Рішення

від 16.09.2024 по справі 620/9476/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2024 року м. Чернігів Справа № 620/9476/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сівертранс» до Чернігівської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сівертранс» (далі ТОВ «Сівертранс», позивач) 04.07.2024 звернулось до суду з позовом до Чернігівської митниці (далі відповідач), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 11.06.2024 №UA10200020243, №UA10200020244.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскільки придбаний товариством напівпричіп походив з Європейського Союзу, позивач правомірно скористався преференціями в рамках вільної торгівлі між Україною та ЄС та застосував ставку ввізного мита на рівні 0%. При цьому, позивач зазначив, що ні сертифікат з відміткою в графі 14, ні лист від 19.01.2022 №Р007-29/27.4.1/1174 не могли бути підставою для встановлення порушення ним митного законодавства, оскільки: верифікація сертифікату походження товару EUR.1 від 24.01.2020 №DA033142 проведена уповноваженим митним органом Республіки Латвія 19.01.2021, в той час коли запит на верифікацією Державною митною службою України направлено 17.09.2021; у листі від 19.01.2022 вказано про неможливість підтвердити преференційне походження напівпричепів Schmitz SKO24 WSM00000005110565 та WSM0000000511556, проте згідно з митною декларацією товариство здійснювало імпорт напівпричепу, рефрижератора марки «Schmitz», модель «SKO 24», номер шасі « НОМЕР_1 ».

Ухвалою судді від 18.07.2024 у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи з (повідомленням) викликом сторін відмовлено, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, також установлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Ухвалою суду від 09.09.2024 Чернігівській митниці відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Представник відповідача у встановлений ухвалою суду строк надав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та зазначив, що в ході перевірки митницею встановлено неумисне порушення позивачем підпункту (а) пункту 1 статті 15 Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, ратифікованої Законом України від 08.11.2017 №2187-VIII, частин 1, 3 статті 43, частин 4, 5 статті 280, частини 1 статті 281 Митного кодексу України та вимог пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань зі сплати митних платежів на загальну суму 58742,44 грн., у зв`язку з чим було винесено спірні рішення. Так, сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 24.01.2020 №DA033142 не відповідає вимогам щодо достовірності й правильності, про що свідчить графа 14 «Результати перевірки», а в листі уповноваженого органу Латвійської Республіки від 19.01.2022 міститься відмітка «Х» в графі, яка вказує, що виконана перевірка довела невідповідність сертифіката вимогам щодо достовірності й правильності.

Позивач надав відповідь на відзив, у якій свою правову позицію підтримав, наполягаючи на його обґрунтованості.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, у якому просив врахувати його правову позицію та у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд встановив таке.

ТОВ «Сівертранс» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому порядку, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис (а.с. 10-11).

17.01.2020 між ТОВ «Сівертранс» (покупець) та Kreiss SIA (продавець) укладено Договір №125, відповідно до якого продавець зобов`язався поставити напівпричіп, що був у використанні, марки SCHMITZ, тип SKO24, номер шасі (VIN) НОМЕР_1 , а покупець оплатити та прийняти товар відповідно до п.2.1, 4.1, та 5.1 даного контракту (а.с. 23-24).

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 Договору умови поставки товару у відповідності до Правил «Інкотермс 2010» EXW - Марупе (Марупе, Латвія). Товар ввозиться на територію України.

Датою поставки товару та датою переходу права власності на товар по якості та кількості вважається дата повної оплати за товар покупцем, згідно з п.5.1.

Відповідно до пункту 4.1 Договору товар постачається за договірними цінами на підставі контракту. На момент укладання контракту вартість товару без ПДВ становить 17800,00 євро.

17.01.2020 Kreiss SIA виставлено ТОВ «Сівертранс» INVOICE/Рахунок №125 на загальну суму 17800,00 євро, повністю оплачений товариством (а.с. 24).

