Постанова

від 10.09.2024 по справі 400/14097/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/14097/23Головуючий в 1 інстанції: Величко А.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді Шевчук О.А.,

суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.,

при секретарі Альонішко С.І.,

за участю представника позивача Піддубної К.О.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕТЕЙ-ТОП" до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2023 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 07.08.2023 року № 616414290704, № 616514290704;

- стягнути з Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь ТОВ "ПРОМЕТЕЙ-ТОП" судовий збір у розмірі 26840,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем було проведено перевірку підприємства, складено акт, на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає, що вони прийняті з порушенням норм податкового законодавства, а тому звернувся до суду про визнання їх протиправними та скасування.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 07.08.2023 року № 616414290704, № 616514290704. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у Миколаївській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕТЕЙ ТОП" судові витрати в розмірі 26 840,00 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Доводами апеляційної скарги зазначено, що надані до перевірки видаткові та податкові накладні виписані ПП «АГРОФІРМА-ДОДОЛА» містять недостовірну інформацію та не можуть свідчити про фактичне здійснення господарських операцій. Таким чином, перевіркою встановлено недостовірність даних, відображених в первинних документах, виписаних ПП «АГРОФІРМА-ДОДОЛА» на адресу ТОВ «ПРОМЕТЕЙ-ТОП», та відображених ТОВ «ПРОМЕТЕЙ-ТОП» у бухгалтерському обліку, чим порушено вимоги Закону України «Про бухгалтерський обліку та фінансову звітність в Україні» та п. 2.1 і п.2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, а податкові накладні, зареєстровані в ЄРПН не підтверджені фактом здійснення господарської операції. Таким чином, на думку апелянта, на порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, ст.198, п.200.1, п.п.б), п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) ТОВ «ПРОМЕТЕЙ-ТОП» завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за квітень 2023 року у розмірі 389494 гривень. Зазначає, що на порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, із змінами і доповненнями, з урахуванням ст. 1, 2, 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», із змінами і доповненнями та п.2.1, п.2.2, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704, ТОВ «ПРОМЕТЕЙ-ТОП» завищено податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок не підтвердження операцій з контрагентом ПрАТ «ІСКРА» (код ЄДРПОУ 14005946) за квітень 2023 року на суму ПДВ 76102 гривень. Апелянт зазначає, що за результатами проведеного аналізу податкової звітності з ПДВ та баз даних ЄРПН по ТОВ «ПРОМЕТЕЙ-ТОП» встановлено, що ФГ «ТКАЧЕНКО А.І.» (код ЄДРПОУ 42985088, ІПН 429850818098) на адресу ТОВ «ПРОМЕТЕЙ-ТОП» зареєстрованою лише одну податкову накладну за рішенням Комісії 27.12.2022 №7 на суму 1317629,5 грн, в тому числі ПДВ 161814,15 гривень. Тобто ТОВ «ПРОМЕТЕЙ-ТОП» безпідставно сформовано податковий кредит за квітень 2023 року по контрагенту ФГ «ТКАЧЕНКО А.І.» (код ЄДРПОУ 42985088) на суму ПДВ 22653 грн, так як в ЄРПН відсутня реєстрація ФГ «ТКАЧЕНКО А.І.» на адресу ТОВ «ПРОМЕТЕЙ-ТОП» податкової накладної на зазначену суму ПДВ.

Відзиву на апеляційну скаргу позивачем до суду не надано.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2024 року клопотання Головного управління ДПС у Миколаївській області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду було задоволено.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2024 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕТЕЙ- ТОП" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду було задоволено.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року клопотання Головного управління ДПС у Миколаївській області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду було задоволено.

З технічних причин представник апелянта не підключився до відеоконференції.

Відповідно до ч.5 ст. 195 КАС України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представника апелянта.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ ПРОМЕТЕЙ-ТОП зареєстроване Департаментом з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради 26.10.2021 року №1005221020000044392. Видами діяльності якого є діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; вантажний автомобільний транспорт; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; складське господарство; неспеціалізована оптова торгівля.

На підставі направлень від 27.06.2023 року № 1075/14-29-07-10, від 27.06.2023 року №1075/14-29-07-10 та копій наказів Головного управління ДПС у Миколаївській області від 15.06.2023 року № 662-п та від 05.07.2023 року № 759-п, які вручено під розписку представнику ТОВ ПРОМЕТЕЙ-ТОП ОСОБА_1 проведено документальну позапланову виїзну перевірку.

Перевірку проведено з відома директора ТОВ ПРОМЕТЕЙ-ТОП ОСОБА_2 та у присутності представника ОСОБА_1 .

Перевірка проводилась з 03.07.2023 року по 07.07.2023 року. Термін перевірки продовжувався з 07.07.2023 року на два робочих дні на підставі наказу Головного управління ДПС у Миколаївській області від 05.07.2023 року № 759-п.

За результатами вказаної вище перевірки Головного управління ДПС у Миколаївській області складено акт №5813/14-29-07-04/44575226 від 18.07.2023 року Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМЕТЕЙ-ТОП щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яким встановлено, зокрема, порушення ТОВ ПРОМЕТЕЙ-ТОП:

п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.п.б), п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, пп. 5 п.4 розд.V Наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, в результаті чого завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за квітень 2023 року на суму 3067196 гривень;

п.198.1, п.198.3, п.200.1, п.п.в), п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, пп. 5 п.4 розд. V Наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, в результаті чого, встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за квітень 2023 року на суму 3337806 гривень.

На підставі акту перевірки №5813/14-29-07-04/44575226 від 18.07.2023 року, контролюючим органом прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 07.08.2023 року №616514290704, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 3 337 806 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 07.08.2023 року №616414290704, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 3 067 196 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 533 598 грн.

Позивач, не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, подав скаргу до ДПС України.

Рішенням ДПС України №30507/6/99-00-06-01-04-06 від 12.10.2023 року відмовлено платнику податків у поновленні пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку.

Не погодившись з висновками податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства та прийнятими Головним управління ДПС в Миколаївській області податковими повідомленнями-рішеннями від 07.08.2023 року № 616414290704, № 616514290704, позивач оскаржив вказані рішення суб`єкта владних повноважень в судовому порядку, звернувшись до суду з даною позовною заявою.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи наявність первинних документів, які підтверджують проведення господарської операції між позивачем та його контрагентами, а також, враховуючи те, що відповідні документи були надані контролюючому органу, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті: не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, тому вони є протиправними та підлягають скасуванню, відповідно адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп.14.1.36, 14.1.178, п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду та відповідно п. 14.1.202 зазначеної статті продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 44.2 ст. 44 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об`єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений ст. 78 ПК України.

Згідно до п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Платники податку, які застосовують касовий метод податкового обліку, суми податку, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та не включені до податкового кредиту протягом періоду 365 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних у зв`язку з відсутністю фактів списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг (видачі з каси) або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, мають право на включення таких сум до податкового кредиту у звітному податковому періоді, в якому відбулося списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг (видачі з каси) або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, але не пізніше ніж через 60 календарних днів з дати такого списання, надання інших видів компенсацій.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 цього Кодексу оператором поштового зв`язку, експрес-перевізником.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.п. б), п.п. в) п. 200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи а зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з абз.1 п. 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

У відповідності до абз.4 п. 201.10 статті 201 ПК України податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Платник податку має право зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну та/або розрахунок коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року, в яких загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов`язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, діяльність якої, безумовно, здійснюється в межах правової відповідальності, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції та під час здійснення господарської операції.

Під час судового розгляду з`ясовано, що позивач та його контрагенти на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані як суб`єкти господарювання та як платники податків, відомості про них були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Видами економічної діяльності позивача є: діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; вантажний автомобільний транспорт; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; складське господарство; неспеціалізована оптова торгівля.

Судами встановлено, що ТОВ "ПРОМЕТЕЙ-ТОП" укладено однотипні договори поставки сільськогосподарської продукції з ПП "АГРОФІРМА-ДОДОЛА", ПрАТ "ІСКРА", ФГ "ТКАЧЕНКО А.І.".

На виконання умов вказаних договорів складені видаткові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи та були надані під час перевірки та перелік яких наведено в акті перевірки.

Видаткові накладні від постачальників заповнені належним чином, кожен з документів містить усі необхідні реквізити та відомості про зміст господарської операції у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88. Податкові накладні складені відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції, що перевіряючим були надані всі первинні документи - договори, спеціфікації до договорів, видаткові накладні, рахунки-фактури, ТТН та інші документи на підтвердження господарських операцій із вказаними контрагентами. Вказані документи надані і до суду.

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, колегія суддів доходить висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. А відтак, вказані документи підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - постачальниками.

Надані позивачем первинні документи містять опис господарських операцій, усі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи завірені печатками відповідних підприємств, тобто повністю відповідають вимогам п.201.1 та 201.7 ст.201 Податкового кодексу України та, відповідно, підтверджують фактичне виконання фінансово-господарських операцій, а тому в розумінні ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, є первинними документами, що спростовує висновок відповідача щодо відсутності реального та фактичного переміщення товару.

Судами встановлено, що в кожному випадку придбання товарів постачальником виписувались видаткові та податкові накладні. Всі податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від 'ємного значення з податку на додану вартість.

За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який викладено в постанові від 07.07.2022 року у справі № 160/3364/19 норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Щодо доводів апелянта про відсутність будь-яких залишків запасів, в тому числі готової продукції та зазначає, що згідно балансу ПП АГРОФІРМА-ДОДОЛА обліковується готова продукція на суму 26448,0 тис. гривень, колегія суддів зазначає наступне.

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 "Спрощена фінансова звітність", затверджене Наказом Міністерства фінансів від 25.02.2000 № 39, установлює зміст і форму Фінансової звітності малого підприємства в складі Балансу (форма № 1-м) і Звіту про фінансові результати (форма № 2-м) та порядок її заповнення, а також зміст і форму Фінансової звітності мікропідприємства в складі Балансу (форма № 1-мс) і Звіту про фінансові результати (форма № 2-мс) та порядок її заповнення.

Таким чином, залишки готової продукції ПП АГРОФІРМА-ДОДОЛА складали 26 448 000 грн, що відповідно свідчить про наявність залишків у підприємства та можливість їх майбутньої реалізації.

Судами встановлено, що позивачем направлено додатковий запит №26-02/2024 від 26.02.2024 року до ПП АГРОФІРМА-ДОДОЛА щодо інформації, зазначеної у фінансовій звітності. Відповіддю №27/02-1 від 27.02.2024 року ПП АГРОФІРМА-ДОДОЛА повідомило, що подавало уточнюючу звітність, а також надало фінансову звітність та квитанцію до неї.

Можливість контрагента позивача скористатись наданим правом подавати уточнюючі звіти та/або декларації не можуть ставити під сумнів господарську операцію.

Посилання апелянта на неможливість здійснення ПП АГРОФІРМА-ДОДОЛА господарської діяльності, використання земельних ділянок, використання сільгосптехніки, не надання статистичної звітності та відсутність у підприємства реєстрації податкових накладних за період 2022 року взагалі є недоречним, оскільки сам же відповідач акцентує увагу на тому, що відповідні території Херсонської області входять до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, зокрема перебували в окупації.

Колегія суддів зауважує, що за весь час перебування в окупації неможливо у повному обсязі виконувати функції як з боку держави, зокрема в частині доступу до публічних електронних реєстрів, так і з боку підприємства, зокрема в частині подання відповідної звітності.

При цьому, до перевірки надавались всі відповідні документи на підтвердження походження товару урожаю 2021 року, який придбавався за Договором.

Тому дослідження можливої діяльності підприємства з вирощування продукції або подання статистичної чи податкової звітності за 2022 рік не має ніякого відношення до фактичного здійснення господарської операції.

Окрім цього, у відповідь на запит ТОВ ПРОМЕТЕЙ ТОП №25/12-2023 від 25.12.2023 року ПП АГРОФІРМА-ДОДОЛА повідомило, що мало можливість зберігати продукцію урожаю 2021 року в період окупації (з 09.03.2022 по 11.11.2022) та не зазнавало втрат готової продукції за цей час.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта стосовно того, що надані до перевірки видаткові та податкові накладні містять недостовірну інформацію, оскільки не вказано, яку саме інформацію та про що вона має свідчити.

Окрім того, апелянт аналогічно посилається на недостатність готової продукції у ПрАТ "ІСКРА" для реалізації та зазначає, що згідно балансу ПрАТ "ІСКРА" на кінець звітного періоду залишки готової продукції складають 28, 522 тис. гривень.

Такий висновок є помилковим, оскільки показники цих звітів наводяться у тисячах гривень з одним десятковим знаком. Відповідно, Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 "Спрощена фінансова звітність" (затверджене Наказом Міністерства фінансів від 25.02.2000 № 39) установлює зміст і форму Фінансової звітності малого підприємства в складі Балансу (форма № 1-м) і Звіту про фінансові результати (форма № 2-м) та порядок її заповнення, а також зміст і форму Фінансової звітності мікропідприємства в складі Балансу (форма № 1-мс) і Звіту про фінансові результати (форма № 2-мс) та порядок її заповнення. Таким чином, залишки готової продукції ПрАТ "ІСКРА" складали 28 552 000 грн, що відповідно свідчить про наявність залишків у підприємства та можливість їх майбутньої реалізації. Далі відповідач стверджує про неможливість використання земельних ділянок ПрАТ "ІСКРА", відповідно їх обробки та вирощування продукції впродовж 2022 року, у зв`язку перебуванням територій віднесення під окупацією.

Апелянт зазначає, що склад посівних матеріалів, оприскувач самохідний, зерносклад, критий тiк, трактори, комбайни, земельні ділянки, мiсцезнаходження яких: Сумська область, Сумський район, смт. Хотінь, село Журавка, село Юнакіївка, село Басівка, село Локня, село Могриця, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або тимчасово окупованих російською федерацією, через що неможливе їх використання ПрАТ "ІСКРА" в господарській діяльності протягом 2022 року.

З таким твердженням апелянта колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій надало роз`яснення щодо застосування нового Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Так, постановою Уряду від 6 грудня 2022 року № 1364 визначено механізм формування єдиного переліку таких територій. Актуальний перелік затверджений наказом Мінреінтеграції від 22 грудня 2022 року № 309.

Території, які включаються до переліку, поділяються на такі, де ведуться (велися) бойові дії, та тимчасово окуповані.

В свою чергу, території, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно поділяються на території можливих бойових дій і території активних бойових дій.

Територіями активних бойових дій визначаються території, через які проходить лінія бойового зіткнення або які межують з тимчасово окупованими територіями та на яких наразі неможливо у повному обсязі виконувати функції держави, зокрема в частині доступу до публічних електронних реєстрів, та існує значна загроза життю і здоров`ю населення.

Відповідно до Постанови від 6 грудня 2022 р. № 1364 Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією до територій можливих бойових дій можуть бути віднесені території, які відповідають одному з таких критеріїв: - межують з територіями активних бойових дій або з тимчасово окупованими російською федерацією територіями; - межують з державним кордоном держави-агресор.

Тобто, територіями можливих бойових дій вважаються території, які межують з територіями активних бойових дій або тимчасово окупованими територіями чи прилеглі до державного кордону з державою-агресором та на яких можливо забезпечувати функції держави, до яких може повертатися населення, втім періодично піддаються ворожим обстрілам.

При цьому, для територій можливих бойових дій не передбачено обмежень щодо доступу до публічних електронних реєстрів.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (22.12.2022 № 309), Юнакіївська міська територіальна громада Сумського району Сумської області та Хотінська міська територіальна громада Сумського району Сумської області розташовані в пункту 1 Розділу 1 відносяться до Території можливих бойових дій.

Від так, виходячи з критеріїв поділу територій, можна зробити висновок, що належність до територій можливих бойових не може перешкоджати або унеможливлювати діяльність підприємств, оскільки на таких територіях можливо забезпечувати функції держави та до них може повертатися населення.

З урахуванням вищенаведеного, не вбачається причин неможливості здійснення ПрАт "ІСКРА" своєї діяльності.

Щодо допущених помилок в ТТН, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно наданих до перевірки товарно-транспортних накладних зазначено, що соняшник, вантажовідправником якого є ПрАТ ІСКРА та ПП АГРОФІРМА-ДОДОЛА, перевозився в порт Рені (термінал ТОВ Дунайська логістична група) для експорту ТОВ КОМПАНІЯ ПРОМЕТЕЙ, що жодним чином не пов`язано з господарською діяльністю ТОВ ПРОМЕТЕЙ-ТОП.

Судами встановлено, що надані до перевірки товарно-транспортні накладні завірені печаткою ТОВ ДУНАЙСЬКА ЛОГІСТИЧНА ГРУПА.

У заповненні товарно-транспортних накладних була допущена помилка, яку позивач не заперечує. Однак, невірно вказаний експортер на ТТН не може спростовувати всю господарську операцію та її наслідки для сторін.

ТТН мають відмітку прийняття товару портом - ТОВ ДУНАЙСЬКА ЛОГІСТИЧНА ГРУПА.

Матеріали перевірки та адміністративної справи містять лист від 30.05.2023 року №30/05-1, в якому зазначено про діючий Договiр № 9-Р вiд 10.01.2023р. з TOB Дунайська логістична група, згідно якого ТОВ Дунайська логістична група приймає на себе зобов`язання щодо надання послуг з перевалки, внутрішнього експедирування, митного оформлення та зберігання на території Ренiйського морського порту експортних зернових та олійних вантажів, що належать ТОВ ПРОМЕТЕЙ ТОП.

