Ухвала

від 10.09.2024 по справі 761/17822/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №761/17822/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/4786/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11 червня 2024 року,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11 червня 2024 рокузалишено без задоволення клопотання прокурорапершого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 72023000500000087 від 06.10.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 229 КК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11.06.2024 року, постановивши нову ухвалу, якою клопотання прокурора про накладення арешту на майно задовольнити та накласти арешт на майно, яке було вилучено в ході обшуку, проведеного 08.05.2024 року у складських приміщеннях, які розміщені на земельній ділянці із кадастровим номером: 7310136300:08:002:1030, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (право власності (користування) на земельну ділянку із кадастровим номером: 7310136300:08:002:1030 зареєстроване за Чернівецькою обласною державною адміністрацією та перебуває у постійному користуванні АТ «Чернівецька обласна друкарня» корпоративного підприємства АТ «ДАК «Укрвидавполіграфія» (ЄДРПОУ 02469698), а саме: гель для прання Persil - 22 картонні коробки по 3 пляшки об`ємом 5775 мл в кожній, гель для прання Persil - 69 картонних коробок по 3 пляшки об`ємом 5,65 л в кожній, гель для прання Persil - 2 картонні коробки по 3 пляшки об`ємом 5,81 л в кожній, гель для прання Persil - 46 картонних коробок по 2 пляшки об`ємом 5,8 л в кожній, гель для прання Persil - 183 картонні коробки по 2 пляшки об`ємом 5,8 л в кожній, гель для прання Persil - 29 картонних коробок по 3 пляшки об`ємом 5,8 л в кожній; гель для прання Persil - 32 картонні коробки по 3 пляшки об`ємом 5,85 л в кожній, капсули з гелем для прання А+ - 28 картонних коробок по 3 контейнера в кожній; пральний засіб кисневий Ira Wash - 7 картонних коробок по 20 поліетиленових пакетів об`ємом 800 г в кожній; відбілювач Chanteclair - 77 картонних коробок по 12 пляшок об`ємом 600 мл в кожній; кисневий відбілювач Ms Helper - 20 картонних коробок по 20 поліетиленових пакетів об`ємом 900 г в кожній, миючий засіб Silvia - 58 картонних коробок по 3 пляшки об`ємом 5 л в кожній, капсули для прання без маркування - 171 відро, порошок для прання Persil - 82 поліетиленових мішка по 6 кг в кожному, корошок для прання Persil - 46 поліетиленових мішків по 10 кг в кожному, порошок для прання Persil - 28 пластикових відер по 10,5 кг в кожному, відра пластикові - 37 упаковок по 40 штук в кожній, чорнові записи, зошити із чорновими записами у одній картонній коробці.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною і такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону під час розгляду вищевказаного клопотання в суді першої інстанції.

Зазначає про помилковість посилань слідчого судді на те, що прокурором подано заяву про розгляд клопотання за його відсутності. Вказана обставина не відповідає дійсності, оскільки прокурор жодного разу не викликався, саме через це до суду подавались відповідні заяви про проведення судового засідання за його участі.

Зазначає, що враховуючи викладені обставини, прокурор був позбавлений можливості надати будь-які інші додаткові докази, та ознайомитися із позицією власника майна.

Вказує, що Офісом Генерального прокурора забезпечується нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у кримінальному провадженні №72023000500000087 від 06.10.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209 КК України.

Майно, на яке прокурор просив накласти арешт, виявлене та вилучене під час проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді в період з 09 год. 23 хв. 08.05.2024 року до 10 год. 47 хв. 09.05.2024 року, у складських приміщеннях, які розміщені на земельній ділянці із кадастровим номером: 7310136300:08:002:1030, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (право власності (користування) на земельну ділянку із кадастровим номером: 7310136300:08:002:1030 зареєстроване за Чернівецькою обласною державною адміністрацією та перебуває у постійному користуванні AT «Чернівецька обласна друкарня» корпоративного підприємства АТ «ДАК «Укрвидавполіграфія» ЄДРПОУ 02469698).

