Рішення

від 10.09.2024 по справі 742/2590/22

ПРИЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/742/11/24

Єдиний унікальний № 742/2590/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді Короткої А.О.,

при секретарі судового засідання - Тандурі К.С.,

за участю:

позивачки - ОСОБА_1 ,

представниці позивачки - адвокатки Дуденок О.О.,

представника відповідачів - адвоката Коваленка О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представниця позивачки - адвокатка Дуденок Оксана Олександрівна, до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , представник відповідачів - адвокат Коваленко Олександр Юрійович, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Державний нотаріальний архів Чернігівської області, про визнання договору дарування недійсним, визнання права власності на частину квартири в порядку поділу спільного майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В :

Адвокаткою Дуденок О.О. подано до суду позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, визнання права власності на частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку поділу спільного майна подружжя.

Позов мотивований тим, що 06.06.2003 було укладено шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який 16.11.2021 було розірвано. У період перебування у шлюбі, а саме 26.03.2004 було укладено договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 виявив бажання подарувати спірну квартиру їх спільному сину, на що позивачка погодилася, оскільки розраховувала, що надалі проживатиме у вказаній квартирі, проте у липні 2021 року відповідач почав вимагати від позивачки виїхати з квартири, оскільки він планує її продати.

ОСОБА_1 зазначає, що підписувала заяву, якою надала свою згоду на дарування квартири, вважаючи, що вказаний договір укладається в інтересах сім`ї. Проте після того, як її син - новий власник квартири ОСОБА_3 подав до суду позов, у якому просить зняти ОСОБА_1 з реєстрації, позивачка вважає, що це результат дії тиску її колишнього чоловіка на сина. Позивачка вказує, що на такі умови дарування вона не погоджувалася, згоду підписала, оскільки вважала, що ОСОБА_2 свою власність дарує синові, при цьому її волі безкоштовно позбутися своєї частки не було.

30.11.2022 до суду надійшов відзив від представника відповідачів адвоката Коваленка О.Ю., згідно з яким він заперечував проти задоволення позову, мотивуючи це тим, що спірна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , була придбана за кошти матері відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , що спростовує доводи позивачки, що вказана квартира є об`єктом спільного сумісного майна подружжя.

Стосовно договору дарування, представник відповідачів зазначив, що при укладенні вказаного договору ОСОБА_1 надала свою згоду, крім цього, згоду надав виконавчий комітет Прилуцької міської ради Чернігівської області. Також нотаріусом були роз`яснені позивачці, крім інших, зміст ст.60,65 СК України, а у своїй заяві ОСОБА_1 стверджувала, що вона усвідомлювала значення своїх дій під час надання згоди та волевиявлення її було вільним, а також вона розуміла природу правочину, якою було укладання договору в інтересах сім`ї.

У судовому засіданні позивачка та її представниця підтримали позовні вимоги, мотивуючи обставинами, викладеними у позові. Позивачка наголосила, що погодилася на договір дарування, оскільки на ОСОБА_2 був оформлений кредитний договір, за яким вона була поручителем і через страх втратити квартиру за борги, вона надала згоду на дарування квартири синові - ОСОБА_3 .

Представник відповідачів у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві, та вважаючи договір дійсним.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Державний нотаріальний архів Чернігівської області у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до переконання про необхідність відмови в задоволенні позову з наступних підстав.

Згідно з копією договору №116-02 від 11.09.2002, ОСОБА_4 вступила в пайову участь у будівництві житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 (а.п.91) та відповідно до копій квитанцій сплачувала пайові внески (а.п.92,93).

Відповідно до копії свідоцтва про одруження, серія НОМЕР_1 , 06.06.2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб (а.п.10, 66, 179).

Заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16.11.2021 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано (а.п.11-13, 191-193).

З копії паспорта громадянина України (ID-картка) № НОМЕР_2 вбачається, що позивачка змінила прізвище з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 (а.п.166).

Відповідно до копії договору купівлі-продажу від 26.03.2004, ОСОБА_2 купив квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.п.15-16, 57, 180-181), що підтверджується також копією довідки №725 від 11.03.2020 (а.п.14,182), копією Інформації, сформованої за допомогою додатку «Реєстр нерухомості» від 26.07.2021 (а.п.17), копією Витягу з Державного реєстру правочинів №4627062 від 18.09.2007 (а.п.59), копією Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №3248556 від 02.04.2004 (а.п.60), копією Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №202694025 від 03.03.2020 (а.п.61).

Згідно з копією довідки №577 від 28.02.2020, у квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на день звернення до суду зареєстровані: ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 (а.п.76).

Згідно з копією договору дарування квартири від 03.03.2020, ОСОБА_2 подарував квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 (а.п.19-20, 55-56, 89-90, 184-187), що також підтверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №202832500 від 04.03.2020 (а.п.21, 188) та копією Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №267866658 від 28.07.2021 (а.п.189-190).

З копії нотаріально посвідченої заяви, зареєстрованої в реєстрі за №322, вбачається, що ОСОБА_1 , повністю усвідомлюючи значення своїх дій та згідно з вільним волевиявленням, яке відповідає її внутрішній волі, розуміючи природу цього документу, самостійно прийняла рішення щодо його складення без стороннього впливу, дала згоду на дарування її чоловіком ОСОБА_2 , придбаної ними під час шлюбу, квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь сина - ОСОБА_3 . При цьому, ОСОБА_1 стверджувала, що договір дарування укладається в інтересах сім`ї на умовах, які вони вважали вигідними, і укладення цього договору відповідає дійсному та вільному волевиявленню. Крім того, у заяві зазначено, що ст. 60, 65 СК України нотаріусом роз`яснено (а.п.18, 72, 183).

Відповідно до копії нотаріально посвідченої заяви, зареєстрованої в реєстрі за №323,324 від 03.03.2020, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надали згоду на укладення та підписання договору дарування, за яким їхній неповнолітній син ОСОБА_3 приймає в дар квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . У заяві ОСОБА_2 та ОСОБА_1 стверджували, що такий договір відповідає інтересам неповнолітнього сина та укладається з метою задоволення його потреб. Правові наслідки повністю зрозумілі (а.п.73).

Згідно з копією витягу з рішення виконавчого комітету Прилуцької міської ради Чернігівської області №67 від 26.02.2020 виконавчий комітет вирішив дозволити ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , батькам неповнолітнього ОСОБА_3 , дати згоду своєму неповнолітньому сину на укладання договору дарування квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.п.75).

Наявність квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яку спірним договором дарування було передано у дар ОСОБА_3 , підтверджується копією технічного паспорта (а.п.77-79).

З копії повідомлення №3636/124/47/2021 від 20.07.2021 вбачається, що ОСОБА_1 зверталася до поліції у зв`язку з погрозами виселення з квартири (а.п.22, 194).

На підставі позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні житлом, шляхом зняття з реєстрації (а.п.24-26), ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21.02.2022 відкрите провадження у справі (а.п.23, 195-196, 197-199).

На підставі ухвали Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30.09.2022 (а.п.38-39), старшим державним виконавцем Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), в рамках виконавчого провадження ВП НОМЕР_6, накладено арешт на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.п.46-47).

Відповідно до листа приватного нотаріуса Прилуцького районного нотаріального округу Чернігівської області Колодуб С.М. №382/01-16 від 25.11.2022, під час укладення договору дарування квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , нотаріус, окрім заяви згоди подружжя, посвідчила згоду на укладення цього договору батьками: ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , на момент укладення договору неповнолітнього ОСОБА_3 , тобто позивачка двічі давала згоду на укладення договору. А також дозвіл на укладення цього договору надавав виконавчий комітет Прилуцької міської ради Чернігівської області (а.п.54).

У провадженні Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про вселення (а.п. 168-169, 170-177).

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12.05.2023 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та стягнення коштів було задоволено (а.п.203-207).

Згідно з копією довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, серія 12ААГ №008473, ОСОБА_1 має інвалідність третьої групи (а.п.178).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Відповідно до ч.1 cт. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Згідно ч. 1 ст. 718 ЦК України предмет договору дарування можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі , дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому.

Згідно ч.2 cт.719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Виходячи з презумпції правомірності правочину, встановленої ст. 204 ЦК України, обов`язок доказування недійсності правочину покладається на особу, що вимагає визнання його недійсним, у даному випадку на позивача.

За правилом ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вказаний правовий висновок узгоджуються з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.11.2018 року у справі № 905/1227/17 (провадження № 12-112гс18).

Підставою вимог про визнання договору дарування недійсним позивачка вказує, що договір укладений в результаті помилки.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Частина 3 ст.203 ЦК України визначає загальні вимоги до волевиявлення учасника правочину, яке повинне відповідати внутрішній волі та бути вільним від факторів, що викривляють уявлення особи про зміст правочину при формуванні її волевиявлення чи створюють хибне бачення існування та змісту волевиявлення. Підстави недійсності правочинів, коли внутрішня воля особи не відповідає правовим наслідкам укладеного правочину, визначено у ст. 229-233 ЦК України.

Правовідносини, пов`язані із вказаними підставами визнання договору недійсним, врегульовані ч. 1 ст. 229 ЦК України, відповідно до якої, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину.

Твердження ОСОБА_1 , що договір дарування було укладено під впливом помилки та те, що свою заяву на згоду вона підписала, бо помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, сам факт наявності у позивачки інвалідності та відсутність у неї іншого житла, окрім спірного, не є доказом того, що при укладенні договору дарування особа помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, оскільки сама позивачка у позовній заяві зазначила, що на момент укладення правочину, вони діяли в інтересах сім`ї. Дані обставини не є доказами і не підтверджують, що при укладенні договору мала місце помилка, яка має істотне значення.

Також факт проживання позивачки після укладення договору дарування в квартирі та не проживання у даній квартирі відповідачів жодним чином не свідчать про помилку позивачки при здійсненні волевиявлення та надання дозволу на вчинення вказаного правочину. Законодавство не встановлює обов`язок обдарованого вселитись у це помешкання, чи проживати у ньому.

Вищенаведені позивачкою обставини не мають правового значення для правильного вирішення даного спору, оскільки не є підставами для визнання договору дарування недійсними.

На підставі ст.12, 13, 16, 717, 718, 719, 203, 204, 215, 229 ЦК України та керуючись ст.12, 81, 258-259, 263-265, 273,354 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , без місця реєстрації), представниця позивачки - адвокатка Дуденок Оксана Олександрівна (юридична адреса: АДРЕСА_3 ), до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ), представник відповідачів - адвокат Коваленко Олександр Юрійович (юридична адреса: вул.Соборна, буд.46, оф.1, м.Прилуки, Чернігівська область, 17500), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Державний нотаріальний архів Чернігівської області (код ЄДРПОУ-36279414, юридична адреса: вул.Івана Мазепи, буд.55, м.Чернігів, 14017), про визнання договору дарування недійсним, визнання права власності на частину квартири в порядку поділу спільного майна подружжя - відмовити.

Арешт, накладений ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 вересня 2022 року на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_4 ), - скасувати.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 17.09.2024.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Анна КОРОТКА