Рішення

від 12.09.2024 по справі 461/4497/24

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/4497/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2024 року місто Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Рожко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

(

АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ),

в інтересах якого діє адвокат Глушко Зоя Вікторівна

(39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Університетська, 39, оф. 5;

e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ),

до

Акціонерного товариства «Ідея Банк»

(79008, м. Львів, вул. Валова, 11; ЄДРПОУ:19390819),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору -

Онуфріївський відділ державної виконавчої служби

в Олександрійському районі Кіровоградської області

Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

(28100, Кіровоградська область, Олександрійський район,

смт Онуфріївка, вул. Центральна, 18; ЄДРПОУ: 34565384);

приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу

Гуревічов Олег Миколайович

(01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 5/6,

нежилі приміщення 2 в літері «В», 2 поверх)

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

I. Позиції сторін та учасників справ, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Адвокат Глушко Зоя Вікторівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , шляхом формування документів у підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Ідея Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Онуфріївський відділ державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса); приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з прохальною частиною заяви, позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 2426, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем, 28.11.2018 року про стягнення із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості за кредитним договором № Z70.231.74420 від 19.08.2017 року у сумі 42694 грн 86 коп. Також, позивач просить здійснити розподіл судових витрат.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги покликається на те, що 28.11.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем було вчинено виконавчий напис та зареєстрований в реєстрі за № 2426 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея банк» грошові кошти за кредитним договором № Z70.231.74420 від 19.08.2017 р.: 19552,84 грн - основний борг; 3794,99 грн - прострочений борг; 1765,49 грн - прострочені проценти; 268,67 грн - строкові проценти; 759,45 грн - нарахована плата за обслуговування кредиту; 9254,84 грн - пеня; 1700,00 грн - плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 42694,86 грн.

Представник позивача також вказує, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 28 листопада 2018 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між сторонами кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Також, адвокат Глушко Зоя Вікторівна вказує, що позивач не визнає заборгованість, а повідомлення про порушення основного зобов`язання він не отримував, а отже, документи, що подані нотаріусу та заборгованість не можна вважати безспірними.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 10 червня 2024 року відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

28.06.2024 від представника Акціонерного товариства «Ідея Банк» надійшов відзив на позовну заяву. З тексту наведеного відзиву вбачається, що відповідач не погоджується з пред`явленим позовом та заперечує проти його задоволення у повному обсязі з огляду на наступне.

19.08.2017 між ОСОБА_1 та банком було укладено кредитний договір №Z70.231.74420, згідно якого позичальнику було надано кредит. Відповідач вказує, що свої зобов`язання перед позичальником виконав, проте останній своїх зобов`язань не виконував, тому станом на 17.10.2018 у нього утворилась заборгованість у розмірі 40994 грн 86 коп. У зв`язку з наведеним, АТ «Ідея Банк» звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О.М. із заявою про вчинення виконавчого напису про стягнення з ОСОБА_1 боргу за вищезазначеним кредитним договором та витрат на його вчинення у сумі 1700 грн 00 коп. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.99 №1172, до заяви, як вказує відповідач, було надано усі необхідні документи, що і підтверджує безспірність заборгованості. Відповідач стверджує, що АТ «Ідея Банк» надіслав позивачу вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань, проте позивач не висловив жодних своїх заперечень щодо боргу.

Окрім того, представник відповідача стверджує, що АТ «Ідея Банк» є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки по кредитному договору №Z70.231.74420 від 19.08.2017 відбулася заміна кредитора з АТ «Ідея Банк» на ТОВ «Фінансова компанія «Суперіум».

Також, відповідач просить проводити розгляд справи у відсутності уповноваженого представника.

01.08.2024 адвокат Глушко Зоя Вікторівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , шляхом формування документів у підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» подала до суду відповідь на відзив. Як стверджує представник позивача, саме АТ «Ідея Банк» є належним відповідачем у справі. Стверджує, що у виконавчому провадженні № 58072383 стягувачем є АТ «Ідея банк», заміна сторони стягувача жодним правонаступником не відбувалася. Постановою державного виконавця Онуфріївського ВДВС від 21.12.2023 року виконавчий напис нотаріуса було повернуто саме АТ «Ідея банк», як стягувачу. Тоді, як у відзиві позивач посилається на відступлення права вимоги за договором факторингу № 15/11/23 від 15.11.2023 року, укладеного з ТОВ "Фінансова Компанія «Суперіум», при цьому останній не подавав заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні, а до відзиву не надано жодного доказу про належне повідомлення ОСОБА_1 про відступлення прав вимог за договором факторингу. У свою чергу, договір факторингу, на який посилається відповідач, був укладений при перебуванні виконавчого напису нотаріуса на примусовому виконанні у Онуфріївському ВДВС Кіровоградської області, що надавало можливість змінити сторону стягувача.

07.08.2024 представником АТ «Ідея Банк» подано заперечення на відповідь на відзив. Представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Сторона наголошує на тому, що саме ТОВ «Фінансова компанія «Суперіум» є належним відповідачем у справі.

У судове засідання учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, у відповідності до ст.128 ЦПК України, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками про доставку електронного листа на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи.

Суд враховує, що сторони обізнані про дату, час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з`явились, матеріали справи містять клопотання учасників про розгляд справи у їх відсутності. Відтак, з врахуванням тривалості провадження у справі, забезпечення судом можливості сторонам у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи. При цьому, суд наголошує, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони провадження, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У свою чергу, сторона зобов`язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Добросовісна участь особи у процесі вирішення її справи полягає, серед іншого, у недопущенні зловживань наданими їй правами. Дотримання балансу між інтересами усіх сторін при розгляді справи законодавцем покладено на суд, який, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін, також зобов`язаний дотримуватися встановлених законодавством засад та строків розгляду справи.

Також, суд враховує положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану», які покладають на суд обов`язок продовжувати здійснювати правосуддя в умовах введення воєнного стану, за наявності такої можливості та встановлюють те, що повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. При цьому, скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства прямо забороняється Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється

II. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пунктом1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.

З досліджених у процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено, що 19.08.2017 між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № Z70.231.74420, згідно якого позичальнику було надано кредит.

Як стверджує відповідач, у зв`язку з тим, що позивач своїх зобов`язань за кредитним договором не виконував, станом на 17.10.2018 у нього утворилась заборгованість у розмірі 40994 грн 86 коп., яка складається з: основного боргу - 19552 грн 84 коп.; простроченого боргу - 3794 грн 99 коп.; прострочених процентів - 1765 грн 49 коп.; строкових процентів - 268 грн 67 коп.; нарахованої плати за обслуговування кредиту ? 759 грн 45 коп.; простроченої плати за обслуговування кредиту ? 5598 грн 58 коп.; пені - 9254 грн 84 коп.

Також, представник відповідача стверджує, що АТ «Ідея банк» було надіслано до позивача вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань, у якій зазначено, що станом на 17.10.2018 заборгованість позивача за кредитним договором становить 40994 грн 86 коп. Проте, відповідачем до матеріалів судової справи не було долучено доказів на підтвердження факту отримання такої вимоги позивачем.

Відтак, докази надані відповідачем не доводять те, що ОСОБА_1 отримав вказану вимогу. Отже, матеріали справи не містять достовірних відомостей (доказів) про одержання боржником даного листа (вимоги) скерованого банком на його адресу.

За таких обставин беззаперечно стверджувати, що боржник міг висловити незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу неможливо.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Так, у постанові від 10.11.2021 року у справі N 758/14854/20 (провадження N 61-15111св21) Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду викладено правовий висновок наступного змісту: «Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.».

Таким чином, відсутні підстави стверджувати, що позивач був вчасно проінформований про наявність заборгованості та мав можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора.

АТ «Ідея Банк» звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О.М. із заявою про вчинення виконавчого напису про стягнення з ОСОБА_1 боргу за кредитним договором.

28.11.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. вчинено виконавчий напис № 2426 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк», за кредитним договором № Z70.231.74420 від 19.08.2017 на загальну суму 42694 грн 86 коп.

Постановою старшого державного виконавця Онуфріївського РВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області відкрито виконавче провадження №58072383, на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О.М., зареєстрованого в реєстрі за №2426 від 28.11.2018, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованість у розмірі 42694 грн 86 коп.

Статтями 10, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України.

Відповідно до ст.ст. 76, 81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, в судовому засіданні досліджено кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів

Адвокат Глушко З.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , вказує, що зазначений виконавчий напис вчинений з порушенням норм Закону України «Про нотаріат» та постанови КМУ від 29.06.1999 №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а також приватним нотаріусом при вчиненні таких не перевірено безспірність заборгованості, не перевірено доказів належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про виконання зобов`язань за кредитним договором, тому наявні підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» (тут і далі у редакції, чинній на час вчинення нотаріальної дії) та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 (далі - Порядок).

Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів міститься у главі 14 Закону України «Про нотаріат» та главі 16 розділу ІІ Порядку.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 (далі - Перелік). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку.

У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172».

У постанові від 27.03.2019 у справі №137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису».

У постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 204/4071/14 (провадження № 61-360св18), від 09.02.2022 у справі №547/210/20 (провадження №61-16834св21) зазначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постановах від 15.01.2020 у справі №305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19), від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17 (провадження №14-278гс18).

Як встановлено з матеріалів справи, по кредитному договору № Z70.231.74420 від 19.08.2017 відбулася заміна кредитора з АТ «Ідея Банк» на ТОВ «Фінансова компанія «Суперіум», на підставі Договору факторингу № 15/11/23, у відповідності до умов якого клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.

Частинами першою, третьою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це не встановлено договором або законом. Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

При цьому, у статті 517 Цивільного кодексу України не визначений виключний перелік документів, які засвідчують права, що передаються, а тому залежно від особливостей конкретних правовідносин таким документом може бути і сам договір, який підтверджує факт виникнення та існування зобов`язальних відносин.

Згідно із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 20.11.2013 (справа № 6-122 цс 13), виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 378 ЦПК України, статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Такий правовий висновок підтверджено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №346/1305/19, провадження № 14-181 цс 20.

Статтями 50, 51, 175 ЦПК України визначено, що на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Викладене узгоджується із висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 14.08.2019 у справі №519/77/18 (провадження № 61-10311св19) та від 15.04.2020 у справі №474/106/18 (провадження № 61-13847св19).

Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення співвідповідача, суд повинен відмовляти у задоволенні позову, оскільки пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у позові.

Предметом позову є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Пред`являючи позов до АТ «Ідея Банк», позивач не звернув належної уваги на те, що по кредитному договору № Z70.231.74420 від 19.08.2017 відбулася заміна кредитора з АТ «Ідея Банк» на ТОВ «Фінансова компанія «Суперіум» на підставі Договору факторингу № 15/11/23 від 15.11.2023. Крім того, позивач не подав жодних клопотань з цього приводу після отримання відзиву у якому зазначено про вищевказане.

Варто відзначити, що наведені обставини прямо відображені у відзиві на позовну заяву, до якого долучено докази його скерування до позивача. Доводи представника позивача стосовно того, що до відзиву не надано жодного доказу про належне повідомлення ОСОБА_1 про відступлення прав вимог за договором факторингу суд відхиляє, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц та від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц).

Таким чином, враховуючи те, що право вимоги за кредитним договором № Z70.231.74420 від 19.08.2017 перейшло від Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ТОВ «Фінансова компанія «Суперіум», на підставі Договору факторингу № 15/11/23 від 15.11.2023, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити та роз`яснити останньому його право звернутися до суду з відповідними вимогами, визначивши належний суб`єктний склад спору, тобто до належного відповідача. Саме у такий спосіб, за переконанням суду, позивачу слід ініціювати питання щодо захисту своїх прав.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, у разі відмови у задоволенні позову, сплачена сума судових витрат, у тому числі судовий збір, не відшкодовується позивачеві.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України,

ухвалив:

У задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

позивач ? ОСОБА_1

(

АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ),

представник позивача ? адвокат Глушко Зоя Вікторівна

(39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Університетська, 39, оф. 5;

e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 )

відповідач ? Акціонерне товариство «Ідея Банк»

(79008, м. Львів, вул. Валова, 11; ЄДРПОУ:19390819),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору -

Онуфріївський відділ державної виконавчої служби

в Олександрійському районі Кіровоградської області

Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

(28100, Кіровоградська область, Олександрійський район,

смт Онуфріївка, вул. Центральна, 18; ЄДРПОУ: 34565384);

приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу

Гуревічов Олег Миколайович

(01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 5/6,

нежилі приміщення 2 в літері «В», 2 поверх)

Повний текст рішення складено 16 вересня 2024 року.

Головуючий суддя В.В. Стрельбицький