Посилається на те, що 09.05.2024 року винесено постанову про визнання вилученого майна речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.

Зазначає про те, що вилучене майно є предметами та знаряддями вчинення кримінального правопорушення, оскільки за допомогою нього здійснювалась реалізація контрафактної продукції, замовлення сировини для її виготовлення, координації процесу незаконного виготовлення та зберігання товарів, може містити на собі сліди вчинення кримінального правопорушення (інформацію) та чорнові записи, які містять інформацію щодо кількісних показників, об`ємів - мають доказове значення у кримінальному провадженні та, відповідно, з метою збереження речових доказів існує необхідність у застосуванні арешту майна, як заходу забезпечення кримінального провадження, з метою досягнення дієвості цього провадження, проведення експертиз.

Крім того, прокурором разом із клопотанням були надані відповідні докази, з яких вбачається факт вчинення кримінального правопорушення та обставини такого вчинення, проте судом повністю проігноровані надані прокурором матеріали кримінального провадження, які безпосередньо підтверджують обставини, вказані у клопотанні.

На думку скаржника, слідчим суддею безпідставно не взято до уваги доводи прокурора, які зазначені у клопотанні про арешт майна.

Також вказує, що вказана продукція сумнівного походження, може бути шкідливою для здоров`я громадян, оскільки виготовляється із невідомих складників та не проходила відповідні дослідження і тестування на предмет безпечності для здоров`я людей.

Прокурор посилається і на те, що метою арешту вилученого майна є самезабезпечення його збереження, як речових доказів в рамках кримінального провадження, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, прокурор посилається на те, що його не було повідомлено про розгляд клопотання про арешт майна, а копію оскаржуваної ухвали ним отримано лише 24.06.2024 року.

В судове засідання прокурор не з`явився, про дату, час та місце судового засідання його повідомлено у встановленому законом порядку, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів провадження, Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72023000500000087 від 06.10.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 229 КК України.

14.05.2024 року прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про арешт майна.

В обґрунтування вказаного клопотання прокурор посилався на те, що в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 організував на території Чернівецької області та очолив організовану групу осіб, до складу якої залучив осіб із числа своїх знайомих: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та невстановлених на даний час осіб, які у період часу з початку 2020 року по теперішній час організували незаконне виробництво, фасування, зберігання та реалізацію через електронні засоби комерції фальсифікованої продукції із незаконним використанням відомих торговельних марок «ARIEL», «DASH», «FAIRY», «GALA», «HEAD SHOULDERS», «LENOR», «SAFEGUARD», «TIDE», права на які належать компанії «Тhе Procter Gamble Company» (« Дзе Проктер енд Гембл Компані »), та товарів торговельної марки «COCCOLINO», «DOMESTOS», «DOVE», «UNILEVER», права на які належать компанії «Unilever IPHoldings B.V.» («Юнілевер АйПі Холдінгз Бі.Ві», що в свою чергу завдало та продовжує завдавати матеріальної шкоди в особливо великому розмірі власникам зазначених знаків для товарів і послуг.

До Бюро економічної безпеки України надійшли заяви Компанії «The Procter Gamble Company» («Дзе Проктер енд Гембл Компані») та «Unilever IP Holdings B.V.» («Юнілевер АйПі Холдінгз Бі.Ві» про вчинення кримінальних правопорушень. В зазначених заявах наведені факти порушень прав інтелектуальної власності Компаній, шляхом реклами та продажу контрафактної/фальсифікованої продукції.

Відповідно до заяв, в ході здійснення заходів щодо виявлення порушень майнових прав інтелектуальної власності Компаній, виявлено телеграм-канал « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який функціонує у форматі інтернет-магазину та пропонує до продажу фальсифіковані товари, у маркуванні яких незаконно використовуються торговельні марки, у тому числі «ARIEL», «DASH», «FAIRY», «GALA», «HEAD SHOULDERS», «LENOR», «SAFEGUARD», «TIDE», «COCCOLINO», «DOMESTOS», «DOVE», «UNILEVER».

У ході проведення досудового розслідування, на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 квітня 2024 року (справа № 761/13746/24) в період з 09 год. 23 хв. 08.05.2024 року до 10 год. 47 хв. 09.05.2024 року детективами проведено обшук у складських приміщеннях, які розміщені на земельній ділянці із кадастровим номером: 7310136300:08:002:1030, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до Державного земельного кадастру України, право власності (користування) на земельну ділянку із кадастровим номером: 7310136300:08:002:1030 зареєстроване за Чернівецькою обласною державною адміністрацією та перебуває у постійному користуванні AT «Чернівецька обласна друкарня» корпоративного підприємства AT «ДАК «Укрвидавполіграфія» (код ЄДРПОУ 02469698), за результатами якого виявлено та вилучено: гель для прання Persil - 22 картонні коробки по 3 пляшки об`ємом 5775 мл в кожній, гель для прання Persil - 69 картонних коробок по 3 пляшки об`ємом 5,65 л в кожній, гель для прання Persil - 2 картонні коробки по 3 пляшки об`ємом 5,81 л в кожній, гель для прання Persil - 46 картонних коробок по 2 пляшки об`ємом 5,8 л в кожній, гель для прання Persil - 183 картонні коробки по 2 пляшки об`ємом 5,8 л в кожній, гель для прання Persil - 29 картонних коробок по 3 пляшки об`ємом 5,8 л в кожній; гель для прання Persil - 32 картонні коробки по 3 пляшки об`ємом 5,85 л в кожній, капсули з гелем для прання А+ - 28 картонних коробок по З контейнера в кожній; пральний засіб кисневий Ira Wash - 7 картонних коробок по 20 поліетиленових пакетів об`ємом 800 г в кожній; відбілювач Chanteclair - 77 картонних коробок по 12 пляшок об`ємом 600 мл в кожній; кисневий відбілювач Ms Helper - 20 картонних коробок по 20 поліетиленових пакетів об`ємом 900 г в кожній, миючий засіб Silvia - 58 картонних коробок по 3 пляшки об`ємом 5 л в кожній, капсули для прання без маркування - 171 відро, порошок для прання Persil - 82 поліетиленових мішка по 6 кг в кожному, корошок для прання Persil - 46 поліетиленових мішків по 10 кг в кожному, порошок для прання Persil - 28 пластикових відер по 10,5 кг в кожному, відра пластикові - 37 упаковок по 40 штук в кожній, чорнові записи, зошити із чорновими записами - одна картонна коробка, мобільний телефон Iphone Model А1778 FCC ID НОМЕР_1.

09.05.2024 року винесено постанову про визнання зазначених вище вилучених ТМЦ, мобільного телефону та інформації, яка на ньому знаходиться, чорнових записів (зошитів та блокнотів) з рукописною інформацією речовими доказами у кримінальному провадженні.

09.05.2024 року винесено постанову про залучення спеціаліста, постанову про призначення судової комп`ютерно-технічної експертизи мобільного телефону та експертизи у сфері інтелектуальної власності.

Також, зазначав про те, що вилучене майно (мобільні телефони) є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, оскільки за допомогою нього здійснювалась реалізація контрафактної продукції, замовлення сировини для її виготовлення, координації процесу незаконного виготовлення та зберігання товарів, може містити на собі сліди вчинення кримінального правопорушення (інформацію) та чорнові записи, які містять інформацію щодо кількісних показників, об`ємів - мають доказове значення у кримінальному провадженні та, відповідно, з метою збереження речових доказів існує необхідність у застосуванні арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження, проведення експертиз.

