Ухвала

від 18.09.2024 по справі 904/4772/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

18.09.2024 року м.Дніпро Справа № 904/4772/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О..

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від прокуратури: Федотова О.П. - прокурор Дніпропетровської обласної прокуратури,

посвідчення № 069880 від 01.03.2023р.

від позивача-1: не з`явився

від позивача-2: Гладіліна Р.А. - довіреність №б/н від 13.08.2024р.

від відповідача:Бондаренко К.А.- довіреність №ДнЕП20231228046 від 28.12.2023р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2024р.

(суддя Ярошенко В.І., м. Дніпро, повний текст рішення підписано 04.04.2024)

у справі

за позовом Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області

в особі: Тернівської міської ради, м. Тернівка, Дніпропетровської області,

Відділу освіти Тернівської міської ради, м. Тернівка, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги", м. Дніпро

про визнання недійсними додаткових угод, стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Павлоградська окружна прокуратура Дніпропетровської області в особі Тернівської міської ради, Відділу освіти Тернівської міської ради звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги", в якому просить суд:

- визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 03.03.2021 до Договору про постачання (закупівлю) електричної енергії № 521000055218/1 від 04.01.2021, укладену між відділом освіти Тернівської міської ради та ТОВ Дніпровські енергетичні послуги;

- визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 13.10.2021 до Договору про постачання (закупівлю) електричної енергії № 521000055218/1 від 04.01.2021, укладену між відділом освіти Тернівської міської ради та ТОВ Дніпровські енергетичні послуги;

- визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 23.10.2021 до Договору про постачання (закупівлю) електричної енергії № 521000055218/1 від 04.01.2021, укладену між відділом освіти Тернівської міської ради та ТОВ Дніпровські енергетичні послуги;

- визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 17.11.2021 до Договору про постачання (закупівлю) електричної енергії № 521000055218/1 від 04.01.2021, укладену між відділом освіти Тернівської міської ради та ТОВ Дніпровські енергетичні послуги;

- визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 18.11.2021 до Договору про постачання (закупівлю) електричної енергії № 521000055218/1 від 04.01.2021, укладену між відділом освіти Тернівської міської ради та ТОВ Дніпровські енергетичні послуги;

- визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 22.11.2021 до Договору про постачання (закупівлю) електричної енергії № 521000055218/1 від 04.01.2021, укладену між відділом освіти Тернівської міської ради та ТОВ Дніпровські енергетичні послуги;

- визнати недійсною додаткову угоду № 9 від 23.11.2021 до Договору про постачання (закупівлю) електричної енергії №521000055218/1 від 04.01.2021, укладену між відділом освіти Тернівської міської ради та ТОВ Дніпровські енергетичні послуги;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпровські енергетичні послуги на користь відділу освіти Тернівської міської ради грошові кошти у розмірі 399 969, 49 грн.

Прокурор, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що при укладанні додаткових угод № 2 від 03.03.2021, № 4 від 13.10.2021, № 5 від 23.10.2021, № 6 від 17.11.2021, № 7 від 18.11.2021, № 8 від 22.11.2021, № 9 від 23.11.2021 до договору про постачання (закупівлю) електричної енергії № 521000055218/1 від 04.01.2021 сторонами порушені вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що не відповідає принципу максимальної економії бюджетних коштів.

На думку прокурора, спірні додаткові угоди підлягають визнанню недійсними з огляду на:

- підвищення ціни товару було більше ніж на 10 %, за відсутності належного підтвердження фактів пропорційного збільшенню ціни у разі коливання ціни такого товару на ринку;

- порушено вимоги щодо повідомлення позивача про початок застосування нової ціни та зміну умов договору.

Крім того, прокурор зазначає, що надані відповідачем листи та розрахунки з інформацією з сайту ДП Оператор ринку за своїм змістом є лише документами довідково-інформаційного характеру, які фактично дублюють дані із сайту та не містять точної інформації про коливання цін на електричну енергію станом, як на момент звернення відповідача з пропозиціями про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод.

Прокурор зазначив, що внаслідок укладення спірних додаткових угод до договору порушено вимоги чинного законодавства, принципи ефективного та прозорого здійснення закупівлі, принципи максимальної ефективності та економії, що спричинило безпідставне витрачання коштів місцевого бюджету, нераціональне та неефективне їх використання. Замовник фактично отримував електроенергію за значно більшою вартістю, що призвело до порушення інтересів, визначених Законом України Про публічні закупівлі в частині досягнення мети проведеної тендерної закупівлі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2024р. позов задоволено повністю. Визнано недійсними додаткові угоди № 2 від 03.03.2021, № 4 від 13.10.2021, № 5 від 23.10.2021, № 6 від 17.11.2021, № 7 від 18.11.2021, № 8 від 22.11.2021, № 9 від 23.11.2021 до договору про постачання (закупівлю) електричної енергії № 521000055218/1 від 04.01.2021, укладеного між Відділом освіти Тернівської міської ради (51500, Дніпропетровська область, м. Тернівка, вул. Макарова, буд. 9; ідентифікаційний код 23068809) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (49044, м. Дніпро, вул. В. Моссаковського, буд. 7; ідентифікаційний код 42082379).Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (49044, м. Дніпро, вул. В. Моссаковського, буд. 7; ідентифікаційний код 42082379) на користь Відділу освіти Тернівської міської ради (51500, Дніпропетровська область, м. Тернівка, вул. Макарова, буд. 9; ідентифікаційний код 23068809) грошові кошти в розмірі 399 969, 49 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (49044, м. Дніпро, вул. В. Моссаковського, буд. 7; ідентифікаційний код 42082379) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 38; ідентифікаційний код 02909938) витрати зі сплати судового збору 19 830, 03 грн.

Не погодившись з вказаним рішеням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2024 по справі №904/4772/23 повністю і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вказує на те, що суд першої інстанції не застосував положення абзацу 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України, згідно з якими у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. При цьому, на думку Скаржника, під час вирішення питання недійсності додаткових угод до договору шляхом застосування лише положення абз.1 ч.1 ст. 216 ЦК України та незастосування наслідків недійсності до обох сторін правочину не дотримані принципи справедливості та рівності.

Скаржник вважає, що двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину.

Скаржник зазначає на тому, що визнання додаткових угод недійсними не означає автоматичне застосування положень договору у первісній редакції, бо постачання товару за умовами договору не відбулося. Отже, на думку Скаржника, стягувати грошові кошти, як різницю між первісною ціною та ціною останньої додаткової угоди, неможливо через відсутність постачання електричної енергії після визнання недійсними додаткових угод. При цьому, Скаржник наголошує на тому, що не можна, визнаючи недійсним правочин за ст.216 ЦК України, застосовувати приписи лише абзацу 1 ч. 1 цієї статті, ігноруючи імперативну норму абзацу 2, та не застосовувати наслідки недійсності правочину до обох його сторін. Тобто, на переконання Скаржника, підставою для стягнення грошових коштів за недійсним правочином є саме сукупне застосування абз.1 та абз.2 ч.1 ст. 216 та п.1 ч.3 ст.1212 ЦК України.

Скаржник вважає, що до договору про постачання електричної енергії через неможливість фізичного повернення спожитої електричної енергії мають застосовуватися спеціальні положення. За аналогією, як у випадку недійсності договорів оренди, договорів про надання послуг або виконання робіт, оскільки в такому випадку двостороння реституція є неможливою внаслідок неможливості повернення отриманого виконання за договором в частині, наприклад, здійсненого користування майном.

Скаржник зазначає на тому, що якщо не можна застосувати двосторонню реституцію через специфіку правочину з постачання електричної енергії (за аналогією з договором оренди землі), тоді неможливо і додаткові угоди визнавати недійсними, посилаючись на ч.1 ст.216 ЦК України, тому, Скаржник вважає за необхідне ставити питання про відмову в позові саме через зазначені підстави - через неефективний спосіб захисту.

Крім того, Скаржник вказує на те, що суд першої інстанції, спираючись на положення ст.ст.216, 1212 ЦК України, як на підставу для стягнення різниці між первісною ціною у договорі та останньою ціною у додатковій угоді, проігнорував, що саме ст.216 ЦК України передбачає обов`язкове застосування наслідків недійсності для обох сторін правочину та вимагає у разі недійсності правочину повернення кожною зі сторін другій стороні у натурі всього, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вимога зобов`язати відповідача поставити товар за первісною ціною, хоча факт стрімкого, сталого та непрогнозованого зростання цієї ціни є очевидним і підтверджується розрахунками, наданими Товариством, та даними Оператора ринку, є несправедливою, такою, що порушує принцип рівності сторін договору. Ризики правової невизначеності, закладені у п. 2. ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» несправедливо у повному обсязі покладати на суб`єкта господарювання, бо саме держава, яка нездатна забезпечити видання зрозумілих правил, сама повинна розплачуватися за свої прорахунки.

Судом першої інстанції, на думку Скаржника, не враховано, що зміна умов договору шляхом укладання додаткових угод здійснювалася за згодою сторін, угоди були підписані сторонами і не вносилися Постачальником одноосібно. Порядок зміни умов визначено умовами Договору, зокрема, зміни до Договору можуть бути внесені у випадках, передбачених ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Скаржник зауважує на тому, що суд першої інстанції, посилаючись на ст. 653 ЦК України, не взяв до уваги, що порядок внесення змін до договору було узгоджено сторонами у Договорі та Комерційної пропозиції. Сторони вносили зміни до договору та змінювали ціну за взаємною згодою сторін, Споживач мав право розірвати Договір без будь-яких негативних правових наслідків з боку Постачальника. Незважаючи на те, що електрична енергія була поставлена Споживачу до моменту зміни договору, суд, посилаючись на ч.4 ст.653 ЦК України, зобов`язав Постачальника повернути грошові кошти за вже виконаним зобов`язанням.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.04.2024р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/4772/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2024 у справі № 904/4772/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

01.05.2024р. матеріали справи № 904/4772/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.05.2024р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2024 у справі № 904/4772/23 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору у сумі 29 745,05 грн. та надати належні докази сплати судового збору апеляційному суду та надати докази направлення копії апеляційної скарги і доданих до неї документів на адресу Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.05.2024р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 18.09.2024р..

В порядку підготовки справи до апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що ухвалою від 02.08.2023р. Великою Палатою Верховного Суду прийнято до розгляду справу № 918/1043/21 за касаційною скаргою приватного підприємства "Фірма "ДАН" (далі - Підприємство) на рішення господарського суду Рівненської області від 26.04.2022р. та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду у справі за позовом Невірківського ліцею Великомежиріцької сільської ради (далі - Ліцей) до Підприємства про визнання недійсним договору та стягнення 199 850,40 грн. та призначено її до розгляду.

Позов у справі № 918/1043/21 обґрунтований тим, що за укладеним договором поставки мережевого обладнання від 21.12.2019р. № 38 (далі - спірний договір) Позивач, не будучи обізнаним з реальною вартість товару, купив у Відповідача товар за ціною, яка значно перевищує його реальну вартість, що свідчить про введення його в оману Відповідачем. Зважаючи на те, що Позивач як сторона договору розпорядився бюджетними коштами, уклавши невигідний для держави спірний договір; спірний договір суперечить інтересам держави і суспільства, Позивач просить визнати його недійсним на підставі статей 203, 215, ч. 3 ст. 228, ч. 1 ст. 230 ЦК України та стягнути на свою користь сплачені за спірним договором кошти.

Так, ухвалою від 13.10.2022р., колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відкрила касаційне провадження за скаргою Підприємства, а ухвалою від 13.06.2023р. передала справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч.ч. 4 та 5 ст. 302 ГПК України.

Обґрунтовуючи підстави передачі цієї справи № 918/1043/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів, зокрема, вказувала на наявність виключної правової проблеми у застосуванні ч. 3 ст. 228 ЦК України з урахуванням ст.ст. 203, 216 цього Кодексу та ст. 208 ГК України, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, а також на необхідність відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.07.2022р. у справі № 923/196/20, щодо застосування односторонньої реституції замість двосторонньої (ч. 3 ст. 216 ЦК України.

Колегія суддів Верховного Суду вважає, що підхід, запроваджений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.07.2022р. у справі № 923/196/20, фактично нівелює інститут двосторонньої реституції, закріплений у ст. 216 ЦК України, а також не відповідає принципу процесуальної економії, оскільки орієнтує відповідачів у такій категорії справ на те, що їм належить ініціювати окреме провадження для розгляду їх вимоги, яка ґрунтуватиметься на обставинах, вже встановлених у розглянутій справі.

Фундаментальне значення цього питання, на думку колегії суддів Верховного Суду, полягає і в тому, що при вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними із застосуванням наслідків їх недійсності суди, дотримуючись висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 20.07.2022р. у справі № 923/196/20, неправильно застосовуватимуть ст. 216 ЦК України та порушуватимуть права іншої сторони в отриманні того, що вона передала на виконання правочину, визнаного недійсним, що є недопустимим.

Згідно з імперативними вимогами ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ст. 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Оскільки доводи апеляційної скарги, в тому числі стосуються питанння застосування у спірних правовідносинах одностороньої реституції, провадження у справі №904/4772/23 підлягає зупиненню до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 918/1043/21.

Керуючись ст. 42, п. 7 ч. 1 ст. 228 п. 11 ч. 1 ст. 229, ст. 234, ст. 281 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Зупинити провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2024р. у справі №904/4772/23 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №918/1043/21 у подібних правовідносинах.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін