Ухвала

від 17.09.2024 по справі 205/8764/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

17.09.2024 Єдиний унікальний номер 205/8764/24

Справа № 205/8764/24

Провадження № 2н/205/341/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року м. Дніпро

Суддя Ленінського районного суду м. Дніпропетровська Федотова В.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване підприємство «Наше Місто» про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком,

ВСТАНОВИВ:

03.07.2024 року представник заявника звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із вищевказаною заявою, у якій просив видати судовий наказ про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком у розмірі 8 459,76 грн.

05.07.2024 року в порядку, передбаченому ч. ч. 5, 6 ст. 165 ЦПК України, судом було зроблено запит до відділу формування та ведення реєстру територіальної громади департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) боржника.

13.08.2024 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява у якій вона просила відмовити у видачі судового наказу. В обґрунтування заперечень зазначила, що між нею та заявником не було підписано ніяких договорів, жодних зобов`язань вона не визнає. Також просила врахувати, що між нею та заявником існує спір із даним товариством.

19.08.2024 року до суду надійшла відповідь відділу формування та ведення реєстру територіальної громади департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) боржника.

Суддя Федотова В.М. з 19.08.2024 року по 13.09.2024 року включно перебувала у відпустці.

Фактично інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) боржника була передана судді канцелярією суду 16.09.2024 року.

При вирішенні питання про видачу судового наказу суддя виходить з наступного.

За змістом ст. 4ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів і заст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначені в розділі І Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Положенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

В рішенні Європейського Суду з прав людини в справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року зазначено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Разом з тим, Європейський Суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що реалізуючи пункт 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступу до правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух. Таким чином, в кожному випадку заявник при зверненні до суду із заявою повинен як дотримуватися норм процесуального законодавства, так і очікувати, що ці норми застосовуються.

Наказне провадження - це особливий вид цивільного процесу, спрямований на вирішення безспірних прав осіб шляхом видачі судового наказу.

Частинами 1, 2 статті 160 ЦПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Саме безспірність вимог є підставою для видачі судового наказу, в іншому випадку вирішення питання стягнення заборгованості вирішується судом в порядку позовного провадження (загального або спрощеного) з дотриманням принципів змагальності сторін, доведення учасниками справи обставин, що мають значення для справи і на які кожна сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною третьою статті 19ЦПК України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Згідно Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» № 14 від 23.12.2012 року, наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, у заявника та боржника наявний спір з приводу наданих послуг, а тому вимоги стягувача не є безспірними.

Відповідно до ч. 3 ст.165ЦПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Враховуючи викладене, виходячи з того, що наказне провадження є безспірним, тобто, в його порядку задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер, приймаючи до уваги наявність заперечень боржника проти таких вимог, що свідчить про наявність спору між сторонами, суддя відмовляє у видачі судового наказу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 165, 261, 353 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване підприємство «Наше Місто» про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

Роз`яснити заявнику його право на звернення до суду на загальних підставах в порядку позовного провадження.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: Федотова В.М.

.

.