Рішення

від 16.09.2024 по справі 380/94/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/94/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2024 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/94/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІСПОРТ» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕДІСПОРТ» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Львівської митниці, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100380/2 від 03.07.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та італійською компанією DISPOTECH S.R.L. укладено договір № 06/21 від 01.06.2021, згідно якого позивач, як покупець, купує в DISPOTECH S.R.L. товар, асортимент, кількість та ціна якого визначаються в рахунку-фактурі.

За вказаним договором, позивачем придбано товар в асортименті, загальною вартістю 3256,74 Євро, яка повністю оплачена позивачем.

Для митного оформлення відповідачу надано МД № 23UA209230069120U2 від 28.06.2023. Митна вартість всього товару була визначена декларантом за основним методом (ціною договору) з врахуванням вартості товару 3256,74 Євро та вартості його доставки до кордону України 24928,00 грн. З врахуванням курсу валюти: 40,0225 грн. за 1 Євро, митна вартість всього товару визначена позивачем склала 3440,46 Євро. При тому митна вартість Товару №3 «спортивна заморозка охолоджуючий спрей DISPO ICE CANC 400 мл» визначена в розмірі 2295,6850 Євро за основним методом (ціною договору) з врахуванням транспортування цього товару №3, який транспортувався одночасно з товарами №№ 1,2, що оформлялось єдиними документами.

Для підтвердження митної вартості вказаної в декларації було подано, зокрема, наступні документи: зовнішньоекономічний договір, документи, які підтверджують вартість транспортування, оплату товару, митна декларація щодо оформлення аналогічного товару в минулому тощо.

Митним органом надано повідомлення про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.

Позивачем було надано додатково зовнішньо-економічний договір № 6/21 від 01.06.2021 року, рахунок-фактура (інвойс) від 13.06.2023 року; замовлення товару № А.1504/2023 від 30.05.2023 року; проформа-інвойс; видаткові та податкові накладні, які засвідчують ціну товару, за якою такий продається позивачем вже на території України, прайс-лист; заявка-договір та рахунок на транспортно-експедиційні послуги; комерційні пропозиції з іноземних сайтів; копія декларації країни відправлення.

03.07.2023 року, відповідачем прийнято оскаржуване Рішення про коригування митної вартості № UA209000/2023/100380/2, а також прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації.

З оскаржуваного рішення вбачається, що коригування митної вартості стосується тільки товару № 3 «спортивна заморозка охолоджуючий спрей DISPO ICE CANC 400 мл» та вказано, що вона складає 6350,40 Євро, що в три рази більше ніж фактурна вартість цього товару, з урахуванням витрат на його доставку. Така митна вартість є вищою аніж ціна цього товару за якою позивач реалізує його на території України.

Позивач з прийнятим рішенням не погоджується та вважає, що товар випущено у вільний обіг митним органом, у зв`язку з отриманням забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України, про що оформлено ВМД 23UA209230071274U. Спірне рішення про коригування митної вартості товарів не містить ані порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом (резервним), ані джерел інформації, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товару.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, що відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України не визнає заявлену митну вартість позивачем.

Вважає, що позивачем не подано документального підтвердження двох складових митної вартості, передбачених пунктами 5 та 6 частини 10 ст. 58 МК України, а саме: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; та витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Документи, що були подані до митного оформлення містили розбіжності та відсутність всіх відомостей щодо усіх складових митної вартості, у зв`язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо в рішенні про коригування митної вартості. Митниця може вимагати, а декларант має надати документи для перевірки та підтвердження правильності визначення митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митного органу щодо підтвердження митної вартості товарів. Слід також зазначити, що необхідність витребування документів є передусім способом упевнитися в тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні його позову у зв`язку з безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якому він заперечив аргументи відповідача, про те, що разом з товаром № 3 ним на митну територію України завозились і товари № 1 і 2. При тому товари №№ 1, 2, 3 завозились на митну територію України за єдиним однаковим переліком документів, а на підтвердження митної вартості товарів № 1 і 2 позивачем було представлено ті самі документи, що і для Товару № 3. До митної вартості товарів №№ 1 і 2, яка визначена на підставі тих самих документів (у тому числі щодо транспортування) в митного органу не було жодних зауважень. У відповідача не виникало сумнівів щодо складових митної вартості товарів №№ 1 і 2, зокрема витрат на транспортування, навантаження тощо.

Також, позивач стверджує, що у відзиві на позов відповідач не навів доводів на підтвердження правильності та обґрунтованості застосування ним резервного методу визначення митної вартості товару № 3. Зокрема відповідач не навів доводів на спростування аргументів позивача щодо протиправності застосування такого методу.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 16.01.2024 року відкрито спрощене провадження у справі.

Судом встановлені наступні обставини.

03.07.2023 року Львівською митницею прийнято оскаржуване Рішення про коригування митної вартості № UA209000/2023/100380/2, в графі 33, якого зазначено:

« 33 Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI ( далі- МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю за було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах: - відповідно до положень Інкотермс - 2010, термін EXW Франко завод (... назва місця) означає, що продавець надасть товар на підприємстві. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, згідно заявлених умов поставки, для підтвердження митної вартості товарів подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка фактури. Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 16.06.2023 № KI-00003350 не містить відомостей щодо згаданих складових як то навантаження та страхування. Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 ст. 58 МКУ; - згідно пункту 2.1. зовнішньоекономічного контракту від 01.06.2021 № 06/21 зазначено, що покупець несе відповідальність за митне оформлення та виконання митних формальностей пов`язаних з експортом товару. Однак декларантом не включено до розрахунку митної вартості товару вартості витрат пов`язаних з виконанням митних формальностей у країні експорту. Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально; - відповідно до вимог п. 17 Заявки договору від 15.06.2023 №11001-44896 передбачена передплата за перевезення до моменту відвантаження товару. Разом з тим декларантом не надано митному органу банківський платіжний документ про факт оплати транспортування. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості. Відповідно до частини 2-3 статті 53 Митного кодексу України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, для підтвердження митної вартості: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; -транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу митного органу документів які спростовують розбіжності виявлені при поданні митної декларації, декларантом не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості: - товару № 3 слугувала митна декларація від 15.05.2023 № UA100180/2023/506963 де вартість подібного товару становить 17,0206 дол. США за кг.».

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірне рішення протиправним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Судом враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірного рішення з наступних встановлених підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:

Згідно із ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно із ст. 53 МК України, документи, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

1. У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

2. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

3. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

4. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

5. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

6. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно із ст. 54 МК України, Контроль правильності визначення митної вартості товарів.

1. Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

2. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

3. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

4. Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

5. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

6. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

7. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно із ст. 55 МК України, щодо коригування митної вартості товарів.

1. Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

2. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

3. Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

4. Під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу.

5. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

6. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

7. У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

8. Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

9. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом

10. Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Суд встановив, що позивачем було надано митному органу для митного оформлення імпортованого товару документи, які ідентифікували товар, містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ст. 58 МК України.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду, викладених в Постанові від 07.05.2020 у справі № 1.380.2019.001625), наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Таким чином, суд зазначає, що законодавством визначений чіткий перелік підстав за наявності яких митний орган вправі витребувати від декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів. Такими підставами, зокрема є наявність розбіжностей у документах; наявність ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З матеріалів справи вбачається, що повідомлення митного органу про витребування у позивача додаткових документів не містить посилання на підстави встановлені законом, не містить вказівки на конкретні документи, які викликали сумніви, і які повинні бути надані для їх усунення. Так митний орган не зазначає у повідомленні про те, що подані декларантом документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; не вказує на наявність ознак підробки; не вказує, що такі документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд звертається до правового висновку Верховного Суду в постанові від 05.02.2017 року у справі №816/1199/15-а відповідно до якого, встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд констатує, що аналіз змісту документів, наданих позивачем для підтвердження митної вартості засвідчує, що вони не містять розбіжностей, у них відсутні ознаки підробки, вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відтак у митного органу не могло бути об`єктивних підстав для обґрунтованих сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості за основним методом.

Суд також враховує що за спірною декларацією, одним транспортним засобом, одночасно та разом з товаром № 3, позивач на митну територію України завозив і товари № 1 і 2. Товари №№ 1, 2, 3 завозились на митну територію України за тим самим ЗЕД контрактом, тим самим рахунком-фактурою, тим самим перевізником, послуги якого оформлені тим самим рахунком-фактурою, договором-заявкою та довідкою про вартість.

Митна вартість товарів №№ 1, і 2 позивачем заявлена також за основним методом (ціною договору) з урахуванням вартості транспортування цих товарів. На підтвердження цієї вартості позивачем було представлено ті самі документи. До митної вартості товарів №№ 1 і 2, яка визначена на підставі тих самих документів (у тому числі щодо транспортування) в митного органу не було жодних зауважень. Щодо Товарів 1 і 2 митний орган погодився з тим, що представлені декларантом документи на транспортування для цих товарів є належними та достатніми для підтвердження цієї складової митної вартості. З приводу митної вартості цих товарів у відповідача не виникало жодних обґрунтованих сумнівів, хоча документи у тому числі щодо транспортування цих товарів та Товару №-3 ідентичні.

Відповідач погодився з тим, що митна вартість Товарів №№ 1 і 2, яка була визначена позивачем на підставі тих самих документів, є правильною і не викликає в митного органу сумнівів, як правильними і безсумнівними ним визнано і документи, подані на підтвердження митної вартості Товарів №№ 1 і 2. Митна вартість цих товарів не була скоригована, зауважень щодо документального підтвердження вартості перевезення Товарів 1 і 2 митним органом не висловлено. Заперечень щодо цього факу не було викладено і у відзиві відповідача.

Таким чином, суд вбачає, що суб`єкт владних повноважень по різному оцінив одні і ті ж документи в одному і тому самому випадку, - що є порушенням норми пункту 3 частини 2 ст. 2 КАС України, яка вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти обґрунтовано , добросовісно та розсудливо.

По суті, декларантом надано всі наявні документи, які містять числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, яка підлягає сплаті за ці товари, які піддаються обчисленню та підтверджуються документально, зокрема, і щодо оплати за транспортування. Таким чином позивач представив відповідачу і Заявку Договір транспортного експедирування № 11001-44896 від 15.06.2023 року з ТОВ «Рабен Україна», і рахунок на оплату вартості перевезення і довідку про транспортні витрати. В останній перевізником зазначено, що вантажно-розвантажувальні роботи включено у вартість перевезення. Вартість перевезення вказана як в рахунку, так і в довідці, і також підтверджує вартість перевезення товарів 1 і 2, до чого в митного органу не було жодних сумнівів.

Відтак сумніви відповідача та його вимога про витребування від позивача додаткових документів на підтвердження митної вартості тільки Товару 1 не можна вважати обґрунтованими та такими, що спрямовані на добросовісне та розумне виконання суб`єктом владних повноважень покладених на нього функцій.

Суд відзначає, що відсутність у вимозі митного органу належної конкретизації переліку документів, які викликали в нього сумніви та які декларант повинен надати для усунення сумнівів митного органу, поставила позивача у стан правової невизначеності. Це зумовило неможливість надати митному органу необхідний, в розумінні саме суб`єкта владних повноважень, пакет документів. Для суб`єкта власних повноважень, було створено передумови для прояву негативної дискреції прийняття рішення про відмову у митному оформленні товарів відповідно до вказаної позивачем митної вартості.

Суд також зазначає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року N 598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Згідно з правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Суд зазначає, що митним органом не було вказано жодних даних щодо МД №UA100180/2023/506963 від 15.05.2023, яка слугувала джерелом інформації для коригування митної вартості. У спірних рішеннях, відповідач не надав жодних обґрунтувань щодо джерела інформації, чому ним обрано саме цю митну декларацію.

Відповідач має доступ до цінової бази усіх ввезених на митну територію України товарів та може відібрати за критерієм «код УКТЗЕД» всі митні оформлення за першим методом за певний період та проілюструвати діапазон оформленої митної вартості (від мінімальної до максимальної) ідентичних чи подібних товарів, вказавши обсяг поставок, країну походження тощо. Тому зазначення лише номеру та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо суперечать вищезазначеним положенням законодавства та є самостійною підставою для скасування рішення про коригування митної вартості.

Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.09.2022 року (справа №1.380.2019.004890).

Суд вважає, що декларант надав відповідачу всі необхідні документи і в тому числі товаросупровідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Відповідач не надав доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення. Крім того, у різний спосіб оцінюючи одні і ті ж факти та документи, відповідач вводить позивача у правову невизначеність.

Таким чином, спірне рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

Також суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

З цих же по суті підстав, судом не враховуються заперечення відповідача.

Відповідно позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІСПОРТ» (46002, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Бродівська, буд. 5А, ЄДРПОУ 37519812) до Львівської митниці (79000, Львівська обл. м. Львів. вул. Костюшка Т. буд. 1, ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, - задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Львівською митницею Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100380/2 від 03.07.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000, Львівська обл. м. Львів. вул. Костюшка Т. буд. 1, ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІСПОРТ» (46002, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Бродівська, буд. 5А, ЄДРПОУ 37519812) 2 684,00 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. 295 -297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Рішення складено в повному обсязі 16.09.2024 року.

Суддя Гавдик З.В.