Рішення

від 28.08.2024 по справі 924/496/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" серпня 2024 р. Справа № 924/496/24

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В. за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С., розглянувши справу

за позовом Керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Городоцької міської ради, м. Городок

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут", м. Хмельницький

Комунального некомерційного підприємства "Городоцька міська багатопрофільна лікарня" Городоцької міської ради Хмельницької області, м. Городок

про визнання недійсною додаткових угод та актів приймання-передачі, стягнення 232 069,83 грн.

За участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідач 1 - Несторук О.С.

відповідач 2 - не з`явився

від прокуратури - Лісовий О.І. - згідно посвідчення

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 28.08.2024р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

21.05.2024р. на адресу суду надійшла позовна заява Керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Городоцької міської ради, м. Городок до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут", м. Хмельницький та Комунального некомерційного підприємства "Городоцька міська багатопрофільна лікарня" Городоцької міської ради Хмельницької області, м. Городок, згідно якої просить суд:

- визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 25.01.2021р. до договору № 20400082 від 15.01.2021р., укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (код ЄДРПОУ: 42035266) та комунальним некомерційним підприємством "Городоцька центральна районна лікарня" Городоцької районної ради Хмельницької області (код ЄДРПОУ: 02004216).

- визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 04.02.2021р. до договору № 20400082 від 15.01.2021р., укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (код ЄДРПОУ: 42035266) та комунальним некомерційним підприємством "Городоцька центральна районна лікарня" Городоцької районної ради Хмельницької області (код ЄДРПОУ: 02004216).

- визнати недійсною додаткову угоду № 104 від 10.03.2021р. до договору № 20400082 від 15.01.2021р., укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (код ЄДРПОУ: 42035266) та комунальним некомерційним підприємством "Городоцька міська багатопрофільна лікарня" Городоцької міської ради Хмельницької області (код ЄДРПОУ: 02004216).

- визнати недійсним акт приймання-передачі електроенергії №01 від 07.04.2021р. до договору № 20400082 від 15.01.2021р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (код ЄДРПОУ: 42035266) та комунальним некомерційним підприємством "Городоцька центральна районна лікарня" Городоцької районної ради Хмельницької області (код ЄДРПОУ: 02004216).

- визнати недійсним акт приймання-передачі електроенергії №02 від 11.05.2021р. до договору № 20400082 від 15.01.2021р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (код ЄДРПОУ: 42035266) та комунальним некомерційним підприємством "Городоцька міська багатопрофільна лікарня" Городоцької міської ради Хмельницької області (код ЄДРПОУ: 02004216).

- визнати недійсним акт приймання-передачі електроенергії №03 від 08.06.2021р. до договору № 20400082 від 15.01.2021р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (код ЄДРПОУ: 42035266) та комунальним некомерційним підприємством "Городоцька міська багатопрофільна лікарня" Городоцької міської ради Хмельницької області (код ЄДРПОУ: 02004216).

- визнати недійсним акт приймання-передачі електроенергії №04 від 06.07.2021р. до договору № 20400082 від 15.01.2021р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (код ЄДРПОУ: 42035266) та комунальним некомерційним підприємством "Городоцька міська багатопрофільна лікарня" Городоцької міської ради Хмельницької області (код ЄДРПОУ: 02004216).

- визнати недійсним акт приймання-передачі електроенергії №05 від 03.08.2021р. до договору № 20400082 від 15.01.2021р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (код ЄДРПОУ: 42035266) та комунальним некомерційним підприємством "Городоцька міська багатопрофільна лікарня" Городоцької міської ради Хмельницької області (код ЄДРПОУ: 02004216).

- визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 15.09.2021р. до договору № 20400082 від 15.01.2021р., укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (код ЄДРПОУ: 42035266) та комунальним некомерційним підприємством "Городоцька міська багатопрофільна лікарня" Городоцької міської ради Хмельницької області (код ЄДРПОУ: 02004216).

- визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 06.10.2021р. до договору № 20400082 від 15.01.2021р., укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (код ЄДРПОУ: 42035266) та комунальним некомерційним підприємством "Городоцька міська багатопрофільна лікарня" Городоцької міської ради Хмельницької області (код ЄДРПОУ: 02004216).

- визнати недійсним акт приймання-передачі електроенергії №08 від 01.11.2021р. до договору № 20400082 від 15.01.2021р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (код ЄДРПОУ: 42035266) та комунальним некомерційним підприємством "Городоцька міська багатопрофільна лікарня" Городоцької міської ради Хмельницької області (код ЄДРПОУ: 02004216).

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (код ЄДРПОУ: 42035266) на користь Городоцької міської ради (код ЄДРПОУ: 04060708) кошти в сумі 232 069,83 грн., сплачених відповідно до умов договору № 20400082 від 15.01.2021р.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 21.05.2024р. вказану позовну заяву передано для розгляду судді Заярнюку І.В.

Ухвалою суду від 24.05.2024р. відкрито провадження у справі №924/496/24 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11:30 год. 12.06.2024р.

Повідомленням про неможливість проведення підготовчого засідання від 12.06.2024р. підтверджено, що у зв`язку із відпусткою судді Заярнюка І.В., засідання призначене на 11 год. 30 хв. 12 червня 2024 р. по справі №924/496/24 не проводилось.

Ухвалою суду від 13.06.2024р. розгляд справи перепризначено на 11:30 год. 27.06.2024р.

У підготовчому засіданні 27.06.2024р. постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів та оголошення перерви до 11:00 год. 23.07.2024р.

У підготовчому засіданні 23.07.2024р. суд постановив ухвалу, із занесенням до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до слухання по суті на 11 год. 30 хв. „01" серпня 2024р.

У судовому засіданні 01.08.2024р. постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про оголошення перерви до 11:30 год. 28.08.2024р.

В обґрунтування позову прокурор зазначає, що оспорювальні додаткові угоди та акти приймання-передачі на підставі яких внесено зміни до істотних умов основного договору, укладені з порушенням вимог ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки підстава, якою обґрунтовано укладення додаткової угоди №1 - постанова НКРЕКП від 09.12.2020р. №2381, тобто була відома відповідачу на момент укладення договору. Вважає, що постачальником документально не підтверджено та не обґрунтовано наявність підстав для зміни ціни за одиницю товару з моменту укладення основного договору до моменту виникнення необхідності внесення змін. Також зміни ціни товару у актах приймання-передачі не відповідає п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки ні договором, ні вказаним законом не передбачено можливості зміни обсягу та кількісного вираження товару без відповідного документального підтвердження саме коливання (стрімкого збільшення) ціни такого товару на ринку. Крім того, замовником не оприлюднено повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю та самі зміни відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про публічні закупівлі".

Прокурор зазначає, що електроенергія поставлена за договором, не була оплачена за ціною, визначеною його умовами, тому на користь відповідача безпідставно перераховано 232 069,83 грн., які підлягають стягненню як кошти, сплачені за товар, який так і не було поставлено.

Як на правову підставу позову прокурор посилається на положення ст. ст. 15, 16, 202, 203, 215, 526, 530, 629, 655, 669, 670, 712 ЦК України, ст. ст. 179, 180, 208 ГК України, ст. ст. 2, 5, 10, 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідач 1 у судовому засіданні та у поданому відзиві від 10.06.2024р. проти позову заперечив. ТОВ "Хмельницькенергозбут" звертає увагу на те, що договір було укладено за цінами, які діяли на момент подання тендерної пропозиції та проведення аукціону, а також відповідно до тендерної документації, адже і іншому випадку договір вважався б нікчемним. Додаткові угоди до договору укладена, що не суперечить жодним чином умовам чинного законодавства та укладеного договору стосовно зміни регулювального тарифу.

Відповідач 2 не скористався правом участі свого представника під час судового розгляду справи, належним чином повідомлений про час та місце судових засідань, що підтверджується довідками про доставку ухвал суду у даній справі до електронного кабінету останнього в ЄСІТС.

Судом враховується, що положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

В свою чергу, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи розумність строків розгляду судового спору, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

24.11.2020р. КНП "Городоцька центральна районна лікарня" правонаступником якого є комунальне некомерційне підприємство "Городоцька міська багатопрофІльна лікарня" Городоцької міської ради на веб-порталі Уповноваженого органу опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів за № UA-2020-11-24-002697-b про закупівлю товару за кодом ДК 021:2015:09310000-5: Електрична енергія в кількості 470 500 кВт/год та очікуваною вартістю 1 646 750,00 грн.

У відкритих торгах, взяли участь три постачальника, а саме ТОВ "ЕНЕРГОЗБУТ-ТРАНС" з остаточною пропозицією 1 369 155,00 грн., ТОВ "ЕНЕРГОНОСІЇ УКРАЇНИ" з остаточною пропозицією 1,627 459,50 грн. та ТОВ "Хмельницькенергозбут" з остаточною пропозицією 1 458 550, 00 грн.

Рішенням тендерного комітету Замовника, оформленим протоколом №47 від 18.12.2020р. визначено переможцем закупівлі пропозицію ТОВ "Хмельницькенергозбут", з яким прийнято рішення укласти договір закупівлі електричної енергії.

15.01.2021р. між КНП "Городоцька центральна районна лікарня" (Споживач) та ТОВ "Хмельницькенергозбут" (Постачальник) укладено договір на постачання електричної енергії споживачу за № 20400082, предметом якого, визначено електричну енергію в кількості 470 500 кВт/год на загальну суму 1 458 550,00 грн.

Відповідно до умов договору, Постачальник зобов`язується продавати Споживачу із 01.02.2021р. по 31.12.2021р. товар "код ДК 021:2015:09310000-5: Електрична енергія" для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальник вартість використаної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору (п.п. 2.1 договору). Ціна договору становить -1458550,00 грн. (п. 5.1. договору).

25.01.2021р. між сторонами укладено додаткову угоду №2, якою зменшено обсяг поставленої електричної енергії до 431182,69 кВт/год та збільшено ціну за 1 кВт/год електричної енергії до 2,811246 грн.

04.02.2021р. сторонами укладено додаткову угоду № 2 згідно якої зменшено обсяг поставленої електричної енергії до 405152, 78 кВт/год та збільшено ціну за 1 кВт/год електричної енергії до 3,00 грн.

10.03.2024р. сторонами укладено додаткову угоду № 104, якою зменшено обсяг поставленої електричної енергії до 383828,94 кВт/год та збільшено ціну за 1 кВт/год електричної енергії до 3,1667 грн (з ПДВ 3,8грн).

Згідно акту приймання-передачі № 01 від 07.04.2021р. поставлено 49080 кВт/год електричної енергії споживачу в березні 2021 року по ціні 2,87806 грн/кВт/год без ПДВ всього на суму 169 506,22 грн. (у тому числі ПДВ 28251,04 грн.)

Відповідно до акту приймання-передачі № 02 від 11.05.2021р. поставлено 66960 кВт/год електричної енергії споживачу в квітні 2021 року по ціні 2,98697 грн/кВт/год без ПДВ, всього на суму 240009,01 грн. (у тому числі ПДВ 40001,50 грн).

Згідно акту приймання-передачі № 03 від 08.06.2021р. поставлено 42240 кВт/год електричної енергії споживачу в травні 2021р. року по ціні 2,688570 грн/кВт/год без ПДВ всього на суму 136278,24 грн. (у тому числі ПДВ 22713,04 грн.)

Відповідно до акту приймання-передачі № 04 від 06.07.2021р. поставлено 29880 кВт/год електричної енергії споживачу в червні 2021 року по цін 2,929510 грн/кВт/год без ПДВ всього на суму 105040,51 грн. (у тому числі ПДВ - 17 506,75 грн.)

Згідно акту приймання-передачі № 05 від 03.08.2021р. поставлено 23748 кВт/год електричної енергії споживачу в липні 2021 року по ціні 2,929510 грн/кВт/год без ПДВ, всього на суму 83484,00 грн. (у тому числі ПДВ 13914,00 грн).

15.09.2021р. сторонами укладено додаткову угоду № 1 якою зменшено обсяг поставленої електричної енергії до 402 598,15 кВт/год, та збільшено ціну за 1 кВт/год електричної енергії до 3,22 грн. (з ПДВ - 3,87 грн).

06.10.2021р. сторонами укладено додаткову угоду № 2, якою зменшено обсяг поставленої електричної енергії до 398 064,07 кВт/год, та збільшено ціну за 1 кВт/год електричної енергії до 3,456 грн. ( з ПДВ - 4,15 грн.).

Відповідно до акту приймання-передачі № 08 від 01.11.2021р поставлено 24600 кВт/год електричної енергії споживачу в жовтні 2021 року по ціні 3,801720 грн/кВт/год без ПДВ, всього на суму 112226,77 грн. (у тому числі ПДВ - 18 704,46 грн.)

Підставою для укладання сторонами додаткових угод, якими внесено зміни умов договору №20400082 від 15.01.2021р. зазначено вимоги ст. 41 Закону України „Про публічні закупівлі".

Городоцька міська рада у листі від 14.05.2024 року проінформувала прокуратуру, що міською радою не планується вжиття заходів представницького характеру шляхом звернення до суду з позовом про визнання недійсними додаткових угод, актів приймання-передачі та стягнення надмірно сплачених коштів.

З огляду на зазначене, прокурор з мотивів вказаних у позовній заяві, звернувся до суд.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 3 ст. 4 ГПК України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частинами 4, 5 ст. 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Визначальним для застосування вказаних норм є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) №3-рп/99 від 08.04.1999 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Звертаючись з позовом в інтересах держави в особі Хмельницької обласної ради, прокурор з огляду на положення ст. ст. 18-1, 26, 54, 62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 22 Бюджетного кодексу України. Правомірне і раціональне використання бюджетних коштів беззаперечно становить інтерес територіальної громади в особі Хмельницької обласної ради.

У той же час порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» унеможливлює раціональне та ефективне використання бюджетних коштів і здатне спричинити істотну шкоду не тільки інтересам територіальної громади, але й інтересам держави. Держава намагається створити умови для ефективного використання бюджетних коштів при закупівлі товарів, робіт і послуг, створюючи відповідні механізми та правила при проведенні закупівель, дотримуватись яких повинні всі їх учасники. Натомість економічно невигідні умови оспорених правочинів призвели до їх надмірного витрачання та порушення економічних інтересів держави. Зокрема, за час дії договору постачальником поставлено значно меншу кількість товару, що створило перешкоди в реалізації позивачами своїх завдань та функцій, що не відповідає державному інтересу.

Тобто використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу держави, чим останнім завдається значна матеріальна шкода.

При цьому судом враховуються посилання прокурора на те, що відповідно до ст. 62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

Отже, звернення прокурора до суду у цій справі спрямоване на дотримання встановлених Конституцією України принципів верховенства права та законності, а також задоволення суспільної потреби у дотриманні вимог чинного законодавства під час витрачання бюджетних коштів.

Системне тлумачення положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (пункти 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999).

Так, місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Тобто з огляду на вищезазначене Городоцька міська рада є органом, який наділений повноваженнями щодо розпорядження коштами місцевого бюджету. Правомірне та раціональне використання бюджетних коштів становить інтерес територіальної громади в особі Городоцької міської ради.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Згідно зі ст. 11 зазначеного Закону виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

З огляду на положення ст. 22 Бюджетного кодексу України Хмельницька обласна рада є розпорядником бюджетних коштів (за рахунок яких здійснювалася закупівля електричної енергії за договором), що уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету та зобов`язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та публічних закупівель.

Зазначене узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною у постанові від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 (відповідно до якої за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем) та позицією Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/199 (прокурор правильно визначив відділ (сторону договору) як позивача, враховуючи, що позов містить вимогу про стягнення надмірно сплачених за договором грошових сум на користь відділу).

Крім того, судом враховується, що закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них (такий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19, від 25.02.2021 у справі №912/9/20, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18).

Судом враховується, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень (органи державної влади, органи місцевого самоврядування або інші суб`єкти владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах), а не прокурор, між тим для того щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Отже, прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

З наведеного слідує, що позивач з урахуванням обізнаності про порушення інтересів держави, на які вказує прокурор, не відреагували на стверджуване порушення, заходів захисту інтересів держави, зокрема, у судовому порядку, не вживав. Невжиття таких заходів за умови обізнаності про наявність відповідного порушення, про що свідчить вищенаведене листування прокурора з позивачам, стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі позивача до суду з цим позовом. При цьому, наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у суді позивачам не заперечено.

Така бездіяльність позивача як компетентного органу, який здійснюють відповідні повноваження у сфері спірних правовідносин, є самостійними юридичними особами, однак які незалежно від причини не здійснюють захисту інтересів держави в судовому порядку, виключає можливість трактування прокурора як альтернативного суб`єкта звернення до суду, що замінює компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. У цьому випадку прокурор виконує саме субсидіарну роль, замінюючи в судовому провадженні позивачів, який усупереч вимогам закону не здійснюють захисту інтересів держави.

Наведені вище обставини щодо обізнаності позивача з порушенням інтересів держави, територіальної громади, зважаючи на характер наданих позивачем відповідей на листи прокурора, свідчать про встановлення обставин, за яких порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженими органами функцій із їх захисту, що призводить до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов`язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.

Вказане відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для захисту інтересів держави в особі позивачів шляхом пред`явлення цього позову. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18.

При цьому у підтвердження дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з відповідним позовом, у матеріали справи надано попереднє повідомлення про намір здійснювати представництво в суді законних інтересів держави в особі цих органів шляхом пред`явлення відповідного позову до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

За приписами статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 207 ГК України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

При цьому якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому суд виходить з того, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Як убачається з позовних вимог, прокурор просить визнати недійсними правочини щодо внесення змін до договору про постачання електричної енергії споживачу від 15.01.2021р. №20400082, укладеного між КНП "Городоцька центральна районна лікарня" правонаступником якого є комунальне некомерційне підприємство "Городоцька міська багатопрофІльна лікарня" Городоцької міської ради та ТОВ "Хмельницькенергозбут".

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасно, правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі".

Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Положеннями частини першої статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

У статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так, згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

Одночасно згідно з ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Судом враховується, що відповідно до положень частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. ч. 2, 3 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, установлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після виконання не допускається.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

За приписами п. п. 1, 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема зменшення обсягів закупівлі, у тому числі з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Відповідні положення знайшли своє відображення у п. 5.8 договору, відповідно до якого на виконання п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" зміна умов цього договору допускається у випадку зміни регульованих цін (тарифів), нормативів, які є складовими ціни електричної енергії, а саме у випадку зміни регульованих цін (тарифів) на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП, що включені у вартість товару за цим договором.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 7, ч. 5 ст. 33, ч. 4 ст. 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" на ринку електричної енергії державному регулюванню підлягають, зокрема тарифи на послуги з передачі електричної енергії та тарифи на послуги з розподілу електричної енергії, які оприлюднюються відповідними операторами в порядку та строки, визначені нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Приписами п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції, чинній до 26.06.2021, було передбачено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Згідно положеннями п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в подальшій та чинній на час розгляду справи редакції істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії".

При цьому системний аналіз положень ст. 652 ЦК України у поєднанні з положеннями ст. 651 ЦК України та пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №927/636/21, від 07.12.2022 у справі №927/189/22, від 16.02.2023 у справі №903/383/22, від 13.04.2023 у справі №908/653/22).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 висловив правову позицію про те, що закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Тобто передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми Закону України «Про публічні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів.

Враховуючи наведене, обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19, 07.09.2022 у справі №927/1058/21, від 22.06.2022 у справі №917/1062/21, від 07.12.2022 у справі №927/189/22, від 13.04.2023 у справі №916/2536/22).

Водночас, внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди.

Наведене узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.10.2020 у справі №912/1580/18, згідно з яким існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинні бути доведені належними та допустимими доказами та такі коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Суд зазначає, що чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації).

Разом з тим, у документах, які видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 13.10.2020 у справі №912/1580/18).

