Рішення

від 18.09.2024 по справі 531/291/24

ДРУЖКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/229/1125/2024

ЄУН 531/291/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

18 вересня 2024 року м. Дружківка

Дружківський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Шевченко Л. В., за участю секретаря судового засідання Зінченко С. О., позивача ОСОБА_1 , представника третьої особи - начальника служби у справах дітей виконавчого комітету Карлівської міської ради Деркач О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дружківка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Карлівської міської ради про позбавлення батьківських прав,

У С Т А Н О В И В:

05.02.2024 ОСОБА_1 звернувся до Карлівського районного суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Карлівської міської ради про позбавлення батьківських прав, в якій просить суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позову вказує, що 17.01.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Артемівську Артемівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, про що в Книзі реєстрації шлюбів 17.01.2012 року зроблено відповідний актовий запис за № 11. Від спільного подружнього життя ІНФОРМАЦІЯ_3 у позивача та відповідача народилася донька - ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про народження доньки серії НОМЕР_2 . Спільне життя з відповідачем не склалося, і рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 08.12.2020 року по справі 219/8461/20 шлюб було розірвано. Ще до розлучення, починаючи з 03.05.2020 року їхня донька постійно проживала з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов сім?ї Міньківського старостинського округу від 31.08.2020 року. У зв?язку із повномасштабною збройною агресією рф в Україні, позивач був змушений покинути з донькою територію активних бойових дій для забезпечення безпеки її життя. З квітня 2022 року і по сьогоднішній день позивач з донькою проживають за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджують довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 29.04.2022 року за № 1611-7001060035 та за № 1611-7001060348, а також акти обстеження умов проживання, виданих Службою у справах дітей виконавчого комітету Карлівської міської ради 01.03.2023 року та 13.12.2023 року. Відповідач ніяким чином не піклується про ОСОБА_3 , не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться її успіхами, станом здоров?я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання. З часу їхнього розлучення взагалі не спілкується з дитиною, та не виявляє інтересу щодо її життя, розвитку, освіти. ОСОБА_3 постійно проживає з позивачем, і повністю перебуває на його утриманні, про що свідчить несплата відповідачкою аліментів на підставі судового наказу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16.10.2020 року. Даним судовим наказом користь позивача призначено стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з відповідача, у розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку (копію судового наказу додаю). Проте, ні аліментів, ні іншої матеріальної допомоги на утримання доньки, позивач не отримував від відповідачки, що підтверджується довідками Бахмутського відділу державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції від 06.03.2023 року за № НОМЕР_6, від 13.11.2023 року за № НОМЕР_6, та довідкою про неотримання аліментів від 13.11.2023 року за № НОМЕР_6. Відповідач, покладених законом на батьків обов?язків, не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні доньки. Всі питання щодо виховання вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Дитина знаходиться на повному утриманні поивача. Відповідачка вже майже чотири роки не бачила дитини, не спілкувалася та не підтримувала з нею зв?язку. За останніми відомими позивачу відомостями відповідачка з серпня 2020 року виїхала за кордон до країни агресора, і більше ні з ким не підтримувала зв?язку. Де наразі вона знаходиться позивачу не відомо. Позивач самостійно повністю опікується інтересами і потребами доньки. Піклується про неї, займається вихованням, слідкує за її розвитком та здоров?ям, дбає про її матеріальне забезпечення. Позивач зазначає, що він любить свою донечку, та має змогу забезпечити її всім необхідним, оскільки він працюю в приватному акціонерному товаристві «Девон» на посаді охоронця, що підтверджується довідкою з місця роботи та нарахованої заробітної плати від 13.11.2023 року за № 77. Позивач вказує, що за обставин, які склалися, ним створені найкращі умови для дитини, в неї є свій дитячий куточок, де вона навчається, грається. Є спальний куточок, де вона відпочиває. Дитина забезпечена технічним обладнанням для дистанційного навчання, іграшками, та іншими речами для її розвитку. Про гарне навчання ОСОБА_3 та активну участь позивача, як батька у навчальному процесі доньки свідчить характеристика Бахмутської загальноосвітньої школи I-III ступенів Соледарської міської ради Донецької області. Також, характеристикою підтверджується і факт того, що мати не бере участі у вихованні дитини, не цікавилася її успішністю та навчальним процесом. З питанням позбавлення відповідача батьківських прав, позивач звернувся до Служби у справах дітей виконавчого комітету Карлівської міської ради, на що йому було рекомендовано звернутися до суду. У підтвердження його одноосібного утримання та виховання доньки вже після переїзду з території активних бойових дій, Службою у справах дітей виконавчого комітету Карлівської міської ради були проведені перевірки та надані акти обстеження умов проживання доньки з позивачем від 01.03.2023 року та від 13.12.2023 року. Позивач зазначає, що вищезазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини матір?ю, свідомого нехтування нею своїми обов?язками починаючи з травня 2020 року, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов?язків.

Карлівський районний суд Полтавської області ухвалою від 06.02.2024 року цивільну справу № 531/291/24 за вказаним позовом передав на розгляд Дружківського міського суду Донецької області.

19.03.2024 року до Дружківського міського суду Донецької області з Карлівського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Карлівської міської ради про позбавлення батьківських прав.

Дружківський міський суд Донецької області ухвалою від 20.03.2024 року зобов`язав Міністерство соціальної політики України надати суду відомості з Єдиної інформаційної бази даних про те, чи входить до переліку взятих на облік осіб як внутрішньо переміщена особа і якщо входить, то зазначити місце реєстрації/перебування: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , та зобов`язав Державну прикордонну службу України надати наступну інформацію: чи перетинала державний кордон громадянка України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в період часу з 24.02.2022 по 20.03.2024, якщо перетинала, то яку кількість разів, в якому напрямку і якого числа.

22.03.2024 року на запит суду надійшов лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 19-20212/18/24-Вих від 21.03.2024 року, згідно з яким за результатами проведеної перевірки інформації, що зберігається в базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в?їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території», що функціонує відповідно до Положення про цю базу даних, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.09.2022 № 614, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.10.2022 за № 1319/38655, відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією громадянином України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 24.02.2022 по 20.03.2024 року в Базі даних не виявлено (арк. с. 44, 46).

11.04.2024 року на запит суду надійшов лист Міністерства соціальної політики України № 8185/0/2-24/3 від 09.04.2024 року, відповідно до якого станом на 26.03.2024 року в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб відсутня інформація про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк. с. 46-а, 47).

Тому, зважаючи на вказані документи та обставини, суд вважає належними відомості про місце проживання ОСОБА_2 по даній справі: АДРЕСА_3 .

Дружківський міський суд Донецької області ухвалою від 12.04.2024 року прийняв вказану справу до розгляду, відкрив загальне позовне провадження та призначив підготовче судове засідання у справі. Органу опіки та піклування Карлівської міської ради доручено надати в підготовче судове засідання, яке відбудеться 21 травня 2024 року об 11 год 20 хв, вмотивований висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідачу був наданий строк для подання відзиву на позовну заяву.

Дружківський міський суд Донецької області ухвалою від 21.05.2024 року зобов`язав Державну прикордонну службу України надати наступну інформацію: чи перетинала державний кордон громадянка України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в період часу з 01.07.2020 по 21.05.2024, якщо перетинала, то яку кількість разів, в якому напрямку і якого числа.

23.05.2024 року на запит суду надійшов лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 19-35406/18/24-Вих від 22.05.2024 року, згідно з яким за результатами проведеної перевірки інформації, що зберігається в базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в?їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території», що функціонує відповідно до Положення про цю базу даних, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.09.2022 № 614, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.10.2022 за № 1319/38655, ОСОБА_2 12.07.2020 року виїхала в пункті пропуску «Гоптівка», 12.07.2020 року в`їхала в пункті пропуску «Гоптівка», 05.08.2020 року виїхала в пункті пропуску «Сеньківка» (арк. с. 67, 69).

Дружківський міський суд Донецької області ухвалою від 11.06.2024 року закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Карлівської міської ради у судовому засіданні підтримала наданий суду висновок щодо недоцільності позбавлення батьківських прав відповідача, просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, шляхом розміщення оголошення на веб-сайті «Судова влада» сторінка Дружківського міського суду, розділ - оголошення про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме. Про причини своєї неявки вона суд не повідомила. Заяв та клопотань про розгляд справи без її участі або про відкладення судового засідання від відповідачки на адресу суду не надходило.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності з точки зору допустимості, належності, об`єктивності, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом установлено, що 17.01.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Артемівську Артемівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, про що в Книзі реєстрації шлюбів 17.01.2012 року зроблено відповідний актовий запис за № 11.

ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_3 , про що в Книзі реєстрації народжень 12.07.2012 року зроблено відповідний актовий запис за № 6. Батьком є - ОСОБА_1 , матір`ю - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 12.07.2012 року Виконкомом Міньківської сільської ради Артемівського району Донецької області (арк. с. 9).

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 08.12.2020 року по справі 219/8461/20 було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 17.01.2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Артемівську Артемівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 11 (арк. с. 10-11).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець селища Ягідне Артемівського району Донецької області, є громадянином України та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом серії НОМЕР_4 , виданим Артемівським РВ УМВС України в Донецькій області (арк. с. 7).

Довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 29.04.2022 року № 1611-7001060035 встановлено, що фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 (арк. с. 13).

Як вбачається з довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 29.04.2022 року № 1611-7001060348 фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_3 : АДРЕСА_2 (арк. с. 14).

Судовим наказом Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16.10.2020 року по справі 219/8236/20 стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення від дня пред`явлення заяви до суду, а саме з 07.09.2020 року, до досягнення дитиною повноліття (арк. с. 17).

Відповідно до постанови від 05.02.2021 року ВП № НОМЕР_6 державний виконавець Бахмутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Ревою О. М. відкрито виконаче провадження з виконання судового наказу № 2н/219/1577/2020, 219/8236/20 виданий 30.10.2020 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнбої дитини ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення від дня пред`явлення заяви до суду, а саме з 07.09.2020 року, до досягнення дитиною повноліття (арк. с. 18).

Відповідно до довідки № НОМЕР_6 від 06.03.2023 року, виданою Бахмутським відділом державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за період з вересня 2022 року по лютий 2023 року ОСОБА_1 аліментів в розмірі 17 839,50 грн не отримував. На момент надання довідки будь-які відомості за вказаний період про сплату аліментів у виконавчому документі відсутні. Боржниця не працює, іншої матеріальної допомоги на утримання дитини не надає (арк. с. 21).

Згідно з довідкою № НОМЕР_6 від 13.11.2023 року, виданою Бахмутським відділом державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за період з травня 2023 року по жовтень 2023 року ОСОБА_1 аліментів в розмірі 17 839,50 грн не отримував. На момент надання довідки будь-які відомості за вказаний період про сплату аліментів у виконавчому документі відсутні. Боржниця не працює, іншої матеріальної допомоги на утримання дитини не надає (арк. с. 22).

Відповідно до довідки про неотримання аліментів № НОМЕР_6 від 13.11.2023 року, виданою Бахмутським відділом державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яка видана ОСОБА_1 в тім, що він дійсно не отримував аліменти від ОСОБА_2 у період з 01.05.2023 року по 31.10.2023 року згідно судового наказу № 2н/219/1577/2020, 219/8236/20 від 30.10.2020, виданого Артемівським міськрайонним судом Донецької області (арк. с. 23).

Згідно з довідкою про наявність заборгованості зі сплати аліментів від 06.09.2024 року, виданою Бахмутським відділом державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, відповідно до матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_6, відкритого 05.02.2021, про виконання судового наказу № 2н/219/1577/2020, 219/8236/20 від 30.10.2020, що пред`явлено до примусового виконання 04.02.2021, станом на 06.09.2024 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за 4 роки від дня пред`явлення заяви до суду та становить 138622 грн 32 коп. ( арк. с. 121).

Довідкою № 77 від 13.11.2023 року, виданою ПАТ «Девон», підтверджується, що ОСОБА_1 працює в ПАТ «Девон» з 22.06.2021 року. На даний момент займає посаду охоронника. Дохід за період з 01.05.2023 року по 21.10.2023 року склав 144 845,21 грн.

Згідно з характеристикою ОСОБА_3 , виданою директором Міньківського НВК Дергачовою І. , ОСОБА_3 в 2018 році пішла в 1 клас Міньківського НВК «ЗН3 I-ІІІ ступенів - ДН3». Навчалася по серпень 2022 року. Закінчила початкову школу на достатньому рівні. Перший клас спочатку важко адаптувалася до школи. Потім ОСОБА_3 проявила себе старанною, відповідальною, дисциплінованою, доброзичливою ученицею. Мала добру пам?ять, логічне мислення, уяву. На уроках була уважна, активна, старанна. Систематично виконувала домашнє завдання. Брала активну участь в житті класу та школи. Відповідально ставилася до доручених обов?язків.Вихованням дівчинки займалися обоє батьків до того часу, поки не стали жити окремо. Мати переїхала до міста, а ОСОБА_3 залишилася жити з батьком. Вихованням та навчанням доньки опікувався батько. ОСОБА_1 знаходився на зв?язку з класним керівником, цікавився досягненнями та дисципліною своєї доньки. Після того як батьки почали жити окремо, мати жодного разу не приходила до школи і не брала участі у вихованні та навчанні доньки.

Відповідно до характеристики ОСОБА_3 , виданою класним керівником Тащенко Т. та директором школи Мартоновою Т. , ОСОБА_3 навчається в школі з 01.09.2022 року за дистанційною формою навчання з п?ятого класу. Дисциплінована, старанна, відповідальна учениця. Дівчинка вихована, доброзичлива. Навчальний матеріал засвоює на достатньому рівні. Має довільну зорову, слухову, механічну пам?ять. Швидко запам?ятовує учбовий матеріал. Виявляє логічне, образне, творче мислення. На уроках завжди уважна, активна, вчасно приєднується до уроків та систематично виконує домашнє завдання. Має добрий загальний розвиток. З серпня 2022 року з матір?ю дівчинки жодного разу зв?язатися не вдалося. Вона не відповідала на повідомлення та на телефонні дзвінки. Батько, ОСОБА_1 , активно спілкується з класним керівником, цікавиться станом навчання та дисципліни дитини. Консультується з педагогами з питань навчання та виховання доньки, реагує на оголошення, вчасно надає необхідну інформацію про доньку (арк. с. 25).

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 06.08.2024 року, яке набрало законної сили 06.09.2024 року, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Карлівської міської ради про визначення місця проживання дитини задоволено. Визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 (арк. с. 122-126).

Допитана в судовому засіданні донька ОСОБА_3 повідомила, що вона навчається в Бахмутськиій школі в онлайн форматі. Проживає у с. Попівка Полтавської області з батьком. Маму бачила давно, вона з нею не спілкується та не телефонує. Знає, що мама поїхала до росії. Батько до неї відносить добре. До них приходили з органу опіки та піклування для того, щоб з`ясувати як вони з батьком проживають. Батько працює в охороні. Зазначила про те, що вона нормально відноситься щодо позбавлення батьківських прав її матері.

Статтею 51 Конституції України встановлено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-ХІІ і набула чинності для України 27.09.1991), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конвенції про права дитини держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.

За положеннями ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини першої статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» зазначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які порушують батьківські обов`язки, та є способом захисту прав та інтересів дитини, а тому питання про застосування такого заходу впливу до батьків нерозривно пов`язане з питанням захисту прав та інтересів дитини.

Відповідно до частини другої статті 150 Сімейного кодексу України (далі за текстом - СК України) батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, моральний та духовний розвиток.

Згідно з ч. 1, 2, 4 ст. 155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.Ухиляння батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладання на них відповідальності, встановленої законом.

Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Разом з тим, позбавлення батьківських прав - це санкція, застосовувана в тих випадках, коли здоров`я, фізичний, психічний і моральний розвиток дитини піддається небезпеці внаслідок застосування батьками неправомірних способів здійснення батьківських прав, неналежного їхнього поводження або злісного ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

У постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду: від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19, від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19.

У постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 643/7876/18 зазначено, що, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» з наступними змінами, позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Відповідно до частини сьомої та восьмої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

В силу статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав: втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

У своїй постанові від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав).

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини вказав, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися.

Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Як вбачається з висновку про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Карлівської міської ради № 451 від 23.08.2024 року, у зв`язку з відсутністю обгрунтованих підстав для встановлення факту ухиляння матері від виконання своїх батьквських обов`язків щодо виховання доньки, орган опіки та піклування виконавчого комітету Карлівської міської ради вважає за недоцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 459/824/22 звертається увага на таке: "Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справах про права дітей та забезпечення їхніх найкращих інтересів, взаємна потреба батьків і дітей у сімейному контакті один з одним є чи не найважливішою складовою поняття «сімейне життя», і заходи, що перешкоджають задоволенню таких потреб, є втручанням у відповідне право, захищене статтею 8 Конвенції. Тому такі заходи мають обов`язково відповідати нагальній соціальній потребі, що переслідується, та не порушувати справедливий баланс, який повинен бути досягнутий між відповідними конкуруючими інтересами, з пріоритетом забезпечення найкращих інтересів дитини (рішення Європейського суду з прав людинивід 30 листопада 2017 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії», заява № 37283/13, від 18 червня 2019 року у справі «Хаддад проти Іспанії», заява № 16572/17)".

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази винної поведінки відповідача, як матері, свідомого нехтування нею своїми обов`язками, які б свідчили про її умисне ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо доньки.

Висновок органу опіки та піклування є одним із доказів, який відповідно до частини другої статті 89 ЦПК України оцінюється у взаємному зв`язку з іншими доказами у справі.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено саме на позивача.

Посилання позивача на те, що відповідач не спілкується та не виявляє інтересу щодо життя, розвитку, освіти доньки, не є підставою для позбавлення її батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивачем не доведено.

Відповідно до частин другої, третьої статті 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Разом з тим озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу неповнолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.

Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку наданим сторонами доказам, суд приходить до висновку, що підстави, передбачені частиною першою статті 164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав,- відсутні, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи відмову позивачеві в задоволенні позову в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору з відповідача стягненню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 12, 13, 77, 78, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. 164, 165, 166, Сімейного кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Карлівської міської ради про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Дніпровського апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Сторони по справі:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає/перебуває за адресою: АДРЕСА_2 ;

відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Карлівської міської ради, код ЄДРПОУ 44136551, адреса місцезнаходження: вул. Полтавський шлях, буд. 85, м. Карлівка, Полтавська область.

Cуддя Л. В. Шевченко