Ухвала

від 17.09.2024 по справі 520/1738/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

17 вересня 2024 р.Справа № 520/1738/24

Суддя Другого апеляційного адміністративного суду Русанова В.Б., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 по справі № 520/1738/24

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 задоволено позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

04.09.2024 на рішення суду Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій заявила клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування клопотання вказала, що копію рішення від 05.04.2024 в підсистемі "Електронний суд" не отримувала, строк на апеляційне оскарження припав на дію в Україні воєнного стану, залучення особового складу до виконання бойових завдань з відсічі збройної агресії Російської Федерації, відповідно до наказу командира частини № 1 ДСК від 24.02.2022 та розпорядженням № 1.

Просить врахувати, постійну зміну місця деслокації, повітряні тривоги, відсутність електроенергії, перебої з мережею "Інтернет", що значно ускаднило вчасну подачу апеляційної скарги. Просить, строк на апеляційне оскарження поновити.

Суд, перевіривши доводи заявника, матеріали справи, вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст.295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Харківського окружного адміністративного суду ухвалено 05.04.2024 в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, його копію апелянтом отримано 09.04.2024 о 23:39, згідно наявної в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа в електронний кабінет системи "Електронний Суд".

Апеляційну скаргу подано 04.09.2024, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Доводи апелянта про не отримання судового рішення, спростовуються наявною в матеріалах справи довідкою про доставку копії судового рішення в електронний кабінет системи "Електронний Суд".

Доказів не отримання рішення від 02.02.2024 через систему "Електронний суд" апелянтом не надано.

Як на поважність підстав пропуску строку апелянт також посилається на введення воєнного стану на території країни, залучення працівників до виконання бойових (спеціальних) завдань.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку з поважних причин.

Відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Так, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який, після його продовження, діє до цього часу.

Запровадження воєнного стану може бути підставою, яка відповідно до ч.1 ст. 121 КАС України повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такими обставинами.

При цьому, суд наголошує, що питання поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках.

Необхідно зазначити, що введення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків у судових справах.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України Про воєнний стан від 12.05.2015 № 389-VIII (в редакції, чинній на 24.02.2022) в умовах воєнного стану Президент України та Верховна Рада України діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією та законами України. Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Органи державної влади продовжують здійснювати свої повноваження після введення воєнного стану.

У клопотанні про поновлення пропущеного процесуального строку апелянт вказував на введення в Україні воєнного стану, залучення особового складу Військової частини НОМЕР_1 до бойових дій, зміни місяця дислокації військової частини.

Суд не заперечує, що вказані обставини могли утруднити дотримання строку на апеляційне оскарження, однак указані доводи не підтверджені достатніми та належними доказами (як-от, наприклад, накази командування про залучення особового складу Військової частини НОМЕР_1 до виконання бойових завдань).

Військова частина НОМЕР_1 посилається на наказ командира частини № 1 ДСК від 24.02.2022 та розпорядження № 1 про залучення апелянта до виконання бойових завдань, проте вказані докази не надає.

Крім того, врахуванню підлягає також і тривалість пропущеного строку, а саме майже 5 місяців з моменту отримання рішення суду першої інстанції, тобто в апелянта було більш, ніж достатньо часу, реалізувати своє право на апеляційне оскарження.

Підсумовуючи наведене, з урахуванням обставин подання апеляційної скарги, часових меж з моменту, коли відповідач отримав оскаржуване судове рішення (09.04.2024) до моменту його оскарження (04.09.2024), тобто зі сплином майже 5 місяців, не вчинення ним дій, спрямованих на своєчасне його оскарження, суд вказує про відсутність поважних причин, які б свідчили про поважність пропуску строку звернення до суду із апеляційною скаргою.

Таким чином, оцінивши доводи заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження, оскільки зазначені апелянтом обставини не є об`єктивними, не пов`язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного вчинення особою процесуальних дій в конкретній справі.

Суд вказує, що для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником в обґрунтування поважності підстав пропуску строку апеляційного оскарження, апелянт не позбавлений можливості підтвердити свої доводи відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно вбачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку.

