Рішення

від 16.08.2024 по справі 495/9078/23

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 495/9078/23

№ провадження 2/495/1173/2024

16 серпня 2024 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді: Мишко В.В.

при секретарі судового засідання: Красовській А.О.

за участю:

представника позивача: прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури - Колісниченко І.,

-представника ГУ Держгеокадастру в Одеській області Міщенко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 495/9078/23

за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області

до ОСОБА_1 , Селянського (Фермерського) господарства «Алтай»

про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації на користь держави, припинення права користування земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

01.09.2023 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області(далі по тексту - позивач) звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач-1) та Селянського (Фермерського) господарства «Алтай» (далі по тексту - відповідач-2) про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації на користь держави, припинення права користування земельною ділянкою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2023 року, цивільна справа № 495/9078/23 розподілена на суддю Шевчук Ю.В.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2023 року, у зв`язку з тривалою відпусткою судді Шевчук Ю.В., цивільна справа № 495/9078/23 передана на розгляд судді Мишку В.В.

Так, позивач просить суд:

-припинити право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку із кадастровим номером 5120881800:01:002:0222 площею 6,2902 га, розташовану на території старокозацької сільської об`єднаної територіальної громади ради Білгород-Дністровського району Одеської області, шляхом конфіскації земельної ділянки у власність держави;

-припинити договір оренди земельної ділянки із кадастровим номером 5120881800:01:002:0222 площею 6,2902 га, розташовану на території старокозацької сільської об`єднаної територіальної громади ради Білгород-Дністровського району Одеської області за №94/СТ, укладений 27.10.2016 року між ОСОБА_1 та Селянським (Фермерським) господарством «Алтай», зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.11.2016 року, номер запису про інше речове майно: 17282149;

-припинити право Селянського (Фермерського) господарствап «Алтай» на користування на земельну ділянку із кадастровим номером 5120881800:01:002:0222 площею 6,2902 га, розташовану на території старокозацької сільської об`єднаної територіальної громади ради Білгород-Дністровського району Одеської області, шляхом скасування державної реєстрації права оренди (номер запису про інше речове майно: 17282149 від 04.11.2016 року);

-стягнути з відповідачів на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню. У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені ч. 2, ст. 145 Земельного кодексу України, а саме, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Підставами припинення права власності на земельну ділянку є конфіскація земельної ділянки за рішенням суду. ОСОБА_1 є громадянином російської федерації, та упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення (з 26,11.2021 по даний час) не відчужив її, беззаперечно обґрунтованими є підстави для припинення права власності вказаної особи на земельну ділянку шляхом конфіскації вказаної землі (із кадастровим номером 5120886800:01:002:0222 площею 6,2902 га) на користь держави. Відповідно до вимог ст.ст.141, 143, 145, 148 Земельного кодексу України, ст. 31 Закону України «Про оренду землі», ч. З ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», право оренди СФГ «Алтай» на земельну ділянку із кадастровим номером 5120886800:01:002:0222 підлягає припиненню, шляхом припинення договору оренди земельної ділянки від 27.10.2016 №94/Ст та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме (номер запису про інше речове право: 17282149 від 04.11.2016). Головне управління Держгеокадастру в Одеській області є уповноваженим органом щодо здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності та в даному випадку, з урахуванням ч. ч. 2, 4 ст. 145 Земельного кодексу України, звернення до суду із позовом про конфіскацію земельної ділянки. В даному випадку порушення інтересів держави полягає в тому, що ОСОБА_1 порушує визначену ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України процедуру використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення та як іноземний громадянин не відчужив її упродовж року після набуття права власності. На даний час він без перешкод використовує спірну земельну ділянку на території України, передавши в оренду селянському Фермерському господарству та отримуючи дохід на території України. З огляду на викладене, захист інтересів держави полягає у необхідності реалізації процедури щодо позбавлення та неможливості набуття у власність іноземними суб`єктами землі, яка є основним багатством Українського народу та однією із найважливіших його цінностей.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13.12.2023 року прийнято до свого провадження цивільну справу № 495/9078/23 за позовною заявою заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до ОСОБА_1 , Селянського (Фермерського) господарства «Алтай» про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації на користь держави, припинення права користування земельною ділянкою. По справі призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14.02.2024 року закрито підготовче провадження по справі № 495/9078/23 за позовною заявою заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до ОСОБА_1 , Селянського (Фермерського) господарства «Алтай» про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації на користь держави, припинення права користування земельною ділянкою. Справу призначено до судового розгляду.

