Рішення

від 18.09.2024 по справі 911/1868/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2024 р. Справа № 911/1868/24

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянув матеріали справи за позовом Державного підприємства Інфотех

до Товариства з обмеженою відповідальністю МБР Сервіс

про стягнення 67544,83 грн,

без виклику представників учасників провадження

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Інфотех (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області через підсистему Електронний суд із позовною заявою від 18.07.2024 до Товариства з обмеженою відповідальністю МБР Сервіс (далі - відповідач) про стягнення 67544,83 грн, з яких: 63223,76 грн безпідставно набутих коштів, 1166,38 грн 3% річних та 3154,69 грн інфляційних втрат.

Позов пред`явлено з підстав завищення вартості виконаних відповідачем робіт за Договором підряду № МБ-118-1805 від 03.06.2021.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.07.2024 року відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи); сторонам встановлено строки для вчинення процесуальних дій у справі.

Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 6 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.

Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Абзацом 2 ч. 6 даної статті, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до Довідки про доставку електронного листа ухвали суду про відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, документ було доставлено до електронного кабінету одержувача Товариства з обмеженою відповідальністю «МБР Сервіс» 23.07.2024 о 14:38. Тобто, днем вручення ухвали є 23.07.2024.

Додатково ухвала суду від 23.07.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме за місцем реєстрації Київська обл., м. Буча, вул. Нове шосе, 7 кв, 1.

Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали, направленої відповідачеві 24.07.2024 було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення з відміткою «адресат за закінченням терміну зберігання».

У відповідності до ч.1 ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки судом було вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала останнім отримана, при цьому відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається виключно за наявними матеріалами, відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, та об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.06.2021 між Держаним підприємством «Інфотех» (далі замовник, ДП «Інфотех») та Товариством з обмеженою відповідальністю «МБР Сервіс» (далі підрядник, ТОВ «МБР Сервіс») укладено Договір підряду №МБ-118-1805 (далі - Договір), згідно умов якого підрядник зобов`язується виконати за завданням замовника з використанням своїх матеріалів, механізмів, устаткування і транспорту, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити роботи згідно Робочого проекту: «Технічне переоснащення. Розробка проектно-кошторисної документації з реконструкції електрощитової будівлі напругою 0,4 кВ за адресою: вул. Дегтярівська, 15-Б, 04050, м. Київ» (далі - Робочий проект).

Згідно п. 1.2 Договору, види і обсяги робіт, що доручаються підряднику для виконання, визначаються Робочим проектом. Підрядник надає письмову згоду з умовами Робочого проекту (Додаток 1).

Строки виконання робіт визначаються календарним графіком виконання робіт, який є невід`ємною частиною Договору (Додаток 2).

Відповідно п. 1.4 Договору, предмет закупівлі за цим Договором визначеного згідно Єдиного закупівельного словника ДК 021:2015 45454000-4: Реконструкція (ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 Реконструкція електрощитової будівлі напругою 0,4 кВ за адресою: вул. Дегтярівська, 15-Б, м. Київ, 04050 (ДК 021:2015 « 45454000-4 Реконструкція»)).

За умовами п. 2.1 Договору, ціна договору становить 1061506,00 грн, в т.ч. ПДВ становить 176917,67 грн. Кошторис на виконання робіт, передбачених п. 2.1 є твердим.

Ціна договору включає в себе вартість всіх робіт визначених цим Договором у відповідності з представленою підрядником договірною ціною (Додаток 3), локальним кошторисом (з урахуванням будівельного технологічного процесу) (Додаток 4), підсумковою відомістю ресурсів (Додаток 5), надалі разом - КД, розроблених на підставі Робочого проекту, узгоджених з замовником і підписаних сторонами.

09.09.2021 між сторонами укладена Додаткова угода №1 до Договору підряду від 03.06.2021 №МБ-118-1805, згідно якої сторони вирішили пункт 2.1 Договору викласти в наступній редакції: « 2.1 Ціна договору становить 1 052 934,41 грн, в тому числі ПДВ становить 175 489,10 грн та визначається на підставі кошторису».

Згідно з Актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2021 року від 16 серпня 2021 року, було виконано робіт на суму 1 052 934,41 грн, які оплачені з боку замовника, що підтверджується платіжною інструкцією №39 від 20 вересня 2021 року.

Звертаючись до суду з позовом, ДП «Інфотех» вказує на те, що Аудиторською групою Департаменту внутрішнього аудиту МВС України здійснено плановий внутрішній аудит ДП «Інфотех» за період з 01.07.2021 по 31.03.2023 щодо дотримання актів законодавства при складанні фінансової звітності, веденні бухгалтерського обліку, а також планів, процедур, контрактів з питань стану збереження активів та управління державним майном.

Із Витягу вказаного Висновку Аудиту, які містяться на сторінці 158-159 вбачається:

«У ході аудиту досліджено стан виконання Договору від 03.06.2021 № МБ-118-1805, який укладено ТОВ «МБР Сервіс» (підрядник), у особі директора Брюханова М.Г., та ДП «Інфотех» (замовник), у особі директора Тимошенка А.В., підрядник зобов`язується виконати роботи згідно Робочого проекту: «Технічне переоснащення. Розробка проектно-кошторисної документації з реконструкції електрощитової будівлі напругою 0,4 кВ за адресою: вул. Дегтярівська, 15-Б, 04050, м. Київ».

За результатами контрольного обміру встановлено завищення обсягів виконаних робіт на загальну суму 63 223,76 грн (у т.ч. ПДВ).

Слід зауважити, що акт контрольного обміру працівниками підприємства не підписано, зроблено напис «Викладені факти в акті не відповідають дійсним обставинам, пояснення на 1 аркуші надано» та додано копію листа ТОВ «МБР Сервіс» від 12.06.2023 № 1206/01, де викладено наступне:

- підрядник влаштовував тимчасові схеми живлення, для чого використав передбачені кошторисом матеріали та роботи з їх монтажу (монтаж розподільчих коробок, муфт з`єднувальних та кінцевих);

- знепилення металевих поверхонь не здійснювалося, натомість виконано роботи з очищення від пилу стін, стелі та підлоги;

- армування стяжки (підлоги) дротяною сіткою не здійснювалося, лише невелика її частина використана на стінах.

Враховуючи надану Підприємством інформацію та встановлені факти необґрунтованого завищення робіт, слід відмітити наступне:

- Факт фактичної відсутності розподільчих коробок, муфт з`єднувальних і кінцевих та робіт з їх монтажу, у листі, не спростовується. При цьому, згідно п. 2.6 договору підряду від 03.06.2021 № МБ-118-1805, у разі перевищення підрядником обсягів робіт передбачених кошторисом, всі пов`язані із цим витрати несе підрядник.

Таким чином, на порушення умов договору Підприємством оплачено додаткові роботи з влаштування тимчасових схем живлення.

- Факт невиконання робіт із знепилення металевих поверхонь не спростовується.

- Факт невиконання робіт із армування стяжки (підлоги) дротяною сіткою не спростовується.

Довідка головного спеціаліста ДВА МВС Віктора Криська у Додатку до аудиторського звіту».

За результатами внутрішнього аудиту ДП «Інфотех» складено Аудиторський висновок, де вказано, що до порушень, що призвели до втрат: за результатами дослідження стану виконання Договору від 03.06.2021 № МБ-118-1805 із ТОВ «МБР Сервіс» щодо виконання робіт з реконструкції електрощитової встановлено завищення обсягів виконаних робіт на загальну суму 63223, 76 грн (п. 6 (Розділ 7 Звіту, сторінка 222-223).

Згідно з Рекомендаціями Аудиторського звіту (ст. 232), ТОВ «Інфотех» запропоновано вжити наступних заходів для усунення виявлених недоліків і проблем, що негативно впливають на його діяльність: провести претензійно-позовну роботу щодо відшкодування збитків, завданих ДП «Інфотех» через оплату ТОВ «МБР Сервіс» завищених обсягів робіт на суму 63 223,76 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем направлена відповідачу претензія № 3828/02/2023 від 06.11.2023 про сплату вартості завищених робіт у розмірі 63223,76 грн.

Проте, відповідач відповіді на вимогу не надав, кошти у розмірі 63223,76 грн позивачу не відшкодував, що й стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду, вимогою якого є стягнення в порядку ст. 1212 ЦК України безпідставно отриманих коштів.

Оскільки відповідач правом на подання відзиву не скористався, справа розглядається за наявними в матеріалах справи документами, поданими позивачем.

Для надання правової кваліфікації викладеним обставинам, суд виходить із такого.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктами 1, 2 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (стаття 6 Цивільного кодексу України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Правові позиції втілені у статті 638 Цивільного кодексу України визначають, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі укладеного між ними Договору № МБ-118-1805 від 03.06.2021, який за своєю правовою природою є договором підряду.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України).

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частини 1 статті 843 Цивільного кодексу України).

За змістом частин 1 та 3 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Як було зазначено вище, п. 2.2 Договору кошторис на виконання робіт, передбачених п.2.1, є твердим. Ціна Договору була визначена в розмірі 1061506,00 грн.

Додатковою угодою № 1 від 09.09.2021 зазначена ціна була зменшена до 1052934,41 грн, у зв`язку з тим, що в процесі виконання робіт було використано менше матеріалів, ніж було заявлено в Договорі.

В подальшому, змін та будь-яких інших дій щодо коригування суми вартості робіт за участю відповідача позивачем в установленому порядку не вчинялось.

Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

У матеріалах справи наявний акт № 1 виконаних будівельних робіт за серпень 2021 року (примірної форми КБ-2в), який підписаний обома сторонами про прийняття замовником робіт за Договором підряду на всю ціну договору з урахуванням Додаткової угоди № 1: 1052934,41 грн. Тобто, за рамки визначеного п. 2.1 кошторису відповідач при виконанні підрядних робіт не вийшов.

З урахуванням вимог статті 882 Цивільного кодексу України та усталеної судової практики, зокрема, викладеної у постановах Вищого господарського суду України від 20.10.2010 у справі № 43/154, від 23.04.2012 у справі № 10/5025/1680/11, від 04.12.2013 у справі № 923/342/13, підписання актів приймання виконаних робіт представниками сторін без зауважень свідчить про належне виконання підрядником умов договору та прийняття цих робіт замовником без претензій щодо їх виду, якості, об`ємів (кількості) та вартості відповідно до умов договору за іншими показниками. Підписанням актів приймання виконаних робіт, замовник погоджується як з якістю таких робіт, так і з використаними матеріалами.

Стосовно поданого позивачем, в якості доказу завищених робіт, - Аудиторського висновку, суд зазначає, що згідно п. 1 ч. 1 ст. 1 «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність» аудит фінансової звітності - аудиторська послуга з перевірки даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності та/або консолідованої фінансової звітності юридичної особи або представництва іноземного суб`єкта господарювання, або іншого суб`єкта, який подає фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність групи, з метою висловлення незалежної думки аудитора про її відповідність в усіх суттєвих аспектах вимогам національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, міжнародних стандартів фінансової звітності або іншим вимогам.

Департаментом внутрішнього аудиту МВС України на виконання доручення Міністра внутрішніх справ України від 16.05.2023 № 81/09 відповідно до пункту 9 розділу V Зведеного плану діяльності з внутрішнього аудиту на 2023 - 2025 роки Міністерства внутрішніх справ України (зі змінами), затвердженого Міністром внутрішніх справ України 16 травня 2023 року здійснено плановий внутрішній аудит Державного підприємства «Інфотех» за період з 01.07.2021 по 31.03.2023, що оформлено Аудиторським звітом.

Аудит здійснено з метою оцінки діяльності підприємства щодо дотримання актів законодавства при складанні фінансової звітності, веденні бухгалтерського обліку, а також планів, процедур, контрактів з питань стану збереження активів та управління державним майном.

Згідно норм чинного законодавства, аудит та ревізія є тотожними поняттями, завданням яких є дослідження фінансово-господарської діяльність суб`єктів господарювання.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 910/7984/16, акт ревізії не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі N 910/12793/17, від 21.05.2018 у справі N 922/2310/17, від 16.10.2018 у справі N 910/23357/17, від 18.10.2018 у справі N 917/1064/17, від 26.03.2019 у справі N 910/26948/15.

Отже, аудиторський звіт не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти, оскільки за умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

Крім того, позивач не мав претензій щодо обсягу і якості виконаних відповідачем робіт і повністю оплатив їх вартість, що підтверджується наданими до матеріалів справи доказами: актом виконаних робіт від 16.08.2021 та платіжною інструкцією від 20.09.2021 № 39, вмотивованої відмови від приймання наданих послуг з боку позивача не надходило, обсяг наданих послуг погоджений сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного Кодексу України).

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, позивач, вимагаючи повернення частини виконаного за договором, фактично вимагає перегляду ціни договору після його виконання, яка встановлена у пункті 2.1 Додаткової угоди від 09.09.2021 договору в розмірі 1052934,41 грн, що є порушенням вищевказаних вимог чинного законодавства.

Тобто, в даному випадку, посилання на акт контрольного обміру робіт з технічного переоснащення підписаного головним спеціалістом ДВА МВС В.Ф. Крисько та на Аудиторський висновок, як на підставу для задоволення позовних вимог, є необґрунтованим, оскільки виявлені контролюючим органом порушення не можуть впливати на умови укладеного між сторонами договору і не можуть змінювати його умов.

Аналогічна правова позиція щодо правової природи акту ревізії також визначена у постанові Вищого господарського суду України від 29.07.2015 у справі № 904/5130/14.

Звертаючись з даним позовом та стягнення 63223,76 грн позивач вказує, що отримані відповідачем кошти є безпідставно набутими з огляду на норми статті 1212 ЦК України.

Згідно з ч. 1,2 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом ст. 1212 Цивільного кодексу України, зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави належить до позадоговірних (кондикційних) зобов`язань та виникає за таких умов:

- по-перше, є факт набуття або збереження майна;

- по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи;

- по-третє, обов`язково має бути наявною відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами, правочином.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, від 06.02.2020 у справі №910/13271/18.

Суд зазначає, що у ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Станом на час розгляду справи Договір №МБ-118-1805 від 03.06.2021 року є чинним, у установленому законом порядку недійсним його не визнано.

Грошові кошти, які були оплачені позивачем на підставі платіжної інструкції № 39 від 20.09.2021 в розмірі 1052934,41 грн (до складу якої входить спірна сума 63 223, 76) з призначенням платежу «UA-2021-05-05-003725-с Плата за монтажні роботи, розроб.проек.-кошт.докумен.з-но дог № МБ-118-1805 від 03.06.2021, рах.45 від 13.09.21, в т.ч. ПДВ-175489,07», отримані відповідачем правомірно, на законних підставах згідно затвердженого кошторису та обумовленої ціни Договору.

Тобто кошти, які ДП «Інфотех» просить стягнути з відповідача отримано останнім як оплату за виконання робіт за Договором, а тому такі кошти набуто за наявності правової підстави - Договору №МБ-118-1805 від 03.06.2021 року і вони не можуть вважатися безпідставно набутими.

Відповідно до ч. 1,4 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Процесуальне законодавство встановлює критерії, відповідність яким визначає здатність того чи іншого доказу мати доказову силу. Такими критеріями є належність, допустимість, достовірність та достатність доказів.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено правових підстав отримання відповідачем спірної суми коштів як безпідставно набутих, у зв`язку з чим суд відмовляє в задоволенні заявлених позовних вимог про стягнення 63223,76 грн.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

З урахуванням відсутності підстав для стягнення заборгованості в сумі 63223, 76 грн, нараховані на вказану суму інфляційні втрати в розмірі 3154,69 грн та 3% річні в розмірі 1166,38 грн також не підлягають задоволенню.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Щоткін