Рішення
від 09.09.2024 по справі 913/297/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2024 року м. Харків Справа № 913/297/24

Провадження №17/913/297/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОІНВЕСТ», м. Бахмут Донецької області,

до держави Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, м. Москва Російська Федерація,

про стягнення 335725753,00 грн, що еквівалентно 9180711,15 доларів США.

Господарський суд Луганської області у складі судді Фонової О.С.

Секретар судового засідання Селіверстова Н.О.

У засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОІНВЕСТ» (далі - ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТ», позивач у справі) 12.05.2024 (дата оформлення відповідного поштового відправлення) звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до держави Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (далі - відповідач у справі) про відшкодування завданої майнової шкоди у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації в сумі 335725753,00 грн, що еквівалентно 9180711,15 доларів США.

Позов обґрунтований тим, що позивач здійснював господарську підприємницьку діяльність із використанням належного йому на праві власності майна: транспортних засобів, обладнання та нерухомого майна, яке наразі знаходиться на тимчасово окупованій території Луганської та Донецької області. Внаслідок військової агресії Російської Федерації та окупації частини Луганської та Донецької області, позивач втратив належне йому на праві власності майно, у зв`язку з чим відповідачем завдано ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТ» збитків.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

На виконання вимог п. 9 ч. 3 статті 162 ГПК України позивач у позові зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складається з витрат на правничу допомогу, що мають бути понесені за домовленістю позивача з представником позивача у розмірі 150000,00 грн.

Позивач у позові заявляє, що на підставі ч. 8 статті 129 ГПК України докази на підтвердження розміру судових витрат, які Позивач сплатив або має сплатити в зв`язку з розглядом даної справи, будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення у даній справі.

Відповідно до інформації, отриманої з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.05.2024 №613325, встановлено, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОІНВЕСТ» є: вул. Героїв Праці, буд. 19, м. Бахмут Донецької області, 84500. Інформація для здійснення зв`язку: НОМЕР_1 . Інформація про адресу електронної пошти: energoinvest.office@gmail.com.

Суд враховує, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

В подальшому строк дії воєнного стану в Україні згідно з Указом Президента №133/2022 від 14.03.2022 продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб, згідно з Указом Президента №259/2022 від 18.04.2022 продовжено з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб, згідно з Указом Президента №341/2022 від 17.05.2022 продовжено з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб, згідно з Указом Президента України №757/2022 від 07.11.2022 продовжено з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб, згідно з Указом Президента України №58/2023 від 06.02.2023 продовжено з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб, згідно з Указом Президента України №254/2023 від 01.05.2023 продовжено з 05 години 30 хвилин 20.05.2023 строком на 90 діб, згідно з Указом Президента України №451/2023 від 26.07.2023 продовжено з 05 години 30 хвилин 18.08.2023 строком на 90 діб, згідно з Указом Президента України від 06.11.2023 №10211 продовжено з 05 години 30 хвилин 16.11.2023 строком на 90 діб, згідно з Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024 продовжено з 05 години 30 хвилин 14.02.2024 строком на 90 діб, згідно з Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 продовжено з 05 години 30 хвилин 14.05.2024 строком на 90 діб.

Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024 останній раз строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 12.08.2024 строком на 90 діб, тобто до 09.11.2024.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, на всій території м. Бахмут Бахмутської міської територіальної громади Донецької області з 24.02.2022 ведуться активні бойові дії з військами Російської Федерації.

За інформацією Акціонерного товариства «Укрпошта», розміщеній на офіційному веб-сайті (https://offices.ukrposhta.ua) відділення в м. Бахмут Донецької області тимчасово не функціонують, а тому пересилання поштової кореспонденції до м. Бахмут Донецької області наразі є неможливим.

Разом з тим, із даних системи «Діловодства спеціалізованого суду» вбачається, що позивач та його представник зареєстровані в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та у них є електронний кабінет.

З огляду на розрив дипломатичних відносин і припинення прямого поштового зв`язку між Україною та Російською Федерацією на виконання вимог частини 1 статті 172 ГПК України позивач у позовній заяві зазначив офіційну адресу електронної пошти відповідача: info@minjust.gov.ru, та надав докази надіслання відповідачу позовної заяви і доданих до неї документів на вказану адресу електронної пошти.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2024 справа передана на розгляд судді Фонової О.С.

Ухвалою від 03.06.2024 Господарським судом Луганської області відкрито провадження у справі №913/297/24, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.06.2024; здійснено оголошення про відкриття провадження у даній справі для Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на офіційному веб-сайті «Судової влади України».

Протокольною ухвалою від 25.06.2024 судом відкладено підготовче засідання у справі №913/2976/24 на 15.07.2024.

12.07.2024 через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» (далі - підсистема «Електронний суд») від представника позивача - адвоката Гамея В.В. надійшли письмові пояснення від 12.07.2024 №б/н, в яких останній повідомив, що на обґрунтування позовних вимог Позивачем до позовної заяви було додано Звіт № 2548/23 від 27.12.2023 про оцінку розмірів реальних збитків, завданих ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТ» внаслідок збройної агресії Російської Федерації. Відповідно до зазначеного звіту в результаті виконання незалежної оцінки було встановлено, розмір реальних збитків, завданих ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТ» внаслідок збройної агресії з боку Російської Федерації станом на 31.03.2023 у розмірі 9180711,15 доларів США, що станом на дату оцінки за курсом НБУ еквівалентно 335725753,00 грн.

Представник позивача зазначив, що з метою обґрунтування розміру позовних вимог надає детальну інформацію щодо розміру збитків, завданих ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТ», в розрізі окремого майна, а саме: щодо нерухомого майна, щодо рухомого майна, щодо основних засобів та обладнання, щодо виготовленої продукції.

1) Щодо розміру збитків завданих нерухомому майну представник позивача зазначив, що позивачем в процесі провадження підприємницької діяльності використовувалися об`єкти нерухомості, які перебували у його власності та які було знищено/ пошкоджено внаслідок збройної агресії Російської Федерації, а саме:

- автодорога, первинною вартістю 2774400,00 грн, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- підпірна стінка, первинною вартістю 425368,00 грн, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- мережі водопроводу, первинною вартістю 256005,00 грн, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- нежитлове приміщення, первинною вартістю 1500000,00 грн, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- головний корпус електростанції, первинною вартістю 16596000,00 грн, за адресою: АДРЕСА_2 ;

- приміщення, первинною вартістю 146302,70 грн, за адресою: АДРЕСА_2 ;

- будівля головного корпусу електростанції, первинною вартістю 17350200,00 грн, за адресою: АДРЕСА_2 ;

- будівля кисневої накопичувальної, первинною вартістю 598600,00 грн, за адресою: АДРЕСА_2 ;

- будівля медпункту, первинною вартістю 208600,00 грн, за адресою: АДРЕСА_2 ;

- будівля паровозного депо, первинною вартістю 625300,00 грн, за адресою: АДРЕСА_2 ;

- будівля прохідна з вартовими приміщеннями, первинною вартістю 236520,00 грн, за адресою: АДРЕСА_2 ;

- будівля їдальні, первинною вартістю 1026300,00 грн, за адресою: АДРЕСА_2 ;

- будівля управління Штерівської ДРЕС, первинною вартістю 1896020,00 грн, за адресою: АДРЕСА_2 ;

- приміщення майстерні, первинною вартістю 607205,00грн, за адресою: АДРЕСА_2 ;

- приміщення механічної майстерні, первинною вартістю 703560,00 грн, за адресою: АДРЕСА_2 ;

- виробничий корпус кузні, первинною вартістю 802530,00 грн, за адресою: АДРЕСА_2 ;

- приміщення сараю закритого, первинною вартістю 2102875,00 грн, за адресою: АДРЕСА_2 ;

будівля трубного цеху, первинною вартістю 1985321,00 м грн., за адресою: АДРЕСА_2 ;

- трансформаторна майстерня КВО, первинною вартістю 608256,00 грн, за адресою: АДРЕСА_2 ;

- будинок багерної А-1, первинною вартістю 412600,00 грн, за адресою: АДРЕСА_2 ;

- будівля службового корпусу з господарськими приміщеннями, первинною вартістю 1485630,00 грн, за адресою: АДРЕСА_2 м;

- огорожа території південна сторона-936м, західна - 324м., первинною вартістю 150523,81 грн, за адресою: АДРЕСА_2 .

Відомості про зазначене вище нерухоме майно, а також інформація, що підтверджує відповідність правовстановлюючих документів ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТ» на таке нерухоме майно, вказане у позовній заяві, містяться у Державному реєстрі речових прав (Інформаційна довідка від 28.06.2024 додається).

Відповідно до Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, затвердженої Наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України 18.10.2022 №3904/1223, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.12.2022 за №1522/38858 (далі - Методика), у разі втрати нерухомого майна або визнання неможливим його відновлення в межах існуючої ділянки землі розмір реальних збитків, завданих такому майну, дорівнює ринковій вартості або залишковій вартості заміщення (відтворення) нерухомого майна з урахуванням стану, який це майно мало на дату заподіяння шкоди.

На підставі наведеної вище інформації було розраховано вартість відновлення нерухомого майна ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТ», виходячи з його первісної вартості при передачі майна з подальшою індексацією на сукупний індекс зміни ринкової вартості, у розмірі: 4786147,10 доларів США, що станом на дату оцінки за курсом НБУ еквівалентно 175022699,00 грн, вартість втраченого нерухомого майна, що обліковується за ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТ», відповідно до розрахунку з порівняльним підходом, у розмірі 830701,48 доларів США, що станом на дату оцінки по курсу НБУ еквівалентно 30377590 грн.

Таким чином, вартість реального збитку, завданого нерухомому майну позивача, становить: 5616848,58 доларів США, що станом на дату оцінки за курсом НБУ еквівалентно 205400289 грн.

2) Щодо розміру збитків завданих рухомому майну представник позивача зазначив, що позивач має у власності ряд транспортних засобів, що перебувають у зоні активних бойових дій, та до яких відсутній фактичний доступ. Документи, які підтверджують право власності ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТ» на транспортні засоби, втрачені внаслідок бойових дій на території м. Бахмут Донецької області.

Відповідно до пункту 5.4. Методики у разі коли відновлювальний ремонт є економічно недоцільним або ТЗ неможливо відновити до технічних вимог виробника, розмір реальних збитків дорівнює ринковій вартості таких об`єктів з урахуванням стану, який цей об`єкт мав на дату заподіяння шкоди. Основним підходом, який використовується для оцінки ТЗ, є порівняльний підхід.

Таким чином, на підставі порівняльного підходу з застосуванням коригування на дату випуску КТЗ, визначено вартість транспортних засобів, що перебувають у власності ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТ», а саме:

- автомобіль, марки КАМАЗ 65117, первинною вартістю 796256,00 грн;

- автомобіль, марки ГАЗ-32212, первинною вартістю 543256,00 грн;

- автомобіль, марки МАЗ 555102-223, первинною вартістю 801256,00 грн.

Інформація про зареєстровані транспортні засоби за ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТ» підтверджується листом Головного сервісного центру МВС №31/1108АЗ-14868-2023 від 10.07.2023.

Також, позивач є власником спецтехніки, яка використовувалась у господарській діяльності, зокрема, серед якої наявні:

- платформа двовісна (причіп), первинною вартістю 230025,00 грн;

- автонавантажувач, первинною вартістю 403220,00 грн;

- автонавантажувач, модель 4081, первинною вартістю 319620,00 грн;

- каток, марки ДУ-54, первинною вартістю 398600,00 грн;

- міні навантажувач, марки Bobcat S770H, первинною вартістю 518260,00 грн;

- навантажувач, первинною вартістю 269200,00 грн;

- навантажувач, марки Mustang 2066, первинною вартістю 432105,00 грн;

- екскаватор, марки ЭО-2621, первинною вартістю 685200,00 грн;

- екскаватор, марки ЭО-2621-В-3, первинною вартістю 693516,00 грн;

- навантажувач, марки Mustang 2066, первинною вартістю 432105,00 грн.

Представником позивача з метою додаткового підтвердження реєстрації за ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТ» вказаних вище транспортних засобів та іншого рухомого майна було надіслано низку адвокатських запитів до уповноважених державних органів та служб, що уповноважені на здійснення їх обліку та реєстрації відповідно до чинного законодавства України.

Так, у листі від 10.07.2023 Головний сервісний центр МВС надав інформацію про зареєстровані транспортні засоби за ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТ», а саме: автомобіль МАЗ 555102-223, 2011 року випуску, автомобіль ГАЗ 32212-206, 2012 року випуску та автомобіль КАМАЗ 65117-30, 2011 року випуску.

У листі від 28.06.2024 Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на адвокатський запит представника позивача підтвердила реєстрацію за ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТ» платформи двовісної (причіп) марки ІПТС-9 з заводським номером 0402006.

Крім того, у листі від 03.07.2024 Державна служба України з питань праці на адвокатський запит представника позивача підтвердила реєстрацію за ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТ» міні-навантажувача Bobcat S770, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , номер 014355 з державним номерним знаком НОМЕР_4 .

Разом із тим, у зазначених листах, уповноважені органи та служби не змогли надати представнику позивача повної та вичерпної відповіді щодо параметрів запитів, адже отримана інформація надавалась у період з 01.01.2015 по теперішній час. Такі обставини зумовлені тим, що використати архівні дані до початку 2015 року неможливо у зв`язку з тим, що архіви ГСЦ МВС, Держпродспоживсулжби та Держпраці залишилися на тимчасово окупованих територіях у м. Донецьк та м. Луганськ.

Натомість, повна інформація, щодо належного позивачу на праві власності рухомого майна міститься у Оборотно-сальдовій відомості по рахунку 105 за 31.03.2022, а також Бухгалтерській довідці № 17/07/2023 від 17.06.2023.

На підставі зазначеної інформації було здійснено розрахунок вартості рухомого майна, яке перебуває у власності ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТ» та було втрачене внаслідок бойових дій, та визначено суму реального збитку у розмірі 118493,66 доларів США, що станом на дату оцінки за курсом НБУ еквівалентно 4333147,00 грн.

3) Щодо розміру збитків, завданих основним засобам та обладнанню представник позивача зазначив, що:

- відповідно по п. 4.1. Методики оцінка (визначення розміру) реальних збитків внаслідок пошкодження, втрати та(або) знищення рухомого майна (машини та обладнання) передбачає визначення актуалізованих на дату оцінки витрат, необхідних для заміни такого майна, непридатного для подальшого використання, як об`єктів у цілому з урахуванням стану, який це майно мало на дату заподіяння шкоди, беручи до уваги його вік, технічний стан та строк корисної служби, що залишився.

Обсяг витрат, необхідних для заміни пошкодженого, втраченого та(або) знищеного рухомого майна, обчислюють як витрати на відтворення майна, що скориговані на ступінь знецінення майна на дату заподіяння шкоди.

Товариство для господарської діяльності використовувало виробничі та невиробничі основні засоби та обладнання, які були знищенні або зруйнуванні внаслідок збройної агресії Російської Федерації та відповідно доступу до яких у позивач немає;

- загальний перелік майна, яке використовувалося Товариством в процесі господарської діяльності та забезпечувало провадження його діяльності, відображено в балансі підприємства, зокрема, на балансових рахунках № 104, 106, 1121, а також інвентаризаційного опису необоротних активів (основних засобів, нематеріальних активів, капітальних інвестицій) від 31.12.2021, які обліковуються на балансових рахунках 1121, 105, 104, 106, 103;

- право власності на окремі основні засоби підтверджується Договором поставки №б/н від 01.07.2016, що був укладений між ТОВ «ДОНЕЦЬКЕНЕРГОРЕМОНТ» та ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТ», а також видатковими накладними до цього Договору. Зазначені основні засоби перебували на території приміщень за адресою: АДРЕСА_1 ;

- у цьому випадку майно, що оцінюється, віднесено до 2 групи (відносно до класифікатору Методики) та оцінюється за обліковою первісною вартістю, що збільшена на індекс зміни вартості продукції підприємств машинобудування з дати введення в експлуатацію по дату оцінки включно та зменшена на знецінення за весь строк експлуатації.

З огляду на викладене, представник позивача пояснив, що відповідно до Методики було здійснено розрахунок та визначено суму реального збитку майну, що:

- обліковується на балансовому рахунку ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТ» №104, у розмірі 3167106,43 доларів США, що станом на дату оцінки за курсом НБУ еквівалентно 115816648,00 грн;

- обліковується на балансовому рахунку ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТ» №106, у розмірі 7265,74 доларів США, що станом на дату оцінки за курсом НБУ еквівалентно 265698,00 грн;

- обліковується на балансовому рахунку ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТ» №1121, у розмірі 82327,60 доларів США, що станом на дату оцінки за курсом НБУ еквівалентно 3010605,00 грн.

Таким чином, загальна вартість реального збитку основним засобам та обладнанню, які перебувають у власності ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТ» та були знищені/пошкоджені внаслідок бойових дій Російської Федерації складає 3256699,77 доларів США, що станом на дату оцінки за курсом НБУ еквівалентно 119092 951,00 грн.

4) Щодо розміру збитків, завданих знищенням готової продукції представник позивача пояснив, що враховуючи, що одним з основних видів діяльності Товариства є, зокрема, виробництво парових котлів, виробництво двигунів і турбін, виробництво інших машин і устаткування загального призначення, у процесі ведення господарської діяльності на виконання зобов`язань перед контрагентами позивачем виготовлялася та накопичувалася продукція з метою її подальшої реалізації.

Зокрема, представник позивача зазначив, що за Договором підряду №756 від 17.10.2019, який був укладений з ТОВ «КРЕМЕНЧУЦЬКА ТЕЦ», позивачем було виготовлено продукцію (елементи НПП кресл. №К.3020.900, елементи СПП кресл. №К.3020.700, елементи ШПП кресл. №К.3020.600), яка зберігалась у складських та виробничих приміщеннях Товариства, доступ до яких було втрачено, внаслідок ведення бойових дій Російською Федерацією. Перелік такої готової продукції наявний у Бухгалтерській довідці №06/11/23 від 06.11.2023 та відповідно обліковується на балансовому рахунку ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТ».

Як вказує представник позивача, відповідно до Методики розмір реальних збитків щодо такого майна оцінюють, виходячи з облікових даних фінансової звітності суб`єкта господарювання, облікових даних фінансової звітності власника - балансоутримувача такого майна, складеної станом на 31.03.2022, що відображає фактично понесені витрати на придбання майна.

Згідно з розрахунком, проведеним відповідно до Методики, станом на дату оцінки розмір реальних збитків, завданих знищенням готової продукції, вартість втраченого майна складає 188669,14 доларів США, що станом на дату оцінки за курсом НБУ еквівалентно 6899366,00 грн.

Таким чином, загальний розмір реальних збитків, завданих ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТ» внаслідок збройної агресії з боку Російської Федерації, складає 9180711,15 доларів США, що станом на дату оцінки за курсом НБУ еквівалентно 335725753,00 грн, який складається зі:

- збитку, завданого нерухомому майну, у розмірі 5616848,58 доларів США, що станом на дату оцінки за курсом НБУ еквівалентно 205400289,00 грн;

- збитку, завданого рухомому майну, у розмірі 118493,66 доларів США, що станом на дату оцінки за курсом НБУ еквівалентно 4333147,00 грн;

- збитку, завданого основним засобам та обладнанню, у розмірі 3256699,77 доларів США, що станом на дату оцінки за курсом НБУ еквівалентно 119092951,00 грн;

- збитку, завданого втратою готової продукції, у розмірі 188669,14 доларів США, що станом на дату оцінки за курсом НБУ еквівалентно 6899366,00 грн.

До письмових пояснень представник позивача надав копію Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 28.06.2024 року; копію листа Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів з вих. № 29-9/13523 від 28.06.2024; копію листа Державної служби України з питань праці № 2428/3/3.5-24а від 03.07.2024; копію інвентаризаційного опису необоротних активів (основних засобів, нематеріальних активів, капітальних інвестицій) від 31.12.2021; копії доказів надіслання відповідачу - фіскального чеку АТ «Укрпошта» від 11.07.2024 та опису вкладення до цінного листа (т. 3, а.с. 84-116).

Розглянувши письмові пояснення представника позивача, суд приймає їх до розгляду та долучає надані документи до матеріалів справи.

23.07.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Гамея В.В. надійшла заява про уточнення позовних вимог від 23.07.2024 №б/н, в якій останній просить суд врахувати надані уточнення та стягнути з держави Російська Федерація на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 32688883, 84500 Донецька обл., м. Бахмут, вул. Героїв Праці, буд. 19) суму спричинених збитків, що виникли внаслідок збройної агресії Російської Федерації на території України, в розмірі 335725753 (триста тридцять п`ять мільйонів сімсот двадцять п`ять тисяч сімсот п`ятдесят три) 00 грн, що еквівалентно 9180711,15 (дев`ять мільйонів сто вісімдесят тисяч сімсот одинадцять) доларів США за курсом НБУ на дату проведення оцінки.

Представник позивача зазначив, що у прохальній частині позовної заяви, що нині перебуває на розгляді суду, позивачем була заявлена сума понесених збитків, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, у доларах США, тоді як треба вказувати у гривнях із зазначенням доларового еквіваленту.

Разом із тим, відповідно до п. 9 Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, затвердженої Наказом міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18.10.2022 № 3904/1223, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.12.2022 за № 1522/38858 (далі - Методика), для цілей цієї Методики за умовну грошову одиницю приймають долар США. Отриманий результат в еквіваленті умовної грошової одиниці переводять у гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату оцінки.

З огляду на викладене, представник позивача уточнив заявлені позовні вимоги, шляхом приведення їх у відповідність до вимог Методики, зазначивши суму понесених позивачем збитків, що підлягає стягненню з відповідача, у національній валюті - гривні, з одночасним визначення такої суми в еквіваленті доларах США за курсом НБУ на дату проведення оцінки.

До клопотання додано копії доказів надіслання відповідачу письмових пояснень і доданих до них документів на офіційну адресу електронної пошти відповідача: info@minjust.gov.ru (т. 3, а.с. 124).

Розглянувши заяву представника позивача, суд дійшов висновку про її задоволення та прийняття до розгляду наданих представником позивача уточнень до розгляду.

Протокольною ухвалою від 15.07.2024 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів по 03.09.2024 (включно) та відклав підготовче засідання у справі №913/297/24 на 26.08.2024.

Протокольною ухвалою від 26.08.2024 судом закрито підготовче провадження та призначено справу №913/297/24 до судового розгляду по суті на 09.09.2024.

Щодо дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, суд зазначає таке.

Статтею 11 ГПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) «у випадках, коли застосування правила державного імунітету від юрисдикції обмежує здійснення права на доступ до суду, суд має встановити, чи обставини справи виправдовують таке обмеження» (Sabeh El Leil v. France (скарга № 34869/05), рішення від 29.06.2011, § 51; Oleynikov v. Russia (скарга № 36703/04), рішення від 14.03.2013, § 59).

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, обмеження права на справедливий суд, зокрема шляхом застосування судового імунітету держави, є таким що відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція 1950 року) лише у разі, якщо таке обмеження: 1) переслідує законну мету, 2) є пропорційне меті, яка переслідується, та 3) не порушує самої сутності права на доступ до суду (Ashingdane v the United Kingdom (скарга № 8225/78), рішення від 28.05.1985, § 57; Oleynikov v. Russia (скарга № 36703/04), рішення від 14.03.2013, § 55; Fogarty v. the United Kingdom (скарга № 37112/97), рішення від 21.11.2001, § 33; Cudak v. Lithuania (скарга № 15869/02), рішення від 23.03.2010, § 55).

ЄСПЛ неодноразово визнавав, що «надання імунітету державі в ході цивільного судочинства переслідує законну мету дотримання міжнародного права для сприяння ввічливості та добрих відносин між державами через повагу до суверенітету іншої держави» (Oleynikov v. Russia (скарга № 36703/04), рішення від 14.03.2013, § 60; Cudak v. Lithuania (скарга № 15869/02), рішення від 29.06.2011, § 52; Wallishauser v. Austria, (скарга № 156/04), рішення від 17.07.2012, § 60).

Таким чином, у контексті наведеної практики ЄСПЛ, застосування судового імунітету Російської Федерації у справі за позовом про відшкодування шкоди повинно мати законну мету, зокрема сприяння ввічливості та добрих відносин між державами через дотримання міжнародного права. У той же час, збройна агресія проти України, здійснена Російською Федерацією в порушення основоположних принципів і норм міжнародного права, зокрема Статуту ООН, вчинені її збройними силами міжнародно-правові злочини в Україні виключають, з ініціативи Російської Федерації, питання ввічливості та добрих відносин між країнами.

Це позбавляє застосування судового імунітету Російської Федерації, що обмежує право позивача на справедливий суд, законної мети.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, «обмеження буде несумісне з пунктом 1 статті 6 Конвенції 1950 року, якщо … не існує розумної пропорції між використовуваними засобами та метою, яка переслідується». Також, при розгляді питання про доступ до суду в контексті застосування юрисдикційного імунітету держави, «необхідно переконатися, що обмеження, що застосовуються, не обмежують і не скорочують доступ, що залишився особі, таким чином або такою мірою, що порушується сама сутність права [доступу до суду]» (Ashingdane v the United Kingdom (скарга № 8225/78), рішення від 28.05.1985, § 57; Oleynikov v. Russia (скарга № 36703/04), рішення від 14.03.2013, § 55). В іншому випадку, повне перешкоджання у розгляді справи, без будь-якої провини з боку позивача, буде суперечити пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року (McElhinney v. Ireland (скарга № 31253/96), рішення від 21.11.2001, Окрема думка Судді L. Лукейдіса).

Загальновідомо (тобто таке, що не потребує доказування - частина третя статті 82 ЦПК України), що Російська Федерація відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну військову діяльність в Україні, включаючи не тільки повномасштабну збройну агресію, але і будь-яку участь своїх збройних сил у військових діях в Донецькій та Луганській областях з 2014 року.

Не існує жодної розумної підстави припустити, що порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до українського суду, могло би бути захищене шляхом подання позову до суду, в якому би Російська Федерація не користувалася судовим імунітетом, тобто до суду Російської Федерації.

Таким чином, звернення позивача до українського суду є єдиним розумно доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало би позбавлення такого права взагалі, тобто заперечувало б саму сутність такого права.

При розгляді питання щодо застосування судового імунітету, суд бере до уваги «загальні принципи, що лежать в основі прав людини та гуманітарного права та втілюють основні права, такі як право на ефективний спосіб захисту права, право на компенсацію збитків, понесених внаслідок порушень гуманітарного права, та право на захист від відмови у правосудді» (Окрема думка Судді Юсуфа до рішення Міжнародного Суду ООН (ICJ) у справі Jurisdictional Immunities of the State (ФРН проти Італії) від 03.02.2012, § 30.)

Виходячи із сукупності наведеного, суд вважає, що право позивача на належне та ефективне відшкодування збитків повинно бути захищене, а судовий імунітет не повинен бути перешкодою для такого відшкодування у тих виняткових обставинах, коли немає інших механізмів відшкодування.

Відповідно до обставин справи, звернення до українського суду є єдиним ефективним засобом судового захисту порушених прав та законних інтересів позивача. Наразі відсутні будь-які механізми або інші міждержавні домовленості між Україною та Російською Федерацією щодо відшкодування збитків фізичним та юридичним особам, завданих внаслідок дій військової агресії Російської Федерації на території України.

За таких обставин, застосування судового імунітету Російської Федерації (зокрема, частини першої статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право») у даній справі не буде узгоджуватися із обов`язком України як держави і суду зокрема забезпечити реалізацію права позивача на справедливий суд. З огляду на відсутність інших ефективних засобів судового захисту порушеного права позивача, застосування судового імунітету Російської Федерації буде порушенням самої сутності права на справедливий суд. Також, зважаючи на військову агресію Російської Федерації, якою порушується державний суверенітет України, застосування судового імунітету Російської Федерації буде непропорційним до своєї мети.

Судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004).

Частина перша статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет, відповідно до якого пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Міжнародно-правові норми про юрисдикційний імунітет держави уніфіковано у двох конвенціях: Європейській конвенції про імунітет держав, прийнятій Радою Європи 16 травня 1972 року, та Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятій резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02.12.2004.

Ці Конвенції, втілюючи концепцію обмеженого імунітету держави, визначають, в якій формі є можливою відмова держави від імунітету («явно виражена відмова від імунітету» на підставі укладеного міжнародного договору чи контракту, або «відмова від імунітету, яка передбачається», коли іноземна держава вступає у судовий процес і подає зустрічний позов у суді іноземної держави), а також закріплюють перелік категорій справ, у яких держава не користується імунітетом у суді іншої держави-учасниці.

Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (стаття 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (стаття 12) передбачають, що Договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої Договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.

Відповідно до загальноприйнятої та усталеної практики міжнародних судових органів, держава може бути пов`язана положеннями міжнародного договору, навіть якщо вона не ратифікувала такий договір, якщо положення такого договору відображають звичаєве міжнародне право (Рішення Міжнародного Суду ООН у справі North Sea Continental Shelf (ФРН проти Нідерландів) від 20.02.1969, § 71; Cudak v. Lithuania (скарга № 15869/02), рішення від 23.03.2010, § 66).

Зокрема, при застосуванні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вона не може тлумачитися абстрактно, а підлягає тлумаченню у світлі правил, викладених у Віденській конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року, у пп. (с) пункту 3 статті 31 якої вказується, що необхідно брати до уваги «будь-які відповідні норми міжнародного права, застосовні у відносинах сторін» (Loizidou v. Turkey (скарга № 15318/89), рішення від 18 грудня 1996 року, § 43).

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що суд «повинен пам`ятати про особливий характер Конвенції як договору про права людини, а також брати до уваги відповідні норми міжнародного права, зокрема ті, що стосуються надання державного імунітету» (Fogarty v. The United Kingdom, (скарга № 37112/97), рішення від 21.11.2001, § 35; Cudak v. Lithuania (скарга № 15869/02), рішення від 23.03.2010, § 56; Sabeh El Leil v. France (скарга № 34869/05), рішення від 29.06.2011, § 48).

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Oleynikov v. Russia, якщо національні суди підтримують юрисдикційний імунітет держави без будь-якого аналізу застосовних принципів звичаєвого міжнародного права, такі суди порушують право заявника на доступ до суду навіть у тих випадках, коли юрисдикційний імунітет підлягає застосуванню (Oleynikov v. Russia (скарга № 36703/04), рішення від 14.03.2013, §§ 71-73).

Таким чином, суд аналізує питання про застосування юрисдикційного імунітету в даній справі з огляду на положення звичаєвого міжнародного права.

Як зазначив ЄСПЛ у справахv. Lithuania таv. Russia: «застосування абсолютного державного імунітету явно розмивалося протягом багатьох років, зокрема, у зв`язку із прийняттям Генеральною Асамблеєю Організації Об`єднаних Націй Конвенції про юрисдикційні імунітети держав та їх власності у 2004 році» (Cudak v. Lithuania (скарга № 15869/0256), рішення від 23.03.2010, § 64; Sabeh El Leil v. France (скарга № 34869/05), рішення від 29.06.2011, § 53; Oleynikov v. Russia (скарга № 36703/04), рішення від 14.03.2013, § 61). Таким чином, концепція судового імунітету держави зазнала обмежень з огляду на динамічний розвиток звичаєвого міжнародного права.

Більше того, у рішенні ЄСПЛ у справі v Russia, ЄСПЛ підтвердив вищевказану позицію. ЄСПЛ встановив, що Російська Федерація не ратифікувала Конвенцію ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004), але й не заперечила їй, підписавши конвенцію 01 грудня 2006 року. З огляду на вказане, вирішуючи питання порушення права заявника на доступ до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року, ЄСПЛ застосував положення Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004) на основі звичаєвого міжнародного права (Oleynikov v. Russia (скарга № 36703/04), рішення від 14.03.2013, § 68).

Вказану правову позицію підтвердив Верховний Суд у пункті 75 постанови від 25.01.2019 у справі № 796/165/18 (провадження № 61-44159ав18) про визнання та надання дозволу на виконання арбітражного рішення про стягнення сум компенсації з Російської Федерації.

Відповідно до статті 12 Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004), що відображає звичаєве міжнародне право, держава не має права посилатися на судовий імунітет у справах, пов`язаних із завданням шкоди здоров`ю, життю та майну, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час перебувала на території держави суду.

Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд доходить висновку, що стаття 12 Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004) підлягає застосуванню відповідно до звичаєвого міжнародного права як кодифікований звід звичаєвих норм міжнародного права.

Стаття 12 Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004) відображає підставу для обмеження судового імунітету іноземної держави внаслідок завдання фізичної шкоди особі або збитків майну, так званий «деліктний виняток» («tort exсeption»).

Умовами, необхідними для застосування «деліктного винятку», є: 1) принцип територіальності: місце дії/бездіяльності має бути на території держави суду; 2) присутність автора дії/бездіяльності на території держави суду в момент вчинення дії/бездіяльності (агента чи посадової особи іноземної держави); 3) дія/бездіяльність ймовірно може бути привласнена державі; 4) відповідальність за дії/бездіяльність передбачена положеннями законодавства держави суду; 5) завдання смерті, фізичної шкоди особі, збитків майну чи його втрата; 6) причинно-наслідковий зв`язок між діями/бездіяльністю і завданням смерті, фізичної шкоди особі або збитків майну чи його втратою.

Отже, суд вважає, що у питанні застосування імунітету держави від юрисдикції відповідні норми не можна тлумачити абстрактно або у відриві від встановлених фактичних обставин справи. Необхідно повністю враховувати особливості та обставини кожної справи, а також фактори, що лежать в її основі. У цьому випадку йдеться про вимоги щодо відшкодування збитків за неправомірні дії, допущені Російською Федерацією при відсутності альтернативних засобів відшкодування збитків.

Незастосування судом юрисдикційного імунітету іноземної держави щодо невиплати відшкодування за серйозні порушення прав людини під час збройного конфлікту, допущені відповідальною державою, особливо за відсутності інших засобів відшкодування збитків, не є порушенням суверенних прав іншої держави (Окрема думка Судді Юсуфа до рішення Міжнародного Суду ООН (ICJ) у справі Jurisdictional Immunities of the State (ФРН проти Італії) від 03.02.2012, § 50). Навпаки, це сприяє кристалізації винятку з судового імунітету держав, заснованого на принципах, які покладені в основу прав людини і гуманітарного права, включаючи право на ефективний спосіб захисту порушеного права.

Враховуючи вищенаведені обставини, а також факт відсутності інших ефективних засобів судового захисту порушеного права позивача, суд виснує, що судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на завдання збройними силами Російської Федерації шкоди майну позивача, що є винятком до судового імунітету держави відповідно до звичаєвого міжнародного права.

Судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення Російською Федерацією державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

Особливістю правового статусу держави як суб`єкта міжнародних відносин є наявність у неї імунітету, який ґрунтується на загальному принципі міжнародного права «рівний над рівним не має влади і юрисдикції».

Подібні висновки викладено Верховним Судом у постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 (провадження № 61-18782 св 21).

Таким чином, концепція судового імунітету держави базується на міжнародно-правовому принципі суверенної рівності держав.

Суд також звертає увагу на те, що судові імунітети держав виникли в той час, коли індивідуальних прав людини практично не існувало і коли це було потрібно державам для більшого захисту від можливих переслідувань через судові зловживання. Натомість, доктрина судового імунітету держави в наш час підлягає дедалі більшій кількості обмежень, адже існує тенденція зменшити її застосування з огляду на розвиток прав людини, які зміцнюють позиції особи як суб`єкта правових відносин. У сучасному демократичному суспільстві абсолютний імунітет держави від судового розгляду є анахронічною доктриною, несумісною з вимогами справедливості та верховенства права (рішення ЄСПЛ у справі McElhinney. Ireland (скарга № 31253/96), рішення від 21.11.2002, Окрема думка Судді. Лукейдіса).

Таким чином, застосування судового імунітету держави скоротилося у світлі еволюції міжнародного права від правової системи, орієнтованої на державу, до системи, яка також захищає права людини по відношенню до держави.

У постанові від 14.04.2022 у наведеній вище справі № 308/9708/19 Верховний Суд дійшов висновку, що на Російську Федерацію не поширюється судовий імунітет, оскільки «вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено в Статуті ООН». Зокрема, Верховний Суд встановив, що «такими діями Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН, та грубо порушила гарантоване нормами міжнародного права право власності позивача».

Отже, такий підхід Верховного Суду відображає те, що суд, перш ніж ухвалити рішення про судовий імунітет держави, має брати до уваги основні обставини конкретної справи, щоб визначити, чи застосовується виняток до судового імунітету.

Верховний Суд звертає увагу на те, що військова агресія та окупація Російською Федерацією територій України є не тільки порушенням суверенітету й територіальної цілісності України, але й порушенням основоположних принципів та норм міжнародного права.

Більше того, така військова агресія супроводжується злочинами геноциду проти народу України, а також іншими військовими злочинами збройних сил та вищого керівництва Російської Федерації.

Зокрема, у пункті 4 частини першої статті 2 Статуту ООН закріплений принцип, згідно з яким всі члени Організації Об`єднаних Націй утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.

Згідно з частиною першою статті 1 Статуту ООН Організація Об`єднаних Націй переслідує ціль підтримувати міжнародний мир і безпеку і з цією ціллю вживати ефективні колективні заходи для попередження та усунення загрози світу й актів агресії чи інших порушень миру, і проводити мирними засобами, відповідно до принципів справедливості і міжнародного права, залагодження чи вирішення міжнародних спорів чи ситуацій, які можуть призвести до порушення миру.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Крім того, аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Проте, станом на час ухвалення цього судового рішення, Російська Федерація не виконала приписів (вимог) ні Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022, ні наказу Міжнародного суду ООН від 16.03.2022, та продовжує військову агресію проти України та військові злочини проти цивільного населення та цивільних об`єктів у порушення норм міжнародного права, зокрема Статуту ООН, Женевських Конвенцій 1949 року та Додаткового протоколу I 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 № 2188-IX про заяву Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Російської Федерації під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24.02.2022.

Дії Російської Федерації вийшли за межі її суверенних прав, оскільки будь-яка іноземна держава не має права здійснювати збройну агресію проти іншої країни. Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН.

Враховуючи вказане, Російська Федерація не має підстав посилатися на імунітет для уникнення відповідальності за заподіяні збитки майну позивача. До таких висновків також дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2022 у справі № 635/6172/17, провадження № 14-167 цс 20, (пункт 49).

Визначаючи, чи поширюється на Російську Федерацію судовий імунітет у справі, яка переглядається, суд врахував таке:

- предметом позову є відшкодування майнової шкоди, завданої збройною агресією РФ проти України;

- місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна;

- передбачається, що шкода завдана агентами РФ, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України;

- вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН;

- національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб`єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом генерального делікту).

У зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24.02.2022 Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що у свою чергу з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства Російської Федерації в Україні у зв`язку із припиненням його роботи на території України.

Відповідно до ст. 365 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 367 ГПК України передбачено, що у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно, зокрема, вручити документи на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

До повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992.

У зв`язку з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», за зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

У листі Міністерства юстиції України № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» зазначено, що з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

АТ «Укрпошта» з 24.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією.

За інформацією МЗС України 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території РФ та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади РФ за посередництва третіх держав також не здійснюється.

З огляду на викладені обставини, всі процесуальні документи суду у справі №913/297/24 оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу «Судова влада України» в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними, а доступ безоплатний та цілодобовий згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» та через оголошення на офіційному веб-сайті «Судової влади України».

Позивачем вчинено дії, направленні на повідомлення відповідача про хід судового процесу шляхом надіслання копії позовної заяви з додатками на офіційну адресу електронної пошти відповідача: info@minjust.gov.ru.

При цьому суд зазначає, що предметом позову є відшкодування шкоди, завданої збройною агресією Російської Федерації проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; передбачається, що шкода завдана агентами Російської Федерації, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН. У зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24.02.2022 Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що, у свою чергу, з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства Російської Федерації в Україні, у зв`язку із припиненням його роботи на території України.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №990/80/22, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії. При цьому, Верховний Суд виходив з того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому безумовно Російська Федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Такі висновки наведено в постановах Верховного Суду від 08.06.2022 та 22.06.2022 у справах №490/9551/19 та №311/498/20.

Таких самих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18.05.2022 у справі №428/11673/19 та у справі №760/17232/20-ц, зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету Російської Федерації у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов`язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

За приписами ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 365 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 367 ГПК України у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулюється Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - Постанову Верховної Ради України «Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності» від 19.12.1992.

Згідно вищезазначеної Угоди Компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов`язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема проведення експертизи, заслуховування сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо. При виконанні доручень про надання правової допомоги компетентні суди та інші органи, в яких просять допомоги, застосовують законодавство своєї держави. При зверненні про надання правової допомоги і виконання рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка запитує, або російською мовою.

Разом з тим, у зв`язку з військовою агресією держави-відповідача проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан. Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024 останній раз строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 14.02.2024 строком на 90 діб, тобто до 13.05.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 367 ГПК України судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Разом з тим, діяльність дипломатичних представництв України в Росії та Росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинено відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року.

Отже, застосування відповідного алгоритму для подачі будь-яких судових документів до російської сторони дипломатичними каналами не є можливим з огляду на розірвання дипломатичних відносин та евакуацію всіх співробітників дипломатичних та консульських установ України через повномасштабну агресію Російської Федерації проти України.

З огляду на вищенаведене, на період збройного конфлікту у відносинах з державою-агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва, у тому числі у зв`язку із припиненням поштового сполучення.

Водночас, навіть незважаючи на введення воєнного стану в Україні, дотримання процесуального механізму належного повідомлення учасників справи є необхідною і важливою умовою для забезпечення та реалізації завдань та принципів правосуддя.

Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип рівності сторін як один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Таким чином, господарський суд, не зважаючи на всі обставини, вжив максимально можливих заходів, задля дотримання вимог щодо повідомлення відповідача про розгляд справи з наданням можливості сторін ознайомитися з інформації про розгляд справи на сайті судової влади України.

При розгляді справи суд виходив з «презумпції обізнаності» відповідача, яка в свою чергу покладає на такого учасника справи обов`язок довести незнання про повідомлення, надіслане судом.

Відтак, взявши до уваги вищенаведене, повідомлення відповідача про відкриття провадження у цій справі було здійснено шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті «Судової влади України» (https://lg.arbitr.gov.ua/sud5014/342345657568896969/1622602/). Інші процесуальні документи у цій справі були також розміщені 17.06.2024, 26.06.2024, 16.07.2024 та 27.08.2024 на офіційному веб-сайті «Судової влади України» (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Враховуючи викладене суд вважає, що вичерпав всі можливі засоби повідомлення відповідача у справі, тому вважає, що він був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву із викладенням власної правової позиції до суду не надав.

Сторони не скористалися правом участі в судовому засіданні 09.09.2024, про дату та час якого були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОІНВЕСТ» (скорочене найменування - ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТ») є юридичною особою, резидент України, діє на підставі власного установчого документа, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань - 32688883, дата державної реєстрації в єдиному державному реєстрі - 02.10.2003, дата запису - 16.06.2005, номер запису - 12661200000009005 (т. 1, а.с. 31-32).

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань:

- місцезнаходженням вказаної юридичної особи станом на теперішній час є: АДРЕСА_3 ;

- види діяльності підприємства є: 28.11 Виробництво двигунів і турбін, крім авіаційних, автотранспортних і мотоциклетних двигунів; 28.29 Виробництво інших машин і устаткування загального призначення, н.в.і.у.; 25.30 Виробництво парових котлів, крім котлів центрального опалення; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення (основний);

- керівником ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТ» з 28.01.2015 згідно зі Статутом є ОСОБА_1 ;

- єдиним засновником ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТ» - кінцевим бенефіціарним власником (контролером) є ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_4 , яка здійснює прямий вплив на юридичну особу з 100 % відсотком частки статутного капіталу (т. 3, а.с. 55-56).

До матеріалів справи позивачем надані копії:

- Договору купівлі-продажу від 03.11.2010 укладений між ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТ», як Покупцем, та ТОВ «Донецькенергоремонт», як Продавцем, комплексу будівель (будівлі та споруди) за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 15857,3 кв.м, що розташовані на земельній ділянці (кадастрові номери 4411670600:05:005:0045 та 4411670600:05:005:0046), загальною площею 5,6572 га, зареєстрований приватним нотаріусом Курильчук Т.О. Донецького міського нотаріального округу Донецької області 03.11.2010 за №13423 (т. 1, а.с. 39-40);

- Витягу з Державного реєстру правочинів від 03.11.2010 щодо номеру правочину 4190413 договору купівлі-продажу від 03.11.2010 за №13423 комплексу будівель (будівлі та споруди) за адресою: АДРЕСА_2 , відчужував: ТОВ «Донецькенергоремонт», набувач: ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТ» (т. 1, а.с. 41-42);

- Витягу про державну реєстрацію прав КП «БТІ Краснолуцької міської ради» 16.11.2010 реєстраційний номер 16897834 власності за ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТ» комплексу будівель (будівлі та споруди) за адресою: Луганська область, місто Красний Луч, місто Міусинськ, вулиця Вокзальна, будинок №2-б (т. 1, а.с. 43-44);

- Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №15895367 від 09.01.2014 про приватне право власності ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТ» об`єкта нерухомого майна: комплексу будівель (будівлі та споруди) за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер: 262849144116 (т. 1, а.с. 45-50);

- Договору оренди земельної ділянки від 02.06.2011, укладений між ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТ», як Орендарем, та Міусинською міською радою, як Орендодавцем, згідно з яким в оренду передається земельна ділянка загальною площею 5,6572 га, кадастрові номери земельних ділянок 4411670600:05:005:0045 та 4411670600:05:005:0046. Акту приймання-передачі об`єкту оренди земельної ділянки (т. 1, а.с. 51-57);

- Договору купівлі-продажу від 03.11.2010 укладений між ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТ», як Покупцем, та ТОВ «Донецькенергоремонт», як Продавцем, будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 16454,9 кв.м, що розташовані на земельній ділянці загальною площею 1,9280 га, кадастровий номер земельної ділянки площею 0,3865 га 4411670600:05:005:0050 та кадастровий номер земельної ділянки площею 1,5415 га 4411670600:05:005:0051, зареєстрований приватним нотаріусом Курильчук Т.О. Донецького міського нотаріального округу Донецької області 03.11.2010 за №13424 (т. 1, а.с. 58-59);

- Витягу з Державного реєстру правочинів від 03.11.2010 щодо номеру правочину 4190471 договору купівлі-продажу від 03.11.2010 за №13424 будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 , відчужував: ТОВ «Донецькенергоремонт», набувач: ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТ» (т. 1, а.с. 60-61);

- Витягу про державну реєстрацію прав КП «БТІ Краснолуцької міської ради» 16.11.2010 реєстраційний номер 27525842 власності за ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТ» будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 62-63);

- Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №15882438 від 09.01.2014 про приватне право власності ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТ» об`єкта нерухомого майна: будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер: 262632244116 (т. 1, а.с. 64-67);

- Договору оренди земельної ділянки від 02.06.2011, укладений між ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТ», як Орендарем, та Міусинською міською радою, як Орендодавцем, згідно з яким в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,9280 га, кадастровий номер земельної ділянки площею 0,3865 га 4411670600:05:005:0050 та кадастровий номер земельної ділянки площею 1,5415 га 4411670600:05:005:0051. Акту приймання-передачі об`єкту оренди земельної ділянки (т. 1, а.с. 68-74);

- Договору купівлі-продажу від 29.04.2014, укладений між ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТ», як Покупцем, та ПАТ «Артемівський завод по обробці кольорових металів», як Продавцем, нежитлового приміщення (четвертий і п`ятий поверхи) будівлі адміністративно-побутового корпусу цеху латунного посуду АДРЕСА_1 , загальною площею 2013,9 кв.м, зареєстрований приватним нотаріусом Барановим М.С. Артемівського міського нотаріального округу Донецької області 29.04.20214 за №696 (т. 1, а.с. 33-36);

- Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №21095959 від 29.04.2014 про приватне право власності ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТ» розмір частки 1/1 нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , адміністративно-побутового корпусу цеху латунного посуду IV і V поверхи, загальна площа 2013,9 кв.м, реєстраційний номер: 88331814103 (т. 1, а.с. 37-38);

- рішення Краснолуцького міського суду Луганської області від 25.03.2013 у справі №413/1811/13-ц про задоволення позову ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТ» до ОСОБА_3 , яким визнано дійсним договір купівлі-продажу від 15.12.2012, визнано право власності на будинок багерної літера А-1 загальною площею 346,80 кв.м. з підвалом літера ПД. входом до підвалу літера а, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ; будівлі службового корпусу літера Г-4, загальною площею 2149,30 кв.м. з ганком літера г, балконом літера г, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 75-78).

В процесі здійснення безпосередньої господарської діяльності ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТ» використовувало такі власні активи: нерухоме майно (нежитлові будівлі і споруди) та рухоме майно (транспортні засоби, спецтехніка, основні засоби та обладнання).

Так, позивачу на праві приватної власності належить нерухоме майно: