Рішення

від 18.09.2024 по справі 638/11349/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/11349/24

Провадження № 2/638/4790/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

17 вересня 2024 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого Невеніцина Є.В.,

за участю секретаря Кассіч Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Борівської селищної ради Ізюмського району Харківської області про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом та просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Свої вимоги обґрунтовує тим, що у період шлюбу у них народилась дитина та 21.03.2008 року між сторонами розірвано шлюб. З моменту розірвання шлюбу, донька мешкає з позивачем та знаходиться на її утриманні. Батько дитини із дитиною не спілкується, з сім`єю не проживає, за час навчання на зв`язок з класним керівником не виходив, на батьківські збори не з`являється, не цікавиться життям та навчанням дитини, має заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 162702,82 грн. За весь час після розірвання шлюбу, відповідач жодного разу не приходив, щоб побачити доньку, не цікавиться її життям, не виконує своїх батьківських обов`язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідне харчування, медичний догляд, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти. Відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків з виховання доньки, не забезпечує необхідного утримання та не бажає брати участь у її вихованні, а відтак просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся вчасно та належним чином, відзиву або клопотань з процесуальних питань суду не надходило, до суду повернувся конверт з поштовим повідомленням «адресат відсутній за вказаною адресою», відзиву або клопотань з процесуальних питань суду не надходило. Пунктом 4 частини 8 статті 128 ЦПК України визначено, що днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач повідомлений про час та місце слухання справи своєчасно та належним чином, позивач надала згоду на ухвалення заочного рішення, суд проводить заочний розгляд справи на підставі наявних доказів, відповідно до положеньст. 280 ЦПК України.

У судовому засідання від 26.08.2024 позивач підтримала позовні вимоги та пояснила, що дитина бажала поспілкуватися з батьком, вона її відвела до нього в 2018 році, проте він почав ображати дитину, внаслідок чого остання отримала психологічну травму.

Також, у судовому засіданні опитана ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка пояснила, що батька з дитинства не бачила. В 2018 році мати відвезла її до батька, він почав її ображати та після цього вони більше не бачилися. Участі у її вихованні не бере, аліменти не сплачує, просить задовольнити позовні вимоги.

Третя особа у судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи без їх участі, покладалася на розсуду суду.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є позивач та відповідач. Згідно копії свідоцтва серії НОМЕР_2 21.03.2008 року між сторонами розірвано шлюб.

18.02.2020 року старшим державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюму Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) відкрито виконавче провадження №61317336 про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 12.09.2007 року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно розрахунку державного виконавця заборгованість відповідача зі сплати аліментів становить 162702,82 грн.

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов сім`я проживає у власному житловому будинку з усіма комунікаціями, в наявності необхідні меблі та побутова техніка, санітарний стан задовільний. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 належним чином займаються вихованням дітей, до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягалися, взаємовідносини між членами сім`ї нормальні. Сім`я складається з 4 чоловік ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Батько ОСОБА_2 зі слів матері з донькою не спілкується, матеріально не допомагає.

Згідно характеристики з опорного закладу «Борівський ліцей» борівської селищної ради Ізюмського району Харківської області за час навчання ОСОБА_2 зарекомендувала себе старанною, дисциплінованою та працелюбною ученицею. Мати бере активну участь у житті класу, регулярно відвідує батьківські збори, цікавиться життям дитини, батько - ОСОБА_2 , із дитиною не спілкується, з сім`єю не проживає. За час навчання дитини у закладі на зв`язок з класним керівником не виходив, на батьківські збори не з`являвся, не цікавиться життям та навчанням дитини.

Згідно висновку служби у справах дітей Борівської селищної ради Ізюмського району Харківської області батько дитини із дитиною не проживає, не спілкується, має заборгованість по сплаті аліментів. До служби у справах дітей щодо визначення годин спілкування з дитиною щодо визначення годин спілкування з нею не звертався, засоби зв`язку з ним відсутні, у вирішенні даної справи покладалися на розсуд суду.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За положенням статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу, що в питаннях захисту і безпеки дитини національні органи влади повинні вживати всіх заходів, спрямованих на забезпечення їх «найкращих інтересів», які складаються з двох аспектів: по-перше, в найкращих інтересах дитини необхідно зберегти її зв`язки з сім`єю, окрім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна; і по-друге, в найкращих інтересах дитини забезпечити її розвиток в безпечному, надійному і стабільному середовищі та в середовищі, що не є дисфункціональним.

Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків. При цьому, будь-які спори між батьками, у які залучена дитина і які вирішуються органом опіки та піклування або судом, завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку і суперечать принципу забезпечення найкращих інтересів дитини.

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, судовий розгляд сімейних спорів, в яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним.

При цьому суд вважає, що найвищі інтереси дитини є пріоритетними як для суду, так і для батьків, оскільки дитина в силу свого віку не може самостійно захищати свої інтереси та вказаний обов`язок покладається не лише на батьків, а й на державу також.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтями 11,12,14Закону України«Про охоронудитинства» визначено,що сім`яє природнимсередовищем дляфізичного,духовного,інтелектуального,культурного,соціального розвиткудитини,її матеріальногозабезпечення інесе відповідальністьза створенняналежних умовдля цього.Кожна дитинамає правона проживанняв сім`їразом збатьками абов сім`їодного зних тана піклуваннябатьків.Батько імати маютьрівні правата обов`язкищодо своїхдітей.Предметом основноїтурботи таосновним обов`язкомбатьків єзабезпечення інтересівсвоєї дитини.Виховання всім`ї єпершоосновою розвиткуособистості дитини.На кожногоз батьківпокладається однаковавідповідальність завиховання,навчання ірозвиток дитини.Батьки абоособи,які їхзамінюють,мають правоі зобов`язанівиховувати дитину,піклуватися проїї здоров`я,фізичний,духовний іморальний розвиток,навчання,створювати належніумови длярозвитку їїприродних здібностей,поважати гідністьдитини,готувати їїдо самостійногожиття тапраці. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону. Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили. Під час вчинення дій, пов`язаних з розлученням дитини з одним або обома батьками, а також інших дій, що стосуються дитини, в порядку, встановленому законом, судом заслуховується думка та побажання дитини.

Згідно частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Верховний Суд неодноразово виснував, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Частиною четвертою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Відповідно до частини п`ятої статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до частин другої, третьої статті 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (абз. другий п. 16 постанови ПВСУ від 30.03.2007 року № 3).

Встановлені фактичні обставини справи та оцінені докази у світлі викладених норм права, їх роз`яснень свідчать, що відповідач свідомо нехтує своїми обов`язками батька і не піклується про фізичний і духовний розвиток дочки, зокрема не забезпечує належною матеріальною допомогою, не цікавиться навчанням дитини, не створює жодних умов для нормального спілкування з нею чи отримання дочкою доступу до культурних та інших духовних цінностей.

Зазначені фактори є свідченням винної поведінки відповідача та умисного ухилення ним від виховання дитини у такій мірі, що це дає достатні підстави для застосування такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав.

Зважаючи на викладене, фактичні обставини справи, інтереси й думку неповнолітньої дитини, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 150, 155, 164-165 СК України, ст. ст. 10, 12, 13, 76, 81, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), третя особа: Служба у справах дітей Борівської селищної ради Ізюмського району Харківської області (Харківська обл., Ізюмський район, с.Борова, вул.Центральна, 1) про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м.Ізюм Харківської області, громадянина України, батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана позивачем до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий Є.В.Невеніцин