Постанова

від 04.09.2024 по справі 300/167/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/167/21 пров. № А/857/11532/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді:Запотічного І.І.,

суддів:Глушка І.В., Довгої О.І.,

при секретарі судового засідання:Пославському Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року (суддя Біньковська Н.В., ухвалене в м. Івано-Франківську, повний текст складено 05.04.2024) у справі № 300/167/21 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області про стягнення заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені,-

ВСТАНОВИВ:

20 січня 2021 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, відповідно до змісту якого просить: стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість в розмірі 279050,00 грн. та пені в сумі 424311,41 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість в розмірі 279050,00 грн. та пеню в розмірі 39844,24 грн., нараховану на суму такої заборгованості за період з 01.10.2019 по 05.01.2021. В задоволенні решти позову відмовлено.

Зазначене рішенням суду оскаржив відповідач - Головне управління ДПС в Івано-Франківській області подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на неповне з`ясування обставин справи судом першої інстанції, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги, зокрема, зазанчає, що держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з ПДВ протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України нараховується пеня. Зазначає, що Передумовою початку нарахування пені є невиконання контролюючим органом обов`язку з виплати заборгованості з відшкодування податку на додану вартість протягом строку, визначеного статтею 200 Податкового кодексу України.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами апелянта, рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін.

В судовому засіданні представник апелянта надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Інші особи ,які беруть участь цу справі явки представників в судове засідання не забезпечили, що відповідно до ч.2 ст.313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без іхньої участі.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основний вид діяльності вантажний автомобільний транспорт (код КВЕД 49.41).

Позивачем подано до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість за грудень 2007 року, січень 2008 року, лютий 2008 року, травень 2008 року, червень 2008 року, жовтень 2008 року з визначеними сумами бюджетного відшкодування ПДВ за відповідні періоди, а також заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунки сум бюджетного відшкодування, на загальну суму 279050,00 грн.

ДПІ у м. Івано-Франківську здійснено перевірку з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування з ПДВ за результатами якої 18.10.2010 Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську прийнято податкові повідомлення-рішення №0091851700/0 та №0002001703/0, згідно яких позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 279050,00 грн., визначено суму податкового зобов`язання в сумі 16884,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 14 984 грн.

Так, за результатами судового розгляду адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 про скасування вищевказаних рішень податкового органу, постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.12.2010 по справі №2а-3832/10/0970, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014 та ухвалою Вищого адміністративного суду від 24.03.2015, - позов задоволено повністю, скасовано податкові повідомлення-рішення №0091851700/0 та №0002001703/0 від 18.10.2010.

Відтак, сума бюджетного відшкодування, заявленого позивачем у податковій звітності є узгодженою.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.03.2019 в адміністративній справі №809/1369/17, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019, визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДФС в Івано-Франківській області щодо неподання до органу державного казначейства висновку про суми відшкодування податку на додану вартість на користь ФОП ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління ДФС в Івано-Франківській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за поданими деклараціями з податку на додану вартість за грудень 2007 року 116446,00 грн.; за січень 2008 року 84 988,00 грн.; за лютий 2008 року 32 579,00 грн.; за травень 2008 року 10 903,00 грн.; за червень 2008 року 16970,00 грн.; за жовтень 2008 року 17 164,00 грн., що в загальному розмірі становить 279050,00 грн., на користь ФОП ОСОБА_1 . Вказане рішення суду набрало законної сили 01.10.2019.

Рішенням бізнес-омбудсмена від 20.10.2020 №DCR-2020/10/20-27828 рекомендовано Державній податковій службі України вжити негайних заходів із відновлення прав ФОП ОСОБА_1 . Також рекомендовано ФОП ОСОБА_1 у разі продовження бездіяльності органів ДПС України щодо відновлення його законних прав шляхом звернення до суду із позовом безпосередньо про стягнення з Державного бюджету України заборгованості із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

Листом від 02.11.2020 №31599/6/99-00-05-02-03-06 Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Ради бізнес-омбудсмена повідомила Раді бізнес-омбудсмена та ФОП ОСОБА_1 про те, що механізму здійснення передбачених Податковим кодексом України процедур щодо відшкодування сум залишків бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що підлягають включенню до Тимчасового реєстру заяв, чинним нормативно-правовими актами не передбачено.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його право на відшкодування сум залишків бюджетного відшкодування податку на додану вартість, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Підпунктами 14.1.18 та 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника; пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Згідно пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом200.15 статті 200 ПК України передбачено, щопісля закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

Відповідно до пункту 200.13 статті 200 ПК України на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів.

Згідно пункту200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Таким чином, держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, тоді невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість. На суму такої заборгованості нараховується пеня.

Бюджетне відшкодування за відповідними заявами до 1 квітня 2017 року мало здійснюватися у раніше визначеному порядку, тобто зі складанням контролюючим органом відповідного висновку та його наданням територіальному органу Державної казначейської служби України.

Разом з тим, з 1 квітня 2017 року передумовою для отримання платником податку на додану вартість належної йому суми бюджетного відшкодування є податковим органом в Реєстрі інформації про її узгодження.

Відтак, до 1 квітня 2017 року контролюючий орган мав скласти та подати до територіального органу Державної казначейської служби висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Після набрання чинності Порядком ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 9надалі також Порядок №26), тобто з 1 квітня 2017 року, контролюючий орган мав внести до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку, задля забезпечення доступу органу Казначейства для виконання.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що вказані дії контролюючим органом всупереч вимог законодавства не вчинено, це призвело до неотримання позивачем бюджетного відшкодування у визначений законом строк за поданими деклараціями з податку на додану вартість за грудень 2007 року в сумі 116446,00 грн., за січень 2008 року - 84988,00 грн., за лютий 2008 року - 32579,00 грн., за травень 2008 року - 10903,00 грн., за червень 2008 року - 16970,00 грн., за жовтень 2008 року - 17164,00 грн., що в загальному розмірі становить 279050,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що казначейство здійснює бюджетне відшкодування на підставі даних Реєстру, що містяться в інформаційному ресурсі Мінфіну, а також з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України та пункту 55 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України (пункт 14 Порядку №26).

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у зв`язку з тим, що податковим органом станом на спірний період не вжито передбачених законодавством заходів щодо відшкодування грошових зобов`язань, з метою ефективного захисту прав позивача необхідно стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України в Івано-Франківській області на користь позивачазаборгованість з відшкодування податку на додану вартість в сумі 279050,00 гривень.

Разом з тим, доводи Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області про те, що позивач повинен був звернутися із заявою в порядкувиконанняв справі № 809/1369/17, а не з новим позовом, суд першої інстанції вірно відхилив, оскільки судовим рішенням у вказаній справі на користь позивача не було стягнуто з Державного бюджету України відшкодування ПДВ у розмірі 279050,00 грн., а лише встановлено його право на отримання такого відшкодування та допущення податковим органом відповідної бездіяльності щодо забезпечення реалізації такого права позивача.

Фактично право позивача на отримання зазначеного бюджетного відшкодування залишається нереалізованим і, за виниклих обставин, єдиним можливим та ефективним способом його відновлення є стягнення відповідних коштів у судовому порядку з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені в сумі 424311,41 грн., апеляційний суд зазначає наступне.

Після спливу законодавчо визначеного строку для проведення зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок платника, відповідна сума відшкодування податку на додану вартість набуває статусу заборгованості, що є підставою для нарахування пені. Тобто Податковим кодексом України надано можливість платнику податків стягнути пеню у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням державою ПДВ.

Непогашення заборгованості бюджету з податку на додану вартість, не позбавляє платника податку права пред`явити вимоги про стягнення зазначеної пені. Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним в постанові від 03 грудня 2020 року у справі № 826/5397/18.

Відтак, оскільки сума податку в розмірі 279050,00 гривень не відшкодована позивачу протягом визначеного строку, така вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ і на суму такої заборгованості нараховується пеня.

Згідно пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України пеня нараховується на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Таким чином, конкретний розмір облікової ставки Національного банку України застосовується для розрахунку пені виключно протягом дії такої ставки, при зміні розміру облікової ставки в період нарахування пені, обрахунок останньої має проводитись з урахуванням відповідних змін.

Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом в постанові від 25.04.2023 у справі № 140/9357/21.

Разом з тим, позивач заявив до стягнення пеню за період з 01.10.2019 по 05.01.2021 і розрахував її на загальну суму 424311,41 грн.

Проте, стягнути з Державного бюджету України пеню можливо лише у визначеному розмірі (у певній сумі), і такий розмір має бути розрахований відповідно до положень пункту200.23 статті 200 Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції перевіривши розрахунок пені, наведений позивачем, прийшов до вірного висновку, що підлягав стягненню за цей період пені за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість в розмірі 39844,24 грн.: за період з 01.10.2019 по 24.10.2019 сума пені становить 3633,00 грн. (279050,00 грн. (сума заборгованості) х 24 (дні прострочення) х 16,5% (облікова ставка НБУ) х 120 % : 365 (кількість днів у 2019 році); за період з 25.10.2019 по 12.12.2019 сума пені становить 6967,84 грн. (279050,00 грн. (сума заборгованості) х 49 (дні прострочення) х 15,5% (облікова ставка НБУ) х 120 % : 365 (кількість днів у 2019 році); за період з 13.12.2019 по 31.12.2019 сума пені становить 2353,20 грн. (279050,00 грн. (сума заборгованості) х 19 (дні прострочення) х 13,5% (облікова ставка НБУ) х 120 %: 365 (кількість днів у 2019 році); за період з 01.01.2020 по 30.01.2020 сума пені становить 3705,42 грн. (279050,00 грн. (сума заборгованості) х 30 (дні прострочення) х 13,5% (облікова ставка НБУ) х 120 % : 366 (кількість днів у 2020 році); за період з 31.01.2020 по 12.03.2020 сума пені становить 4226,92 грн. (279050,00 грн. (сума заборгованості) х 42 (дні прострочення) х 11% (облікова ставка НБУ) х 120 %: 366 (кількість днів у 2020 році); за період з 13.03.2020 по 23.04.2020 сума пені становить 3842,66 грн. (279050,00 грн. (сума заборгованості) х 42 (дні прострочення) х 10% (облікова ставка НБУ) х 120 % : 366 (кількість днів у 2020 році); за період з 24.04.2020 по 11.06.2020 сума пені становить 3586,48 грн. (279050,00 грн. (сума заборгованості) х 49 (дні прострочення) х 8% (облікова ставка НБУ) х 120 % : 366 (кількість днів у 2020 році); за період з 12.06.2020 по 31.12.2020 сума пені становить 11253,49 грн. (279050,00 грн. (сума заборгованості) х 205 (дні прострочення) х 6% (облікова ставка НБУ) х 120 % : 366 (кількість днів у 2020 році); за період з 01.01.2021 по 05.01.2021 сума пені становить 275,23 грн. (279050,00 грн. (сума заборгованості) х 5 (дні прострочення) х 6% (облікова ставка НБУ) х 120 % : 365 (кількість днів у 2021 році).

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що загальна сума пені за період з 01.10.2019 по 05.01.2021 становить 39844,24 грн., а не 424311,41 грн., як зазначає позивач, а тому суд першої інстанції правомірно задоволив позов частково.

Щодо посилання апелянта на пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом то колегія суддів зазначає, що позивач своєчасно скористався правом на отримання бюджетного відшкодування. Проте, через триваючий характер дій контролюючого органу щодо невідшкодування податку на додану вартість та законодавчі зміни процедури бюджетного відшкодування ПДВ, таке відшкодування так і не відбулось.

Відтак, з огляду на те, що позивач із дати набрання 01.10.2019 законної сили рішення суду в справі 809/1369/17 вчиняв дії, спрямовані на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а про те, що контролюючий орган не вчинятиме дій, націлених на таке відшкодування дізнався з відповіді контролюючого органу від 02.11.2020 за результатами розгляду звернення Ради бізнес-омбудсмена, апеляційний суд вважає причини пропуску строку звернення до суду із цим позовом поважними.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року у справі № 300/167/21 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко О. І. Довга Повне судове рішення складено 16.09.2024