Представники позивача - Білгород-Дністровської окружної прокуратури - прокурор Колісниченко І.В. та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області -Міщенко О.І., в судовому засіданні позовну заяву підтримали в повному обсязі та просили суд її задовольнити.

Крім того, представник позивача - Білгород-Дністровської окружної прокуратури - прокурор Колісниченко І.В. у судовому засіданні просила суд скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05.09.2023 року на земельну ділянку із кадастровим номером 5120881800:01:002:0222 площею 6,2902 га, розташовану на території Старокозацької сільської об`єднаної територіальної громади ради Білгород-Дністровського району Одеської області (рнонм 1061514451208).

Відповідачі - ОСОБА_1 та СФГ «Алтай» у судове засідання не з`явився, відзив або заперечення на позовну заяву до суду не надавали та в судові засідання не з`явилися без поважних причин, про причини неявки суд не повідомили, будь-яких клопотань не заявляли, про час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином.

Згідно із ч.3 ст.131 Цивільного процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.223 ЦПК України).

Частиною 4 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч.1 ст.280 Цивільного процесуального кодексу України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою (ст.281 ЦПК України).

Як встановлено матеріалами справи та було вище зазначено, відповідачі - ОСОБА_1 та СФГ «Алтай», були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не з`явилися в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, не подавали відзив, а представник позивача - прокурор Колісниченко І.В., не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.08.2024 року постановлено розгляд цивільної справи № 495/9078/23провести у заочному порядку.

Розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази та вислухавши представників позивача, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.1 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 , що є громадянином російської федерації володіє на праві приватної власності земельною ділянкою сільськогосподарського призначення із кадастровим номером 5120886800:01:002:0222 площею 6,2902 га, яка розташована на території Старокозацької сільської об`єднаної територіальної громади Білгород-Дністровського району Одеської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1061514451208).

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеського районного нотаріального округу Грабовенко - Ворсуляк Д. М., 26.11.2021 року прийнято рішення за №61877391 про державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на вищезазначену земельну ділянку (номер відомостей про речове право 45299298).

Підставою для реєстрації за ОСОБА_1 права приватної власності на вказану земельну ділянку стало свідоцтво про право на спадщину від 26.11.2021 року, номер 2-2624, спадкова справа №383/2021.

Відповідно до вказаного свідоцтва про право на спадщину за заповітом, ОСОБА_2 (спадкодавець - батько) на підставі заповіту передав ОСОБА_1 (спадкоємцю-синові) земельну ділянку із кадастровим номером 5120886800:01:002:0222 площею 6,2902 га, яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21.10.2016 року за №2072.

Окрім того, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний запис про право користування земельною ділянкою із кадастровим номером 5120886800:01:002:0222 площею 6,2902 га, власником якої є громадянин російської федерації ОСОБА_1 (номер запису про речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17282149 від 04.11.2016).

На підставі договору оренди від 27.10.2016 року за № 94/Сг, укладеним із ОСОБА_2 , користувачем вказаної земельної ділянки є СФГ «Алтай», (рішення державного реєстратора Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Кротової С. О. від 04.11.2016 за №32223711).

У подальшому, після смерті ОСОБА_2 , прийняття ОСОБА_1 у спадщину спірної земельної ділянки, 26.11.2021 року зареєстровано право приватної власності на неї у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відповідно до вимог ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Таким чином, з моменту набуття права приватної власності (за заповітом) на земельну ділянку із кадастровим номером 5120886800:01:002:0222 площею 6,2902 га, ОСОБА_1 набув прав орендодавця вказаної земельної ділянки, та, відповідно отримує прибуток за користування нею орендарем.

Відповідно до п. 6 договору оренди земельної ділянки від 27.10.2016 року, остання передана у користування СФГ «Алтай» строком на 10 років.

За твердженням позивача, враховуючи порушення вимог ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України, зокрема щодо володіння на праві приватної власності громадянином російської федерації земельною ділянкою, розташованою на території України, отримання прибутку за договором оренди землі із суб`єктом господарювання, Одеська обласна прокуратура, з метою захисту інтересів держави звертається до суду із позовом про конфіскацію земельної ділянки.

Відповідач ОСОБА_1 є громадянином російської федерації, та упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення (з 26,11.2021 по даний час) не відчужив її, беззаперечно обґрунтованими є підстави для припинення права власності вказаної особи на земельну ділянку шляхом конфіскації вказаної землі (із кадастровим номером 5120886800:01:002:0222 площею 6,2902 га) на користь держави.

Позивач зазначив, що відповідач з часу набуття спірної земельної ділянки у власність, а саме з 26.11.2021 року є орендодавцем земельної ділянки із кадастровим номером 5120886800:01:002:0222 площею 6,2902 га, якою на підставі договору оренди від 27.10.2016 року користується СФГ «Алтай». ОСОБА_1 отримує прибуток за використання земельної ділянки на території України. Речове право оренди фермерського господарства зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: номер запису про речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17282149 від 04.11.2016 року, рішення державного реєстратора Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Кротової С.О. від 04.11.2016 року за №32223711, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1061514451208.

При цьому, позивач зауважив, що спірна земельна ділянка на даний час незаконно перебуває у власності ОСОБА_1 , який є орендодавцем вказаної землі за договором оренди із СФГ «Алтай». Тобто, наразі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні записи про державну реєстрацію права власності та речового права оренди на них.

Разом з тим, ураховуючи, що право приватної власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку має бути припинено у примусовому порядку та остання має перейти до земель державної власності, то будь-які правовідносини щодо вказаної ділянки, які виникли між ОСОБА_1 та іншими особами, у тому числі і правовідносини, що склалися між ОСОБА_1 та СФГ «Алтай» на підставі договору оренди землі від 27.10.2016 мають бути припинені шляхом припинення вищезазначеного договору оренди землі.

Позивач вказав,що у подальшому, після конфіскації у власність держави, земельна ділянка із кадастровим номером 5120886800:01:002:0222 площею 6,2902 га підлягатиме продажу на земельних торгах, наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про речове право СФГ «Алтай» на користування нею унеможливить виконання встановлених законодавством умов проведення відповідного конкурсу та призведе до неможливості додержання спеціального порядку розпорядження такими земельними ділянками, який визначено законом.

Таким чином, враховуючи зазначені положення законодавства саме Головне управління Держгеокадастру в Одеській області є уповноваженим органом щодо здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності та в даному випадку, з урахуванням ч. ч. 2, 4 ст. 145 Земельного кодексу України, звернення до суду із позовом про конфіскацію земельної ділянки.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 185 цього Кодексу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

В даному випадку порушення інтересів держави полягає в тому, що ОСОБА_1 порушує визначену ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України процедуру використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення та як іноземний громадянин не відчужив її упродовж року після набуття права власності. На даний час він без перешкод використовує спірну земельну ділянку на території України, передавши в оренду селянському Фермерському господарству та отримуючи дохід на території України,

З огляду на викладене, захист інтересів держави полягає у необхідності реалізації процедури щодо позбавлення та неможливості набуття у власність іноземними суб`єктами землі, яка є основним багатством Українського народу та однією із найважливіших його цінностей. Наразі продовольча безпека України потребує величезної уваги, що тягне за собою невідкладне вжиття вичерпних заходів щодо повернення земельної ділянки у власність держави та її подальше використання з метою забезпечення потреб у першу чергу громадян України.

Отже, поновлення інтересів держави шляхом конфіскації земельних ділянок, що незаконно перебувають у приватній власності іноземців беззаперечно є доцільним та необхідним способом захисту державних інтересів, спрямованим на повернення таких земель до державної власності.

Враховуючи, що органом державної влади, який наділений повноваженнями звернення до суду із позовною заявою про конфіскацію земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що перебувають у власності іноземців у порушення вимог національного законодавства є Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Одеською обласною прокуратурою 07.03.2023 за № 15/1/1-489вих-23 на адресу ГУ ДГК в Одеській області скеровано відповідне повідомлення.

Водночас, станом на час пред`явлення позовної заяви ГУ Держгеокадастру в Одеській області жодних заходів, спрямованих на усунення вищезазначених порушень законодавства не вжито, з відповідним позовом до суду Управління не зверталось, про свідчить лист Управління від 13.04.2023 за №10-15-0.6-1459/2-23.

У зв`язку із викладеним вбачається, що ГУ Держгеокадастру в Одеській області протягом тривалого часу з моменту виникнення порушення, а також протягом місяця з часу повідомлення про виявлення відповідного порушення прокурором заходи, спрямовані на усунення зазначених порушень земельного законодавства не вживались. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

З огляду на характер спірних правовідносин не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

Дані обставиниі стали підставою для звернення заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській областіз відповідною позовною заявою до суду.

За загальним правилом, установленим ст. 770 Цивільного кодексу України, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

Частиною 4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі і у випадку спадкування) не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Положення ст.ст. 13, 14 Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту частини другої ст. 81 та інших норм Земельного кодексу України, суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до частини другої ст. 81 Земельного кодексу України, можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно із ч.3 ст. 81 Земельного кодексу України, іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до ч.5 ст.22 Земельного кодексу України, набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог ст.130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

Одночасно за змістом ч.4 ст.81 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню. У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені ч.2, ст.145 Земельного кодексу України, а саме, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Пунктом 10 ч.1 ст.346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію, як одну з підстав припинення права власності.

Відповідно до ч.1 ст.140 Земельного кодексу встановлено, що підставами припинення права власності на земельну ділянку є конфіскація земельної ділянки за рішенням суду.

Статтею 148 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка може бути конфіскована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Згідно із ст.356 Цивільного кодексу України, до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Частиною 5 ст.4 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Таким чином, враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 є громадянином російської федерації, та упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення (з 26,11.2021 по даний час) не відчужив її, беззаперечно обґрунтованими є підстави для припинення права власності вказаної особи на земельну ділянку, шляхом конфіскації вказаної землі (із кадастровим номером 5120886800:01:002:0222 площею 6,2902 га) на користь держави.

Пунктом 7 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення правовідношення.

Частиною 2 ст. 412 вищевказаного кодексу України визначено, що право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.

Приписами ст.141 ЗК України передбачено, що підставами для припинення права користування земельною ділянкою є вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених законом.

Згідно із ст.143 Земельного кодексу України, примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Відповідно до вимог ч. 2, 4 ст.145 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, що не відчужені протягом року підлягають конфіскації за рішенням суду. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах

Окрім того, відповідно до ч.1 ст.148-1 ЗК України, до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Водночас, ч.5 ст.148-1 ЗК України встановлено, що вимоги цієї статті поширюються на випадки переходу повноважень з розпорядження земельними ділянками державної власності від одного органу до іншого, а також при переході права власності на земельні ділянки від держави до територіальної громади і навпаки та при переході права власності на земельні ділянки від однієї територіальної громади до іншої.

Тобто, цією нормою передбачено виключний перелік підстав переходу прав на землю, серед яких конфіскація земельної ділянки за рішенням суду -не передбачена,

Таким чином, враховуючи заявлену прокурором позовну вимогу про конфіскацію земельної ділянки, що належить на праві приватної власності громадянину російської федерації ОСОБА_1 , та яка, у подальшому, підлягає продажу на земельних торгах, права попереднього власника та обов`язки третіх осіб на цю землю (право оренди СФГ «Алтай») не можуть перейти до нового власника земельної ділянки, а тому підлягають припиненню за рішенням суду.

Окрім того, ст.31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом, поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря, смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки, ліквідації юридичної особи-орендаря. Договір оренди землі припиняється також: в інших випадках, передбачених законом.

Водночас, ч.6 ст.32 вищевказаного Закону передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. Договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка передається в оренду для закладання та/або вирощування багаторічних насаджень (плодових, ягідних, горіхоплідних, винограду), не може містити положень про зміну його умов або припинення договору у зв`язку з переходом права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізацією юридичної особи.

Відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про ринок земель», об 'єктами ринку земель є земельні ділянки, конфісковані за рішенням суду.

Статтею 1 Закону України «Про ринок земель» передбачено, що ринок земель - система відносин між відчужувачами земельних ділянок (прав на них) та особами, які набувають земельні ділянки (право на них), органами державної влади, державними органами приватизації та органами місцевого самоврядування, пов`язаних з укладенням, виконанням, зміною та припиненням цивільно-правових договорів, які передбачають відчуження земельних ділянок (прав на них).

Земельні торги - це продаж об`єкту торгів (земельного лоту) на конкурентних засадах, які проводяться у формі земельного аукціону або конкурсу. Конкурс - форма земельних торгів, за якою лот продається переможцю торгів, яким оголошується той учасник. Який запропонував найкраще поєднання ціни лота, умов використання земельної ділянки та інвестиційних умов відповідно до критеріїв, визначених умовами конкурсу.

Статтею 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки.

Відповідно до частини 4 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон № 1952-ІУ) державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Частиною 1 ст.26 вищевказаного Закону передбачено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Відповідно до вимог ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», підставою для реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав є, зокрема, рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно і обмежень цих прав, що набрали законної сили.

Згідно із ст.15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, який присвоюється кожному окремо визначеному об`єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об`єкта.

Таким чином, відповідно до вимог ст. ст. 141, 143, 145, 148 Земельного кодексу України, ст.31 Закону України «Про оренду землі», ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право оренди СФГ «Алтай» на земельну ділянку із кадастровим номером 5120886800:01:002:0222 підлягає припиненню, шляхом припинення договору оренди земельної ділянки від 27.10.2016 №94/Ст та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме (номер запису про інше речове право: 17282149 від 04.11.2016).

Згідно із вимогами ч.4 ст.145 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, що не відчужені протягом року підлягають конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах.

Згідно зі ст.28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Отже, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до ст. 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 3 ст. 56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та встановлено в ході судового розгляду, спірна земельна ділянка на даний час, усупереч норм чинного законодавства незаконно перебуває у власності ОСОБА_1 (відповідач-1), який є орендодавцем вказаної землі за договором оренди із СФГ «Алтай». Тобто, наразі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні записи про державну реєстрацію права власності та речового права оренди на них.

Разом з тим, ураховуючи, що право приватної власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку має бути припинено у примусовому порядку та остання має перейти до земель державної власності, то будь-які правовідносини щодо вказаної ділянки, які виникли між ОСОБА_1 та іншими особами, у тому числі і правовідносини, що склалися між ОСОБА_1 та СФГ «Алтай» (відповідач-2) на підставі договору оренди землі від 27.10.2016 року мають бути припинені, шляхом припинення вищезазначеного договору оренди землі, що відповідає вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Згідно із ст.2 Цивільного процесуального кодексу України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.ст. 76-77 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, розглянувши справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, суд, за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку про законність, обґрунтованість та правомірність позовних вимог заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до ОСОБА_1 , Селянського (Фермерського) господарства «Алтай» про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації на користь держави, припинення права користування земельною ділянкою, у зв`язку з чим такий позов підлягає задоволенню.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України, на користь позивача підлягає стягненню з ОСОБА_1 та Селянського (Фермерського) господарства «Алтай», сплачений позивачем судовий збір у розмірі 10 370,94 грн., тобто з кожного відповідача по 5 185,47 грн.

Керуючись ст.ст. 13-14, 19, 131-1 Конституцією України, ст.ст. 1, 15-16, 21, 328, 346, 356 Цивільного кодексу України, ст.ст. 140-141, 143, 145, 148, 148-1 Земельного кодексу України, ст.ст. 2, 12-13, 76-81, 141, 223, 258-259, 263-265, 268, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до ОСОБА_1 , Селянського (Фермерського) господарства «Алтай» про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації на користь держави, припинення права користування земельною ділянкою - задовольнити.

Припинити право приватної власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на земельну ділянку із кадастровим номером 5120881800:01:002:0222 площею 6,2902 га, розташовану на території Старокозацької сільської об`єднаної територіальної громади ради Білгород-Дністровського району Одеської області (рнонм 1061514451208), шляхом конфіскації земельної ділянки у власність держави.

Припинити договір оренди земельної ділянки із кадастровим номером 5120881800:01:002:0222 площею 6,2902 га, розташовану на території Старокозацької сільської об`єднаної територіальної громади ради Білгород-Дністровського району Одеської області (рнонм 1061514451208) за №94/СТ, укладений 27.10.2016 року між ОСОБА_2 та селянським (фермерським) господарством «Алтай» (код ЄДРПОУ 22496993), зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.11.2016 року, номер запису про інше речове майно: 17282149.

Припинити право селянського (фермерського) господарствап «Алтай» (код ЄДРПОУ 22496993) на користування земельною ділянкою із кадастровим номером 5120881800:01:002:0222 площею 6,2902 га, розташовану на території Старокозацької сільської об`єднаної територіальної громади ради Білгород-Дністровського району Одеської області (рнонм 1061514451208), шляхом скасування державної реєстрації права оренди (номер запису про інше речове майно: 17282149 від 04.11.2016 року).

Стягнути з відповідачів на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір у сумі 10 370 (десять тисяч триста сімдесят) гривень 94 (дев`яносто чотири) копійки, тобто з кожного відповідача по 5 185 (п`ять тисяч сто вісімдесят п`ять) гривень 47 (сорок сім) копійок та перерахувати його на № UA808201720343100002000000564 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 03528552 (юридична та поштова адреса Одеської обласної прокуратури: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3).

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05.09.2023 року у цивільній справі № 495/9078/23 шляхом скасування арешту на земельну ділянку із кадастровим номером 5120881800:01:002:0222 площею 6,2902 га, розташовану на території Старокозацької сільської об`єднаної територіальної громади ради Білгород-Дністровського району Одеської області (рнонм 1061514451208).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя Віталій МИШКО