Рішення

від 18.09.2024 по справі 908/1986/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 3/11/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2024Справа № 908/1986/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу:

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя 69035; ідентифікаційний код юридичної особи 00130926)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТІК-2015» (вул. Оріхівське шосе, буд. 36, м. Запоріжжя, 69050; ідентифікаційний код юридичної особи 39584223)

про стягнення коштів

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

РУХ СПРАВИ.

19.07.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (скорочене найменування ПАТ «Запоріжжяобленерго») до відповідача з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТІК-2015» (скорочене найменування ТОВ «ЛОГІСТІК-2015») про стягнення 29 456,94грн, з яких: 24 659,73 грн заборгованість за надання послуг з розподілу електричної енергії; 785,26 грн 3% річних; 1589,55 грн інфляційні втрати; 2422,40 грн судовий збір.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2024 справу № 908/1986/24 передано на розгляд судді Педоричу С.І.

Ухвалою суду від 22.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1986/24 та присвоєний справі номер провадження 3/11/24. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

З наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що ухвала Господарського суду Запорізької області від 22.07.2024 у справі № 908/1986/24 отримана уповноваженою особою відповідача ТОВ «ЛОГІСТІК-2015», 07.08.2024.

Суд також додатково повідомив відповідача про відкриття провадження у справі через оголошення на офіційному вебпорталі Судової влади України в мережі «Інтренет».

Оголошення опубліковане 28.08.2024.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного вебпорталу Судової влади України «»: //reyestr.court.gov.ua/. Названий вебпортал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Запорізької області у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву, так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» (позивач у справі) 19.07.2024 звернулося з позовом до відповідача ТОВ «ЛОГІСТІК-2015» про стягнення 29 456,94 грн, з яких: 24 659,73 грн заборгованість за надання послуг з розподілу електричної енергії; 785,26 грн 3% річних; 1589,55 грн інфляційні втрати, та судові витрати у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії від 01.01.2019 на умовах договору №1096 від 28.03.2017 шляхом подання відповідної Заяви-приєднання, підписаної споживачем 05.12.2018, в частині повної та своєчасної оплати послуг за розподіл електричної енергії.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач відзив на позов не надав.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості за договором постачання електричної енергії 01.01.2019 на умовах договору №1096 від 28.03.2017 за надання послуг з розподілу електричної енергії у розмірі 24 659,73 грн, 785,26 грн три проценти річних; 1589,55 грн інфляційні втрати.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (чи був укладений договір, чи були надані послуги з розподілу електричної енергії, на яку суму; в які строки і якому розмірі послуги з розподілу електричної енергії мали бути оплачені), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи було оплачено відповідачем послуги з розподілу електричної енергії), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» з 01 січня 2019 року розпочало провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії на території Запорізької області на підставі ліцензії, виданої постановою НКРЕКП від 13.11.2018 №1415.

Згідно зі ст. 46 Закону України «Про ринок електричної енергії» договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором (НКРЕКП).

Пунктом 2.1.16 Правил роздрібного ринку електричної енергії затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі ПРРЕЕ) визначено, що оператор системи не має права відмовити електропостачальнику, який звертається щодо укладення договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії споживачам, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території здійснення діяльності відповідного оператора системи.

Відповідно до п. 2.1.17 ПРРЕЕ Договір електропостачальника про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії є публічним договором приєднання, зміст якого визначається оператором системи на основі типового договору, що є додатком 4 до цих Правил, оприлюднюється на офіційному веб-сайті оператора системи та укладається шляхом надання електропостачальником заяви-приєднання.

За приписами п. 2.1.20 ПРРЕЕ договір електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії є постійно діючим у частині організаційних питань забезпечення доступу електропостачальника до електричних мереж оператора системи, інформаційного обміну між сторонами, обліку та розрахунків, забезпечення процедури зміни електропостачальника споживачем, порядку взаємодії у випадках припинення (обмеження) та відновлення електропостачання споживача (субспоживачів), які безпосередньо приєднані до мереж оператора системи, так і основних споживачів, інших процедур, пов`язаних із забезпеченням електропостачання.

На виконання вимог законодавства в сфері ринку електричної енергії, зокрема, постанови НКРЕКП від 13.11.2018 №1415, позивачем для забезпечення публічності розміщено на офіційному вебсайті ОСР http//www.zoe.com.ua, «Договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії» та Заяву-приєднання.

Згідно з ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

01.01.2019 між ПАТ «Запоріжжяобленерго» (Оператор системи розподілу або ОСР, позивачу справі) та ТОВ «ЛОГІСТИК-2015» (Споживач, відповідач) укладено публічний Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору №1096 від 28.03.2017 шляхом подання відповідачем відповідної Заяви-приєднання (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору цей договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії (надалі надалі Договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу (передачі) електричної енергії споживачам (надалі Споживач) як послуги Оператора системи. Цей Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання Споживача до умов цього договору згідно з «Заявою-приєднання», що є додатком №1 до цього Договору.

Згідно із п. 2.1 Договору Оператор системи надає послуги з розподілу (передачі) електричної енергії, параметри якості якої відповідають показника, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року №309, та Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року №310 (далі КСР), за об`єктом, технічні параметри якого фіксуються в «Паспорті точки розподілу» за об`єктом споживача, який є Додатком №2 до цього договору, та в особовому рахунку Споживача, облікових базах даних Оператора системи.

Відомості про засіб (засоби) вимірювання обсягу електричної енергії, що використовується на об`єкті (об`єктах) споживача, зазначаються разом із енергетичними ідентифікаційними кодами (ЕІС кодами) в Додатку №3 «Відомості про розрахункові засоби обліку електричної енергії» до цього Договору (п. 2.2).

Відповідно до п. 2.3 Договору Споживач оплачує за розподіл (передачу) електричної енергії згідно з умовами глави 5 цього Договору та інші послуги Оператора системи згідно з Додатком №4 «Порядок розрахунків».

Пунктом 5.5. Договору обумовлено, що оператор системи в особовому рахунку Споживача зазначає сторону, яка здійснює оплату наданих Споживачу послуг з розподілу (передачі) електричної енергії. Інформацію щодо сторони, яка здійснює оплату наданих Споживачу послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, Оператор системи отримує від Постачальника електричної енергії, з яким Споживач уклав договір про постачання електричної енергії. У разі ненадання Постачальником електричної енергії такої інформації Оператору системи, оплата послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у відповідному розрахунковому періоді здійснюється Споживачем за рахунком Оператора системи згідно умов Додатка №4 «Порядок розрахунків».

За умовами п. 1.4 Додатку №4 «Порядок розрахунків» оплата послуг з розподілу електричної енергії здійснюється Споживачем у формі попередньої оплати за рахунками, що направляються Споживачу Оператором системи у розрахунковому періоді, що передує звітному. Кінцевим терміном оплати є 25 число місяця, що передує звітному розрахунковому періоду.

За підсумками розрахункового періоду Оператор системи виписує Споживачу рахунок для остаточного розрахунку. Сума платежу остаточного розрахунку визначається, виходячи з тарифів на послуги з розподілу електричної енергії та фактичного обсягу спожитої електричної енергії згідно даних «Акта про спожиту активну електричну енергію за розрахунковий період» («Акта про спожиту активну електричну енергію за розрахунковий період ОСР») та з урахуванням сум платежів, що надійшли від Споживача (п. 1.7 Додатку №4 «Порядок розрахунків»).

Згідно з п. 1.9 Додатку №4 «Порядок розрахунків» Споживач зобов`язаний у термін, що не перевищує 5 робочих днів з дня отримання рахунка (якщо інший термін не встановлений умовами Договору для конкретного виду платежів), здійснити оплату рахунка, що надається йому Оператором системи.

Датою отримання рахунка, вважається:

- у випадку вручення рахунка уповноваженому представнику Споживача дата отримання цього рахунка Споживачем, зазначена ним в рахунку на екземплярі Оператора;

- у разі направлення рахунка рекомендованим листом дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту 3 дні, по області 5 днів, по Україні 7 днів);

- у разі направлення рахунка нарочним дата вручення його Споживачу;

- у разі направлення рахунка інтернет-сервісом дата, визначена п. 3.5 цього додатка.

