Рішення

від 12.09.2024 по справі 922/1881/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2024м. ХарківСправа № 922/1881/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Христенко І.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестпроект" (61013, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 146, оф. 39); до Відділу освіти Куп`янської міської ради Харківської області (63700, Харківська область, м. Куп`янськ, вул. Студентська, буд. 2), про стягнення коштів у розмірі 422 109, 76 грнза участю представників:

не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестпроект", м. Харків, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Відділу освіти Куп`янської міської ради Харківської області, м. Куп`янськ, про стягнення заборгованості за договором №10 від 11.01.2022 про закупівлю електричної енергії, в розмірі 422 109, 76 грн, яка складається з суми основного боргу в розмірі 385 334, 93 грн, 3% річних в сумі 14 746, 31 грн, суми інфляційного збільшення в розмірі 22 028, 52 грн. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1881/24. Розгляд справи № 922/1881/24 призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін.

12.06.2024 відповідачем надано до суду відзив на позов (вх. № 15289), в якому визнав пред`явлену до стягнення суму основної заборгованості та просив суд відмовити у задоволені позовних вимог в частині стягнення 14 746, 31 грн - 3 % річних та 22 028, 52 грн - суми інфляційного збільшення.

18.06.2024 позивачем надано до суду відповідь на відзив на позов (вх. № 15831), в якій вважає, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу та позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг). Зазначає, що з огляду на прострочення відповідачем строків оплати вартості товару позивач просить стягнути 3 % річних та втрати від інфляції згідно поданих розрахунків, в повному обсязі.

Ухвалою від 24.06.2024 суд перейшов до розгляду справи № 922/1881/23 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та призначив підготовче засідання на 27.06.2024 об 11:30 год.

27.06.2024 судом продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 24 вересня 2024 року. Підготовче засідання відкладено на 11 вересня 2024 року о 13:45 год.

Ухвалою господарського суду від 11.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 12 вересня 2024 року о 12:00 год.

У судове засідання 12.09.2024 представник позивача не з`явився, в матеріалах справи наявне клопотання останнього про розгляд даного спору за відсутності його представника (вх. № 16667).

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи положення ст. 13,74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 12.09.2024, відповідно до ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестпроект» (постачальник, позивач) та Відділом освіти Куп`янської міської ради Харківської області (споживач, відповідач) укладено договір № 10 від 11.01.2022 про закупівлю електричної енергії (договір), за умовами якого постачальник постачає електричну енергію згідно ДК 021:2015: 09310000-5 Електрична енергія споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 1.3. договору, обсяг постачання електричної енергії на період з 11.01.2022 до 31 грудня 2022 року (включно) викладено у додатку 1 до договору. Обсяги закупівлі електричної енергії можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків споживача.

Обсяг поставки електричної енергії згідно додатку 1 до договору становить 728 357 кВт*год.

Відповідно до заяви приєднання до договору, початок постачання електричної енергії починається з 11.01.2022.

Пунктом п. 3.1. договору встановлено, що постачальник зобов`язується забезпечити безперебійне надання послуг з постачання електричної енергії споживачу та здійснювати своєчасну закупівлю електричної енергії в обсягах, що за належних умов забезпечать задоволення попиту на споживання електричної енергії споживачем.

Загальна сума цього договору без ПДВ становить 2 833 331,67 грн, крім того ПДВ 566 666, 33 грн, всього з ПДВ 3 399 998, 00 грн (п.4.1 договору).

Згідно з п. 4.8. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

По закінченні розрахункового періоду постачальник зобов`язаний надати для підписання споживачу акт приймання-передачі електричної енергії. Споживач зобов`язаний розглянути та підписати акт у строк, що не перевищує 10 робочих днів або надати вмотивовану відмову від підписання акту, у цей же строк (п. 4.9. договору).

Відповідно до п. 4.10. договору, споживач зобов`язаний сплатити вартість поставленої (спожитої) електричної енергії, на підставі акту та виставленого постачальником рахунку на оплату, у строк 7 (сім) робочих днів з моменту підписання акту приймання - передачі електричної енергії, але в будь якому випадку не пізніше 20 календарних днів після закінчення розрахункового періоду.

В комерційній пропозиції (додаток 3 до договору) сторони узгодили, зокрема: ціну (тариф) електричної енергії, спосіб оплати, термін надання рахунку (акту приймання - передачі) за спожиту електричну енергію та строк його оплати; розмір пені за порушення строку оплати або штраф; термін дії договору та умови пролонгації, а саме:

Ціна (тариф) електричної енергії: 3,89003149 грн без ПДВ, ПДВ - 0, 778006298 грн, разом з ПДВ 4, 668037788 грн. До загальної вартості цього договору включено витрати на послуги з передачі та розподілу електричної енергії за регульованими тарифами. На дату підписання договору регульований тариф на передачу електричної енергії, затверджений у встановленому порядку, становить 0, 29393 грн; регульований тариф на розподіл електричної енергії, затверджений у встановленому порядку, становить 0, 81672 грн. Загальний обсяг постачання електричної енергії:728 357 кВт*год. (п.1 комерційній пропозиції).

Спосіб оплати: післяплата фактичного споживання електроенергії (п. 2 комерційній пропозиції).

Рахунок (акт приймання передачі) за спожиту електричну енергію надається споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок (акт приймання - передачі) за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем.

Рахунки (акти приймання передачі) на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків (актів прийому передачі) постачальник направляє рахунки (акти приймання - передачі) споживачу поштовим зв`язком. У такому випадку рахунки (акти приймання передачі) вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення. (п. 3 комерційній пропозиції).

Договір укладається по 31.12.2022 (включно), але в будь-якому разу до повного виконання сторонами гарантійних зобов`язань за договором.

Відповідно до п. 5.2. договору споживач зобов`язаний: забезпечити своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору; відшкодовувати постачальнику збитки, понесені ним у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням споживачем своїх зобов`язань перед постачальником, що покладені на нього чинним законодавством та/або цим договором.

Протягом дії договору, у зв`язку із зміною тарифів на передачу та розподіл електричної енергії сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 28.01.2022, якою визначено обсяг постачання на 2022 рік в розмірі 700 490 кВт*год., за ціною 1 кВт*год. 4,854001788, в т.ч. ПДВ-0,809000298 грн, що включає в себе тариф на передачу електричної енергії в розмірі 0, 34564 грн, тариф на розподіл електричної енергії - 0, 91998 грн, на суму 3 399 993, 75 грн з ПДВ.

В порядку виконання умов договору постачальником протягом березня 2022 року було відпущено споживачу електроенергії на суму 385 334, 93 грн, в т.ч. ПДВ, що склало за обсягом 79 385 кВт*год. Фактичний обсяг споживання електричної енергії за березень 2022 року в розмірі 79 385 кВт*год. підтверджується звітом оператора системи розподілу АТ "Хапківобленерго" за березень 2022 року та актом приймання-передачі № 42/03.

ТОВ «Енергоінвестпроект» направлено споживачу акт приймання передачі електричної енергії № 42/03 та рахунок фактури №СФ-0000243 від 08.04.2022, для сплати за спожиту електричну енергію у березні 2022 у розмірі 79 385 кВт*год. на суму 385 334, 93 грн, в т.ч. ПДВ. Дані документи направлено Відділу освіти Куп`янської міської ради Харківської області buh.mkupyansk@dniokh.gov.ua та отримані споживачем.

Зазначена заборгованість відповідачем вчасно сплачена не була, у зв`язку з чим, листом від 12.06.2023 вих. № 180 ТОВ «Енергоінвестпроект» повідомив відповідача про наявність заборгованості за договором в розмірі 385 334, 93 грн та необхідність здійснення оплати за спожиту електроенергію в березні 2022 року.

Натомість, заборгованість за спожиту електричну енергію у березні 2022 року за договором в розмірі 385 334, 93 грн, залишається несплаченою відповідачем.

Враховуючи викладені обставини, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з даним позовом, в якому, враховуючи несплачену заборгованість за договором № 10 від 11.01.2022 про закупівлю електричної енергії в розмірі 385 334, 93 грн, просить суд стягнути на свою користь суму основного боргу в розмірі 385 334, 93 грн, 3% річних в сумі 14 746, 31 грн, суму інфляційного збільшення в розмірі 22 028, 52 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

П. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 525, ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 4 ЗУ "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, серед іншого, договір про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачання електричної енергії споживачам здійснюється на підставі договору постачання електричної енергії споживачу, що укладається між електропостачальником та споживачем.

Згідно з ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у встановлений строк.

Фактичний обсяг споживання відповідачем електричної енергії за березень 2022 року в розмірі 79 385 кВт*год. підтверджується звітом оператора системи розподілу АТ "Харківобленерго" за березень 2022 року та актом приймання-передачі № 42/03. Заборгованість за спожиту у березні електроенергії на суму 385 334, 93 грн, в т.ч. ПДВ, обсягом 79 385 кВт*год., не заперечується відповідачем. Доказів сплати суми заборгованості за спожиту у березні 2022 року електроенергію в сумі 385 334, 93 грн в добровільному порядку, матеріали справи не містять.

Отже, враховуючи, що сума заборгованості за договором договором № 10 від 11.01.2022 про закупівлю електричної енергії в розмірі 385 334, 93 грн, підтверджена матеріалами справи та не заперечується відповідачем, позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестпроект" в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення 3% річних в сумі 14 746, 31 грн та суми інфляційного збільшення у розмір 22 028, 52 грн, суд виходить з наступного.

Водночас формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови ВСУ від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-38цс11). Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями (постанова ВСУ від 17 жовтня 2011 р. у справі 6-42цс1 1).

Як передбачено нормами Закону України Про індексацію грошових доходів населення від 3 липня 1991 року № 1282-XII та Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення (ст. 1). Індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях (ст. 3 Закону). Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні. Індекс інфляції застосовується для індексації грошових доходів населення, для розрахунку компенсації втрати частини грошових доходів, які виплачується у разі затримки їх виплати більше, ніж на один місяць, для переоцінки об`єктів основних засобів, для індексації збитків від крадіжок, недостачі, псування (втрати) матеріальних цінностей, індексації нормативної грошової оцінки землі, індексації величини орендної плати за землю і ще в деяких інших випадках.

Позивачем не надано до матеріалів справи доказів обчислення індексу інфляції центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики та публікації в офіційних періодичних виданнях останнього.

Вищий господарський суд України інформаційним листом 17.07.2012 № 01-06/928/2012 Про практику застосування вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права визначив щодо частини другої статті 625 ЦК України у розгляді справ зі спорів, пов`язаних з визначенням суми боргу з урахуванням індексу інфляції.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р].

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

В силу приписів ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). При цьому чинне законодавство не пов`язує припинення грошового зобов`язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення (див. постанови Верховного Суду України від 04.07.2011 № 13/210/10 та від 12.09.2011 № 6/433-42/183 і постанову Вищого господарського суду України від 16.03.2011 № 11/109).

Виходячи з переліку зазначених норм та норм встановлених у ст. 73, 74, 76, 77 та 86 ГПК України, суд вважає за доцільне зазначити, що зазначена позивачем сума індексу інфляції у позові не має жодного обґрунтування та посилання, що прострочення грошового зобов`язання від відповідача, виступає способом захисту майнового права у вигляді відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора саме від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та на підставі чого позивачем (кредитором) повинно бути отримано компенсацію (плату) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Тому суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача суми інфляційного збільшення у розмірі 22 028, 52 грн, як такої, що спричинила позивачеві матеріальні втрати (збитки) саме від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів. А отже, позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги відповідача про зменшення розміру 3% річних з посиланням на відповідну практику Верховного Суду, господарський суд зазначає наступне.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд, за змістом положень п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1, 2 ст. 509, ст. 611, ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17 тощо).

При цьому, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

Отже, визначене частиною другою статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг). Відповідні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 20.02.2023 у справі № 910/15411/21, від 11.07.2023 у справі 910/15410/21 тощо.

Разом з тим, слід зазначити, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про можливість зменшення виключно суми відсотків річних і лише із однієї підстави.

А саме, у справі № 902/417/18 встановлено, що сторони в договорі змінили розмір процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її у розмірі 40 % річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96 % річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев`яноста календарних днів до дня повної оплати, тому Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18 дійшла висновку про те, що фактично визначені договором 96 % річних є саме способом отримання кредитором доходу, а тому з метою запобігання такому безпідставному збагаченню розмір належної до стягнення з відповідача у зазначеній справі суми відсотків річних було обмежено. Отже, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що сума неустойки, штрафу і процентів річних у справі № 902/417/18 перевищують майже в два рази суму прострочення та очевидно є неспівмірними, оскільки наслідки невиконання боржником зобов`язань вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання. За таких обставин, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 дійшла висновку щодо обмеження розміру санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовила у стягненні процентів річних саме з цих підстав.

Натомість у даній справі № 922/1881/24 позивач заявив до стягнення відсотки не у збільшеному сторонами в договорі розмірі (як у справі № 902/417/18), а у розмірі 3 %, який передбачено законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України), тобто в даному випадку не вбачається очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних.

Отже, в ході розгляду даного спору судом не встановлено обставин, які могли б бути підставою для зменшення суми відсотків річних згідно з висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18. Тобто обставини обох справ не є подібними.

Аналогічні висновки викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 03.08.2023 у cправі № 922/567/22, в якій Верховний Суд зазначив, що Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18 здійснила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме: з огляду на встановлення в укладеному між сторонами зазначеної справи договорі процентної ставки річних на рівні 40 % та 96 % і її явної невідповідності принципу справедливості, натомість у справі № 922/567/22 позивач заявив до стягнення з відповідача відсотки річних у розмірі, передбаченому законом, а саме: частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України - 3 (три) відсотки; суди попередніх інстанцій у справі № 922/567/22 не встановили відповідних до справи № 902/417/18 обставин очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних (40 % і 96 % річних), тому Верховний Суд вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для зменшення заявленого у цій справі № 922/567/22 розміру трьох відсотків річних з урахуванням критеріїв розумності, справедливості та пропорційності, оскільки обставини очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних у цій справі відсутні, розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (три відсотки), отже, справа № 902/417/18 не є подібною до справи №922/567/22, оскільки в зазначених справах суди при зменшенні розміру відсотків річних виходили з різних фактичних обставин, тому суди попередніх інстанцій помилково зменшили розмір заявлених до стягнення у цій справі трьох відсотків річних.

Таким чином, у господарського суду відсутні підстави для зменшення розміру заявленої до стягнення суми 3 % річних у розмірі 14 746, 31 грн. Враховуючи правомірність та обґрунтованість наданого позивачем розрахунку 3 % річних, а також ненадання відповідачем контррозрахунку відсотків річних, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестпроект" підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов частково, у відповідності ст.129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 20, 46, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241, 256 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити частково.

Стягнути з Відділу освіти Куп`янської міської ради Харківської області (63700, Харківська обл., м. Куп`янськ, вул. Студентська, 2, код ЄДРПОУ 02146239) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестпроект» (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 146, оф. 39, код ЄДРПОУ 34633789) заборгованість за спожиту електричну енергію у березні 2022 року за договором № 10 від 11.01.2022 в розмірі 385 334, 93 грн, 3 % річних в сумі 14 746,31 грн та судовий збір у розмірі 4 800, 98 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестпроект» (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 146, оф. 39, код ЄДРПОУ 34633789);

Відповідач - Відділ освіти Куп`янської міської ради Харківської області (63700, Харківська обл., м. Куп`янськ, вул. Студентська, 2, код ЄДРПОУ 02146239).

Повне рішення складено 17.09.2024.

СуддяР.М. Аюпова

справа № 922/1881/24