Рішення

від 16.09.2024 по справі 910/7252/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2024Справа № 910/7252/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РС-ТАЙМ»

до Приватного підприємства «Фомальгаут-транс»

про стягнення 98 846, 38 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РС-ТАЙМ» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Фомальгаут-транс» (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 98 846, 38 грн, з яких: 87 238, 00 грн - основний борг, 174, 48 грн - інфляційні втрати, 4 998, 31 грн - пеня, 6 435, 59 грн - відсотки за користування грошовими коштами.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором-заявкою про надання транспортно-експедиційних послуг № З24-001184 від 19.02.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РС-ТАЙМ»- залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

01.07.2024 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «РС-ТАЙМ» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (надіслана засобами поштового зв`язку - 28.06.2024).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

22.07.2024 до суду надійшов відзив Приватного підприємства «Фомальгаут-транс» на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що акт надання послуг № 324-001184 від 15.03.2024 не підписаний відповідачем, термін для підписання чи відмови від підписання вказаного акту не настав, а тому, на думку відповідача, не настав і строк оплати.

29.07.2024 до суду надійшла відповідь позивача на відзив на позовну заяву, в якій позивач вказує, що умовами договору-заявки визначено вартість перевезення, а також термін оплати, а саме 5 днів після відвантаження, відтак строк оплати настав.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

19.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «РС-ТАЙМ» (далі - перевізник) та Приватним підприємством «Фомальгаут-транс» (далі - замовник) укладено договір-заявку № 324-001184 про надання транспортно-експедиційних послуг, в якому сторони погодили істотні умови перевезення, а саме:

- адреса завантаження - м. Хмельницький, адреса розвантаження - 4600Thalheim bei Wels;

- дата завантаження - 21.02.2024, дата розвантаження - 08.03.2024;

- адреса замитнення - с. Малехів, Львівська обл., місце розмитнення - А4975 Suben;

- найменування вантажу: макуха в б`б, вага 23, 00 т;

- вартість перевезення - 2100 EURO по курсу НБУ на день завантаження;

- умови і форма оплати: Б/г з ПДВ 5 днів після вивантаження;

- марка, номер автомобіля: VOLVO FH EURO5 НОМЕР_2 / НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 2 договору, оплата по даній заявці здійснюється протягом 5 днів після вивантаження. Документи, які перевізник надсилає на адресу замовника після закінчення перевезення: ТТМ (СМR) з відміткою вантажоодержувача, два примірника акту виконаних робіт, рахунок. У випадку досмотру транспортного засобу на кордоні і понесення у зв`язку із цим перевізником витрат по оплаті додаткових послуг навантаження, замовник відшкодовує усі здійснені перевізником витрати на підставі підтверджуючих документів.

Згідно п.9 договору, за несвоєчасну оплату наданих послуг замовник сплачує перевізнику пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожний день затримки оплати. Замовник за користування грошовими коштами перевізника на підставі ст. 625 ЦК України сплачує 36 % річних.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору-заявки № 324-001184 від 19.02.2024, позивачем були надані відповідачу транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 87 238, 00 грн, що підтверджується міжнародною товаро-транспортною накладною (СМR) № 000124 від 22.02.2024.

Крім того, листом від 15.03.2024 відповідач підтвердив отримання товару у повному обсязі за міжнародною товаро-транспортною накладною (СМR) № 000124 від 22.02.2024.

Тож, відповідно до умов договору позивачем було надіслано на адресу відповідача акт надання послуг № 324-001184 від 15.03.2024 на суму 87 238, 00 грн для погодження та підписання, а також рахунок на оплату та міжнародну товаро-транспортну накладну (СМR) № 000124 від 22.02.2024, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, накладною АТ «Укрпошта» № 7902402309767 та копією фіскального чеку від 09.04.2024.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач за надані послуги не розрахувався, акт надання послуг № 324-001184 від 15.03.2024 на суму 87 238, 00 грн не підписав, вмотивовану відмову від його підписання не надав, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 87 238, 00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо оплати наданих послуг, зокрема, щодо погашення заборгованості у розмірі 87 238, 00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 4 998, 31 грн - пені за період з 21.03.2024 по 03.06.2024, 6 435, 59 грн - 36 % річних за період з 21.03.2024 по 03.06.2024 та 174, 48 грн - інфляційних втрат за період з 21.03.2024 по 03.06.2024.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

За приписами ст. 931 Цивільного кодексу України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за договором належним чином, надав передбачені договором транспортно-експедиторські послуги на загальну суму 87 238, 00 грн, що підтверджується міжнародною товаро-транспортною накладною (СМR) № 000124 від 22.02.2024.

Проте, відповідач оплати наданих позивачем послуг не провів.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що не отримував від позивача жодних документів, акт надання послуг № 324-001184 від 15.03.2024 не підписаний відповідачем, термін для підписання чи відмови від підписання вказаного акту не настав, а тому, на думку відповідача, не настав і строк оплати.

Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов договору позивачем було надіслано на адресу відповідача акт надання послуг № 324-001184 від 15.03.2024 на суму 87 238, 00 грн для погодження та підписання, а також рахунок на оплату та міжнародну товаро-транспортну накладну (СМR) № 000124 від 22.02.2024, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, накладною АТ «Укрпошта» № 7902402309767 та копією фіскального чеку від 09.04.2024.

Відповідно до п. 1 договору, у випадку не повернення оригінальну завіреного замовником акту наданих послуг (виконаних робіт) протягом 10 календарних днів з моменту направлення та відсутності обгрунтованої письмової відмови, акт вважається підписаним, послуги наданими та прийнятими замовником.

Суд зазначає, що факт надіслання позивачем відповідачу вказаних вище документів підтверджується описом вкладення у цінний лист, накладною АТ «Укрпошта» та копією фіскального чеку.

Отже, непідписання замовником акта наданих послуг у вказаний вище термін, за умови відсутності письмової вмотивованої відмови, є фактом визнання замовником повного виконання перевізником своїх зобов`язань за договором, послуги вважаються наданими/виконаними у повному обсязі та прийнятими замовником без зауважень, відповідно замовник зобов`язаний здійснити оплату послуг.

Крім того, суд зазначає, що в матеріалах справи наявний лист Приватного підприємства «Фомальгаут-транс» від 15.03.2024, в якому відповідач підтвердив отримання товару у повному обсязі за міжнародною товаро-транспортною накладною (СМR) № 000124 від 22.02.2024.

При цьому, відповідно до п. 2 договору, оплата по даній заявці здійснюється протягом 5 днів після вивантаження. Документи, які перевізник надсилає на адресу замовника після закінчення перевезення: ТТМ (СМR) з відміткою вантажоодержувача, два примірника акту виконаних робіт, рахунок. У випадку досмотру транспортного засобу на кордоні і понесення у зв`язку із цим перевізником витрат по оплаті додаткових послуг навантаження, замовник відшкодовує усі здійснені перевізником витрати на підставі підтверджуючих документів.

Суд зазначає, що сторони у договорі узгодили, що оплата здійснюється замовником протягом 5 днів після вивантаження товару, тобто оплата наданих послуг не залежить від підписання чи не підписання відповідачем відповідно акту.

За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням п.2 договору та положень ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач зобов`язаний був оплатити надані послуги протягом 5 днів після вивантаження, тобто до 20.03.2024 включно, тож починаючи з 21.03.2024 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору-заявки про надання транспортно-експедиційних послуг № З24-001184 від 19.02.2024 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 87 238, 00 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 4 998, 31 грн - пені за період з 21.03.2024 по 03.06.2024, 6 435, 59 грн - 36 % річних за період з 21.03.2024 по 03.06.2024 та 174, 48 грн - інфляційних втрат за період з 21.03.2024 по 03.06.2024.

Відповідно до п.9 договору, за несвоєчасну оплату наданих послуг замовник сплачує перевізнику пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожний день затримки оплати. Замовник за користування грошовими коштами перевізника на підставі ст. 625 ЦК України сплачує 36 % річних.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому, суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року)

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України- стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків пені, 36% річних та інфляційних втрат і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання та за відповідний період прострочення.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором-заявкою про надання транспортно-експедиційних послуг № З24-001184 від 19.02.2024, в силу положень ст.ст. 611, 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 4 998, 31 грн - пені за період з 21.03.2024 по 03.06.2024, 6 435, 59 грн - 36 % річних за період з 21.03.2024 по 03.06.2024 та 174, 48 грн - інфляційних втрат за період з 21.03.2024 по 03.06.2024.

Тож, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РС-ТАЙМ» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РС-ТАЙМ» - задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Фомальгаут-транс» (вул. Пшенична, буд. 2-А, м. Київ, 03148, ідентифікаційний код - 33261954) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РС-ТАЙМ» (вул. Мікльоша К., буд. 15/69, м. Львів, 79045, ідентифікаційний код - 44563430) 87 238 (вісімдесят сім тисяч двісті тридцять вісім) грн 00 коп. - основного боргу, 174 (сто сімдесят чотири) грн 48 коп. - інфляційних втрат, 4 998 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто вісім) грн 31 коп. - пеня, 6 435 (шість тисяч чотириста тридцять п`ять) грн 59 коп. - 36 % річних та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков