Постанова

від 17.09.2024 по справі 199/8626/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6294/24 Справа № 199/8626/23 Суддя у 1-й інстанції - Руденко В.В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Барильської А.П.,

суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.

за участю секретаря судового засідання: Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «С.М.І.Т» на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 03 квітня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «С.М.І.Т» про відшкодування моральної шкоди, треті особи: ОСОБА_2 , Моторне (транспортне) страхове бюро України, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-гарант», -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «С.М.І.Т» (далі- ТОВ «С.М.І.Т») про відшкодування моральної шкоди, треті особи: ОСОБА_2 , МТСБУ, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-гарант» (далі - ТДВ «СК «Мотор-гарант»).

В обґрунтування позову посилалася на те, що 02 лютого 2022 року близько 07 години 20 хвилин ОСОБА_2 , перебуваючи в трудових відносинах з відповідачем, керуючи технічно справним автобусом «MERCEDES-BENZ 311СDІ», н.з. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 належить ОСОБА_3 , здійснюючи перевезення пасажирів за маршрутом №4 м.Дніпро, рухався в світлий час доби з необмеженою видимістю та оглядовістю проїзжої частини по вологому асфальтобетонному покриттю вул. Передової, яка має по одній смузі у кожному напрямку без видимої розмітки, з боку Донецького шосе в напрямку вул.Вітчизняної в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпра з вісьмома пасажирами в салоні. В цей же час в зустрічному з ним напрямку по проїзній частині вул.Передової, з боку вул.Вітчизняної у напрямку Донецького шосе Амур-Нижньодніпровського району міста Дніпра, рухався вантажний автомобіль «DAF XF 105.460» н.з. НОМЕР_3 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 належить ОСОБА_4 , під керуванням водія ОСОБА_3 .

Під час зближення транспортних засобів, ОСОБА_2 , грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху,проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, легковажно розраховуючи на відвернення суспільно-небезпечних наслідків, допустивши крайню неуважність до дорожньої обстановки, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров`я громадян, не маючи жодних перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпечного руху, не урахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух та безпечно керувати автобусом внаслідок чого в районі домоволодіння АДРЕСА_1 , втратив контроль над керуванням та в стані бокового знесення виїхав на зустрічну смугу для руху, де допустив зіткнення задньою лівою частиною керованого ним автобусу із передньою лівою частиною вантажного автомобіля «ПАР ХР 105.460», н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався у зустрічному йому напрямку. Порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_2 знаходиться у причинному зв`язку з настанням даної ДТП внаслідок якої пасажир автобусу «MERCEDES-BENZ 311СDІ», н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_5 , який був її чоловіком, отримав тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя у момент спричинення та знаходяться у прямому причинному зв`язку з настанням смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 08:00 годин в Дніпропетровській міській клінічній лікарні № 6, внаслідок тупої травми тіла з переломами ребер, лівої ключиці, остистих відростків грудних хребців та ушкодженням внутрішніх органів, яка у своєму перебігу ускладнилась розвитком шоку.

Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2023 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки. Оскільки смерть чоловіка завдала їй глибоких та тяжких душевних, емоційних та моральних страждань просила суд ухвалити рішення яким стягнути з ТОВ «С.М.І.Т» в рахунок відшкодування спричиненої їй моральної шкоди 1 000 000 грн.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 03 квітня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «С.М.І.Т» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 350 000 грн. Вирішено питання відносно судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ «С.М.І.Т» посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення змінити шляхом стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 , особа, винна у ДТП, намагався надати позивачці допомогу у розмір 10 000 грн., від якої вона відмовилась вказавши, що ця сума є замалою та озвучила суму у розмірі 10 000 доларів США, тобто фактично вчинила дії, які свідчать про намір збагачення, та знецінила його наміри. Наголошує на тому, що стягнута моральна шкода не повинна призводити до збагачення. Сума у розмірі 350 000 грн. є необґрунтованою та, на їх думку, завищеною.

Відзив на апеляційну скарга надано не було.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 02 лютого 2022 року близько 07:20 години, перебуваючи в трудових відносинах з відповідачем по справі, керуючи технічно справним автобусом «MERCEDES-BENZ 311CDI», н.з. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 належить ОСОБА_3 , здійснюючи перевезення пасажирів за маршрутом № 4 м. Дніпро, рухався в світлий час доби з необмеженою видимістю та оглядовістю проїзної частини по вологому асфальтобетонному покриттю вул. Передової, яка має по одній смузі у кожному напрямку без видимої дорожньої розмітки, з боку Донецького Шосе в напрямку вул. Вітчизняної в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпра з вісьмома пасажирами в салоні.

У цей же час в зустрічному з ним напрямку по проїзній частині вул. Передової, з боку вул. Вітчизняної у напрямку Донецького Шосе Амур-Нижньодніпровського району міста Дніпра, рухався вантажний автомобіль «DAF XF 105.460», н.з. НОМЕР_3 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 належить ОСОБА_4 , під керуванням водія ОСОБА_3 .

Надалі, під час зближення транспортних засобів, водій ОСОБА_2 , грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, легковажно розраховуючи на відвернення суспільно-небезпечних наслідків, допустивши крайню неуважність до дорожньої обстановки, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров`я громадян, не маючи жодних перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпечного руху, не урахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух та безпечно керувати автобусом «MERCEDES-BENZ 311CDI», н.з. НОМЕР_1 , внаслідок чого в районі домоволодіння АДРЕСА_1 , втратив контроль над керуванням автобусу «MERCEDES-BENZ 311CDI», н.з. НОМЕР_1 , внаслідок чого в стані бокового знесення виїхав на зустрічну смугу для руху, де допустив зіткнення задньою лівою частиною керованого ним автобусу із передньою лівою частиною вантажного автомобіля «DAF XF 105.460», н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався у зустрічному йому напрямку.

Своїми діями ОСОБА_2 грубо порушив вимоги п.п. 1.3; 1.5; 2.3 б); 12.1 Правил дорожнього руху України

Порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_2 знаходиться у причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пасажир автомобіля «MERCEDES-BENZ 311CDI», н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді: садно у правій щічній ділянці, поверхнева рана по зовнішній поверхні лівої вушної раковини у середній третині, крововилив у товщу м`яких покривів голови в лівій лобній та лівій тім`яно-скроневій ділянці; синець в проекції лівого плечового суглоба по передньо-зовнішній поверхні, синець на розгинальній поверхні лівого передпліччя у середній третині, синець на тильній поверхні лівої кисті у основи великого пальця; крововилив у товщу м`яких тканин лівого плеча по передньо-зовнішній поверхні у нижній третині; синець по передній поверхні правої гомілки у середній третині; садно по задній поверхні грудної клітки у лівій підлопатковій ділянці, крововилив у товщу м`яких тканин грудної клітини на рівні 5-7 ребра по правій середньо-ключичній лінії, масивний крововилив у товщу м`яких тканин грудної клітини ліворуч, починаючи від задньо-зовнішньої поверхні лівого плеча у напрямку до низу до рівня гребня лівої клубової кістки, межею якого є ліва передня пахвова та умовна серединна лінія тіла, крововилив у правій підлопатковій ділянці; фрагментарний перелом лівої лопатки, уламкові переломи остистих відростків 5-9 грудного хребця; косо-поперечні переломи 1-6 ребер по правій передньо-пахвовій лінії та переломи 1-11 ребер по лівій біляхребтовій лінії (непрямі), без ушкодження пристінкової плеври; косо-поперечні переломи 1-10 ребер по лівій задньо-пахвовій лінії (прямі), з ушкодженням пристінкової плеври; лівосторонній гемоторакс, гемоперитонеум; забої та розриви легень, лівосторонній гемоторакс, крововилив у навколоаортальну та навколониркову клітковину, зв`язки печінки, брижу кишечника, розриви печінки, селезінки та нирок.

Усі виявлені тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя у момент спричинення та знаходяться у прямому причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_5 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 08:00 години в Дніпропетровській міській клінічній лікарні № 6, внаслідок сумісної тупої травми тіла з переломами ребер, лівої ключиці, остистих відростків грудних хребців та ушкодженням внутрішніх органів, яка у своєму перебігу ускладнилась розвитком шоку.

Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2023 року ОСОБА_2 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.

Згідно ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільна-правова відповідальність ОСОБА_2 , як водія транспортного засобу «MERCEDES-BENZ 311СDІ», д.н.з НОМЕР_1 , була застрахована в ТДВ СК "МОТОР-ГАРАНТ" згідно Полісу №206026024.

Позивачка звернулася до ТДВ «СК «Мотор-Гарант» із заявою на виплату страхового відшкодування.

НБУ рішенням №21/1628-рк від 05 грудня 2022 року застосовано до ТДВ «СК «Мотор-Гарант» захід впливу у вигляді тимчасового зупинення ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг у сфері страхування. Оскільки ТДВ «СК «Мотор-Гарант» свої зобов`язання з виплати страхового відшкодування не виконувало, після зупинення ліцензії позивач звернулась до МТСБУ із заявою на виплату страхового відшкодування.

Загальний розмір виплаченого позивачу МТСБУ страхового відшкодування за страховим випадком, внаслідок якого загинув її чоловік ОСОБА_5 становив 105 960 грн., в тому числі 39 000 грн. моральної шкоди.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з відповідача належить стягнути 350000 грн. моральної шкоди на користь дружини загиблого, вказавши, що вказаний розмір моральної шкоди відповідає глибині та тривалості моральних страждань позивача та є обґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, втім не може погодитись із вказаним вище розміром, у зв`язку з наступним.

Згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Положенням ч.2 статті 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній особі відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам які проживали з нею сім`єю.

Згідно зі статтями 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Право на звернення до суду про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, виникає у зв`язку з настанням певних подій: каліцтва, ушкодження здоров`я або смерті фізичної особи.

Оскільки судом встановлено, що позивачка є дружиною померлого внаслідок травм отриманих у ДТП, винним у якій є праціник відповідача, то вона має право на відшкодування моральної шкоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Відповідно до статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (статті 1167 ЦК України ).

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної чи юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної чи юридичної особи, внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Визначення моральної шкоди та розмір її відшкодування регулюється статтею 23 ЦК України.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправної поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Аналіз зазначеної норми дає підстави дійти висновку, що моральна шкода полягає не тільки у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, а й щодо членів її сім`ї чи близьких родичів. Таке визначення законодавцем моральної шкоди, дає підстави вважати, що встановлена судом наявність такої шкоди є самостійною підставою для її відшкодування за доведення та встановлення інших складових цивільно-правової відповідальності: протиправність діяння заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини заподіювача.

Згідно з пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно роз`яснень, наданих у пунктах 5,9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивачка, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Колегія суддів звертає увагу на те, що моральна шкода позивачці завдана смертю її чоловіка, що спричинило та буде спричиняти протягом усього життя душевні страждання; зазначені обставини істотно змінює життя позивачки, тягне за собою зараз та потягне у подальшому з віком додаткові зусилля з її боку на організацію свого життя та матеріальне його забезпечення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) міститься висновок про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди, колегія суддів враховуючи глибину душевних страждань, психологічного та емоційного стану позивачки, яка внаслідок ДТП, що сталася 02 лютого 2022 року, втратила близьку людину - чоловіка, в той же час з урахуванням конкретних обставин справи, беручи до уваги, що відповідач є роботодавцем винуватця ДТП, внаслідок якої помер ОСОБА_5 , враховуючи глибину емоційних переживань позивачки та, виходячи з засад розумності, виваженості і справедливості, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її з 350 000 грн. до 200 000 грн..

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ «С.М.І.Т» підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «С.М.І.Т» задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 03 квітня 2024 року змінити в частині визначення суми відшкодування моральної шкоди, зменшивши її розмір з 350 000 грн. до 200 000 грн.

В іншій частин рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 18 вересня 2024 року.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: Е.Л. Демченко

М.О.Макаров