбовці військових частин, які дислокувалися в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, і які переміщені з місць попередньої дислокації, подають довідку про склад сім`ї, видану командиром (начальником) цієї військової частини (підрозділу);

копії свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану (про шлюб, розірвання шлюбу, про народження тощо), інших документів, що підтверджують родинні стосунки;

належним чином завірену копію довідки про забезпечення житлом з попереднього місця проходження військової служби, видану квартирно-експлуатаційним органом (службою) Міноборони, Національної гвардії, відповідним підрозділом СБУ, розвідувальними органами, Держприкордонслужби, Держспецзв`язку, Держспецтрансслужби, МОН, ДКА, Управління державної охорони (крім осіб, які прибули з тимчасово окупованої території України та населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач на момент виникнення спірних правовідносин проходив військову службу, отже мав статус військовослужбовця та відповідне право на отримання компенсації за піднайом житла за адресою: АДРЕСА_1 .

Матеріалами справи підтверджено, що під час проходження служби з вересня 2021 по травень 2023 року позивачеві виплачувалася грошова компенсація за піднайом житла за адресою: АДРЕСА_1 .

З травня 2023 року відповідач припинив її нарахування.

У відзиві на позовну заяву відповідач не навів мотивів та не зазначив підстав щодо припинення нарахування позивачеві спірної компенсації.

Перелік означених підстав міститься в пункті 7 профільного Порядку №450, а саме:

отримання (придбання) військовослужбовцем жилого приміщення (компенсації за житлове приміщення, зруйноване (знищене) внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації);

виключення із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу, закладу, установи), Держспецзв`язку (за винятком військовослужбовців, направлених у складі підрозділів для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки);

вибуття військовослужбовця в закордонне відрядження разом із сім`єю;

встановлення факту подання військовослужбовцем недостовірної інформації, яка стала підставою для виплати грошової компенсації.

Настання жодної із цієї підстав для припинення нарахування позивачеві спірної компенсації, щоб обґрунтувала необхідність припинення її нарахування відповідач під час розгляду справи не надав.

При цьому, судом враховується, що комісія військової частини здійснювала перевірку житлових умов позивача у лютому 2024 році, про що склала відповідну довідку.

Посилання відповідача про забезпечення позивача службовим приміщенням не підтверджено відповідними доказами.

Із приводу посилань відповідача, що позивач не звертався із тим рапортом, на який посилається у позовній заяві суд зазначає, що такі обставини у спірних правовідносинах не мають жодного значення, адже під час проходження служби з вересня 2021 по травень 2023 року позивачеві виплачувалася грошова компенсація за піднайом житла за адресою: АДРЕСА_1 , що свідчить про те, що раніше позивач із таким рапортом звертався.

За таких обставин, суд доходить висновку про допущення відповідачем протиправної бездіяльності у спірних правовідносинах.

Із приводу обрання позивачем способу відновлення порушеного права суд виходить із того, що в адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Суд зазначає, що нарахування та виплата грошової компенсації за піднайом житла відноситься до дискреційних повноважень відповідача, у зв`язку з чим суд не праві втручатися у цю площину в частині визначення суми спірної компенсації, адже така виплата не є безумовною та залежить від наявності фінансового ресурсу у відповідача на проведення відповідних виплат.

Отже, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню судом.

Розподіл судових витрат не здійснюється, адже позивач був звільнений від їх сплати.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини № НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за піднайом житла з травня 2023 року по травень 2024 року.

Зобов`язати Військову частину № НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за піднайом житла з травня 2023 року по травень 2024 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.Є. Букіна