Постанова

від 17.09.2024 по справі 484/3933/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

17.09.24

22-ц/812/1358/24

Провадження №22-ц/812/1358/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17 вересня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Царюк Л.М., Яворської Ж.М.

із секретарем судового засідання: ОСОБА_1 ,

за участю: представника заявниці - адвоката Дьоміної К.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 484/3933/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка підписана її представником адвокатом Дьоміною Катериною Юріївною, на ухвалу, яку постановив Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області під головуванням судді Шикері Ірини Анатоліївни у приміщенні цього суду 22 липня 2024 року, повний текст якої складений того ж дня, за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи ТОВ «АС-АГРО», Управління Держпраці у Миколаївській області, про встановлення факту настання нещасного випадку на виробництві,

у с т а н о в и в :

У липні 2024 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діяв її представник - адвокат Калаянов В.І., звернулася до суду із заявою, вказавши заінтересованими особами - ТОВ «АС-АГРО», Управління Держпраці у Миколаївській області, про встановлення факту настання нещасного випадку на виробництві,.

Заява мотивована тим, що 11 березня 2020 року син заявниці ОСОБА_3 згідно наказу №1 від 10 березня 2020 року був прийнятий на роботу до TOB «АС-АГРО» на посаду машиніста екскаватора. 30 липня 2020 року водій вантажного автомобіля «DAF» ОСОБА_4 здійснив наїзд на двох робітників TOB «АС-АГРО» - ОСОБА_5 та ОСОБА_3 під час виконання ними трудових обов`язків - проведення робіт з ремонту дорожнього покриття, а саме - укладання тротуарної плитки біля АЗС на узбіччі 298 км автодороги «Київ-Одеса» на території Кривоозерського району Миколаївської області, які внаслідок цього отримали тілесні ушкодження та загинули на місці події. За фактом цієї події роботодавцем акту про нещасний випадок на виробництві не було складено. 10 серпня 2020 року директором вказаного підприємства ОСОБА_6 робітника TOB «АС-АГРО» ОСОБА_7 звільнено у зв`язку зі смертю. СУ ГУНП в Миколаївській області проведено досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020150000000213 від 30 липня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 286 КК України. У зв`язку зі смертю ОСОБА_3 потерпілою у вказаному проваджені визнано його мати - ОСОБА_2 10 червня 2022 року Кривоозерським районним судом Миколаївської області ухвалено вирок, згідно якого водія транспортного засобу ОСОБА_8 , який здійснив наїзд на потерпілих, визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 286 КК України та призначене покарання.

Посилаючись на викладене, а також на те, що розслідування нещасного випадку на виробництві, який стався із ОСОБА_3 11 березня 202 року, та призвів до його смерті відповідно до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337, не проводилося, а також, що через сплив трьох років після нещасного випадку із ОСОБА_3 вона позбавлена можливості встановити такий факт у позасудовому порядку, заявниця просила суд встановити факт настання нещасного випадку на виробництві, який стався 30 липня 2020 року близько 11:55 год. в смт. Криве Озеро, Первомайського району, Миколаївської області з ОСОБА_3 під час виконання ним трудових обов`язків на ТОВ «АС-АГРО», що підтверджується копією трудової книжки, показами свідків та відповідними матеріалами в межах кримінального провадження №12020150000000213 від 30 липня 2020 року з метою проведення спеціального розслідування Управлінням Держпраці у Миколаївській області.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 липня 2024 року у відкритті провадження за заявою ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що повноваження з визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, належать до виключної компетенції комісії (спеціальної комісії) з розслідування нещасних випадків і такий факт не може бути визнаний у судовому порядку. Саме комісія (спеціальна комісія) встановлює факт пов`язаності чи непов`язаності нещасного випадку з виробництвом. Рішення комісії (спеціальної комісії) та відповідний акт можуть бути оскаржені до суду. У цьому випадку суд має встановити наявність або відсутність порушень при їх складанні, у тому числі й перевірити обґрунтованість визнання комісією нещасного випадку таким, що пов`язаний / не пов`язаний з виробництвом, і відповідно до цього ухвалити рішення. Суд не уповноважений встановлювати або вважати доведеним факт пов`язаності чи непов`язаності нещасного випадку з виробництвом.