У матеріалах справи містяться належним чином оформлені та підписані акти про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію, в тому числі щодо ТОВ «ЛОГІСТИК-2015», за жовтень 2022 року-грудень 2023 року (а.с.29-57).

Позивач виставив відповідачу для остаточного розрахунку рахунки на оплату за розподіл електричної енергії за період жовтень 2022 року-грудень 2023 року, а саме:

№1096/10-РП від 31.10.2022 на суму 7476,78 грн за жовтень 2022 року;

№1096/12-РП від 31.12.2022 на суму 3073,64 грн за грудень 2022 року;

№1096/01-РП від 31.01.2023 на суму 673,40 грн за січень 2023 року;

№1096/02-РП від 28.02.2023 на суму 2127,65 грн за лютий 2023 року;

№1096/03-РП від 31.03.2023 на суму 2265,10 грн за березень 2023 року;

№1096/04-РП від 30.04.2023 на суму 1902,02 грн за квітень 2023 року;

№1096/05-РП від 31.05.2023 на суму 1517,24 грн за травень 2023 року;

№1096/06-РП від 30.06.2023 на суму 1334,59 грн за червень 2023 року;

№1096/07-РП від 31.07.2023 на суму 1533,95 грн за липень 2023 року;

№1096/08-РП від 31.08.2023 на суму 1180,46 грн за серпень 2023 року;

№1096/09-РП від 30.09.2023 на суму 1438,73 грн за вересень 2023 року;

№1096/10-РП від 31.10.2023 на суму 2267,96 грн за жовтень 2023 року;

№1096/11-РП від 30.11.2023 на суму 2946,65 грн за листопад 2023 року;

№1096/12-РП від 31.12.2023 на суму 627,46 грн за грудень 2023 року.

Всього на суму 30 365,63 грн.

Рахунки на оплату направлені відповідачу рекомендованим листом, що підтверджується відповідними фінансовими чеками та реєстрами заказаних листів, доданими до справи.

Відповідач оплату за послуги з розподілу електричної енергії здійснив не в повному обсязі та прострочив виконання зобов`язання.

Таким чином у Відповідача перед Позивачем сформувалась заборгованість з оплати послуг з розподілу електричної енергії, згідно з наданим позивачем розрахунком з урахуванням частикової оплати в розмірі 5705,90 грн, що становить 24 659,73 грн.

На підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України ,виходячи з умов договору щодо дати виставлення та оплати рахунку (п.1.9 Додатку №4 «Порядок розрахунків») Позивач нарахував Відповідачу суму трьох процентів річних за загальний період з 25.11.2022 до 08.07.2024 у розмірі 785,26 грн, інфляційні втрати за період грудень 2022 року-червень 2024 року в розмірі 1589,55 грн.

23.02.2024 позивачем направлена відповідачу вимога про сплату заборгованості №007-66/713 від 22.02.2024.

Доказів погашення суми позову Відповідач на час розгляду справи суду не надав.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.

Щодо суми основного боргу.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Правові відносини, пов`язані з розподілом електричної енергії споживачам з урахуванням їх інтересів визначаються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Згідно з нормами цього Закону розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу, діяльність якого підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства. Оператор системи розподілу, яким є позивач, забезпечує недискримінаційний доступ до системи розподілу споживачів, укладає договори, які є обов`язковими для здійснення діяльності на ринку електричної енергії, та виконує умови таких договорів.

Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором (ст. 46 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Відповідно до п. 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕП) від 14.03.2018 р. № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил роздрібного ринку електричної енергії здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених із відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Відповідно до пункту 1.2.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил.

Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).

Згідно з пунктом 2.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії оператор системи зобов`язаний укласти договори про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності відповідного оператора системи. Не допускається розподіл (передача) електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з таким споживачем.

Згідно з пунктом 2.1.3 Правил роздрібного ринку електричної енергії ініціатором укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у разі зміни споживача, форми власності чи власника електроустановки є споживач.

Споживачі укладають договір споживача про розподіл (передачу) електричної енергії шляхом приєднання до публічного договору за наявності чинного паспорта точки розподілу.

