Постанова

від 05.09.2024 по справі 160/29584/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 вересня 2024 року м. Дніпросправа № 160/29584/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Лукманової О.М., Олефіренко Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2024 року (головуючий суддя Ніколайчук С.В.)

в адміністративній справі №160/29584/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометиз ТАС» до відповідача Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Дніпрометиз", звернувся 10.11.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відповідача Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.10.2023 року № 976/32-00-04-01-02-05-05393145 та № 977/32-00-04-01-02-05-05393145.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що відповідач за результатами проведеної перевірки зробив хибні висновки про відсутність реального здійснення господарських операцій та, відповідно, понесення витрат по господарським операціям з ПП «СТАЛЬ ТОРГ ЗАХІД», ТОВ «СП УКРАЇНСЬКА СТАЛЕПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ», ТОВ «ЦИТРУС ЕНЕРДЖІ», ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ДНІПРОМАШСЕРВІС», ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЕПРОТЕХ». Також позивач вказав, що під час перевірки контролюючому органу було надано всі первинні документи, які підтверджують фактичне виконання господарських операцій з вищевказаними контрагентами, проте, вказані документи не були враховані при прийнятті оскаржуваного рішення, тому просить задовольнити позовні вимоги.Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 року замінено сторону у справі №160/29584/23 з Приватного акціонерного товариства "Дніпрометиз" на Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрометиз ТАС» (код ЄДРПОУ 05393145).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 25.10.2023 року № 976/32-00-04-01-02-05-05393145.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 25.10.2023 року № 977/32-00-04-01-02-05-05393145.Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що контролюючим органом не подано доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочину (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави. Зауважив, що, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату, лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги серед іншого вказано, що при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «Дніпрометиз» встановлено неналежне виконання умов укладених договорів між ПрАТ «Дніпрометиз» та контрагентами-постачальниками, відсутність документів, що мають силу первинних документів та підтверджують настання правових наслідків у взаємовідносинах ПрАТ «Дніпрометиз» з вищезазначеними контрагентами. За результатами перевірки виявлено факти щодо відсутності у контрагента можливості для виготовлення товару, що є змістом господарської операції. Встановлено неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів; нездійснення особою, яка поставляла товар, підприємницької діяльності; відсутність у штаті достатньої кількості персоналу для здійснення господарських операцій. Тобто, постачальники не мали можливості здійснювати господарські операції, та, як наслідок, не встановлено виробника товару. З огляду на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського, технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів контрагенти Позивача не мали умов для ведення господарської діяльності, що в свою чергу унеможливлює реалізацію спірних товарів, які відповідають бухгалтерським рахункам.

Зазначає, що під час проведення перевірки встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами ПП «СТАЛЬ ТОРГ ЗАХІД», ТОВ «СП УКРАЇНСЬКА СТАЛЕПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ», ТОВ «ЦИТРУС ЕНЕРДЖІ», ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ДНІПРОМАШСЕРВІС», ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЕПРОТЕХ». Також відповідач вказав, що позивачем створена схема штучного руху товару, спрямована на створення формального документообігу, про що свідчить те, що постачальники не мають матеріальної бази, об`єктивно необхідної для виконання поставок, які були предметом перевірки, контрагенти позивача були учасниками проведення транзитних фінансових потоків у правовідносинах з іншими суб`єктами господарювання, а також відсутність у позивача документів, складенням яких опосередковується постачання продукції/надання послуг. Надані до перевірки видаткові накладні, податкові накладні, прибуткові ордери тощо не є достатніми доказами фактичного виконання розглядуваних поставок; господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими схемами штучного руху товарів постачальниками свідчить про безтоварність операцій, які підлягали перевірці, що виключає правомірність їх відображення у податковому кредиті позивача. Перевіркою встановлено документування зазначених операцій та відображення в бухгалтерському обліку без можливості підтвердження таких операцій постачальником.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та доводи відзивів на апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі акта перевірки від 15.09.2023 №961/32-00-04-01-02-05-05393145 Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків прийняло податкові повідомлення-рішення:

- від 25.10.2023 року №976/32-00-04-01-02-05-05393145, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 8 585,00 гривень за податковою декларацією за червень 2023 року (із застосуванням штрафних санкцій у розмірі 50%);

- від 25.10.2023 року №977/32-00-04-01-02-05-05393145, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 86 785,00 гривень за податковою декларацією за червень 2023 року.

Позивач вважає протиправними вказані податкові повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції позов задовольнив.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Матеріалами справи підтверджується, що у період з 22.08.2023 по 11.09.2023 року співробітниками Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ «Дніпрометиз» (теперішня назва ТОВ «Дніпрометиз») з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, по декларації з податку на додану вартість за червень 2023 року (вх. №9176541616 від 18.07.2023тз урахуванням уточнюючого розрахунку від 02.08.2023 №9191690385), за результатами якої складено акт перевірки від 15.09.2023 №961/32-00-04-01-02-05-05393145.

У висновку акта перевірки зазначено, що перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з ПДВ у Декларації за червень 2023 року, встановлено порушення ПрАТ «ДНІПРОМЕТИЗ» абз. а) р. 198.1, п. 198.2, п.198.3 ст.198 з урахуванням норм п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), що призвело до завищення суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за червень 2023 року на суму 86 785 гривень.

Враховуючи вищевикладене та результати акта перевірки від 17.08.2023 № 885/32-00-04-01-02-05-05393145 (ППР від 12.09.2023 №857/32-00-04-01-02-05-05393145) ПрАТ «ДНІПРОМЕТИЗ» (код ЄДРПОУ 05393145) порушено:

- п. 200.1, абз. б) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), внаслідок чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в червні. 2023 року в розмірі 8 585 гривень;

- п. 200.1, абз. в) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), внаслідок чого завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в червні 2023 року в розмірі 86 785 гривень.

Під час перевірки податковий орган зробив висновок про неможливість (нереальність) здійснення господарської діяльності між ПрАТ «ДНІПРОМЕТИЗ» (теперішня назва ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ») і ПП «СТАЛЬ ТОРГ ЗАХІД», ТОВ «СП УКРАЇНСЬКА СТАЛЕПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ», ТОВ «ЦИТРУС ЕНЕРДЖІ», ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ДНІПРОМАШСЕРВІС», ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЕПРОТЕХ», у зв`язку з недостатньою чисельністю працюючих, відсутністю (незначна наявність) основних засобів, відсутністю технічної та матеріальної бази для виконання робіт/надання послуг, неможливістю виробництва ТМЦ, відсутністю фактичних виробників по ланцюгу придбання/реалізації а саме:

при відображенні в податковій звітності взаємовідносин з контрагентом, при відсутності можливості їх здійснення (відсутність технічної та матеріальної бази для виробництва товару;

не встановлення фактичних виробників по ланцюгу придбання товарів; не встановлення виконавців робіт, неможливості реального здійснення платником податків господарських операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, а саме:

1) ПП Сталь Торг Захід (код ЄДРПОУ 44503991);

2) ТОВ ЦИТРУС ЕНЕРДЖІ (код ЄДРПОУ 44095437);

3) ТОВ СП Українська сталепромислова компанія (код за ЄДРПОУ 44"66367):

4) ТОВ ВП Дніпромашсервіс (код ЄДРПОУ 43718490);

5) ТОВ ВП ЕПРОТЕХ (код ЄДРПОУ 44265935).

На підставі акта перевірки від 15.09.2023 №961/32-00-04-01-02-05-05393145 Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків прийняло податкові повідомлення-рішення:

- від 25.10.2023 року №976/32-00-04-01-02-05-05393145, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 8 585,00 гривень за податковою декларацією за червень 2023 року (із застосуванням штрафних санкцій у розмірі 50%);

- від 25.10.2023 року №977/32-00-04-01-02-05-05393145, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 86 785 грн. за податковою декларацією за червень 2023 року.

Надаючи оцінку зазначеним правовідносинам, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України, визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 ПК України При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Водночас, надаючи оцінку зазначеним правовідносинам, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок контролюючого органу про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «СТАЛЬ ТОРГ ЗАХІД», ТОВ «СП УКРАЇНСЬКА СТАЛЕПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ», ТОВ «ЦИТРУС ЕНЕРДЖІ», ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ДНІПРОМАШСЕРВІС», ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЕПРОТЕХ», та як наслідок про неправомірність показників бухгалтерського та податкового обліку по операціях з зазначеними контрагентами.

Стосовно здійснення господарських операцій між позивачем та ПП СТАЛЬ ТОРГ ЗАХІД, суд апеляційної інстанції зазначає, що в межах господарських операцій позивача з ПП СТАЛЬ ТОРГ ЗАХІД за договором купівлі-продажу № 538/22 від 10.06.2022 в червні 2023 р. контрагентом на підприємство позивача було поставлено товар відповідно до наступних специфікацій до цього договору:

- № 40 від 07.06.2023;

- № 41 від 15.06.2023;

- № 42 від 27.06.2023;

- № 43 від 27.06.2023.

На підтвердження виконання умов договору до матеріалів справи надані наступні первинні документи:

за специфікацією № 40:

- видаткова накладна № 491 від 09.06.2023;

- товарно-транспортна накладна № Р491 від 09.06.2023;

- прибутковий ордер № 678 від 09.06.2023.

за специфікацією № 41:

- видаткова накладна № 546 від 27.06.2023;

- товарно-транспортна накладна № Р546 від 27.06.2023;

- прибутковий ордер № 744 від 27.06.2023;

за специфікацією № 42:

- видаткова накладна № 555 від 29.06.2023;

- товарно-транспортна накладна № Р555 від 29.06.2023;

- прибутковий ордер № 756 від 29.06.2023;

за специфікацією № 43:

- видаткова накладна № 556 від 29.06.2023;

- товарно-транспортна накладна № Р556 від 29.06.2023;

- прибутковий ордер № 757 від 29.06.2023.

Для оплати товару, поставленого згідно вищезазначених специфікацій, контрагентом виставлено рахунки на оплату:

- № 1047 від 07.06.2023;

- № 1134 від 14.06.2023;

- № 1254 від 26.06.2023;

- № 1255 від 26.06.2023.

В якості доказів оплати товару позивачем надано платіжні інструкції АТ «Банк Кредит Дніпро»:

- №4814 від 13.06.2023;

- № 5909 від 18.07.2023;

- № 5911 від 18.07.2023;

- № 5910 від 18.07.2023.

При оплаті рахунку №1254 від 26.06.2023 враховано наявність переплати перед контрагентом на суму 7408,34 грн. (акт звірки взаємних розрахунків між позивачем та ПП СТАЛЬ ТОРГ ЗАХІД, сальдо на 01.01.2023).

З урахуванням такої переплати оплату за цим рахунком здійснено на суму 4403,98 грн відповідно до платіжної інструкції № 5911 від 18.07.2023.

Щодо здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ СП УКРАЇНСЬКА СТАЛЕПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ, суд апеляційної інстанції зазначає, що в межах господарських операцій позивача з ТОВ СП УКРАЇНСЬКА СТАЛЕПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ за договором купівлі-продажу №252/23 від 20.02.2023 в червні 2023 р. контрагентом на підприємство позивача було поставлено товар відповідно до наступних специфікацій до цього договору:

- № 6 від 09.06.2023;

- № 7 від 15.06.2023.

На підтвердження виконання умов договору до матеріалів справи позивачем надані такі первинні документи:

за специфікацією № 6:

- видаткова накладна № 140601 від 14.06.2023;

- товарно-транспортна накладна № 140601 від 14.06.2023;

- прибутковий ордер № 700 від 14.06.2023;

за специфікацією № 7:

- видаткова накладна № 220601 від 22.06.2023;

- товарно-транспортна накладна № 220601 від 22.06.2023;

- прибутковий ордер № 723 від 22.06.2023.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції зазначення відповідачем в акті перевірки про відсутність у видатковій накладній №220601 від 22.06.2023 посади і прізвища особи, відповідальної за отримання товару зі сторони ПрАТ Дніпрометиз (теперішня назва - ТОВ "Дніпрометиз"), не відповідає дійсності, оскільки назва посади, а також прізвище та ініціали такої відповідальної особи - Воронінський ДА. фахівець із закупівель - в наявності на цьому документі.

Для оплати товару, поставленого згідно вищезазначених специфікацій, контрагентом було виставлено рахунку на оплату:

- № 1160 від 06.06.2023;

- № 1248 від 15.06.2023.

В якості доказів оплати товару позивачем надано платіжні інструкції АТ «Банк Кредит Дніпро»:

- № 4940 від 19.06.2023;

- № 5229 від 28.06.2023.

Стосовно здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ ЦИТРУС ЕНЕРДЖІ, суд апеляційної інстанції зазначає, що в межах господарських операцій Позивача з ТОВ ЦИТРУС ЕНЕРДЖІ за договором купівлі-продажу №131/23 від 26.01.2023 в травні 2023р. контрагентом на підприємство позивача поставлено товар відповідно до наступних специфікацій до цього договору:

- № 17 від 17.05.2023;

- № 18 від 25.05.2023.

На підтвердження виконання умов договору матеріали справи містять такі первинні документи:

за специфікацією № 17:

- видаткова накладна № 134 від 18.05.2023;

- товарно-транспортна накладна № 134 від 18.05.2023;

- прибутковий ордер № 556 від 18.05.2023;

за специфікацією № 18:

- видаткова накладна № 141 від 26.05.2023;

- товарно-транспортна накладна № 141 від 26.05.2023

- прибутковий ордер № 606 від 26.05.2023.

Для оплати товару, поставленого згідно вищезазначених специфікацій, контрагентом виставлено рахунки на оплату:

- № 121 від 17.05.2023;

- № 130 від 24.05.2023.

Вказані поставки товару оплачено безготівковими коштами за вказаними рахунками, про що свідчать наступні платіжні інструкції АТ Банк Кредит Дніпро:

- № 4460 від 02.06.2023;

- № 4226 від 25.05.2023.

Щодо господарських операцій з ТОВ ЦИТРУС ЕНЕРДЖІ, то суд апеляційної інстанції зазначає, що норма про заборону здійснення господарської діяльності юридичними особами, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, до зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України, а відтак й визнання правочину, вчиненого з такою юридичною особою, нікчемним, розповсюджується на території, визнані тимчасово окупованими в умовах воєнного стану, лише після поширення цієї норми на такі території відповідним рішенням Кабінету Міністрів України (ч.1 ст.13 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України).

На момент виникнення спірних правовідносин таке рішення Кабінету Міністрів України відсутнє, отже і заборона здійснення господарської діяльності на таких юридичних осіб не розповсюджується.

Щодо здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ДНІПРОМАШСЕРВІС, матеріалами справи підтверджується, що в межах господарських операцій позивача з ТОВ ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ДНІПРОМАШСЕРВІС за договором № 692/23 від 17.05.2023 в червні 2023 р. контрагентом на підприємство позивача було поставлено товар, реальність поставки якого підтверджується наявними в матеріалах справи наступними первинними й іншими документами:

- видатковою накладною № 15 від 28.06.2023;

- товарно-транспортною накладною № 15 від 28.06.2023;

- прибутковим ордером № 744 від 28.06.2023.

Для оплати товару, поставленого згідно вищезазначених первинних документів, контрагентом було виставлено рахунок на оплату:

- № 13 від 18.05.2023.

В якості доказів оплати товару позивачем було надано платіжні інструкції АТ «Банк Кредит Дніпро»:

- № 4244 від 25.05.2023;

- № 5306 від 29.06.2023.

Стосовно здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ЕПРОТЕХ, матеріалами справи підтверджується, що в межах господарських операцій позивача з ТОВ ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ЕПРОТЕХ за договором купівлі-продажу №253/23 від 14.02.2023 в червні 2023 р. контрагентом на підприємство позивача поставлено товар відповідно до специфікацій до цього договору:

- № 25 від 16.05.2023;

- № 29 від 01.06.2023;

- № 30 від 06.06.2023;

- № 31 від 15.06.2023;

- № 32 від 15.06.2023.

На підтвердження виконання умов договору до матеріалів справи надані первинні документи:

за специфікацією № 25:

- видаткова накладна № РН-0001538 від 07.06.2023;

- прибутковий ордер № 643 від 07.06.2023;

за специфікацією № 29:

- видаткова накладна № РН-0001476 від 01.06.2023;

- прибутковий ордер №613 від 01.06.2023 (в цьому прибутковому ордері помилково зазначено номер специфікації, по якій відбувалася поставка: замість Специфікації №29 зазначено Специфікація № 28, така помилка є технічною опискою);

за специфікацією № 30:

- видаткова накладна № РН-0001575 від 09.06.2023;

- прибутковий ордер № 650 від 09.06.2023;

за специфікацією № 31:

- видаткова накладна № РН-0001746 від 22.06.2023;

- прибутковий ордер № 704 від 22.06.2023;

за специфікацією № 32:

- видаткова накладна № РН-0001792 від 26.06.2023;

- прибутковий ордер № 720 від 26.06.2023.

Для оплати товару, поставленого згідно вищезазначених специфікацій, контрагентом виставлено рахунки-фактури:

- № СФ-ВП5103 від 02.05.2023;

-№ СФ-ВП5712 від 01.06.2023;

- № СФ-ВП5848 від 06.06.2023;

- № СФ-ВП6067 від 15.06.2023;

- № СФ-ВП6058 від 15.06.2023.

В якості доказів оплати товару позивачем надано до матеріалів с прави платіжні інструкції АТ «Банк Кредит Дніпро»:

- № 4821 від 13.06.2023;

- № 4662 від 08.06.2023;

-№ 4820 від 13.06.2023;

- № 5234 від 28.06.2023;

- № 5347 від 30.06.2023.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, надані до матеріалів справи первинні документи бухгалтерського обліку мають необхідні реквізити та у повній мірі відображають зміст проведених господарських операцій, що свідчить про наявність підстав для формування показників податкової звітності на підстави таких документів.

Зазначені обставини вказують на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Аналіз зазначених первинних документів і норм права, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, дають підстави для висновку, що в результаті господарських операцій з ТПП СТАЛЬ ТОРГ ЗАХІД, ТОВ СП УКРАЇНСЬКА СТАЛЕПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ, ТОВ ЦИТРУС ЕНЕРДЖІ, ТОВ ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ДНІПРОМАШСЕРВІС, ТОВ ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ЕПРОТЕХ у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про неотримання товарів послуг/послуг від ПП СТАЛЬ ТОРГ ЗАХІД, ТОВ СП УКРАЇНСЬКА СТАЛЕПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ, ТОВ ЦИТРУС ЕНЕРДЖІ, ТОВ ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ДНІПРОМАШСЕРВІС, ТОВ ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ЕПРОТЕХ.

При цьому, контролюючим органом не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження визнання в судовому порядку не дійсними угод між позивачем та ПП СТАЛЬ ТОРГ ЗАХІД, ТОВ СП УКРАЇНСЬКА СТАЛЕПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ, ТОВ ЦИТРУС ЕНЕРДЖІ, ТОВ ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ДНІПРОМАШСЕРВІС, ТОВ ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ЕПРОТЕХ.

Згідно зі ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов`язковим для правозастосування органами правосуддя.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України (заява №803/02, INTERSPLAV проти України) зазначено, що на думку суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань.

Суд, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Жодних зауважень та доказів щодо наявності прямих ризикових операцій між ТОВ Дніпрометиз та ПП СТАЛЬ ТОРГ ЗАХІД, ТОВ СП УКРАЇНСЬКА СТАЛЕПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ, ТОВ ЦИТРУС ЕНЕРДЖІ, ТОВ ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ДНІПРОМАШСЕРВІС, ТОВ ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ЕПРОТЕХ матеріали адміністративної справи не містять.

Крім того є безпідставними доводи контролюючого органу про не підтвердження постачання товару по ланцюгу постачання, оскільки в цьому випадку оцінка має надаватися взаємовідносинам між ТОВ Дніпрометиз та ТПП СТАЛЬ ТОРГ ЗАХІД, ТОВ СП УКРАЇНСЬКА СТАЛЕПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ, ТОВ ЦИТРУС ЕНЕРДЖІ, ТОВ ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ДНІПРОМАШСЕРВІС, ТОВ ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ЕПРОТЕХ.

Позивач не може нести відповідальність у разі можливого порушення вимог чинного законодавства його контрагентами у попередніх етапах постачання товару.

У пункті 110 рішення у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Європейський Суд з прав людини визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення.

Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що висновки контролюючого органу про відсутність у контрагентів позивача (по ланцюгу постачання) трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДПС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та сама по собі, окремо від інших доказів або за їх відсутності, не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Також контролюючим органом не проведено контрольних заходів щодо контрагентів постачальників позивача та дослідження їх первинних документів, не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з надання послуг, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої поведінки та злагодженості дій між ними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 10.05.2023 року у справі № 810/1052/15.

Також слід звернути увагу на висновок Верховного Суду, висловлений, в постановах від 17.04.2018 року у справі №826/14549/15, від 06.02.2018 року у справі №816/166/15-а, від 13.08.2020 року у справі №520/4829/19, від 21.10.2020 року у справі №140/1845/19, від 19.11.2021 року у справі №160/6707/20, від 16.02.2023 року у справі №420/4722/19, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Так само не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання взятих на себе зобов`язань посилання податкового органу на відсутність достатньої кількості штатних одиниць, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 09.10.2019 року у справі № 826/16601/18, від 04.04.2023 року у справі №320/4019/19.

З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, не є обов`язковим свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, які є підставами формування бухгалтерського обліку.

Водночас, сама по собі відсутність необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагентів платника податків не є безумовним свідченням нереальності господарської операції, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб`єктів не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами.

Контролюючим органом не надано належних та допустимих доказів на спростування реальності господарських операцій, зокрема, не долучено до матеріалів перевірки жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду відносно контрагента позивача, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) позивача та наміру одержати економічний ефект.

Податкова ж інформація щодо контрагентів позивача не може слугувати підставою для відмови позивачу в отриманні податкової вигоди за відсутності доведення податковим органом недобросовісних узгоджених дій сторін господарської операції або обізнаності платника податку із податковими зловживаннями контрагентів.

Разом з тим зазначені обставини, які фактично носять характер припущень з боку контролюючого органу, недостатньо, щоб стверджувати про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 12.12.2019 року у справі №814/1439/17 та від 26.01.2023 року у справі № 280/5647/19.

В контексті наведеного суд зазначає, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, позивач надав належно оформлені первинні документи та інші документи, складені в межах вчинених господарських операцій, які в сукупності свідчать про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій та використання їх в межах господарської діяльності позивача, що є підставою для формування платником податкового обліку.

В свою чергу, викладені відповідачем аргументи є недостатніми, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податків в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, знаходження за заявленою юридичною адресою тощо.

В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати, саме, для цієї особи.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

У пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України" ЄСПЛ зазначив, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".

Так, наведені інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 74 КАС України.

Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов`язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Контролюючим органом не подано доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочину (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Отже, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату, лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України.

Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів.

У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14.03.2018 року у справі №803/1198/16 та від 14.12.2022 року у справі № 640/18058/19. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача та норми законодавства України, що регулюють дані правовідносини спростовують доводи відповідача.

Доводи апеляційної скарги щодо суті спору не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Виходячи з результатів апеляційного перегляду не підлягають розподілу витрати у справі.

Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 05.09.2024 та може бути оскаржена до Верховного Суду згідно статті 328 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий - суддяЮ. В. Дурасова

суддяО.М. Лукманова

суддяН.А. Олефіренко