Суд зазначив, що такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року, справа № 227/2301/21 (провадження № 14-37цс24).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому у відкритті провадження відмовив у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Дьоміна К.Ю. вказує, що ухвала суду першої інстанції є необґрунтованою, незаконною та такою, що винесена при неповному встановленні обставин, які мають значення для справи й просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд, відмовляючи у відкритті провадження у зв`язку із тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, не роз`яснив, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Крім того, розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій здійснюється відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 (далі - Порядок), згідно із пунктом 9 якого розслідування (спеціальне розслідування) проводиться у разі настання нещасного випадку, у тому числі про які своєчасно не повідомлено роботодавцю чи внаслідок яких втрата працездатності потерпілого настала не одразу. Строк давності для розслідування нещасних випадків на виробництві становить три роки з дня їх настання. У разі встановлення факту нещасного випадку рішенням суду розслідування проводиться незалежно від дати їх настання. Крім того, згідно п. 10 цього Порядку спеціальному розслідуванню підлягають (у тому числі): нещасні випадки із смертельними наслідками; групові нещасні випадки; випадки смерті працівників під час виконання ними трудових (посадових) обов`язків. При вирішенні питання про прийняття до розгляду заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суд, крім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачається позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суд, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесений її розгляд до повноважень іншого органу. Нещасний випадок, як зазначено у заяві, із працівником ОСОБА_3 трапився 30 липня 2020 року та станом на день звернення до суду 16 червня 2024 року строк давності для проведення відповідного розслідування Управлінням Держпраці закінчився, а настання факту нещасного випадку у такому разі повинен встановлюватися судом. Судом першої інстанції зазначені факти не досліджено, не взято до уваги та безпідставно відмовлено у відкритті окремого провадження. Також наголошується, що заявником вичерпано можливості вирішення питання проведення розслідування та встановлення факту нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, у позасудовому порядку.

Відзивів на апеляційну скаргу не надходило.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника заявниці - адвоката Дьоміної К.Ю., дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скаргу слід задовольнити частково із таких міркувань.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвала суду першої інстанції таким відповідає вимогам закону відповідає не повною мірою.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 березня 2020 року ОСОБА_3 згідно наказу №1 від 10 березня 2020 року був прийнятий на роботу до TOB «АС-АГРО» на посаду машиніста екскаватора. 30 липня 2020 року водій вантажного автомобіля «DAF» ОСОБА_4 здійснив наїзд на двох робітників TOB «АС-АГРО» - ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на узбіччі 298 км авто дороги «Київ-Одеса» на території Кривоозерського району Миколаївської області, які внаслідок цього отримали тілесні ушкодження та загинули на місці події. По факту цієї події роботодавцем акту про нещасний випадок на виробництві не було складено. 10 серпня 2020 року працівника TOB «АС-АГРО» ОСОБА_7 звільнено з роботи у зв`язку зі смертю. СУ ГУНП в Миколаївській області проведено досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020150000000213 від 30 липня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 286 КК України. У зв`язку зі смертю ОСОБА_3 потерпілою у вказаному проваджені визнано його мати - ОСОБА_2 . Вироком Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 10 червня 2022 рок, який залишений без змін ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 01 березня 2023 року, водія транспортного засобу ОСОБА_9 , який здійснив наїзд на потерпілих, визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 286 КК України, та призначене покарання у вигляді позбавлення волі на строк вісім років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Звертаючись із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, ОСОБА_2 вказувала, що позбавлена можливості встановити факт нещасного випадку на виробництві, що стався із ОСОБА_3 , у позасудовий спосіб, оскільки розслідування цього випадку не проводилось більш ніж три роки.

У статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, що прямо передбачено у частині першій статті 8, статті 21, частині першій статті 24 Конституції України.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ЦПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, законодавством передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на підтвердження належності до громадянства України, зокрема постійного проживання на території України.

