Постанова

від 17.09.2024 по справі 716/1897/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2024 року м. Чернівці

справа № 716/1897/23

провадження №22-ц/822/662/24

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Перепелюк І. Б.

суддів: Височанської Н.К., Половінкіної Н.К.

секретар Скулеба А.І.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 9 травня 2024 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 приватний нотаріус Чернівецького нотаріального округу Чернівецької області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

встановив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 приватний нотаріус Чернівецького нотаріального округу Чернівецької області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Погорілівка Чернівецького району Чернівецької області померла мати позивача ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилася спадщина на все належне їй майно. 18.08.2023 року з метою оформлення своїх спадкових прав він звернувся до державного нотаріуса із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом. У вчиненні нотаріальної дії йому було відмовлено, оскільки він пропустив встановлений законом строк для прийняття спадщини, а також із-за перебування його на реєстраційному обліку не за місцем останнього проживання померлого на день його смерті.

У встановлений законом термін він не звернувся до нотаріуса, в зв`язку з тим, що в 2009 році переніс важку черепно-мозкову травму, внаслідок якої з 2011 року став інвалідом 1-ї групи загального захворювання. З огляду на тяжке захворювання та інвалідність вважав себе таким, що прийняв спадщину, яка відкрилася після смерті матері.

Також позивач вказує, що 18.08.2023 року нотаріус відмовила йому у вчиненні нотаріальних дій, однак не вказала коло осіб, які спадщину прийняли та правові підстави видачі свідоцтв про право власності на спадкове майно. Відповідно до ст.1241 ЦК України йому належить обов`язкова частка в спадщині, як непрацездатній особі з інвалідністю, однак нотаріус не повідомила його про наявність заповітів, якщо такі укладалися його матір`ю за життя, чим незаконно позбавила його права на оскарження у судовому порядку заповіту з метою визнання його недійсним і вказану обставину слід визнати, як поважну причину пропуску ним строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 9 травня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 приватний нотаріус Чернівецького нотаріального округу Чернівецької області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 9 травня 2024 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Вапеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає, що рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Зазначає, що законодавство не встановлює конкретного переліку поважних причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини і такі причини оцінюються судом на власний розсуд в кожному конкретному випадку та з урахуванням усіх обставин справи.

Вважає, що подані ним до позовної заяви документи, на підтвердження причини невчасного звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини медична документація, в якій наявна інформація про триваючі та про перенесені ним важкі захворювання в 2009 році та в 2017 році підтверджують факт того, що за станом здоров`я був позбавлений можливості самостійно звернутися у шестимісячний строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Погорілівка Чернівецького району Чернівецької області померла ОСОБА_4 , що підтверджено копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 15.06.2023 року, виданого Заставнівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чернівецькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Позивач ОСОБА_1 18.08.2023 року звернувся із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Чернівецького районного нотаріального округу Чернівецької області Малітовської Т.М. та отримав відмову в оформленні спадкових прав, оскількивін пропустив встановлений законом строк для прийняття спадщини, а також із-за перебування його на реєстраційному обліку не за місцем останнього проживання померлого на день його смерті.

Суду надано копію спадкової справи №150/2020 до майна померлої ОСОБА_4 , заведеної на підставі заяви від 01.10.2020 року поданою ОСОБА_2 , яка є відповідачем в даній справі.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що строк для прийняття спадщини закінчився 14 березня 2021 року, позивач не надав суду належних та допустимих доказів існування обставин, які створювали об`єктивні та непереборні труднощі для позивача для подання заяви про прийняття спадщини,

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. ст. 12611265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269, ч.1 ст. 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовом про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до ст. 1272 ЦК України у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину, а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

У справі, що переглядається, встановлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відтак строк для прийняття спадщини сплинув 14 березня 2021 року. Із заявою про прийняття спадщини позивач ОСОБА_1 звернувся 18.08.2023 року, тобто з пропуском строку, встановленого ст. 1270 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не навів поважність причин не подання заяви про прийняття спадщини в період з 14.09.2020 року по 14.03.2021 року.

Апелянт посилається на те, що він є інвалідом 1 групи та подана ним до позовної заяви медична документація в якій наявна інформація про триваючі та перенесені ним важкі захворювання в 2009 році та в 2017 році підтверджують факт того, що за станом здоров`я був позбавлений можливості самостійно звернутися у шестимісячний строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Такі доводи є безпідставними враховуючи наступне.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд має досліджувати поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц (провадження № 61-12844св18) та від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 (провадження № 61-14038св20) Верховний Суд зробив висновки про те, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Водночас, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Вирішуючи спори про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, суди мають враховувати, що прийняття спадщини є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини потрібними є волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Підставою для визначення судом додаткового строку для подання заяви є виключно наявність поважних причин, тобто таких, які безумовно унеможливлювали вчинення особою дій по прийняттю спадщини. Такі причини та обставини мають існувати об`єктивно, тобто незалежно від особистих уявлень спадкоємця чи сприйняття ним певних фактів. Встановлений законом шестимісячний строк є цілком розумним та достатнім для вчинення спадкоємцем юридично значимих дій щодо прийняття спадщини, а тому причини, які об`єктивно унеможливлювали вчинення дій щодо прийняття спадщини, мають існувати протягом усього цього строку, або принаймні його істотної частини з такими наслідками, щоб протягом решти строку спадкоємець об`єктивно не мав змоги реалізувати своє право на прийняття спадщини.

Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна першорядно стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі № 459/2973/18 (провадження № 61-12504св21) зазначено, що: поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила ч.3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

До поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував право на прийняття спадщини через відсутність інформації про спадкове майно, то правові підстави доля встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

У постанові Верховного Суду від 17 лютого 2022 року у справі № 953/15603/20 (провадження № 61-12451св21) зроблено висновок про те, що при оцінці наявності поважних причин для визначення додаткового строку на прийняття спадщини суди повинні розмежовувати два періоди та оцінювати наявність об`єктивних, непереборних перешкод для реалізації особою права на прийняття спадщини. Перший - період, визначений законом для прийняття спадщини (6 місяців від дня відкриття спадщини), а другий період - від дня закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини до дня звернення до суду із позовом при визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Проте надані позивачем докази щодо неможливості подання заяви про прийняття спадщини у зв`язку з погіршенням його стану здоров`я, хворобою, лікуванням є недостатніми доказами, оскільки не охоплюють період строку, відведеного на прийняття спадщини.

Суд першої інстанції не встановив існування поважних причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини з підстав перебування на лікуванні, оскільки обставини перебування позивача на лікуванні мали місце до закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Належних та допустимих доказів того, що він був не мобільним та не мав змоги та можливості пересування позивачем не надано.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач не був позбавлений можливості протягом зазначеного шестимісячного строку надіслати поштою до нотаріальної контори заяву (повідомлення, телеграму) про прийняття спадщини чи подати відповідну заяву. Доказів того, що позивач за станом здоров`я фізично не міг цього зробити суду не надано.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем докази щодо неможливості подання заяви про прийняття спадщини у зв`язку з встановленням І групи інвалідності та наявний стан здоров`я, який тривалий час не змінювався, не свідчать про існування поважних причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини у зв`язку із хворобою.

Наявність хронічних захворювань та інвалідність самі собою не є поважними причинами пропуску строку на прийняття спадщини та не є об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкоджали б позивачу, у встановлений законом строк, звернутися із заявою про прийняття спадщини, у розумінні положень ст. 1272 ЦК України. Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом в постанові від 14 лютого 2024 року справа № 357/8183/22, провадження № 61-11556св23.

Оскільки підстави, на які посилається позивач, зокрема інвалідність та обмеженість у пересуванні, необізнаність з заповітом, з урахуванням зазначених норм права та релевантної практики Верховного Суду, не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Належних та допустимих доказів для спростування висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування рішення відповідно до ст. 376 ЦПК України, апеляційна скарга не містить.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

На підставі ч.1ст.375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 9 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 18 вересня 2024 року.

Головуючий І.Б. Перепелюк

Судді: Н.К. Височанська

Н.Ю. Половінкіна