Рішення

від 03.09.2024 по справі 369/9004/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/9004/23

Провадження № 2/369/1397/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

03.09.2024 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

секретаря судового засідання Осіпова В.І.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів

в с т а н о в и в :

У червні 2023 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів. Свої вимоги мотивувала тим, що між нею та відповідачем 20 квітня 2021 року укладено попередній договір купівлі-продажу квартири в багатоквартирному житловому будинку, збудованому на земельній ділянці площею 0,1617 га з кадастровим номером 3222485901:01:004:0031 розташованій по АДРЕСА_1 . На виконання умов попереднього договору нею передано продавцю (відповідачеві) грошові кошти в розмірі 22 700,00 дол. США та 8050,00 євро, про що зазначено в договорі.

Основний договір мав бути укладений не пізніше ІII кварталу 2021 року. У цей строк договір не був укладений та можливість укладення в майбутньому відсутня, оскільки житловий будинок не збудований. Тому позивачка вирішила повернути грошові кошти як це передбачено умовами договору. У добровільному порядку відповідач грошові кошти не повертає, тому через суд має повернути отримані кошти в розмірі 22 700,00 дол. США та 8050 євро. Вважає своє право порушеним та таким, що підлягають судовому захисту.

Просила суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 22 700,00 дол. США та 8050 євро; судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Ковальчук Л.М. від 28 червня 2023 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

На підставі розпорядження проведено повторни автоматизований розподіл цивільної справи, у звязку з припиненням повноважень судді Ковальчук Л.М.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Пінкевич Н.С. від 06 листопада 2023 року справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 травня 2024 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

У судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив, відзив на позов суду не подав. Клопотань від відповідача ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Ухвалу про відкриття, позовну заяву з додатками відповідачу направлено на адресу зареєстрованого місця проживання. Конверти повертались з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Додатково відповідач викликався шляхом розміщення оголошення на сайті суду.

Відповідно до вимог ст.280ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи сторін, викладені в заявах по суті спору, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Пунктом 2 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни "Прозастосування нормцивільного процесуальногозаконодавства прирозгляді справу судіпершої інстанції"від 12.06.2009№ 2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124Конституції України та статті 3ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У пункті 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною першою статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до статтей 15, 16ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до статті 11ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 11ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, (стаття 628 ЦК України).

Статтею 629ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 635ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Згідно з частиною першою статті 655ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

При розгляді справи судом встановлено, що 20 квітня 2021 року між покупцем позивачкою ОСОБА_2 та продавцем відповідачем ОСОБА_3 укладено попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Тріфоновою Т.А., зареєстровано в реєстрі за № 1911.

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2., 1.3., 1.4. попереднього договору сторони зобов`язуються в майбутньому, в чіткій відповідності до усіх умов та положень попереднього договору, укласти договір купівлі-продажу квартири (основний договір) із №4, загальною проектною площею 34 метрів квадратних, на 4 поверсі (квартира або нерухоме майно), що знаходиться у багатоквартирному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 (багатоквартирний житловий будинок). Викопіювання планувань 4 поверху додається до попереднього договору.

На дату укладення попереднього договору багатоквартирний житловий будинок знаходився на стадії будівництва, підтвердженням чого є повідомлення про початок будівельних робіт №КС061201060633. від 15.04.2020 року.

Багатоквартирний житловий будинок будується на земельній ділянці, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: земельна ділянка загальною площею 0,1617 га, кадастровий номер 3222485901:01:004:0031, цільове призначення для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, належить продавцю (відповідачеві) на праві приватної власності, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зроблено запис про право власності № 34463112 від 04 грудня 2019 року.

Квартира на момент укладення основного договору повинна знаходитись у стані, придатному до експлуатації, відповідати вимогам будівельних норм і правил, а також мати таке оснащення: машинна штукатурка гіпсова МП-75; чорнова цементно-піщана стяжка підлоги; вікна і вітражі металопластикові, двокамерні енергозберігаючі склопакети, 5-ти камерний профіль; двері вхідні дизайнерські із вмонтованим освітленням (пожежна безпека ЕІ 30); введення у квартиру: холодного водопостачання (у двох точках), каналізації (у двох точках), теплопостачання, енергопостачання; опалення: монтаж системи теплої підлоги; до квартири покупцю додається одне виділене парко-місце на прибудинковій території; до квартири покупцю додається кладово-льохове приміщення у цокольній частині багатоквартирного житлового будинку; лічильники: холодного водопостачання, теплопостачання, електропостачання (трьохфазннй однотарифний).

Відповідно до пунктів 2.1., 2.3. попереднього договору сторонами погоджено, що орієнтовна загальна вартість нерухомого майна, за яку воно буде продано покупцю (позивачці) згідно з основним договором, становитиме не менше: 883 575,00 гривень, що є еквівалентом 31 500,00 доларів США згідно з готівковим курсом долара США до гривні, встановленим на веб-порталі https://minfin.соm.ua/ua/currency/banks/ розділ "Середній курс", в правій колонці під назвою "Продаж" станом на 20 квітня 2021 року.

Сторони домовились, що станом на поточну дату ціна продажу 1 вимірної одиниці квартири (1 вим.од. = 1 кв.м) за попереднім договором складає 926, 00 доларів США згідно з готівковим курсом станом на дату укладення попереднього договору.

Сторони домовились, що загальна вартість квартири станом на поточну дату становить 883 575,00 гривень, що є еквівалентом 31 500,00 доларів США за готівковим курсом станом на день укладання цього попереднього договору, при цьому сторони домовились, що ціна продажу квартири може бути змінена в будь-яку сторону, але не менше орієнтовної загальної вартості нерухомого майна, зазначеної у пункті 2.1 цього договору на час укладення основного договору та не більше розміру забезпечувального платежу, що передається на умовах цього попереднього договору.

Відповідно до пунктів 2.4., 2.7., 2.8., 2.8.1., 2.8.2, 2.14. попереднього договору покупець (позивачка) на підтвердження власної платоспроможності та наміру щодо укладення основного договору та виконання інших обов`язків, що покладені на неї згідно з попереднім договором, зобов`язана на умовах та в строки, визначені попереднім договором, сплатити продавцю (відповідачеві) грошові кошти в якості забезпечувального платежу, розмір якого становить 20 000,00 доларів США згідно з готівковим курсом валют станом на дату укладення попереднього договору (забезпечувальний платіж).

Розмір забезпечувального платежу та розмір орієнтовної загальної вартості нерухомого майна, за яку воно буде продано покупцю (позивачці) згідно з основним договором, є постійно взаємокоригуючими сумами. У разі коригування розміру забезпечувального платежу, у випадках передбачених попереднім договором, розмір орієнтовної загальної вартості нерухомого майна, за яку воно буде продано покупцю (позивачці) згідно з основним договором, змінюється пропорційно до вищевказаної зміни розміру забезпечувального платежу, без будь-якого додаткового затвердження сторонами.

Сторонами погоджено такий порядок та строки здійснення розрахунків за попереднім договором в частині сплати забезпечувального платежу: перша частина забезпечувального платежу в розмірі 20 000,00 доларів США згідно з готівковим курсом валют станом на дату укладення попереднього договору, була сплачена покупцем (позивачкою) продавцю (відповідачеві) в момент укладення сторонами попереднього договору.

При укладенні основного договору усі грошові кошти, сплачені покупцем (позивачкою) в якості забезпечувального платежу, мали бути зараховані у належний з покупця (позивачки) платіж за основним договором. Кожний з наступних сплачених покупцем (позивачкою) забезпечувальних платежів на користь продавця (відповідача) фіксується окремими розписками у двох примірниках, один з яких залишається у продавця (відповідача), а інший у покупця (позивачки).

Відповідно до пунктів 3.1., 3.2, 3.4. попереднього договору попередній договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, визначених у попередньому договорі.

Строк дії попереднього договору може бути припинено або змінено тільки за взаємною згодою сторін або у випадках, визначених попереднім договором.

Згідно з попереднім договором сторони беруть на себе обов`язок укласти основний договір не пізніше ІІІ кварталу 2021 (дві тисячі двадцять першого) року, але в будь-якому разі не раніше настання усіх наступних обставин: сплатою покупцем (позивачкою) грошових коштів в обсязі 100% (сто відсотків) розміру забезпечувального платежу згідно з умовами, встановленими попереднім договором, та з урахуванням усіх можливих коригувань розміру забезпечувального платежу у передбачених попереднім договором випадках; державної реєстрації за продавцем (відповідачем) права власності на нерухоме майно у порядку, визначеному законодавством України; повного та належного виконання покупцем (позивачкою) усіх своїх зобов`язань, визначених в розділі 4 "Зобов`язання сторін" попереднього договору; повне та належне виконання покупцем (позивачкою) усіх своїх зобов`язань, визначених в розділі 6 "Відповідальність сторін" попереднього договору, у випадку невиконання або неналежного виконання покупцем (позивачкою) умов попереднього договору, що спричинило наявність відповідного зобов`язання; повідомлення продавцем (відповідачем) покупця (позивачки) про готовність укласти основний договір із зазначенням місця та часу його підписання згідно з умовами пункту 9.2. попереднього договору.

Продавець (відповідач) зобов`язується забезпечити введення багатоквартирного житлового будинку в експлуатацію в ІІ кварталі 2021 року, а також забезпечити підключення багатоквартирного житлового будинку до основних систем комунікацій, зокрема: газопостачання, електропостачання, водопостачання, каналізування, та здійснити благоустрій прибудинкової території у ІІІ кварталі 2021 року.

Відповідно до підпунктів 4.1.1., 4.1.2., 4.1.3., 4.1.6. пункту 4.1. попереднього договору продавець (відповідач) зобов`язаний: укласти із покупцем (позивачкою) основний договір на визначених попереднім договором умовах. Не змінювати в односторонньому порядку термін укладання основного договору та інші умови купівлі-продажу нерухомого майна. Передати покупцю (позивачці) у власність нерухоме майно на умовах, визначених попереднім договором, після укладення сторонами основного договору згідно з актом прийому-передачі нерухомого майна в стані, визначеному пунктом 1.4. попереднього договору, для вільного користування, а також передати комплект ключів та звільнити нерухоме майно від належних продавцеві (відповідачеві) або третім особам речей протягом 3 (трьох) робочих днів від дати укладення основного договору. На момент укладення основного договору забезпечити здійснення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, також мати в наявності технічний паспорт на нерухоме майно, а також організувати процес отримання та надати оцінку нерухомого майна. Цей перелік документації може коригуватись лише у разі внесення змін до чинного законодавства України.

Встановлено, що на виконання умов укладеного попереднього договору в рахунок попередньої оплати вартості нерухомого майна, що мало бути відчужене за основним договором, позивачка передала відповідачу грошові кошти в сумі 20 000,00 доларів США. Вказана обставина підтверджується пунктом 2.8.1. попереднього договору.

Таким чином, на підтвердження наміру придбати нерухоме майно позивачка та відповідач підписали попередній договір, і відповідач прийняв від позивачки в якості забезпечувального платежу в рахунок попередньої оплати вартості нерухомого майна грошову суму в розмірі 20 000,00 доларів США.

Суду надано докази оплати щомісячних платежів відповідно до п. 2.8.2 та 2.8.3 на загальну суму 8050 євро.

В частині вимоги про стягнення 2700 доларів США: матеріали справи не містять доказів, а тому в цій частині позов не може бути задоволений.

Відповідач доказів на спростування вказаних обставин суду не надав, не заявив клопотань про їх витребування, у разі складнощів в їх отриманні.

Згідно зі статтею 629ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Своєю чергою статтею 530ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 631ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Умовами попереднього договору визначено та відповідач зобов`язувався: в ІІ кварталі 2021 року забезпечити введення багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 провулок Фізкультурний, будинок 14, будівництво якого здійснюється на належній відповідачу земельній ділянці, в експлуатацію; а також в ІІІ кварталі 2021 року забезпечити підключення багатоквартирного житлового будинку до основних систем комунікацій; на момент укладення основного договору забезпечити придатний до експлуатації та визначений попереднім договором стан квартири АДРЕСА_3 Фізкультурний, будинок 14 на 4 поверсі у вказаному багатоквартирному житловому будинку; здійснити державну реєстрацію права власності на неї; та в строк не пізніше ІІІ кварталу 2021 року укласти з позивачкою договір купівлі-продажу зазначеної квартири у багатоквартирному житловому будинку.

Принцип належного виконання зобов`язання, визначений чинним законодавством України, полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Згідно зі статтею 655ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому (частина перша статті 656 ЦК України).