Окрім того, товарно-транспортна накладна (ТТН) не є документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), оскільки її обов`язковість передбачена лише у випадку надання послуг з перевезення, тому наявність або відсутність ТТН та/або недоліки у її оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції. Тобто, ТТН не є документом первинного бухгалтерського обліку та єдиним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей. Наявність або відсутність ТТН та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції з придбання або продажу ТМЦ, якщо інші дані свідчать про рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків. Крім того, ТТН є доказом факту перевезення (переміщення) товару, тому є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

Щодо окремих недоліків оформлення первинних документів колегія суддів зазначає, що згідно численних висновків Верховного Суду сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податку у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Акт перевірки не містить обставин з відповідними доказами, що господарські операції не відбулись та відповідно не настали зміни майнового стану платника податків за результатами її здійснення.

Судами встановлено, що висновки перевіряючих про наявність порушень зі сторони позивача ґрунтуються на податковій інформації відносно контрагентів позивача щодо подання ним звітності, наявності трудових та матеріальних ресурсів.

Проте, колегія суддів вважає недостатніми для висновків акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, посилання в ньому на вказану інформацію, оскільки без дослідження виконання договорів контрагентами позивача, дослідженням та перевіркою самих контрагентів, їх первинних бухгалтерських документів, умов виконання договору, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов`язань позивачу.

Колегія суддів також, зазначає, що порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства та дисципліни складання первинних документів не може слугувати підставою для зменшення добросовісному суб`єкту господарювання суми податкового кредиту з податку на додану вартість. Факт порушення контрагентом може мати податкові наслідки для платника, лише якщо податкова служба доведе, що платник діяв без достатньої обачливості і обережності, та йому мало бути відомо про порушення контрагента, або його діяльність спрямована на отримання податкової вигоди при операціях переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов`язань.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається апелянт, вказуючи на відсутність у ТОВ «Прометей-Топ» права на формування податкового кредиту за операціями щодо придбання сільськогосподарської продукції у ПП "АГРОФІРМА-ДОДОЛА", ПрАТ "ІСКРА", ФГ "Ткаченко А.І.", суб`єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності правочинів, укладених з вказаними контрагентами, суд приходить до висновку про відсутність порушень позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.п.б)в), п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України. Виходячи з зазначеного, а саме наявності оплати та відвантаження товару, у продавця виникли податкові зобов`язання, а у покупця право на податковий кредит на суму ПДВ.

Окрім того, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за чинними нормами права будь-яка відповідальність, у т.ч. цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на позивача не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов`язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не надано доказів того, що по спірних операціях у позивача була відсутня розумна ділова мета, або того, що позивач та його контрагенти діяли спільно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Дослідивши первинні документи бухгалтерського обліку та податкову звітність ТОВ ПРОМЕТЕЙ-ТОП колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вони є належними письмовими доказами, які підтверджують правомірність формування платником податків податкового кредиту та суми податку на додану вартість за результатами здійснених господарських операцій з ПП «АГРОФІРМА-ДОДОЛА», ПрАТ «ІСКРА», Фермерським господарством «ТКАЧЕНКО А.І.», обсяг яких є достатнім для висновку про те, що рух товарів, робіт і послуг дійсно мав місце.

Норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 2 грудня 2019 року у справі №826/13060/18.

Колегія суддів зазначає, що податкова інформація, яка наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів ТОВ «ПРОМЕТЕЙ-ТОП» носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Такі висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду, що наведені у постанові від 29 березня 2019 року у справі № №808/3412/16.

Окрім того, апелянтом не надано доказів щодо наявності дефектів у правовому статусі контрагентів позивача, зокрема відсутності реєстрації їх як платників податку на додану вартість або припинення як юридичних осіб на час укладання та виконання угод.

Не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року (п.57 Рішення) зазначив, що у разі, якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаного зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватись між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Також, Судом вказано, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Необхідно зазначити, що податковий орган, не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивачем було порушено податкове законодавство, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про порушення позивачем законодавства.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що з урахуванням наданих до суду доказів, колегією суддів встановлено наявність руху активів, підтверджений первинними документами відображеними в бухгалтерському обліку, що є безперечним доказом реальності проведених господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕТЕЙ-ТОП".

Таким чином, зазначені вище документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, складені у відповідності до приписів діючого законодавства, мають всі необхідні для цього реквізити, а тому відповідають критеріям належного доказу, відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, а позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування позову.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року залишити без змін.

Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 17.09.2024 року.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик