Рішення

від 05.09.2024 по справі 914/1063/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2024 Справа № 914/1063/24

За позовною заявою: Львівської міської ради, м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Стортрейд, м.Львів

про: стягнення 558 004,76грн за договором №20968 від 23.08.2023

Суддя У.І. Ділай

Секретар О.Старостенко

За участі представників:

Від позивача: Н.І.Гузюк представник

Від відповідача: Т.В.Савка представник

Вільний слухач: Карук Настя

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2024, справу №914/1063/24 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 29.04.2024 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 21.05.2024.

Ухвалою від 21.05.2024 відкладено судове засідання на 13.06.2024.

У судовому засіданні 13.06.2024 оголошено перерву до 02.07.2024.

Ухвалою від 02.07.2024 підготовче провадження закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті на 05.09.2024.

Представник позивача в судовому засіданні 05.09.2024 підтримав позов, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.

У судовому засіданні 05.09.2024 представник відповідача заперечив проти позову та просив відмовити в його задоволенні.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

Земельна ділянка площею 0,4810 га за адресою: м. Львів, вул. Т.Шевченка, 313- г (кадастровий номер 4610137500:11:007:0043) належить Львівській міській територіальній громаді, є комунальною власністю. На підтвердження долучено інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою Львівської міської ради від 09.03.2023 № 3098 «Про надання ТзОВ "Стортрейд" дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Т. Шевченка, 313-г» надано ТзОВ "Стортрейд" дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Т. Шевченка, 313-г.

Відповідно до п.2.1 вказаної ухвали зобов`язано ТзОВ «Стортрейд» укласти з Львівською міською радою договір про відшкодування коштів за користування земельною ділянкою з 04.10.2019.

Позивач звернув увагу, що вказана ухвала не оскаржена відповідачем в судовому порядку. Разом з тим, вказана дата « 04.10.2019» - це дата, яка була погоджена сторонами договору і полягає в тому, що це є датою набуття права власності відповідача на об`єкти нерухомого майна, що розташовані на земельній ділянці. Дата набуття права власності на об`єкти нерухомого майна була повідомлена самим відповідачем із зверненням №2-16386/АП-Ш-2403 від 21.04.2022 до Львівської міської ради про отримання земельної ділянки і на підставі даного звернення позивач прийняв ухвалу від 09.03.2023 №3098.

23.08.2023 між Львівською міською радою та ТзОВ "Стортрейд" укладено договір відшкодування втрат від недоотриманих коштів Львівською міською радою за фактичне землекористування № 20968. Згідно з умовами зазначеного договору за фактичне землекористування на вул. Т.Шевченка, 313-г у м. Львові Товариство з обмеженою відповідальністю «Стортрейд» зобов`язалося сплатити до 30 серпня 2023 року кошти в сумі 567 328,53 грн за землекористування за період від 04.10.2019-01.08.2023.

Як зазначено в преамбулі договору, такий укладено відповідно до вимог Податкового кодексу України, розпорядження Львівського міського голови від 22.01.2009 №08 та ухвал Львівської міської ради № 1676 від 26.07.2012, №1995 від 25.05.2017 та №3098 від 09.03.2023.

Відповідно до п. 2 Договору № 20968 від 23.08.2023 при наявності сплати орендної плати чи земельного податку за аналогічний період по цій земельній ділянці (що підтверджується відповідною довідкою виданою органом ДПС за місцезнаходженням земельної ділянки) сума сплати, передбачена в пункті 1, зменшується на суму сплати орендної плати чи земельного податку.

За твердженням позивача, договір про відшкодування втрат від недоотриманих коштів Львівською міською радою за фактичне землекористування це двостороння угода укладена між Львівською міською радою, як власника земельної ділянки комунальної власності та суб`єкта підприємницької діяльності, який користується земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, та відшкодовує згідно умов договору суму коштів за користування земельною ділянкою до моменту укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. 4 Договору № 20968 від 23.08.2023 договір діє до моменту сплати Землекористувачем суми, вказаної у пункті 1 або суми, зменшеної на підставі дії пункту 2 договору.