Сторони у п. 5.6, пп. 5.6.1, пп. 5.6.2 договору узгодили, що на виконання п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" зміна ціни за одиницю товару та встановлення щомісячної ціни поставки товару здійснюється виходячи з коливання ціни на ринку товару, а саме: зміни середньозваженої ціни на ринку на добу наперед (РДН). Зміна ціни за одиницю товару відбувається з дотриманням усіх наступних умов: один раз на місяць після завершення розрахункового періоду; з дотриманням формули, передбаченої п. 5.6.2 договору; не більше, ніж на 10% від базової ціни за одиницю товару. При цьому, загальна ціна договору не може бути збільшена. У разі документально підтвердженого зростання ціни за одиницю товару, одночасно здійснюється зменшення кількості товару. Ціна за одиницю товару за відповідний розрахунковий період визначається у виставлених постачальником рахунках та актах приймання-передачі товару, наданих згідно п. 5.14 цього договору, виходячи з коливання ціни електричної енергії на ринку, та обраховується за наведеною у договорі формулою.

При цьому у пп. 5.5.1 договору зазначено, що базова ціна за одиницю товару є ціна товару без ПДВ, з врахуванням відповідного тарифу на передачу електричної енергії та тарифу на розподіл електричної енергії, та для цілей п. 5.6 договору визначається, зокрема в акті приймання-передачі товару за попередній розрахунковий період за умови, що сторони не змінювали умови договору в частині зміни тарифів як складової частини ціни відповідно до п. 5.8 договору після підписання акту за попередній розрахунковий період (пп. 5.5.1.2).

Також судом враховується, що відповідно до положень частин першої, другої, третьої статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. При цьому сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це іншій стороні договору. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20-денний строк після одержання пропозиції повідомляє іншу сторону про результати такого розгляду.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 57 Закону України «Про ринок електричної енергії" електропостачальник має у чіткий та прозорий спосіб інформувати своїх споживачів про зміну будь-яких умов договору постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Електропостачальники зобов`язані повідомляти споживачів в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про їхнє право припинити дію договору, якщо вони не приймають нові умови.

Також не містять матеріали справи доказів того, що відповідач у розглядуваний період застосування спірних правочинів дійсно змушений був придбавати електричну енергію для її подальшої передачі Споживачу на виконання обов`язків за Договором за цінами, визначеними на підставі показників, вказаних у відповідних інформаційних довідках.

З урахуванням наведеного, відповідачем не обґрунтовано коливання ціни на електроенергію упродовж 2021 року в тому вигляді, який відображений в оспорених правочинах, послідовно змінено вартість електроенергії, за відсутності доказів, що її вартісні показники упродовж дії договору зростали в такій прогресії, що виконання його умов стало вочевидь невигідним (збитковим) для відповідача.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем не подано належних доказів, які підтверджують коливання ціни товару на ринку кожного разу при укладенні спірних правочинів, а, отже, не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі».

При цьому суд враховує, що будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Таким чином, беручи участь у процедурі публічних закупівель, товариство, самостійно визначаючи ціну на предмет закупівлі, з урахуванням власного економічного обґрунтування рентабельності підприємства і можливості виконати взяті зобов`язання упродовж дії договору, усвідомлювало свою можливість поставки товару за заявленими цінами протягом дії договору, адже вчиненню таких дій повинні передувати організаційні дії щодо закупки товару. Саме по собі коливання цін на ринку - природна обставина ринкових відносин, яка повинна братися до уваги при укладенні договорів з урахуванням підприємницького ризику.

В силу особливостей функціонування ринку ціна купівлі-продажу електричної енергії є динамічною, тобто коливання ціни відбуваються постійно у залежності від попиту та пропозиції, часу доби та сезону, інших чинників, що не міг не знати та не враховувати відповідач, здійснюючи свою діяльність з купівлі електроенергії на майданчику РДН, та формуючи тендерну пропозицію.

З іншого боку, будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки (позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 13.07.2021 у справі №927/550/20 від 13.04.2023 у справі №916/2536/22).

З огляду на положення ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення (на понад 74%) шляхом так званого "каскадного" укладення правочинів є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця; укладення спірних правочинів угод у цьому випадку призвело до нівелювання результатів відкритих торгів (аналогічні висновки викладені, зокрема у постановах Верховного Суду від 04.08.2021 у справі №912/994/20, від 16.02.2023 у справі №903/383/22).

Додатково суд вважає за необхідне звернути увагу на відсутність будь-яких доказів у підтвердження оприлюднення повідомлень про внесення змін до договору та змін до договору, як це передбачено п. 11 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про публічні закупівлі".

У постанові від 13.04.2023 у справі №908/653/22 з приводу подібних правовідносин Верховний Суд зазначив, що законодавство про публічні закупівлі встановлює спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного на відкритих торгах. Споживач як сторона договору розпоряджався не власними коштами, а коштами місцевого бюджету, тобто коштами відповідної громади. Відтак, Верховний Суд погодився з прокурором, що таке розпорядження було неефективним, здійсненим на шкоду інтересам держави та громади, з порушенням норм Закону України "Про публічні закупівлі" та засад цивільного законодавства (добросовісного користування правами).

Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом України «Про публічні закупівлі».

Укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар, за відсутності для цього визначених Законом України «Про публічні закупівлі» підстав, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

Отже, за сукупності вищенаведених обставин правочин щодо зміни ціни шляхом укладення додаткової угоди №2 від 25.01.2021р., №2 від 04.02.2021р., 3104 від 10.03.2021р. та актів приймання-передачі суперечать, зокрема нормам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та п. 5.6.1 договору, принципам максимальної економії та ефективності, встановленим ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", з огляду на що суд доходить висновку про наявність підстав для визнання оспорених правочинів недійсними відповідно до ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Також прокурором заявлено позовну вимогу про стягнення з ТОВ "Хмельницькенергозбут" на користь Городоцької міської ради 232 069,83 грн. безпідставно сплачених коштів.

При розгляді цієї позовної вимоги судом враховується, що відповідно до згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема договори про постачання електричної енергії споживачу.

Згідно зі статтею 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст. 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Отже, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений позивачу, врегульований нормами глави 54 ЦК України "Купівля-продаж" (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19).

З матеріалів справи убачається, що згідно з актів приймання-передачі, наявними у матеріалах справи, наданою інформацією позивача, в період дії комерційної пропозиції поставлено електричну енергію в загальному обсязі 395 541 кВт/год на загальну суму 1 458 278,57грн.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до умов основного договору №20400082 від 15.01.2021р. ТОВ "Хмельницькенергозбут" за поставлену електричну енергію повинно було отримати грошові кошти в сумі 1 226 208,74 грн.

З огляду на викладене, відповідач безпідставно отримав кошти у сумі 232 069,83 грн., а тому заявлені прокурором до стягнення кошти у сумі 232 069,83 грн. підлягають стягненню з відповідача на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України.

Відповідної правової позиції стало та послідовною дотримується Верховний Суд, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.02.2023р. у справі №903/383/22, від 16.02.2023р. у справі №903/366/22, від 13.04.2023р. у справі №908/653/22, які ухвалені за наслідками розгляду спору щодо дотримання вимог Закону України "Про публічні закупівлі" при виконанні сторонами договору постачання електроенергії.

Статтею 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1. ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Враховуючи вищевказане, наведені вище положення ГПК України, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 25.01.2021р. до договору № 20400082 від 15.01.2021р., укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (код ЄДРПОУ: 42035266) та комунальним некомерційним підприємством "Городоцька центральна районна лікарня" Городоцької районної ради Хмельницької області (код ЄДРПОУ: 02004216).

Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 04.02.2021р. до договору № 20400082 від 15.01.2021р., укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (код ЄДРПОУ: 42035266) та комунальним некомерційним підприємством "Городоцька центральна районна лікарня" Городоцької районної ради Хмельницької області (код ЄДРПОУ: 02004216).

Визнати недійсною додаткову угоду № 104 від 10.03.2021р. до договору № 20400082 від 15.01.2021р., укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (код ЄДРПОУ: 42035266) та комунальним некомерційним підприємством "Городоцька міська багатопрофільна лікарня" Городоцької міської ради Хмельницької області (код ЄДРПОУ: 02004216).

Визнати недійсним акт приймання-передачі електроенергії №01 від 07.04.2021р. до договору № 20400082 від 15.01.2021р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (код ЄДРПОУ: 42035266) та комунальним некомерційним підприємством "Городоцька центральна районна лікарня" Городоцької районної ради Хмельницької області (код ЄДРПОУ: 02004216).

Визнати недійсним акт приймання-передачі електроенергії №02 від 11.05.2021р. до договору № 20400082 від 15.01.2021р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (код ЄДРПОУ: 42035266) та комунальним некомерційним підприємством "Городоцька міська багатопрофільна лікарня" Городоцької міської ради Хмельницької області (код ЄДРПОУ: 02004216).

Визнати недійсним акт приймання-передачі електроенергії №03 від 08.06.2021р. до договору № 20400082 від 15.01.2021р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (код ЄДРПОУ: 42035266) та комунальним некомерційним підприємством "Городоцька міська багатопрофільна лікарня" Городоцької міської ради Хмельницької області (код ЄДРПОУ: 02004216).

Визнати недійсним акт приймання-передачі електроенергії №04 від 06.07.2021р. до договору № 20400082 від 15.01.2021р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (код ЄДРПОУ: 42035266) та комунальним некомерційним підприємством "Городоцька міська багатопрофільна лікарня" Городоцької міської ради Хмельницької області (код ЄДРПОУ: 02004216).

Визнати недійсним акт приймання-передачі електроенергії №05 від 03.08.2021р. до договору № 20400082 від 15.01.2021р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (код ЄДРПОУ: 42035266) та комунальним некомерційним підприємством "Городоцька міська багатопрофільна лікарня" Городоцької міської ради Хмельницької області (код ЄДРПОУ: 02004216).

Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 15.09.2021р. до договору № 20400082 від 15.01.2021р., укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (код ЄДРПОУ: 42035266) та комунальним некомерційним підприємством "Городоцька міська багатопрофільна лікарня" Городоцької міської ради Хмельницької області (код ЄДРПОУ: 02004216).

Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 06.10.2021р. до договору № 20400082 від 15.01.2021р., укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (код ЄДРПОУ: 42035266) та комунальним некомерційним підприємством "Городоцька міська багатопрофільна лікарня" Городоцької міської ради Хмельницької області (код ЄДРПОУ: 02004216).

Визнати недійсним акт приймання-передачі електроенергії №08 від 01.11.2021р. до договору № 20400082 від 15.01.2021р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (код ЄДРПОУ: 42035266) та комунальним некомерційним підприємством "Городоцька міська багатопрофільна лікарня" Городоцької міської ради Хмельницької області (код ЄДРПОУ: 02004216).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (вул. Свободи, 57/2, м. Хмельницький, 29019, код ЄДРПОУ 42035266) на користь Городоцької міської ради (вул. Грушевського, 53, м. Городок, Хмельницький район, 32000, код ЄДРПОУ: 04060708) кошти в сумі 232 069,83 грн. (двісті тридцять дві тисячі шістдесят дев`ять гривень 83 коп.).

Видати наказ.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (вул. Свободи, 57/2, м. Хмельницький, 29000, код ЄДРПОУ 42035266) на користь Хмельницької обласної прокуратури (29000, м. Хмельницький, пров. Військоматський, код ЄДРПОУ 02911102) 20 135,05 грн. (двадцять тисяч сто тридцять п`ять гривень 05 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з комунального некомерційного підприємства "Городоцька міська багатопрофільна лікарня" Городоцької міської ради Хмельницької області (вул. Шевченка, 6, м. Городок, Хмельницький район, 32000, код ЄДРПОУ: 02004216) на користь Хмельницької обласної прокуратури (29000, м. Хмельницький, пров. Військоматський, код ЄДРПОУ 02911102) 16 654,00 грн. (шістнадцять тисяч шістсот п`ятдесят чотири гривні 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складений та підписаний 09.09.2024р.

Суддя І.В. Заярнюк

Віддруковано 1 прим.

1-до матеріалів справи

2- Хмельницька обласна прокуратура - sekretariat@khmel.gp.gov.ua

3- Волочиська окружна прокуратура - vol_oprok@khmel.gp.gov.ua

4 - Городоцька міська рада на ел. - 0406708@mail.dov.ua

5 - ТОВ "Хмельницькенергозбут" на ел. - kanc@energo.km.ua

6- Комунальне некомерційне підприємство "Городоцька міська багатопрофільна лікарня" на ел. gorodok3@ukr.net