Постанова

від 09.09.2024 по справі 909/107/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2024 р. Справа №909/107/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,

Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників сторін:

від позивача - Матвієнко С.М.

від відповідача (скаржника) - Науменко І.В.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гой Михайла Івановича від 27 червня 2024 року

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04 червня 2024 року (підписане 11.06.2024), суддя Шкіндер П.А.

у справі №909/107/24

за позовом Акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ

до відповідача Фізичної особи-підприємця Гой Михайла Івановича, м. Івано-Франківськ

про зобов`язання повернути нежитлове приміщення та стягнення 383 490,20 грн

в с т а н о в и в :

05 лютого 2024 року Акціонерне товариство "Укртелеком" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця Гой Михайла Івановича про стягнення 383 490,20 грн. та зобов`язання повернути приміщення.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 04 червня 2024 року у справі №909/107/24 позовні вимоги задоволено повністю: зобов`язано Фізичну особу - підприємець Гой Михайла Івановича повернути Акціонерному товариству "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії нежитлове приміщення, розташоване на 2-му поверсі за адресою: м. Надвірна, Івано-Франківська область, вул. Мазепи, 1 загальною площею 192,6 м.кв. та підписати акт приймання-передачі майна. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 383 490,20 грн. та 8 780,36 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що враховуючи умови укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна № 26Е000-95/21 від 01.02.2021 року, який припинив свою дію 31.12.2023 року, вчинені позивачем дії на припинення договору оренди та повернення відповідачем орендованого приміщення та відсутні в матеріалах справи докази повернення відповідачем нежитлового приміщення, поряд з цим, доказів про дострокове розірвання договору та вивільнення орендованого приміщення суду не подано, відтак орендоване приміщення має бути повернуто орендодавцю. Задовольняючи позовні вимоги про стягнення 383 490,20 грн., місцевий господарський суд визнав правомірним стягнення з відповідача заборгованості 383 490,20 грн., що складається з суми заборгованості з орендної плати за користування майном, згідно п.3.1.1. договору №26Е000-95/21, в період з жовтня 2021 року по грудень 2023 року - 341 461,92 грн., а також, вартості використаної та не відшкодованої електроенергії у сумі 42 028,28 грн., за період з жовтня 2021 року по грудень 2023 року, згідно з п. 3.5 договору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач - Фізична особа-підприємець Гой Михайло Іванович звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04 червня 2024 року у справі №909/107/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Зокрема, зазначає, що судом першої інстанції було розглянуто справу без належного повідомлення його про дату та час судового засідання, в якому відбувся розгляд справи по суті, оскільки, жодної ухвали про розгляд справи №909/107/24 саме 04 червня 2024 року йому надіслано не було, поряд з цим, в рішенні суду не зазначено фактичних причин неможливості прибуття в судове засідання його представника, які були вказані у клопотанні, з посиланням на відповідні докази, долучені до останнього. Також, на думку скаржника, судом не враховано таких фактів: оплати коштів, яку було здійснено за вересень - жовтень 2021 року; вибуття приміщення з його користування, починаючи з 09 листопада 2021 року, з причини протиправних дій позивача; те, яким саме чином проводилось нарахування за електроенергію, оскільки жодних рахунків не було надіслано; а також не враховано неправильно обраний позивачем спосіб захисту нібито порушених його прав, зважаючи на те, що апелянт вважає, що договір оренди комерційної нерухомості було поновлено на аналогічний строк, зважаючи на що, позивачу необхідно було спочатку встановити факт розірвання відповідного договору та відсутність правових підстав у відповідача на реалізацію ст. 777 ЦК України, із одночасним заявленням або окремою заявою до суду про повернення майна вже після встановлення факту розірвання договору оренди. Скаржник вказує, що позовні вимоги в частині визначення періоду виникнення заборгованості не відповідають дійсності, також зазначає, що період з вересня по жовтень 2021 року ним було сплачено орендну плату в сумі 31 225,00 грн. та згідно п. 3.10 договору 11 190,83 грн, які було сплачено в якості грошової застави, суд не врахував надані ним докази під час розгляду справи без його участі. Апелянт вважає, що судом першої інстанції було неправильно надано оцінку обставинам, які встановлені Верховним Судом у справі №909/1199/21 від 07 березня 2023 року.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, зазначає, що судом в повному обсязі встановлено обставини справи, досліджено докази у справі та прийнято обґрунтоване рішення. Зокрема, зазначає, що представник скаржника був присутній на попередньому засіданні 28 травня 2024 року, по закінченні якого був належним чином повідомлений про наступне судове засідання, що спростовує його твердження, зазначені в апеляційній скарзі, також вважає, що суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи. Поряд з тим, наголошує, що відповідач в порушення п. 2.4 договору, не повернув орендодавцю приміщення та не підписав акт приймання-передачі майна. Щодо сплачених відповідачем 42 415,83 грн, зазначених в апеляційній скарзі, позивачем було зараховано останні в оплату оренди майна з лютого по жовтень 2021 року, залишок боргу станом на жовтень 2024 року в сумі 29,67 грн відображено в розрахунку заборгованості, а грошової застави відповідач не сплачував. Одночасно звертає увагу, що відповідач під час розгляду справи надавав заперечення, які обґрунтовувались лише фактом одностороннього розірвання договору зі сторони позивача та передачі частини приміщень будівлі в оренду ТОВ "Ярополк" і жодного разу не оспорював розрахунок заборгованості, крім того, протягом дії договору не звертався до позивача щодо питань розміру нарахувань орендної плати та плати за надання послуг з утримання орендованого майна. Поряд з цим, позивач вважає, що документи, які були долучені скаржником до апеляційної скарги, а саме: витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №283707757 від 09.11.2021 року та №384668158 від 27.06.2024 та листів ТОВ "Ярополк" до ФОП Куравська М.В. від 20.10.2022 року та від 09.11.2022 року не можуть бути долучені до справи, оскільки, відповідач мав змогу долучити їх в суді першої інстанції, причин не долучення не наводить, а також, вказані листи не можуть братись до уваги судом, оскільки, ФОП Куравська М.В. здійснювала свою господарську діяльність не у спірному приміщенні, а у приміщенні на першому поверсі, тому жодного відношення до справи не мають і не можуть розглядатись судом.

Щодо доказів, долучених скаржником до апеляційної скарги, колегія суддів такі не оцінює, зважаючи на положення ч.3 ст.269 ГПК України, оскільки вони не були подані до суду першої інстанції, при цьому, відповідач не навів поважних причин неподання таких доказів до місцевого господарського суду. Звертаючись до апеляційного господарського суду, апелянт не навів достатніх правових підстав для долучення додаткових доказів на стадії апеляційного перегляду справи, зокрема, не обґрунтував наявності виняткового випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції, не довів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від заявника, а також не надав доказів на підтвердження неможливості подання додаткових доказів до суду першої інстанції. Така обставина (відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції) виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку ст.269 ГПК України.

Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив такі задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04 червня 2024 року у справі №909/107/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, між Акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії (відповідно до рішення річних загальних зборів акціонерів від 22.04.2021 назву ПАТ "Укртелеком" змінено на АТ "Укртелеком", витяг з протоколу додається) та Фізичною особою-підприємцем Гоєм Михайлом Івановичем 01.02.2021 року укладено договір оренди комерційної нерухомості №26Е000- 95/21, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування комерційну нерухомість, а саме: нежитлове приміщення, розташоване на 2-му поверсі за адресою: м. Надвірна, вул.Мазепи, 1 загальною площею 192,6 м.кв., для здійснення комерційної діяльності (ремонт побутової техніки, кавових апаратів, роздрібна торгівля непродовольчими товарами).

01.02.2021 року за актом приймання-передачі майна орендодавець передав, а орендар прийняв у користування відповідно до умов договору оренди нерухомого майна №26Е000-95/21 від 01.02.2021 року нерухоме майно, розташоване за адресою: Івано-Франківська обл., м. Надвірна, вул. Мазепи, 1, а саме: нежитлові приміщення на 2-му поверсі загальною площею 192,6 кв.м (приміщення №21 - 5,9 кв.м, №22 - 7,9 кв.м, №23 - 17,6 кв.м, №24 - 32,2 кв.м, №25 - 2,1 кв.м, №26 - 16,7 кв.м, №41 - 94,9 кв.м, №42 -15,3 кв.м в літ. А згідно з технічним паспортом) для здійснення комерційної діяльності (ремонт побутової техніки, кавових апаратів, роздрібна торгівля непродовольчими товарами)

Згідно з п.п. 5.3.1, 5.3.12, 5.3.18, п. 5.3 договору орендар зобов`язаний: використовувати орендоване майно відповідно до мети його використання, що зазначена у договорі; своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором; у разі припинення дії чи дострокового розірвання цього договору повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки внаслідок погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Згідно з п. 12.2 договору сторони погодились, що на їх відносини не поширюються норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України N 786 від 04.10.95.

Згідно з п. 11.1 договору останній набирає чинності після його підписання сторонами і діє до 31.12.2023 року включно та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

За умовами п 11.2. договору, договір автоматичній пролонгації не підлягає і може бути продовжений лише у випадку досягнення між сторонами письмової згоди про це.

Обов`язок по поверненню майна, відповідно до п. 2.4 договору, покладається на відповідача, який зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути орендодавцю майно разом з отриманими приналежностями, обладнанням, інвентарем, а також з усіма поліпшеннями, які неможливо відокремити від орендованого майна, в належному стані, з урахуванням нормального зносу, не пізніше останнього дня строку дії договору (у тому числі при достроковому припиненні договору).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав дане зобов`язання, не повернув приміщення та не підписав акт приймання-передачі майна. При цьому, відсутність підписаного акту приймання-передачі майна свідчить про те, що майно (нежитлові приміщення) АТ "Укртелеком" знаходиться у фактичному користуванні відповідача без установлених правових підстав.

Згідно з п. 3.1, 3.6-3.8 договору за користування орендованим майном орендар зобов`язаний сплачувати орендодавцю орендну плату, що складається з:

плати за користування нерухомим майном, визначеної за орендною ставкою у розмірі 48,42 гривень за 1 м2 (без урахування ПДВ та коефіцієнта загальних площ), що з урахуванням ПДВ та коефіцієнта загальних площ становить 11 190,83 грн. за 192,6 кв.м за місяць; Починаючи з 2022 року кожного 1 лютого кожного року дії договору орендна плата автоматично індексується (збільшується) на 10% від орендної плати, що діяла за попередній рік оренди (п.3.11 договору);

плати за надання орендодавцем послуг з утримання орендованого майна, порядок розрахунку та розмір якої зазначено у додатку № 2 до договору. При визначенні такої плати підлягає застосуванню коефіцієнт використання загальних площ (якщо такий визначений договором). Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Зважаючи на дату передачі орендованого майна у користування та дату повернення його з користування, відповідно, перший та/або останній розрахункові періоди можуть бути меншими за календарний місяць. У такому випадку орендна плата нараховується пропорційно кількості календарних днів у відповідному розрахунковому періоді. Орендна плата сплачується орендодавцем щомісяця шляхом її перерахування у безготівковому порядку на банківський рахунок орендодавця у наступному порядку: орендна плата (за виключенням плати за надання послуг з утримання орендованого майна) сплачується не пізніше 20 числа розрахункового (поточного) місяця; плата за надання послуг з утримання орендованого майна сплачується до 20 числа місяця наступного за розрахунковим.

Орендна плата сплачується на підставі рахунку-акту, що надсилається орендодавцем орендарю на його е-mail або за допомогою іншого узгодженого сторонами електронного сервісу обміну документами. У разі не отримання орендарем рахунку-акту від орендодавця орендар зобов`язаний здійснити оплату орендної плати не пізніше 20 числа місяця, у якому має бути здійснена така оплата. При цьому розмір плати за надання послуг з утримання орендованого майна визначається у розмірі, що дорівнює попередній оплаті за надання таких послуг (з подальшим корегуванням переплати/недоплати орендодавцем).

Однак, в порушення умов договору, відповідач не проводив оплату за користування майном, згідно п.3.1.1. договору №26Е000-95/21. Сума заборгованості з орендної плати за період з жовтня 2021 року по грудень 2023 року становить 341 461,92 грн.

Згідно з п. 3.5 договору орендар вартість використаної електроенергії відшкодовує, згідно з показниками окремо встановленого лічильника (якщо окремо лічильник не встановлено то згідно до суми середнього електроспоживання, що визначається орендодавцем). Таке відшкодування не здійснюється у разі, якщо орендарем за попереднім узгодження з орендодавцем укладено окремий договір з постачальником електроенергії.

Відповідач, за період з жовтня 2021 року по грудень 2023 року, не провів відшкодування вартості використаної електроенергії. Таким чином, сума заборгованості, відповідно до розрахунку відшкодування вартості використаної електроенергії становить 42 028,28 грн.

Загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню складає 383 490,20 грн.

АТ "Укртелеком" вживались заходи досудового врегулювання спору. Так, відповідачу було направлено лист № 08-14Ю/91 від 18.05.2023 року з вимогою сплати заборгованість по орендній платі. Також, АТ "Укртелеком" листом №09-18/362 від 25.09.2023 року повідомив відповідача про розмір заборгованості по орендній платі за користування майном, згідно договорів №26Е000-43/21 від 20.01.2021 року, №26Е000-95/21 від 01.02.2021 року та про відсутність наміру продовжувати договірні відносини щодо оренди приміщень, передбачені вказаними договорами. Також, нагадав про своєчасне повернення приміщень з оренди не пізніше останнього дня строку дії договорів шляхом підписання Актів приймання-передачі.

Листом №09-18/367 від 03.11.2023 року АТ "Укртелеком" повідомив відповідача про відсутність наміру продовжувати договірні відносини згідно договору №26Е000-95/21 від 01.02.2021 року та про своєчасне повернення приміщень, розташованих на 2-му поверсі за адресою: м. Надвірна, вул. Мазепи, 1 загальною площею 192,6 м.кв., з оренди, не пізніше останнього дня строку дії та надіслав два примірники Акту приймання-передачі майна для підписання.

У зв`язку з неповерненням нежитлових приміщень (об`єкта оренди) відповідачем після закінчення терміну дії договору оренди комерційної нерухомості №26Е000- 95/21, позивач просить суд зобов`язати відповідача Фізичну особу-підприємця Гой М.І. повернути позивачу об`єкт оренди, переданий в користування договором та стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 383 490,20 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір оренди комерційної нерухомості №26Е000- 95/21 від 01.02.2021 року.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України). Аналогічні положення закріплені у частині 1 статті 283 Господарського кодексу України.

Факт передачі об`єкта оренди підтверджується Актом приймання-передачі майна (додаток до договору № 26Е000- 95/21 підписано 01.02.2021 року).

Даний факт матеріалами справи підтверджуються, відповідачем не заперечується.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частиною 5 цієї статті встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені статтею 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до положень договору, відповідач як орендар зобов`язався сплачувати орендодавцю орендну плату, що складається з: плати за користування нерухомим майном, визначеної за орендною ставкою у розмірі 48,42 гривень за 1 м2 (без урахування ПДВ та коефіцієнта загальних площ), що з урахуванням ПДВ та коефіцієнта загальних площ становить 11190.83 грн/ за 192,6 кв.м за місяць; починаючи з 2022 року кожного 1 лютого кожного року дії Договору орендна плата автоматично індексується (збільшується) на 10% від орендної плати, що діяла за попередній рік оренди. (п.3.11 договору) розрахунок та розмір якої зазначено у додатку № 2 до договору. При визначенні такої плати підлягає застосуванню коефіцієнт використання загальних площ (якщо такий визначений договором). Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Зважаючи на дату передачі орендованого майна у користування та дату повернення його з користування, відповідно, перший та/або останній розрахункові періоди можуть бути меншими за календарний місяць. У такому випадку орендна плата нараховується пропорційно кількості календарних днів у відповідному розрахунковому періоді. Орендна плата сплачується орендодавцем щомісяця шляхом її перерахування у безготівковому порядку на банківський рахунок орендодавця у наступному порядку: орендна плата (за виключенням плати за надання послуг з утримання орендованого майна) сплачується не пізніше 20 числа розрахункового (поточного) місяця; плата за надання послуг з утримання орендованого майна сплачується до 20 числа місяця наступного за розрахунковим. Орендна плата сплачується на підставі рахунку-акту, що надсилається орендодавцем орендарю на його е-mail або за допомогою іншого узгодженого сторонами електронного сервісу обміну документами. У разі не отримання орендарем рахунку-акту від орендодавця орендар зобов`язаний здійснити оплату орендної плати не пізніше 20 числа місяця, у якому має бути здійснена така оплата. При цьому розмір плати за надання послуг з утримання орендованого майна визначається у розмірі, що дорівнює попередній оплаті за надання таких послуг (з подальшим корегуванням переплати/недоплати орендодавцем).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до розрахунку позивача заборгованість відповідача за користування майном, згідно п.3.1.1. договору №26Е000-95/21. Сума заборгованості з орендної плати за період з жовтня 2021 року по грудень 2023 року становить 341 461,92 грн.

Згідно з п. 3.5 договору орендар вартість використаної електроенергії відшкодовує, згідно з показниками окремо встановленого лічильника (якщо окремо лічильник не встановлено то згідно до суми середнього електроспоживання, що визначається орендодавцем. Таке відшкодування не здійснюється у разі, якщо орендарем за попереднім узгодження з орендодавцем укладено окремий договір з постачальником електроенергії.

Відповідач, за період з жовтня 2021 року по грудень 2023 року, не провів відшкодування вартості використаної електроенергії, таким чином, сума заборгованості, відповідно до розрахунку відшкодування вартості використаної електроенергії становить 42 028,28 грн.

Отже, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню складає 383 490,20 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні.

Відповідно до ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 11.1. договору сторони погодили, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2023 року та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Позивач звертався з листом №09-18/362 від 25.09.2023 року та повідомив відповідача про розмір заборгованості по орендній платі за користування майном згідно договорів №26Е000-43/21 від 20.01.2021 року, №26Е000-95/21 від 01.02.2021 року та про відсутність наміру продовжувати договірні відносини щодо оренди приміщень, передбачені вказаними договорами, зазначив про своєчасне повернення приміщень з оренди не пізніше останнього дня строку дії договорів шляхом підписання Актів приймання-передачі; листом №09-18/367 від 03.11.2023 року позивач повторно повідомив відповідача про відсутність наміру продовжувати договірні відносини згідно договору №26Е000-95/21 від 01.02.2021 року та про своєчасне повернення приміщення та надіслав два примірники Акту приймання-передачі майна для підписання.

Факт надіслання вказаного листа на адресу відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані який було обумовлено договором.

Згідно з п. 11.1. договору договір діє до 31.12.2023 року. Відповідно до п. 11.2 договору, договір автоматичній пролонгації не підлягає і може бути продовжений лише у випадку досягнення між сторонами письмової згоди про це.

Обов`язок по поверненню майна, відповідно до п. 2.4 договору, покладається на відповідача, який зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути орендодавцю майно разом з отриманими приналежностями, обладнанням, інвентарем, а також з усіма поліпшеннями, які неможливо відокремити від орендованого майна, в належному стані, з урахуванням нормального зносу, не пізніше останнього дня строку дії договору (у тому числі при достроковому припиненні договору).

Згідно з ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Наявність відповідної заяви орендодавця та належних доказів її надсилання орендарю свідчить про добросовісність звернення позивача до відповідача, вчинення позивачем залежних від його волі необхідних дій у спірних правовідносинах на відміну від відповідача, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів чинного законодавства. При цьому негативні наслідки неодержання орендарем (у тому числі фізичною особою-підприємцем) звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на орендаря (у тому числі на фізичну особу-підприємця), а факт наявності відповідної заяви орендодавця та доказів її належного надсилання орендарю свідчить про добросовісне звернення орендодавця до орендаря, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів чинного законодавства.Вказане узгоджується з правовим висновком викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 910/719/19.

Як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, позивач відповідно до умов договору оренди вчинив усі дії спрямовані на припинення договору оренди та повернення відповідачем орендованого приміщення.

В матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем нежитлових приміщень, що розташовані в м.Надвірна Івано-Франківської області по вул. Мазепи,1, а саме: нежитлові приміщення на ІІ-му поверсі загальною площею 192,6 кв.м, (приміщення №21 - 5,9 кв.м, №22 - 7,9 кв.м, №23 - 17,6 кв.м, №24 - 32,2 кв.м, №25 - 2,1 кв.м, №26 - 16,7 кв.м, №41 - 94,9 кв.м, №42 -15,3 кв.м в літ. А, які було передано йому в користування за договором оренди нерухомого майна № 26Е000-95/21 від 01.02.2021 року.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17.02.2022 року у справі №909/1199/21, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 року, позов задоволено. Зобов`язано ФОП Гоя М.І. звільнити нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Надвірна, вул. Мазепи, 1, загальною площею 192,6 кв.м (2-й поверх) та повернути його АТ "Укртелеком" за актом приймання-передачі. При винесенні рішення суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що договір оренди № 26Е000-95/21 від 01.02.2021 року є розірваним з 07.09.2021 року в односторонньому порядку орендодавцем, що передбачено цим договором, тому орендар зобов`язаний повернути орендоване майно.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 07.03.2023 року у справі №909/1199/21 скасовано постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 року і рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.02.2022 року та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Верховний Суд дійшов висновку, що пунктом 11.6.2 договору оренди встановлено не право сторін на односторонню відмову від договору, що не допускається відповідно до ч. 1 ст. 291 ГК України, а право на дострокове розірвання в односторонньому порядку з будь-яких підстав (тобто, навіть за відсутності факту порушення договору). З огляду на те, що строк дії договору не закінчився, висновок судів щодо визнання договору розірваним зроблено внаслідок неправильного застосування норми ст. 188 ГК України, інші обставини припинення договору не встановлено, тому Верховний Суд погодився з аргументами скаржника, що орендодавець не має права вимагати повернення орендного майна.

Як встановлено з матеріалів справи, доказів про дострокове розірвання договору та вивільнення орендованого приміщення суду не подано.

Враховуючи наведене, колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що договір оренди комерційної нерухомості було поновлено на аналогічний строк, враховуючи умови договору оренди, дії вчинені позивачем, укладений між сторонами договір оренди нерухомого майна № 26Е000-95/21 від 01.02.2021 року припинив свою дію 31.12.2023 року, відтак орендоване приміщення має бути повернуто орендодавцю.

Відтак, обов`язку щодо повернення орендованого майна орендар не виконав, докази протилежного в матеріалах справи відсутні та суду не надані, у зв`язку з чим, колегія суддів дійшла висновку про підставність та обґрунтованість позовних вимог про зобов`язання відповідача (Фізичної особи-підприємця Гоя М.І.) повернути позивачу об`єкт оренди, переданий в користування договором оренди нерухомого майна № 26Е000-95/21 від 01.02.2021 року, шляхом виселення з нежитлового приміщення площею 192,6 м. кв на 2 поверсі, що знаходиться за адресою: м. Надвірна, вул. Мазепи, 1

Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що позовна вимога про зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Колегія суддів не бере до уваги заперечення відповідача про те, що він був позбавлений права користування приміщенням площею 192,6 м. кв на 2 поверсі, що знаходиться за адресою: м. Надвірна, вул. Мазепи, 1 як орендар, так як дані приміщення передано у оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Ярополк" за договором оренди нерухомого майна від 09.11.2021 року №837, укладеного між АТ "Укртелеком" та ТОВ "Ярополк", щодо приміщення адміністративно-виробничого будинку ЦЕЗ (літера А) загальною площею 1 838,0 м2, яке розташоване за адресою: вул. Гетьмана Мазепи, 1, м. Надвірна, Івано-Франківська область, з огляду на таке.

Відповідно до договору оренди нерухомого майна № 26Е000-95/21 від 01.02.2021 року АТ "Укртелеком" та ФОП Гоя М.І. 01.02.2021 року, за актом приймання-передачі майна орендодавець передав нерухоме майно, розташоване за адресою: Івано-Франківська обл., м. Надвірна, вул. Мазепи, 1, а саме: нежитлові приміщення на 2-му поверсі загальною площею 192,6 кв.м (приміщення №21 - 5,9 кв.м, №22 - 7,9 кв.м, №23 - 17,6 кв.м, №24 - 32,2 кв.м, №25 - 2,1 кв.м, №26 - 16,7 кв.м, №41 - 94,9 кв.м, №42 -15,3 кв.м в літ. А згідно з технічним паспортом) для здійснення комерційної діяльності (ремонт побутової техніки, кавових апаратів, роздрібна торгівля непродовольчими товарами).

Відповідно до договору оренди нерухомого майна № 837 від 19.11.2021 року АТ "Укртелеком" передав ТОВ "Ярополк" 19.11.2021 року, за актом приймання-передачі майна нерухоме майно), розташоване за адресою: Івано-Франківська обл., м. Надвірна, вул. Мазепи Гетьмана, 1, загальною площею 816,7 м2, яке не було у користуванні відповідача.

Колегія суддів критично оцінює твердження скаржника про те, що орендовані приміщення вибули з його користування та прийняті в користування ТОВ "Ярополк", оскільки, нежитлові приміщення на 2-му поверсі загальною площею 192,6 кв.м. приміщення №21 - 5,9 кв.м, №22 - 7,9 кв.м, №23 - 17,6 кв.м, №24 - 32,2 кв.м, №25 - 2,1 кв.м, №26 - 16,7 кв.м, №41 - 94,9 кв.м, №42 -15,3 кв.м в літ. за актом приймання-передачі майна ТОВ "Ярополк" не передавались.

Доводи апелянта про вибуття приміщення з його користування, починаючи з 09 листопада 2021 року, з причини протиправних дій позивача спростовуються матеріалами справи та протилежне встановлено судом вище.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Беручи до уваги все наведене вище, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині неналежного повідомлення відповідача про час і місце судового розгляду, колегія суддів зазначає наступне:

Частиною 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (п.4).

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч.2 ст.277 ГПК України).

Відповідно до п.3 ч.3 ст.277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Згідно з ч.ч.2-4 ст.120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Цей термін може бути скорочений судом у випадку, коли цього вимагає терміновість вчинення відповідної процесуальної дії (огляд доказів, що швидко псуються, неможливість захисту прав особи у випадку зволікання тощо).

Судом встановлено, що ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 06 лютого 2024 року про відкриття провадження у справі належним чином надіслана сторонам у справі, зокрема, відповідачу на його адресу ( АДРЕСА_1 ) 09 лютого 2024 року та отримана відповідачем 15 лютого 2024 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, трек номер 0600086380177.

Також, в матеріалах справи наявний поштовий конверт з рекомендованим відправленням відповідачу ухвали суду від 12.03.2024 року про відкриття провадження у справі, з відміткою поштового відділення про те, що причиною повернення є: "За закінченням терміну зберігання", трек номер 0600098877468 та повідомленнями про вручення поштового відправлення - ухвали суду від 27.02.2024 року, трек номер 0600093116418.

Представник відповідача Грабовецький О.Б. (ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АТ №1049789 від 19 березня 2024 року) до суду першої інстанції подавав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, крім цього, 06.05.2024 року відзив на позовну заяву, був присутній в судових засіданнях 16.04.2024 року, 07.05.2024 року та 28.05.2024 року, поряд з цим, ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 28.05.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в засіданні на 04.06.2024 року, в якому судом першої інстанції ухвалено рішення у справі, відтак, відповідач був обізнаний про наявність цього спору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач явки повноважного представника в судове засідання для розгляду справи по суті 04.06.2024 року не забезпечив, поряд з цим, від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№9203/24 від 04.06.2024 року), в задоволенні якого судом першої інстанції відмовлено, враховуючи значний час, що пройшов з часу відкриття провадження у справі а також те, що в матеріалах справи наявні усі докази, на які сторони посилаються як на підстави своїх вимог та заперечень.

Разом з тим, обґрунтовує свою апеляційну скаргу порушенням судом першої інстанції норм процесуального права.

Однак, колегія суддів не погоджується з твердженнями апелянта, що судом першої інстанції було розглянуто справу без належного повідомлення його про дату та час судового засідання, в якому відбувся розгляд справи по суті, оскільки, жодної ухвали про розгляд справи №909/107/24 саме 04 червня 2024 року йому надіслано не було, поряд з цим, в рішенні суду не зазначено фактичних причин неможливості прибуття в судове засідання його представника, які були вказані у клопотанні, з посиланням на відповідні докази, долучені до останнього, оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідач належним чином повідомлявся судом про розгляд справи, що підтверджується відповідними підписами особи, відповідальної за відправлення поштової кореспонденції, які містяться на звороті останніх аркушів ухвал суду, а також поштовою кореспонденцією, яка поверталася на адресу суду, а також повідомленнями про вручення поштового відправлення, відтак, судом вчинено відповідні процесуальні дії з метою повідомлення відповідача про розгляд справи.

Направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду.

Одночасно, відповідач не звертався до суду першої інстанції з будь-якими заявами про зміну адреси чи необхідність надсилання поштової кореспонденції на будь-яку іншу його адресу, а не ту, яка зазначена у реєстрі.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває (ч.7 ст.120 ГПК України).

Крім цього, згідно з ч.2 ст.2 ЗУ "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЗУ "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відтак, відповідач не був позбавлений можливості дізнатися про наступне судове засідання з розгляду справи в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Європейський суд з прав людини у п.41 свого рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відтак, сторона, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов`язана слідкувати за перебігом розгляду справи учасником якої він є, та утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу (ст.43 ГПК України).

Слід зазначити, що розгляд справи в суді першої інстанції неодноразово відкладався за відповідними ухвалами суду, з підстав, зазначених в таких ухвалах, явка представників учасників справи в судове засідання не визнавалась обов`язковою, поряд з тим, представник відповідача був присутній у попередніх судових засіданнях, одночасно, відповідач не був позбавлений права забезпечити участь в судовому засіданні будь-якого іншого представника.

Беручи до уваги все наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції дотримано вимог щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи, а обізнаність останнього про судові засідання залежала від волі самого відповідача.

Колегія суддів не вбачає в діях місцевого господарського суду порушення норм процесуального права, які б слугували підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними.

Рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний господарський суд не вбачає.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04 червня 2024 року у справі №909/107/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гой Михайла Івановича - без задоволення.

Матеріали справи №909/107/24 повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 16 вересня 2024 року

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Бонк Т.Б.