Рішення
від 12.09.2024 по справі 920/718/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.09.2024м. СумиСправа № 920/718/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали справи № 920/718/24 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «БУД СТАНДАРТ 2016» (код за ЄДРПОУ 40991440; вул. Промислова, буд. 3Г, м. Київ, 01013),

до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «РЗС МАШ БУД» (код за ЄДРПОУ 34451715; вул. Гостиннодвірська, буд. 37-Л, м. Ромни, Сумська обл., 42000),

про стягнення 346519,63 грн

установив:

19.06.2024 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 81436,65 грн (вісімдесят одна тисяча чотириста тридцять шість грн 65 коп.) в тому числі ПДВ заборгованості за поставлений товар; 252453,62 грн (двісті п`ятдесят дві тисячі чотириста п`ятдесят три грн 62 коп.) пені, 12215,50 грн (дванадцять тисяч двісті п`ятнадцять грн 50 коп.) штрафу 15% за прострочену заборгованість, 413,86 грн (чотириста тринадцять грн 86 коп.) 3% річних, а також 5197,79 грн (п`ять тисяч сто дев`яносто сім грн 79 коп.) судового збору.

24.06.2024 за електронним запитом суду сформований витяг з ЄДРПОУ, за яким відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «РЗС МАШ БУД», зареєстрований як юридична особа з місцезнаходженням: вул. Гостиннодвірська, буд. 37-Л, м. Ромни, Сумська обл., 42000.

Ухвалою від 21.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/718/24; постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; установлено сторонам строки для надання заяв по суті справи.

Відповідно до інформації з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» та із системи «Електронний суд» позивач та відповідач мають зареєстровані електронні кабінети в системі «Електронний суд».

На виконання абз. 1 ч. 7 ст. 6 ГПК України копія ухвали від 21.06.2024 про відкриття провадження у справі №920/718/24 надіслана сторонам відповідно до вимог ч.ч. 6-7 ст. 6 ГПК України до їх електронних кабінетів.

Згідно з довідками про доставку електронного листа копія ухвали про відкриття провадження у справі доставлена до електронного кабінету позивача та відповідача 21.06.2024, 14:57, а також до електронної скриньки відповідача 25.06.2024.

07.08.2024 відповідач надіслав відзив (вх №3570,4487/20), в якому просить поновити строк для подання відзиву; відмовити в задоволенні позову; судові витрати покласти на позивача.

14.08.2024 позивач надіслав додаткові пояснення у справі (вх №2438), в яких позивач просить залишити без задоволення прохання відповідача про поновлення пропущеного строку на подання відзиву на позов, викладене у відзиві та залишити без розгляду відзив на позовну заяву, оскільки відзив був поданий до суду поза межами встановленого строку.

Розглянувши клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву, викладене в п. 1 прохальної частини відзиву на позов, керуючись статтями 42, 46, 119 ГПК України, суд задовольняє зазначене клопотання, поновлює відповідачу строк на подання відзиву та приймає до розгляду відзив (вх №4487/24 від 07.08.2024), долучивши зазначений документ до матеріалів справи.

Беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.

10.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Буд Стандарт 2016» (далі постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЗС МАШ БУД» (далі покупець, відповідач) укладено договір поставки №622/24-167 (далі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується передати у встановлений у даному договорі термін у власність покупця товар, а покупець зобов`язується оплатити вартість товару та прийняти його відповідно до умов Договору.

Пунктом 1.2 договору визначено, що загальна кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що поставляється за цим договором, визначається у рахунках-фактурах постачальника або в інших додатках до договору та/або у видаткових накладних постачальника.

Згідно з п. 1.3 договору якість товару повинна відповідати діючим ДСТУ, ДСТ і ТУ, які вказані у відповідних сертифікатах якості товару, які надаються постачальником при поставці товару.

Відповідно до п. 3.1 договору ціна за одиницю товару та загальна вартість партії, умови та строк оплати зазначаються на кожну окрему партію товару в рахунках-фактурах постачальника або в інших додатках до договору та/або у видаткових накладних постачальника.

Пункт 3.4 договору визначає, що оплата вартості товару здійснюється шляхом оплати 30% попередньої оплати та залишок грошового зобов`язання в розмірі 70% протягом 7 (семи) календарних днів з дати поставки товару покупцю. Підписання покупцем видаткової накладної, та інших супровідних документів здійснюється по факту поставки товару покупцю до його відвантаження. Покупець повинен повідомити постачальника про здійснення платежу у день перерахування грошових коштів. Зобов`язання покупця щодо оплати вважаються виконаними з дати надходження коштів на поточний рахунок постачальника.

При передачі товару постачальник передає покупцеві по одному примірнику наступних документів: видаткова накладна;акт прийомки-передачі (за вимогою покупця), копія сертифікату якості (за вимогою покупця) (пункти 4.8 4.11 договору).

За пунктом 5.1.1 договору постачальник зобов`язаний забезпечити передачу товару у строки, встановлені цим договором, якість, кількість та асортимент якого відповідає умовам, встановленим цим договором, а пунктом 5.3.3 договору визначено, що покупець зобов`язаний здійснити оплату за поставлений товар на умовах та у строки, визначені цим договором.

Відповідно до п. 6.1 договору сторона, яка порушила господарське зобов`язання, визначене цим договором та/або чинним законодавством України, зобов`язана відшкодувати завдані цим збитки стороні, чиї права або законні інтереси якої порушено.

Згідно з п. 6.5 договору за порушення строків оплати товару, на умовах відстрочення, постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі п`яти відсотків від суми простроченого платежу за кожен день прострочки за весь період прострочення. При простроченні оплати понад сім банківських днів, покупець додатково, крім пені, сплачує штраф у розмірі п`ятнадцяти відсотків від суми простроченої заборгованості. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання грошових зобов`язань. Сплата пені не звільняє покупця від виконання зобов`язань з оплати.

Договір вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2024 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. У випадку якщо жодна з сторін не заявить про намір розірвати даний договір за 10 календарних днів до закінчення строку його дії, він вважається пролонгованим на наступний календарний рік, на тих же умовах (п. 10.1 та п. 10.2 договору).

Відповідно до п. 10.4 договору одностороння відмова від виконання зобов`язань за договором не допускається.

09.04.2024 ТОВ «БУД СТАНДАРТ 2016» надіслало ТОВ «РЗС МАШ БУД» рахунок-фактуру №Ч-00001256 на оплату товару на загальну суму 185136,65 грн (разом із ПДВ). Зазначеним рахунком-фактури визначено наступний перелік товару: швелер 12У 90 м., швелер 8У 60 м., швелер 6,5У 60 м., кутник 63х63х5 42 м., кутник 40х40х4 -120 м., кутник 32х32х3 120 м., лист 4х1250х2500 12 шт., лист 6х1500х3000 1 шт., труба 76х3,5 ел.зв. 8 шт.

11.05.2024 відповідно до платіжної інструкції №87 відповідач за рахунком-фактурою від 09.04.2024 №Ч-00001256 сплатив позивачу 53700,00 грн., що становить 29% вартості товару.

19.04.2024 постачальник поставив покупцю товар в повному обсязі, відповідно до умов та строку, зазначеного в договорі та рахунку-фактури № Ч-00001256 від 09.04.2024. Зазначений факт поставки позивачем товару відповідачу та, відповідно, факт приймання-передачі товару покупцем підтверджується видатковою накладною №Ч-00000258 від 19.04.2024 на суму 185136,65 грн. (разом з ПДВ).

Претензій до кількості, асортименту та якості товару під час передачі товару та підписання видаткової накладної № Ч-00000258 від 19.04.2024 відповідачем не заявлені та в матеріалах справи відсутні.

У позові позивач зазначає, що під час здійснення постачання товару за договором, сторони між собою спілкувались засобами електронного зв`язку та месседжером «Viber», в питанні погодження виду товару, що замовляв відповідач, та в питанні надання копій сертифікатів якості на отриманий товар, а саме за номером телефону представника відповідача ОСОБА_1 за номером Viber НОМЕР_1 . Тобто між представниками сторін договору, було погоджено, загальноприйнятий порядок передачі оригіналів документів, а саме, що: засвідчений печаткою постачальника Сертифікат якості №40475 від 01.02.2024 на швелер 8У; засвідчений печаткою постачальника Сертифікат якості №40821 від 29.02.2024 на швелер 12У; засвідчений печаткою постачальника Сертифікат якості №40822 від 02.03.2024 на швелер 6,5У; засвідчений печаткою Постачальника Сертифікат якості №125485 на кутник 32х32х3, кутник 40х40х4, кутник 63х63х5; засвідчений печаткою постачальника Сертифікат якості №507397 від 15.02.2024 на лист 4х1250х2500; засвідчений печаткою постачальника Сертифікат якості №81086 від 22.03.2024 на лист 6х1500х3000; засвідчений печаткою постачальника Сертифікат якості №1-675 на трубу 76х3,5 ел.зв.; засвідчений печаткою постачальника Сертифікат якості №8002610076 на метал; підписана та пропечатана постачальником видаткова накладна на товар; оригінал Договору №622/24-167 від 10 квітня 2024 року, підписаного та пропечатаного печаткою постачальника (в 1 прим. для відповідача); оригінал рахунку-фактури №Ч-00001256 від 09.04.2024 (в 1 прим.) - оригінал товарно-транспортної накладної №БС2016-0000258 від 19.04.2024 (у кількості 2 прим.) будуть надіслані постачальником на відділення «Нової пошти» №1 м. Ромни, вул. Полтавська 41, на ім`я ОСОБА_2 , яка є директором ТОВ «РЗС МАШ БУД». 22.04.2024 року позивач за допомогою ТОВ «Нова пошта» здійснив відправку зазначені вище оригінали документів за договором, в тому числі і засвідчені копії Сертифікатів якості на товар, що підтверджується Експрес-накладною №59001139877070. Відповідно до даних доставки ТОВ «Нова пошта», зазначених в Експре-накладній №59001139877070, відповідач в особі « ОСОБА_2 » 24.04.2024 отримав вказані вище документи, передбачені договором.

30.04.2024 згідно з платіжною інструкцією №121 відповідач за рахунком-фактурою від 09.04.2024 №Ч-00001256 сплатив позивачу 50000,00 грн.

09.05.2024 позивач надав відповідачу претензію №09-05/24-1, в якій зауважив, у строк, визначений п. 3.4 договору відповідач не сплатив позивачу вартість поставленого відповідачу 19.04.2024 за накладною №Ч-00000258 товару за виставленим рахунком-фактурою від 09.04.2024 №Ч-00001256. У претензії позивач зазначив, що претензій до кількості, асортименту та якості товару покупець не надав. З огляду на зазначене позивач у строк до 13.05.2024 вимагав сплатити 81436,65 грн вартості поставленого товару, а також 52933,82 грн пені та 12215,50 грн штрафу, нарахованих відповідно до п. 6.5 договору. Відповідно до доказів наданих до позову, зазначену претензію відповідач отримав 15.05.2024.

10.05.2024 відповідач надіслав позивачу лист №93, в якому зауважив, що за відсутності сертифікатів якості на отриманий нами товар та порушення позивачем пункту 1.3 договору відповідач був змушений купити такий самий металопрокат у іншого контрагента, який надав всі необхідні сертифікати якості на поставлену продукцію. З огляду на зазначене, відповідач просив позивача повернути кошти та забрати товар в якому зараз немає потреби.

Враховуючи, що вимоги позивача, викладені в претензії № 09-05/24-1 від 09.05.2024, не було виконано відповідачем, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 ЦК України).

За змістом ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).

За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджена вартість поставленої позивачем відповідачу продукції за договором в розмірі 185136,65 грн (в т.ч. ПДВ), часткова сплата відповідачем вартості зазначеної продукції на момент звернення з даним позовом в розмірі 107700,00 грн, та борг відповідача в розмірі 81436,65 грн.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача, викладені у відзиві щодо неотримання від позивача сертифікатів якості на поставлений товар, оскільки у період з 19.04.2024 (дата поставки) по 10.05.2024 року (дата листа відповідача №93 з вимогою про повернення позивачем коштів) жодних доказів, що на вимогу відповідача, як це визначено пунктом 4.11 договору, позивач не надав відповідачу сертифікати якості, відповідач до матеріалів справи не надав. Після поставки позивачем відповідачу товару, 30.04.2024 відповідач перерахував позивачу додатково 50000,00 грн вартості поставленого товару за рахунком-фактурою від 09.04.2024 №00001256. Таким чином, заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи та відповідачем не доведена відсутність у нього обов`язку щодо сплати позивачу за спірним договором 81436,65 грн вартості поставленого товару.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 81436,65 грн вартості поставленого товару за договором є законними та обґрунтованими.

Щодо нарахування пені та штрафу суд зазначає наступне.

Відповідно до розрахунку, здійсненого позивачем та доданого до позову, позивач просить стягнути з відповідача 252453,62 грн пені за період з 12.04.2024 до 12.06.2024 та 12215,50 грн 15% штрафу.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 1 та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22 листопада 1996 року №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом встановлено факт неналежного виконання умов договору в частині несплати вартості поставленого товару в сумі 81436,65 грн, що є порушенням зі сторони відповідача п. 3.4 договору.

Згідно з п. 6.5 договору за порушення строків оплати товару, на умовах відстрочення, постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі п`яти відсотків від суми простроченого платежу за кожен день прострочки за весь період прострочення. При простроченні оплати понад сім банківських днів, покупець додатково, крім пені, сплачує штраф у розмірі п`ятнадцяти відсотків від суми простроченої заборгованості. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання грошових зобов`язань. Сплата пені не звільняє покупця від виконання зобов`язань з оплати.

Суд, перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку, не погоджується із визначеним позивачем періодом, оскільки поставка товару відповідно до видаткової накладної №Ч-0000258 від 19.04.2024 відбулась 19 квітня 2024 року, строк виконання зобов`язання з оплати залишку грошового зобов`язання в розмірі 131436,65 грн (70%) поставленого товару за пунктом 3.4 договору закінчився 26.04.2024. Таким чином, саме з 27.06.2024 відповідач вважається таким, що порушив зобов`язання за договором та правомірним періодом для нарахування пені, в межах періоду визначеного позивачем, суд вважає період з 27.04.2024 по 12.06.2024.

За допомогою «Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» на офіційному вебсайті «Платформа: Ліга Закон» за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем умов договору щодо своєчасної і повної оплати вартості поставленого товару, положення ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22 листопада 1996 року №543/96-ВР судом здійснено розрахунок пені.

Відповідно до здійсненого розрахунку розмір пені за період з 27.04.2024 по 12.06.2024 склав 2823,58 грн.

Суд, перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку штрафу, що складає 15% від вартості несплаченого товару (п. 6.5 договору) за неналежне виконання відповідачем умов договору щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару, погоджується, що штраф нараховано вірно та правомірно.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення 2823,58 грн пені за період з 27.04.2024 по 12.06.2024 та 12215,50 грн 15% штрафу визнаються законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В частині стягнення 249630,04 грн пені суд відмовляє за необґрунтованістю.

Разом з тим, суд зауважує, що частиною 1 статті 233 ГК України передбачено право суду зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналогічне положення міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Таким чином, розмір штрафних санкцій (неустойки: штрафу та/або пені) може бути зменшений за рішенням господарського суду. При цьому, статті 551 ЦК України, 233 ГК України та положення ГПК України не містять норм, які б ставили можливість суду використати право на зменшення заявлених до стягнення з боржника штрафних санкцій в залежність від наявності відповідного клопотання з цього приводу сторони у справі. Тобто суд може реалізувати своє право та прийняти рішення про зменшення розміру неустойки за власною ініціативою.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.11.2020 у справі № 927/184/13-г.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Загальновідомим та нормативно врегульованим є питання щодо існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на час розгляду справи не скасований.

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс - мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 року відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для об`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов`язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Суд приймає до уваги те, що зменшення розміру неустойки є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

З огляду на викладене, а також встановлені у цій справі обставини, оскільки зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши матеріали справи, враховуючи співмірність негативних наслідків для відповідача з інтересом позивача, зменшує розмір неустойки, а саме: штрафу - з 12215,50 грн до 1000,00 грн.

Щодо стягнення 3% річних суд зазначає наступне.

Відповідно до розрахунку, позивачам заявлено до стягнення з відповідача 413,86 грн 3% річних за період з 12.04.2024 по 12.06.2024.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку 3% річних, враховуючи, що саме з 27.04.2024 позивач є таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, за допомогою «Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» на офіційному вебсайті «Платформа: Ліга Закон» за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем умов договору щодо своєчасної і повної оплати вартості поставленого товару, здійснив розрахунок 3% річних за період з 27.04.2024 по 12.06.2024, в межах заявленого відповідачем періоду, з огляду на що розмір 3% річних склав 313,73 грн.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 313,73 грн 3% річних за період з 27.04.2024 по 12.06.2024 суд визнає правомірними обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню. В частині стягнення 100,13 грн 3% річних суд відмовляє за необґрунтованістю.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до матеріалів справи позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову щодо стягнення з відповідача 81436,65 грн основного боргу, 313,73 грн 3% річних за період з 27.04.2024 по 12.06.2024, 2823,58 грн пені за період з 27.04.2024 по 12.06.2024 та 12215,50 грн 15% штрафу. Водночас, з урахуванням наведених вище обставин зі зменшення неустойки, суд задовольняє позовні вимоги в межах стягнення 81436,65 грн основного боргу, 313,73 грн 3% річних, 1000,00 грн штрафу, 2823,58 грн пені. В іншому суд відмовляє.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача судовий збір в розмірі 5197,79 грн, що сплачений за платіжною інструкцією від 12.06.2024 №3201.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, враховуючи розмір правомірно заявлених позовних вимог, позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 3028,00 грн судового збору, що складає мінімальну ставку судового збору за звернення до суду з позовними вимогами майнового характеру, відповідно до Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЗС МАШ БУД» (код за ЄДРПОУ 34451715; вул. Гостиннодвірська, буд. 37-Л, м. Ромни, Сумська обл., 42000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД СТАНДАРТ 2016» (код за ЄДРПОУ 40991440; вул. Промислова, буд. 3Г, м. Київ, 01013) 81436,65 грн (вісімдесят одна тисяча чотириста тридцять шість грн 65 коп.) в тому числі ПДВ, заборгованості за поставлений товар; 313,73 грн (триста тринадцять грн 73 коп.) 3% річних, 1000,00 грн (одна тисяча грн 00 коп.) штрафу, 2823,58 грн (дві тисячі вісімсот двадцять три грн 58 коп.) пені, а також 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп.) судового збору.

3.В іншому відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано 18.09.2024.

СуддяВ.Л. Котельницька

СудГосподарський суд Сумської області
Дата ухвалення рішення12.09.2024
Оприлюднено19.09.2024
Номер документу121688235
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг

Судовий реєстр по справі —920/718/24

Рішення від 12.09.2024

Господарське

Господарський суд Сумської області

Котельницька Вікторія Леонідівна

Ухвала від 21.06.2024

Господарське

Господарський суд Сумської області

Котельницька Вікторія Леонідівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні