Рішення

від 16.09.2024 по справі 320/12664/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2024 року м. Київ№ 320/12664/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправни та скасування наказу в частині,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати п. 5.7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.11.2022 № 136 "Про результати службового розслідування призначеного наказом від 30.08.2022 № 443ад та від 30.09.2022 № 113";

визнати протиправним та скасувати п. 6.4.4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.11.2022 № 136 "Про результати службового розслідування призначеного наказом від 30.08.2022 № 443ад та від 30.09.2022 № 113".

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що позивач належним чином виконував свої службові обов`язки та діяв відповідно до Закону і складеної обстановки, тому результати службового розслідування та наказ, яким позивача було притягнуто до матеріальної та дисциплінарної відповідальності, є протиправними та підлягають скасуванню. Разом з цим, позивача було притягнуто до матеріальної і дисциплінарної відповідальності без встановлення необхідних підстав, тобто в порушення вимог ч. 2 ст. 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» № 160-ІХ (далі Закон № 160) та ст. 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Зокрема, по результатам службового розслідування не було встановлено час (період часу), коли була втрачена зброя, не встановлені обставини, за яких втрачена зброя (цю зброю вкрадено, знищено чи не було належним чином організовано її облік) не встановлено конкретні діяння (дія чи бездіяльність) військовослужбовця, які призвели до втрати зброї. Крім того, командування військової частини НОМЕР_1 не були враховані обставини збройної агресії та наявність у діяннях позивача ознак крайньої необхідності, а також не було досліджено наявність чи відсутність бойового імунітету.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2023 даний позов було залишено без руху у зв`язку з його невідповідністю КАС України, однак недоліки позовної заяви було усунуто.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2023 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.06.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).

За позицією відповідача, військовою частиною НОМЕР_1 належним чином було сформовано висновки про неналежність виконання позивачем вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, що мало своїм наслідком притягнення його до дисциплінарної та матеріальної відповідальності.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.08.2022 командиром військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) видано наказ № 443ад «Про призначення службового розслідування».

30.09.2022 командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ № 113 «Про продовження службового розслідування призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.08.2022 № 443ад» комісією у складі: голова комісії - заступник командира Військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення - начальник відділення морально-психологічного забезпечення підполковник ОСОБА_2 , члени комісії: начальник розвідки-начальник групи розвідки штабу Військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_3 , начальник служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту - начальник служби екологічної безпеки Військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_4 , старший інженер інженерно-авіаційної служби Військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_5 , офіцер відділення морально-психологічного забезпечення Військової частини НОМЕР_1 капітан військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_6 з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини, було проведено службове розслідування відносно факту втрат та нестач стрілецької зброї та боєприпасів служби ракетно-артилерійського озброєння логістики Військової частини НОМЕР_1 .

За результатами проведення службового розслідування, був складений акт службового розслідування та 08.11.2022 командиром Військової частини НОМЕР_1 видано наказ № 136 «Про результати службового розслідування призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.08.2022 № 443ад та від 30.09.2022 № 113», зокрема, яким ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної та матеріальної відповідальності.

Згідно аркуша доведення наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 08.11.2022 № 136, ОСОБА_1 ознайомився із наказом 11.01.2023, що підтверджується проставленим ним підписом.

Згідно змісту п. п. 5.7 наказу, за неналежне виконання вимог ст. ст. 11, 12, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абз. 1 та 5 ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, внаслідок чого було завдано шкоду державі, на старшого авіаційного техніка інженерно-авіаційної служби 1 авіаційної ескадрильї Військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_1 накласти дисциплінарне стягнення, догана.

Згідно з п. п. 6.4.4 наказу, старшого авіаційного техніка інженерно-авіаційної служби 1 авіаційної ескадрильї Військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_1 , притягнути до підвищеної матеріальної відповідальності у розмірі 107176,99 грн.

Відповідно до п. 8 (п. п. 8.7) наказу наказано помічнику командира частини з фінансово-економічної роботи-начальнику фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_1 : на старшого авіаційного техніка інженерно-авіаційної служби 1 авіаційної ескадрильї військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_1 занести до Книги обліку нестач військової частини НОМЕР_1 суму у розмірі 10717,70 грн (десять тисяч сімсот сімнадцять гривень 70 копійок), що рахується за номенклатурою служби ракетно-артилерійського озброєння логістики втрату якого було виявлено; занести до Книги стягнень та нарахувань військової частини НОМЕР_1 суму у розмірі 107176,99 грн (сто сім тисяч сто сімдесят щість гривень 99 копійок), що рахується за номенклатурою служби ракетно-артилерійського озброєння логістики на старшого авіаційного техніка інженерно-авіаційної служби 1 авіаційної ескадрильї Військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_1 .

По результатам ознайомлення з актом службового розслідування, ОСОБА_1 повідомив, що його притягнуто до дисціплінарної та матеріальної відповідальності по незрозумілим причинам. Він стверджував, що завжди належним чином виконував свої службові обов`язки, діяв відповідно до вимог Закону та наявної обстановки.

Як зазначив ОСОБА_1 , відповідно до акта службового розслідування, суть протиправних діянь ОСОБА_1 полягає у наступному: згідно заданих питань старшому авіаційному техніку першої авіаційної ескадрильї Військової частини НОМЕР_1 старшому лейтенанту ОСОБА_1 він пояснює, що з 23.02.2022 рпо 24.02.2022, згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.02.2022 № 36-НР, був черговим стоянки підрозділу першої авіаційної ескадрильї Військової частини НОМЕР_1 , 24.02.2022, орієнтовно 08 год 00 хв, прибув особовий склад першої авіаційної ескадрильї Військової частини НОМЕР_1 на стоянку першої авіаційної ескадрильї військової частини НОМЕР_1 , для забезпечення підготовки авіаційної техніки першої авіаційної ескадрильї Військової частини НОМЕР_1 . В кімнаті чергового стоянки підрозділу технічного будинку першої авіаційної ескадрильї Військової частини НОМЕР_1 зберігалась зброя та боєприпаси, які були закриті та опечатані. Черговий стоянки підрозділу першої авіаційної ескадрильї Військової частини НОМЕР_1 старший лейтенант ОСОБА_1 в наряді приймав тільки печатку закритої кімнати Зберігання зброї та боєприпасів першої авіаційної ескадрильї Військової частини НОМЕР_1 .

24.02.2022, орієнтовно о 18 год 00 хв зі стоянки першої авіаційної ескадрильї Військової частини НОМЕР_1 , зброю та боєприпаси забирали капітан ОСОБА_7 та молодший сержант ОСОБА_8 .. ОСОБА_1 пояснив, що орієнтовно о 04 год 00 хв 24.02.2022, по стоянці першої авіаційної ескадрильї був нанесений ракетний удар та пошкоджений хвилею будинок першої авіаційної ескадрильї, вибиті всі двері в кімнаті зберігання зброї, зброя була закрита в ящиках. Печатки та замки кімнати зберігання зброї були зірвані зривом ракет. Матеріально-відповідальної особи за зброю та боєприпаси старшого лейтенанта ОСОБА_9 в першій авіаційній ескадрильї не було. Старший лейтенант ОСОБА_9 по тривозі прибув до другої авіаційної ескадрильї. Додзвонитись до старшого лейтенанта ОСОБА_9 , старший лейтенант ОСОБА_1 не зміг та ще два дні його не бачив. Після зриву ракет, пошкодження замка та дверей кімнати зберігання зброї, зброю та боєприпаси, які були в ящиках, перенесли до замаскованого командного пункту першої авіаційної ескадрильї, де старший лейтенант ОСОБА_1 охороняв їх.

Зброю та боєприпаси забирали з першої авіаційної ескадрильї до другої авіаційної ескадрильї в дві ходки перша орієнтовно о 16 год 00 хв та друга орієнтовно о 18 год 00 хв.

Орієнтовно о 16 год 00 хв, в першу ходку, забирали зброю та боєприпаси всі хто були присутні на першій авіаційній ескадрильї, чий був наказ про переміщення зброї та боєприпасів старший лейтенант ОСОБА_1 не знає.

Орієнтовно о 18 год 00 хв, в другу ходку, забрали решту зброї та боєприпасів.

Старший лейтенант ОСОБА_1 , зазначив, що на той час старшим особового складу в першій авіаційній ескадрильї був капітан ОСОБА_7 , який прибув о 08 год 00 хв на територію першої авіаційної ескадрильї та цілий день давав вказівки особовому складу першої авіаційної ескадрильї. Зі слів старшого лейтенанта ОСОБА_1 , на території першої авіаційної ескадрильї, був також присутній старший лейтенант ОСОБА_10 .

Однак, позивач вваєжає, що належним чином виконував свої службові обов`язки та діяв відповідно до Закону і обстановки, тому підпункти 5.7, 6.4.4 наказа командира Військової частини НОМЕР_1 від 08.11.2022 № 136 «Про результати службового розслідування призначеного наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.08.2022 № 443ад та від 30.09.2022 № 113», якими позивача було притягнено до матеріальної та дисциплінарної відповідальності, є протиправними та підлягають скасуванню, що і зумовило на звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Закон України від 24.03.1999 № 548-XIV, яким затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Закон № 548-XIV).

Відповідно до ст.. 1 Закону № 548-XIV Збройні Сили України - військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності.

За правилами ст. ст. 5, 6 Закону № 548-XIV внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.

Вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.

Відповідно до положень ст. 11 Закону № 548-XIV необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; одержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Згідно з приписами ст. 12 Закону № 548-XIV про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).

Відповідно до ст.. 16 Закону № 548-XIV кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Закон України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Закон № 551-XIV), яким затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України.

За змістом ст. ст. 1, 2 Закону № 551-XIV військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Згідно із ст. 3 Закону № 551-XIV військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов`язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з`єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.

При цьому, за ст. 4 Закону № 551-XIV військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

У той же час, ст. 48 Закону № 551-XIV серед іншого визначено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення, а саме: догана.

У силу вимог пунктів 83 - 86 Закону № 551-XIV на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, чи одержано інформацію про вчинення такого правопорушення військовослужбовцем, командир військової частини зобов`язаний у межах своїх повноважень вжити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення відповідному прокуророві та спеціально уповноваженому суб`єктові у сфері протидії корупції.

У разі якщо ознаки адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, встановлено під час проведення службового розслідування стосовно військовослужбовця Збройних Сил України чи одержано інформацію про вчинення ним такого правопорушення, командир військової частини зобов`язаний у межах своїх повноважень вжити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення відповідному прокуророві та начальникові відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

У той же час, підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 №1503/31371 (далі - Порядок № 608).

Згідно із пунктом 7 Порядку № 608 службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону № 160.

Відповідно до пункту 1 розділу II Порядку № 608 службове розслідування може призначатися у разі втрати або викрадення зброї чи боєприпасів.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

Пунктом 3 розділу II Порядку № 608 передбачено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Згідно із пунктом 1 розділу III Порядку № 608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування.

Відповідно до пункту 3 розділу III Порядку № 608 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

Згідно із пунктами 1-6 розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.

В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.

Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.

Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Відповідно до норм пунктів 1-2 розділу VI Порядку № 608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).

У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.

Разом з цим, розділом VIII Порядку № 608 врегульовано особливості проведення службового розслідування за фактами завданої державі матеріальної шкоди.

Так, у разі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Під час проведення такого службового розслідування додатково необхідно з`ясувати: наявність шкоди; протиправну поведінку особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна); умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду.

До матеріалів службового розслідування долучається довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон № 160.

Згідно із п. п. 3-5 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону командир (начальник) - командир (начальник, керівник) військової частини, установи, організації, закладу; матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності; пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

Підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність (ч. 1 ст. 3 Закону № 160-IX).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 160-IX умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України (ч. 3 ст. 3 Закону № 160-IX).

Згідно із положеннями статті 8 Закону № 160-IX посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.

У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).

Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.

Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.

Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань.

За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.

Наказ доводиться до винної особи під підпис.

У разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 5 Закону № 160-IX командир (начальник), який своїм рішенням чи бездіяльністю порушив установлений порядок обліку, зберігання, використання військового та іншого майна або не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню, іншому незаконному витрачанню військового та іншого майна, внаслідок чого було завдано шкоду, або щодо притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності, несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону № 160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: 1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій; 2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб; 3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин; 4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення; 5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 9 Закону № 160-IX завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок: 1) дії непереборної сили; 2) необхідної оборони; 3) крайньої необхідності; 4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження; 5) виправданого службового ризику; 6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус; 7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.

Обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування (ч. 3 ст. 9 Закону № 160-IX).

З урахуванням наведеного, суд звертає увагу на те, що до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі встановлення в ході службового розслідування завданням ним прямої дійсної шкоди державі, внаслідок протиправної поведінки у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням ним обов`язків військової служби або службових обов`язків та встановленням причинного зв`язку між протиправною поведінкою такої особи і завданою шкодою із обов`язковим встановленням вини особи в завданні такої шкоди.

Також, важливим є й те, що під час проведення службового розслідування комісією має бути перевірено та встановлено наявність/відсутність обставин, що виключають матеріальну відповідальність.

При цьому, Закон № 160-IX розмежовує підстави для застосування до особи обмеженої матеріальної відповідальності та повної або підвищеної матеріальної відповідальності.

Разом з цим, суд вказує, що вирішуючи спори щодо відшкодування працівником майнової шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд повинен установити такі факти: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

За висновками Верховного Суду в частині щодо обставин встановлення та підтвердження вини військовослужбовця, завдання дійсної прямої шкоди державі в постановах від 19.12.2019 у справі №813/3018/16, від 25.03.2020 у справі №825/1000/18 та вирішуючи спір у подібних правовідносинах, суд надає правову оцінку доводам учасників справи на предмет наявності порушеного права чи інтересу, в залежності від обставин, установлених у кожному конкретному випадку.

Отже, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовця, є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених ст. 9 Закону № 160, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Тобто, обсяг матеріальної відповідальності ставиться у залежність, як від форми вини, так і від певних фактичних обставин, за якими власне визначається винуватість особи у заподіянні державі збитків, відповідно і міра вказаного виду юридичної відповідальності.

За таких обставин, в межах даної адміністративної справи, встановленню підлягає наявність/відсутність складу правопорушення, вчиненого позивачем та наявність взаємозв`язку між діями останнього та заподіяною шкодою державі.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 9 Закону № 160-IX завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок: 1) дії непереборної сили; 2) необхідної оборони; 3) крайньої необхідності;

4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження; 5) виправданого службового ризику; 6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус; 7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.

Обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування (ч. 3 ст. 9 Закону № 160-IX).

Суд звертає увагу на те, що до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі встановлення в ході службового розслідування завдання ним прямої дійсної шкоди державі, внаслідок протиправної поведінки, у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням ним обов`язків військової служби або службових обов`язків та встановленням причинного зв`язку між протиправною поведінкою такої особи і завданою шкодою із обов`язковим встановленням вини особи в завданні такої шкоди; під час проведення службового розслідування комісією має бути перевірено та встановлено наявність/відсутність обставин, що виключають матеріальну відповідальність; Закон № 160-IX розмежовує підстави для застосування до особи обмеженої матеріальної відповідальності та повної або підвищеної матеріальної відповідальності.

Разом з цим, вирішуючи спори щодо відшкодування працівником майнової шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд повинен установити такі факти: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Отже, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовця є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 Закону № 160-IX, які виключають матеріальну відповідальність.

Судом встановлено, що в акті службового розслідування, комісією, крім відомостей, які були відображені в інвентаризації, що стосується позивача, зазначено, зокрема, що у період з 24.02.2022 по 29.10.2022 існує ймовірність втрати зброї, боєприпасів та військового майна, однак, припущення комісії щодо ймовірності втрати зброї, боєприпасів та військового майна, не можуть слугувати підставою для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності, оскільки такі обставини мають бути чітко встановлені.

З наданих відповідачем матеріалів службової перевірки неможливо встановити дату чи період втрати такої зброї та боєприпасів, як і відсутні докази, які б підтверджували найменування та кількість втраченої саме з вини позивача зброї та боєприпасів.

Разом з цим, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 було притягнуто до матеріальної і дисциплінарної відповідальності позивача без встановлення необхідних підстав, тобто в порушення вимог ч. 2 ст. З Закону № 160-ІХ і ст. 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Зокрема, по результатам службового розслідування не було встановлено час (період часу), коли була втрачена зброя, не встановлені обставини, за яких втрачена зброя (цю зброю вкрадено, знищено чи не було належним чином організовано її облік) не встановлено конкретні діяння (дія чи бездіяльність) військовослужбовця, які призвели до втрати зброї.

Крім того, командуванням Військової частини НОМЕР_1 не були враховані обставини збройної агресії та наявність у діяннях ОСОБА_1 ознак крайньої необхідності, а також не було досліджено наявність чи відсутність бойового імунітету.

Судом встановлено, що в акті службового розслідування не міститься достатніх посилань на встановлення під час його проведення умов, передбачених ч. 3 ст. 3 Закону № 160-IX для притягнення позивача до матеріальної відповідальності, не встановлено наявність/відсутність обставин, що виключають матеріальну відповідальність, які визначені ч. 1 ст. 9 Закону № 160.

Слід зазначити, що службовим розслідуванням не встановлено наявність причинного зв`язку між поведінкою позивача і настанням шкоди, вина позивача у заподіянні шкоди, які згідно вимог Закону № 160, є обов`язковими і необхідними умовами притягнення позивача до підвищеної матеріальної відповідальності.

Відповідачем також не доведено необхідність застосування саме такого виду матеріальної відповідальності, як підвищена матеріальна відповідальність.

За таких обставин, суд вважає, що службовим розслідуванням не було установлено та відповідачем не надано належних та допустимих доказів про заподіяння позивачем державі шкоди, з огляду на що, суд вважає, що службове розслідування в частині, що стосується позивача, було проведено без встановлення всіх обставин, що мають значення для повного та об`єктивного проведення службового розслідування, за наслідками якого можливо було б дійти висновку про наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної та матеріальної відповідальності.

Як наслідок, в описовій частині акта службового розслідування не міститься обґрунтування причинного зв`язку між неправомірними діями позивача та подією, що трапилась, причин та умов, що сприяли правопорушенню, не наведено мотиви відхилення пояснень позивача.

Крім того, фактично комісія під час проведення службового розслідування не встановила не тільки часовий проміжок виникнення порушення, а й не встановила відповідальних осіб за такі порушення (нестача, втрата боєприпасів), які мали місце раніше.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В Рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

В Рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Суд звертає увагу, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності, є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем службової дисципліни.

Такими обставинами є лише фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діяннях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків і причинного зв`язку між ним і дією порушника дисципліни.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 817/1318/17.

Водночас, на переконання суду, як в оскаржуваній частині наказу, так і в акті службового розслідування мотивувальна частина відносно позивача зводиться виключно до цитування зазначених вище положень Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України без наведення обставин, на яких гуртуються такі висновки та без конкретизації вчинених позивачем порушень з посиланням на відповідні докази. Фактично, на позивача перекладено відповідальність за колективні нестачі/пошкодження зброї/боєприпасів, однак, без аналізу та доведення наявності в його діях складу дисциплінарного проступку.

Крім того, суд звертає увагу, що Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо визначення обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння та забезпечують бойовий імунітет в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2124-IX (набрав чинності 21.03.2022), встановлено правовий захист військового командування, військовослужбовців, добровольців Сил територіальної оборони Збройних Сил України, працівників правоохоронних органів, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні України, осіб, визначених Законом України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України» шляхом закріплення поняття «бойового імунітету» та закріплення в загальній частині Кримінального кодексу інституту звільнення від кримінальної відповідальності за втрати бойової техніки чи іншого військового майна.

Бойовий імунітет - звільнення військового командування, військовослужбовців, добровольців Сил територіальної оборони Збройних Сил України, працівників правоохоронних органів, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні України, осіб, визначених Законом України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України», від відповідальності, у тому числі кримінальної, за втрати особового складу, бойової техніки чи іншого військового майна, наслідки застосування збройної та іншої сили під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань з оборони України із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння), настання яких з урахуванням розумної обачності неможливо було передбачити при плануванні та виконанні таких дій (завдань) або які охоплюються виправданим ризиком, крім випадків порушення законів та звичаїв війни або застосування збройної сили, визначених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Окреслений закон надає бойовий імунітет, звільнення від підвищеної матеріальної відповідальності за втрату зброї, боєприпасів та спеціальних засобів.

Водночас, при прийнятті оскаржуваного наказу в частині, що стосується позивача, відповідачем наведені норми не враховувалися, при службовому розслідуванні обставини наявності/відсутності бойового імунітету не перевірялися.

Отже, за встановлених судом фактичних обставини справи, слід дійти висновку про те, що службове розслідування в частині, що стосується позивача було проведено опосередковано, формально та без встановлення всіх обставин, що мають значення для повного та об`єктивного проведення останнього, з огляду на що, на переконання суду, комісією не встановлено підстав та умов, необхідних, в силу вимог Закону № 160-IX, для притягнення позивача до матеріальної відповідальності.

Під час розгляду даного спору, суду стороною відповідача так і не було надано беззаперечних та достатніх доказів, які б підтверджували висновки службового розслідування та давали б підстави для притягнення саме позивача до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, при цьому, наявність колективних не доопрацювань/порушень у військовій частині, не можу бути підставою для притягнення особи до відповідальності.

Згідно з приписами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з`ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.

Підсумовуючи, суд зазначає, що відповідачем під час розгляду даного спору не було доведено обґрунтованості та законності притягнення позивача оскаржуваними в частині наказами до дисциплінарної та відповідальності, з огляду на що, є протипрвавними та підлягають скасуванню п. 5.7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.11.2022 № 136 "Про результати службового розслідування призначеного наказом від 30.08.2022 № 443ад та від 30.09.2022 № 113" та п. 6.4.4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.11.2022 № 136 "Про результати службового розслідування призначеного наказом від 30.08.2022 № 443ад та від 30.09.2022 № 113", як недоведені та необґрунтовані, а тому, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача, пропорційно до обсягу задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 77, 90, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправни та скасування наказу в частині - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати п. 5.7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.11.2022 № 136 "Про результати службового розслідування призначеного наказом від 30.08.2022 № 443ад та від 30.09.2022 № 113".

Визнати протиправним та скасувати п. 6.4.4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.11.2022 № 136 "Про результати службового розслідування призначеного наказом від 30.08.2022 № 443ад та від 30.09.2022 № 113".

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 2952,40 грн. (дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят дві грн 40 коп).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.