Вказував, що на цей час стороною обвинувачення у порядку, передбаченому ст. 91 КПК України, здійснюється збирання, перевірка та оцінка доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

З огляду на обставини вчинення зазначеного кримінального правопорушення, наявні достатні підстави вважати, що існує реальна загроза відчуження, розпорядження, користування майном, здійснення його передачі, переміщення, вивезення, зміни власників, які є речовими доказами, а тому виникла необхідність у накладенні арешту на зазначене майно (або майнові права на це майно).

Посилаючись на викладені обставини, прокурор просив слідчого суддю накласти арешт на майно, яке було вилучено під час проведення обшуку, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 квітня 2024 року (справа № 761/13746/24) в період з 09 год. 23 хв. 08.05.2024 року до 10 год. 47 хв. 09.05.2024 року у кримінальному провадженні № 72023000500000087 від 06.10.2023 року, у складських приміщеннях, які розміщені на земельній ділянці із кадастровим номером: 7310136300:08:002:1030, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (право власності (користування) на земельну ділянку із кадастровим номером: 7310136300:08:002:1030 зареєстроване за Чернівецькою обласною державною адміністрацією та перебуває у постійному користуванні АТ «Чернівецька обласна друкарня» корпоративного підприємства АТ «ДАК «Укрвидавполіграфія» (ЄДРПОУ 02469698).

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11 червня 2024 рокузалишено без задоволення клопотання прокурорапершого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 72023000500000087 від 06.10.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 229 КК України.

Відмовляючи у задоволенні клопотання, слідчий суддя виходив з того, що прокурором не доведено, як того вимагає положення п.1, 5 ст.234 КПК України, факту вчинення кримінальних правопорушень, про які йде мова у клопотанні.

Також слідчий суддя виходив з того, що прокурором не доведено, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Тобто, слідчий суддя встановив, що прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

З матеріалів судового провадження вбачається, що прокурором при зверненні до слідчого судді з клопотанням про арешт майна не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Зокрема, як вбачається з витягу з кримінального провадження №72023000500000087 до ЄРДР 06.10.2023 року внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 229 КК України (том 1, а.с.11).

Фабула даного кримінального правопорушення, відомості щодо якого внесено до ЄРДР, викладена наступним чином, зокрема: «За фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 229 КК України».

Положення ч. 1 ст. 214 КПК України зобов`язують слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

На такий обов`язок слідчого, прокурора вказують вимоги частин 3, 4 і 5 ст. 214 КПК України, згідно з якими до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про кримінальне правопорушення, вимагається короткий виклад обставин, які свідчать про вчинення саме кримінального правопорушення, його попередню правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, тобто Кримінального кодексу України, зміст повідомлення слідчим прокурора про підставу початку досудового розслідування.

Положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв`язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину - кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Аналіз вказаних норм закону приводить до висновку про те, що відомостями про вчинення кримінального правопорушення, які вносяться в ЄРДР, є наявність об`єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину).

Як вбачається з фабул, що внесені до ЄРДР 06.10.2023 року та 05.04.2024 року під номером №72023000500000087, вони не містять об`єктивних даних, які б дійсно свідчили про ознаки кримінальних правопорушень, що підтверджують реальність події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), передбачених ч. 3 ст. 229 КК України.

З огляду на викладене, обґрунтованими є посилання слідчого судді на те, що доводи прокурора на обґрунтування клопотання та фактичні обставини, які прокурор розцінює, як кримінальні правопорушення, наведені у самому клопотанні, відмінні від тих, про які йдеться в ЄРДР щодо кримінальних правопорушень, у зв`язку із розслідуванням якого подається клопотання.

На переконання колегії суддів, з урахуванням вищенаведених обставин правильним є висновок слідчого судді про невідповідність викладу фактичних обставин, які наведені у клопотанні, фабулі кримінальних правопорушень, відомості щодо якого внесено до ЄРДР. При цьому, сама фабула, викладена в ЄРДР, по своїй суті не містить складових ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 229 КК України.

Крім цього, слідчий суддя обґрунтовано зауважив, що відомості щодо причетності ОСОБА_7 , ОСОБА_14 та ОСОБА_11 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 229 КК України, до ЄРДР та про здійснення повідомлення їм про підозру в рамках кримінального провадження №72023000500000087, не внесено.

Таким чином, враховуючи, положення ч.1 ст. 214 КПК України, з якого вбачається обов`язок слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до ЄРДР та аналізуючи відомості, які внесені до ЄРДР, правильним є висновок слідчого судді про те, що оскільки слідчим або ж прокурором відповідні відомості щодо причетності, зокрема ОСОБА_7 , ОСОБА_14 та ОСОБА_11 , не внесені до ЄРДР, то відповідно вони слідчим, прокурором отримані та встановлені не були. В іншому випадку відповідні відомості мали б бути внесені до ЄРДР.

З огляду на невнесення до ЄРДР відомостей, передбачених диспозицією ч. 3 ст. 229 КК України, слідчий суддя дійшов до обгрунтованого висновку, що досудове розслідування за вказаними фактичними обставинами проводиться без внесення відомостей до Єдиного реєстру досудового розслідування, що тягне за собою незаконність здійснення будь-яких процесуальних та слідчих дій.

Чинним кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно, з метою збереження речових доказів, можливий лише тоді, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

При цьому, аналіз наданих в розпорядження слідчого судді матеріалів свідчить про те, що слідчим не доведено правових підстав для арешту зазначеного майна, можливість використання його, як доказу в кримінальному провадженні, в межах якого подано клопотання, а також розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, та наслідки арешту майна для третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

На переконання колегії суддів, орган досудового розслідування у розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, в якості підстави для накладення арешту.

Крім того, звертаючись із клопотанням про накладення арешту на майно, прокурор не перевірив, чи виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власника такого майна потребам досудового розслідування, і чи не порушує при вказаних обставинах справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, рішення якого застосовуються на території України поряд з національним законодавством, для того, щоб втручання в право власності вважалось допустимим, воно повинне слугувати не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна дотримуватись розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатись між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи. Зазначене твердження міститься у Рішенні «АГОСІ» проти Сполученого Королівства» від 24.10.1986 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України.

На переконання колегії суддів, арешт на майно, яке було вилучено в ході обшуку, проведеного 08.05.2024 року, у складських приміщеннях, які розміщені на земельній ділянці із кадастровим номером: 7310136300:08:002:1030, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (право власності (користування) на земельну ділянку із кадастровим номером: 7310136300:08:002:1030 зареєстроване за Чернівецькою обласною державною адміністрацією та перебуває у постійному користуванні АТ «Чернівецька обласна друкарня» корпоративного підприємства АТ «ДАК «Укрвидавполіграфія» (ЄДРПОУ 02469698), не може бути накладений за обставин, викладених у клопотанні прокурора про арешт майна та з метою, яка передбачена п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, а тому слідчий суддя обґрунтовано відмовив у його задоволенні.

Інших, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на вказане у клопотанні майно, матеріали клопотання не містять.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна, а наведені в апеляційній скарзі доводи прокурора є такими, що не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Колегією суддів перевірено доводи прокурора про те, що судовий розгляд проведено без його участі. Дана обставина знайшла своє підтвердження, однак колегія суддів цю обставину не вважає істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що потягло б за собою скасування оскаржуваної ухвали, з урахуванням строків розгляду даної категорії клопотань відповідно до вимог ч. 1 ст. 172 КПК України, та з урахуванням того, що слідчим суддею про розгляд справи неодноразово телефонограмою повідомлявся детектив ОСОБА_15 , в тому числі і про дату судового засідання 11.06.2024 року, що відповідає положенням ст. 172 КПК України (а.с.2, 16 том 2).

Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні клопотання прокурора у зв`язку із недоведеністю ним підстав для накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307,376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду

п о с т а н о в и л а:

Поновити прокурору першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11 червня 2024 року.

Апеляційну скаргу прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11 червня 2024 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4