Постанова

від 17.09.2024 по справі 910/13137/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2024 р. Справа№910/13137/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 17.09.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Приватного акціонерного товариства «Вітряний парк Очаківський»

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2023

у справі №910/13137/23 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до Приватного акціонерного товариства «Вітряний парк Очаківський»

про стягнення 21 387 686,14 грн,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «Вітряний парк Очаківський» (далі по тексту - відповідач) про стягнення 21 387 686,14 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 15 089 985, 32 грн внаслідок невиконання своїх зобов`язань щодо оплати послуг за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 16.05.2019 №0763-03015, що є підставою для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством. Також позивачем здійснено розрахунок пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат за порушення відповідачем строків виконання грошових зобов`язань за договором.

Господарський суд міста Києва рішенням від 15.12.2023 у справі №910/13137/23 задовольнив позовні вимоги частково. Стягнув із Приватного акціонерного товариства «Вітряний парк Очаківський» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» основну заборгованість у розмірі 14 389 985, 32 грн, пеню в розмірі 404 912, 72 грн, штраф у розмірі 47 496, 51 грн, на підставі ст. 625 ЦК України суд стягнув з відповідача 3 % річних в розмірі 341 982, 10 грн, інфляційні втрати в розмірі 1 431 626, 56 грн та стягнув судовий збір з відповідача на підставі статті 129 ГПК України в розмірі 320 815, 29 грн. В іншій частині позову відмовив. Розстрочив виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2023 у справі № 910/13137/23 на 6 місяців з 01.01.2024 по 01.07.2024 рівними частинами щомісячно по 2 398 330, 96 грн.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості підлягають задоволенню частково в розмірі 14 389 985,32 грн, з урахуванням оплати відповідача 700 000 грн. Враховуючи клопотання представника відповідача суд першої інстанції зменшив розмір штрафних санкцій частково на 90 %, а саме стягнув пеню в розмірі 404 912,72 грн та штраф в розмірі 47 496,51 грн. Проаналізувавши заяву про розстрочення виконання рішення та враховуючи те, що відповідачем надано докази на підтвердження наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, а саме докази наявності тяжкого фінансового стану, суд визнав заяву відповідача про розстрочення виконання рішення у справі №910/13137/23 обґрунтованою та розстрочив виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2023 у справі №910/13137/23 на 6 місяців з 01.01.2024 по 01.07.2024 рівними частинами щомісячно по 2 398 330, 96 грн.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Вітряний парк Очаківський» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2023 у справі №910/13137/23; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2023 у справі №910/13137/23 в частині стягнення пені в розмірі 404 912, 72 грн, штрафу у розмірі 47 496, 51 грн та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у відповідній частині.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що оскаржуваним рішенням з відповідача стягнуто 10% із заявлених позивачем вимог щодо стягнення штрафних санкцій. Однак, судом першої інстанції не враховано норми матеріального права та правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, які свідчать про заборону нарахування штрафних санкцій передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Вітряний парк Очаківський» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2023 у справі №910/13137/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 29.02.2024 витребував з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13137/23. Відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Вітряний парк Очаківський» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2023 у справі №910/13137/23.

Матеріали справи №910/13137/23 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 01.04.2024.

Головуючий суддя Владимиренко С.В. з 01.04.2024 по 02.04.2024 перебувала у відпустці, з 03.04.2024 по 12.04.2024 на лікарняному, судді Ходаківська І.П., Демидова А.М. з 01.04.2024 по 14.04.2024 у відпустках.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 15.04.2024 задовольнив клопотання та поновив Приватному акціонерному товариству «Вітряний парк Очаківський» пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2023 у справі №910/13137/23. Відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Вітряний парк Очаківський» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2023 у справі №910/13137/23. Зупинив дію рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2023 у справі №910/13137/23 на час апеляційного провадження; розгляд апеляційної скарги призначив на 21.05.2024 о 12 год. 00 хв. Учасникам справи надав право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, пояснення до 06.05.2024.

14.05.2024 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2024 у зв`язку із перебуванням судді Ходаківської І.П., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці з 20.05.2024 по 23.05.2024, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2024 справу №910/13137/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Шевчук Р.С.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 17.05.2024 прийняв до свого провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Вітряний парк Очаківський» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2023 у справі №910/13137/23 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Шевчук Р.С. Призначив розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Вітряний парк Очаківський» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2023 у справі №910/13137/23 на 11.06.2024 о 13 год. 15 хв, а також заяву представника Приватного акціонерного товариства «Вітряний парк Очаківський» - Лянноя Юрія Миколайовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задовольнив.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 17.05.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2023 у справі №910/13137/23 повернув без розгляду у зв`язку із не усуненням недоліків вказаних в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 станом на 17.05.2024.

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" повторно звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив поновити Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго» пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2023 у справі №910/13137/23; рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2023 у справі №910/13137/23 скасувати в частині відмовлених позовних вимог та розстрочення виконання рішення суду; прийняти постанову, якою закрити провадження за сплаченою відповідачем частиною основного боргу в розмірі 700 000, 00 грн у зв?язку з відсутністю предмету спору, відмовити у розстроченні виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2023 у справі №910/13137/23, решту позовних вимог, у задоволенні яких судом першої інстанції було відмовлено - задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції під час розгляду справи мав закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 700 000,00 грн, а не відмовляти у задоволенні позовних вимог у цій частині. Вказано, що суд першої інстанції при ухваленні рішення про зменшення розміру штрафних санкцій на 90 % позбавив таким чином позивача на справедливу компенсацію за порушення відповідачем зобов`язань з оплати послуг за договором. Наголошено, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду у даній справі та сплату боргу у повному обсязі, а саме: доказів відсутності у відповідача грошових коштів та майна, на які можливо було б звернути стягнення, у той час посилання на складний фінансовий стан відповідача та його збитковість, невиконання Державним підприємством «Гарантований покупець» договірних зобов`язань, не є винятковими обставинами в розумінні ст. 331 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 05.06.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2023 у справі №910/13137/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Шевчук Р.С.

До апеляційної скарги позивач подав клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2023 у справі №910/13137/23. Клопотання мотивоване тим, що у зв`язку із великим об`ємом документообігу на підприємстві та можливими технічними збоями в роботі Електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, зазначене призвело до несвоєчасної реєстрації на підприємстві та отримання уповноваженим представником НЕК «Укренерго» ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, у зв`язку з ненадходженням ухвали про залишення апеляційної скарги без руху в паперовій формі, позивач був позбавлений можливості своєчасно, тобто у строк, встановлений ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 у справі №910/13137/23, здійснити усунення недоліків апеляційної скарги.

При цьому, позивач зазначив, що фактично усунув недоліки, зазначені в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 у справі № 910/13137/23, тобто доплатив суму судового збору у розмірі 42 752, 67 грн за подання первинної апеляційної скарги згідно з платіжною інструкцією від 20.05.2024 №В_3125.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 06.06.2024 задовольнив клопотання та поновив Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2023 у справі №910/13137/23. Відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2023 у справі №910/13137/23. Зупинив дію рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2023 у справі №910/13137/23 на час апеляційного провадження. Об`єднав апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Вітряний парк Очаківський» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2023 у справі №910/13137/23 та Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2023 у справі №910/13137/23 до спільного провадження. Розгляд апеляційних скарг призначив на 11.06.2024 о 13 год. 15 хв. Учасникам справи надав право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, пояснення до 26.06.2024.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 11.06.2024 продовжив строк розгляду справи №910/13137/23; відклав розгляд справи №910/13137/23 на 30.07.2024 на 12 год. 45 хв.

23.07.2024 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив.

У судовому засіданні виникла необхідність оголосити перерву до 27.08.2024.

27.08.2024 представник позивача підтримав вимоги та доводи своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, апеляційну скаргу відповідача просив залишити без задоволення.

27.08.2024 представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача, підтримав вимоги та доводи своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційних скарг, пояснення по справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

16.05.2019 між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго», правонаступником майна, усіх прав та обов`язків якого є Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» та Приватним акціонерним товариством «Вітряний парк Очаківський» укладено договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно- технологічного) управління № 0763-03015 (далі - Договір).

Між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго», правонаступником майна, усіх прав та обов`язків якого є Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» та Приватним акціонерним товариством «Вітряний парк Очаківський» укладено додаткові угоди до договору надання послуг з диспетчерського (оперативно- технологічного) управління № 0763-03015 від 16.05.2019, від 02.09.2019, від 22.01.2020 №3, від 22.01.2020 №4, від 10.02.2020 №5, від 19.03.2020 №3-1, від 15.04.2021 №6, від 17.09.2021, від 28.12.2021 та від 28.12.2022.

Вказаними додатковими угодами сторони викладали договір надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0763-03015 від 16.05.2019 в новій редакції.

На відносини сторін, що є предметом цього позову, розповсюджуються редакції Договору, визначені додатковими угодами до Договору від 28.12.2021 та від 28.12.2022.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору ОСП (оператор системи передачі) зобов`язується надавати послугу з диспетчерського (оперативно - технологічного) управління, а саме управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв`язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки (далі - Послуга). Користувач (Відповідач) зобов`язується здійснювати оплату за надану Послугу відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до пп. 2.2., 2.3., 2.4. Договору, оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятором), відповідно до затвердженої нею методики та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному вебсайті https://ua.energy. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою.

Обсяг наданої Послуги визначається відповідно до розділу XI Кодексу системи передачі.

Вартість Послуги за розрахунковий період визначається як добуток обсягу наданої Послуги на значення тарифу, що діє у визначений розрахунковий період. На вартість Послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.

Згідно з п.2.5. Договору, розрахунок за надану Послугу здійснюється на умовах часткової попередньої оплати вартості Послуги за поточний розрахунковий період згідно із нижчезазначеною системою платежів і розрахунків:

до 10 числа розрахункового місяця - 35 % вартості Послуги;

до 20 числа розрахункового місяця - 35 % вартості Послуги;

до останнього банківського дня календарного місяця - 30 % вартості Послуги.

Відповідно до п. 2.6 Договору плановий обсяг Послуги на розрахунковий період визначається на основі наданих Користувачем повідомлень щодо планового обсягу Послуги на розрахунковий період.

У разі зміни планових обсягів Послуги протягом розрахункового місяця Користувач передає оператору системи передачі (ОСП), Виконавцю повідомлення про зміну обсягів Послуги. Оператор системи передачі (ОСП), Виконавець протягом 5 робочих днів після отримання такого повідомлення коригує розмір наступних планових платежів (п. 2.6 Договору).

Згідно з п. 2.7. Договору Користувач здійснює розрахунок з ОСП за послуги з диспетчерського (оперативно- технологічного) управління до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання Послуги, наданих Виконавцем, або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.

Вартість наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку (АКО). Акти приймання-передачі Послуги направляються Користувачам до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).

Коригування обсягів та вартості наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.

Оплату вартості Послуги, після коригування обсягів, Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання Послуги (включно).

Акти надання Послуги та акти коригування до актів надання Послуги у відповідному розрахунковому періоді Виконавець направляє Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає Користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони.

Згідно з п. 10.6. Договору будь-які документи, що створюються/укладаються Сторонами під час виконання Договору (у тому числі акт надання Послуги або акт коригування до акта наданої Послуги), можуть бути підписані Сторонами як у паперовій формі шляхом проставлення власноручного підпису уповноваженої особи на час тимчасового нефункціонування Сервісу, про що Виконавець зобов`язаний повідомити на своєму вебсайті, так і в електронній формі з використанням електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом) за допомогою Сервісу, який забезпечує юридично значимий електронний документообіг між Сторонами та знаходиться в мережі Інтернет.

Згідно з п. 10.7. Договору рахунки, акти надання Послуги, акти коригування до актів надання Послуги, акти звірки розрахунків та повідомлення вважаються отриманими Стороною: у день їх доставки кур`єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачу, що підписується його уповноваженим представником; у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції.

Електронний документ, який направляється Стороною на виконання Договору через Сервіс, вважається одержаним іншою Стороною з часу набуття документом статусу «Доставлено» у Сервісі.

Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою Сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, породжує права та обов`язки для Сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичним документу, який міг би бути створений однією зі Сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.

Згідно з п. 2.9. Договору за відсутності заборгованості надлишок коштів, що надійшли протягом розрахункового періоду, зараховується в рахунок оплати наступного розрахункового періоду. За наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів зараховується в оплату штрафних санкцій, за наявності згоди Користувача.

При цьому, згідно з п. 3.2.1., 3.3.2. Договору Виконавець (Позивач) має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надану Послугу, а Відповідач (Користувач) зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за Договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент подачі позову у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за лютий 2022 року - червень 2023 року внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань щодо оплати послуг за договором у розмірі 15 089 985, 32 грн.

Відповідачем сплачено 700 000,00 грн основного боргу за договором від 16.05.2019 №0763-03015 згідно платіжних інструкцій (долучених відповідачем до відзиву на позовну заяву), а саме: №8555 від 11.09.2023 на суму 100 000, 00 грн, №8631 від 26.09.2023 на суму 100 000, 00 грн, №8666 від 10.10.2023 на суму 200 000, 00 грн, №8690 від 12.10.2023 на суму 200 000, 00 грн, №8737 від 24.10.2023 на суму 100 000, 00 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Як предмет позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №13/51-04, Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 916/144/18.

Суд апеляційної інстанції встановив, що позовну заяву у даній справі подано до відділення поштового зв`язку 18.08.2023 згідно відтиску календарного штемпелю, а ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито апеляційне провадження.

Таким чином, враховуючи часткове погашення в процесі розгляду справи в суді першої інстанції заборгованості відповідачем на суму 700 000, 00 грн провадження у справі №910/13137/23 в частині стягнення 700 000, 00 грн підлягає закриттю, оскільки предмет спору існував на момент подання позовної заяви та припинив існування в процесі розгляду справи в суді першої інстанції.

Натомість, суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні позову в цій частині основного боргу.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу учасників справи, що в силу положень частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно прохальних частин апеляційних скарг позивача та відповідача предметом апеляційного оскарження є також рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2023 у справі №910/13137/23 в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Вітряний парк Очаківський» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» пені в розмірі 404 912, 72 грн та штрафу у розмірі 47 496, 51 грн, а тому, враховуючи вимоги частини 1 статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, падати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів: цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) мас право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (стаття 173 ГК України).

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконати ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Така плата за користування чужими коштами не є штрафною санкцією.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що задоволені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 341 982, 10 грн трьох процентів річних та 1 431 626, 56 грн інфляційної складової сторонами не оскаржуються.

Згідно зі статтею 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Колегія суддів зазначає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України) та застосування штрафних санкцій за порушення господарського зобов`язання унормовано законами, зокрема, Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України (частини перша, третя статті 549 ЦК України, статті 230, 231 ГК України).

В зв`язку із порушенням умов договору відповідачем, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 4 049 127,05 грн та штрафу у розмірі 474 965,11 грн.

Згідно з п. 6.1. Договору, за внесення платежів, передбачених главою 2 цього Договору, з порушенням термінів Користувач сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України. Оплата пені здійснюється за окремим рахунком.

Відповідно до п. 6.10 Договору за необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов`язань винна Сторона сплачує іншій Стороні штраф у розмірі 3% від вартості послуг розрахункового періоду, в якому зафіксовано невиконання такого зобов`язання. Сплата штрафних санкцій за відмову від виконання своїх зобов`язань не звільняє Сторони від виконання зобов`язання в натурі, крім випадку, коли управлена Сторона відмовилась від прийняття виконання зобов`язання.

При розгляді апеляційних скарг у даній справі Північний апеляційний господарський суд в силу приписів частини 4 статті 236 ГПК України враховує позицію Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.04.2024 у справі №911/1359/22.

Правовий статус НКРЕКП, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначає Закон України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".

Відповідно до статті 1 вказаного Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.

Згідно з частиною 1 статті 3 цього Закону Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 6 Закону України «Про ринок електричної енергії» до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів, який включає в тому числі положення щодо особливостей розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів з третіми державами, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 6 Закону України «Про ринок електричної енергії» Регулятор має право приймати рішення, що є обов`язковими до виконання учасниками ринку.

Пунктом 3 частини 2 статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» визначено, що Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції. Згідно частини 2 цієї статті рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.

Відповідно до пункту 1 частини 1 вказаного Закону для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.

Отже, НКРЕКП (Регулятор) здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції та є обов`язкові до виконання.

НКРЕКП 25.02.2022 прийнято Постанову №332, відповідно до преамбули якої відповідно до законів України "Про ринок електричної енергії", «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду з метою забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25 лютого 2022 року, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановила:

- на період дії особливого періоду Оператору системи передачі (який виконує функцію Адміністратора розрахунків) не застосовувати до виробників електричної енергії, які надають послуги на балансуючому ринку електричної енергії, заходи, передбачені пунктом 1.7.5 глави 1.7 розділу І Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року №307. Виробники електричної енергії, які надають послуги на балансуючому ринку електричної енергії, набувають статусу "Дефолтний" при тривалості статусу "Переддефолтний" більше семи робочих днів (пункт 1);

-оператору системи передачі (у ролі Адміністратора розрахунків) та Оператору ринку забезпечити щоденне спостереження за ринком електричної енергії з метою виявлення ознак маніпулювання (у тому числі у частині виникнення значних обсягів негативних небалансів), про результати такого спостереження щоденно інформувати Міністерство енергетики України та Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Постановою НКРЕКП від 27.02.2022 №333 Постанову №332 доповнено пунктами 3-5, зокрема пунктом 5 рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".

У подальшому до Постанови НКРЕКП №332 вносились зміни та доповнення, зокрема, постановою від 26.04.2022 №413 пункти 1-12 змінено пунктом 1, зміст якого змінено та доповнено підпунктом 16, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.

Об`єднана палата констатувала, що постанова №332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) прийнята НКРЕКП (Регулятором) в межах своїх повноважень, а тому її положення, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, є обов`язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності.

Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

В подальшому Законами України від 15.03.2022 №2119-ІХ, від 21.04.2022 № 02212-ІХ, від 22.05.2022 №2263-ІХ, від 15.08.2022 №2500-IX, від 16.11.2022 №2738-IX, від 07.02.2023 № 2915-IX, від 02.05.2023 № 3057-IX, від 27.07.2023 №3275-IX, від 08.11.2023 №3429-IX, від 06.02.2024 №3564-IX, від 08.05.2024 №3684-IX, від 23.07.2024 №3891-IX «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затверджено укази Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02. 2023 № 58/2023 , від 1.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023,від 06.11.2023 №734/2023, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 № 469/2024 строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Статтею 1 Закону України від 12.05.2015 «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до частини 2 статті 9 цього Закону Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Статтею 17 вказаного Закону встановлено, що органи державної влади України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадські об`єднання, а також громадяни зобов`язані сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території.

Відповідно до положень частини 1 статті 20 наведеного Закону правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону.

Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в преамбулі Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 зазначила мету та підстави її прийняття.

Зокрема, Регулятор зазначив, що такою метою є забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25 лютого 2022 року, ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду та діє відповідно до законів України «Про ринок електричної енергії», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».

Згідно з пунктом 5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 № 333) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".

Згідно з підпунктом 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати такі настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.

Отже, з урахування дії на території України воєнного стану, для учасників ринку електричної енергії, якими укладено типові договори відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та постанов НКРЕКП, пункт 5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 № 333) - це бажана з точки зору держави модель поведінки, яка має обов`язковий характер для учасників ринку електричної енергії.

Підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасникам ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».

Об`єднана палата у постанові від 19.04.2024 у справі №911/1359/22 дійшла висновку про те, що рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб`єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов`язань на ринку електричної енергії.

При цьому такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов`язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.

З урахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що у задоволенні позовних вимог про стягнення нарахованого позивачем штрафу за період з 24.02.2022 по 20.06.2023 та пені за період з 24.02.2024 по 18.07.2023 слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок пені та штрафу за період з 11.02.2022 по 23.02.2022, та встановлено, що стягненню з відповідача підлягає 2 974, 63 грн пені та 21 714, 40 грн штрафу.

За таких обставин, позовні в частині стягнення пені та штрафу є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Щодо вимоги про скасування рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2023 у справі №910/13137/23 в частині розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2023 у справі № 910/13137/23 на 6 місяців з 01.01.2024 по 01.07.2024 рівними частинами щомісячно по 2 398 330, 96 грн суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 331 ГПК України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

З аналізу вказаної норми права вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав. Аналогічний правовий висновок викладно у постанові Верховного Суду від 07.12.2022 у справі №910/11949/21.

Крім цього, звертаючись до висновків Верховного Суду в постановах від 28.05.2024 у справі № 906/1035/23, від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19 (пункт 4.12), суд апеляційної інстанції зауважує, що хоча підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду згідно зі статтею 331 ГПК України та статтею 33 Закону України "Про виконавче провадження" є виняткові обставини, які ускладнюють або виключають виконання рішення, утруднюють чи унеможливлюють його виконання (пункти 6.3- 6.5), водночас питання про відстрочення/розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін.

Тобто необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення/розстрочення виконання рішення суду є дотримання розумного та пропорційного балансу інтересів сторін, а також дотримання розумного строку відстрочення.

Суд першої інстанції проаналізувавши заяву про розстрочення виконання рішення та враховуючи те, що заявником надано докази на підтвердження наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, а саме докази наявності тяжкого фінансового стану боржника визнав заяву відповідача про розстрочення виконання рішення у справі № 910/13137/23 обґрунтованою.

Разом з тим, суд першої інстанції розстрочивши виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2023 у справі № 910/13137/23 на 6 місяців з 01.01.2024 по 01.07.2024 рівними частинами щомісячно по 2 398 330, 96 грн не надав оцінки майновому стану та балансу інтересів обох сторін, обмежившись лише посиланням на тяжкий фінансовий стан відповідача, не навів будь-якого доказу на підтвердження майнового стану ані позивача, ані відповідача, без належного обґрунтування необхідності розстрочення рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2023 у справі № 910/13137/23.

Посилання на скрутне фінансове становище, без підтвердження цього належними доказами, не свідчить про існування виключних обставин, які давали б можливість розстрочити виконання судового рішення, тоді як за приписами ч. 3 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

В порушення вимог вказаної норми відповідач не навів суду обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно із частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом статті 236 ГПК України (частини 1-5) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 Європейський Суд з прав людини наголосив на тому, що згідно ст. 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ від 05.02.2009 у справі «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ від 03.07.2014 у справі «Мала проти України», від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України»).

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ від 21.03.2000 у справі «Дюлоранс проти Франції», від 07 березня 2006 року у справі «Донадзе проти Грузії»).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19.04.1994 у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).

Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», від 23.06.1993 у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії»).

Водночас ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам учасникам справи із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Частиною 1 статті 277 ГПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно частини 2 статті 277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо надання розстрочення виконання судового рішення та відмови у стягнення 700 000,00 грн основного боргу погашеного під час розгляду справи, що зумовило неправильність прийнятого в цих частинах судового рішення, а також неправильне застосування норм матеріального права, що зумовило неправомірне нарахування штрафу за період з 24.02.2022 по 20.06.2023 та пені за період з 24.02.2024 по 18.07.2023, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Приватного акціонерного товариства «Вітряний парк Очаківський» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2023 у справі №910/13137/23 підлягають частковому задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2023 у справі №910/13137/23 підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позову в частині стягнення 700 000, 00 грн, в частині стягнення пені в розмірі 404 912, 72 грн та штрафу у розмірі 47 496, 51 грн та в частині розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2023 у справі №910/13137/23 на 6 місяців з 01.01.2024 по 01.07.2024 рівними частинами щомісячно по 2 398 330, 96 грн із ухваленням нового рішення в цих частинах.

Судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до приписів статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Приватного акціонерного товариства «Вітряний парк Очаківський» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2023 у справі №910/13137/23 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2023 у справі №910/13137/23 скасувати в частині відмови у стягненні основного боргу на суму 700 000, 00 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким провадження у справі №910/13137/23 в частині стягнення 700 000, 00 грн (сімсот тисяч гривень) основного боргу закрити.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2023 у справі №910/13137/23 скасувати в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Вітряний парк Очаківський» на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" пені в розмірі 404 912, 72 грн та штрафу у розмірі 47 496, 51 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким:

«Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Вітряний парк Очаківський» (04070, м. Київ, вул. Паркова дорога, 16-А, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 370973997) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00100227) 2 974, 63 грн (дві тисячі дев`ятсот сімдесят чотири гривні 63 копійок) пені, 21 714, 40 грн (двадцять одну тисячу сімсот чотирнадцять гривень 40 копійок) штрафу».

4. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2023 у справі №910/13137/23 скасувати в частині розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2023 у справі №910/13137/23 на 6 місяців з 01.01.2024 по 01.07.2024 рівними частинами щомісячно по 2 398 330, 96 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в розстроченні виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2023 у справі №910/13137/23 на 6 місяців з 01.01.2024 по 01.07.2024.

5. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2023 у справі №910/13137/23 залишити без змін.

6. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2023 у справі №910/13137/23.

7. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00100227) на користь Приватного акціонерного товариства «Вітряний парк Очаківський» (04070, м. Київ, вул. Паркова дорога, 16-А, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 370973997) 242 824, 24 грн (двісті сорок дві тисячі вісімсот двадцять чотири гривні 24 копійки) судового збору за подання позову.

8. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00100227) на користь Приватного акціонерного товариства «Вітряний парк Очаківський» (04070, м. Київ, вул. Паркова дорога, 16-А, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 370973997) 9 623, 70 грн (дев`ять тисяч шістсот двадцять три гривні 70 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

9. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

10. Матеріали справи №910/13137/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

11. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано суддями 18.09.2024.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

І.П. Ходаківська