28.09.2023 відповідач звернувся до позивача листом 2-18213-2403 про розтермінування оплати коштів за спірним договором.

Крім цього, 20.12.2023 між позивачем та відповідачем укладено договір № 21075 про внесення змін до договору про відшкодування втрат від недоотриманих коштів Львівською міською радою за фактичне землекористування ТзОВ «Стортрейд» від 23.08.2023 року № 20968.

Відповідно до договору № 21075 від 20.12.2023 сторони погодили внести зміни до договору про відшкодування втрат від недоотриманих коштів Львівською міською радою за фактичне землекористування ТзОВ «Стортрейд» від 23.08.2023 року № 20968, а саме у пункті 1 слова «до 30 серпня 2023 року» замінити «до 30 грудня 2023 року»

За твердженням позивача умови договору від 23.08.2023 № 20968 про відшкодування втрат від недоотримання коштів Львівською міською радою за фактичне землекористування відповідач виконав частково в розмірі 20 000,00грн. Згідно з листом управління адміністрування місцевих та залучених фінансів від 20.02.2024 №4-2201-2218 залишок заборгованості складає 547 328,53 грн.

Також позивач повідомив, що відповідно до ухвали Львівської міської ради №4044 від 02.11.2023 «Про затвердження ТзОВ "Стортрейд" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду на вул. Т. Шевченка, 313-Г» затверджено ТзОВ "Стортрейд" проект землеустрою та надано земельну ділянки на вул. Т. Шевченка, 313-Г в оренду на 5 років.

Спір виник внаслідок порушення відповідачем взятих зобов`язань в повному обсязі. Відтак, позивач подав до Господарського суду Львівської області позов про стягнення з відповідача 547328,53 грн основного боргу.

Крім того, керуючись положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував за період з 01.01.2024 по 31.03.2024 - 6593,70грн інфляційних втрат та 4082,53грн 3% річних.

Відповідач заперечив проти позову з огляду на таке.

Відповідач здійснював фактичне користування земельною ділянкою за адресою: м.Львів, вул. Т.Шевченка, 313-г у зв`язку із набуттям права власності 02.10.2019 на незавершене будівництво, склад мастил 62% готовності, яке розташоване на зазначеній земельній ділянці. Відповідач як власник незавершеного будівництва не користувався всією площею спірної земельної ділянки, яка становить 0,4810 га, а лише користувався тією частиною, на якій розташоване вище вказане незавершене будівництво.

Як зазначає відповідач, спірна земельна ділянка, в період за який просить позивач стягнути грошові кошти за фактичне землекористування не була сформованою, як окремий об`єкт цивільних прав, та їй не було в цей період присвоєного кадастрового номера, що передбачено чинним законодавством для сформованої земельної ділянки, а відтак вимоги про стягнення грошових коштів за фактичне користування несформованою земельною ділянкою є безпідставними.

Ухвалою Львівської міської ради від 09.03.2023 № 3098 «Про надання ТзОВ «Стортрейд» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Т.Шевченка, 313-г» надано дозвіл ТзОВ «Стортрейд» на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. 313-г. Саме після прийняття зазначеної ухвали розпочався процес виготовлення земельно-технічної документації на вище вказану земельну ділянку, з метою її формування як окремого об`єкта цивільних прав, та присвоєння їй відповідного кадастрового номера.

Ухвалою Львівської міської ради від 02.11.2023 № 4044, затверджено ТзОВ «Стортрейд» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду на вул. Т.Шевченка, 313-г. При цьому, умовою для офіційного оформлення орендних відносин щодо спірної земельної ділянки була необхідність укладення договору про відшкодування втрат за фактичне землекористування.

На виконання ухвали Львівської міської ради від 09.03.2023 № 3098, 23.08.2023 між Львівською міською радою та ТзОВ «Стортрейд» укладено договір відшкодування втрат від недоотриманих коштів Львівською міською радою за фактичне землекористування № 20968. Відповідно до умов укладеного договору № 20968, ТзОВ «Стортрейд» зобов`язувалося сплатити Львівській міській раді грошові кошти в сумі 567 328, 53 грн за фактичне землекористування за період з 04.10.2019 01.08.2023 земельною ділянкою, площею 0,4810 га за адресою: м. Львів, вул. Т.Шевченка, 313-г.

За твердженням відповідача, незважаючи на факт укладення договору № 20968, яким до того ж фактично регулюються відносини, які виникли до його укладення, відносини між сторонами з приводу користування спірною земельною ділянкою в період з 04.10.2019 01.08.2023 без відповідного договору оренди є кондиційними, та такими, що врегульовані ст. 1212 ЦК України (такий висновок прямо випливає із судової практики Верховного Суду).

У своїх поясненнях відповідач покликається на правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі №913/169/18.

За вказаними висновками до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Також відповідач звернув увагу, що земельна ділянка є сформованою, якщо їй присвоєно кадастровий номер та здійснено її реєстрацію у Державному земельному кадастрі. Про необхідність застосування статті 79-1 Земельного кодексу України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові. У випадку відсутності сформованості спірної земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав вказане свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Крім того, відповідач зазначив, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, на підставі якого суд міг би визначити розмір орендної плати за користування земельною ділянкою по вулиці Шевченка, 313Г у м. Львові в період з 04.10.2019 01.08.2023, зокрема, доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати; технічної документації на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди; довідку із Державного земельного кадастру; витягу із Державного земельного кадастру, а також висновку судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір від 23.08.2023 № 20968 про відшкодування втрат від недоотримання коштів Львівською міською радою, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

У п.4 договору сторони погодили, що договір діє до моменту сплати землекористувачем суми, вказаної в п.1 або суми, зменшеної на підставі дії п. 2 цього договору.

20.12.2023 між позивачем та відповідачем укладено договір № 21075 про внесення змін до договору про відшкодування втрат від недоотриманих коштів Львівською міською радою за фактичне землекористування ТзОВ «Стортрейд» від 23.08.2023 № 20968. Відповідно до договору № 21075 від 20.12.2023 сторони погодили внести зміни до договору про відшкодування втрат від недоотриманих коштів Львівською міською радою за фактичне землекористування ТзОВ «Стортрейд» від 23.08.2023 року № 20968, а саме у пункті 1 слова «до 30 серпня 2023 року» замінити «до 30 грудня 2023 року».

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсними спірних договорів чи визнання неукладеними в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірних договорів.

Так, у статтях 6, 627 ЦК України встановлено один із загальних принципів цивільного законодавства - свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов`язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами. Свобода договору полягає передусім у вільному виявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.

За змістом статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У спірних правовідносинах сторони реалізуючи принцип свободи договору вільно, самостійно, на власний розсуд, тобто за волевиявленням обох сторін, уклали договір, погодивши, що відповідач компенсує позивачу плату за користування земельною ділянкою в порядку, визначеному договором, а шляхом укладення додаткової угоди N 1 до договору сторонами погоджено, що суми компенсації сплачуються з додаванням суми ПДВ. Крім цього сторони погодили, що позивач має право змінювати в односторонньому порядку розмір плати, у зв`язку зі зміною суми земельного податку.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Згідно з положенням ст. 142 Конституції України, державною гарантією місцевого самоврядування є участю держави у форматуванні дохідної частини його бюджетів та компенсація у необхідних випадках витрат місцевого самоврядування.

Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України (ст. 63 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»),

Згідно зі ст. ст. 10, 265 Податкового кодексу України, плата за землю є місцевим податком. Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України вона зараховується до бюджетів місцевого самоврядування, а отже бюджет Львівської міської ради недоотримав значну суму коштів, яку мав би отримати від передачі земельних ділянок в оренду Відповідачами.

Ненадходження коштів зі сплати орендної плати перешкоджає належному функціонуванню органу місцевого самоврядування, що порушує інтереси місцевого самоврядування. Місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб.

Повноваження на здійснення витрат місцевого бюджету мають відповідати обсягу надходжень місцевого бюджету.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України та п. 14.1.147. ст.14 Податкового кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Як встановлено судом, сторони не заперечили факт використання відповідачем (в період з 04.10.2019 до 01.08.2023) земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:11:007:0043, площею 0,4810 га за адресою: вул. Т.Шевченка, 313-г у м. Львові, яка належить Львівській міській територіальній громаді, для обслуговування на незавершеного будівництва (склад мастил).

Відповідно до матеріалів справи 15.02.2024 відповідач частково в сумі 20000,00грн сплатив відшкодування втрат від недоотримання коштів за фактичне землекористування спірною земельною ділянкою.

28.09.2023 відповідач звернувся до позивача листом 2-18213-2403 про розтермінування оплати коштів за спірним договором (копія долучена до матеріалів справи).

З огляду на зазначений лист, підписаний відповідачем, останнім визнано заборгованість перед позивачем згідно договору від 23.08.2023 № 20968, проте у заявах по суті та поясненнях у справі представником відповідача заперечуються позовні вимоги.

Щодо тверджень відповідача стосовно відсутності нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки, то такі твердження суд не бере до уваги, оскільки спір в цій справі стосується стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості, яка виникла на підставі договору від 23.08.2023 № 20968. Цей договір укладено сторонами за їх взаємною згодою, а отже, й суму втрат, які підлягають відшкодуванню, теж визначено у ньому та погоджено сторонами, а не позивачем одноособово, за взаємною згодою та на підставі вільного волевиявлення. При цьому слід зазначити, що суд не належить до встановлених ст.ст. 6 та 18 Закону України «Про оцінку земель» суб`єктів оціночної діяльності у сфері оцінки земель та не уповноважений проводити нормативну грошову оцінку земельних ділянок.

Під час розгляду цієї справи господарський суд враховує принципи "естопель" та "заборони суперечливої поведінки".

Доктрина "естопель" бере походження з англосаксонської системи права і базується на принципах добросовісності і послідовності. За своєю природою це прояв загального принципу недопустимості зловживання правом. Сторона, яка вчиняє дії або робить заяви у спорі, що суперечать тій позиції, яку вона займала раніше, не повинна отримати перевагу від своєї непослідовної поведінки.

Доктрина римського права "venire contra factum proprium" (принцип заборони суперечливої поведінки) базується на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці.

Суд зауважує, що поведінка відповідача (спочатку погодження умов та укладення спірного договору від 23.08.2023 № 20968, часткова сплата в розмірі 20000,00грн за вказаним договором; потім заперечення обов`язку сплати, оскільки спірна ділянка не була сформована як об`єкт цивільних прав) не відповідають принципу естопель і доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки). У судовій практиці принцип добросовісності охоплює естопель та заборону суперечливої поведінки (venire contra factum proprium). Естопель правовий принцип, згідно з яким сторона позбавляється права без розгляду питання по суті висувати певні заперечення або заяви, які явно розходяться з її початковим поведінкою. Принцип заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium) базується на правилі, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Принцип «естопель», зокрема, застосовано в практиці Європейського суду з прав людини («Хохліч проти України», заява № 41707/98; «Рефаг парті зі (Партія добробуту) Туреччини та інші проти Туреччини», заяви №№ 41340/98, 41342/98, 41344/98), він підлягає застосуванню і українськими судами.

Беручи до уваги, що строк виконання обов`язку сплати за спірним договором є таким, що настав, а відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, то за таких підстав позовні вимоги про стягнення 547328,53грн основного боргу є підставними та підлягають задоволенню.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок позовних вимог, підстави та правильність нарахування суми 3% річних та інфляційних втрат, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що вимоги про стягнення 6593,70грн інфляційних втрат та 4082,53грн 3% річних за період з 01.01.2024 по 31.03.2024 підлягають до задоволення.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Судовий збір слід стягнути з відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Стортрейд (79040, м.Львів, вул.Генерала Курмановича, 9, ідентифікаційний код 42320700) на користь Львівської міської ради (79006, м.Львів, пл.Ринок, 1, ідентифікаційний код 04055896) 547328,53грн основного боргу, 6593,70грн інфляційних втрат, 4082,53грн 3% річних та 8370,06 грн судового збору.

3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 17.09.2024.

СуддяДілай У.І.