Згідно з пунктом 2.1.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою договору, що є додатком 3 до цих Правил.

01.01.2019 між ПАТ «Запоріжжяобленерго» (Оператор системи розподілу або ОСР, позивачу справі) та ТОВ «ЛОГІСТИК-2015» (Споживач, відповідач) укладено публічний Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору №1096 від 28.03.2017 шляхом подання відповідачем відповідної Заяви-приєднання (далі Договір).

Таким чином, укладений між сторонами публічний типовий Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175 ГК України, статей 11, 202, 509 ЦК України, і згідно статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з приписами частин 1 і 7 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Ураховуючи викладене вище, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 24 659,73 грн належним чином доведена, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії за період жовтень 2022 року-грудень 2023 року у розмірі 24 659,73 грн.

Щодо нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Виходячи із положень статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у такого боржника в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму «інфляційних втрат» як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

З огляду на наведене, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання позивач правомірно нараховує три проценти річних та інфляційні втрати.

Перевіривши розрахунок трьох процентів річних, нарахованих на обґрунтовану суму боргу за кожним виставленим рахунком окремо, з урахуванням часткової оплати, дати виставлення рахунку та строків його оплати, за загальний період з 25.11.2022 до 08.07.2024, суд встановив, що наданий позивачем розрахунок на суму 785,26 грн є правильним.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат нарахованих за період з 01.12.2022 до 30.06.2024, суд встановив, що наданий позивачем розрахунок на суму 1589,55 грн є правильним.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не подано, ані обґрунтованих заперечень вимогам позивача, ані доказів сплати боргу, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, які підлягають задоволенню.

Враховуючи вище встановлені обставини, приписи ст. ст. 74, 76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з розподілу електричної енергії в розмірі 24 659,73 грн, трьох процентів річних у розмірі 785,26 грн, інфляційних втрат у розмірі 1589,55 грн, є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться Договором про постачання електричної енергії №1096 від 28.03.2017 (а.с. 10-15), Заявою-приєднання від 05.12.2018 (а.с. 16), Договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (а.с. 17-23), Порядком розрахунків (додаток №4 до договору, а.с.24-28), актами про спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію за період жовтень 2022 року-грудень 2023 року (а.с.29-57), реєстрами заказних листів з фіскальними чеками до них підприємства поштового зв`язку (а.с.59-65, зворотній бік аркуша 66, а.с. 67, 75-77), рахунками на оплату (а.с.66, 68-74): №1096/10-РП від 31.10.2022; №1096/12-РП від 31.12.2022; №1096/01-РП від 31.01.2023; №1096/02-РП від 28.02.2023; №1096/03-РП від 31.03.2023; №1096/04-РП від 30.04.2023; №1096/05-РП від 31.05.2023; №1096/06-РП від 30.06.2023; №1096/07-РП від 31.07.2023; №1096/08-РП від 31.08.2023; №1096/09-РП від 30.09.2023; №1096/10-РП від 31.10.2023; №1096/11-РП від 30.11.2023; №1096/12-РП від 31.12.2023, розрахунками трьох процентів річних та інфляційних втрат (а.с. 79-80).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на Відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТІК-2015» (вул. Оріхівське шосе, буд. 36, м. Запоріжжя, 69050; ідентифікаційний код юридичної особи 39584223) на користь Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя 69035; ідентифікаційний код юридичної особи 00130926) заборгованість за надані послуги з розподілу електричної енергії в розмірі 24 659,73 грн (двадцять чотири тисячі шістсот п`ятдесят дев`ять гривень 73 коп.), три проценти річних у розмірі 785,26 грн (сімсот вісімдесят п`ять гривень 26 коп.), інфляційні втрати в розмірі 1589,55 грн (одна тисяча п`ятсот вісімдесят дев`ять гривень 55 коп.). Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТІК-2015» (вул. Оріхівське шосе, буд. 36, м. Запоріжжя, 69050; ідентифікаційний код юридичної особи 39584223) на користь Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя 69035; ідентифікаційний код юридичної особи 00130926) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 18.09.2024.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

СуддяС.І. Педорич