Вказаний у Договорі товар переданий ТОВ «Сівертранс» 24.01.2020, на підтвердженя чого надано акт Прийому-передачі основного засобу (напівпричіп рефрижератор Schmitz SKO24) (а.с. 33).

26.01.2020 під час доставки напівпричепу рефрижератора Schmitz SKO24 на митну територію України позивач склав та подав на реєстрацію до відділу митного оформлення №5 митного поста «Нові Яриловичі» митну декларацію №UA102030/2020/631523 для здійснення митного оформлення товару, а саме: «Напівпричіп, рефрижератор, марка - Schmitz, модель - SKO24, номер шасі - НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення - 2013; модельний рік виготовлення - 2013, кількість осей - тривісний, бувший у використанні; призначений для перевезення вантажів по дорогах загального користування. Торгівельна марка «Schmitz». Виробник «Schmitz Cargobull AG» Німеччина. Країна виробництва - Німеччина (DE). У графі 36 митної декларації зазначенено код преференції із застосуванням пільги «410» (преференція зі сплати ввізного мита «410») - Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС (а.с. 25-26).

На підтвердження походження товару з країн ЄС ТОВ «Сівертранс» надало контролюючому органу сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 24.01.2020 №DA033142, виданий посадовою особою митного органу Латвійської Республіка за заявою експортера (SIA «Kreiss») у відповідності до положень Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (а.с. 30-31). У вищевказаному сертифікаті з перевезення товару у графі 4 «Країна, група країн або територія, з яких походять товари» вказано EU (Європейський Союз).

Враховуючи наведене, ТОВ «Сівертранс» під час митного оформлення товару скористалось преференціями в рамках вільної торгівлі між Україною та ЄС та застосувало ставку ввізного мита на рівні 0%.

На підставі надходження від уповноваженого органу Латвійської Республіки листа від 19.01.2022 №P007-29/27.4.1/1174 щодо не підтвердження преференційного походження товару «напівпричіп рефрижератор SCHMITZ, модель - SKO 24» згідно Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 №1678-VII, Доповнення І Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, ратифікованої Законом України від 08.11.2017 №2187- VIII, та згідно з наказом Чернігівської митниці від 04.02.2022 №43, посадовими особами митниці проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Сівертранс» щодо дотримання вимог законодавства України з питань митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митною декларацією від 26.01.2020 №UA102030/2020/631523.

За результатами перевірки складено акт від 23.02.2022 №4/22/7.11-19-12/37699816 (а.с. 12-18), у якому зазначено про порушення товариством:

- підпункту (а) пункту 1 статті 15 Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, ратифікованої Законом України від 08.11.2017 №2187-VIII, частин 1, 3 статті 43, частин 4, 5 статті 280, частини 1 статті 281 Митного кодексу України, в результаті чого знижено податкове зобов`язання зі сплати ввізного мита за митною декларацією від 26.01.2020 №UA102030/2020/631523, на загальну суму 48952,03 грн.;

- вимог пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання зі сплати податку на додану вартість за митною декларацією від 26.01.2020 №UA102030/2020/631523 на загальну суму 9790,41 грн.

На підставі викладених в акті перевірки висновків Чернігівською митницею 11.06.2024 винесено ТОВ «Сівертранс» податкові повідомлення-рішення:

№UA10200020243, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання» на 53847,23 грн. (48952,03 грн. за основним платежем та 4895,20 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с. 19-20);

№UA10200020244, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання» на 10769,45 грн. (9790,41 грн. за основним платежем та 979,04 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с. 21-22).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, ТОВ «Сівертранс» звернулось до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Так, згідно з пунктом 190.1 статті 190 Податкового кодексу України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Отже, сума податку на додану вартість залежить від розміру мита, що підлягає сплаті та включається до ціни товару.

Ввізне мито, відповідно до положень статті 272 Митного кодексу України встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.

Стаття 276 Митного кодексу України визначає, що платниками мита є: 1) особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом; 2) особа, на адресу якої надходять товари, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових або експрес-відправленнях, несупроводжуваному багажі, вантажних відправленнях; 3) особа, на яку покладається обов`язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом, у разі порушення таких вимог; 4) особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу); 5) особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження товари, що були випущені у вільний обіг на митній території України із звільненням від оподаткування митними платежами, до закінчення строку, визначеного законом; 6) особа, яка реалізує товари, транспортні засоби відповідно до статті 243 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 277 Митного кодексу України об`єктами оподаткування митом є: 1) товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами; 2) товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу, а також розділів V та VI Податкового кодексу України; 3) товари, транспортні засоби, що реалізуються відповідно до статті 243 цього Кодексу.

Отже, аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що платники податків, визначені статтею 272 Митного кодексу України, при ввезені відповідного товару (який є об`єктом оподаткування відповідно до частини першої статі 277 Кодексу) на митну територію України зобов`язані сплачувати ввізне мито.

Частиною першою статті 280 Митного кодексу України передбачено, що в Україні застосовуються такі види ставок мита: 1) адвалорна - у відсотках до встановленої статтею 279 цього Кодексу бази оподаткування; 2) специфічна - у грошовому розмірі на одиницю бази оподаткування, встановлену статтею 279 цього Кодексу; 3) комбінована, що складається з адвалорної та специфічної ставок мита.

За приписами частин 3-4 статті 280 Митного кодексу України ставки мита, крім сезонного та особливих видів мита, встановлюються виключно законами України з питань оподаткування. Ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

Згідно частини п`ятої статті 280 Митного кодексу України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

За змістом частини другої статті 36 Митного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини шостої статті 36 Митного кодексу України положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Статтею 43 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару. У разі втрати сертифіката приймається його офіційно завірений дублікат. Засвідчена декларація про походження товару - це декларація про походження товару, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним відповідними повноваженнями. Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару. Сертифікат про регіональне найменування товару - це документ, який підтверджує, що товари відповідають визначенню, характерному для відповідного регіону країни, та виданий компетентним органом відповідно до законодавства країни вивезення товару.

У разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості. Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Стаття 44 Митного кодексу України визначає порядок підтвердження країни походження товару.

За змістом частин 1-2 статті 44 Митного кодексу України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, подається обов`язково лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

Відповідно до частини першої статті 45 Митного кодексу України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

З 01 січня 2016 року застосуванню підлягає Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27 червня 2014 року (далі - Угода про асоціацію), розділом IV «Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею» якої встановлено порядок здійснення торгівлі товарами -, що походять з територій Сторін.

Відповідно до статті 26 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва»).

Згідно з статтею 27 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави «мито» включає будь-яке мито або інший платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару, зокрема будь-який додатковий податок або додатковий платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару.

Кожна Сторона, виходячи із положень частини першої статті 29 розділу IV Угоди про асоціацію, зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Відповідно до статті 2 розділу ІІ «Визначення концепції «походження товарів» Протоколу І до Угоди про асоціацію, з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу : (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Частиною першою статті 16 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію.

Згідно з положеннями цієї статті сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Таким чином, аналіз наведених норм міжнародного законодавства та законодавства України дає підстави для висновку, що однією із передумов для використання переваг, передбачених Угодою про асоціацію, є надання документа, що підтверджує походження товару, зокрема, сертифіката з перевезення товару EUR.1.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові 16 вересня 2020 року у справі №460/621/19.

Також, висновок про те, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 та сертифікат про походження товару є підставою для застосування до товару тарифної преференції викладений у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі №1.380.2019.002337.

Отже, відповідно до приписів статті 43 та частини 3 статті 44 Митного кодексу України документами, що підтверджують країну походження товару, зокрема, є сертифікат про походження товару. При цьому, на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, сертифікат про походження товару подається обов`язково.

Таким чином, наявність сертифікату з перевезення товару EUR.1 є обов`язковою та визначальною умовою для застосування преференційного режиму вільної торгівлі до ввезеного позивачем товару.

Статтею 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регулюються питання щодо перевірки підтверджень походження. Так, пунктом 1 цієї статті встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку (пункт 2 статті 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію).

Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними (пункт 3 статті 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію).

Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та, чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу (пункт 5 статті 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію).

Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції (пункт 6 статті 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію).

Згідно з пунктом 54.4 статті 54 Податкового кодексу України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

На підставі аналізу наведених норм Верховний Суд у постанові від 11.08.2022 у справі №460/8509/21 сформував такі правові висновки:

- країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених Митним кодексом України. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом;

- у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей;

- Угода про асоціацію з ЄС та, зокрема, Протокол I до цієї угоди передбачає чіткий алгоритм дій митного органу у випадку виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару. У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей, зокрема, щодо країни походження, при ввезенні (пересиланні) на митну територію України товарів, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган самостійно визначає базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків на підставі відомостей, зазначених у таких документах. Податкове зобов`язання може визначатися контролюючим органом і після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, за результатами документальної перевірки.

Відповідно до матеріалів справи позивач на підставі митної декларації №UA102030/2020/631523 ввіз на митну територію України товар - «Напівпричіп, рефрижератор, марка - Schmitz, модель - SKO24, номер шасі - WSM00000005110556, календарний рік виготовлення - 2013; модельний рік виготовлення - 2013, кількість осей - тривісний, бувший у використанні; призначений для перевезення вантажів по дорогах загального користування. Торгівельна марка «Schmitz». Виробник «Schmitz Cargobull AG» Німеччина. Країна виробництва - Німеччина (DE)» (а.с. 25-26).

У вказаній декларації зазначено: країна відправлення: Латвія (графа 15), код країни походження: EU (графа 34), ціна товару: 17800,00 Євро (графа 42).

При оформленні товару позивач подав відповідний сертифікат з перевезення форми EUR.1 від 24.01.2020 №DА033142, виданий уповноваженим органом країни вивезення Латвійської Республіки, який відповідав встановленому зразку і в якому зазначено експортером Kreiss SIA (Латвія), а країна походження товару - Європейський Союз (а.с. 30-32).

Для проведення перевірки сертифіката з перевезення товару EUR.1 від 24.01.2020 №DА033142, виданого уповноваженим органом Латвійської Республіки, листом від 03.09.2021 Чернігівська митниця звернулась до Департаменту митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД Держмитслужби, з метою перевірки автентичності та достовірності заявлених позивачем відомостей.

Листом Держмитслужби України від 25.01.2022 за №15/15-03-01/7.2/393 відповідачу передано результати перевірки уповноваженого органу Латвійської Республіки, зокрема лист від 19.01.2022 №Р007-29/27.4.1/1174, у якому повідомлено, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 №DА033142, виданий на ім`я компанії Kreiss, є автентичним і виданим латвійськими митними органами. Однак, провівши розширену перевірку фактів, наданих експортером, Національний митний департамент Латвійської Республіки повідомив, що преференційне походження з ЄС, зокрема напівпричепу Schmitz SKO24 WSM0000000511556 не може бути підтверджено. У графі 14 сертифікату «Результати перевірки» зроблено відмітку про невідповідність його вимогам щодо достовірності й правильності, датовану 19.01.2021 та скріплену печаткою уповноваженого органу (а.с. 65-70).

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами відповідача про те, що оскільки експортером не підтверджено преференційне походження транспортного засобу, вказаного у сертифікаті відповідно до Угоди, то відповідно товар не може вважатися таким, що походить з Європейського Союзу та не підлягає митному оформленню із застосуванням преференційної ставки ввізного мита.

У даному випадку формальна наявність сертифікату походження товару, за видачу якого несе відповідальність експортер, не є достатньою підставою для висновку про вчинення позивачем всіх залежних від нього дій для отримання спірних преференцій. Діючи добросовісно та застосовуючи пільгові тарифи, позивач мав безсумнівно переконатися, що поставлений ним товар дійсно є товаром відповідного походження згідно з положеннями вищезазначеної Угоди, а не покладатися лише на відповідальність експортера за видачу відповідного сертифікату.

У спірних правовідносинах обов`язок з декларування, визначення і сплати мита та податку має саме позивач, а тому саме він, а не продавець товару, несе відповідальність за повноту виконання цього обов`язку.

Отже, оскільки відомості про опис товару, країну походження, код преференції та відомості про нарахування митних платежів заповнюються у митній декларації декларантом самостійно, то з моменту прийняття митної декларації до митного оформлення саме декларант несе юридичну відповідальність за недостовірність таких відомостей.

Враховуючи вищезазначене, так як товариством самостійно у митній декларації зазначено код пільги «410» (звільнення від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України), водночас, сертифікатом з перевезення товару EUR.1 від 24.01.2020 №DА033142 країна походження товару не підтверджена, як наслідок, суд вважає, що позивач не має права на застосування преференційного режиму і повинен при митному оформленні сплатити митні платежі у повному обсязі.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що Чернігівською митницею правомірно прийнято спірні податкові повідомлення-рішення про донарахування ТОВ «Сівертранс» грошових зобов`язань зі сплати ввізного мита і податку на додану вартість.

При цьому, щодо доводів позивача, що надані відповідачем докази не можуть бути підтвердженням безпідставності застування товариством преференційного режиму, оскільки верифікація сертифікату походження товару EUR.1 від 24.01.2020 №DA033142 проведена уповноваженим митним органом Республіки Латвія раніше, ніж отримано запит на проведення його перевірки. Крім того, з листа уповноваженого органу країни експортера не можливо встановити, що не може бути підтверджене саме преференційне походження напівпричепу марки - «SCHMITZ» з номером шасі НОМЕР_1 , оскільки в листі зазначені напівпричепи з номерами шасі НОМЕР_2 та WSM0000000511556, суд зазначає таке.

Сукупний аналіз матеріалів справи свідчить про те, що при перевірці сертифікату EUR.1 від 24.01.2020 №DA033142 уповноваженим органом Республіки Латвія допущена технічна помилка в частині проставляння на 2 аркуші цього сертифікату 2021 року замість 2022 року, з огляду на те, що в супровідному листі уповноваженого органу Республіки Латвія, яким повернуто вказаний сертифікат після перевірки, зазначена дата «19.01.2022». При цьому, реквізити самого сертифікату, який підлягає перевірці, вказано вірно.

Також допущена технічна помилка у супровідному листі уповноваженого органу Республіки Латвія у частині правильності зазначення номеру шасі, а саме « НОМЕР_3 » замість вірного «WSM00000005110556» (пропущений «0»).

Однак, суд звертає увагу, що супровідним листом від 19.01.2022 уповноваженим органом Республіка Латвія митниці повернуто з відміткою «Х» у графі 14 саме сертифікат EUR.1 від 24.01.2020 №DA033142 з вірно зазначеним номером шасі, а саме - WSM00000005110556.

Суд зауважує, що не кожен дефект акта робить його неправомірним. Фундаментальне порушення це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.

Разом з тим, незважаючи на допущені уповноваженим органом Республіки Латвія технічні помилки, надані суду докази в комплексі беззаперечно свідчать про те, що здійснювалась перевірка підтвердження преференційного походження придбаного позивачем напівпричепу з номером шасі «WSM00000005110556», вказаного в сертифікаті EUR.1 від 24.01.2020 №DA033142. При цьому, відповідь надана після отримання запиту.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Сівертранс» до Чернігівської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 16 вересня 2024 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сівертранс" (код ЄДРПОУ 37699816, шосе Михайло-Коцюбинське, 1А/2, м. Чернігів, 14001).

Відповідач: Чернігівська митниця (код ЄДРПОУ ВП 43985581, просп. Перемоги, 6, м. Чернігів, 14017).

Суддя С.В. Бородавкіна