За змістом положень частин першої-третій статті 635ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

У спірних правовідносинах у передбачений попереднім договором строк не пізніше ІІІ кварталу 2021 року сторони договору купівлі-продажу вищевказаної квартири не уклали у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за попереднім договором. Тобто всупереч умовам попереднього договору відповідач не передав у власність позивачки з укладенням договору купівлі-продажу вказану квартиру як у визначений строк, так і станом на день подання позову.

З матеріалів справи вбачається, що на час прийняття судом рішення будівництво вищевказаного багатоквартирного будинку не закінчене, відповідач введення багатоквартирного житлового будинку в експлуатацію не забезпечив, право власності на предмет основного договору не набув.

Таким чином, у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за попереднім договором на відповідача покладається відповідальність за допущені порушення, а також виникають інші зобов`язання, зумовлені фактичним змістом правовідносин сторін.

Так, обставина невиконання попереднього договору та неукладення основного договору купівлі-продажу нерухомого майна зумовлюють обов`язок відповідача повернути позивачці грошові суми, отримані в рахунок попередньої оплати вартості зазначеного нерухомого майна.

Натомість, незважаючи на неможливість укладення основного договору, відповідач у добровільному порядку грошові кошти, сплачені за попереднім договором у рахунок вартості квартири, не повертає.

При цьому, в спірних правовідносинах сплачені в якості забезпечувального платежу за попереднім договором грошові кошти, відповідно до пункту 2.14. попереднього договору, мали бути зараховані в рахунок належного з покупця (позивачки) платежу за основним договором при укладенні основного договору.

Тобто такі грошові кошти отримані у рахунок попередньої оплати вартості нерухомого майна, що мало бути відчужене за основним договором, тому за своїм правовим змістом такі кошти є авансом.

Своєю чергою, оскільки аванс це лише спосіб платежу, він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку невиконання зобов`язання. При цьому, загалом, чинним законодавством не передбачено залишення авансу або його частини у сторони попереднього договору у разі неукладення основного договору, а відтак наявні безумовні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки переданих за попереднім договором грошових коштів.

Подібні правові висновки щодо правових підстав для стягнення коштів, переданих за попереднім договором у разі неукладення основного договору, викладені Верховним Судом України у постановах від 13 лютого 2013 року у справі № 6-176цс12, від 25вересня 2012 року у справі № 6-82цс13 та підтриманий Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27 травня 2020 року у справі № 757/76875/17-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 523/15764/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 461/5297/16-ц, від 01жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18, від 13 січня 2021 року у справі №686/6823/14.

З огляду на викладене, сума, яка названа в попередньому договорі як забезпечувальний платіж, є авансом, оскільки у спірних правовідносинах не укладено договору купівлі-продажу, на виконання якого передано кошти, тому порушене право позивачки на повернення коштів (авансу) за будь-яких умов підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача на її користь переданих грошових коштів.

Вказане також узгоджується із правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц (провадження № 14-727цс19).

Крім того, необхідно звернути увагу, що в грошових зобов`язаннях за попереднім договором визначено еквівалент в іноземній валюті доларах США.

Велика Палата ВС, розглянувши справу № 373/2054/16, дійшла висновку, що заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення ч. 1 ст. 1046, ч. 1 ст. 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Висновки щодо можливості ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті і порядку визначення у рішенні еквівалента суми боргу в національній валюті містяться також у постанові ВП ВС від 4 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц.

Так, у разі зазначення в судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Тому позовні вимоги в частині стягнення коштів підлягають задоволенню у валюті, яка була визначена в договорі.

Статтею 141ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до положень статті 133ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог статті 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивачки слід стягнути судовий збір в розмірі 11452,97грн.

Обґрунтовуючи судове рішення, крім іншого, суд приймає до уваги вимоги статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись статтями 12, 81, 141, 263-265 ЦПК України

ухвалив:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сплачений аванс в розмірі 20 000,00 доларів США (двадцять тисяч доларів США) та 8050 євро (вісім тисяч пятдечсят євро), а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 11452,97 грн (одинадцять тисяч чотириста п`ятдесят дві гривні 97 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Інформація про позивача: ОСОБА_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Інформація про відповідача: ОСОБА_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області або безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено удень його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено: 18 вересня 2024 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