Постанова

від 17.09.2024 по справі 440/3638/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 р.Справа № 440/3638/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2024, головуючий суддя І інстанції: М.В. Довгопол, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 04.06.24 року по справі № 440/3638/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат"

до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі позивач/Біланівський ГЗК) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі відповідач/Північне МУ ДПС), в якій просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 51235000402 від 08.12.2023, прийняте Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що податкове повідомлення-рішення № 51235000402 від 08.12.2023, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларованого платником в декларації з податку на додану вартість за серпень 2023 року, мотивоване застосуванням до позивача санкцій згідно з Указом Президента України № 266/2021, а також накладенням арешту на частину корпоративних прав ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.03.2023 у справі № 910/268/23. Однак санкція, передбачена Указом Президента України № 266/2021 від 24.06.2021, яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), щодо ТОВ «Біланівський ГЗК» мала на меті виключно анулювання Спеціального дозволу на користування надрами № 3571, прийнята як обмежувальний захід, а не економічний, та виконана у повному обсязі наказом Державної служби геології та надр України № 502 від 05.07.2021.

Також позивач зазначав, що зміни до Податкового кодексу України, внесені Законом України № 3317-ІХ від 10.08.2023, згідно з якими доповнено повноваження контролюючого органу виконанням рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) (пп. 20.1.19-1 п. 20.1. статті 20 Податкового кодексу України), а статтю 200 Податкового кодексу України доповнено пунктами 200.4-1, 200.12-1, набули чинності 29.01.2024, відтак відповідач під час проведення перевірки та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення керувався нечинними нормами Податкового кодексу України.

Крім того, звертав увагу на те, що за змістом пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, чинного на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, якщо за результатами камеральної або документальної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування, натомість відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення.

Позивач наголошував, що для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту ним дотримано усіх законодавчо встановлених вимог, у тому числі, придбання товарів (послуг) з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, настання дати виникнення права на податковий кредит, виходячи з правила першої події, наявність зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних, що підтверджують суму податкового кредиту, складені належним чином зареєстрованим платником ПДВ. Про жодні обставини з`ясування фактів перевищення заявленої суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною відповідачем за результатами документальної позапланової виїзної перевірки, та факту, за яким позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування, в акті перевірки не зазначено.

За наведених обставин позивач вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте без наявності на те підстав та всупереч положенням Податкового кодексу України.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 08 грудня 2023 року № 51235000402.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат" судові витрати зі сплати судового збору у сумі 30280 грн (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів щодо застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) № 3317-ІХ від 10.08.2023, окремі положення якого набрали чинності 03.09.2023, внесено ряд змін до Податкового кодексу України, зокрема, статтю 200 доповнено пунктами 200.4-1, 200.4-2, 200.12-1, 200.14-1. Змінами, що вносяться до п. 200.12-1 Податкового кодексу України, передбачено зупинення бюджетного відшкодування з дати прийняття рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій). Враховуючи накладені на ТОВ «Біланівський ГЗК» санкції, арешт корпоративних прав, з урахуванням наявної інформації та на підставі п. 200.14 статті 200 Податкового кодексу України підприємству відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування, задекларованого в декларації з податку на додану вартість за серпень 2023 року, реєстраційний № 9243866649 від 20.09.2023 з урахуванням уточнюючого розрахунку № 9209622066 від 17.08.2023, в сумі 23 686 196 грн (р. 20.2.1.).

Представник відповідача зазначає, що судом першої інстанції, не враховано, що обмежувальний захід до позивача був застосований безстроково. Жодних рішень про скасування спеціальних обмежувальних заходів відносно позивача не приймалось. При цьому, до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування вносяться, як дата та рішення про застосування обмежувальних санкцій, так і дата прийняття рішення про скасування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України "Про санкції" (вимоги ч.18 підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 ПКУ, щодо необхідності наявності рішення про скасування санкцій).

На переконання апелянта, судом першої інстанції безпідставно не враховано вимоги п.п.200.14-1 ст. 200 ПКУ, відносно того, що якщо протягом періоду проведення контролюючим органом камеральної або документальної перевірки прийнято рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", такий контролюючий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення-рішення, в якому зазначається відмова в наданні бюджетного відшкодування.

Позивач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що приймаючи спірне ППР фіскальний орган виходив з інших доказів і доводів, оскільки вищенаведена інформація не залучалась до матеріалів перевірки і вперше залучається до матеріалів судової справи, як додаток до апеляційної скарги.

Позивач вважає, що податковий орган безпідставно наголошує, що суд першої інстанції не надав оцінку наведеним доказам, адже вони не були залучені до матеріалів справи і не були підставою прийняття спірного ППР.

Представник позивача зазначає, що не заслуговують на увагу доводи фіскального органу про застосування арешту корпоративних прав позивача, накладеного ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.03.2023 у справі № 910/268/23 як підставу для відмови у бюджетному відшкодуванні. Позивач переконаний, що діюче податкове законодавство, жодним чином не пов`язує застосування арешту в межах господарського судочинства, з право комбінату на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ.

Крім того, за змістом пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, чинної на момент винесення відповідачем оскарженого податкового повідомлення - рішення, який процитований контролюючим органом в Акті перевірки та зазначений у спірному податковому повідомленні - рішенні № 51235000402 від 08.12.2023, якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування (підпункт «в»).

На переконання представника позивача, податковий орган діяв протиправно приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки керуючись пунктом 200.14 статті 200 Податкового кодексу України мав надіслати позивачу податкове повідомлення.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач не прибув, надав до суду апеляційної інстанції заяву про апеляційний розгляд справи без участі позивача.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ «Біланівський ГЗК» зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний код 36601298, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 208 - 213/ та з 16.12.2009 є платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100259135 /а.с. 214/.

20.09.2023 ТОВ «Біланівський ГЗК» подано до Північного МУ ДПС податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2023 року /а.с. 153/ із додатками, зокрема, додатком 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування (ДЗ)» /а.с. 157/ та додатком 4 «Заява про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д4)» /а.с. 158/.

У додатку 4 Товариство просило перерахувати на розрахунковий рахунок бюджетне відшкодування, визначене у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2023 року у сумі 23 686 196 грн (рядок 20.2.1.).

Із розрахунку бюджетного відшкодування (додаток Д3) до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2023 року слідує, що сума податку, заявлена до бюджетного відшкодування, фактично сплачена позивачем постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, у попередніх податкових періодах (лютий, травень - грудень 2022 року, травень, липень 2023 року) та звітному податковому періоді (серпень 2023 року).

Також позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2023 року від 17.08.2023, в якому уточнено дані за січень 2023 року, зокрема, що стосуються суми від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду /а.с. 159 160/.

У період з 24.10.2023 по 13.11.2023 посадовими особами Північного МУ ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Біланівський ГЗК» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за наслідками якої складено акт від 16.11.2023 № 604/35-00-04-02-14/36601298 (далі Акт перевірки) /а.с. 99 110/.

Перевіркою встановлено та в Акті перевірки зафіксовано порушення платником податків п. 200.4, п. 200.7., п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування, задекларованого платником в декларації з податку на додану вартість за серпень 2023 року, реєстраційний № 9243866649 від 20.09.2023 з урахуванням уточнюючого розрахунку № 9222934324 від 31.08.2023, в сумі 23 686 196 грн (р. 20.2.1.).

29.11.2023 ТОВ «Біланівський ГЗК» подано до Північного МУ ДПС заперечення до Акта перевірки від 28.11.2023 № 554/11-23 /а.с. 125 126/, які листом Північного МУ ДПС від 08.12.2023 № 2960/6/35-00-04-02-22 залишені без задоволення, а висновки акту без змін /а.с. 130 132/.

08.12.2023 Північним МУ ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення за формою «В3» № 51235000402 /а.с. 134/, яким відмовлено ТОВ «Біланівський ГЗК» в отриманні бюджетного відшкодування, задекларованого платником в декларації з податку на додану вартість за серпень 2023 року, реєстраційний № 9243866649 від 20.09.2023 з урахуванням уточнюючого розрахунку № 9209622066 від 17.08.2023, в сумі 23 686 196 грн (р. 20.2.1.).

Зазначене податкове повідомлення-рішення направлено ТОВ «Біланівський ГЗК» засобами поштового зв`язку та отримано останнім 12.12.2023 /а.с. 63/.

Не погодившись із цим податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «Біланівський ГЗК» звернулося до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Північного МУ ДПС № 51235000402 від 08.12.2023 прийнято не на підставі та не у спосіб, які передбачені чинним законодавством, без врахування фактичних обставин, які мали значення для його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню. Отже, позов ТОВ «Біланівський ГЗК» підлягає задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначено нормами Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Відповідно до підпунктів 14.1.18., 14.1.178., 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника; податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з підпунктом а) пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з, окрім іншого, придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 2 пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з положеннями пунктів 200.1., 200.4. статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7. статті 200 Податкового кодексу України).

Колегія суддів аналізуючи наведене правове регулювання, вважає, що бюджетному відшкодуванню підлягає сума, що визначається як різниця між загальною сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту за звітний період. Виходячи із положень п. 200.4. статті 200 ПК України, платник ПДВ, який за результатами своєї діяльності за звітний період отримав від`ємне значення ПДВ і не має податкового боргу, має право обирати: декларувати йому суму бюджетного відшкодування чи зараховувати цю суму до податкового кредиту наступного звітного періоду.

ПК України не обмежує бюджетне відшкодування виключно сумою податкового кредиту попереднього звітного періоду, як і не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду. Податкове законодавство не ставить також право платника податку на отримання податкової вигоди в залежність від того, в якому звітному податковому періоді в нього виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості. Отримання бюджетного відшкодування не є обов`язком платника, а являється його правом.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 26 лютого 2019 року у справі № 826/14239/14, від 11 червня 2019 року у справі № 826/3475/13а, від 24 січня 2023 року у справі № 822/1942/16, від 06 грудня 2023 року у справі № 640/14817/20.

Предметом спору у цій справі є податкове повідомлення-рішення Північного МУ ДПС № 51235000402 від 08.12.2023 /а.с. 134/, яким відмовлено ТОВ «Біланівський ГЗК» в отриманні бюджетного відшкодування, задекларованого платником в декларації з податку на додану вартість за серпень 2023 року, реєстраційний № 9243866649 від 20.09.2023 з урахуванням уточнюючого розрахунку № 9209622066 від 17.08.2023, в сумі 23 686 196 грн (р. 20.2.1.).

Щодо спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в Акті перевірки контролюючим органом зазначено, що перевіркою достовірності і правильності визначення сум від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 19 Декларації) порушень не встановлено (п. 3.1. Акту).

Додатком до Акту перевірки «Реєстр розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2023 р» /а.с. 111 122/ підтверджено фактичну сплату суми ПДВ, заявленої до бюджетного відшкодування.

Отже, правильність визначення суми бюджетного відшкодування відповідачем під сумнів не ставиться.

Натомість відповідач, керуючись пунктами 200.4, 200.7, 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, дійшов висновку про відсутність у ТОВ "Біланівський ГЗК" права на бюджетне відшкодування від`ємного значення ПДВ за серпень 2023 року з посиланням на санкції, накладені на позивача рішенням РНБО від 18.06.2021, та на арешт корпоративних прав позивача, накладений ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.03.2023 у справі № 910/268/23.

Колегія суддів звертає увагу, що частиною першою статті 1 Закону України "Про санкції" № 1644-VII від 14 серпня 2014 року (далі за текстом Закон № 1644-VII) встановлено, що з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

Частиною першою статті 2 Закону № 1644-VII визначено, що правову основу застосування санкцій становлять Конституція України, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закони України, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, рішення Ради національної безпеки та оборони України, відповідні принципи та норми міжнародного права.

Згідно з частиною третьою статті 5 Закону № 1644-VII рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.

03 липня 2021 року у газеті "Урядовий кур`єр" опубліковано Указ Президента України № 266/2021 від 24 червня 2021 року "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" /а.с. 51 52/.

Відповідно до пункту 1 Рішення Рада національної безпеки та оборони України вирішила підтримати внесені Національним банком України пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) та застосувати такі заходи (санкції) до юридичних осіб згідно з Додатком 2.

Пунктом 536 додатку 2 до рішення РНБОУ визначено юридичну особу, до якої застосовуються обмежувальні заходи (санкції): ТОВ "Біланівський ГЗК" (ідентифікаційний код юридичної особи № 36601298. Місцезнаходження юридичної особи: Україна, 39802, Полтавська область, м. Горішні Плавні, вул. Будівельників, 16), Спеціальний дозвіл № 3571 з видом обмежувальної санкції - анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами, строком застосування безстроково.

Отже, пунктом 536 додатку 2 до рішення РНБОУ від 18 червня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" визначено вичерпний перелік санкцій, які застосовуються до ТОВ "Біланівський ГЗК", а саме - анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, на виконання рішення РНБОУ Наказом Державної служби геології та надр України № 502 від 05 липня 2021 року спеціальний дозвіл на користування надрами № 3571 від 20 грудня 2004 року, виданий ТОВ "Біланівський ГЗК", для видобування залізних руд на Кременчуцькому (Галещинському) родовищу, що знаходиться в Кременчуцькому районі Полтавської області анульований /а.с. 48 50/.

Листом Державної служби геології та надр України від 19.11.2021 № 20614/01/02-21 підтверджено, що на виконання рішення РНБО від 18.06.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), уведеного в дію Указом Президента України від 24.06.2021 № 266/2021, Держгеонадра реалізувала санкцію щодо анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами шляхом видачі наказу Держгеонадр від 05.07.2021 № 502 /а.с. 53 54/.

Виходячи з викладеного, на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення обмежувальні заходи (санкції) щодо ТОВ "Біланівський ГЗК", застосовані рішенням РНБОУ від 18 червня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" (пункт 536 Додатку 2 до рішення), виконані в повному обсязі.

Будь-які інші обмежувальні заходи (санкції) відносно ТОВ "Біланівський ГЗК" у рішенні РНБОУ від 18 червня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введеному в дію Указом Президента України № 266/2021 від 24 червня 2021 року, та додатку № 2 до нього відсутні.

Щодо посилання контролюючого органу в Акті перевірки на пункт 200.12-1 статті 200 Податкового кодексу України, як підставу для прийняття спірного податкового повідомлення рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" № 3317 - ІХ від 10.08.2023 до Податкового кодексу України внесено низку змін (далі - Закон № 3317 - ІХ).

Зокрема, доповнено повноваження контролюючого органу виконанням рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", у сферах відносин, які регулюються цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи" (підпункт 20.1.19-1 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України).

Статтю 200 Податкового кодексу України доповнено пунктом 200.4-1 такого змісту: "Платники податку, щодо яких у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій не мають права на отримання бюджетного відшкодування суми від`ємного значення. Суми такого від`ємного значення зараховуються у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду", а також пунктом 200.12-1 такого змісту: "З дати прийняття рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", зупиняються бюджетне відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування та перебіг строків здійснення такого бюджетного відшкодування, визначених цією статтею".

Згідно з пунктом 1 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3317 - ІХ цей Закон набирає чинності з дня введення в дію підпункту 2 пункту 3 розділу I Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо застосування санкцій" від 13 липня 2023 року за № 3223-IX, крім підпункту 1 (щодо внесення змін до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального"), абзаців другого - четвертого підпункту "а" підпункту 3 пункту 4 (щодо редакції частини четвертої статті 4 Закону України "Про санкції") та пункту 5 цього розділу, які набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

За приписами Розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо застосування санкцій" від 13 липня 2023 року за № 3223-IX, підпункт 2 пункту 3 розділу I цього Закону вводиться в дію з дня початку функціонування Державного реєстру санкцій, але не пізніше шести місяців з дня набрання чинності цим Законом.

Таким чином зміни до Податкового кодексу України, внесені Законом № 3317 ІХ, набули чинності 29.01.2024.

Отже, Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС під час проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення № 51235000402 від 08.12.2023 керувалося нечинними нормами Податкового кодексу України, зокрема, пунктом 200.12-1 статті 200 цього кодексу. Чинна на час спірних правовідносин редакція статті 200 ПК України не передбачала жодних обмежень в отриманні бюджетного відшкодування ПДВ платником податку, стосовно якого прийнято рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій).

Отже, відмова ТОВ "Біланівський ГЗК" у бюджетному відшкодуванні від`ємного значення ПДВ за серпень 2023 року, обґрунтована рішенням РНБОУ від 18 червня 2021 року, є протиправною.

Також відповідачем не доведено і наявності правових підстав для відмови у бюджетному відшкодуванні від`ємного значення ПДВ з огляду на арешт корпоративних прав позивача, накладений ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.03.2023 у справі № 910/268/23.

Колегія суддів звертає увагу, що за змістом пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, чинної на момент винесення відповідачем спірного податкового повідомлення - рішення, якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування (підпункт "в").

Проте, у спірних правовідносинах контролюючий орган, установивши, що ТОВ "Біланівський ГЗК" не має права на бюджетне відшкодування від`ємного значення ПДВ за серпень 2023 року, надіслав позивачу не податкове повідомлення, а податкове повідомлення-рішення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення Північного МУ ДПС № 51235000402 від 08.12.2023 прийнято не на підставі та не у спосіб, які передбачені чинним законодавством, без врахування фактичних обставин, які мали значення для його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 року по справі № 440/3638/24 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 по справі № 440/3638/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.О. КононенкоСудді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 17.09.2024 року