Рішення

від 17.09.2024 по справі 600/5388/23-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/5388/23-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліон Ресайклінг Україна" до Чернівецької митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 11.07.2023 року № UA408000/2023/000300/2.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що ним було подано до Чернівецької митниці Державної митної служби України митну декларацію та усі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Однак, за результатами розгляду поданої митної декларації та доданих до них документів, відповідачем протиправно винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач не погоджується із прийнятими відповідачем рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оскільки при здійсненні митного оформлення товару ним були надані всі необхідні документи, які підтверджували ціну товару. Також позивач вказав, що подані документи не містили ніяких суттєвих розбіжностей, що, в свою чергу, слугувало підставою для визначення митної вартості товару за першим методом.

Відповідач у відзиві заперечував проти адміністративного позову та зазначив, що прийняте рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення року прийнято правомірно. Відповідач вказує на те, що при аналізі поданих митному органу документів були виявлені неточності, що викликало у митного органу обґрунтовані сумніви щодо повноти та коректності інформації, зазначеної у документах та повноти всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Таким чином, у посадових осіб митного органу не було достатніх підстав для визначення митної вартості товару за першим методом (на основі заявленої декларантом вартості товару).

Рух справи у суді

Судом відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

16.06.2023 р. між компанією «PROCHEMICAL GROUP» s.r.o. (Словакія) продавець та позивачем (покупець) укладено договір (контракт) №LP/2023/06 на поставку товару згідно додатку до контракту. Відповідно до Розділу 2 Контракту Ціни контракту вказані в ЄВРО і розуміються на умовах FCA склад відправника вантажу в м. Новаки, Словацької Республіки (за умовами ІНКОТЕРМС 2020) та включають вартість Товару, експортного пакування, маркування, а також митні збори, що стягуються у процесі виконання зобов`язань за цим Контрактом за межами України. Згідно Розділу 3. Контракту Умови поставки Товар поставляється узгодженими партіями на умовах та у строки зазначених у відповідних додатках до Контракту. Так відповідно до Додатку №1 від 16.06.2023 року згідно якого Продавець продає, а Покупець купує Товар на наступних умовах: 1. Суспензійний полівінілхлорид, Словініл S-683 / код 3904100090, кількість - 22.00 тн., ціна за тн. - 820 ЄВРО, загальною вартістю на умовах поставки FCA м. Новаки, Словацької Республіки - 18040 ЄВРО. Умови оплати: 100% попередня оплата протягом 10 днів від дати підписання Додатку №1. (а.с. 22-29).

На підставі Додатку 1 від 16.06.2023 року до контракту №LP/2023/06 було надано Проформу Інвойс (Рахунок-проформа) №PVCPLR2301 від 16.06.2023 р. в сумі 18040 Євро. (а.с. 30-31).

06.07.2023 р. складено Інвойс №PVCPLR2301-01 на загальну суму 18040 Євро. В умовах оплати вказано: Передоплата оплата була здійснена за проформою-інвойсом №PVCPLR2301. (а.с. 33-35).

10.07.2023 р. позивачем, з метою проведення митного оформлення товарів, до для митного оформлення подано митну декларацію №23UA408020042633U7. Матеріали справи містять товаросупровідні документи, які були подані позивачем для митного оформлення товару: зовнішньоекономічний Контракт №LP/2023/06 від 16.06.2023 року; Додаток №1 від 16.06.2023р.; рахунок-проформа (проформа інвойс) PVCPLR2301 від 16.06.2023 року; рахунок-фактура (інвойс) PVCPLR2301-01 від 06.07.2023 р.; сертифікат про походження товару 05230974 від 07.07.2023 р.; сертифікат якості №00131298/000010 від 26.06.2023 року; прайс-лист виробника EU-0617 від 16.06.2023 р.; комерційна пропозиція виробника EU0618 від 16.06.2023 р.; автотранспортна накладна (СМR) № 1/7 від 06.07.2023 р.; договір про перевезення товару №20/06/23 від 20.06.2023 р., укладений з ТОВ «Р-ТРАНС»; заявка на транспортно-експедиторське обслуговування №06/07/23 від 06.07.2023 р.; рахунок фактура за транспортно-експедиційні послуги ТР-0002173 від 07.07.2023 р.; довідка про транспортні витрати б/н від 11.07.2023 р.; пакувальний лист DNPVCPLR2301-01 від 06.07.2023 р. до інвойсу PVCPLR2301-01; копія договору купівлі-продажу товару №2124013982 від 08.06.2023 року; копія митної декларації країни відправлення 23SK6667EX30676401 від 06.07.2023р.; платіжне доручення на оплату товару №11 від 04.07.2023 р. в сумі 18040 євро. (а.с. 19-61, 64-67, 71).

За результатами розгляду митної декларації 23UA408020042633U7 від 10.07.2023 р. прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 11.07.2023 року № UA408000/2023/000300/2, згідно з яким митним органом визначено митну вартість за резервним методом. Підставою для коригування митної вартості товару митний орган зазначає ч. 3 ст. 53 МК України. (а.с. 15-16).

У зв`язку з коригуванням митної вартості товарів, Чернівецькою митницею винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2023/001042 від 10.07.2023 року. (а.с. 17-18).

Мотивувальна частина

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі МК України).

Згідно зі ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За правилами статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до вимог ч.ч. 1 та 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідності до ч. 4 ст. 53 МК України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

За змістом ч.ч. 5 та 6 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Із наведених положень випливає, що орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

В силу ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 7 ст. 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

За правилами статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

Слід зазначити, що дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Однак, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Також, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Тобто, необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

З викладених правових норм видно, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Аналіз наведених статей свідчить, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на декларанті. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митниця зобов`язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Як вбачається із матеріалів справи, 10.07.2023 р. позивачем, з метою проведення митного оформлення товарів, до для митного оформлення подано митну декларацію №23UA408020042633U7. Матеріали справи містять товаросупровідні документи, які були подані позивачем для митного оформлення товару: зовнішньоекономічний Контракт №LP/2023/06 від 16.06.2023 року; Додаток №1 від 16.06.2023р.; рахунок-проформа (проформа інвойс) PVCPLR2301 від 16.06.2023 року; рахунок-фактура (інвойс) PVCPLR2301-01 від 06.07.2023 р.; сертифікат про походження товару 05230974 від 07.07.2023 р.; сертифікат якості №00131298/000010 від 26.06.2023 року; прайс-лист виробника EU-0617 від 16.06.2023 р.; комерційна пропозиція виробника EU0618 від 16.06.2023 р.; автотранспортна накладна (СМR) № 1/7 від 06.07.2023 р.; договір про перевезення товару №20/06/23 від 20.06.2023 р., укладений з ТОВ «Р-ТРАНС»; заявка на транспортно-експедиторське обслуговування №06/07/23 від 06.07.2023 р.; рахунок фактура за транспортно-експедиційні послуги ТР-0002173 від 07.07.2023 р.; довідка про транспортні витрати б/н від 11.07.2023 р.; пакувальний лист DNPVCPLR2301-01 від 06.07.2023 р. до інвойсу PVCPLR2301-01; копія договору купівлі-продажу товару №2124013982 від 08.06.2023 року; копія митної декларації країни відправлення 23SK6667EX30676401 від 06.07.2023р.; платіжне доручення на оплату товару №11 від 04.07.2023 р. в сумі 18040 євро.

За результатами розгляду вказаної митної декларації відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 11.07.2023 року № UA408000/2023/000300/2.

Приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів митний орган виходив із того, що подані позивачем документи, які підтверджують митну вартість, документально не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості зауважень митного органу до змісту та комплектності поданих позивачем разом із митними деклараціями документами, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 4 т. 9, ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.

Однак у ході судового розгляду справи відповідачем не доведено суду, що виявлені ним у поданих декларантом документах розбіжності дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, що не відповідає приписам ч. 3 ст. 53 МК України.

Поряд з цим, згідно обставин справи, декларантом вартість товару була визначена відповідно до основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

В оскаржуваному рішенні відповідач зазначає на наступні розбіжності:

«- товар постачається на умовах FCA SK Novaky. П.2.1 контракту від 16.06.2023 №LP/2023/06 зазначено, що загальна сума контракту включає вартість товару, експортного пакування, маркування, а також митні збори, що стягуються у процесі виконання зобов`язань за цим контрактом за межами України. Разом з тим, при імпорті товарів в Україну на умовах FСА (франко перевізник) до витрат продавця входять: оплата навантажувальних робіт; внутрішні перевезення; експортне мито; митний збір; податки. Таким чином, у митного органу виникає питання щодо включення зазначених складових до митної вартості. Документів з цього приводу не надано;

- згідно положень Додатку №1 від 16.06.2023: умови оплати: 100% попередня оплата протягом 10 днів від дати підписання додатку. В гр.70 платіжної інструкції від 04.07.2023 №11 зазначено лише реквізити контракту. Так, неможливо визначити, що оплата здійснена саме за цю партію товару;

- рахунок на оплату від 07.07.2023 №ТР-0002173 містить відомості щодо вартості експедиційної винагороди з організації перевезення вантажу по території України, які не додані до митної вартості. Інформація щодо вартості експедиційної винагороди з організації перевезення вантажу за межами території України відсутня. Експедитор надає послуги на всій протяжності маршруту. Відомостей, які б документально підтвердили критерій розподілу експедиторських послуг на до/після кордону України, не надано;

- рахунок на оплату від 07.07.2023 №ТР-0002173 виставлений у відповідності до договору від 20.06.2023 №20/06/23, який до оформлення не наданий. Так виникає питання щодо умов перевезення, оплати та документального підтвердження числового значення транспортно-експедиційних витрат;

- рахунок на оплату від 07.07.2023 № ТР-0002173 не містить відомостей щодо завантажувально-розвантажувальних робіт, про які йдеться у довідці від 07.07.2023 б/н;

- договором від 20.06.2023 № 20/06/23 передбачена наявність заявки, яка до оформлення не надана.»

Декларантом додатково надано:

«- лист від 11.07.2023 №11-07-2023, про те, що досилки документів більше не буде та проханням продовжити митне оформлення;

- заявка на транспортно-експедиторське обслуговування до Договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 20.06.2023 №20/06/2023 від 06.07.2023 №06/07/23;

- посередницький зовнішньоекономічний договір (контракт) (крім позначеного кодом 4317) від 08.06.2023 №2124013982;

- довідка про транспортні витрати від 11.07.2023 б/н, в якій вказано, що винагорода за експедиційні послуги в межах України включена у вартість перевезення по території України».

Щодо доводів митного органу про розбіжність в частині додавання складової митної вартості, такої як, вартість упаковки або вартість навантажувальний робіт, суд зазначає наступне. Відповідачем вказано, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі, тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Однак, судом встановлено, що вартість усіх складових, згідно умов пункту 2.1 контракту №LP/2023/06 від 16.06.2023 р. включають у вартість товару, а саме: експортного пакування, маркування, а також митні збори, що стягуються у процесі виконання зобов`язань за цим контрактом за межами України. При цьому, у контракті визначено, що поставка товару відбувається на комерційних умовах FCA, склад відправника вантажу в м. Новаки, Словацької Республіки (ІНКОТЕРМС 2020) про що також зазначено у Додатку №1 від 16.06.2023 року до контракту, інвойсі PVCPLR2301-01 від 06.07.2023 року від 16.02.2023 р, пакувальному листі, прас-листі.

Згідно з правилами Інкотермс 2020 відповідно до умов поставки FCA означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Статтею А.4 терміну FCA передбачено, що продавець зобов`язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем відповідно до ст. А.2 «а», у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки. Поставка вважається здійсненою, якщо названим місцем поставки є площі продавця, коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений по купцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього.

Визначальним у пп. в) п. 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України є посилання на з`ясування відповідних відомостей щодо вартості упаковки та робіт в разі якщо вони не включені до ціни, що була фактично сплачена.

Таким чином, відповідно до документів наданих до митного оформлення, а також обумовлених сторонами умов поставки за контрактом, у ціну товару вже були включені всі витрати на пакувальні матеріали та роботи, пов`язані із пакуванням, навантажувальні роботи. Крім того, для визначення сплаченої вартості товару позивач надав додатковий документ - експортну декларацію Продавця «PROCHEMICAL GROUP» s.r.o. (Словакія) № 23SK6667ЕХ030676401 від 06.07.2023 року де вказано вартість відповідного товару: «Полівінілхлорид Slovinyl S-683» -22000 кг. -18040 ЄВРО.

Щодо доводів митного органу про розбіжність в частині підтвердження оплати за товар суд зазначає наступне. Відповідачем вказано, що в наданих передплатах на поданий позивачем інвойс не можливо ідентифікувати за яку поставку товару проведено оплату. Суд встановив, що до митної декларації було надано позивачем банківський платіжний документ №11 від 04.07.2023 року на суму 18040 Євро, яка відповідає сумі передоплати згідно умов додатку №1 від 16.06.2023 року до контракту №LP/2023/06 від 16.06.2023 р., інвойсу PVCPLR2301-01 від 06.07.2023 року, проформи інвойсу PVCPLR2301від 16.06.2023 року. При цьому, в даному платіжному дорученні є посилання на контракт №LP/2023/06 від 16.06.2023 р., а тому митний орган мав можливість ідентифікувати вказаний платіж як оплату за товар, згідно додатку №1 від 16.06.2023 року до контракту та проформи інвойсу. Крім того, суд звертає увагу, що платіжне доручення заповнюється працівником банку відповідно до інструкції, має типову форму, згідно якої вказується посилання на контракт за яким здійснюються розрахунки, а тому вказані митним органом доводи в цій частині суд вважає помилковими.

Щодо доводів митного органу про розбіжність в частині підтвердження розподілу експедиторських послуг на до/після кордону України для додавання їх вартості до митної вартості товару та відсутності відомостей у рахунку ТР-0002173 від 07.07.2023 року щодо завантажувально-розвантажувальних робіт про які йдеться у довідці від 07.07.2023 року, суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Так, позивачем надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: автотранспортна накладна (СМR) № 1/7 від 06.07.2023 р.; договір про перевезення товару №20/06/23 від 20.06.2023 р., укладений з ТОВ «Р-ТРАНС»; заявка на транспортно-експедиторське обслуговування №06/07/23 від 06.07.2023 р.; рахунок фактура за транспортно-експедиційні послуги ТР-0002173 від 07.07.2023 р.; довідка про транспортні витрати б/н від 11.07.2023 р.

У довідці про транспортно-експедиторські витрати розписано вартість транспортних витрат до/після кордону України та вказано, що винагорода за експедиційні послуги за межами України включена у вартість перевезення до кордону України, а винагорода за експедиційні послуги в межах України включена у вартість перевезення по території України. Також вказано, що завантажувально-розвантажувальні роботи включено у вартість доставки. Таким чином, вартість транспортних послуг Новаки (Словаччина) - кордон України (Ужгород) включає експедиційну винагороду та навантажувальні роботи, складає 23100 грн, які були включені в розрахунок митної вартості товару декларантом в графі 12 декларації (розрахунок наведено на сторінці 2 позову). Твердження митного, що довідка про транспортні витрати не є документальним підтвердженням про транспортні витрати оскільки не є документом первинного бухгалтерського обліку і виникають питання щодо підтвердження числового значення експедиторських послуг не заслуговує на увагу, оскільки митним законодавством не визначено вичерпний перелік документів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення.

Таким чином, судом з`ясовано, що після надання додаткових документів та пояснень зі сторони декларанта, митницею їх безпідставно до уваги не було взято. Крім того, відповідачем не зазначено які саме відомості відсутні (вартість товару, його маса, маса упаковки, транспортні витрати чи інші), що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, зазначеного у спірній митній декларації позивача. Суд вважає, що митний орган мав всі можливості перевірити декларування складових митної вартості у повному обсязі, однак цього не зробив. При перелічені розбіжностей митницею жодним чином не зазначено, як вказані розбіжності впливають на митну вартість товарів, або унеможливлюють її визначення як таку.

У постанові від 05.03.2019 року у справі №815/5791/17 Верховний Суд наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (аналогічна позиція Верховного Суду закріплена і у постанові від 05.03.2019р. у справі №813/1532/17, постанові від 19.02.2019 у справі№805/'2713/16-А).

Суд встановив, що наведені вище доводи і аргументи відповідача з приводу правомірності спірного рішення належним чином не підтверджені наявними доказами та спростовуються матеріалами справи.

Суд наголошує, що здійснення коригування митної вартості товарів належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати його розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.

У вказаних рішеннях про коригування митної вартості товарів, окрім наведених вище обставин, також зазначено про те, що за основу для визначення митної вартості взято раніше визнану (визначену) митними органами митну вартість за різними митними деклараціями.

Суд звертає увагу на те, що різниця між митною вартістю товару, задекларованого позивачем, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались ним же чи іншими особами у попередніх періодах, не може свідчити про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а та підтриманою у постанові Верховного Суду від 30.06.2022 у справі №280/1824/19.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Згідно частини 2 статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Встановивши, що подані документи містять розбіжності, контролюючий орган повинен вказати, які саме з поданих декларантом документів та які саме показники цих документів містять розбіжності.

З зазначеного слідує, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

Відтак суд вважає, що у поданих до митного оформлення товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.

Водночас, митним органом як суб`єктом владних повноважень, не надано суду обґрунтованих доводів й, відповідно, не доведено наявності правових підстав для обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей на підтвердження правильності визначення ним митної вартості товару за ціною договору.

Враховуючи викладене у своїй сукупності, суд погоджується з твердженням позивача про подання ним разом з митними деклараціями до митного органу усіх належних документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, та, відповідно, про безпідставність висновку відповідача про те, що надані позивачем документи містять розбіжності і не підтверджують заявлену за ціною договору митну вартість товару. Указане свідчить про безпідставність та незаконність оскаржуваних рішень Чернівецької митниці про коригування митної вартості.

Під час судового розгляду справи відповідач не довів, що витребувані митним органом у декларанта документи є документами, необхідними для усунення (спростування) саме тих розбіжностей, які мали місце на думку митного органу в документах, поданих позивачем до митного оформлення товару.

Разом із цим, митним органом як суб`єктом владних повноважень, усупереч наведеним вище нормам матеріального та процесуального права, не надано суду обґрунтованих доводів й, відповідно, не доведено наявності правових підстав для обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей на підтвердження правильності визначення ним митної вартості товару за ціною договору.

Враховуючи викладене, перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність критеріям, наведених у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що при його прийнятті відповідач діяв не на підставі закону, який регулює спірні відносини; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень; недобросовісно й нерозсудливо.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору. Подані позивачем до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам статті 53 МК України.

Таким чином, суд вважає, що оскаржуване рішення Чернівецької митниці є протиправним, а тому наявні підстави для його скасування.

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення, в той час як позивач надав суду належні обґрунтування та докази на підставі яких суд дійшов висновку про задоволення позову.

Судові витрати

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із задоволенням позову, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 11.07.2023 року № UA408000/2023/000300/2.

3. Стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 2684 грн згідно квитанції №655 від 24.07.2023 р.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Найменування сторін:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліон Ресайклінг Україна" (вул. Нова, 58, офіс 5, смт. Слобожанське, Дніпровський район, Дніпропетровська область, 52005, код ЄДРПОУ: 41456434).

відповідач - Чернівецька митниця (вул. Руська, 248-М, м. Чернівці, 58023, код ЄДРПОУ: 43971359).

Суддя Т.М. Брезіна