Рішення

від 17.09.2024 по справі 200/5521/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2024 року Справа№200/5521/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шувалової Т.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 8 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до 8 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС у Донецькій області, у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність 8 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС у Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані додаткові відпустки в період з 2016 по 2024 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 19 квітня 2024 року;

- зобов`язати 8 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління ДСНС у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані щорічні додаткові відпустки в період з 2016 по 2024 рік включно виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 19 квітня 2024 року.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що станом на день прийняття наказу про звільнення позивача зі служби відповідач не провів із позивачем розрахунку щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», чим порушив вимоги законодавства та його права. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 16 травня 2019 року у зразковій справі №620/4218/18, позивач вважає, що має право на отримання грошової компенсації за невикористані дні цієї відпустки, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню. На обґрунтування своєї позиції зазначає, що додаткова оплачувана відпустка учасникам бойових дій, яка передбачена статтею 16-2 Закону України «Про відпустки», надається за календарний рік, не продовжується (не переноситься) у разі тимчасової непрацездатності працівника, не підлягає поділу на частини та не надається за минулий рік, якщо працівник не скористався правом на неї у поточному році. Оскільки позивач протягом 2016-2024 років не звертався із відповідним рапортом про використання додаткової оплачуваної відпустки як учасник бойових дій, позивачу не було надано таку відпустку під час проходження ним служби цивільного захисту. При звільненні позивача зі служби йому не виплачувалась грошова компенсація за невикористані дні додаткових відпусток, передбачених статтями 15, 16-2 Закону України «Про відпустки», оскільки такі відпустки не є щорічними.

Також відповідач звертає увагу суду, що позивач був переведений до 16 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, що в свою чергу давало йому можливість скористатись додатковою відпусткою учасника бойових дій за 2024 рік.

На підставі викладеного просив у задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив позивач зазначив про безпідставність доводів відповідача та наявність підстав для задоволення позову.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 24.10.2016.

Матеріалами справи встановлено, що позивач з 07.03.2013 по 27.03.2024 проходив службу цивільного захисту у підрозділах 8 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Донецькій області та з 27.03.2024 по 19.04.2024 у підрозділі 16 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Донецькій області.

За час проходження служби у 8 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління ДСНС України у Донецькій області позивачу додаткові відпустки із збереженням заробітної плати, як учаснику бойових дій, не надавались, що підтверджується довідкою 8 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Донецькій області від 29.08.2024 №08/03/563.

Як убачається з довідок про щомісячні види грошового забезпечення позивача за 2016-2024 роки від 21.08.2024 № 08/04/546, 08/04/547, 08/04/548, 08/04/549, 08/04/550, 08/04/551, 08/04/552, 08/04/553, 08/04/554 позивачу не нараховувалась та не виплачувалась компенсація за невикористані відпустки.

Відповідачем надано до суду довідку про розрахунок грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій від 21.08.2024 № 08/04/555, відповідно до якої кількість невикористаних днів додаткової відпустки за 2016-2024 роки складає 126 днів, компенсація разом складає 49 447,31 грн.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані додаткові відпустки, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 125 Кодексу цивільного захисту України держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 129 Кодексу цивільного захисту України особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту мають право на такі види відпусток: 1) щорічна основна відпустка; 2) додаткова відпустка у зв`язку з навчанням; 3) творча відпустка; 4) інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 5) соціальні відпустки: а) у зв`язку з вагітністю та пологами; б) при народженні дитини; в) для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; г) у зв`язку з усиновленням дитини; ґ) додаткова відпустка особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи; 6) відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або для проходження медико-психологічної реабілітації; 7) відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин; 8) відпустка без збереження грошового забезпечення в разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, - до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію "дитина з інвалідністю підгрупи А" або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, - до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку.

Частиною шістнадцятою вказаної статті визначено, що особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту додаткова відпустка у зв`язку з навчанням, творча відпустка та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші види відпусток надаються на підставах та в порядку, визначених законодавством.

Таким чином, особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту мають право на інші додаткові відпустки, які передбачені законодавством та надаються на підставах та в порядку, визначених законодавством.

Так, за змістом пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про відпустки» від 05 листопада 1996 року №504/96-ВР установлюються такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни» № 426-VIII від 14 травня 2015 року, який набрав чинності 06 червня 2015 року, Закон України "Про відпустки" доповнено статтею 16-2.

Так, відповідно до статті 16-2 Закону України «Про відпустки» (в редакції Закону, діючій з 01 січня 2019 року) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

За визначенням, наведеним у статті 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 22 жовтня 1993 року (далі - Закон № 3551), учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551 передбачено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги, а саме: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Таким чином, учасники бойових дій мають право на додаткову відпустку із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно з частиною двадцять п`ятою статті 129 Кодексу цивільного захисту України у рік звільнення із служби особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту в разі невикористання ними щорічних основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також додаткової відпустки особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, у тому числі за невикористані дні щорічних відпусток у минулі роки.

Згідно з частиною другою статті 125 Кодексу цивільного захисту України розміри, порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту згідно з додатком 6.

Згідно із пунктом 3 вказаної постанови виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року № 623 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - Інструкція № 623), зареєстровану в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2018 року за № 936/32388.

Пунктами 3, 4 та 6 розділу XXVII Інструкції № 623 визначено, що у рік звільнення зі служби особам рядового і начальницького складу в разі невикористання ними щорічних основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також додаткової відпустки особам рядового і начальницького складу, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи A I групи, у тому числі за невикористані дні щорічних відпусток у минулі роки.

У разі звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу до закінчення календарного року, за який такі особи використали щорічну основну відпустку, крім осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі або у зв`язку із скороченням штату чи проведенням організаційних заходів, на підставі наказу керівника (начальника) органу управління (підрозділу) проводиться відрахування з грошового забезпечення за дні відпустки, використані в рахунок тієї частини календарного року, що залишилися після звільнення відповідних осіб рядового і начальницького складу.

При виплаті грошової компенсації за невикористані в році звільнення щорічної основної відпустки, а також додаткової відпустки особам рядового і начальницького складу, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи A I групи, у тому числі за невикористані дні щорічних основних відпусток у минулі роки, до розрахунку береться грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу, яке вони отримували на день звільнення зі служби цивільного захисту. Відрахування із грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу за дні відпустки, що були використані за рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення зі служби особи рядового чи начальницького складу, проводиться, виходячи з місячного розміру грошового забезпечення, право на отримання якого особа рядового чи начальницького складу має на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Таким чином, у випадку звільнення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - учасників бойових дій - їм виплачується компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та статтею 12 Закону № 3551-ХІІ.

Саме така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у зразковій справі №Пз/9901/4/19 (620/4218/18).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи із вказаної норми, при ухваленні цього рішення суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові у зразковій справі №Пз/9901/4/19 (620/4218/18).

Як вже встановлено судом, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_1 , виданим Державною службою України з надзвичайних ситуацій 24 жовтня 2016 року.

З огляду на зазначене, суд вважає, що при звільненні зі служби цивільного захисту позивач як учасник бойових дій мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним додаткову відпустку за 2016-2024 роки, передбачену статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-ХІІ, а тому в даному випадку має місце протиправна бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати такої компенсації позивачу за вказаний період.

Обираючи належний спосіб відновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу як учаснику бойових дій грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2016-2024 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби цивільного захисту - 19 квітня 2024 року, та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу як учаснику бойових дій грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2016-2024 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби цивільного захисту - 19 квітня 2024 року.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до закону, і доказів понесення ним інших судових витрат до суду не подано, тому виходячи з положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до 8 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (юридична адреса: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Сибірцева, 23, код ЄДРПОУ 38245759) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність 8 Державного пожежно-рятувального загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 як учаснику бойових дій грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за період з 2016 по 2024 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 19 квітня 2024 року.

Зобов`язати 8 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як учаснику бойових дій грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за період з 2016 по 2024 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 19 квітня 2024 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 17 вересня 2024 року.

Суддя Т.О. Шувалова