Ухвала

від 16.09.2024 по справі 539/3865/24

ЛУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/3865/24

Провадження № 2-а/539/45/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2024 року

Суддя Лубенського міськрайонного суду Полтавської області Просіна Я.В.вивчившиадміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Лубенської районної військової адміністрації про визнання протиправним рішення про відмову у призначенні допомоги при народженні, про зобов`язання призначити та виплатити таку допомогу,

установила:

16.09.2024 року до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області надійшов вищевказаний адміністративний позов.

Розглядаючи питання про відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про непідсудність справи Лубенському міськрайонному суду Полтавської області, вищевказана позовна заява підлягає направленню за підсудністю до іншого суду за таких підстав.

Статтею 20 КАС України розмежовано предметну підсудність місцевих загальних судів як адміністративних судів та окружних адміністративних судів.

Згідно з ч. 1 ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 2) адміністративні справи, пов`язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб; 3) адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті; 5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) адміністративні справи за позовними заявами територіального центру комплектування та соціальної підтримки з приводу тимчасового обмеження громадян України у праві керування транспортним засобом під час мобілізації.

У частині 2 ст. 20 КАС України вказано, що окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.

Предметом спору у позовній заяві є визнання протиправними дій відповідача, як суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Позовними вимогами ОСОБА_1 є визнання протиправним рішення про відмову у призначенні допомоги при народженні, та зобов`язання призначити та виплатити таку допомогу.

Оскільки поданий позивачем позов не відноситься до переліку справ, що передбачені ч. 1 ст. 20 КАС України, суд вважає, що за нормами КАС України дана адміністративна справа не підсудна місцевому загальному суду як адміністративному суду, а відповідно до предметно-територіальної юрисдикції (підсудності) підсудна Полтавському окружному адміністративному суду.

Прийняття судом рішення з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 КАС України, є підставою для скасування такого рішення апеляційною інстанцією відповідно до ст. 318 КАС України.

Частиною 5 ст. 171 КАС України, яка регулює питання відкриття провадження у справі, передбачено, що в разі встановлення судом, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому ст. 29 КАС України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №29458/04 та №29465/04), ЄСПЛ було встановлено, що перевищивши свої повноваження, які були чітко викладені у процесуальному кодексі, національний суд не може вважатися "судом, встановленим законом" у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції (п.28 вказаного рішення) та ЄСПЛ встановлено, що відповідно було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції(п.29 зазначеного рішення).

Враховуючи положення ст. 20 КАС України та вищевказані висновки ЄСПЛ, приймаючи до уваги, що чинним КАС України не передбачено передачу справи до іншого суду у зв`язку з порушенням предметної підсудності, суд, з метою дотримання принципу верховенства права та дотримання права позивача на звернення до суду, вважає що відповідно до ч. 6 ст. 7 КАС України у такому випадку підлягає застосуванню аналогія закону.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 30 КАС України, спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.

Порушення правил підсудності (предметної, інстанційної і територіальної) є підставою для оскарження ухвали суду першої інстанції, а також має наслідком відповідно до ст. 318 КАС України скасування рішення і направлення справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, щоадміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Лубенської районної військової адміністрації про визнання протиправним рішення про відмову у призначенні допомоги при народженні, про зобов`язання призначити та виплатити таку допомогу підлягає направленню до Полтавського окружного адміністративного суду.

На підставі викладеного, керуючисьст. 20, 29, 30, 241-243, 248 КАС України, суддя

постановила:

Адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Лубенської районної військової адміністрації про визнання протиправним рішення про відмову у призначенні допомоги при народженні, про зобов`язання призначити та виплатити таку допомогу - передати на розгляд за підсудністю до Полтавського окружного адміністративного суду, що розташований за адресою: вул.Пушкарівська, 9/26, м.Полтава, Полтавська область, 36000.

Роз`яснити сторонам, що відповідно до ч. 8 ст. 29 КАС України, передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 цього Кодексу.

Суддя Я.В.Просіна