печерський районний суд міста києва
Справа № 757/12700/24-ц
пр. 2-5594/24
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2024 року Печерський районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Ільєвої Т.Г.,
при секретарі - Ємець Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» про стягнення коштів,
В С Т А Н О В И В :
19 березня 2024 року до Печерського районного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_1 , згідно вимог якого остання просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 14 443,52 грн., яка складається з:
а) пені за прострочення виконання зобов`язання за полісом ОСЦПВ № 211338672 за період з 22.07.2023 р. по 27.12.2023 р. включно в розмірі 12 631,73 грн;
б) інфляційних збитків за прострочення виконання зобов`язання за полісом ОСЦПВ № 211338672 за період з 22.07.2023 р. по 27.12.2023 р. включно в розмірі 823,06 грн;
в) 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України за прострочення виконання зобов`язання за полісом ОСЦПВ № 211338672 за період з 22.07.2023 р. по 27.12.2023 р. включно в розмірі 988,73 грн.
Мотивуючи свої вимоги позивач вказує, що відповідач, прострочивши виконання грошового зобов`язання (здійснення виплати страхового відшкодування, в повному обсязі з порушенням строку передбаченого Законом), повинен сплатити позивачу штрафні санкції, що і послугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Печерського районного сулу м. Києва від 25.03.2023 відкрито провадження у справі та визначено її розглядати за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін.
07.05.2024 до суду надійшла заява представника відповідача, в якій просила провести розгляд справи без участі представника та заперечували щодо позовних вимог.
14.05.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в яких представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, вказуючи на їх безпідставність з огляду на те, що відповідачем було належним чином виконані свої зобов`язання перед позивачем.
17.07.2024 до суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи у відсутність сторони позивача, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.
Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судовим розглядом встановлено, що 09 квітня 2023 року в районі буд. 31-Д на просп. Слобожанський у м. Дніпро відбулась дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю транспортних засобів: Suzuki SХ-4 р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , що належить їй на праві власності та Opel Astra р.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , забезпечений полісом ОСЦПВ № 211338672, виданий ПрАТ «СК «Універсальна».
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або іншій особі, визначеній в договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Так як вказаний Договір підписаний обома сторонами, то він вважається укладеним.
Відповідач, за результатами розгляду поданої позивачем заяви на виплату страхового відшкодування, листом від 29 травня 2023 року вих. № 2582/24-101 повідомив позивача про прийняте рішення щодо здійснення їй виплати страхового відшкодування, а 30 травня 2023 року здійснив на рахунок позивача виплату страхового відшкодування у розмірі 82 842,31 грн.
На думку позивача, отриманої нею суми страхового відшкодування недостатньо для покриття збитків, завданих внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди, з огляду на те, що виплата страхового відшкодування не була здійснена в повному обсязі. Адвокат Путря Алла Петрівна, діючи в інтересах позивача, на адресу ПрАТ «СК «Універсальна» направляла вимогу від 30 травня 2023 року з проханням здійснити доплату страхового відшкодування з урахуванням висновку експерта № 1105/23 від 04 травня 2023 року.
Листом від 02 червня 2023 року вих. № 2650/24-101 відповідач повідомив, що у нього відсутні підстави для перегляду суми страхового відшкодування.
Оскільки страхова виплата не була сплачена позивачеві в повному обсязі у встановлений Законом строк, то за період з 30 травня 2023 року по 21 липня 2023 року відповідачем ПрАТ «СК «Універсальна» також мала бути відшкодована пеня в розмірі 5 492,96 грн, інфляційні збитки у розмірі 605,26 грн, 3 % річних в порядку ст. 625 ЦК України у розмірі 329,58 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вказані обставини встановлено також рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2023 року (справа № 201/8472/23).
Вказаним рішенням з відповідача було стягнуто недоплачену суму страхового відшкодування за полісом ОСЦПВ № 211338672 в розмірі 75 657,69 грн., пеню за прострочення виконання грошового зобов`язання за полісом ОСЦПВ № 211338672 за період з 30.05.2023 р. по 21.07.2023 р. включно в розмірі 5 492,96 грн., інфляційні збитки за прострочення виконання грошового зобов`язання за полісом ОСЦПВ № 211338672 за період з 30.05.2023 р. по 21.07.2023 р. включно в розмірі 605,26 грн., 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання за полісом ОСЦПВ № 211338672 за період з 30.05.2023 р. по 21.07.2023 р. включно в розмірі 329,58 грн., а також судові витрати по справі - сплачений судовий збір в розмірі 2 147, 20 грн.
Також, Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська 15 грудня 2023 року було ухвалено додаткове рішення по справі № 201/8472/23, яким з відповідача на користь позивача було стягнуто судові витрати у вигляді витрат на оплату рецензування звіту про оцінку майна в розмірі 4 638,50 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22 264,80 грн.
28 грудня 2023 року відповідачем були виконані вищевказані рішення суду та відшкодовані позивачеві матеріальні збитки в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено наступне.
Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Вказане свідчить, що з вини відповідача страхове відшкодування було сплачено позивачу не в повному обсязі та зі значним порушенням строку, відповідно до вимог Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та 28.12.2023 року відповідач, доплативши несплачену частку страхового відшкодування, виконав свої зобов`язання перед позивачем.
Разом з тим, суд не приймає до уваги доводи відповідача, що позивач на момент звернення з позовною заявою реалізував спосіб захисту своїх прав щодо стягнення пені, інфляційних збитків та 3% річних, а саме в первісній позовній заяві звертався за стягненням пені, інфляційних збитків та 3% річних, оскільки в даному випадку позивач просить стягнути, саме з 22.07.2023, так як попереднім рішення суду було стягнуто за період з 30.05.2023 по 21.07.2023.
Відтак, відповідач, доплативши несплачену частку страхового відшкодування, виконав свої зобов`язання перед позивачем, при цьому зі значним простроченням.
Оскільки зобов`язання відповідача у разі настання страхового випадку полягає у здійсненні страхової виплати, то таке зобов`язання є грошовим. В разі прострочення його виконання настає відповідальність, що передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, зокрема - сплата боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Проценти річних, так само як і інфляційні витрати на суму боргу, входять до складу грошового зобов`язання, і на відміну від пені не є грошовою санкцією за порушення грошового зобов`язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляції і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, що підлягають сплаті кредитору. Тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до правової позиції Верховного суду України: "Правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачається передача грошей як предмета договору або сплата їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.
Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про надання послуг, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму.
При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за цим договором: на його або третьої особи користь страховик зобов`язаний здійснити страхове відшкодування.
Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного суду України від 01.06.2016 р. у справі № 6-927цс16 та постанові Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 2-438/12.
Згідно ст. 36 Закону, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Частиною першою ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.
Порядок та умови виплати страхового відшкодування, внаслідок настання страхового випадку, за участю транспортного засобу, забезпеченого полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, регламентовано спеціальним законом - Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Зі змісту даного закону чітко вбачається, що в разі настання страхового випадку, на страхову компанію покладається обов`язок здійснити виплату страхового відшкодування в повному обсязі в строк, що передбачений законом.
Окрім цього, чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє зобов`язання боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених законом штрафних санкцій (пені) за договором та не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Таким чином, наявність судового рішення не змінює цивільне або будь-яке інше зобов`язання, утому числі в частині строків його виконання.
Тобто наявність судового рішення не припиняє зобов`язання відповідача, та не звільняє останнього від наслідків порушення відповідного зобов`язання, зокрема шляхом сплати сум (штрафних санкцій), передбачених умовами закону чи договору.
Відповідно до вищенаведеного слід прийти до висновку, що відповідач, прострочивши виконання грошового зобов`язання (здійснення виплати страхового відшкодування в повному обсязі з порушенням строку передбаченого Законом), повинен сплатити позивачу грошову суму в розмірі 14 443,52 грн, яка складається з:
а) пені за прострочення виконання зобов`язання за полісом ОСЦПВ № 211338672 за період з 22.07.2023 р. по 27.12.2023 р. включно в розмірі 12 631,73 грн;
б) інфляційних збитків за прострочення виконання зобов`язання за полісом ОСЦПВ № 211338672 за період з 22.07.2023 р. по 27.12.2023 р. включно в розмірі 823,06 грн;
в) 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України за прострочення виконання зобов`язання за полісом ОСЦПВ № 211338672 за період з 22.07.2023 р. по 27.12.2023 р. включно в розмірі 988,73 грн.
Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ч.1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Згідно з нормами ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Розмір суми пені, 3% річних та інфляційних витрат наданий позивачем відповідачем у розумінні ст.ст. 77, 78 ЦПК України не спростований.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За вказаних обставин та відповідних норм законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Так, за правилами статті 141 ЦПК України, на користь позивача з відповідача підлягають стягненню судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 969,66 грн.
Так, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 280, 354, 355 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» про стягнення коштів - задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 14 443,52 грн., яка складається з:
- пені за прострочення виконання зобов`язання за полісом ОСЦПВ № 211338672 за період з 22.07.2023 р. по 27.12.2023 р. включно в розмірі 12 631,73 грн;
- інфляційних збитків за прострочення виконання зобов`язання за полісом ОСЦПВ № 211338672 за період з 22.07.2023 р. по 27.12.2023 р. включно в розмірі 823,06 грн;
- 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України за прострочення виконання зобов`язання за полісом ОСЦПВ № 211338672 за період з 22.07.2023 р. по 27.12.2023 р. включно в розмірі 988,73 грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» на користь ОСОБА_1 судовий збір 969,66 грн.
Позивач: ОСОБА_1 , тел. НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна», тел. 380800500381, адреса: бульвар Лесі Українки, буд. 9, м. Київ, 01133 ЄДРПОУ 20113829.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено та підписано 09.09.2024
Суддя Тетяна ІЛЬЄВА
Суд | Печерський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 09.09.2024 |
Оприлюднено | 18.09.2024 |
Номер документу | 121676057 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них страхування, з них |
Цивільне
Печерський районний суд міста Києва
Ільєва Т. Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні