Рішення

від 17.09.2024 по справі 320/29462/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2024 року м. Київ№ 320/29462/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "ВЕСКО" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство "ВЕСКО" з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.06.2023 № 596/32-00-51-01-03.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що нарахування товариству штрафних санкцій за порушення строку реєстрації податкових накладних здійснено без урахування набрання 08.02.2023 чинності Законом України № 2876, яким було зменшено штрафні санкції за порушення граничного строку реєстрації податкових накладних. Позивач також вказує на те, що податкові накладні, з порушенням строків реєстрації яких не погоджується позивач, складені підприємством на операції примусового відчуження майна, які регламентуються Законом України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму військового чи надзвичайного стану» № 4765-VI від 17.05.2012 та постановою Кабінету Міністрів України № 998 від 31.10.2012 «Деякі питання здійснення повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».

Підставою для відображення в обліку вимушеного відчуження майна були первинні документи - акти примусового відчуження або вилучення майна. У податковій накладній № 146 від 04.04.2022 було помилково зазначено об`єкт основних засобів Навантажувач фронтальний на суму з ПДВ 2604884,44 грн, у тому числі ПДВ 434147,41 грн, який не відчужувався (акт відсутній), а тому, не відбувалася передача права на розпорядження товарами, як власника, тобто у ПрАТ «ВЕСКО» не виникло обов`язку щодо виписки та реєстрації податкової накладної на зазначену суму, а тому, відповідно, не позивач не міг порушити строк реєстрації податкової накладної на зазначену суму. Позивач зауважує, що у період військового стану, у зв`язку з агресією росії проти України більшість співробітників ПРАХ «ВЕСКО» працюють віддалено і будь-яка інформація надходить із затримкою, не в повному обсязі, що й спричинило помилкову виписку (до дати виникнення податкових зобов`язань) та реєстрацію помилково складених податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) № 145 від 31.03.2022 на суму ПДВ 41842,44 грн; № 146 від 04.04.2022 на суму ПДВ 860275,77 грн; № 147 від 08.04.2022 на суму ПДВ 338036,87 грн.

Тож, на переконання позивача, до підписання акту примусового відчуження майна попереднього відшкодування його вартості підприємству не надходило, таким чином, з п. 187.7 ст. 187 та п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у ПрАТ «ВЕСКО» не виникло обов`язку щодо складання та реєстрації податкових накладних за операціями примусового відчуження майна в умовах правового режиму військового стану, у зв`язку з чим, було складено розрахунки коригувань до помилково виписаних податкових накладних: розрахунок коригування податкової накладної № 150 від 08.04.2022 на суму ПДВ - 338036,87 грн до податкової накладної № 147 від 08.04.2022; розрахунок коригування податкової накладної № 148 від 31.03.2022 на суму ПДВ - 41842,44 грн до податкової накладної № 145 від 31.03.2022; розрахунок коригування податкової накладної № 149 від 04.04.2022 на суму ПДВ - 860275,77 грн. до податкової накладної № 146 від 04.04.2022.

Як слідує з обґрунтувань, що вказуються ПрАТ «ВЕСКО», позивач не тільки не порушив граничного строку реєстрації, але у позивача взагалі не виникло обов`язку щодо складання та реєстрації податкових накладних: № 145 від 31.03.2022 на суму ПДВ 41842,44 грн; № 146 від 04.04.2022 на суму ПДВ 426128,36 грн; № 147 від 08.04.2022 на суму ПДВ 338036,87 грн, - за операціями примусового відчуження майна в умовах правового режиму військового стану відповідно до вимог п. 187.7 ст. 187 та п. 201.1 ст. 201 ПК України, з огляду на що, у діях позивача немає складу податкового правопорушення, адже у позивача на дату реєстрації ним податкових накладних, з порушенням строків реєстрації яких не погоджується позивач, взагалі не існувало обов`язку щодо реєстрації ним таких накладних.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2023 даний позов було залишено без руху у зв`язку з його невідповідністю КАС України, однак недоліки позовної заяви було усунуто.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).

До суду від Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим, позаяк, штрафи у розмірах, встановлених п. 90 підр. 2 р. XX «Перехідні положення» ПК України, застосовуються у разі порушення платником податку передбачених пунктом 89 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу граничних строків реєстрації ПН/РК в ЄРПН із датою складання, починаючи з 16.01.2023, водночас, Закон № 2876 не може бути застосований платником за даних обставин. Також, сторона відповідача зазначає про те, що з моменту складання податкових накладних, зазначених ПрАТ «ВЕСКО», як помилкові, по момент складання акту камеральної перевірки, підприємство не зверталося до контролюючого органу з питань необхідності коригування відповідних податкових накладних чи здійснення інших заходів, спрямованих на виправлення помилок.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватним акціонерним товариством "ВЕСКО" були складені податкові накладні: № 145 від 31.03.2022 на суму ПДВ 41842,44 грн; № 146 від 04.04.2022 на суму ПДВ 860275,77 грн; № 147 від 08.04.2022 на суму ПДВ 338036,87 грн.

Згідно з квитанціями про реєстрацію податкових накладних, вказані податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 18.07.2022. Позивач вказує на те, що в зв`язку з тим, що позивачем було встановлено відсутність виникнення податкових зобов`язань за даними операціями, ПрАТ «ВЕСКО» були складені розрахунки коригувань до вищезазначених податкових накладних, а саме: № 148 від 31.03.2022 на суму ПДВ - 41842,44 грн до податкової накладної № 145 від 31.03.2022; № 149 від 04.04.2022 на суму ПДВ - 860275,77 грн до податкової накладної № 146 від 04.04.2022; № 150 від 08.04.2022 на суму ПДВ - 338036,87 грн до податкової накладної № 147 від 08.04.2022.

Згідно з квитанціями про реєстрацію, зазначені розрахунки коригувань зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 19.07.2022.

Головним державним інспектором відділу податкового адміністрування підприємств металургійної та добувної галузі Запорізького управління податкового адміністрування підприємств Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, на підставі п. п. 19№.1.1, 19№.1.2 п. 19№.1. ст. 19 п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та п. 200.10 статті 200 розділу ПК України, у порядку ст. 76 розділу II ПК України, було проведено камеральну перевірку з питань своєчасності реєстрації податкових накладних та розрахунків коригувань з податку на додану вартість, складених у грудні 2019 року, березні 2022 року, квітні 2022 року, червні 2022 року, липні 2022 року, січні 2023 року та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних Приватного акціонерного товариства «ВЕСКО», за наслідком чого, було складено акт перевірки № 480/32-00-51-01-03/00282049 від 05.05.2023.

Перевіркою своєчасності реєстрації податкових накладних та розрахунків коригувань з податку на додану вартість, складених у грудні 2019 року, березні 2022 року, квітні 2022 року, червні 2022 року, липні 2022 року, січні 2023 року та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, контролюючим органом встановлено порушення ПрАТ «ВЕСКО» граничного терміну реєстрації податкових накладних та розрахунків коригувань з податку на додану вартість.

Позивач не погодився з висновками камеральної перевірки та 22.05.2023 надав свої заперечення № 307 на акт камеральної перевірки.

Відповідач відповіддю про розгляд заперечень від 09.06.2023 № 3398/6/32-00-51-01- 03 визнав акт № 480/32-00-51-01-03/00282049 від 05.05.2023 правомірним та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

16.06.2023 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 596/32-00-51- 01-03 про застосування до позивача штрафу за порушення граничних строків реєстрації в ЄРПН податкових накладних у розмірі 254215,67 грн (за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригувань до них, що є предметом спору, - 248031,02 грн, що складає 10% від суми податку на додану вартість за податковими накладними та розрахунками коригувань до них).

Позивач вважає вкзаане податкове повідмолення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Наведене і зумовило на звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Згідно із положеннями ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 ч. 1 та п. 10 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов`язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до п. 141.13 ст. 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За змістом п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

ПК України передбачений обов`язок платників податку на додану вартість забезпечити своєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 120-1.1 ст. 120-1 ПК України встановлено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до ст. 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого п. 201.4 ст. 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Тож, з наведеного слідує, що податкове правопорушення за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної, є вчиненим із моменту закінчення граничного терміну реєстрації податкової накладної, передбаченої пунктом 201.10 статті 201 ПК України. Строк затримки реєстрації має правове значення для визначення розміру штрафної санкції, а не для його кваліфікації.

Позивач акцентує увагу на прийнятті 08.02.2023 Закону України від 12.01.2023 № 2876-IX «Про внесення змін до розділу XX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України щодо відновлення обмеження перебування грального бізнесу на спрощеній системі оподаткування» (далі Закон № 2876), яким було зменшено розмір штрафних санкцій за порушення граничного строку реєстрації податкових накладених, що не було враховано при розрахунку штрафних санкцій в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.

Дійсно, Законом № 2876, підрозділ 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, доповнений пунктами 89 та 90, якими на період дії воєнного стану збільшені строки реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування та зменшені розміри штрафних санкцій за їх порушення.

Відповідно до приписів п. 89 підр. 2 розділу XX ПК України, тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням таких граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Згідно змісту п. 90 підр. 2 розділу XX ПК України, тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, штраф за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого для пункту 89 цього розділу для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлюється у розмірі: 2 відсотки суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 5 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 15 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 25 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 13.05.1997 № 1-зп/1997, ст. 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Водночас, слід зауважити, що сам Закон № 2876-IX не містить прямої вказівки про надання його нормам зворотної дії в часі, а отже, суд вважає, що його дія не розповсюджується на період до набрання ним чинності.

Крім того, відповідальність, встановлена п. 90 підр. 2 розділу XX ПК України, застосовується за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого для пункту 89 цього розділу, тобто прямо пов`язана зі збільшеними строками реєстрації податкових накладних.

Податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є триваючим порушенням, початком якого є наступний день за останнім (граничним) днем реєстрації податкової накладної, а припиняється таке порушення в день фактичної реєстрації податкової накладної, з огляду на що, на переконання суду, розповсюджувати дію пунктів 89, 90 на правовідносини, які були припинені (тобто податкові накладні складені та зареєстровані з порушенням строку, який визначений п. 201.1 ст. 201 ПК України, до внесення змін Законом № 2876-IX) є неможливим.

Відтак, зменшений розмір штрафних санкцій може бути застосований лише щодо податкових накладних, складених та зареєстрованих несвоєчасно після набрання чинності Законом № 2876-IX або до накладних, строк реєстрації яких не скінчився станом на день набрання чинності цим Законом (08.02.2023).

У контексті наведеного, судом досліджено акт перевірки та матеріали справи та встановлено, що жодна з податкових накладних/розрахунків коригувань, які зареєстровані позивачем з порушенням граничного строку, не були складені, після набрання чинності Законом № 2876-IX або строк реєстрації яких не скінчився станом на день набрання чинності цим Законом (08.02.2023), тому в цій частині доводи позовної заяви не знайшли свого підтвердження та не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Щодо доводів позивача про те, що податкові накладні, з порушенням строків реєстрації яких не погоджується позивач, складені підприємством на операції примусового відчуження майна, які регламентуються Законом України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму військового чи надзвичайного стану» № 4765-VI від 17.05.2012 та постановою Кабінету Міністрів України № 998 від 31.10.2012 «Деякі питання здійснення повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», суд звертає увагу на наступне.

Як вже зазначалось вище, згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно змісту п. п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Нормами ст. 1 Закону № 4765 визначено, що примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості.

У даному випадку, відбувалась передача права на розпорядження товарами, як власника, тобто постачання товарів, а тому, у платника виникає обов`язок щодо нарахування ПДВ.

Однак, оскільки примусове відчуження майна в умовах правового режиму військового стану передбачає проведення розрахунків за поставлені товари за рахунок бюджетних коштів, дата виникнення податкових зобов`язань визначається з урахуванням положень п. 187.7 ст.187 ПК України.

Згідно з п. 187.7 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податщг або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов`язаннями перед бюджетом.

Нормами ст. 10 Закону № 4765 передбачено, що компенсація за примусово відчужене майно в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану з попереднім повним відшкодуванням його вартості здійснюється військовим командуванням чи органом, що прийняв рішення про таке відчуження, за рахунок коштів державного бюджету до підписання акту.

Компенсація за примусово відчужене майно в умовах правового режиму воєнного стану з наступним повним відшкодуванням його вартості здійснюється протягом п`яти наступних бюджетних періодів, правового режиму надзвичайного стану - протягом одного наступного бюджетного періоду після скасування правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за рахунок коштів державного бюджету.

Підставою для відображення в обліку вимушеного відчуження майна були первинні документи - акти примусового відчуження або вилучення майна:

-Акт від 31.03.2022, основний засіб - автомобіль Renault Duster VF1HJD40664938845, вартість майна з ПДВ 251054,66 грн, ПДВ 41842,44 грн, податкова накладна № 145 від 31.03.2022;

-Акт від 04.04.2022, основний засіб - Гус.гідр.екскав. Volvo EC380DL, вартість майна з ПДВ - 2556770,18 грн, ПДВ 426128,36 грн, податкова накладна № 146 від 04.04.2022;

-Акт від 08.04.2022, основний засіб - Екскаватор гідравл. Caterpillar 349D2L, вартість майна з ПДВ - 2028221,22 грн, ПДВ 338036,87 грн, податкова накладна № 147 від 08.04.2022.

Судом досліджено, що у податковій накладній № 146 від 04.04.2022 позивачем було помилково зазначено об`єкт основних засобів Навантажувач фронтальний LiuGong CLG856 на суму з ПДВ 2604884,44 грн, у тому числі ПДВ 434147,41 грн, який не відчужувався (акт відсутній), з огляду на що, не відбувалася передача права на розпорядження товарами, як власника, тобто у ПрАТ «ВЕСКО» не виникло обов`язку щодо виписки та реєстрації податкової накладної на зазначену суму, а тому, відповідно, не позивач не міг порушити строк реєстрації податкової накладної на зазначену суму.

Крім того, судом враховується доводи сторони позивача про помилкову виписку (до дати виникнення податкових зобов`язань) та реєстрацію помилково складених податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) № 145 від 31.03.2022 на суму ПДВ 41842,44 грн; № 146 від 04.04.2022 на суму ПДВ 860275,77 грн; № 147 від 08.04.2022 на суму ПДВ 338036,87 грн, позаяк, до підписання акту примусового відчуження майна, попереднього відшкодування його вартості підприємству не надходило, таким чином, за приписами п. 187.7 ст. 187 та п. 201.1 ст. 201 ПК України, у ПрАТ «ВЕСКО» не виникло обов`язку щодо складання та реєстрації податкових накладних за операціями примусового відчуження майна в умовах правового режиму військового стану, у зв`язку з чим, було складено розрахунки коригувань до помилково виписаних податкових накладних: розрахунок коригування податкової накладної № 150 від 08.04.2022 на суму ПДВ - 338036,87 грн до податкової накладної № 147 від 08.04.2022; розрахунок коригування податкової накладної № 148 від 31.03.2022 на суму ПДВ - 41842,44 грн до податкової накладної № 145 від 31.03.2022; розрахунок коригування податкової накладної № 149 від 04.04.2022 на суму ПДВ - 860275,77 грн. до податкової накладної № 146 від 04.04.2022.

Вказані позивачем обставини не спростовані відповідачем, як і не було зазначено про їх невідповідність дійсним обставинам.

Підставою для застосування штрафів, передбачених п.120№.1 ст.120№ ПК України є порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У даному випадку, вбачається, що у ПрАТ «ВЕСКО», не виникло обов`язку щодо складання та реєстрації податкових накладних: № 145 від 31.03.2022 на суму ПДВ 41842,44 грн; № 146 від 04.04.2022 на суму ПДВ 426128,36 грн; № 147 від 08.04.2022 на суму ПДВ 338036,87 грн, за операціями примусового відчуження майна в умовах правового режиму військового стану відповідно до вимог п. 187.7 ст. 187 та п. 201.1 ст. 201 ПК України, тому, на переконання суду, є неправомірним та непропорційним і застосування штрафу за несвоєчасну реєстрацію розрахунків коригувань помилкових податкових накладних, а саме:

РК № 150 від 08.04.2022, № 148 від 31.03.2022, № 149 від 04.04.2022, адже такі розрахунки коригувань складені без обставин (зміни чи повернення коштів), це технічне коригування даних у СЕА. Зазначені вище податкові накладні та розрахунки коригувань до них не повинні відображатись у декларації та не створюють наслідків, порушення строку реєстрації не вплинуло на повноту декларування ПДВ. Таким чином, ці податкові накладні та розрахунки коригування не повинні були відображатися в декларації з податку на додану вартість за березень 2022 року в сумі ПДВ 41842,44 грн, та коригування - 41842,44 грн; за квітень 2022 року в сумі ПДВ 1198312,64 грн, та коригування - 1198312,64 грн.

Суд вважає помилковими доводи відповідача про те, що обов`язок платника своєчасно зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних не поставлений у залежність від обставин, які можуть виникнути у майбутньому, зокрема встановлення відсутності необхідності реєстрації такої податкової накладної, оскільки не відповідають вимогам ст. 187 та 201 ПК України.

Висновки акта камеральної перевірки вказаних обставин не враховують, а висновки заперечень не містять відповідного обґрунтування неприйняття доводів платника податків щодо спірних правовідносин та складення ПН/РК за операціями примусового відчуження майна до виникнення підстав для відображення таких операцій та складання ПН.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Слід зазначити, що штраф, передбачений пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України за своєю правовою природою є фінансовою відповідальністю платника податків за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування, а тому може бути застосований за умови наявності його вини.

Також, при оцінці оскаржуваного рішення, суд звертає увагу на п. п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України яким встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна надати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Таким чином, суд вважає, що позивач вжив заходів, які від нього залежати, на виконання своїх податкових обов`язків та правильного відображення наявності/відсутності обов`язку складення ПН/РК.

Отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію ПН/РК № 145 від 31.03.2022 на суму ПДВ 41842,44 грн; № 146 від 04.04.2022 на суму ПДВ 860275,77 грн; № 147 від 08.04.2022 на суму ПДВ 338036,87 грн, № 150 від 08.04.2022, № 148 від 31.03.2022, № 149 від 04.04.2022, тобто в частині штрафу 248031,02 грн.

У іншій частині застосованих оскаржуваним рішенням штрафних санкцій (щодо ПН/РК № 137 від 31.12.2019, № 338 від 31.12.2019, № 150 від 30.06.2022, № 224 від 31.07.2022, № 94 від 31.01.2023), позовна заява не містить обґрунтованих та доведених посилань та доводів щодо неправомірності штрафних санкцій в цій частині, з огляду на що, податкове повідомлення-рішення в цій частині не підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими в частині вимог, з огляду на що, підлягають частковому задоволенню.

Стороною відповідача під час розгляду спору, не було надано спростування доводам, покладеним позивачем в основу позовної заяви, як і не надано доказів їх врахування/обґрунтованого відхилення при затвердженні висновків акта перевірки та розгляді заперечень.

Судові витрати підлягають розподілу згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України, пропорційно до обсягу задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-247, 255, 293, 295-297КАС України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "ВЕСКО" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 16.06.2023 № 596/32-00-51-01-03 в частині застосування до Приватного акціонерного товариства "ВЕСКО" штрафних санкцій у розмірі 248031,02 грн (двісті сорок вісім тисяч тридцять одна гривня 2 коп).

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Приватного акціонерного товариства "ВЕСКО" судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 720,47 грн (три тисячі сімсот двадцять гривень 47 коп).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.