У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження за заявою ОСОБА_2 , вважав, що для цього є передбачені пунктом 1 частини 1 статті 186 ЦПК України підстав, позаяк заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Перевіряючи правильність такого висновку, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно пункту 1 частини. 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В обґрунтування своєї позиції суд першої інстанції послався на висновки Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року, справа № 227/2301/21 (провадження № 14-37цс24).

Колегія суддів вважає, що цей висновок суду є помилковим.

Так, у згаданій постанові Великою Палатою Верховного Суду вирішувалось питання щодо розгляду судами справ за позовними заявами про визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний/не пов`язаний з виробництвом, коли потерпілий не згоден з рішенням (актом) комісії, яка розслідувала нещасний випадок. За наслідками розгляду справи справа № 227/2301/21 Велика Палата зробила висновок про те, що встановлення таких обставин належать до виключної компетенції комісії (спеціальної комісії) з розслідування нещасних випадків і такий факт не може бути визнаний у судовому порядку.

Із заяви у справі, яка переглядається, вбачається, що заявниця просить встановити факт настання нещасного випадку на виробництві, що потягнув смерть потерпілого, посилаючись на відсутність будь-якого розслідування роботодавцем цього нещасного випадку.

Тобто заявлені ОСОБА_2 вимоги та обставини справи, яка розглядається, не є тотожними з тими, що заявлені у позові у справі, яка переглядалась Великою Палатою Верховного Суду, а тому висновок Верховного Суду, яким керувався суд першої інстанції, не є застосовним до цієї справи.

Натомість апеляційний суд вважає, що відсутні підстави для відкриття провадження у справі за заявою ОСОБА_2 , але з інших підстав.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина 4 статті 315 ЦПК України).

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є конфліктом, суперечністю, протиборством сторін. Під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України не є вичерпним.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Згідно зі статтею 318 ЦПК України у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.

Заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт та чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Згідно із частинами першою, другою статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, крім випадків укладення між працівником та власником або уповноваженим ним органом трудового договору про дистанційну роботу.

У частинах першій та другій статті 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове соціальне страхування» нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю працівника або настала його смерть.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про загальнообов`язкове соціальне страхування» факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про охорону праці».

Згідно зі статтею 171 КЗпП України роботодавець повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Статтею 22 Закону України «Про охорону праці» також установлено, що роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням із всеукраїнськими об`єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене в судовому порядку.

Отже, обов`язок провести розслідування нещасного випадку та оформити відповідні документи покладено на роботодавця, а в разі його відмови таке питання вирішується посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці.

Процедура проведення розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві врегульована Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 (далі - Порядок № 337).

Пунктом 12 Порядку № 337 визначено, що на підприємстві (в установі, організації) утворюється комісія з розслідування нещасних випадків та/або гострих професійних захворювань (отруєнь), що не підлягають спеціальному розслідуванню (далі - комісія). Комісія утворюється наказом роботодавця не пізніше наступного робочого дня після отримання інформації про нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) від безпосереднього керівника робіт, повідомлення від закладу охорони здоров`я, заяви потерпілого, членів його сім`ї чи уповноваженої ним особи.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 337 спеціальному розслідуванню підлягають, зокрема, нещасні випадки із смертельними наслідками; групові нещасні випадки; випадки смерті працівників під час виконання ними трудових (посадових) обов`язків.

Пунктом 33 Порядку № 337 передбачено, що комісія (спеціальна комісія) зобов`язана:

- провести засідання комісії (спеціальної комісії) з розслідування нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), на якому розглянути інформацію про нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння), розподілити функції між членами комісії, провести зустріч з потерпілим (членами його сім`ї чи уповноваженою ними особою) та скласти протоколи засідання комісії згідно з додатком 4;

- обстежити місце, де сталися нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння), аварія, та скласти відповідний протокол згідно з додатком 5, розробити ескіз місця, де сталися нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння), аварія, згідно з додатком 6 і провести фотографування місця настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), аварії (у разі потреби та можливості); одержати письмові пояснення від роботодавця та його представників, посадових осіб, працівників підприємства (установи, організації), потерпілого (якщо це можливо) згідно з додатком 7, опитати осіб - свідків нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та осіб, причетних до них, згідно з додатком 8;

- вивчити наявні на підприємстві документи та матеріали стосовно нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та у разі потреби надіслати запити до відповідних закладів охорони здоров`я для отримання медичних висновків щодо зв`язку нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) з впливом на потерпілого небезпечних (шкідливих) виробничих факторів та/або факторів важкості та напруженості трудового процесу;

- визначити вид події, що призвела до нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), причини нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та обладнання, устатковання, машини, механізми, транспортні засоби, експлуатація яких призвела до настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), відповідно до Класифікатора видів подій, причин, обладнання, устатковання, машин, механізмів, транспортних засобів, що призвели до настання нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, згідно з додатком 9;

- визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці;

- визначити необхідність проведення лабораторних досліджень, випробувань, технічних розрахунків, експертизи тощо для встановлення причин настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння);

- з`ясувати обставини та причини настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння);

- визначити, пов`язані чи не пов`язані нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) з виробництвом;

- установити осіб, які допустили порушення вимог нормативно-правових актів з охорони праці;

- розробити план заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам та/або гострим професійним захворюванням (отруєнням), у тому числі пропозиції щодо внесення змін до нормативно-правових актів з охорони праці;

- скласти акти за формою Н-1 (тимчасові акти за формою Н-1 у разі їх складення) згідно з додатком 11 у кількості, визначеній рішенням комісії (спеціальної комісії); у разі настання групових нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) скласти акти за формою Н-1 на кожного потерпілого;

- розглянути та підписати примірники актів за формою Н-1 (тимчасові акти за формою Н-1 у разі їх складення), а у разі незгоди члена комісії (спеціальної комісії) із змістом розділів 5, 6, 8, 9 такого акта - обов`язково підписати ці акти з відміткою про наявність окремої думки, яка викладається членом комісії письмово, в якій він обґрунтовано викладає пропозиції до змісту розділів 5, 6, 8, 9 акта (окрема думка додається до цих актів та є їх невід`ємною частиною);

- передати не пізніше наступного робочого дня після підписання актів за формою Н-1 матеріали розслідування та примірники таких актів керівнику підприємства (установи, організації) або органу, що утворив комісію (спеціальну комісію), для їх розгляду та затвердження;

- дотримуватися вимог законодавства про інформацію щодо захисту персональних даних потерпілих та інших осіб, які зібрані в межах повноважень комісії (спеціальної комісії) під час проведення розслідування та задокументовані в акті за формою Н-1.

Окрім того, пунктом 29 Порядку визначено, що факт настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) на виробництві може бути встановлено в судовому порядку. Якщо такий факт встановлено в судовому порядку і нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) не підлягають спеціальному розслідуванню, розслідування організовує підприємство (установа, організація), де сталися такі випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння), або його правонаступник у разі реорганізації цього підприємства (установи, організації).

Пунктом 9 цього ж Порядку передбачено, що розслідування (спеціальне розслідування) проводиться у разі настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), у тому числі про які своєчасно не повідомлено роботодавцю чи внаслідок яких втрата працездатності потерпілого настала не одразу.

Строк давності для розслідування нещасних випадків та/або гострих професійних захворювань (отруєнь) на виробництві становить три роки з дня їх настання.

У разі встановлення факту нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) рішенням суду розслідування проводиться незалежно від дати їх настання.

З наведеного слідує, що законодавством окрім позасудового встановлення факту нещасного випадку на виробництві (проведення розслідування випадку роботодавцем або спеціального розслідування) передбачений судовий порядок встановлення такого факту.

Як вбачається із долучених до заяви ОСОБА_2 документів, вироком Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 10 червня 2022 року встановлено, що обвинувачений ОСОБА_10 винний у порушенні правил безпеки дорожнього руху як особа, яка керувала транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілих ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , і його дії кваліфіковані за ч.3 ст. 286 КК України. Зокрема, суд вважав доведеним, що ОСОБА_10 30 липня 2020 року близько 11.55 год., керуючи автомобілем марки DAF FT CF 650 (спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е), реєстраційний номер: НОМЕР_1 , у з`єднанні з напівпричепом марки FRUEHAUF TX 34 C, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався по проїжджій частині автодороги М-05 «Київ-Одеса» в напрямку від м.Одеса до смт.Криве Озеро та грубо порушив вимоги п.п. 2.3 2б, 10.1, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху та здійснив наїзд на двох пішоходів: ОСОБА_3 і ОСОБА_5 .

Визначаючи, чи пов`язується встановлення факту із виникненням у заявника певних цивільних прав та обов`язків, суд застосовує положення статті 1 ЦК України. За змістом частини першої статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям.

Відповідно, у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Перелік підвідомчих суду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, наведений у частині 1 статті 315 ЦПК України.

Разом з тим згідно із частиною 2 статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Аналіз наведених норм процесуального права дає підстави зробити висновок про те, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Водночас із заявлених вимог вбачається, що між заявницею і заінтересованими особами виник спір з приводу можливого призначення заявнику виплат, передбачених Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Так, заявниця стверджує, що є матір`ю ОСОБА_3 , який, як вона вважає, помер внаслідок нещасного випадку на виробництві. В суді апеляційної інстанції її представник пояснила, що звернення до суду направлено на проведення спеціального розслідування нещасного випадку на виробництві, який стався з сином заявниці і який вона вважає є таким, що пов`язаний із виробництвом, з метою можливого отримання після розслідування грошових виплат як член сім`ї померлого.

Відповідно до частини 1 статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку, віднесені, серед інших, особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) (крім домашніх працівників, які не беруть добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування).

Частиною 1 статті 30 цього закону передбачено, що страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Пунктом 2 частини 7 статті 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачені страхової виплати у встановлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого).

Також згідно із частинами 5, 6 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві його сім`ї виплачуються: 1) одноразова допомога його сім`ї у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату; 2) одноразова страхова виплата кожній особі, яка мала право на одержання утримання від потерпілого, а також його дитині, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює восьми розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату. У разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання витрати на його поховання несе уповноважений орган управління у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» серед документів, які необхідно подати для розгляду справ про страхові виплати потерпілому або особам, які мають право на такі виплати у разі смерті потерпілого, зазначений акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами.

Подання заяви ОСОБА_2 про встановлення факту нещасного випадку на виробництві, що стався з її сином, пов`язано із можливим отриманням страхових та інших виплат, що свідчить про наявність спору про право, оскільки від встановлення юридичного факту, про який просить заявниця, залежить набуття нею певних цивільних прав.

Наведене є підставою для висновку, що зазначені у заяві ОСОБА_2 вимоги підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, але не окремого провадження, а в порядку позовного провадження, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі на підставі частини 4 статті 315 ЦПК України.

Тому колегія суддів частково погоджується із доводами апеляційної скарги, а саме - щодо помилковості висновку суду першої інстанції про те, що заявлені ОСОБА_2 вимоги не можуть розглядатись судом, але відхиляє інші аргументи заявниці - щодо розгляду її вимог за правилами окремого провадження.

Оскільки при ухваленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції помилково застосував норми матеріального та процесуального права, але зробив правильний остаточний висновок про відмову у відкритті провадження у справі, ухвалу суду відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України слід змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а апеляційну скаргу - задовольнити частково.

Враховуючи, що наслідками апеляційного перегляду висновок суду першої інстанції по суті залишений без змін, відсутні передбачені статтею 141 ЦПК України підстави для розподілу судових витрат, які в цьому випадку покладаються на заявницю.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана її представником адвокатом Дьоміною Катериною Юріївною, задовольнити частково.

Ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 липня 2024 року змінити, виклавши її мотивувальну частині в редакції цієї постанови.

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді Л.М. Царюк

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складений 18 вересня 2024 року