Таким чином, з метою вирішення питання про поновлення строку чи відмову у його поновленні, апелянт може подати до Другого апеляційного адміністративного суду клопотання про поновлення строку із зазначенням інших поважних підстав пропуску строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до ч.3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з п. 4 ч. 1ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підставі для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Щодо клопотання про відстрочення сплати судового збору, обґрунтованого тимчасовою відсутністю коштів для його сплати, суд вказує.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Разом з тим, у розумінні ст.133 КАС України єдиною підставою для відстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану особи, яка, у свою чергу, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. В іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 р. у справі "Креуз проти Польщі", вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити. Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні і допустимі, у розумінні ст.ст. 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України, докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Апелянтом належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності коштів для сплати судового збору не надано, так само як і не надано доказів стосовно вжиття відповідних заходів щодо виділення з Державного бюджету України коштів на витрати, пов`язані зі сплатою судового збору.

Крім того, фактично неможливість сплати судового збору відповідач пов`язує не з незадовільним майновим станом у розумінні ст.133 КАС України, ст.8 Закону України "Про судовий збір", а з особливостями фінансування апелянта як бюджетної установи.

Обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення скаржника від законодавчо встановленого обов`язку зі сплати судового збору. Зазначена позиція також відповідає висновкам Європейського суду з прав людини у рішенні по справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року (заява № 70297/01).

Виходячи з наведеного, клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору по справі жодним чином не обґрунтовано, жодних доказів на підтвердження незадовільного майнового стану відповідача матеріали справи не містять та доказів в обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору по справі, що спричиняє неможливість сплати судового збору, не надано.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) апелянт не віднесений до осіб, звільнених від сплати судового збору, а тому судовий збір повинен бути сплачений на загальних умовах.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Рівність усіх учасників справи перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Сплата судового збору за подання апеляційної скарги є процесуальним обов`язком сторони, що звертається до суду з апеляційною скаргою.

За таких обставин, в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору по справі необхідно відмовити.

Враховуючи вищевикладене, подана апеляційна скарга не відповідає вимогам п.1 ч.5 ст.296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: до апеляційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено у розмірі 3028,00 грн.

Відповідно до пп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою судовий збір сплачується у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пп.2 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення суду судовий збір сплачується у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду першої інстанції заявлено вимогу немайнового характеру.

Отже, розмір судового збору, що підлягає сплаті при зверненні до суду першої інстанції з однією вимогою немайнового характеру, заявленою фізичною особою, становить 1 211,20 грн. (0,4 х 3028 грн).

Враховуючи наведене, розмір ставки судового збору за подання даної апеляційної скарги на рішення суду складає 1 816,80 грн. (150% від 1 211,20 грн).

З огляду на викладене, заявник апеляційної скарги має надати оригінал квитанції про сплату судового збору в розмірі 1 816,80 грн.

Зазначені недоліки апеляційної скарги мають бути усунені шляхом направлення до Другого апеляційного адміністративного суду оригіналу квитанції про сплату судового збору на реквізити: Отримувач УДКСУ в Основ`янському районі м. Харкова, код отримувача (ЄДРПОУ) 37874947, банк: Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО) 899998, номер рахунку UA408999980313131206081020661, код класифікації доходів бюджету 22030101, найменування коду класифікації доходів бюджету - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), наявність відомчої ознаки - "81" Апеляційні адміністративні суди.

Згідно із ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 , п.1 ч.4 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. У разі неусунення вищевказаних недоліків апеляційної скарги остання буде повернута апелянту.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч.4 ст. 169, ч.5 ст. 296, ч.2 ст.298 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,

У Х В А Л И В:

Визнати наведені у клопотанні Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 по справі № 520/1738/24 підстави пропуску строку - неповажними.

В задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору по справі № 520/1738/24 - відмовити.

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 по справі № 520/1738/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Надати Військовій частині НОМЕР_1 строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.Б. Русанова